“Дім над кручею” (Мюнхен, 1966) є продовженням повісті “Шлях невідомого” (Мюнхен, 1956). Дилогія складається з 24-х епізодів і захоплююче оповідає про життєві перипетії молодого українського інтеліґента, який у роки Другої світової війни опинився між пекельними жорнами двох демонічних диктатур, сталінської й гітлерівської.
Це друга частина дилогії про шлях "з совєтів до німців" Ігоря Качуровського. Можливо, для кращого контексту варто починати з першої книги - "Шлях невідомого". Але я почав з цієї.
Качуровський пройшов між "Сциллою та Харибдою" - між серпом(й молотом) та ковадлом(нацистським орлом). Й за "правилом Ескобара" Ігор й більшість його односельчан обрали "менше зло".
У книзі він автобіографічно описує життя в окупованому німцями селі. Оповідь в нього напрочуд цікава, така, що затягує, але трохи "стрибуча". Разом з гумором й побутом виринають такі "важкі речі" й події - що інколи дивуєшся, чи то було насправді. В самих драматичних місцях трішки аж нагадало "По кому подзвін" Хемінгвея. Життя й реальність інколи настільки дивні або несподівані, що, навіть, самий вигадливий художник чи поет не придумає.
Деякі епізоди з книги змусили затиснути комок у горлі, пустить скупу сльозу й важко зітхнути. Трагічне й комічне, інтриги сільського побуту, страхи й смерті...