What do you think?
Rate this book
源氏物語 #1-20
Повість про Ґендзі. Книга 1
«Повість про Ґендзі», створена на рубежі X—XI ст. Мурасакі Сікібу, придворною дамою імператриці Сьосі, вважається одним з найвизначніших творів японської літератури. І не тільки японської — по суті, це перший психологічний роман у світі. Розповідаючи історію життя головного героя — Блискучого Ґендзі, сина імператора Кіріцубо, та його нащадків, авторка ділиться з читачами своїми спостереженнями і роздумами. Докладні описи повсякденного життя, любовних та інших людських відносин, пройнятих «сумним чаром речей» (моно-но аваре), створюють враження зустрічі з живими людьми, близького знайомства з їхніми почуттями, думками, радощами і печалями, за якими постає епоха Хейан, її культура, побут аристократії, вірування та звичаї.
До видання увійшла перша частина «Повісті про Ґендзі».
До видання увійшла перша частина «Повісті про Ґендзі».
480 pages, Hardcover
Published January 1, 2018
3 people are currently reading
35 people want to read
About the author
Murasaki Shikibu
296 books523 followersMurasaki Shikibu (Japanese: 紫式部), born around 978 in Heian-kyō (modern-day Kyoto), is widely celebrated as one of the most important and pioneering figures in Japanese literature. Though her real name is not definitively known, she is remembered by the sobriquet “Murasaki Shikibu,” a name derived from a combination of her most famous literary character, Murasaki, and her father’s official court position in the Bureau of Ceremonial (Shikibu-shō). This alias reflects both her literary contribution and her aristocratic lineage.
She was born into the prestigious Fujiwara family, though to a lesser branch that did not hold the most powerful positions in court. Her father, Fujiwara no Tametoki, was a scholar, poet, and provincial governor. Recognizing his daughter’s remarkable intellect, he allowed her to study Chinese classics, a field generally restricted to men in the Heian period. This early education proved foundational, setting her apart from many of her contemporaries and deeply influencing her literary style.
Murasaki married in her twenties, but her husband died shortly after their daughter was born. Following his death, she may have spent a period of seclusion before being summoned to court around 1005, where she entered the service of Empress Shōshi (also known as Fujiwara no Shōshi), the consort of Emperor Ichijō. In this environment of cultural refinement and political sophistication, Murasaki thrived, participating in the literary and poetic salons that were central to courtly life.
Her greatest and most enduring achievement is The Tale of Genji (Genji Monogatari), a monumental narrative often hailed as the world’s first novel. Written in the early 11th century during her time at court, the work consists of fifty-four chapters and follows the life, loves, and descendants of the nobleman Hikaru Genji. With rich psychological insight, a deep understanding of human emotion, and elegant prose interwoven with more than 800 waka poems, The Tale of Genji offers a vivid depiction of Heian court culture, aesthetics, and the complex interplay of personal ambition, desire, and fate. It remains one of the central pillars of classical Japanese literature.
In addition to The Tale of Genji, Murasaki also wrote The Diary of Lady Murasaki (Murasaki Shikibu Nikki), a work of non-fiction that offers unique glimpses into the daily life of the court and her own thoughts and experiences. Unlike her fiction, her diary is often introspective and frank, providing invaluable context for understanding Heian society, the role of women, and the tensions she faced as both a court insider and a perceptive, occasionally critical observer of her surroundings.
Despite the limitations placed upon women during her time, Murasaki Shikibu’s writings reflect a striking depth of knowledge, not only in poetry and prose but also in Chinese classics and Buddhist philosophy. Her work was deeply shaped by the refined aesthetics of the Heian period, especially the concept of mono no aware—the awareness of the impermanence of things—which permeates The Tale of Genji and gives it a profound emotional resonance.
Murasaki Shikibu’s influence transcended her own time. Her works continued to be read, studied, and copied in the centuries that followed. She has been commemorated in literature, art, and even in religious tradition, and is still celebrated today as a cultural icon. Statues and memorials honor her across Japan, and The Tale of Genji has inspired countless translations, adaptations, and scholarly studies worldwide.
Her legacy endures not only because of the historical significance of her writing but also because of the timeless insight she offered into the human condition. Murasaki Shikibu remains a symbol of literary brilliance, intellectual resilience, and artistic sensitivity—a voice from a millennium ago that continues to speak across the ages.
She was born into the prestigious Fujiwara family, though to a lesser branch that did not hold the most powerful positions in court. Her father, Fujiwara no Tametoki, was a scholar, poet, and provincial governor. Recognizing his daughter’s remarkable intellect, he allowed her to study Chinese classics, a field generally restricted to men in the Heian period. This early education proved foundational, setting her apart from many of her contemporaries and deeply influencing her literary style.
Murasaki married in her twenties, but her husband died shortly after their daughter was born. Following his death, she may have spent a period of seclusion before being summoned to court around 1005, where she entered the service of Empress Shōshi (also known as Fujiwara no Shōshi), the consort of Emperor Ichijō. In this environment of cultural refinement and political sophistication, Murasaki thrived, participating in the literary and poetic salons that were central to courtly life.
Her greatest and most enduring achievement is The Tale of Genji (Genji Monogatari), a monumental narrative often hailed as the world’s first novel. Written in the early 11th century during her time at court, the work consists of fifty-four chapters and follows the life, loves, and descendants of the nobleman Hikaru Genji. With rich psychological insight, a deep understanding of human emotion, and elegant prose interwoven with more than 800 waka poems, The Tale of Genji offers a vivid depiction of Heian court culture, aesthetics, and the complex interplay of personal ambition, desire, and fate. It remains one of the central pillars of classical Japanese literature.
In addition to The Tale of Genji, Murasaki also wrote The Diary of Lady Murasaki (Murasaki Shikibu Nikki), a work of non-fiction that offers unique glimpses into the daily life of the court and her own thoughts and experiences. Unlike her fiction, her diary is often introspective and frank, providing invaluable context for understanding Heian society, the role of women, and the tensions she faced as both a court insider and a perceptive, occasionally critical observer of her surroundings.
Despite the limitations placed upon women during her time, Murasaki Shikibu’s writings reflect a striking depth of knowledge, not only in poetry and prose but also in Chinese classics and Buddhist philosophy. Her work was deeply shaped by the refined aesthetics of the Heian period, especially the concept of mono no aware—the awareness of the impermanence of things—which permeates The Tale of Genji and gives it a profound emotional resonance.
Murasaki Shikibu’s influence transcended her own time. Her works continued to be read, studied, and copied in the centuries that followed. She has been commemorated in literature, art, and even in religious tradition, and is still celebrated today as a cultural icon. Statues and memorials honor her across Japan, and The Tale of Genji has inspired countless translations, adaptations, and scholarly studies worldwide.
Her legacy endures not only because of the historical significance of her writing but also because of the timeless insight she offered into the human condition. Murasaki Shikibu remains a symbol of literary brilliance, intellectual resilience, and artistic sensitivity—a voice from a millennium ago that continues to speak across the ages.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
March 2, 2024
*:ꔫ:*ПОВІСТЬ ПРО ҐЕНДЗІ*:ꔫ:*
або щоденник повійника із запахом цвіту вишні.
♡ XI століття. Написано жінкою (!). Перший психологічний роман у світі.
♡ Беручи до рук книги з минулих століть, я завжди абстрагуюсь від свого погляду людини XXI століття. Загалом мені це вдається. Я була готова до того, що мене щось шокує. Але не настільки…
♡ Завжди найважче в книгах минувщини мені дається читання ставлення до жінок.
І саме на цьому концентрується весь роман. Звісно, все розбавляється описами природи, якимось звичаями, але буквально трішки. Все інше - детально описані численні походеньки Ґендзі. Пальців на руках і ногах не вистачило б, щоб перечислити всіх. Сцени описуються завуальовано, використовується купа віршів, алюзій, символів, але вся історія максимально приземлена. Просто щоденник повійника. Не шокуюче, а оче-закочувально-нудно-типово-для-такого.
До розділу «Юна Мурасакі».
♡ Коли розуміння того, до чого йде, вдарило у голову, то мені стало фізично зле. Я навіть думала закинути книгу.
10 років.
Очі кров’ю стікали на тих сторінках:
«Яка гарна ця дівчинка! ... От було б добре, якби вона стала розрадою моїх днів і ночей замість тієї, про яку постійно мрію», - глибоко в душу запала йому ця думка.
«Я ляжу з Сьонаґон», - сказала вона дитячим голосочком. «Відтепер вам не можна спати з Сьонаґон», - пояснив Ґендзі, й вона, тихо схлипуючи, лягла поруч з ним»
…
Коли Ґендзі забрав її з дому і перевіз до себе, то розділи продовжуються про її 11, 12, 13 і так далі років…
…
༺♡༻ВИСНОВОК༺♡༻
«Повість про Ґендзі» має велике значення у світі літератури, особливо літератури Японії. Я ловила моменти зацікавленості, проте загалом читати було важко. Не можу cміливо рекомендувати її до прочитання.
Чи буду я продовжувати читати? (це лише перша частина). Оскільки книга пронизана буддистською філософією, то я не можу уже дочекатися її королеви Карми. В кінці цієї частини Ґендзі входить у свою 30-ку і все у нього далеееко не солодко. Чешеться дізнатись, як далі розгортатиметься його історія.
[P.S. Дуже розсмішив момент, де письменниця, Мурасакі Сікібу, пожалілась на те, що втомилась і болить голова, тому різко завершила розділ]
або щоденник повійника із запахом цвіту вишні.
♡ XI століття. Написано жінкою (!). Перший психологічний роман у світі.
♡ Беручи до рук книги з минулих століть, я завжди абстрагуюсь від свого погляду людини XXI століття. Загалом мені це вдається. Я була готова до того, що мене щось шокує. Але не настільки…
♡ Завжди найважче в книгах минувщини мені дається читання ставлення до жінок.
І саме на цьому концентрується весь роман. Звісно, все розбавляється описами природи, якимось звичаями, але буквально трішки. Все інше - детально описані численні походеньки Ґендзі. Пальців на руках і ногах не вистачило б, щоб перечислити всіх. Сцени описуються завуальовано, використовується купа віршів, алюзій, символів, але вся історія максимально приземлена. Просто щоденник повійника. Не шокуюче, а оче-закочувально-нудно-типово-для-такого.
До розділу «Юна Мурасакі».
♡ Коли розуміння того, до чого йде, вдарило у голову, то мені стало фізично зле. Я навіть думала закинути книгу.
10 років.
Очі кров’ю стікали на тих сторінках:
«Яка гарна ця дівчинка! ... От було б добре, якби вона стала розрадою моїх днів і ночей замість тієї, про яку постійно мрію», - глибоко в душу запала йому ця думка.
«Я ляжу з Сьонаґон», - сказала вона дитячим голосочком. «Відтепер вам не можна спати з Сьонаґон», - пояснив Ґендзі, й вона, тихо схлипуючи, лягла поруч з ним»
…
Коли Ґендзі забрав її з дому і перевіз до себе, то розділи продовжуються про її 11, 12, 13 і так далі років…
…
༺♡༻ВИСНОВОК༺♡༻
«Повість про Ґендзі» має велике значення у світі літератури, особливо літератури Японії. Я ловила моменти зацікавленості, проте загалом читати було важко. Не можу cміливо рекомендувати її до прочитання.
Чи буду я продовжувати читати? (це лише перша частина). Оскільки книга пронизана буддистською філософією, то я не можу уже дочекатися її королеви Карми. В кінці цієї частини Ґендзі входить у свою 30-ку і все у нього далеееко не солодко. Чешеться дізнатись, як далі розгортатиметься його історія.
[P.S. Дуже розсмішив момент, де письменниця, Мурасакі Сікібу, пожалілась на те, що втомилась і болить голова, тому різко завершила розділ]
May 4, 2025
Це, насправді, психотерапія на тему: чому деякі чоловіки так люблять тримати всіх на гачку.
Ґендзі красивий, розумний, усі ним захоплюються. Але якщо подивитись уважно — це класичний чоловік-ідеалізатор. Любить яскраво починати, збирати жіночі серця, але не витримує буденності.
Йому цікаві жінки, поки вони трошки недосяжні. А як тільки стають ближче — шукає новий об'єкт. Бо, по суті, він закоханий не в людей, а у власне відчуття закоханості.
Ґендзі — це приклад нарцисично-істероїдного чоловічого типу. Не зло, не чудовисько. Просто людина, яка плутає любов із азартом.
Тому ця книжка — не лише про Японію. Це про тих, кого ми зустрічаємо і сьогодні. Про тих, хто вміє зачаровувати, але не вміє залишатися.
Ґендзі красивий, розумний, усі ним захоплюються. Але якщо подивитись уважно — це класичний чоловік-ідеалізатор. Любить яскраво починати, збирати жіночі серця, але не витримує буденності.
Йому цікаві жінки, поки вони трошки недосяжні. А як тільки стають ближче — шукає новий об'єкт. Бо, по суті, він закоханий не в людей, а у власне відчуття закоханості.
Ґендзі — це приклад нарцисично-істероїдного чоловічого типу. Не зло, не чудовисько. Просто людина, яка плутає любов із азартом.
Тому ця книжка — не лише про Японію. Це про тих, кого ми зустрічаємо і сьогодні. Про тих, хто вміє зачаровувати, але не вміє залишатися.
May 27, 2024
Чудова можливість поринути у витончену атмосферу епохи Хейан. Головний герой — блискучий Ґенджі, син Імператора — ще з молодого віку підкорює усіх своїми красою, талантом і становищем і викликає чи не в кожного і в кожної бажання зблизитися з ним. Сам він легко закохується у різноманітних представниць протилежної статі й постійно страждає від своїх почуттів то до однієї, то до іншої, листуючись зі своїми фаворитками віршами. У перервах між цим Ґенджі не забуває милуватися природою та сумувати про непостійність світу.
Displaying 1 - 3 of 3 reviews