Я взяла слухати цю книжку абсолютно випадково. Вона давно була в мене на компі була у мене в начитці Гуртом. Якось я вирішила погуглити, що то за странний автор і доля Сат-Ока мене заінтригувала, то ж я її і включила.
Книжка виявилася збіркою повістей і оповідань про індіанців. Я в дитинстві особливо індіанцями не захоплювалася, читала тільки про Оцеолу, а радянська екранізація "звіробоя" справляла на мене таке гнітюче враження, що навіть думки прочитати-таки не закрадалося. Тому індіанці для мене - доволі свіжа тема. Ця ж книжка виявилася дуже гарно начитаною, з записами оригінальних індіанських співів яким по 100 з чимось років, зі звуками природи і все таке. Абсолютно чудово зроблені "Земля солоних скель" і "Таємничі сліди". Я би давала їх слухати дітям, аби вчилися любові і шанобливого ставлення до природи, тим більше, що то дитячі тексти.
Начитка коротких оповідань місцями не доведена до ладу, можна почути по делька варіантів звучання окремих словосполучень або речень. Звучить кумедно :)
Лусну, якщо не напишу тут кілька слів про Сат-Ока. Це такий собі Тойхтопройшовкрізьвогонь навпаки: індіанець (напів), який приїхав у Польщу, був в АК, за це відсидів, а потім почав писати оповідання про своє індіанське дитинство. Щоправда, справа з тим не така уже й однозначна, бо є також принаймні одне інтерв'ю якогось польського дослідника, який колупався по архівах і ні в яких корабельних реєстрах прізвищ не знайшов, зате знайшов записи про навчання Саніслава Суплатовича (так його звати було в "цивільному" житті) в польській школі в ті роки, коли Сат-Ок у пущі перетворювався з малого уті на молодого воїна. Той дослідник стврджує, що в Суплатовича просто був посттравматичний синдром і він його розрулював таким чином, що створив собі ідентичність індіанця.
Не знаю, чи був Суплатович сином Великого Орла, але тексти його сповнені такого ставлення до природи, якого у білих не було уже багато століть.