Катанга – це провінція на сході Демократичної Республіки Конго. 30 червня 1960 року Конго проголошує власну незалежність від бельгійських колонізаторів. Менше ніж за два тижні найбагатша корисними копалинами провінція Бельгійського Конго [Катанга] проголосила себе незалежною державою, що призвело до збройного конфлікту з центральною владою країни.
За сюжетом історії, яку взялися розповісти Фаб’єн Нюрі й Сільвен Валлє, за повстанням у провінції Катанга стоїть “Гірничий союз Верхньої Катанги” – бельгійська компанія, яка за всяку ціну хоче зберегти контроль над прикордонним районом Касаї, де видобувають діаманти. До всього цього, в жорстоке місиво між Конго та Катангою втручається ООН, що виступило посередником у даному конфлікті і відрядило в гарячу точку миротворчий контингент.
Перший том історії, що зветься “Діаманти”, якраз знайомить нас з історією регіону, політичною ситуацією та головними персонажами. Потужне плетиво пригод і людських доль, замішане на жорстокості та кривавій різанині, приправлене зрадливими людськими слабкостями й пороками і є тим “діамантом” цього твору. Вишенькою ж на торті стане дивовижний малюнок Сільвена Валлє: відвертий, жорсткий та динамічний, він вражає своєю кінематографічністю та деталізацією. Під час бойових сцен дещо розмитий та сумбурний, екзотичний та насичений в демонстрації пейзажів, чорно-білий та контрастний в якості флешбеків.
Найважче після прочитання першого тому, який ще й підстьобнув у кінцівці годним кліфхенґером, було чекати продовження, але очікування було варте того. Адже в продовженні автор вивертає все оте “вариво” і по повній занурює читача в сюжетні перипетії.
Другий том значно додає в динаміці, конфлікт між фракціями та персонажами набирає обертів і якщо в “Діамантах” персонажі своїми діями активно підвищують градус оповідки, то в “Дипломатії” вже лавина карколомних подій жене всіх поперед себе. Здавалося б, звичайні пацючі перегони, мотивовані жадобою, у підсумку перетворюються на бажання вижити і відстрочити час своєї кончини хоча б ще на мить.
Художник не відстає і додає ще більше крові, відвертих сцен і вибухів. Майстерно грається відтінками та контрастом, при цьому не забуваючи про деталі та антураж, малюючи цілі сторінки з зображенням африканських краєвидів. Ці вузькі та смачнючі панелі я розглядав по декілька хвилин, раз у раз повертаючись, щоб вихопити оком якусь малопомітну деталь. Другий том “Катанги” вправно підводить нас до розв’язки, чітко розставляючи фігури перед фіналом історії, знову змушуючи з жариною у сраці чекати осені та заключного третього тому.
Щодо м’якої обкладинки, особисто проблем у цьому не бачу, при такому [збільшеному форматі] читається зручно, малюнок на корінець не залазить, при необхідності можна згорнути в “трубу” і покласти в рюкзак. Як на мене, рішення логічне і цілком виправдане з позиції комерційної привабливості. Звичайно ж, якщо таки буде видання, що збере повністю три частини під твердою обкладинкою, це буде ідеальний варіант для колекції.