What do you think?
Rate this book
Атлас, описаний небом
Ця книга про Підковника, який вміє мандрувати світами снів, і Андрея, що ніяк не може звільнитись від тіні коханої, про Естер з родимкою у формі зернятка граната і Тетяну, яка співає пісні невідомою мовою, про Богомила, здатного змайструвати шпильку для волосся із місяцевого променя, і Сашу, з її таємними ранковими прогулянками, а ще про Драґора, який одного дня разом із трьома корабельними скринями з’явився на порозі незвичайного будинку із дахом кольору неба.
А ще, як і будь-який атлас, ця книга містить карти, які, щоправда, цілковито відрізняться від усіх інших карт, що траплялись вам раніше. І якщо мати достатньо фантазії та хоробрості, то описаними тут шляхами можна вийти далеко за межі акуратно зачесаної дійсності.
А ще, як і будь-який атлас, ця книга містить карти, які, щоправда, цілковито відрізняться від усіх інших карт, що траплялись вам раніше. І якщо мати достатньо фантазії та хоробрості, то описаними тут шляхами можна вийти далеко за межі акуратно зачесаної дійсності.
256 pages, Hardcover
First published January 1, 1993
47 people are currently reading
1118 people want to read
About the author
Goran Petrović
34 books175 followersOne of the most significant and most widely read contemporary Serbian writers. He studied Yugoslav and Serbian literature at the Faculty of Philology of Belgrade University.
He worked as a librarian at the Žiča city library, not too far away from the Žiča Monastery.
Awards:
the Borislav Pekić Fund Scholarship;
the "Prosveta Award";
the "Meša Selimović Award";
the "Charter of Rača",
the "Golden Bestseller", "Vital Award";
the "National Library of Serbia"Award; the "Most widely read Book Award" (NIN, 2001);
the "October Award of the City of Kraljevo;
the "Borislav Stanković Award".
Petrović's books have been reprinted several times. His novels have already been translated into Russian, French, Italian, Polish and Spanish.
Goran Petrović jedan je od najznačajnijih (i najčitanijih) srpskih pisaca mlađe generacije srpskih savremenih prozaista.
Rođen je u Kraljevu 1961. godine. Studirao je jugoslovensku i srpsku književnost na Filološkom fakultetu Beogradskog uni...veziteta. Radio je dugo kao bibliotekar u ogranku gradske biblioteke u Žiči, pedesetak metara od manastira Žiča, a danas je na mestu glavnog urednika časopisa „Povelja“ gradske biblioteke u Kraljevu.
Objavio je: knjigu kratke proze Saveti za lakši život (1989), roman Atlas opisan nebom (1993), zbirku pripovedaka Ostrvo i okolne priče (1996), roman Opsada crkve Svetog Spasa (1997), roman Sitničarnica „Kod srećne ruke“ (2000), zbirku pripovedaka Bližnji (2002), zbirku izabrane kratke proze Sve što znam o vremenu (2003) i dramu Skela (2004), zbirku pripovedaka „Razlike“ (2006) i kino-novelu "Ispod tavanice koja se ljuspa" (2010). Knjige su mu štampane u preko četrdeset izdanja.
Petrovićevi romani su objavljivani u prevodu na ruski, francuski, italijanski, španski jezik, poljski i bugarski.
Prema romanu Opsada crkve Svetog Spasa, a u dramatizaciji i režiji Kokana Mladenovića, u Narodnom pozorištu u Somboru postavljena je istoimena predstava.
Goran Petrović je dobitnik književne stipendije Fonda Borislava Pekića, „Prosvetine“ nagrade, nagrade „Meša Selimović“, „Račanske povelje“, „Zlatnog bestselera“, „Vitalove“ nagrade, nagrade Narodne biblioteka Srbije za najčitaniju knjigu, NIN-ove nagrade za 2001. godinu, Oktobarske nagrade grada Kraljeva i nagrade „Borisav Stanković“.
He worked as a librarian at the Žiča city library, not too far away from the Žiča Monastery.
Awards:
the Borislav Pekić Fund Scholarship;
the "Prosveta Award";
the "Meša Selimović Award";
the "Charter of Rača",
the "Golden Bestseller", "Vital Award";
the "National Library of Serbia"Award; the "Most widely read Book Award" (NIN, 2001);
the "October Award of the City of Kraljevo;
the "Borislav Stanković Award".
Petrović's books have been reprinted several times. His novels have already been translated into Russian, French, Italian, Polish and Spanish.
Goran Petrović jedan je od najznačajnijih (i najčitanijih) srpskih pisaca mlađe generacije srpskih savremenih prozaista.
Rođen je u Kraljevu 1961. godine. Studirao je jugoslovensku i srpsku književnost na Filološkom fakultetu Beogradskog uni...veziteta. Radio je dugo kao bibliotekar u ogranku gradske biblioteke u Žiči, pedesetak metara od manastira Žiča, a danas je na mestu glavnog urednika časopisa „Povelja“ gradske biblioteke u Kraljevu.
Objavio je: knjigu kratke proze Saveti za lakši život (1989), roman Atlas opisan nebom (1993), zbirku pripovedaka Ostrvo i okolne priče (1996), roman Opsada crkve Svetog Spasa (1997), roman Sitničarnica „Kod srećne ruke“ (2000), zbirku pripovedaka Bližnji (2002), zbirku izabrane kratke proze Sve što znam o vremenu (2003) i dramu Skela (2004), zbirku pripovedaka „Razlike“ (2006) i kino-novelu "Ispod tavanice koja se ljuspa" (2010). Knjige su mu štampane u preko četrdeset izdanja.
Petrovićevi romani su objavljivani u prevodu na ruski, francuski, italijanski, španski jezik, poljski i bugarski.
Prema romanu Opsada crkve Svetog Spasa, a u dramatizaciji i režiji Kokana Mladenovića, u Narodnom pozorištu u Somboru postavljena je istoimena predstava.
Goran Petrović je dobitnik književne stipendije Fonda Borislava Pekića, „Prosvetine“ nagrade, nagrade „Meša Selimović“, „Račanske povelje“, „Zlatnog bestselera“, „Vitalove“ nagrade, nagrade Narodne biblioteka Srbije za najčitaniju knjigu, NIN-ove nagrade za 2001. godinu, Oktobarske nagrade grada Kraljeva i nagrade „Borisav Stanković“.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 103 reviews
July 31, 2020
An Atlas Traced by the Sky is a set of maps unlike any others… And it is unlike any other book as well… It is a piece of baroque wizardry… A story full of magic stories – told and untold, mapped and unmapped… A picture of miraculous pictures – visible and invisible…
An Atlas Traced by the Sky is a map of the roads leading from heart to heart, of the paths going from reality to a dreamland, of the bridges crossing the chasms between the possible and impossible.
To those who travel by the atlas of their imagination there are no boundaries.
Even the biggest piece of paper is bound by edges. However, if the cartographer is adept, no road will be cut by a margin. And if he is imaginative as well, then it is here that the road will actually begin…
An Atlas Traced by the Sky is a map of the roads leading from heart to heart, of the paths going from reality to a dreamland, of the bridges crossing the chasms between the possible and impossible.
To those who travel by the atlas of their imagination there are no boundaries.
Read
January 23, 2024якби рей бредбері був хорхе борхесом, народженим десь на балканах, він міг би написати цю книжку.
(щойно до мене дійшло, що хороший серб горан петрович видав цю книжку, світлу, ліричну і наскрізь пронизану православними мотивами, 1993 року, коли сараєвські письменники палили свої бібліотеки, щоб зігрітися. і якось воно змінює враження від тексту).
(щойно до мене дійшло, що хороший серб горан петрович видав цю книжку, світлу, ліричну і наскрізь пронизану православними мотивами, 1993 року, коли сараєвські письменники палили свої бібліотеки, щоб зігрітися. і якось воно змінює враження від тексту).
December 31, 2019
Атлас, описаний небом неймовірна книжка.
Розповідь починається від того, що головні герої вирішують зняти червоний дах і поставити небесний. Так будинок вирізняється з поміж інших, з'являється заздрісники, які пишуть листи в потрібні служби, буцімто це все шкодить вигляду їхнього району.
Книжка про жителів цього будинку, з їхніми дивацтвами і дивацтвами світу книжки.
Відчувається як там все можливо. Звісно, і небезпек є немало, але якось не відчувається такої біди, Драґор, Саша, Естер, Ета, Андрей, Богомил, Підковник, Тетяна можуть справитися з будь-чим. На все є своя відповідь і вірна дія.
Є дзеркала, які показують часи. Є дзеркало, яке з'єднує верхній світ і нижній. Є духи, злі і добрі, ночі та світанки, роса, що покриває персикове дерево і воно вкривається діамантами. Є енциклопедія Serpentiana, що завше відкривається на відповіді питання.
Є спогади, які не можна викидати і тому їх складають у металеву коробку, талісмани, що не можна знімати і завше бутилка абрикосівки. Сонячний годинник і примітки Анатомії, аби пізнати більше людство і себе. Є сни і є Завіт. Порожнеча, яку треба знищувати і мірило подій - морські скрині.
Цікава побудова. Основний текст продовжується примітками. Вони краще і повніше розкривають світ Ґорана Петровича. Описи з манускриптів, описи картин з різних музеїв або історичних джерел. Деякі є реальні, деякі вигадані. Спробуй знайди :)
І красива мова перекладу. Легко читається. І смачно.
А яка обкладинка - уууу
Розповідь починається від того, що головні герої вирішують зняти червоний дах і поставити небесний. Так будинок вирізняється з поміж інших, з'являється заздрісники, які пишуть листи в потрібні служби, буцімто це все шкодить вигляду їхнього району.
Книжка про жителів цього будинку, з їхніми дивацтвами і дивацтвами світу книжки.
Відчувається як там все можливо. Звісно, і небезпек є немало, але якось не відчувається такої біди, Драґор, Саша, Естер, Ета, Андрей, Богомил, Підковник, Тетяна можуть справитися з будь-чим. На все є своя відповідь і вірна дія.
Є дзеркала, які показують часи. Є дзеркало, яке з'єднує верхній світ і нижній. Є духи, злі і добрі, ночі та світанки, роса, що покриває персикове дерево і воно вкривається діамантами. Є енциклопедія Serpentiana, що завше відкривається на відповіді питання.
Є спогади, які не можна викидати і тому їх складають у металеву коробку, талісмани, що не можна знімати і завше бутилка абрикосівки. Сонячний годинник і примітки Анатомії, аби пізнати більше людство і себе. Є сни і є Завіт. Порожнеча, яку треба знищувати і мірило подій - морські скрині.
Цікава побудова. Основний текст продовжується примітками. Вони краще і повніше розкривають світ Ґорана Петровича. Описи з манускриптів, описи картин з різних музеїв або історичних джерел. Деякі є реальні, деякі вигадані. Спробуй знайди :)
І красива мова перекладу. Легко читається. І смачно.
А яка обкладинка - уууу
September 16, 2023
Goran Petrovic es un autor serbio con una fuerte influencia de autores como Borges o Garcia Marquez, cuyas obras siempre giran en torno al realismo mágico.
En este caso nos mete en una casa con personajes muy particulares que, hastiados de que su techo tenga siempre el mismo color, deciden quitarlo para que sea directamente el cielo el nuevo techo de la casa, provocando el disgusto de vecinos y autoridades por romper la uniformidad de todas las construcciones.
Es una novela que no tiene un relato lineal, sino que está compuesta por 52 cuadros que forman un especie de rompecabezas, en el que Petrovic se luce principalmente por su capacidad imaginativa y una prosa cautivadora, y que además tiene muchos guiños a otros autores.
Una muy buena novela, atípica, que tiene pinceladas geniales de Petrovic, y que también tiene algunos -pocos- pasajes que a mi me aburrieron un poco. A quienes nunca hayan leído al autor les recomendaría empezar por La mano de la buena fortuna que tiene una estructura más amigable y a mi me gusto un poco más que esta.
“Esperar el amor impide la llegada de la muerte. Cuando uno desiste de esperar el amor, la muerte, como en mi caso, ocupa su lugar.”
En este caso nos mete en una casa con personajes muy particulares que, hastiados de que su techo tenga siempre el mismo color, deciden quitarlo para que sea directamente el cielo el nuevo techo de la casa, provocando el disgusto de vecinos y autoridades por romper la uniformidad de todas las construcciones.
Es una novela que no tiene un relato lineal, sino que está compuesta por 52 cuadros que forman un especie de rompecabezas, en el que Petrovic se luce principalmente por su capacidad imaginativa y una prosa cautivadora, y que además tiene muchos guiños a otros autores.
Una muy buena novela, atípica, que tiene pinceladas geniales de Petrovic, y que también tiene algunos -pocos- pasajes que a mi me aburrieron un poco. A quienes nunca hayan leído al autor les recomendaría empezar por La mano de la buena fortuna que tiene una estructura más amigable y a mi me gusto un poco más que esta.
“Esperar el amor impide la llegada de la muerte. Cuando uno desiste de esperar el amor, la muerte, como en mi caso, ocupa su lugar.”
December 4, 2025
Нагадало, що література — це витвір уяви. Почала про це забувати
July 7, 2015
Un libro inclasificable que por momentos recuerda a Borges, a Galeano, a Calvino, a Perec. Creo que merece la pena su lectura sin duda por la hermosura de su prosa, por el prodigio de imaginación, por la sucesión sorprendente y maravillosa de microcuentos, de textos imposibles, de visiones oníricas.
Nada que ver con la realidad pero altamente gratificante.
Aún con cierto desconcierto, háganse el favor de leer este Petrovic.
Nada que ver con la realidad pero altamente gratificante.
Aún con cierto desconcierto, háganse el favor de leer este Petrovic.
July 22, 2025
Це просто мед, а не книга. Концентрат магічного реалізму.
P.S. Сподобається, якщо в душі ви Полумна Лавгуд😁 і відкриті до фантазій
P.S. Сподобається, якщо в душі ви Полумна Лавгуд😁 і відкриті до фантазій
March 20, 2021
Наймагічніший з усіх магічних реалізмів.
Саме магія, дива і фантазія є основним сюжетом і героєм цього твору.
Тут стирається межа між сном і явою, реальним і неможливим; предмети та явища є цілком живими та справжніми.
Люди зустрічаються і подорожують у снах, ведуть листування з померлими через дзеркала, обмінюються чи крадуть родимки, зберігають моточки загадок у шуфляді, ховають теплі і щасливі спогади у бляшанки від печива, а в холодні дні накриваються ними.
Тут вітер витирає сльози хустинкою, тиша зручно вмощується в кутках кімнати, запах тютюну вкриває меблі перед від'їздом, а від поцілунку на губах залишається цукрова пудра...
Це дуже красиво написано.
Саме магія, дива і фантазія є основним сюжетом і героєм цього твору.
Тут стирається межа між сном і явою, реальним і неможливим; предмети та явища є цілком живими та справжніми.
Люди зустрічаються і подорожують у снах, ведуть листування з померлими через дзеркала, обмінюються чи крадуть родимки, зберігають моточки загадок у шуфляді, ховають теплі і щасливі спогади у бляшанки від печива, а в холодні дні накриваються ними.
Тут вітер витирає сльози хустинкою, тиша зручно вмощується в кутках кімнати, запах тютюну вкриває меблі перед від'їздом, а від поцілунку на губах залишається цукрова пудра...
Це дуже красиво написано.
May 8, 2013
This book has changed my world outlook. Some people say it's strange and weird nonsense, well, it's because this book is not for everyone. My Art teacher gave me this book to read once, and I've fallen in love with the author and with the story. Every single line can be taken as a quote, wise and deep. This book is magical and real at the same time, which is surreal and almost impossible.
Sky-locked atlas needs to be felt with your heart, otherwise, it's just another fairy tale. But since you plunge into the story, you'll never be able to forget it.
Sky-locked atlas needs to be felt with your heart, otherwise, it's just another fairy tale. But since you plunge into the story, you'll never be able to forget it.
July 16, 2019
zauvek omiljeni. ✨
„U početku sećanja nismo odlagali u kutije. Ostavljali smo ih svuda oko nas, gurkali, premeštali i provremeno zaboravljali. Držali smo ih po pukotinama zidova, ispod tepiha, među starim stvarima, u džepovima kaputa koje ne nosimo, u knjigama, po ormarima i buketima suvog cveća.A zatim, kada su sva skrovita mesta popunjena, svakodnevno smo nailazili na njih, slučajno ih pronalazili prilikom čišćenja ili prilikom traženja prostora za nova sećanja. Ubrzo smo uvideli da se takav nered ne može dugo trpeti, a postojala je i mogućnost da se neko važno sećanje zagubi, da ga izgrizu moljci ili prezalogaji vlaga. Zato smo jedne subote organizovali veliko spremanje. Sva sećanja smo izvadili na svetlo dana, lepo ih iščetkali, osunčali i, uvijena u komadiće voštanog platna složili u metalne kutije od čajnog keksa, duvana za lulu ili bombona. Bacili nismo nijedno (čak ni najneprijatnije), jer se sećanja ne bacaju - na đubrištu bi, jednog dana, mogao osvanuti veći deo sebe nego što je samom sebi preostao. Kada je vreme loše, ili kada nam to jednostavno dođe, zabavljamo se razgledanjem sadržaja limenih kutija. Pažljivo razmotavamo paketiće od voštanog platna i jedni drugima pokazujemo ono što nas čini takvima kakvi jesmo. Naročito topla sećanja, za hladnih dana vadimo, pa njima zašuškavamo prozore i uši ili se istim pokrivamo pred spavanje.”
„U početku sećanja nismo odlagali u kutije. Ostavljali smo ih svuda oko nas, gurkali, premeštali i provremeno zaboravljali. Držali smo ih po pukotinama zidova, ispod tepiha, među starim stvarima, u džepovima kaputa koje ne nosimo, u knjigama, po ormarima i buketima suvog cveća.A zatim, kada su sva skrovita mesta popunjena, svakodnevno smo nailazili na njih, slučajno ih pronalazili prilikom čišćenja ili prilikom traženja prostora za nova sećanja. Ubrzo smo uvideli da se takav nered ne može dugo trpeti, a postojala je i mogućnost da se neko važno sećanje zagubi, da ga izgrizu moljci ili prezalogaji vlaga. Zato smo jedne subote organizovali veliko spremanje. Sva sećanja smo izvadili na svetlo dana, lepo ih iščetkali, osunčali i, uvijena u komadiće voštanog platna složili u metalne kutije od čajnog keksa, duvana za lulu ili bombona. Bacili nismo nijedno (čak ni najneprijatnije), jer se sećanja ne bacaju - na đubrištu bi, jednog dana, mogao osvanuti veći deo sebe nego što je samom sebi preostao. Kada je vreme loše, ili kada nam to jednostavno dođe, zabavljamo se razgledanjem sadržaja limenih kutija. Pažljivo razmotavamo paketiće od voštanog platna i jedni drugima pokazujemo ono što nas čini takvima kakvi jesmo. Naročito topla sećanja, za hladnih dana vadimo, pa njima zašuškavamo prozore i uši ili se istim pokrivamo pred spavanje.”
June 25, 2023
Čudno lepa, u Petrovićevom stilu. 🥲
Školski primer magijskog realizma.
Školski primer magijskog realizma.
April 5, 2022
Izuzetno slaba četvorka, jer smo i autor i ja slabo povezali priču. Svega ima, pa se nije dalo. Stil, koji je tako voljen u drugim delima, ovde mi do polovine nije prijao, a i posle sam hodala po trnju. Krajnji utisak je pozitivan, ali objektivno ne ide uz druga njegova dela koja sam čitala. Razumljivo, jer se tu kalio.
Plavetnilo, zajedništvo, prepisati anatomike, snovi i nepostojanje granica među svetovima, prepoznavanje svojih na prvu, kajsijevača (6 flaša) i šačica iskušenja, jer život to nije bez malo događaja.
Plavetnilo, zajedništvo, prepisati anatomike, snovi i nepostojanje granica među svetovima, prepoznavanje svojih na prvu, kajsijevača (6 flaša) i šačica iskušenja, jer život to nije bez malo događaja.
April 24, 2021
Знала, що ця книга піде в уЛЮблені ще з перших сторінок, а то й раніше)
(Особистий бонус в тому, що ми читали і смакували вдвох, розтягуючи задоволення, але певна, що буду іще перечитувати.)
Довгі переліки-каталоги дивовижних речей, купа красивих метафор, тришарова оповідь в історіях, примітках та ілюстраціях, які треба читати і уявляти, взагалі весь цей магічний стиль Петровича - дуже моє.
Якщо ви теж таке любите - дуже раджу.
(Особистий бонус в тому, що ми читали і смакували вдвох, розтягуючи задоволення, але певна, що буду іще перечитувати.)
Довгі переліки-каталоги дивовижних речей, купа красивих метафор, тришарова оповідь в історіях, примітках та ілюстраціях, які треба читати і уявляти, взагалі весь цей магічний стиль Петровича - дуже моє.
Якщо ви теж таке любите - дуже раджу.
December 12, 2019
Починаючи читати цю книгу я наступила на двоє граблів. Перші - читаючи онлайн помітила що постійно попадаються якісь «ілюстрації». Тому купила електронну книгу. Виявилось, що ніяких ілюстрацій і не передбачалось, адже ілюстрації це в рамках описані картини. Другі - прочитавши книгу до половини, мені повідомили, що вона щойно вийшла українською у видавництві Комора, там же де я й познайомилась з Гораном Петровичем (Крамничка Лівої Руки офігенна книга). Але це не страшно, бо збираюсь все одно купити українською, і перечитати знов - цю книгу важко сприймати бо вона як величезна шкатулка різних історій образів, цитат, і настільки сповнена магії і чарів, дотепностей і цікавинок, що її точно варто перечитувати. Легко розтягнути на цитати, тож наведу одну з тих, які виписала:
«Сначала нам не приходило в головы складывать воспоминания в коробки. Мы разбрасывали их повсюду, куда-то засовывали, перепрятывали, время от времени забывали, где какое находится. Мы хранили их в трещинах стен, под коврами, среди всякого старья, в карманах пальто, которые давно уже не носили, между страницами книг, в шкафах и букетах засохших цветов. А потом, когда все "потайные" места уже были заполнены, мы ежедневно натыкались на них, случайно находили во время уборки или тогда, когда искали, куда бы спрятать новые воспоминания. Вскоре нам стало ясно, что такой беспорядок дольше переносить невозможно, кроме того, казалось вполне вероятным, что какое-то важное воспоминание может вообще затеряться, стать жертвой моли или плесени. Поэтому как-то раз в одну из суббот мы устроили генеральную уборку. Все воспоминания были извлечены на свет дня, почищены платяной щеткой, проветрены на солнце, завернуты в вощеную бумагу и сложены в жестяные коробки из-под печенья к чаю, трубочного табака или конфет. Ни одного (даже самого неприятного) воспоминания мы не выбросили, потому что воспоминаниями не бросаются - ведь тогда однажды на помойке может оказаться большая, чем та, что осталась дома, часть тебя самого.»
«Сначала нам не приходило в головы складывать воспоминания в коробки. Мы разбрасывали их повсюду, куда-то засовывали, перепрятывали, время от времени забывали, где какое находится. Мы хранили их в трещинах стен, под коврами, среди всякого старья, в карманах пальто, которые давно уже не носили, между страницами книг, в шкафах и букетах засохших цветов. А потом, когда все "потайные" места уже были заполнены, мы ежедневно натыкались на них, случайно находили во время уборки или тогда, когда искали, куда бы спрятать новые воспоминания. Вскоре нам стало ясно, что такой беспорядок дольше переносить невозможно, кроме того, казалось вполне вероятным, что какое-то важное воспоминание может вообще затеряться, стать жертвой моли или плесени. Поэтому как-то раз в одну из суббот мы устроили генеральную уборку. Все воспоминания были извлечены на свет дня, почищены платяной щеткой, проветрены на солнце, завернуты в вощеную бумагу и сложены в жестяные коробки из-под печенья к чаю, трубочного табака или конфет. Ни одного (даже самого неприятного) воспоминания мы не выбросили, потому что воспоминаниями не бросаются - ведь тогда однажды на помойке может оказаться большая, чем та, что осталась дома, часть тебя самого.»
April 16, 2024
Все ж вирішила оцінювати твір незалежно від всього іншого. Мені сподобалось.
Почитаю більше про автора і про всю ситуацію, бо ніяк не можу позбутись відчуття, що читаю хорошого серба.
Почитаю більше про автора і про всю ситуацію, бо ніяк не можу позбутись відчуття, що читаю хорошого серба.
April 30, 2022
Перша паперова книжка, прочитана в цьому році.
Після "Крамнички "З легкої руки" важко було б не мати очікувань щодо цієї книжки, а очікування - це завше поганий товариш, тому корті прочитати і, водночас, відкладав прочитання. Спробував стартувати в перші дні повномасштабного нападу, але тоді вся увага була не в книжках, а в читанні новин + короткий день, тому відклав після першого розділу. Та й враження після нього були хаотишними через систему приміток, в котрій не одразу розібрався. Проте передчуття гарного через ідею з дахом з'явилася.
Петровича треба читати дуже уважно, бо вся його література зіткана (змайстрована) з прекрасних маленьких детальок, на кожною з котрих можна застановлюватися і годинами вдивлятися/вслухатися в них чи уявляти те все, тішачись, як дурень цвєчком. Ця книжка - це тисячі дрібних прекрасних світів, котрі разом утворюють простір невеликого будинку з таємницею, котра дозволяє йому через те простягатися до безконечности, як те саме робить уява Петровича. Цією книжкою треба милуватися і балувати себе, бо читати її - то як винагорода. То наче дарунок, котрий робиш самому собі. Тому мені доводилося трохи боротися із собою, адже звик слухати аудіокнижки на 2х, а тут потрібно сповільнюватися й зачудовуватися, присідати й вдивлятися у відображення на калюжі, проводити по ньому рукою, сподіваючись, що під тим плесом виявиться перехід до инших світів.
Коли в ці дні не міг читати, то паралельно слухав Турунена "Забуті історії міст", і тамтешня розповідь про олександрійську бібліотеку мені перемішалася в голові з історією про вавилонську вежу-бібліотеку в Петровича. Коротше кажучи, якщо маєте змогу виділити на "Атлас" окремий час і увагу, то зробить це, повністю зосередившись на читанні, аби могти пережити цю красу повністю.
Наприкінці книжки є список джерел, а на "картині 44" перелік важливих цитат словесної алхімії, в обох випадках трапляються імена Борхеса, Кортасара, Потоцького, Кіша (Коша?), Кальвіно, Маркеса та ин. - такий перелік, як сказала би подруга з попереднього життя: "наче друг руку потис". Та й алюзії та апелювання до Павича, Басари й инших чудових авторів трапляються прихованими в історіях.
Загалом - це дуже майстерне вміння створювати власні світи, вигадувати для них правила й приправляти це все справжньою непричесаною магією. І хоч мені не дуже сподобалося закінчення, але це точно треба читати.
Після "Крамнички "З легкої руки" важко було б не мати очікувань щодо цієї книжки, а очікування - це завше поганий товариш, тому корті прочитати і, водночас, відкладав прочитання. Спробував стартувати в перші дні повномасштабного нападу, але тоді вся увага була не в книжках, а в читанні новин + короткий день, тому відклав після першого розділу. Та й враження після нього були хаотишними через систему приміток, в котрій не одразу розібрався. Проте передчуття гарного через ідею з дахом з'явилася.
Петровича треба читати дуже уважно, бо вся його література зіткана (змайстрована) з прекрасних маленьких детальок, на кожною з котрих можна застановлюватися і годинами вдивлятися/вслухатися в них чи уявляти те все, тішачись, як дурень цвєчком. Ця книжка - це тисячі дрібних прекрасних світів, котрі разом утворюють простір невеликого будинку з таємницею, котра дозволяє йому через те простягатися до безконечности, як те саме робить уява Петровича. Цією книжкою треба милуватися і балувати себе, бо читати її - то як винагорода. То наче дарунок, котрий робиш самому собі. Тому мені доводилося трохи боротися із собою, адже звик слухати аудіокнижки на 2х, а тут потрібно сповільнюватися й зачудовуватися, присідати й вдивлятися у відображення на калюжі, проводити по ньому рукою, сподіваючись, що під тим плесом виявиться перехід до инших світів.
Коли в ці дні не міг читати, то паралельно слухав Турунена "Забуті історії міст", і тамтешня розповідь про олександрійську бібліотеку мені перемішалася в голові з історією про вавилонську вежу-бібліотеку в Петровича. Коротше кажучи, якщо маєте змогу виділити на "Атлас" окремий час і увагу, то зробить це, повністю зосередившись на читанні, аби могти пережити цю красу повністю.
Наприкінці книжки є список джерел, а на "картині 44" перелік важливих цитат словесної алхімії, в обох випадках трапляються імена Борхеса, Кортасара, Потоцького, Кіша (Коша?), Кальвіно, Маркеса та ин. - такий перелік, як сказала би подруга з попереднього життя: "наче друг руку потис". Та й алюзії та апелювання до Павича, Басари й инших чудових авторів трапляються прихованими в історіях.
Загалом - це дуже майстерне вміння створювати власні світи, вигадувати для них правила й приправляти це все справжньою непричесаною магією. І хоч мені не дуже сподобалося закінчення, але це точно треба читати.
April 2, 2020
Un libro que vale la pena leer. Una estructura interesante, una prosa muy bella que te sumerge a un mundo de un realismo fantástico y surreal.
January 28, 2024
Iako ga često porede sa Pavićem (za šta djelimično i postoji osnov) Petrović je drugačija vrsta pisca, prije svega u senzibilitetu. Dok Pavić u svojim kasnijim djelima upada u manirizam i postupak mu postaje važniji od same priče i junaka, Petrović opisuje svoje junake (pavićevski, moglo bi se reći) sa takvim senzibilitetom i nježnošću koje Pavić nema.
Iako je ovaj roman ispunjen fantastičnim i raskošnim motivima, kao što je potraga za tajnim Zapisom u snovima, šetnja Vaseljenskim stablom, enciklopedija Serpetnitana u kojoj je zapisano sve što će ikada biti zapisano, Vavilosna biblioteka, borba protiv Praznine i sl, on zapravo pripovijeda jednu veoma jednostavnu priču o grupi prijatelja koja želi da živi svoj neobičan život u kući bez krova, koji ostalom svijetu djeluje nepojmljivo i perverzno. Ako bih se oslanjao na modernu pop kulturu, rekao bih da je ovaj roman sličan seriji "Prijatelji", samo što su svi likovi poput Fibi i što se ne dešava u Njujorku, nego u Makondu.
Način na koji Petrović spaja svoju bujnu maštu sa jednom suštinski jednostavnom i nježnom pričom čine ovj roman neponovljivim majstorskim djelom.
P. S. (Spoiler alert) Kao što se u romanu Potkovičar dopisuje sa upokojenim gospodinom Polovskim, od danas, svako naredno čitanje Petrovićevih romana biće prepiska čitaoca i dragog upokojenog autora.
Iako je ovaj roman ispunjen fantastičnim i raskošnim motivima, kao što je potraga za tajnim Zapisom u snovima, šetnja Vaseljenskim stablom, enciklopedija Serpetnitana u kojoj je zapisano sve što će ikada biti zapisano, Vavilosna biblioteka, borba protiv Praznine i sl, on zapravo pripovijeda jednu veoma jednostavnu priču o grupi prijatelja koja želi da živi svoj neobičan život u kući bez krova, koji ostalom svijetu djeluje nepojmljivo i perverzno. Ako bih se oslanjao na modernu pop kulturu, rekao bih da je ovaj roman sličan seriji "Prijatelji", samo što su svi likovi poput Fibi i što se ne dešava u Njujorku, nego u Makondu.
Način na koji Petrović spaja svoju bujnu maštu sa jednom suštinski jednostavnom i nježnom pričom čine ovj roman neponovljivim majstorskim djelom.
P. S. (Spoiler alert) Kao što se u romanu Potkovičar dopisuje sa upokojenim gospodinom Polovskim, od danas, svako naredno čitanje Petrovićevih romana biće prepiska čitaoca i dragog upokojenog autora.
September 1, 2020
абсурдна і прекрасна💔
у січні я відкрила для себе Горана Петровича його надзвичайно книголюбською «Крамничкою «З легкої руки». як людина, закохана в усе, що пов‘язане із магічним реалізмом, я тішилась, що знайшла «мого» автора, та пообіцяла собі прочитати ще щось із його доробку.
минуло півроку, я відкрила «Атлас, описаний небом», і не змогла дістатись далі десятої сторінки. я постійно відволікалась на свої тривожні думки, губилась між реченнями, і зовсім забула, що Петрович цінує уважного читача.
у серпні, коли в душі запанувало щось схоже на рівновагу, я знову відкрила «Атлас...», і моя мандрівка нарешті відбулась.
ця книга Петровича - не про конкретну історію в невідомому часі та не про героїв із дивними іменами. позаяк вони тут є, головним лишається сам майстерно написаний текст (чудово перекладений українською), його афористичність та якась апокрифічна мудрість.
«Атлас, описаний небом» - це книга про людську природу, її анатомію, фізику та географію. вона про те, як легко ми наповнюємо свій простір Порожнечею, тоді коли варто було б прикрашати його усмішками та піснями.
якщо ваш внутрішній компас втратив орієнтири, якщо ви шукаєте дивного і цілющого слова - «Атлас, описаний небом» покаже вам шлях💛
у січні я відкрила для себе Горана Петровича його надзвичайно книголюбською «Крамничкою «З легкої руки». як людина, закохана в усе, що пов‘язане із магічним реалізмом, я тішилась, що знайшла «мого» автора, та пообіцяла собі прочитати ще щось із його доробку.
минуло півроку, я відкрила «Атлас, описаний небом», і не змогла дістатись далі десятої сторінки. я постійно відволікалась на свої тривожні думки, губилась між реченнями, і зовсім забула, що Петрович цінує уважного читача.
у серпні, коли в душі запанувало щось схоже на рівновагу, я знову відкрила «Атлас...», і моя мандрівка нарешті відбулась.
ця книга Петровича - не про конкретну історію в невідомому часі та не про героїв із дивними іменами. позаяк вони тут є, головним лишається сам майстерно написаний текст (чудово перекладений українською), його афористичність та якась апокрифічна мудрість.
«Атлас, описаний небом» - це книга про людську природу, її анатомію, фізику та географію. вона про те, як легко ми наповнюємо свій простір Порожнечею, тоді коли варто було б прикрашати його усмішками та піснями.
якщо ваш внутрішній компас втратив орієнтири, якщо ви шукаєте дивного і цілющого слова - «Атлас, описаний небом» покаже вам шлях💛
Read
October 22, 2024Уявіть сюжет «Друзів», розказаний сюрреалістом. Розказаний ніжно і поетично.
Уявіть, що чудернацькі, вразливі персонажі взаємодіють в альтернативному всесвіті, який, не менш цікавий за них самих.
Уявіть глибоко парадоксальну реальність, реальність-гру, правила якої засновані на пильних спостереженнях за людським світом.
📎 Для опису таких подій і бекграу��ду очевидно потрібна нестандартна структура.
Вона впадає в очі насамперед: короткі історії/представлення героїв, розгорнуті примітки, які переважно описують властивості світу, і як бонус, але це не точно (можливо, його значення тут набагато більше) — описи картин, які співзвучні кожній історії.
📍 На що це схоже?
Майже наприкінці Петрович у черговому описі дає список цитат — Енде, Борхеса, Павича, Кортасара, Кальвіно, Маркеса, Толкіна, Рушді, Еко та інших. Ідеальна підказка щодо натхненників, чи не так?😊 Я відпочатку читання постійно згадувала двох письменників — Павича і Кальвіно.
P.S. Мабуть, це травма, але чекала, що у фіналі з’явиться якесь відлуння жорстокої реальності — війна, справжнє, а не фантасмагоричне стихійне лихо, абощо. Але ніт.
Автор — серб, а роман вийшов 1993 року, нагадую.
Уявіть, що чудернацькі, вразливі персонажі взаємодіють в альтернативному всесвіті, який, не менш цікавий за них самих.
Уявіть глибоко парадоксальну реальність, реальність-гру, правила якої засновані на пильних спостереженнях за людським світом.
📎 Для опису таких подій і бекграу��ду очевидно потрібна нестандартна структура.
Вона впадає в очі насамперед: короткі історії/представлення героїв, розгорнуті примітки, які переважно описують властивості світу, і як бонус, але це не точно (можливо, його значення тут набагато більше) — описи картин, які співзвучні кожній історії.
📍 На що це схоже?
Майже наприкінці Петрович у черговому описі дає список цитат — Енде, Борхеса, Павича, Кортасара, Кальвіно, Маркеса, Толкіна, Рушді, Еко та інших. Ідеальна підказка щодо натхненників, чи не так?😊 Я відпочатку читання постійно згадувала двох письменників — Павича і Кальвіно.
P.S. Мабуть, це травма, але чекала, що у фіналі з’явиться якесь відлуння жорстокої реальності — війна, справжнє, а не фантасмагоричне стихійне лихо, абощо. Але ніт.
Автор — серб, а роман вийшов 1993 року, нагадую.
September 16, 2020
"Pazite šta vam kažem, stvarnost je samo prekomerno uredno očešljanja fantazija"!
Prvi roman Gorana Petrovića, "Atlas opisan nebom". Ili je nebo opasano ovim atlasom, ne znam. Petrović je, u svom maniru, i nebo i zemlju i zvezde i snove, sve je utkao u ovo snoviđenje od knjige.
*
Priču nam u romanu pripoveda naš neobični kartograf, iscrtavajući svoju magičnu mapu. Po njoj je moguće kretati se isključivo svilenkastim i delikatnim nitima mašte. Nije to karta za one koji traže određene pravce, redove vožnji, i kuću sa krovom. Ovo je za ljude koji mogu da kovčeg elementarne Lakoće zadenu za pojas - pazeći da sa elementarnom Težinom ostane u ravnoteži. Da košulje kopčaju dugmićima od osušenog cveća, da u snovima rastu, i da znaju da čekanje ljubavi ometa dolazak smrti. Tu je kartu moguće slediti ako se, gledajući u ogledalo, zna razdvojiti istina od laži, ako se ume uloviti tren kada na duge trepavice padne pahulja, i od mesečevog zraka napraviti ukosnica, ako se veruje da je verovanje naše jače i od sile Zemljine teže. Ići putevima našeg kartografa podrazumeva da se shvata da je voleti nekoga ozbiljno zanimanje, da na mestu odsutnih pogleda počinje beskraj fantastičnih prostora, i da od lepote nečije muzike mislima rastu krila od najživopisnijih pera. Ako ne umete da sa drveta breskve uberete dijamante da bi pomoću njih usamljenima slali rođendanske čestitke - sva će vam se druga znanja pokazati suvišnim u ovoj knjizi. I najvažnije, ako niste spremni da krov svoje kuće zamenite onim od neba, niste spremni za puteve kojima vas ovaj Atlas vodi.
*
Dakle, u ovom romanu pratimo neobične stanovnike jedne kuće, koji su jednog dana rešili da sruše svoj krov, i da umesto crepa stave nebo. Susedi nisu baš blagonaklono gledali na ovaj poduhvat, ali naši junaci nastavili su svoj uobičajeni život pod novim krovom - život sa "desnom obalom od zemlje i levom obalom od neba". Sakupljali su oblutke sa obe obale, zaobilazili memljive tišine, bavili se proučavanjem Praznine; tu su bile i male svakodnevne radosti, "srkutanje čaja, pričanje bajki, kuvanje kompota, razgledanje pahuljica..."; pre svega, bilo je tu mnogo ljubavi, saosećajnosti, brige i podrške. Svi su oni dobro razumeli da ljudsku anatomiju ne čini ono što se pod njom obicno podrazumeva. Činile su je različite propusne moći ljudskih duša, različiti prilazi kojima se čovek okružuje dok druge pušta sebi, znanje da debljina ljudske kože određuje stepen ljudske osetljivosti, da se u očima krije jedina čovekova istina ali da je usta zbunjuju rečima, da ne postoje dva čoveka na isti način muzikalna, i da postoji zamišljena osa koja prolazi kroz čoveka deleći njegovu ličnost na sunčanu i neosunčanu stranu. Stanovnici kuće sa krovom od neba znali su sve istinski važne stvari, a kartograf, jedan od njih, iscrtavao je mapu, sledeći zakonitosti njihovih života.
*
I tako, jasno vam je, verujem, da u ovoj knjizi imamo jednog pravog Gorana Petrovića na delu. Veliki mag reči prvim je romanom pokazao koliko suvereno vlada jezikom, koliko mu se reči same umiljavaju i podilaze mu, koliko ume da ih nosi, okreće, začarava, sasvim onako kako mu je u datom trenutku potrebno i kako mu pravila magije nalažu. Ovaj je roman sav od najfinijeg tkanja, snene, oniričke atmosfere, sa one strane realnosti kakvu poznajemo. Metafore sustižu jedna drugu, i u toj igri jedna drugu potiru, vode gotovo do samoukidanja - prestajemo da ih budemo svesni i doživljavamo ih kao jedinu mogucu stvarnost. Veliki, snažni aplauz za najdivnijeg predstavnika magijskog realizma na našim prostorima. Veliki aplauz i za elegantni otklon od Pavićeve poetike (kojoj sam manje naklonjena), premda su neki njeni tragovi prisutni. Ako volite "Sitničarnicu kod Srećne ruke", volećete i ovaj roman. Sigurno❤.
Prvi roman Gorana Petrovića, "Atlas opisan nebom". Ili je nebo opasano ovim atlasom, ne znam. Petrović je, u svom maniru, i nebo i zemlju i zvezde i snove, sve je utkao u ovo snoviđenje od knjige.
*
Priču nam u romanu pripoveda naš neobični kartograf, iscrtavajući svoju magičnu mapu. Po njoj je moguće kretati se isključivo svilenkastim i delikatnim nitima mašte. Nije to karta za one koji traže određene pravce, redove vožnji, i kuću sa krovom. Ovo je za ljude koji mogu da kovčeg elementarne Lakoće zadenu za pojas - pazeći da sa elementarnom Težinom ostane u ravnoteži. Da košulje kopčaju dugmićima od osušenog cveća, da u snovima rastu, i da znaju da čekanje ljubavi ometa dolazak smrti. Tu je kartu moguće slediti ako se, gledajući u ogledalo, zna razdvojiti istina od laži, ako se ume uloviti tren kada na duge trepavice padne pahulja, i od mesečevog zraka napraviti ukosnica, ako se veruje da je verovanje naše jače i od sile Zemljine teže. Ići putevima našeg kartografa podrazumeva da se shvata da je voleti nekoga ozbiljno zanimanje, da na mestu odsutnih pogleda počinje beskraj fantastičnih prostora, i da od lepote nečije muzike mislima rastu krila od najživopisnijih pera. Ako ne umete da sa drveta breskve uberete dijamante da bi pomoću njih usamljenima slali rođendanske čestitke - sva će vam se druga znanja pokazati suvišnim u ovoj knjizi. I najvažnije, ako niste spremni da krov svoje kuće zamenite onim od neba, niste spremni za puteve kojima vas ovaj Atlas vodi.
*
Dakle, u ovom romanu pratimo neobične stanovnike jedne kuće, koji su jednog dana rešili da sruše svoj krov, i da umesto crepa stave nebo. Susedi nisu baš blagonaklono gledali na ovaj poduhvat, ali naši junaci nastavili su svoj uobičajeni život pod novim krovom - život sa "desnom obalom od zemlje i levom obalom od neba". Sakupljali su oblutke sa obe obale, zaobilazili memljive tišine, bavili se proučavanjem Praznine; tu su bile i male svakodnevne radosti, "srkutanje čaja, pričanje bajki, kuvanje kompota, razgledanje pahuljica..."; pre svega, bilo je tu mnogo ljubavi, saosećajnosti, brige i podrške. Svi su oni dobro razumeli da ljudsku anatomiju ne čini ono što se pod njom obicno podrazumeva. Činile su je različite propusne moći ljudskih duša, različiti prilazi kojima se čovek okružuje dok druge pušta sebi, znanje da debljina ljudske kože određuje stepen ljudske osetljivosti, da se u očima krije jedina čovekova istina ali da je usta zbunjuju rečima, da ne postoje dva čoveka na isti način muzikalna, i da postoji zamišljena osa koja prolazi kroz čoveka deleći njegovu ličnost na sunčanu i neosunčanu stranu. Stanovnici kuće sa krovom od neba znali su sve istinski važne stvari, a kartograf, jedan od njih, iscrtavao je mapu, sledeći zakonitosti njihovih života.
*
I tako, jasno vam je, verujem, da u ovoj knjizi imamo jednog pravog Gorana Petrovića na delu. Veliki mag reči prvim je romanom pokazao koliko suvereno vlada jezikom, koliko mu se reči same umiljavaju i podilaze mu, koliko ume da ih nosi, okreće, začarava, sasvim onako kako mu je u datom trenutku potrebno i kako mu pravila magije nalažu. Ovaj je roman sav od najfinijeg tkanja, snene, oniričke atmosfere, sa one strane realnosti kakvu poznajemo. Metafore sustižu jedna drugu, i u toj igri jedna drugu potiru, vode gotovo do samoukidanja - prestajemo da ih budemo svesni i doživljavamo ih kao jedinu mogucu stvarnost. Veliki, snažni aplauz za najdivnijeg predstavnika magijskog realizma na našim prostorima. Veliki aplauz i za elegantni otklon od Pavićeve poetike (kojoj sam manje naklonjena), premda su neki njeni tragovi prisutni. Ako volite "Sitničarnicu kod Srećne ruke", volećete i ovaj roman. Sigurno❤.
July 22, 2016
En vista de que existen muy pocas reseñas de este libro, aprovecharé para dejarles una.
El Atlas descrito por el cielo es la historia de los habitantes de una casa que deciden pintar el techo de cielo, no con pintura sino quitándolo, y de las consecuencias de esa decisión. Es la historia de Andrei, amante secreto de Eta (quien desapareció un día sin avisar a nadie, y cuyo retorno Andrei aguarda en todo momento, estudiando y memorizando los horarios de todos los medios de transporte de todo el mundo –en cualquiera de ellos puede encontrarse Eta en cualquier momento–); de Esther, cuya profesión, descrita por ella misma, es la de estar enamorada del famoso actor Augusto; de La muda Tatiana, que no habla más que cantando en un idioma desconocido; de Sasha y Bógomil, enamorados secretamente el uno del otro; de Lusilda y Drágor, los más recientes habitantes de la casa sin techo, ella capaz de elevarse por los aires con un simple pestañeo, él portador de conocimiento y de artefactos maravillosos.
Pero no sólo los habitantes constituyen la historia de la casa sin techo, también los objetos que se encuentran dentro, como la Enciclopedia Serpentiana, de entradas infinitas y que siempre muestra a su lector precisamente lo que éste necesita leer; como los cuatro Espejos (el Espejo Occidental, tripartito, que muestra el pasado, el presente y el futuro; el Espejo Septentrional, que muestra la verdad y la mentira de quien pose frente a él; el Espejo Oriental, la puerta de los fantasmas a este mundo; y el Espejo Meridional, un espejo como cualquier otro, pero no por eso menos peligroso); como los pececitos lunares, las plantas felicidáceas e infelicidáceas, los baúles de la levedad y de la Gravedad; y un grandioso etcétera.
La forma en que Petrović cuenta la historia es sumamente original. Aislados, los capítulos hacen la labor de cuentos cortos, y en conjunto integran la historia de la casa sin techo. Recomiendo mucho el libro a los amantes del realismo mágico y de la fantasía.
El Atlas descrito por el cielo es la historia de los habitantes de una casa que deciden pintar el techo de cielo, no con pintura sino quitándolo, y de las consecuencias de esa decisión. Es la historia de Andrei, amante secreto de Eta (quien desapareció un día sin avisar a nadie, y cuyo retorno Andrei aguarda en todo momento, estudiando y memorizando los horarios de todos los medios de transporte de todo el mundo –en cualquiera de ellos puede encontrarse Eta en cualquier momento–); de Esther, cuya profesión, descrita por ella misma, es la de estar enamorada del famoso actor Augusto; de La muda Tatiana, que no habla más que cantando en un idioma desconocido; de Sasha y Bógomil, enamorados secretamente el uno del otro; de Lusilda y Drágor, los más recientes habitantes de la casa sin techo, ella capaz de elevarse por los aires con un simple pestañeo, él portador de conocimiento y de artefactos maravillosos.
Pero no sólo los habitantes constituyen la historia de la casa sin techo, también los objetos que se encuentran dentro, como la Enciclopedia Serpentiana, de entradas infinitas y que siempre muestra a su lector precisamente lo que éste necesita leer; como los cuatro Espejos (el Espejo Occidental, tripartito, que muestra el pasado, el presente y el futuro; el Espejo Septentrional, que muestra la verdad y la mentira de quien pose frente a él; el Espejo Oriental, la puerta de los fantasmas a este mundo; y el Espejo Meridional, un espejo como cualquier otro, pero no por eso menos peligroso); como los pececitos lunares, las plantas felicidáceas e infelicidáceas, los baúles de la levedad y de la Gravedad; y un grandioso etcétera.
La forma en que Petrović cuenta la historia es sumamente original. Aislados, los capítulos hacen la labor de cuentos cortos, y en conjunto integran la historia de la casa sin techo. Recomiendo mucho el libro a los amantes del realismo mágico y de la fantasía.
July 12, 2022
Ця книга є тим непересічним випадком, за якого вона потрапляє до рук без жодних очікувань, а в результаті усвідомлюєш, що щойно була прочитана перлина сучасної літератури. У цьому сповненому магії світі хотілося б жити, його не хочеться полишати. Атмосфера казки дарує серцю спокій і надію.
August 15, 2023
Одна з найдивовижніших книжок, прочитаних цього року. Обожнюю магічний реалізм ❤️ і дуже раджу книги Горана Петровича! «Атлас, описаний небом» - одна з найкращих прочитаних книг 2023. І як так може бути, що в такій невеликій кількості сторінок вміщаються цілі всесвіти? Це талант.
July 30, 2020
G. Petrovic je nestvaran. Magican. Odusevljena sam idejama i nacinom pisanja.
November 27, 2022
Дуже чарівне і дивакувате, мені зайшло.
September 16, 2021
Петровић је један од оних писаца који чини да вам свако читање буде као да сте први пут научили читати.
May 5, 2018
Magično putovanje vremenom.
August 10, 2014
Este libro es de mis favoritos!
July 26, 2025
Перше прочитання 4/5
Друге прочитання 5/5
Третє прочитання ???
Друге прочитання 5/5
Третє прочитання ???
Displaying 1 - 30 of 103 reviews