Одна з найкращих книжок на тему гендеру, які я читала! Книга написала в кінці 80-х років в Америці, але вона не просто не втратила своєї актуальності, а для України є просто ідеальною саме зараз. Для розгляду авторка провела дослідження подружніх пар, де обидва подружжя працюють і дослідила те, як вони розподіляють домашні обов'язки та догляд за дітьми.
Книга складається з детального розгляду 10 подружніх пар з різним способом розподілення домашніх обов'язків, які були типовими у дослідженні.
Із 10 пар лише 2 пари дійсно справедливо ділили домашні обов'язки, тоді як у 8 парах або повністю все було на жінках, або чоловіки робили дуже мало. Загалом, саме таке співвідношення прослідковувалось щодо загальної кількості пар, досліджених для книги.
Ця книга надзвичайно вражає, бо вона також розгортає психологічні мотиви поведінки людей стосовно прийняття чи втечі від домашніх обов'язків. Так, наводиться приклад сім'ї, де дружина стверджує, що вони ділять обов'язки порівну, коли на практиці порівну означає, що чоловік займається гаражем - тобто своїми хоббі, а вона будинком зверху - тобто повністю всім побутом. Дружина застосовує різноманітні когнітивні викривлення для того, щоб не усвідомлювати, що пахає за всю родину, та все ж відчуває певну приховану ненависть до чоловіка, що відображається у погіршенні стосунків та відсутності сексу.
Також наводяться приклади того, як чоловіки аргументують, чому вони не будуть займатися домашніми обов'язками. Одні чоловіки вважають, що раз вони "терплять" дружину, яка більше заробляє, то вони не можуть ще й зверху ущемитись виконанням "жіночих" обов'язків. Інші вважають, що виконуючи домашні обов'язки вони прогнуться під дружину і втратять свою "домінацію".
Загалом, усі пари авторка поділяє на традиційні, перехідні та егалітарні. Однак, авторка вказує на те, що цей розподіл ще ділиться на те, що люди хочуть думати і що вони роблять. Так, традиційні пари розраховують, що жінка буде упахуватись по господарству, не працювати поза домом і підкорятися чоловікові, а чоловік буде добитчиком. Перехідні пари розраховують, що жінка буде працювати поза домом, але і робитиме всю домашню роботу. Егалітарні пари розраховують на те, що обидва будуть працювати і поза домом, і вдома. Однак, на практиці, ці переконання не завжди 100% працюють. Так, багато традиційних пар стикаються з тим, що не проживуть на одну зарплату, а часто і долучають чоловіка до домашньої роботи тією чи іншою мірою.
Загалом, в кінці авторка говорить дуж�� важливу річ про те, що в сучасності робота, яку раніше виконували домогосподарки, вона ж домашня робота, втратила будь-яку цінність чи престиж. Вона сприймається як гидотна робота, яку треба скинути на платних робітниць чи на когось, хто не зможе відмовитись (дружини). Однак, від цієї роботи залежить благополуччя сімей і дітей і таке знецінення цієї роботи створює додаткові проблеми.
Ця книга дуже важлива для пост-радянського простору, бо авторка каже про застряглу революцію вдома, але такою застряглою як на теренах колишнього СССР, вона більш ніде не є. Якщо американські жінки вийшли на заробітки в 60-ті - 70-ті, то наші вийшли після революції, а віз і нині там - у нас не виникло запиту на залучених чоловіків і татів, а виник запит на традиціоналізм 2.0 з непрацюючими жінками, яких утримують багаті чоловіки.