Колись у школі нам розказали про китайську традицію замотувати дівчаткам ніжки, щоб ті не росли і лишалися маленькими. Такі були стандарти краси, які історично, як правило, плекалися за рахунок жіночого здоров’я. Ця інформація шокувала мене тоді. В принципі, зараз нічого не змінилося.
Занурьмося у тайванські історичні традиції і забобони, коли жінки мали таку ж незначну цінність, як колись кошенята в українському селі. Уже беруся за продовження.
На Тайвані такі мальовані історії називають маньхвою. "Берегиня" від авторки Наунау спершу може здаватися міським фентезі, але поступово набуває рис не просто гостро соціальних, а навіть потужного феміністичного звучання. А це ж епоха пізньої династії Цінь, тобто початок ХХ ст. В Європі у цей час жінки ще не могли голосувати, але й немовлят жіночої статі в річці вже не топили, а на Тайвані ще й як топили. І це ж либонь було чимось дуже звичним та глибоко традиційним. Всі так робили. Жінка була зобов'язана народити чоловікові сина, і якщо в неї це не виходило, то вступали в дію різноманітні забобони та ритуали, які мали б допомогти їй "змінити матку". Захищати свої права будь яка жінка могла виключно за посередництва осіб чоловічої статі – батька, брата, чоловіка. В той самий час жінок могли викрадали прямо на вулицях, аби продати в сексуальне рабство, наприклад.
Дівчинку Дзє, яка живе в сім'ї свого старшого брата, в майбутньому теж чекає шлюб, але знаючи про страждання своєї невістки і її спроби народити хлопчика, спілкуючись зі служницями та спостерінаючи різноманітні випадки традиційного, а втім жахливого ставлення до жінок, вона дуже хоче знайти собі іншу – більш цікаву і справедливу роль в світі. Більше того, якось вона прокидається з слідами маленьких дитячих рук на нозі – вони дуже схожі на синці і не зникають. А іншим разом у місті Дзє стає свідком поховального ритуалу молодої дівчини, де зустрічає молоду жінку – чарівницю чи жрицю храму, хтозна – і намагається напроситися до неї в учениці...
Цікаво розказана історія містить не лише релігійні та забобонні ознаки суспільства тієї епохи, але й візуально дуже добре пропрацьована, адже ми бачимо традиційний одяг, зачіски, прикраси, знайомимося зі способами ворожіння та іншими ритуалами, розширюємо свої уяалення про світ. Після кожногь розділу маньхви є текстові вставки з описом традицій, ритуалів, релігійних практик та забобонів, а це допомагає краще уявити життя в такому докорінно іншому суспільстві.
Дуже гарна робота Наунау з історичним і культурним матеріалом, творчий переказ міських легенд і завжди актуальна феміністична складова роблять з "Берегині" один з кращих мальописів зі всіх, які я наразі прочитав.
Чудова історія, місцями шокуюча, кльовий малюнок, що приємно дивує серйозним арсеналом художніх прийомів. Завжди цікаво спостерігати, як автор, що творить в ч/б, заміщує роль кольору графічними рішеннями.
Для мене "Берегиня" стала взірцем роботи із міськими мітами та маньхвою, що максимально занурює до чужої культури Значно розгорнутіше написав для сайту UAGeek, огляд залишаю за посиланням
В післяслові автор говорить про те, що мала сумніви, чи зможе розповісти історію про становище жінки, поєднану з міською легендою. Головна героїня Дзє тільки й чує, що їй вже час виходити заміж. Дивлячись на невістку, одержиму забобонами та ритуалами на народження хлопчика, дівчина понад усе бажає такою не бути, знайти своє – інакше – місце у світі. Вона волелюбна, кмітлива та допитлива. Їй не ламали ніжку заради краси, тому вона може ходити містом та встрягати в історії. За розвитком подій цікаво спостерігати – що ж далі, куди поверне історія? Не тільки через те, що тайванська література далека від України, а й тому, що дівчині в ті часі нічого не можна було зробити, окрім як вийти заміж та працювати домогосподаркою! Ані розпитувати, ані подати заяву, ані отримати відповіді на свої звернення. Незнайомий культурний контекст, густо перемішаний на забобонах, відсутність будь-яких звичних детективних дій. Читаю та не можу зрозуміти чи то магія, чи то реальність, і що взагалі відбувається? Насолоджувалась кожною сторіночкою, кожним фреймом, живою та емоційною паннянкою Дзє, яка всіма доступними їй способами хоче змінити своє становище та знайти причину гибелі поселянки. Шкода, що автором була написана лише одна історія, прочитала б більше. У паннянки Дзє є потенціал як у героїні, як у дівчини, яка зможе піти наперекір звичаям. Навіть в першому томі залишились нерозгадані таємниці! Класне знайомство з тайванською мангою, потрібно продовжувати 🤩
сетинг древнього китаю часів династії цін, головна героїня яка не хоче бути ходячою маткою (буквально, тут описуються ритуали по заміні матки в разі народження первістка доньки і це треш), кілька сюжетних ліній і трохи містики. мені дуже сподобалось.
сюжет розповідає про дівчину із заможної сім‘ї і про те як вона прагне особистого життя, і зовсім не розуміє чому все суспільство (чоловіки переважно) змушує жінок підкорятись, бути ніким, народжувати синів і загалом бути просто ніким, крім матері. вона не хоче виходити заміж, не хоче щоб тільки народження дитини вирішувало долю жінки, не хоче «нормального» по міркам тих часів життя. в селищі відбувається убивство, і вона стає свідком відспівування душі померлої дівчини жрицею, і благає ту аби стати її ученицею. а потім розкриваються якісь містичні подробиці вбивства, викривається ціла мережа покидьків які торгували жінками і ще купа всього.
ця робота чимось схожа на «кім джійон 1982 року народження». вона про те яким жорстоким було (і є моментами) суспільство, про те як віками пригнічували і зневажали жінок, про абсурдні традиції які в сучасному суспільстві можна легко прийняти за катування і вбивство. дуже раджу якщо вам цікава така тема, в художньому і цікавому форматі її тут розкривають повною мірою.
Не знаю, чи то це особливість цієї маньхви, чи то вона в принципі уся така, але мені подеколи було важко розібратися у послідовності тексту. З хорошого - гарно показано звичаї та вірування, про це завжди цікаво читати. Але, власне, це єдине цікаве у цій роботі (про малюнок нічого не кажу, він теж гарний), сам сюжет доволі слабенький і про нього навіть не хочеться згадувати.
Мені цей том надзвичайно сподобався. Тут дуже гарно описані китайські традиції, звичаї, що додає насолоду у читанні маньхви. З нетерпінням очікую на 2 том, щоб знову з головою порину��и у цей світ!
Це дуже якісна і глибока робота. На мій смак це впевнені 4,5 з 5.
Особисто я очікувала трохи більше містики, фентезі та жахів, і була здивована досить детальним етнографічним тлом, яке промалювала авторка. Це не те щоб мінус, і, звісно, на мої враження не впливає.
А от що могло б вплинути -- це відраза) Я б сказала, що переважну більшість персонажів дуже важко зрозуміти з ХХІ ст. Мені було настільки прикро з поведінки та слів більшості персонажів, що мають хоч якийсь статус чи владу. Мій особистий біль -- це власне невістка Дзе, молода, а проте вже гірка через неспроможність народити сина. І ще й до того ж нездатна насолодитися народженням дочки... тому що жінки це інь?
Що дуже класно -- є можливість поринути в звичаї, культуру, вірування. Все це дуже органічно вплетено, всі зноски та довідки дуже допомагають.
Ну й окремо відмічу, що саспенс (і кліфхенгер) в першому тому ідеальний: я підозрюю ледь не кожного персонажа і, звісно ж, куплю 2-3-скільки перекладуть томів))
Taiwanese ghost stories brought to life! Perfect blend of cases that keep you on the edge of your seat, while explaining the cultural background of the practises, rituals and beliefs (and most importantly the role and fate of girls in society at that time), all accomplished with hauntingly beautiful art. Beware, these ghosts have plenty to be angry about.
дочитала перший том і маю бажання поділитись своїми думками, тому далі спойлери!!!
провела паралель на моменті, коли головна героїня пішла шукати Аляаань і її схопив чоловік, з сьогоденням. гг почала кричати та звати на допомогу, але всі навколо повірили чоловіку, що він є її батьком і «виховує» її таким чином; і кричить вона через те, що він не має грошей для її заміжжя.
«усі гадають, що це сімейні проблеми» неодноразово люди і зараз закривають очі на подібні «викрадення, побої, вияснення стосунків» поза домом. всім, на жаль, все рівно чи кричить жінка про допомогу, чи її бездихане тіло перекриває їм шлях на вулиці.
«якщо хтось викрав жінку, то він видає себе за її батька, брата чи чоловіка».
«батьки контролюють дочок, чоловіки їх виховують, як це і має бути. і якщо це їхні особисті справи, ніхто не буде втручатись».
неймовірно сильний твір, серйозно!! тут присутня післямова і авторка сама кепкує чи впорається з такою тяжкою темою.
загалом, я неймовірно люблю фольклор, традиції, міти і все-все, що пов'язане з різними країнами та їхніми історіями в літературі; хай то буде відсилка або як тут повернення в ту епоху (дякую за помітки від авторки та редакторів, бо багато чого я не знала), тому я задоволена цим досвідом. маю ще другий томік і обов'язково візьмусь за нього.
мені подобається взаємодія в сім'ї головної героїні, вона має брата та невістку, яка на їхній жаль, народила першу дівчинку, якій пощастило і її не втопили через традиції.. але брат поки що показує лише свою адекватність 🙂↔️
мені сподобалося як авторка показує помішаність на «перший має бути син», «це я винна», «..що діла з такої матки» і подібних тейках, у жінок того часу. я повністю розумію звідки ростуть ноги та чому вони стали божевільним через це, але це неймовірно сумно.. такий тиск на жінок з самого дитинства вбивав не тільки їхню індивідуальність, а й просто банальні сили на існування.
в голові крутиться безліч думок, бо знову ж таки я обожнюю феміністичну літературу та будь-які теми для роздумів в цьому ключі. рекомендую ознайомитись з цими творами ✨
This entire review has been hidden because of spoilers.
Моє знайомство із видавництвом Сафран розпочалося із «Берегині» НауНау.
Тема гендерної нерівності актуальності ніколи не втратить. На що ви готові аби народити хлопчика ? А чи важливо яка буде стать дитини ? Змиритися і любити свою дитину чи все ж сподіватися та робити певні обряди аби це був хлопчик.
Стародавній Тайвань. Головна героїня Дзє розуміє, що не хоче виходити заміж аби раптом не докотитися до тих абсурдних (на мою думку) обрядів аби народити хлопчика. Юнка прагне сама обирати, сама вирішувати свою долю. Таким чином, Дзє просить аби жриця взяла її на навчання, але чи вдасться це їй ?
Поміж цікавого сюжету з нотками містики, читач дізнається про культурні традиції та ритуали (які пояснюються у кінці кожного розділу), поринає у боротьбу жінки за власне право та захоплено за годину «ковтає» цю неймовірну історію (я).
Отож, єдине, що мені лишається це з нетерпінням чекати на 2 том і радити цю маньхву всім поціновувачам східної культури.
'берегиня' неочікувано для мене виявилась однією з найбільш довершених маньхв, шо мені доводилось читати! мальовка, ґрунтовність сюжету та його лаконічність, атмосфера, обрані теми і їхнє досконале втілення - все це сплелось у неймовірно захопливу та важливу історію!
у мене є жменька певних упереджень щодо більшості представників жанру, адже нерідко вони страждають на обірваність та певну кострубатість, зважаючи на обмежений обсяг тексту та бажання розповісти якусь вичерпну історію з доладним сюжетом й справжніми персонаж_ками. так от тут з цим все чудово! незважаючи на глибину піднятих тем, цій маньхві вдалось розповісти проникливу й докладну історію абсолютно органічно та щиро! питань нуль, захвату - тонна 😌💖
Про права жінок в Китаї і Тайвані в історичному контексті, з нальотом містики і відсилками до відомих міських легенд цих країн та до традицій і забобонів. Місцями опис традицій тут цікавіший за сюжет, протягом якого дівчина не дуже бажає заміж і шукає собі з тієї оказії вихід, а навкруги ніхто ще не чув про права жінок. А тут ще й труп жіночки по вулиці пронесли, наче втопилася, але не вигляда як утоплениця. І невтішні духи маленьких дітей… От як тут не почати власне розслідування?! А от так, навкруги патріархат, знай своє місце… Коротше, це хай і була боротьба за власні права, але в межах, прийнятних суспільством.
Багато специфічних термінів, які додають глибини, але залишається відчуття величезного пласту, який оминули увагою. Наче чогось не вистачає. Знову ж таки, це моє суб’єктивне враження.
По малюнку - теееемно. В деяких сценах незрозуміло що відбувається.
Українська версія. Не ідеально. Більше питань до самої книжечки, яку або криво порізали, або неправильно зверстали: часто фрази з лівого краю обрізані.
Прекрасна мальовка, цікавий сюжет. До жанрів я б додала ще жахи, враховуючи те, які теми та моменти там висвітлюють. Ще приємно здивували сторінки з примітками та додатковими цікавинками про традиції та культуру Тайваню. Єдина притензія саме до видання - неудобно читати, текст буває прям під корінцем і ледве можеш зрозуміти, що там, бо ламати книжечку шкода 😭
Події маньхви відбуваються на острові Тайвань приблизно на початку 1900-х років. В ті часи жінки жили чи не єдиною метою — вийти заміж, а після цього народити сина. Деякі ставали мало не одержимими цією ідеєю. Я була вражена кількістю та різноманіттям ритуалів, забобонів та обрядів, що нібито сприяли народженню хлопчика.
Головна героїня — дівчина Дзе, дуже боїться такої долі, бо на свої очі бачить на скільки одержимою може стати жінка, на прикладі своєї невістки. Дзе мріє про те, як цього уникнути, але випадок вирішує її питання.
Одна випадкова зустріч зі жрицею. Жінкою, яка взаємодіє зі світом духів. Дівчина вирішує стати ученицею жриці й уникнути заміжжя та всіх інших негараздів.
А паралельно з цим в місті пропадають жінки, все більше жінок, і багатьох з них знаходять мертвими.
Мене вразила ця маньхва, вона дуже наповнена традиціями, містикою, інформативна і така, що запалює щось всередині 🔥 Мене вражала доля жінок та їх ставлення до себе і одна одної. Дуже багато і докладно розказано про обряди і це невимовний плюс, тому що стільки легенд і вірувань в яких цікаво розібратись.
Окремо зазначу якість видання, гарна обкладинка, цупкий папір, маньхву приємно тримати в руках. А графіка просто 😍🤌
Мені сподобалась ця історія, вона чіпляє, попри те, (а може саме тому) що авторка підняла важкі теми.
Пізня доба Цін. Як справи розвиваються в Тайвані? Якщо хтось викрав жінку, він просто на словах називає себе її братом чи батьком. І уникає відповідальності. Новонароджених дівчинок топлять. Жінка не може подати скаргу сама, тільки через чоловіка, за яким вона "закріплена". І так, не-шановна пані, зміни собі матку, аби народити обов'язково хлопчика. Тож юна Дзє очікувано не хоче чути про одруження, вона читає книжки, бореться за правду і намагається уникнути нав’язливої соціальної ролі. Зустрічає жрицю з храму, Берегиню, яка живе своє краще життя без чоловіка, творячи магію та виглядаючи зверхньо. :) А ще, можливо, вона зовсім не та, за кого себе видає. Цікаве поєднання феміністичної теми, історичних реалій та міських легенд про привидів та духів. Посилено чекаю другий том! (Дуже тішуся, що українські видавництва все частіше обирають гострі соціальні теми на публікацію. Радію, що видавництва обирають діяти, а не бути вдобними.)