Ця книжка — про найвидатнішого воротаря в історії хокею, українця за походженням Тараса Савчука, людину 400 шрамів, як його називали тогочасні газети. Його ім'я занесене до Хокейної зали слави, а його рекорд — 103 "сухі" перемоги — понад сорок років не зможе побити ніхто. Життя Тараса Савчука — це історія про те, що мрія й любов сильніші за вроджені хвороби, не сумісні зі спортом, за щоденні страшні травми й ризик більше ніколи не вийти на лід. Де він брав сили грати в хокей і бути в ньому найкращим упродовж всієї кар'єри? Чому був нестерпним у спілкуванні? Що приховував від світу? За ким тужив усе життя, і кому присвячував свої перемоги?
Той випадок, коли від початку на читання налаштовуєшся скептично. ⠀ Ну чим може зачепити книга про спорт? Ще й про хокей. Окей, Бакману вдалося, але тут взагалі в центрі оповіді — хокеїст. Окей, він з української родини, але це не робить хокей мені ближчим. ⠀ Отак починаєш читати, оговтуєшся на останній сторінці, судомно записуєш в нотатки свої думки, витираєш сльози. ⠀ Йдеш в інтернет, бо хочеш більше: відео, фото, що-небудь. Щоб дізнатись більше. ⠀ Террі (Тарас) Савчук — незграбний хлопчина, замкнений, скутий. Складний у спілкуванні.
Це не завадило стати йому найвідомішим воротарем, встановити низку рекордів, грати в Національній Лізі. ⠀ Все життя він тамував біль та плекав один важливий спогад. Вражаюча сила мрії, відданості цій мрії торкається самісінького серця. Хоча все відбувалось у Канаді, але тут багато українського: так легко і щемко описана родина Тараса, їхні короткі діалоги.
Одне речення може вкрити сиротами ваше тіло. ⠀ Я взагалі не очікувала таких емоцій і виру думок від цієї тонесенької книжечки. Вона про силу духу, про боротьбу, про кордони, які існують у нашій голові, а також про те, скільки болю і страждань може ховатись за успіхом. ⠀ Бо слова "400 шрамів" на обкладинці — це не не просто слова. ⠀ 400. І це тільки на обличчі. ⠀ Хокей — жорстокий спорт. Цій книзі вдалося занурити у нього, відчути той біль, розчулити та надихнути. ⠀ Раджу.
Дуже раджу вам цю книгу. Візьміть у когось, купіть, позичте, але не втрачайте можливості прочитати цю вражаючу історію хокеїста з української родини.
Гарна історія, яка кілька разів змусила мене сплакнути
Коли брав до рук цю тоненьку книжечку, то більше розраховував на документалістику. Проте, це виявився радше художній твір про Террі (Тараса) Савчука - легендарного хокейного воротаря з Детройт Ред Вінґс, канадця українського походження. Історія про життя і становлення спортсмена, про те, що його надихало, а також про секрет успіху, яким Террі не хотів ні з ким ділитися. Прочитав не відриваючись за півтори години. Хороша книга на вечір або в дорогу.
Ця людина народилася для того, щоб повністю віддатися хокею, "вмирати" на ковзанці, лише заради того, щоб знову і знову виходити на лід.
Людина із складною вдачею, та не менш складним характером, він поставив собі мету та жив мрією, робив усе, щоб досягти неймовірних висот.
Уособлення безмежності людських можливостей та сили духу - найвидатніший хокейний воротар усіх часів - Террі Савчук. Людина-легенда. Один зі 100 найвеличніших гравців за всю історію НХЛ. Пишаймося, бо Террі (Тарас) - нащадок українців.
《 - Тарасе, спорт, як і життя, безжально викидає на узбіччя кожного, хто втратить форму хоч на мить. Світ не пробачає слабкості. Сину, пам'ятай: робити своє треба тут і зараз, і робити найкраще попри все або не робити взагалі... 》
Історія Террі Савчука не лише про шлях становлення його як великої особистості у спорті. Це історія про Юкі (так в Північній Америці називали вихідців із України), про ту нотку патріотизму, завдяки якому не можливі звершення у спорті. Про стійкий український дух, про Україну в серці, про тугу українців в діаспорі за Батьківщиною та не зреченість свого.
Історія про вічне протистояння. Не так його як воротаря, із гравцями команди суперника. Це безперервна боротьба із травмами та недугами. Психологічна боротьба самим з собою. Понад 400 шрамів на тілі.
Так для чого ж було так жертвувати собою? -《Людина нібито не літає... А крила має. А крила має!》 У кожного з нас є свої крила, для Террі Савчука крилами стали червоні крила Детройту "Detroit Red Wings" у Національній хокейній лізі.
Просто на повну віддаватися тому, що найбільше любиш.
Непогане читання, якщо не знаєте нічого про Савчука та НХЛ, але досить поверхневе і обривається - так, на тріумфі (як фанатка Toronto Maple Leafs, не можу не кричати про Кубок ʼ67), але історія Террі на цьому не закінчилась. Краще б трошки більше пропрацювати матеріалу + додати фото до видання. А так, без підтверджень, половина історії трошечки відлунює вигадкою.
Коротенька художня біографія хокеіста з Канади з українським корінням, який став світовою зіркою. Багато мотиваційних слів для дітей та підлітків, які в наш час ігноруються та не закладаються в дітей.