What do you think?
Rate this book
Історичні есе #2
Історичні есе. Том ІІ
До другого тому "Історичних есе" визначного українського вченого, професора Альбертського університету (Канада) Івана Лисяка-Рудницького входять праці з української політичної та інтелектуальної історії.
Книжка розрахована на всіх, хто цікавиться історією України.
Книжка розрахована на всіх, хто цікавиться історією України.
- GenresHistory
624 pages, Hardcover
Published January 1, 2019
1 person is currently reading
50 people want to read
About the author
Іван Лисяк-Рудницький
6 books3 followers1937 року закінчив Академічну гімназію у Львові. Після навчався на юридичному факультеті Львівського університету (1933—1939). Після 1939 року жив за кордоном в еміграції: навчався на факультеті зовнішніх відносин Берлінського університету (1940—1943). Захистив докторську дисертацію в Карловому університеті у Празі (1945).
У 1940-х був членом українського студентського товариства «Мазепинець», Української Студентської Громади у Празі та разом з А. Білинським, В. Рудком, О. Пріцаком — членом Націоналістичної Організації Українських Студентів Великонімеччини (НОУС). Після війни переїхав до Австрії, а 1947 року — до Женеви (Швейцарія), де деякий час слухав лекції в Інституті вищих міжнародних досліджень. У 1951—1971 роках — у США в 1951—1952 роках стажувався в Колумбійському університеті і незабаром здобув науковий ступінь доктора філософії.
У 1956—1967 роках викладав історію у Ла Саль Коледж (Філадельфія), а в 1967—1971 роках — в Американському університеті у Вашингтоні. Від 1971 року — в Канаді, професор Альбертського університету, член НТШ та УВАН. Був одним із засновників Канадського Інституту Українських Студій при Альбертському університеті. Йому належать праці з історії України, української політичної думки XIX–XX ст. і теорії нації. Історичні есе видані у 2-х томах. Має великий вплив на сучасну історіографію.
Протягом усього свого життя дописував до українських емігрантських періодичних видань, зокрема до газети «Українські Вісті» і журналу «Зустрічі», був співробітником «Сучасності» (1961—1967). У 1967 став одним з авторів тексту «Заяви», надісланої від імені провідних американських інтелектуалів українського походження до керівництва СРСР і УРСР з політичними вимогами встановити громадянство УРСР, наладнати дипломатичні відносини між Українською РСР і зарубіжними країнами, надати українській мові статус державної в УРСР, легалізувати УАПЦ і УГКЦ та ін. Помер в Едмонтоні (Канада).
У 1940-х був членом українського студентського товариства «Мазепинець», Української Студентської Громади у Празі та разом з А. Білинським, В. Рудком, О. Пріцаком — членом Націоналістичної Організації Українських Студентів Великонімеччини (НОУС). Після війни переїхав до Австрії, а 1947 року — до Женеви (Швейцарія), де деякий час слухав лекції в Інституті вищих міжнародних досліджень. У 1951—1971 роках — у США в 1951—1952 роках стажувався в Колумбійському університеті і незабаром здобув науковий ступінь доктора філософії.
У 1956—1967 роках викладав історію у Ла Саль Коледж (Філадельфія), а в 1967—1971 роках — в Американському університеті у Вашингтоні. Від 1971 року — в Канаді, професор Альбертського університету, член НТШ та УВАН. Був одним із засновників Канадського Інституту Українських Студій при Альбертському університеті. Йому належать праці з історії України, української політичної думки XIX–XX ст. і теорії нації. Історичні есе видані у 2-х томах. Має великий вплив на сучасну історіографію.
Протягом усього свого життя дописував до українських емігрантських періодичних видань, зокрема до газети «Українські Вісті» і журналу «Зустрічі», був співробітником «Сучасності» (1961—1967). У 1967 став одним з авторів тексту «Заяви», надісланої від імені провідних американських інтелектуалів українського походження до керівництва СРСР і УРСР з політичними вимогами встановити громадянство УРСР, наладнати дипломатичні відносини між Українською РСР і зарубіжними країнами, надати українській мові статус державної в УРСР, легалізувати УАПЦ і УГКЦ та ін. Помер в Едмонтоні (Канада).
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 2 of 2 reviews
December 25, 2023
Другий том есеїв Івана Лисяка-Рудницького, як і перший том, це панорамно-точковий огляд історії України. Другий том стосується двадцятого сторіччя. Есеї Івана Лисяка-Рудницького – це філософський аналіз історії. Те, що робить Квентін Скіннер у Британії. Так, Іван Лисяк-Рудницький розглядає національно-визвольні змагання 1917-1921 років в фокусі суспільно-культурно-політичної думки ХІХ сторіччя. Чому склалося саме так, а не інакше? Бо дати і події відбуваються не у вакуумі, а під впливом тих чи тих чинників – які, звісно, ретроспективно виокремлювати простіше, але для цього "простіше" необхідно мати неабияку кваліфікацію і вишкіл, як історика, так і філософа, не кажучи про аналітичні і синтетичні навички.
Іван-Лисяк Рудницький береться і за сучасні для нього процеси - ситуація на еміграції і проблеми української діаспори, важливість простору для дискусій.
Цікавим є погляд на ОУН-УПА – наголошуючи на важливості для націотворення, автор робить також акценти на відході від легальної традиції у рамках політичної діяльності Галичини, яка вибудовувалася в Австро-Угорській імперії; ставить Дмитра Донцова в один ряд з Володимиром Винниченком. Стаття початку 1950-х років про Степана Бандеру розглядає осередки бандерівців на еміграції як загрозу для майбутньої демократії в Україні.
Захопливим є есей про дружбу і кінець дружби між В'ячеславом Липинським і Осипом Назаруком. Особливо в світлі того, що мати Івана Лисяка-Рудницького особисто знала Осипа Назарука.
До всього сказаного, есеї написані у неймовірно легкому стилі, в них вбудовано багато ідей, які впорядковують картину знань про двадцяте сторіччя, а також ці ідеї спонукають до власних роздумів.
Іван-Лисяк Рудницький береться і за сучасні для нього процеси - ситуація на еміграції і проблеми української діаспори, важливість простору для дискусій.
Цікавим є погляд на ОУН-УПА – наголошуючи на важливості для націотворення, автор робить також акценти на відході від легальної традиції у рамках політичної діяльності Галичини, яка вибудовувалася в Австро-Угорській імперії; ставить Дмитра Донцова в один ряд з Володимиром Винниченком. Стаття початку 1950-х років про Степана Бандеру розглядає осередки бандерівців на еміграції як загрозу для майбутньої демократії в Україні.
Захопливим є есей про дружбу і кінець дружби між В'ячеславом Липинським і Осипом Назаруком. Особливо в світлі того, що мати Івана Лисяка-Рудницького особисто знала Осипа Назарука.
До всього сказаного, есеї написані у неймовірно легкому стилі, в них вбудовано багато ідей, які впорядковують картину знань про двадцяте сторіччя, а також ці ідеї спонукають до власних роздумів.
February 15, 2023
дякую пану за ці есеї за двадцяте століття нашої нації.
Displaying 1 - 2 of 2 reviews