What do you think?
Rate this book
Щоденник нелегального солдата
«Це про мої 2014-2017 роки на фронті, у складі ДУК "Правий сектор" та Української Добровольчої Армії. Книга абсолютно документальна, у ній тільки справжні імена і опис тільки справжніх подій. Подій унікальних, якщо подумати – бо колективний герой цієї книги – "група Вольфа", добровольчий підрозділ, який, як і решта неоформлених добровольців, три з половиною роки воював без стабільних зарплат, без жодних пільг, статусів і гарантій...
Це книга-фотографія, фіксація на папері відтинку реальності – наших боїв, нашого побуту, нашої мови, почуттів, емоцій. Я написала її для того, щоб майбутні історики, автори майбутніх художніх книг і сценаристи художніх фільмів знали подробиці, без яких немає правди: не лише про бої, а й те, як ми добували зброю, у що вдягалися, як розмовляли, що їли, що пили, з чого сміялися, якими лайками лаялись...» О. Білозерська.
Це книга-фотографія, фіксація на папері відтинку реальності – наших боїв, нашого побуту, нашої мови, почуттів, емоцій. Я написала її для того, щоб майбутні історики, автори майбутніх художніх книг і сценаристи художніх фільмів знали подробиці, без яких немає правди: не лише про бої, а й те, як ми добували зброю, у що вдягалися, як розмовляли, що їли, що пили, з чого сміялися, якими лайками лаялись...» О. Білозерська.
584 pages, Hardcover
Published September 1, 2019
4 people are currently reading
54 people want to read
About the author
Олена Білозерська
2 books2 followersукраїнський журналіст, блогер та громадський діяч, володарка першого місця у всесвітньому конкурсі блогів The Bobs Deutsche Welle за 2013 рік серед блогів українською мовою за версією користувачів.
З 2014 року — учасник російсько-української війни (снайпер) у складі ДУК «Правий сектор» та Української добровольчої армії. З жовтня 2018 — офіцер Збройних Сил України.
З 2014 року — учасник російсько-української війни (снайпер) у складі ДУК «Правий сектор» та Української добровольчої армії. З жовтня 2018 — офіцер Збройних Сил України.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 2 of 2 reviews
May 16, 2020
Я завжди з великим задоволенням читаю спогади про війну. Як на мене, військова мемуаристика це особливий вид літератури, що дозволяє побачити війну максимально справжньою. Особливо цікава мені в цьому контексті Україно-російська війна, що триває з 2014-го року. Тож коли я побачив, що Олена Білозерська, снайпер ДУК ПС, УДА, а тепер офіцер ЗСУ написала книгу про свою участь у війні що триває, я не міг її не прочитати.
Насамперед скажу, що ця книга майже у всіх викличе розрив шаблону. В тих, для кого Правий Сектор - це пугало, яким лякають перед сном маленьких, неслухняних, ватних пенсіонерів буде здивований мотивованістю цих бійців. Бо вони часто воюють на голому ентузіазмі, не маючи зброї, не маючи підтримки від держави, зіштовхуючись з нерозумінням з боку багатьох людей. Але вони продовжують виконувати свою щоденну важку роботу - воювати. Для тих, хто вважає добровольців паладинами в сяючих латах, безстрашними і ідеальними лицарями духу, теж від цієї книги протікатиме надірваний щаблон. Бо раптом виявиться, що командири підрозділів мусять шукати фінансування для своїх людей і платити їм "зарплату", бо лицарі духу чомусь не можуть харчуватися виключно святістю, і (о диво!) у них теж є сім'ї які треба утримувати, а коли ти воюєш на фронті це трохи важко робити. Виявляється, що мотивований доброволець, знавець мінної справи, який не раз виводив групу цілою і неушкодженою з важких виходів, любить прибухнути аж до втрати пульсу. Що абсолютно тверезі, які "ні краплі" бійці можуть прихопити важке озброєння і втекти з бази, бо їм не заплатити за попередній місяць. Що український доброволець може не знати української і воювати інколи лише з "любові до мистецтва"
Тож тепер, коли ми розірвали всі шаблони, можна і справді розказати про книгу "Щоденник нелегального солдата". Це чудова книга про війну, про те що там відбувається і як воюють люди, яких офіційно на фронті немає. Це розповідь про українців які відмовилися від мирного життя і опинилися на фронтирі. Які щодня, з зброєю в руках зменшують популяцію гібриду свиней і собак, що бігають по українській землі під російським триколором. Це правдива історія, Білозерська не намагається приховати невигідні для себе факти, не намагається виставити добровольчий рух мало не ідеальними людьми. Вона правдиво і відверто розказує про причини чому добровольці там знаходяться, про те що серед них є багато патріотів, людей обов'язку і одночасно авантюристів, людей випадку. Автор чесно розповідає про циркулювання в середовищі Правого Сектору ідей про "треба йти на Київ, ворог сидить там", про те що частина вояків готова була так і зробити, а інша частина пропонувала чекати закінчення війни. Це той сценарій, якого особисто я дуже боявся в 14-15 роках, і думаю саме це і є причина, по якій ПС не легалізували в ЗСУ як єдиний підрозділ. І я звісно можу помилятися, не володіючи всією інформацією, але думаю це було правильне рішення. Олена Білозерська також розказує історію жінки на війні, це окрема дуже цікава тема. Це боротьба за виїзди на "бойові", це особливості побуту, боротьба за своє визнання рівноправним бійцем підрозділу. А найбільше мене вразила сталевість нервів цієї жінки. Навіть в критичних ситуаціях, вона приймає правильні рішення, не ображається де не треба, і тисне там де треба. Не ниє про "рівність прав" в бере собі ці права і діями доводить, що вона може не гірше. І окрему мою повагу заслуговує її ставлення до тварин. Здавалося б на війні, де твоє життя постійно в небезпеці, де ти вбиваєш і можеш бути вбитим, єдино можливим варіантом вижити є набуття певної "товстошкірості" Але Білозерська рятує котів і собак, турбується про них часто більше ніж про себе. Навіть в такий непростий час, вона може зберегти людяність і повагу до життя тварини.
Тому як можна не захоплюватися людиною, яка робить за добу стільки добрих справ, вдень піклується про кота і двох собак, а ввечері знищує трьох російських бойовиків. Єдине що тут можна сказати - Героям Слава.
Насамперед скажу, що ця книга майже у всіх викличе розрив шаблону. В тих, для кого Правий Сектор - це пугало, яким лякають перед сном маленьких, неслухняних, ватних пенсіонерів буде здивований мотивованістю цих бійців. Бо вони часто воюють на голому ентузіазмі, не маючи зброї, не маючи підтримки від держави, зіштовхуючись з нерозумінням з боку багатьох людей. Але вони продовжують виконувати свою щоденну важку роботу - воювати. Для тих, хто вважає добровольців паладинами в сяючих латах, безстрашними і ідеальними лицарями духу, теж від цієї книги протікатиме надірваний щаблон. Бо раптом виявиться, що командири підрозділів мусять шукати фінансування для своїх людей і платити їм "зарплату", бо лицарі духу чомусь не можуть харчуватися виключно святістю, і (о диво!) у них теж є сім'ї які треба утримувати, а коли ти воюєш на фронті це трохи важко робити. Виявляється, що мотивований доброволець, знавець мінної справи, який не раз виводив групу цілою і неушкодженою з важких виходів, любить прибухнути аж до втрати пульсу. Що абсолютно тверезі, які "ні краплі" бійці можуть прихопити важке озброєння і втекти з бази, бо їм не заплатити за попередній місяць. Що український доброволець може не знати української і воювати інколи лише з "любові до мистецтва"
Тож тепер, коли ми розірвали всі шаблони, можна і справді розказати про книгу "Щоденник нелегального солдата". Це чудова книга про війну, про те що там відбувається і як воюють люди, яких офіційно на фронті немає. Це розповідь про українців які відмовилися від мирного життя і опинилися на фронтирі. Які щодня, з зброєю в руках зменшують популяцію гібриду свиней і собак, що бігають по українській землі під російським триколором. Це правдива історія, Білозерська не намагається приховати невигідні для себе факти, не намагається виставити добровольчий рух мало не ідеальними людьми. Вона правдиво і відверто розказує про причини чому добровольці там знаходяться, про те що серед них є багато патріотів, людей обов'язку і одночасно авантюристів, людей випадку. Автор чесно розповідає про циркулювання в середовищі Правого Сектору ідей про "треба йти на Київ, ворог сидить там", про те що частина вояків готова була так і зробити, а інша частина пропонувала чекати закінчення війни. Це той сценарій, якого особисто я дуже боявся в 14-15 роках, і думаю саме це і є причина, по якій ПС не легалізували в ЗСУ як єдиний підрозділ. І я звісно можу помилятися, не володіючи всією інформацією, але думаю це було правильне рішення. Олена Білозерська також розказує історію жінки на війні, це окрема дуже цікава тема. Це боротьба за виїзди на "бойові", це особливості побуту, боротьба за своє визнання рівноправним бійцем підрозділу. А найбільше мене вразила сталевість нервів цієї жінки. Навіть в критичних ситуаціях, вона приймає правильні рішення, не ображається де не треба, і тисне там де треба. Не ниє про "рівність прав" в бере собі ці права і діями доводить, що вона може не гірше. І окрему мою повагу заслуговує її ставлення до тварин. Здавалося б на війні, де твоє життя постійно в небезпеці, де ти вбиваєш і можеш бути вбитим, єдино можливим варіантом вижити є набуття певної "товстошкірості" Але Білозерська рятує котів і собак, турбується про них часто більше ніж про себе. Навіть в такий непростий час, вона може зберегти людяність і повагу до життя тварини.
Тому як можна не захоплюватися людиною, яка робить за добу стільки добрих справ, вдень піклується про кота і двох собак, а ввечері знищує трьох російських бойовиків. Єдине що тут можна сказати - Героям Слава.
January 21, 2020
Сильна правдива книга про війну, без прикрас, таку яка вона є, про добровольців та їх участь у війні України проти Росії. Книга написана безпосередньо учасником одного із добровольчих підрозділів, яки воювали "нелегально", за позивом серця, безкоштовно та не отримуючи убд. Цікаво також було порівняти описані факти з офіційною інформацією, дописами у ЗМІ
Displaying 1 - 2 of 2 reviews