Pilsētas cilvēkiem

by Jan Gehl

Grāmata ,,Pilsētas cilvēkiem,, iznākusi kā izzinoša, domāt un rīkoties rosinoša grāmata ikvienam, kuram rūp dzīvei labvēlīga, sakārtota vide. Dāņu arhitekta un pilsētplānotāja Jana Gēla novatoriskās idejas par vides veidošanas principiem labi zināmas daudzviet pasaulē.
Grāmatā “Pilsētas cilvēkiem” Jans Gēls aicina atteikties no 20.gadsimta modernistu arhitektūrā pieļautajām kļūdām, kas padarīja daudzas pilsētas bezpersoniskas, iedzīvotājiem un apmeklētājiem nedraudzīgas un neinteresantas. Slavenais arhitekts atklāj, kā meklēt pilsētas cilvēcisko dimensiju, kāda nozīme ir maņām un mērogiem, kā padarīt pilsētu dzīvīgu, drošu, ilgtspējīgu un veselīgu, kā to izbaudīt acu līmenī. Jans Gēls ir nelokāmi pārliecināts – katra pilsēta jāveido un jāvērtē pēc modeļa: dzīve, telpa, ēkas – un tikai šādā secībā.
Grāmatas “Pilsētas cilvēkiem” primārā mērķauditorija ir arhitekti, pilsētplānotāji, nekustamā īpašuma attīstītāji un apsaimniekotāji, pašvaldību darbinieki, taču informācija izkārtota ļoti uzskatāmi un izklāstīta ikvienam saprotamā valodā, tāpēc šo saistošo, eleganto izdevumu var lasīt ikviens, kas interesējas par vidi un dzīvi pilsētās.
Jans Gēls ir arhitekts, ilggadīgs Dānijas Karaliskās Mākslas akadēmijas profesors. Viņš dibinājis pilsētplānošanas konsultāciju biroju Gehl Architects un sarakstījis vairākas visā pasaulē plaši pazīstamas grāmatas par pilsētplānošanas jautājumiem. Izstrādājis pilsētas dzīves uzlabošanas projektus daudzām lielpilsētām. Viņš ir starptautisko arhitektu organizāciju RIBA, AIA, RAIC un PIA goda biedrs.

Genres: Architecture, Urban Planning, Nonfiction, Urbanism, Cities, Urban, Urban Design

272 pages, Hardcover

First published May 20, 2010

About the author

Jan Gehl is a Danish architect and urban design consultant based in Copenhagen and whose career has focused on improving the quality of urban life by re-orienting city design towards the pedestrian and cyclist.

Reviews

[Clint Kuipers · Rating 5 out of 5]

I write this review from the perspective of a lay person. I’m not an architect or an urban planner – I am a real estate agent. So perhaps I’m best described as an interested observer.

However, I really like this book. I’ve read a few other urban planning books, and as some of the other reviewers suggest, this book doesn’t necessarily break a ton of new ground. But the main reason I’m giving this book high marks is for the pictures. The pictures are outstanding. I’d estimate that roughly 40% of the book is pictures that are perfect examples of the illustrations written in the text. They really bring the words alive and give you pause to think about the cityscapes in your own experience.

You barely even need to read this book to feel its effects. Simply viewing the pictures and reading their captions could convey the author’s complete sentiment. I found it to be very accessible – using very little specialized language or terms.

[Matt · Rating 3 out of 5]

Jan Gehl presents his perspective on how to properly develop cities on a human scale. He gives persuasive evidence for how modern architecture has departed from the essence of livability that had dictated city design for prior centuries. The main argument brought forward supports pedestrianism as the key to designing cities that are lively, safe, sustainable, and healthy.

If I had to sum up this book in one phrase, it would be, "Cars, bad. Bikes, good."

Some interesting points to consider that I pulled from the reading:

- More roads will always lead to more traffic (p. 9)
- The fifth floor is the height limit for human/street connectivity (p. 40)
- One kilometer is the generally acceptable distance for city walking. Many old city centers conform to this standard (p. 121)
- People will almost always use ramps over stairs when all other factors are equal (p. 131)
- City design can have a tangible effect on local climate (p. 171)

I love the quote from Ralph Erskine that Gehl closed with. "To be a good architect you have to love people, because architecture is an applied art and deals with the frameworks for people's lives." This quote sums up a lot of why I have chosen to pursue a career in real estate. It is a tangible asset that touches the life of every human on earth. Not only can it shape and influence our daily activities, but it provides the very context for our lives! I stand firmly behind Gehl's assertion that thoughtful design can improve city spaces in a way that increases the quality of life for the HUMANS that work and live there.

Definitely worth the time it takes to read!

[Darka · Rating 3 out of 5]

Загалом тут багато цікавих речей, які трохи змінили мій погляд на потреби урбанізму (будьмо чесними, сформували цей погляд), але так багато самоповторів, що останні сторінки я вже догортувала. Робіть красиво і зручно, некрасиво і незручно не робіть.

"Мораль така: коли будуєте міста, завжди пам'ятайте про котів, бо якщо коти будуть задоволені, то й людям там сподобається".

[Vitalii Riznyk · Rating 2 out of 5]

Читання перетворилося на боротьбу з внутрішнім копірайтером (більшість тексту хочеться переписати) і на пошук помилок та невиправленого гуглтранслейту ("сидячі люди"). Книга недешева, до речі.

З хорошого: дуже корисно про архітектуру 5 миль та 50 миль на годину, розмиті межі просторів, горизонтальні та вертикальні фасади (сторінку 88 взагалі варто роздрукувати і почепити над робочим столом). І є ще... Але всі цікаві спостереження губляться за тоннами банальностей, публіцистики і ОБЖД (так, ходити пішки - здорово).

[Roksolana Sviato · Rating 5 out of 5]

Книжка класна. Містопланування і архітектура для чайників. Все, як я люблю.
Якщо коротко - про те, якими мають бути міста для людей. Щоб було затишно, зручно і доступ до всього найважливішого: сполучення між різними районами, пішохідний центр, багато краси на рівні очей, "живі" фасади тощо-тощо.
Головні ідеї наче й очевидні, але класно і доступно викладені:
1. мінімум авто - пріоритет для велосипедів і пішоходів.
2. горизонтальна - а не вертикальна - забудова, з думкою, знову ж, про людей, які будуть ходити між будинками і дивитися на фасади. зі швидкістю 5 км/год.
3. безпека: пересування, дихання і взагалі життя в місті.
4. місто як простір зустрічей і взаємодії між людьми (весело читати це з перспективи пандемійного періоду.. але колись же це теж скінчиться).
Сподобалося, що багато фоток із прикладами з різних країн і континентів. Зокрема щоб показати різні рішення однієї і тієї ж проблеми.

Але прям дуже боляче читати, коли переносиш написане на наші реалії. Бо таке враження, що українські міста - особливо Київ - зараз розбудовують із цією книжкою в руках. І роблять усе за нею, просто рівно навпаки.
- горизонтальні фасади з думкою про людину, яка рухається 5 км/год? ... ми набудуємо побільше вертикальних хмарочосів по 35 поверхів. так, шоб знизу не було навіть видно даху.
- побільше зелені, лавок, пішохідних зон ?... ми заставимо рештки побитих вузьких тротуарів (бар"єрних, звісно) машинами; дерева пообрізаємо, лишивши тільки високий пеньок. або просто викорчуємо, а скверик нафіг забетонуємо, щоб збільшити паркувальний майданчик. а на оцей-от звільнений від дерев клаптик цілком іще можна втиснути вузенький дім на 25 поверхів.
- не будувати хмарочосів, особливо в активній міській зоні, щоб не створювати аеродинамічних коридорів і погіршувати міський клімат?.. ми набудуємо хмарочоси всюди. і почнемо будувати їх відразу цілими кварталами, попередньо знищивши для цього всі приміські ліси.
- не розширювати автомобільні дороги (бо там, де доріг стає більше, - зростає і кількість автомобілів, а відповідно, погіршується повітря, більше ДТП і знижується загальна якість життя)?.. ми витратимо навіть гроші з ковід-фонду на дороги. щоб було якнайбільше доріг. ще більше авто. ще довші корки. ну, і якнайменше людей.
ну і т.д.
книжка, після якої ще більше мрієш жити в Копенгагені. і ще більше хочеш втекти з українського мегаполіса хоч кудись.

але шо ж. вода камінь точить. може, рано чи пізно в Київ повернеться хоча б якесь реальне міське планування. і туди потраплять навіть не ті люди з CANactions, які ініціювали це видання, а хоча б ті, хто зможуть "напєть" мотиви з книжки Кличку. Або радше вже наступним мерам. хоч би дожить до того))

[Elias Rieger · Rating 2 out of 5]

The book is most interesting when Gehl dives into the specifics such as scale and dimensions. His insights about how physical distances and barriers can affect social life in cities are profound. He supports his ideas with well-placed illustrations and photographs. Most of his arguments are quite compelling, however they are often redundant. He repeated some topics such as cycling and the small scale over and over. He often writes that we have to "carefully" pay attention when designing the human scale. Lots of filler and jargon. Although, if you search in between it all, you will find that Gehl has some important wisdom to share about designing "Cities for People".

[Kaarel Aadli · Rating 5 out of 5]

MIND = BLOWN

Tallinnas on nüüd veel masendavam elada. Väga halb.

[Isaac Thomas · Rating 5 out of 5]

I read a literal textbook for fun. I enjoyed it immensely. A great read for people who are fascinated by sidewalk layouts enough to read a textbook about them.

[Anjuli · Rating 5 out of 5]

How do we create cites that are more lively, safe, sustainable, and healthy? Gehl tells us that people-oriented city planning is the answer. I thought Gehl did a phenomenal job explaining the human dimension of urban planning. The case studies used throughout the book were great; I firmly believe that ‘cities can learn from one another’. Jurisdictional scans are popular for a reason right? Ofcourse, we can’t paint it all with one brush, context matters, but there are some fundamental issues many cities’ grapple with, e.g., incorporating the human dimension into city planning.

I wanted the author to expand more on the ‘good weather at eye level’ chapter. Obviously there is a great need to adhere to local climate conditions when designing public space. I would love to hear more about case studies related to unfavourable weather conditions, e.g., snow, rain. I sat through some public consultation sessions in Vancouver, British Columbia (West Coast Canada) over the summer, and a constant topic of conversation was the need for ‘winter and rain-friendly interactive places’. Many people at the sessions were advocating for rain-activated designs. These are the type of things we need to consider when creating people-oriented public spaces.

The final chapter summarized ‘city at eye-level’ by listing 12 quality criteria concerning the pedestrian landscape. That was great! I will reference to it in the future.

[Sintija Meijere · Rating 4 out of 5]

Beidzot izlasīju šo slaveno velorastu bībeli. 😀
Viss ğeniālais ir vienkāršs un Gēls to vēlreiz pierāda. Vienkārši un loğiski ar skaidrojošiem piemēriem parādīts, ka 20.gs. vidus autocentrisms nav labākais pilsētplānošanas modelis, kas radītu patīkamas pilsētas cilvēkiem. Apskatīti gan tehniskie, gan vizuālie, gan psiholoğiskie aspekti un pilsētu funkcijas. Interesanti!
Šo vajadzētu izsniegt katram domes deputātam, stājoties amatā.
P.S. Grāmatā pieminēta arī Rīga. Pie labajiem piemēriem. 👌

[Erin · Rating 4 out of 5]

I loved this book because it validated my loathing of cars—over and over again. I don’t drive, and I’ve lived in enough car-dominated places in the US that I have an intense dislike for the noise, speed, pollution, and stress that cars bring to the urban environment. This author loves pedestrians, cyclists, public parks, and places to lounge, and he absolutely detests cars, so I knew almost immediately I’d like this book.

During the time I was reading this book, I’d go for walks or train rides around my city, and I started noticing all the little facets that make spaces pleasant or unpleasant to inhabit. This book helped give me the language to examine on my intuitions about what makes an urban space feel good or terrible, and to reflect on my own environment in a new way.

While I was familiar with many of the author’s favorite urban features (protected bike lanes, wide sidewalks with minimal obstructions, vibrant outdoor seating, and lush green spaces), he brought up several I hadn’t considered. I can’t stop analyzing facades now!

My favorite concept in this book is the idea of designing a city on a small scale—not focused on how the city appears from a plane, or even from a low-flying helicopter, but rather how it is experienced on the individual human level. Cities designed for car traffic are built for objects that travel huge distances at very high speeds. Huge signs; long, uniform facades; few things to look at. Cities built for actual people are rich with detail, with many things to do and see while moving at a slow walking pace. These cities invite people to engage and to linger. The idea of designing at a human scale was one that I felt intuitively but hadn’t previously articulated.

I’m interested in urban planning but have no expertise or training in it. I found this book wonderfully accessible and engaging. This book is brimming with photos, which helped make the concepts clearer and more concrete. I especially enjoyed the Toolbox section at the end. This book also made me desperately want to go to Venice and Copenhagen. Pedestrian paradises!

It is so easy to forget that cities don’t spring out of the ground fully formed. These spaces are designed by people. And this book is a wonderful reminder that cities are not only designed by people; they should be designed for people as well.

[Chin Chin · Rating 4 out of 5]

This is an amazing book, would definitely recommend to anyone who is into urban studies or design.

At first I had doubts, as a planner and designer I've read loads of things in relation to designing for urban environments in a human scale, however, this book amazed me. It is a timeless, a very international collection of examples, theories, and concepts. I very much enjoy and adore Scandinavian practices so extra points for me there. Lots of good visuals complementing the texts. Very interesting to read, borrowed from the library but definitely will get this to put on my shelf.

One bad but not a very bad thing is that it can get repetitive at times. Although the repeated points have different implications on different topics, sometimes can feel too much haha. Regardless still loved this book, think Gehl is amazing.

[Sashko Valyus · Rating 4 out of 5]

Чому в одних місцях нам комфортно, а в других ні? Чому нам цікаво гуляти тісними вуличками Стамбулу, але не Києві? Чому площі збудовані так як вони є? Чому велосипедистам в одних містах краще і безпечніше ніж в інших.
Початкова книга для тих хто цікавиться урбаністикою.
Нажаль Видання від Основ сумнівної якості, надіюсь в майбутньому вони його виправлять

[Jovilė · Rating 5 out of 5]

kaip smagu skaityti tai, ką nujautei, tik nemokėjai sudėti į konkrečias idėjas

[Nataliia · Rating 4 out of 5]

Давно я купила цю книжку, кілька разів до неї бралась і нарешті дочитала.

Загалом для мене як для людини з доволі приблизними уявленнями про принципи урбаністики це було кльове структурувальне і пізнавальне читання. Мені сподобалось те, як чітко Йен Ґел перераховує критерії оцінки міст, як багато прикладів і візуального матеріалу додає (не лише фотографій, а й графіків, схем, планів). Дається взнаки, що це справа, на яку автор поклав своє життя і яку вивчив досить ретельно.

З того, чого забракло або було забагато: в мене склалось враження, що автор багато повторює сам себе, так ніби намагається мене переконати (хоча я відразу переконалась хаха). По-друге, Йен кілька разів у цій книжці згадує, що простори на рівні людини класно проєктують, коли йдеться про прибуток (зокрема, наводить приклад Діснейленду в Парижі). З іншого боку, проблемою більшості міст він називає погане проєктування, недбалість міської влади та автомобілецентричну політику (а також десятиліття модернізму в архітектурі). Я думаю, в цих причинах автор не йде достатньо далеко й не ставить ні перед собою, ні перед нами питання про те, чому міська влада недбала, а світ будується навколо виду транспорту, який приносить серйозну шкоду довкіллю, хоча про глобальне потепління вже відомо кілька десятків років. Я думаю, що справедливо говорити не тільки про те, що хороше міське планування сприяє розвитку малого (й середнього? не знаю яким вважати Діснейленд...) бізнесу й навпаки, а й про те, що великому капіталу не цікаві й не вигідні нюанси у вигляді комфорту людей як такого, йому йдеться перш за все про широкі дороги, великі будинки і зростання-зростання-зростання, з яким у нас не буде ні комфортних, ні безпечних, і щонайперше ні екологічних міст.

Я розумію, що автор не ставив собі за мету так заглиблюватись у причини проблем, у «Містах для людей » він скоріше представляє позитивну програму, якої нам зазвичай якраз бракує, тому я задоволена книжкою!

[Reetta · Rating 2 out of 5]

Couldn't actually finish it. I gave the second star because I agree with many of the values that the writer has (I know, not a very good reason to give the second star). Jan Gehl has really taken on board with some of the great ideas, e.g. making cities more green or sociable, but there seemed to be no critical thinking going on. They do not discuss, where and how in the city, these should be implemented. As if it was possible to make the cities only for pedestrians and basically in the forest. They didn't even reason why these things would be good for the cities (some people think that efficiency and productivity should be the main goals for the cities). A much better book for this is by Charles Montgomery called Happy City, that does talk why certain aspects such as greenery and pedestrian friendliness can be beneficial for the city (also from the efficiency and productivity point of view).

Jan Gehl also doesn't acknowledge the inequalities that some of these practices promote. At some part of the book he points out, that after improving an area the property prices increased by a huge margin. This is often exactly the problem. City centres often get the pedestrian/bike friendliness and urban greenery projects and cause the prices to skyrocket in the area. But this doesn't improve everybody's lives. There are interesting studies about making cities 'green enough', i.e. setting greenery equally around, and thus improving citizens' lives more equally.

Overall, his style is very repetitive and he doesn't bring much substance. The book might be interesting if you haven't read anything about Urban Planning, but generally think that greenery and chatting in the city are good things.

[Nikola · Rating 5 out of 5]

Чудесен научен труд, убедително настояващ, че архитектурата има ( и трябва да има) етична сърцевина - да е антропологично гостоприемна, и че няма причина която да оправдава пренебрегването и подценяването на човешкото измерение. За модел е дадена Венеция, и фокусът върху велосипеда е особено силен. :)

[Audrey Ruel-Gauthier · Rating 4 out of 5]

4.5 ⭐️…. Presque 5
J’ai adoré les images, la structure des chapitres, le propos.
Je pense que quelques chapitres auraient pu être plus concis, d’où mon 4.5 ⭐️
Parfaite lecture de commute

[Abdullah Albakri]

عندما تتجول في شوارع مدينة الرياض مثلاً، تعتقد أنك في مدينة للأشباح على الرغم من تناثر المولات الضخمة والأسواق والشركات الكبرى ولوحات الإعلانات الضخمة والشاشات عالية الوضوح. من يشاهد مدينة الرياض من بعيد يعتقد لوهلة أنها مدينة تجلب البهجة والحبور على النفس وهي على العكس من ذلك.

إن تخطيط المدن في المملكة يعتمد بالأساس على تسهيل حركة الآلات(السيارات) لهذا نجد شوارع فسيحة وأنفاق ضخمة وجسور وأنظمة الكترونية معقدة لتسيير حركة السيارات، وهذا انعكس على امتداد المدن، فبدلاً من النمو العمودي الذي يسهم في تكتل مجموعة كبيرة من البشر وسهولة تنقلهم إلى الأماكن الحيوية وإنجاز أعمالهم، يتم تخطيط المدن بطريقة أفقية تقضي على كل فرصة لخلق تكتل اجتماعي، نمو الأفقي تقرّبه السيارات!
إذن ليس هناك أي اعتبار للإنسان عند تخطيط المدينة في المملكة، وهذه حقيقة ماثلة وواضحة للجميع، فلا نجد حركة بشرية دائبة على جنبات الطريق، ولا نجد ممرات للمشاة أو للدراجات تسهل انتقال الناس وسط شوارع مكتظة بالسيارات دائماً، ولا توجد نشاطات تفاعلية ترفيهية في الشوارع أو ساحات مفتوحة، والحدائق والمنتزهات بعيدة عن مراكز التجمع البشري. وحتى مركز المدينة الذي يمثل حجر الأساس لنمو أي مدينة تلاشى وصارت معظم المدن لامركزية وبدون ��وية تمايزها عن بقية المدن.


إذن ماهو السبيل لتخطيط المدن بطريقة صحيحة؟
من وجهة نظر الكاتب الدنماركي "جان قيل" والمتخصص في تخطيط المدن، تتوافر عوامل مهمة لجعل المدينة قابلة للعيش ترتكز كلها على الجانب الإنساني. لن تؤدي المدينة وظيفتها الاجتماعية إلا إذا كان انتقال الناس بالدراجة أو المشي على الأقدام كوسيلة انتقال "أساسية" من شأنه تعزيز التفاعل الاجتماعي بين سكان المدينة وتلبية الحاجات المعنوية لهم. إن المدينة الجيدة مثل الحفلة الجيدة: الضيوف يريدون البقاء بها لفترة طويلة لأنهم يستمتعون.

وجدت هذا الكتاب في قائمة للكتب التي يجب قرائتها لعام 2010، لم أقرأ الكتاب واكتفيت بقراءة مقدمة الكتاب ومراجعات القراء في موقع أمازون، وأعتقد أنني كونت صورة واضحة لأطروحة الكتاب الرئيسية.

تحياتي

[Laura Walin · Rating 4 out of 5]

Jan Gehl on kaupunkisuunnittelun guruja, jonka pääteesi on se, että kaupunkeja pitää suunnitella ihmisen mittakaavalle sopivina. Tällä hän tarkoittaa sitä, että ihminen on lajina sopeutunut havainnoimaan ympäristöä tietyllä etäisyydellä ja tietyllä korkeudella tietystä asennosta (pystystä kävelyasennosta). Jos siis kaupunkitila suunnitellaan nämä reunaehdot huomioiden, siitä tulee ihmisen mielestä miellyttävää, oleskeluun ja kävelyyn kutsuvaa. Jos taas kaupunki suunnitellaan esimerkiksi rakennusmassan maksimoimisen tai auton läpiajon optimoinnin ehdoilla, ei ihminen kyseisessä kaupunkitilassa viihdy.

Kirjassa esitellään näitä teemoja sekä tekstin että kuvien keinoin eri suunnittelukohteiden kuten asuinrakennusten, katujen ja julkisten tilojen suunnittelun kautta. Gehlin premissit vakuuttivat ainakin minut ja kohdekuvat alleviivaavat hyvin tekstin johtopäätöksiä. Silmämme kaipaavat kävelynopeudella vaihtuvaa havainnoitavaa, joten kerrostalojen alakerrat on hyvä allokoida liiketiloille, neloskerroksesta ihminen ovi vielä olla yhteydessä katuvilinään, ja julkiset aukiot eivät saa olla liian suuria turvattomuuden tunnun vuoksi, muutamia Gehlin johtopäätöksiä mainitakseni.

Luin kirjasta vuonna 2018 suomennetun laitoksen, ja kirjan kieli oli sujuvaa ja helposti ymmärrettävää myös kaupunkisuunnittelun amatöörille. Ainoa, mikä tekstissä häiritsi, oli loppua kohti kiihtyvä toisteisuuden tuntu. Gehl kiertää teesiensä ympäri niin monesta kulmasta, ettei tältä ole voinut välttyä. Kirja on kaikille kaupungista kiinnostuneille ja niissä asuville hyödyllistä luettavaa.

[Bookaholic]

Jan Gehl este un arhitect care trăieşte în Copenhaga şi care încearcă să redea oraşele oamenilor în diverse colţuri ale lumii, de la New York la Guangzhou (China). În iunie, Jan Gehl a venit pentru a doua oară la Bucureşti, unde a susţinut o conferinţă cu ocazia lansării cărţii Oraşe pentru oameni (editura Igloo media), atingând şi transformările de pus în practică în Bucureşti.


Am citit cartea lui un pic uimită de cât de simplu şi clar e totul: pentru ca oraşele să fie într-adevăr pentru oameni, în centrul oricăror planuri de urbanism trebuie să fie omul, cu interacţiunile şi activităţile sale, nu maşina. Punct! Ok, mi-am zis, cam asta zicem şi noi, numai că o spunem inerţial, fără să mai credem în ce spunem, în posibilitatea ca aşa ceva să se întâmple: cum să-l convingi pe băiatul mândru de maşina lui ca de ochii din cap, la care va mai plăti ani buni, că nu e tocmai ok să se dea numai cu ea prin oraş, că se poate şi altfel. Îţi va râde în nas, caz în care nu te va împinge mai la o parte cu botul bolidului, iar argumentul tău va rămâne destul de subţire: acel “altfel” nu e deloc bine conturat, e un “altfel” aspiraţional, ignorat de ce se întâmplă de fapt în arhitectura oraşului. (recenzie: http://bookaholic.ro/jan-gehl-ne-spun...)

[Mitchell Mohorovich · Rating 5 out of 5]

This book covers a wide breadth of urban design and land use concepts, from high level land use and planning in cities, through to the importance of complexity of facades and the number of permeable portals within them, ie. windows, doors.

This book doesn't go too much into detail for each of the topics. You won't be reading through table after table of objective figures, but that's a good thing in my opinion. Firstly, the book would be multiple times longer, and a drudge to get through. Instead, pictures are used throughout the book to get the point across (makes sense why the book was a 3 digit megabyte download), which any person who has walked around in a city or a suburb will be able to understand – as we all have a similar sense and fear of high speed automobiles, avoid dark areas and generally don't find it pleasant to be along a static and boring street.

I found this book to be incredible easy to read, and is structured in a way to drill into your mind major urbanism concepts without being repetitive. Depending on the person, I think it may be a better book as a first foray into urbanism than the Life and Death of Great American Cities.

On the formatting of the book: This book was available on Kobo plus, so I read it electronically on my device and had no issues with formatting or display of the content and (many) images.

[AURORA RU · Rating 2 out of 5]

Ļoti dāniska un ļoti 2009.gads. No tā laika, kad 1.x uzzinājām, ka ir tāda lieta, kā urbānisti, kuri domā par cilvēcisko dimensiju. Par veloceliņiem, atpūtas parkiem, mazām kafejnīcām uc. Kopš tā laika esam mainījušies un tik gudri, lai zinātu pateikt, ka arhitektūra ir ļoti svarīga un tomēr Dānijā daudz svarīgāki ir sociālās iekļaušanas principi. Par to labāk meklēt papildus info hygge un skandināviskās laimes grāmatās. Bet Rīgā cilvēki joprojām tiek dzīti lejā, pazemes tuneļos.

[Dirk Friesen · Rating 4 out of 5]

The harshest thing I can say about the book is that it can be summed up well by its title. I guess that means it has a good title.
It has lots of helpful graphics that really add to the book. Really, they’re fundamental to the book.
For some reason I wanted more practical tools to be outlined in this book. I’m not sure why though. I’m not an urban planner or architect.

[Utkuhan · Rating 5 out of 5]

I resonated with so many of Gehl's points it is no surprise it has become one of my favorite books about urban design and transportation.

[Юлія Гордійченко · Rating 5 out of 5]

Після цієї книги важко виходити з будинку і не починати все критикувати навкруги: починаючи від відсутності паркомісця біля під'їзду для велосипедів, до шуму на вулицях від авто. Дуже доступна, інформативна та ілюстрована книга про якість міст та що їх такими. Наприклад, для мене було цікавим фактом, що можна відділити велодоріжку припаркованими автомобілями, що робить велодоріжки захищеними. Або 1 автомісце - це 10 велосипедів.

Іноді думки та ідеї автора здавались утопічними та наївними, однак він давав відразу приклади міст, де ці ідеї втілились та якісно впливають на людей. Хочеться бути більш проактивною у місті, впливати на простір та містоутворення. Бо місто - це у першу чергу люди, а вже потім автомобілі, будівлі, бізнес. І дуже сумно, і боляче, що у Києві людей не помічають. Треба міським архітекторам та владі закупити ці книги, аби мали розуміння міста для людей.

[Can Arat · Rating 4 out of 5]

Şehircilik ve Mimari ile profesyonel değil, amatörce sadece ilgili olan ortalama insanın anlayabileceği şekilde yazılmış bir kitap. Çok detaylı ve yeni şehircilik fikirleri arayan profesyonellere çok fazla birşey vaat etmese de incelenen bazı örneklerin özellikle de incelenme açıları daha evvel karşılaşmadığım fikirlere işaret ediyordu. Hızlıca okunabiliyor, fotoğraflar ve grafiklerle fikirler gayet güzel desteklenmiş açıkçası.

[Magnus Nordlie · Rating 4 out of 5]

Mangler problematisering av hans ideer. Han skriver feks om hvordan gater burde ha ting mellom bygning og fortau, bredt fortau, sykkelfelt og attpåtil kollektivfelt,, uten noen gang å nevne at ikke alle byer har plass til det.
Ellers mange gode tanker.

[Myrella Ludwig · Rating 5 out of 5]

Eu amei, melhor livro de arq/urb que li até agora.

[Kasparas · Rating 4 out of 5]

idomu bet kartais akivaizdus pastebejimai