Media Virus!: Hidden Agendas in Popular Culture

by Douglas Rushkoff

Bold, daring, and provocative, Media Virus! examines the intricate ways in which popular media both manipulate and are manipulated by those who know how to tap into their power. Douglas Rushkoff shows that where there's a wavelength, there's a way to "infect" those on it—from the subtly, but intentionally, subversive signals broadcast by shows like "The Simpsons," to the O.J. media frenzy surrounding the Nicole Brown Simpson murder case, chase, and trial. What does it all mean? Unless you've been living in a cave that isn't cable-ready, you're already infected with the media virus. But don't worry, it won't make you sick. It will make you think....

Genres: Nonfiction, Sociology, Cultural, Psychology, Philosophy, Business, Conspiracy Theories

368 pages, Paperback

First published January 1, 1994

About the author

Douglas Rushkoff is a New York-based writer, columnist and lecturer on technology, media and popular culture.

Reviews

[Marcellino Jonas · Rating 5 out of 5]

Futuristic use of predominantly female pronouns was pleasantly shocking.

[Наталія Толмачова · Rating 5 out of 5]

Книжка в оригіналі 1994 року видання, я її читала у 2020.

1. Автор не розрізняє піар і пропаганду (я таке часто бачу в американських книжках і статтях).

2. Вважає, що пропаганду через медіа придумали у США (Ну ніііі, у США хіба що придумали пропаганду через радіо і телебачення, бо ж сама по собі вона існує тисячі років і ті ж методи, про які пише автор «Медіавірусу», я точно бачила Марксовому «Капіталі»).

Власне книжка починається з того, що пропаганду придумала держава, ще й американська. Президент Вудро Вільсон задовго до Геббельса створив державний орган, який займався пропагандою, і основні прийоми, які потім використовувались на радіо і ТБ десятки років, створила саме група Вільсона, т. з. «комісія Кріла».

3. «Медіавірус» — власне поняття автора. Він вважає, що медіавіруси атакують культурний мейнстрім і цілу книжку на різних прикладах пояснює, як це відбувається: хтось помічає якесь протиріччя у мейнстрімній ідеї та починає бити у це вразливе місце. Не обов'язково відкрито і гучно, частіше навпаки завуальовано, через мистецтво.

4. Ціль пропаганди — переконати в чомусь.

5. Ціль медіавірусу — змінити усталену думку людей; зруйнувати мейнстрімне і зайняти його місце.

6. Методи пропаганди: зупинити мислення через спрощення світу, подавання готової простої відповіді на складне питання («метод лозунгу»), відволікання від основного, маргіналізація опонентів, викривлення реальності, перекривання доступу до інших каналів інформації.

Приклад: «скажи наркотикам ні» — це пустий слоган, який спрощує проблему, не вирішує її, а лише відволікає від головних і важливих питань.

7. Методи медіавірусів: стимулювати мислення, ставити питання замість готових відповідей, стимулювати обговорення, показувати складність світу замість спрощення, створити можливість дисидентам об'єднатися, зрозуміти, що вони не самотні.

Приклад: «розумні наркотики». Що це таке? Чому розумні? Чи бувають наркотики корисними, якщо бувають розумними? Вже назва змушує поставити багато питань і задуматися над ними.

8. Головне: пропаганда гучна та публічна, а медіавіруси часто діють приховано, аж поки контркультурне не стане мейнстрімним.

9. Основні характеристики сучасних медіа: самоподібність, самопародія (а також самоконтроль, я думаю).

10. Найбільше джерело стресу — політика. Власне ті всі протести в медіа часто-густо викликані бажанням якось змиритися з політикою правлячої партії або змінити її.

11. Ще в 90-х західні політики почали відмовлятися від журналістів як посередників в спілкуванні з виборцями. (Схоже, тепер до наших країв дійшло).

12. Якийсь активіст, у якого автор брав інтерв'ю, назвав хайп основним методом роботи ЗМІ, бо ЗМІ переважно звертають увагу тільки на модне і гучне.

В цілому книжка цікава та корисна, вартує прочитання.

[Dana Wilssens · Rating 3 out of 5]

Unless the subject is something you're studying I wouldn't recommend. Since technology moves so quickly this book is way out of date. Interesting read though and I did learn something.

[Chris Crenshaw]

A remarkably prescient book

[Kent Winward · Rating 3 out of 5]

Very dated, but an intriguing history lesson on media viruses from the mid 1990s.

[nuh uh · Rating 4 out of 5]

7

[Matt · Rating 4 out of 5]

This book helped me to better understand the concept of the meme. I also appreciated the look at the "guerilla" media as well as the history of television daytime talk shows. Rushkoff gives a nice progression of how the medium started out as a serious look at current issues with a studio audience being allowed to interact with guests (think Donahue) and how it moved on to lose the intellect and zero in on entertainment (think Springer). Also, Rushkoff's theories on the subversive content in such shows as Pee Wee's Playhouse and Ren and Stimpy confirmed what I thought back when I was watching the original airings of these shows.

[Wayne Porter · Rating 5 out of 5]

Excellent text on the construction and dissection of media viruses and memetic propogation.

[Kim · Rating 2 out of 5]

You can't hold its dated-ness against it. That said, the second half of the book did not hold up to the promise of the first half - he seems to lose his focus on the meme.

[Captaine Hoo-hoo · Rating 5 out of 5]

Good preliminary guide to the realization that a lot of our thoughts aren't thoughts and aren't put there by our own doing...

[Frank · Rating 3 out of 5]

Read this awhile ago. It will probably read as very dated nowadays unless they've added some new material in the latest editions. Interesting reading nonetheless.