В основі п'єси лежить народна «Пісня про шандаря». Вона має три варіанти. Один із них записала приятелька Франка Михайлина Рошкевич 1878 року від селянки Явдохи Чигур у селі Лолині Долинського повіту. Ця пісня, що відрізнялася трагічним розв'язанням конфлікту, виразнішою індивідуалізацією героїв, де було яскраво виражене прагнення до справедливої свободи селян, і стала сюжетною основою драматичного твору Франка. Широка насиченість п'єси українським фольклором є одним із найважливіших художніх засобів драматурга, завдяки чому автор створив реалістичну народну драму.
Ivan Yakovych Franko (Ukrainian: Іван Якович Франко, pronounced; August 27 [O.S. August 15] 1856 – May 28 [O.S. May 15] 1916) was a Ukrainian poet, writer, social and literary critic, journalist, interpreter, economist, political activist, doctor of philosophy, ethnographer, and the author of the first detective novels and modern poetry in the Ukrainian language.
Ivan Franko (1856 – 1916), the author of the play 'The Stolen Happiness' was 'a Ukrainian poet, writer, social and literary critic, journalist, interpreter, economist, political activist, doctor of philosophy, ethnographer, and the author of the first detective novels and modern poetry in the Ukrainian language.'(Wikipedia). His influence on the Ukrainian literature is only comparable to that of Taras Shevchenko. One of the biggest cities in the Western Ukraine was named after him.
The play is a story from the life of the inhabitans of a village in the western part of Ukraine (which then belonged to Austrian Empire) at the end of the 19th century. The main characters of the drama find themselves in a love triangle, a dangerous situation which cannot last for a long time.
Ivan Franco is a giant of classic Ukrainian literature not to mention a politician and an activist for the rights and independence of Ukrainians back in the 1,900’s. He’s admired and studied in every school program and his portrait often hangs in every Ukrainian house.
This story, or okay rather felt “ok” to me. It wasn’t bad or great or even good. It was just ok, so despite my itch to up one star just because it’s Ivan Franco, I’ll have to find a way to love with myself and give the story the rating it (not its author) deserves.
Characters: 3
Solid, but plain characters. We have 3 main ones whom we follow through the entire story’s ups and downs. In essence a wife, a husband she does not love and a ex boyfriend whom she does love. No spoilers here, we find this out right in the beginning. There really is no character development, there is no room for it. The play is rather on a short end, so it follows the plot more so then the characters.
Plot: 3
Now if you were reading the descriptions of the characters above you might have thought to yourself: “Well, Roman, this sounds kind of like a soapy novella.” You would be right. That is exactly what this story is, only it does not go on for 56 seasons, I don’t think they’ve invented series back then yet. Thankfully. Some pretty good emotional twists, but once again it moves fast and furious, so really not a whole lot of depth. Good, overall, some eyebrow raising moment to be sure, but I think the shortness of it took away from the overall effect. Maybe it’s just me as I am not used to reading plays. First play I’ve read in just about 5 years, maybe more. Yes I know, I know...Shakespear blah blah. Mindblow: I do not like Shakespear. Maybe one day I’ll grow up, widen up and discover greatness I’ve been missing all this time. For now though...
Setting: 4
This was the most interesting part of the story for me that kept me reading. Since I am a Ukrainian myself, it was immensely interesting to read about how “my people” lived, thought, communicated back in the early 1,900’s. The amount of male chauvinism in this work is shocking. I had to re-read many passage just to be sure I had read it right the first time around. Stuff along the lines of needing to beat your wife so that she doesn’t turn lazy. Yep. I bet that raised an eyebrow, didn’t it? One of many. I guess that’s the cultural background of a rural community back then and a big culture shock for me today. Nonetheless, makes it even more interesting to read, since I had no idea what to expect next.
Overall, if you’re not a Ukrainian or of Ukrainian heritage, I don’t see a compelling reason for you to read this play. If you’re very curious, or want to pay your tribute to Franco, by all means, go ahead, it’s short and won’t take too much time. Otherwise, I’d say move along down your reading list.
Коли справа доходить до українського чтива, у мене завжди повсюду бризкає "слюна радості" від збудження і піднесення ще до запуску поглинання книги. Очікую ЧОГОСЬ, чогось особливого і тому, мабуть, мені важко бути об'єктивним в своїх судженнях і оцінках. Іван Франко. Безмежно крутий чувак у всіх планах, приклад для наслідування, для мене у тому числі. Саме завдяки свому таланту, Івану Яковичу вдалося видавити максимум - пристойний твір, з відверто кажучи, банального сюжету, на мою думку, який радше підходить для сценарію сучасної "мильної опери". Тим не менше, це - класика, українська, яку потрібно читати.
Не сподобалось взагалі. Тут є любовний трикутник, Жандарм, Анна та Микола, і якраз таки оце мені і не подобається здебільшого в книжках. Раніше Анна кохала Жандарма, але потім брати її обманули та сказали, що він помер, і вона вийшла заміж за Миколу, сорі але різниця в 20 років отут не окей, їй 20 йому 40(або 25 та 45, але якось так), і її віддали силою за не любимого, і отут дивно чути від Миколи, чому вона не змогла його покохати, може тому що вона вже когось кохала та її обманули? А ще є фраза «Ти б узявся до своєї жiнки троха острiше. Похрупостiв би на неї, погрозив би, а то й ударив раз, другий. Знаєш, жiнка так, як коняка, любить батiг, а без нього зовсiм ледащiє.» отут ригати дуже захотілося.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Назва одразу розповідає про головне питання: "хто в кого вкрав щастя?", під час прочитання постійно змінювала думку про головних героїв. Мені сподобалося)
This entire review has been hidden because of spoilers.
Героя твору Миколу уже не назвеш молодим, йому було близько 45 років. А ось його дружина, Ганна, так, була молодицею років 25-и. Так їх окреслив сам автор. До заміжжя Ганна любила Михайла Гурмана, котрий тепер став жандармом. Вони хотіли одружитися, але там був конфлікт з братами Анни і, коли Гурмана забрали в армію, брати позбулися Анни, залишивши собі належний їй посаг. Ганна думала, що її коханий загинув у Боснії. Так само думав і Микола. Так що він не крав їхнє щастя; якщо так можна сказати про щастя, то його вкрали злі брати Ганни.
Микола взяв бідолашну дівчину без посагу, що за тодішніми мірками вже, мабуть, засиділася в дівках, позбавив її знущань її злої родини. І хоч він у творі показаний дещо недалеким, але він по-своєму її любив, не кривдив, не лаяв, загалом — як міг намагався будувати свій затишний сімейний куточок. Він її і не силував за себе йти, взяв за згодою. Що йому було робити, коли зненацька виявилося, що колишній коханий Ганни Михайло живий і влаштувався жандармом у їхньому окрузі? По суті Микола тут чи не найпозитивніший герой, незважаючи на свою тугуватість. Він здогадувався, що сталося, коли наступного дня після приходу жандарма його заарештували за звинуваченням у вбивстві. І після всього він був готовий пробачити і дружину, і Михайла; пробачити та забути, і жити як раніше.
Але у нього виходить щастя теж вкрали, так як раніше вже бути не могло, і наприкінці нас чекає перехід драми в трагедію. Ми можемо зрозуміти біль і незгоду коханих із обставинами, що склалися. У них вкрали їхнє щастя, так це несправедливо. Але вкрав його не Михайло, а вони в свою чергу чинять зле і крадуть щастя у без вини винного Михайла! І добре втекли б кудись разом — зникли з очей, зійдуть з думки, але так як вчинили вони — це й не по-Божому (Ганна та Михайло продовжують ходити до церкви і т.п), і не по-людському. Тому розплата була неминучою — так не могло продовжуватися і щось мало статися — не можна побудувати своє щастя на чужому горі...
Украдене щастя — одна з найпопулярніших п’єс в українській літературі, яку я досить часто бачила/бачу на афішах театрів.
Важка історія трьох людей, яких по-різному й у різний час обдурили та вкрали їхнє щастя. Мені дуже сподобався мінімалізм, якого дотримувався Франко. Канонічна історія, яка, незважаючи на час, зберігає свою актуальність. Не здивуюся, якщо ідея була взята з життя.
Для себе я не відкрила “поганих” героїв — вони всі просто опинилися заручниками ситуації. Когось було шкода, за когось вболівала, а Анну трохи розуміла.
Що найбільше мене затригерило — це суспільство, яке відображали жінки і селяни. Суспільство, яке нікого не пробачало, було сповнене осуду й злих язиків. Суспільство, яке тиснуло на головних героїв і мені на мозок десь між сторінками 🙄
Точно можу сказати, що, живучи зараз, Анна, Михайло й Микола не мали б стільки проблем і докорів сумління.
Чого мені було мало — то це більш розписаного кінця. Історія ніби скурчилась і обірвалася занадто різко як на мене..
-Чи довго воно потриває? - Щастя ніколи довго не триває. Щастя все- день,година,одна хвилина..
Майстерно написана, але важка п'єса. Усі персонажі стають заручниками ситуації, ніхт�� не винен, але й хорошим нікого не назвеш. Кінцівка здалася зіжмаканою, тому не можу поставити максимальну оцінку.
Ця п'єса є в програмі лише поглибленого вивчення, але раджу всім з нею ознайомитися. Сюжет збудований на любовному трикутнику, кожному персонажу хочеться співчувати і до кінця не зрозуміло — хто ж винен? Також за цією п'єсою знято цікавий міні-серіал з осучасненим сюжетом.
Чудова класика української літератури. Кожен в різному віці сприймає ту чи іншу літературу по різному. Однозначно раджу, цікаво, захопливо, почуття та бажання людей не змінились. Будьте щасливі!
Повернення колишнього - абʼюзера. Дівчина Анна, нещаслива дружина зі стокгольмським синдромом до колишнього. Внутрішня мізогінія серед односельчанок. Тема домашнього насильства і нормалізації побиття жінок. Всі проблеми через те, що не було розлучень, та й практики жінці вільно обирати, з ким вона хоче жити. Знову ж таки алкоголізм як наскрізний фон всього життя. Єдиний персонаж зі своєю волею - це Михайло Гурман, інші двоє в цьому трикутнику, ніби безвольні маріонетки, які залежні від нього…
Update Знизила оцінку до 2. По перше мені ця пʼєса, прочитана в 2025 році не сподобалась. Найголовніше, через романтизацію токсичних стосунків, містить сексизм, заклики до домашнього насильства. З плюсів можу згадати франківську говірку, і діалектні слова, які просто цікаві з точки зору філології 🕸️🪿
Ох, драма-мама! Укрліт мені заходить, ніби бальзам на душу. Сюжетно не дуже моя тема, але це мене взагалі не турбує зараз. Просто тішуся, що можу читати цією неймовірною мовою, що ці твори існують.
A short novel by Ivan Franko has rightly claimed to be among have-to-read books. The richness of the novel with its Ukrainian culture and ordinary people's lives make it almost like a historical book through which you can learn 19th century Ukraine.
In this book, I particularly found personal hostility towards attitude to people, women and set in stone way of behaving that strictly have to be followed or else be ready to become an outcast of the society barely able to survive in limits and constraints of that day's world.
The story unfolded in a small village in the middle of somewhere around lonely and weak Ann. Fooled by her family she thinks her love died during service and she has to marry the even weaker man of 45 years old giving up on her "true" love RIP M.Gurman. After a couple of years of miserable life with the man, her long-awaited and already lost love returns home only to find out his beloved is married. Despite everything, these circumstances do not stop our heroes to be together almost openly and transparently in front of the whole community. It's tragic to see how all the situation is reflected on the girl who in the end has lost everything - her dignity, love, and respect among everything else. Selfishness, one-second, short-sited decisions of the lovers put the true end of the M.Gurman life and result in Ann's misery and I bet depression.
Tragical, short, and full of, I believe, true Ukrainian 19th-century reflection of the ordinary life of the ordinary typical village.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Бачила цю п"єсу в трьох різних постановках, щоразу з дещо відмінним режисерським прочитанням, усі варіанти подобались, але найкращим, найглибшим із бачених вважаю сучасний варіант франківців (Київського драматичного імені Франка), попередня постановка, ще із Ступкою, цій поступається саме за сенсами. Перечитувала, щоб звірити враження. Що ж, сценічне втілення рекомендувала б і тим, хто досвідчений читач, і тим, зто тільки підступається до української класики. Бачити цю історію саме так, як вона писалась - для сцени, дуже важливо.
Сама ж п"єса, як на мене, набагато глибша за "любовний трикутник" чи історію помсти, тут дуже цікава проблематика - від патріархального суспільства (не тільки сім"я, є ж іще на задньому фоні громада, якій Анна кидає виклик, і у неї є підстави бути в претензії саме до тих, хто її засуджує), до фройдистського прочитання (а Франко із ідеями Фройда був дуже навіть знайомий і з цієї оптики на бунт Анни теж цікаво подивитись). Я б сказала, що перевірочне питання до цієї історії - спробувати зрозуміти: так чиє ж тут щастя "украдене"? Не бачу однозначної відповіді, і це дуже багато говорить про п"єсу
Твір був створений на основі народної пісні про шандаря.
Події розгортаються в українському селі. Анна – головна героїня, яка змолоду кохала парубка Михайла, але її брати обманом розлучили їх: вони відправили Михайла в рекрути, а Анну примусово видали заміж за багатого, але нелюбого чоловіка Миколу.
Через багато років Михайло повертається як жандарм. Його поява відроджує почуття Анни, і між ними знову спалахує кохання. Вона зраджує чоловіка, що призводить до конфлікту. Микола, не в змозі стерпіти зраду, вбиває Михайла. Анна залишається у розпачі, адже вона втратила своє кохання вдруге.
Фінал трагедії показує, як суспільні норми, несправедливість і фатальні рішення руйнують життя людей.
Як завжди щасливого кінця немає 😔
This entire review has been hidden because of spoilers.
Трагедія особистого життя трьох головних героїв, у яких вкрадено щастя.
Михайло і Анна закохуються один в одного, але його відправляють на службу. Приходить звістка про його загибель і Анна вирішує вийти заміж за Миколу. Через 3 року Михайло повертається і стає на заваді подружньому життю. Анна дає волю почуттям. Важкі суспільні умови того часу не дали змоги вийти з цієї ситуації, Микола вбиває Михайла. Привселюдно Михайло бере на себе вину за цю ситуацію і свою смерть.
Під час прослуховування пʼєса викликала глибокі співпереживання до героїв. Хто вкрав їхнє щастя? Традиція, неможливість розірвання нещасливого шлюбу в той час.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Глибоко. Атмосферно. Драматично. Сама назва говорить, що веселих емоцій у цій п'єсі шукати не варт. Попри трагічність сюжету, відірватися від читання неможливо.
Історія про те, що стається, коли сильних людей нечесним способом позбавляють можливості обирати свій шлях. Цікаве обговорення вийшло в подкасті ПереФарбований лис https://youtu.be/vPLWsQPSS0Y