Щось клацнуло у світовому порядку, і ви маєте шанс подивитись на речі, що нас оточують, під іншим кутом. Що таке: “страх бути людиною”? Як це “бачити кривду і мовчати”? Коли ми перетворюємось на наших катів?
Таких складних питань цураєшся до останнього. То, може, краще буде їз розгянути на прикладі одного пса, що живе у світі тотального страху, брехні і жадібності? Живе, немов вівця серед овець…
Колекційне видання комікса “Серед Овець” увібрало під твердою палітуркою перші три випуски історії разом із абсолютно новою міні-історією та додаткові матеріали.
У населеному вівцями суспільстві, що поєднує найстереотипніші проблеми пізнього совка і капіталізму 90-х з присмаком криміналітету (тобто, умовно, утиски дисидентів, кримінальна стаття за дармоїдство, насиченість простору державною пропагандою і безкарність чиновників) - (хто перший скаже шось про Орвела, най візьме цукерку з полчики) - самотній вовк-месник мстить за всякі суспільні кривди й намагається порятувати з-за ґратів свою кохану. Намальовано просто неймовірно круто, але для мене форма домінувала над простеньким змістом, та й оцей детермінізм (ті, хто не бунтує в даний момент - вівці, така їхня природа) не видається ані історично виправданим, ані наративно захопливим. Але якби вийшли наступні томи, залюбки читала б далі!
Прочитавши перший сингл ще колись отоді на старті, він мені не те щоб дуже зайшов, навіть здався вельми слабким. Але побачивши Корєшкова на одному з фестів у Києві, послухавши що він говорить, моє ставлення дуже змінилося. Я почав ледь не усім радити поглянути у бік Овець, почитати, але сам до осього моменту продовження не чіпав. Але це мало колись статися, тож наважився, прочитав, поки їхав на роботу, і перше, про що подумав - оце й усе?? Оце оцього я чекав пару років? Якось все просто, очікувано, сюжет такий швидкий, шо ти не встигаєш зрозуміти якогось зв'язку з минулою сторінкою. Так, він намагається бути про серйозні речі, але якось дуже чогось не вистачає, якоїсь повноти розкриття персонажів, чи шо. Взагалі, нагадує чимось ті ж "Хроніки Аптауна", але там їм вдалося зробити все набагато, набагато гірше, хоча проблема та ж сама - замалий об'єм, погане розкриття, не дуже ясна мотивація. Другий том, мабуть таки, все ж візьму, коли він буде, але сингли вже ні, то нехай без мене.
Якось так вийшло, що я не купував окремі 3 синґли, які вийшли уже досить давно. Тому історія, яка уже відома багатьом, мені відкрилася тільки із цією збіркою. В цю книгу також ввійшов додатковий короткий випуск та тематичні плакати із цього світу. Мені вдалося придбати ексклюзивне видання із суперобкладинкою, але також є й інше, дешевше. Тепер нарешті про що цей комікс. ⠀ Події відбуваються у антиутопічному світі, де уже з перших сторінок розумієш, що потрапив у аналог "величного минулого радянського союзу". Героями історії є тварини (вовки, вівці, свині), а не люди. Але це не зупиняє уяву щодо проведення аналогій. ⠀ Цей світ складається із свавілля чиновників та поліції, де їхня безнаказаність приносить багато болі та страждань простим громадянам. З вуст членів партії звучать постійні пропагандистські лозунги, а вся країна обвішана такими ж плакатами. Звідусіль тільки й чути про теперішні досягнення, які ведуть до світлого та успішного майбутнього самої країни й її жителів. ⠀ Після прочитання першого випуску ти повністю занурюєшся в гнітючу та безнадійну атмосферу навколо. Сірі "вівці" працюють бездумно на заводах, таке враження без свідомого життя зовні робочих буднів. ⠀ Головний герой є одним з таких. Його ім'я Четвертий, хоча насправді він просто ще один порядковий номер у робочому класі. Ви тільки уявить тоталітарний режим цього суспільства, де замість імені отримуєш просто номер. Він бажає добитися маленької справедливості поміж усього безправ'я системи, але це тільки зумовлює до все рішучих кроків, щоб відкрити очі собі та оточуючим. ⠀ У кінці 3 випуску маємо кульмінацію короткої сюжетної арки з відкритим кінцем, а додатковий випуск просто вганяє в якийсь емоційний шквал відсторонення від побаченого. Розум просто не хоче приймати ницість аморальних бюрократів. ⠀ Читаючи комікс постійно крутився в голові роман "1984" Джорджа Орвела. Історія перевершила мої сподівання і своїми ідеями показує тоталітарне суспільство, як воно є, й проводить багато аналогій із Україною, де ми маємо ту ж саму безнаказаність можновладців. ⠀ Рекомендую усім без винятку!
Малюнок дуже сподобався. За жанр теж плюс, але… Автор, по-моєму, не приховував, що надихався книжками Орвелла і це буде більш ніж помітно навіть тим, хто, як і я донедавна, не читав жодної його книжки. Але в сумі склалося враження, що автор так надихнувся, що зміг привнести в свою ж роботу лише дещицю власної ідеї. Якщо ми побачимо продовження, я б хотіла побачити не тільки Орвелла, але й Корешкова в цьому коміксі.
Вау! Це просто щось неймовірне! Всього лиш декілька фраз та малюнки змогли яскраво та чітко передати весь жах тиранії та свавілля влади. Чітка аналогія з "Колгоспом тварин" та колишнім Радянським союзом лише підсилюють ефект.
I had been looking for this book for a long time (it was sold out and out-of-stock for months), and then I waited for the new edition for several months, and then I could not get my copy from the post office because of the beginning of the full-scale war… So when this book finally arrived in the painful but hopeful spring of 2022, it was technically the first new book I bought during wartime, and I had very warm feelings toward it and wanted it to be good. Really wanted it.
Sadly, it was a total disappointment. Cannot say that I expected too much, but I hoped at least for something interesting. There was nothing interesting there, like — at all. I “read” the comic in half an hour and sold it immediately after that, so that it would not occupy the precious space on my bookshelves.
I liked the graphic style of the author — it’s very clear and bold, with great details of urban landscapes, excellent visualization of characters, and suggestions of a well-developed world. However, there is no story there. You don’t understand what is going on in general with this society and you have no idea who our main hero is and what the fuck he is doing and why. The key event development looks so hopelessly naive and simplistic that you cannot believe it and try to imagine that something more significant is going on but you just don’t get it.
Admittedly, the story is not finished, and I even have not read everything published to date. The book “Серед овець. Книга 1” contains three first issues of the ongoing comic, and there is also Issue 4 published separately (that I have not read, but I doubt that the story would become better with it if I did not like it after Issues 1-3). It is possible that the story will appear somewhere in the process later, but right now, considering the speed of its creation and publication, I honestly have zero interest. Issue 1 was published in 2016, Issue 2 in 2017, Issue 3 in 2018, Issue 4 in 2020, and that’s all at the time. Maybe it’s dead, maybe it’s alive, who knows! Schrödinger’s comic.
I also hate that people compare it to Orwell’s “1984.” Orwell’s book is not your go-to word for any lame dystopia. “1984” is an iconic exploration of a very particular society and the psychology of very particular people trying to survive there. Not every dystopian world is something similar to “1984.” Not every dissenting individual is another “Winston Smith.” At least, this comic book has zero common things with Orwell’s “1984,” although we may suppose that it has something to do with “dystopias.” Maybe, probably, who knows what will be there when the author finishes Issue 6 of the series somewhere in 2058…
Щось клацнуло у світовому порядку і ви маєте шанс подивитись на речі, що нас оточують під іншим кутом. Що таке “страх бути людиною”? Як це “бачити кривду і мовчати”? Коли ми перетворюємось на наших катів?
Таких складних питань цураєшся до останнього. То, може, краще буде їх розглянути на прикладі одного пса, що живе у світі тотального страху, брехні й жадібності? Живе немов вівця серед овець…
Анімалістична антиутопія “Серед овець” це історія одного із багатьох, чи то пса, чи то вовка, котрий живе в тоталітарному суспільстві, розділеному на касти-породи. Це держава овець, Колгосп тварин у велетенських масштабах. Звичайні вівці тут робітники на заводах та і��ших підприємствах, круторогі ситі барани й свині – чиновники, вівчарки та інші собаки – поліція. Океанія завжди воювала з Істазією, а держава Овець воює з країною Цапів. І що важить в цьому Дикому Нов��му Світі життя одного непомітного гвинтика? Вісімнадцять дев’яносто четвертий разом із читачем стане свідком свавілля, убивств і навіть спробує постати проти режиму. Кінець його боротьби невідомий, ми пройдемо від заводу до робітничих кварталів, втікатимемо від переслідування, а можливо й знайдемо друзів. Цей світ не просто схожий на Радянський Союз, він вміщує в собі всю суть Тоталітарної Системи – агітаційні плакати, нишпорок і НКВД, пресу і символіку, гасла і оманливий добробут збудований на трупах “товаришів”.
Я спостерігав за розвитком серії від Корешкова ще від самого початку. Декілька промо-сторінок на патреоні, згадка в інтерв’ю про “12! Поїхали” для Третьої паралелі та нарешті довгоочікуваний перший випуск. 24 травня 2017 року я написав першу рецензію і розказував всім своїм знайомим, що в нас з`явилось щось самобутнє, оригінальне і ні на що не схоже. Антиутопія, сатира, “Ферма тварин” і “Блексед” в одному флаконі. І понеслось, тепер про звірину антиутопію знає кожен шанувальник українських коміксів, впевнений, що не за горами публікація в закордонних видавництвах.
Але давайте все ж таки більш скрупульозно і уважно розглянемо феномен “Серед овець”. Чому він так сильно нам подобається?
1) Лаконічність наративу Корешков вибудовує сюжетну канву з одним єдиним правилом – “Нічого зайвого”. Це можна прослідкувати на прикладі всіх випусків, а особливо першого – Вовк заходить в приміщення заводу, відпрацьовує потрібні години, далі йде з заявою до чиновника, де його звільняють і врешті потрапляє до дружинників. Він їде в автобусі, на цей же автобус запізнюється мама з дитиною і стається аварія. Все на своєму місці – кожен гвинтик, персонаж і подія абсолютно необхідні, вони на ділі рухають сюжет.
2) Світ прописаний до найдрібнішої деталі Документи, плакати, символіка, та що ж говорити, Олександр навіть створив власний дизайн шпалер, сірників і побутового засобу!
В додаткових матеріалах до першого тому можна знайти уривки з газет, посвідчення вісімнадцять дев’яносто четвертого – він працював фрезерувальникм протягом дванадцяти років і лише необережне сказане слово стало причиною його звільнення.
Навіть меблі, килимки, креденси та ковдри виглядають, як в типовому радянському помешканні, як прикраси – набір скляних рибок. Хто ж зауважить ці складники? Один зі ста, але саме вони творять світ.
3) Інтрига і завершення кожного випуску в момент найбільшого напруження Дійсно, практично в кожній главі, автор вводить Вовка в практично безвихідне становище, доповнюючи типову фразу “Далі буде гірше…”.
4) Експресивність Коли замість людей у світі царюють звірі, можна довести всі емоції до апогею. Ненависть – комісар-вівчарка, розпач – мати-вівця, на чиїх очах збили її доньку, лють – Вовк, котрий називає Комісара цапом, благання – Вовчиця, яку відривають від нього, ненажерливість – Кнур-чиновник з пляшкою шампанського і баночкою з кокаїном.
5) Кольорова гама Якщо це спогади, то чорно-білі, будинки всі сірі, жителі їх в однакових одностроях, з однаковими овечими виразами на мордах, а якщо побоїще, то в червоних тонах.
6) Ну і врешті, актуальність Зараз дуже просто втратити людськість, суспільство заледве віддихалось після червоного терору, але його ознаки ще залишились: політичні маніпуляції, пропаганда, брехливі новини, посягання на культуру і мову. Нагадування про тоталітарний режим це своєрідна рятівна пігулка в постсовковому устрою.
Перші три випуски мають завершену арку, проте історія продовжується. В четвертому номері Олександр не зменшує обертів. Малюнок такий же якісний і деталізований, як і в попередніх, сюжет рухається до неминучої та жорстокої розв’язки, стає гірше.
Раптово серед абсолютно ворожих, або знищених режимом персонажів з’являється проблиск надії – старенький працівник крематорію, три панелі з його реакцією на самосуд вовка водночас й смішні, й печальні.
Персонаж розвивається, стає сильнішим, жорстокішим. “Я не пес” – каже він в третьому випуску і розриває горло зрадника, а в четвертому він йде ще далі.
Далі можна мріяти про адаптацію в форматі мультфільму або гри, але не забуваймо що й мальопис це самостійний вид мистецтва і ми можемо поринути в історію вже зараз.
Отже, в нас немає якогось національного комікс-героя чи супергеройської серії, за те в нас є дещо актуальніше, те, що на часі – бунтар, той хто не згоден, той випадок, коли вислів “вовк в овечій шкурі” дістає нове значення.
Я дивилася на цей комікс дуже давно, але все відкладала прочитання. Тема - тоталітарний режим та свавілля правлячого класу. Намальовано все на 100 з 10. І це справжня насолода для очей. Але мені не вистачило історії, щоб провести трохи більше часу з персонажем у його світі. Нас одразу кидають у вир подій. Трошки про минуле, трошки про теперішнє і склалося враження що нахапали по верхах і залишається лише додумувати. Якщо читав Орвела, то можна навіть сильно не фантазувати. Як на мене, преміс схожий. З одного боку я розумію, що у нас з коміксами не дуже добре все. Я особисто знаю лише два українські комікси - Воля та Серед Овець. І, скоріш за все, розтягувати знайомство з головним персонажем і світом на 2-3 випуски це не найкращий варіант, але отак одразу закручувати події теж не видається найкращим варіантом - це лише створює відчуття поспіху і недовершеності. Тим не менш, я оцінюю Серед Овець доволі високо - 4,5 ✨ Бо все ж таки візуал доповнює там, де історія просідає. Але, на жаль, одного лише візуалу мені не вистачило до повноти сюжету.
Антропоморфные животные есть. Антиутопичная вселенная есть. Объемные персонажи есть. Интересный сюжет есть. Единственное, чего не хватает этому комиксу - это пятой, шестой и сколько там еще нужно глав. Очень атмосферно, очень качественно, очень жестко. Я хотела найти хороший украинский комикс - и я его нашла. Еще и монопродукт - за Александром Корешковым и сценарий, и иллюистрации, и леттеринг, и все-все-все. Такая работа вызывает гордость, а еще - нетерплячку до наступних частин.
P. S. Я веду канал на Youtube о литературе Reading Mary. Если вам понравились мои рассуждения - заходите в гости, у меня их там еще много таких. Также гарантирую интересные темы, книжные обзоры, топы и щепотку Гарри Поттера :)
Найкращий український комікс! Нерівність, насилля, корупція — звичайні аспекти будь-якого тоталітарного режиму.
Всі вони наявні в цьому коміксі; автор дуже чудово їх передав на прикладі вовка-бунтаря і вівців-сцикунів. Я був вражений сюжетом і графікою, особливо мене потішили незначні фонові дрібнички (на кшталт плакатів), що прекрасно доповнили картину. У цілому, мені не вдалося знайти в цього коміксу мінусів, але це певно через те, що я був надто захоплений ним.
Дякую Олександру Корешкову за плідну працю, чекаю на новий том!
У сюжеті й сетингу тут нічого нового – все простеньке й місцями так розжоване, ніби орієнтоване на ранню підліткову аудиторію. Це типу нам давали «Сад Гетсиманський» у десятому класі читати, так от це попростіше зайшло би.
Але який він стильовий! Візуально все класно, видно, що Олександру сподобалося погратися зі стилістикою пллакатного соцреалізму, але і трошки нагадав мені нуар «Блекседа». А, і він кривавий доволі.
Трохи авансом, але бцде гірше. Світ занадто добре спроектований, аж не зрозуміло, як там могло бути інакше. Сцена з бібліотекою мала б бути десь в палаці творчості. (й будівля виглядала саме такою)
This entire review has been hidden because of spoilers.
Ця фраза червоною ниткою йде крізь історію протистояння особистості й тоталітарної системи.
Антропоморфні тварини побудували комунізм з усіма його найгіршими проявами: пропаганда провладної брехні, фальшива рівність усіх громадян, постійна підозріливість через незримих ворогів народу.
Ставши свідком безкарності партійного кабана, вовк вирішує позбутись овечої шкури сумирності й забезпечити справедливість у свій спосіб...
Крутий український мальопис з атмосферною мальовкою. Чекатиму продовження історії!
This entire review has been hidden because of spoilers.
Першим коміксом українського автора, який я свідомо купив став перший том «Серед овець» Олександра Корєшкова, видавництва Vovkulaka. Після «Протистояння» цього ж автора, яке мені дісталося майже випадково, я був дуже приємно вражений і не міг оминути інші проєкти Олександра. Використовуючи анімалістичні образи, сюжет нам оповідає про тоталітарну країну (яка дуже сильно нагадує СРСР) в якій є одна партія і всі... тварини — це гвинтики великого механізму, який мусить працювати на благо партії. Головний герой у нас вовк, який є звичайною (постійно хочу написати слово «людиною») твариною, яка грає за правилами світу, в якому живе. Але спостерігаючи за несправедливістю, яка відбувається навколо, він повільно переростає з невпливової істоти у революціонера, який починає боротьбу проти тоталітарної системи Неймовірно близька для нас тема, що лише додає цікавості під час читання. Дуже сподобалося те, що автор не жене поперед батька в пекло і розкриває все поступово та детально. Малюнок прекрасний. Доволі чіткі контури та вдале використання кольорів викликало в мене щирий дитячий захват. Дуже непогана деталізація, хоча є ще куди рости, як на мене. Використання антропоморфних тварин в ролі персонажів прекрасно розкриває деякі деталі історії. Наприклад, більшість звичайної «сірої маси» — це вівці, а деякі чиновники — свині. Такі деталі прекрасно ілюструють характер того чи іншого персонажу. Але є тут і ложка дьогтю: більшість панелей великі, тому іноді складається відчуття, що на сторінку можна було б ще чогось додати, якби зробити деякі фрейми меншими. Загалом це ще один крутий мальопис від Корєшкова, після якого я планую слідкувати за його творчістю, а всім іншим рекомендую хоча б ознайомитися з його роботами, бо вони того варті. Оцінка: 8/10 #комікс #коміксрецензія #ррцз #безцензури #середовець #корєшков
Книжка гарна, але видавництво Вовкулака передає твої персональні дані іншим, не виконує закон про обслуговування українською мовою і порушує законодавство, тому відгук негативний