What do you think?
Rate this book
Хіба ревуть воли, як ясла повні?
В історію української літератури видатний письменник Панас Мирний (—1920) увійшов як майстер психологічної прози. Його славетний роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» вперше вийшов друком у Женеві 1880 р. За своїм жанром це багатоплановий соціально-психологічний роман, у якому глибокий соціальний аналіз дореформеного та пореформеного села поєднано з менш глибоким розкриттям внутрішнього світу і психології. В образі головного героя Чіпки письменник намалював «безталанну дитину свого віку, скаліченого виводка свого побуту, пригніченого усяким панством...»
400 pages, Hardcover
First published January 1, 1875
44 people are currently reading
760 people want to read
About the author
Panas Myrny
24 books21 followersPanas Myrnyj (pseud of Panas Rudchenko) Writer. He worked in various government offices and eventually achieved the rank of full government councilor (1914). The works of Taras Shevchenko had the greatest influence on the formation of Myrny's worldview, artistic preferences, and ideology. His early literary attempts included poems, dramas, and short stories. In 1872 the short story ‘Lykhyi poputav’ (The Evil One Did It), written in the style of Marko Vovchok, was printed in the Lvivjournal Pravda. In 1877 appeared his novel Lykhi liudy (Evil People), about the life of the intelligentsia. His best-known work is the novel Propashcha syla (The Ruined Strength), also titled Khiba revut’ voly, iak iasla povni? (Do the Oxen Bellow, When Their Mangers Are Full?, 1880), which he coauthored with his brother, Ivan Rudchenko (pseud: I. Bilyk). The work can be characterized as a sociopsychological novel-chronicle; it covers almost a hundred years in the history of a Ukrainian village, from serfdom to the postreform era. In it Myrny depicts social oppression, internal strife between different social groups, the tsarist legal system, the harsh life of a soldier during the time of Tsar Nicholas I, police violence, and spontaneous protests against lies and injustice. Myrny's second important sociopsychological novel, Poviia (Loose Woman, 1884), describes new social processes brought about by the reforms of 1861. Myrny also portrayed the changed social dynamics of the village after the abolition of serfdom in the story ‘Lykho davnie i s'ohochasne’ (Ancient and Contemporary Evil, 1903) and ‘Sered stepiv’ (Among the Steppes, 1903). Myrny also wrote some dramatic works, the comedies Peremudryv (He Outsmarted [Them], 1886) and Zhuba (Loss, 1896), and the dramas U chernytsiakh (Among the Nuns, 1884) and Spokusa (Temptation, 1901). The most popular drama was Lymerivna (The Daughter of the Harness Maker, 1883), which was first published in 1892 in the journal Zoria (Lviv). He is also known as the translator of Henry Wadsworth Longfellow's poem The Song of Hiawatha and of William Shakespeare's King Lear. Myrny markedly expanded the lexicon of the literary Ukrainian language and with his talent for rhythmic and melodious phrasing enriched Ukrainian syntax.
Панас Мирний (справжнє ім'я Панас Рудченко) - український прозаїк та драматург. Народився 13 травня 1849 року в родині бухгалтера повітового казначейства в місті Миргороді на Полтавщині.
Серед найвизначніших праць Мирного
* оповідання «Лихий попутав», автобіографічне оповідання «Ганнуся», цикл оповідань «Як ведеться, так і живеться», «Пасічник», «Яків Бородай», «Замчище», «Визвол», «Морозенко»
* повісті «П'яниця», «Лихі люди», «Лихо давнє й сьогочасне», «Голодна воля», «За водою»
* романи «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», «Повія», новела «Лови» та п'єса «Лимерівна».
Панас Мирний (справжнє ім'я Панас Рудченко) - український прозаїк та драматург. Народився 13 травня 1849 року в родині бухгалтера повітового казначейства в місті Миргороді на Полтавщині.
Серед найвизначніших праць Мирного
* оповідання «Лихий попутав», автобіографічне оповідання «Ганнуся», цикл оповідань «Як ведеться, так і живеться», «Пасічник», «Яків Бородай», «Замчище», «Визвол», «Морозенко»
* повісті «П'яниця», «Лихі люди», «Лихо давнє й сьогочасне», «Голодна воля», «За водою»
* романи «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», «Повія», новела «Лови» та п'єса «Лимерівна».
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 73 reviews
Read
October 10, 2025Я в тій меншині, якій "Хіба ревуть воли" подобалися ще у школі (пруф), а тут перечитала за багато років по тому і сподобалося ще раз. Як на українську літературу того періоду - це просто дивовижний рівень індивідуальної психології і спроможності передати те плутане, суперечливе, болісне й огидне, що може клубочитися в голові. Ну і ясно, як це кооптувалося в радянський літературний канон - як історія про визиски селян, які бунтують проти несправедливості соціального устрою - але ж насправді там кривда страшніша і глибша, ніхто не сперечатиметься з несправедливістю соціального устрою, але там несправедлива вся світобудова взагалі, це люди, які під порожніми небесами приставляють богу до горла ніж (ну, чи вирізають богу очі, щоб він не бачив дрібних людських гріхів, як у абсолютно дивовижній сцені з образами), і насильство часто не зумовлене якимись конкретними причинами, просто люди здатні отримувати задоволення від насильства за самою своєю природою, і це єдине, що їх єднає з богом у цьому світі, здається, і соціалочка тут радше декоративне виправдання і привід насильства, ніж реальна першопричина (в цьому це прямий генеалогічний предок "Фата Моргани" Коцюбинського).
*
Іще, здається, це найраніший з бачених мною в українській літературі приклад паралелей між стражданнями, які ми заподіюємо тваринам, і стражданнями, які ми заподіюємо нам (чи світ заподіює нам). (Далі будуть той самий Коцюбинський в оповіданнях; Кримський у "Лаговському", якщо не помиляюся; вся ця дивна і цікава історія з тваринами, на які можна безпечно перенести розмову про ті страждання, про які інакше говорити небезпечно, у "Зачарованій Десні"; і тд, і тп). Хтось колись має написати дисертацію про це етичне вегетаріанство і/чи звірину суб'єктність в укрліті - міжвидова екзистенційна солідарність тих, хто існує, щоб бути принесеним у жертву більшими байдужими силами.
(Зверніть, оп'ять же, увагу, як для того часу шикарно створюють ілюзію живого мовлення!)
І зразу за цим, за Чіпчиним рішенням бути хорошим і не кривдити нічого живого - страшна сцена, де хлопчики вбивають малих горобенят:
Бо людина за своєю природою тварина своєрідна, - кажуть "Хіба ревуть воли" всією своєю структурою. Це світ апокаліптичних прагнень, який неможливо виправити, можна тільки випалити дотла:
*
Іще, здається, це найраніший з бачених мною в українській літературі приклад паралелей між стражданнями, які ми заподіюємо тваринам, і стражданнями, які ми заподіюємо нам (чи світ заподіює нам). (Далі будуть той самий Коцюбинський в оповіданнях; Кримський у "Лаговському", якщо не помиляюся; вся ця дивна і цікава історія з тваринами, на які можна безпечно перенести розмову про ті страждання, про які інакше говорити небезпечно, у "Зачарованій Десні"; і тд, і тп). Хтось колись має написати дисертацію про це етичне вегетаріанство і/чи звірину суб'єктність в укрліті - міжвидова екзистенційна солідарність тих, хто існує, щоб бути принесеним у жертву більшими байдужими силами.
— То ще тільки один Бог милосердний держить нас на світі, а то б нас давно треба виполоти, як твар нечестиву. Дивись: вівця!.. Що вона кому заподіє?.. Нікому нічого!.. Ходить собі, щипле травицю зелену... вівця, та й годі!.. А ми й її ріжемо, ми їмо її, як вовки голодні... І чого ми тільки не їмо?.. А воно то все — гріх! Усе нам оддячиться на тім світі, все... Грішні ми, прокляті душі! Ми не тільки над скотиною знущаємося, — ми й свого брата часом черкнемо... Бач! У брата — он те й друге, а в мене ні сього, ні того... заріжу, мовляв, брата, — добро його поживу! І ріже чоловік чоловіка...
(Зверніть, оп'ять же, увагу, як для того часу шикарно створюють ілюзію живого мовлення!)
І зразу за цим, за Чіпчиним рішенням бути хорошим і не кривдити нічого живого - страшна сцена, де хлопчики вбивають малих горобенят:
зложили горобенят укупу й почали періщити, як снопи молотили... Не зосталось горобенят і сліду: валялося тільки одно м'ясо та кишечки, перебиті, перемішані з землею.
— Ходім ще драти, — каже Грицько, — там ще є.
— Ходім, — згоджується Чіпка.
Та й побігли до верб, один одного випереджаючи.
Бо людина за своєю природою тварина своєрідна, - кажуть "Хіба ревуть воли" всією своєю структурою. Це світ апокаліптичних прагнень, який неможливо виправити, можна тільки випалити дотла:
Куди не глянь, де не кинь — усюди кривда та й кривда!.. Живеш, нудишся, тратиш силу, волю, щоб куди заховатись від неї, втекти від неї; плутаєшся в темряві, падаєш, знову встаєш, знову простуєш, знову падаєш... [...] Сказано: великий світ, та нема де дітися!.. Коли б можна, — весь би цей світ виполонив, а виростив новий... Тоді б, може, й правда настала!..
April 29, 2025
В школі майже вся українська література прошла повз мене. Мені було просто нудно читати про постійну неволю, злидні та панщину. Жоден твір не закінчувався добре. Зараз, вже у дорослому віці, я починаю думати, що твори, які ми вивчали в школі, у своїй більшості призначені зовсім не для дітей. Чи може то я така тупенька була. Або викладач української літератури сама не любила цей предмет, тому не могла "заразити" дітей їм. Не знаю.
Я почала читати "Хіба ревуть воли, як ясла повні" завдяки тому, що знайшла її в бібліотеці на покетбуку. Мені було дійсно цікаво читати і я не могла зрозуміти, як так сталось, що в школі я пропустила цей твір. Основне питання твору - чи є в світі справедливість? Головний герой постійно шукає відповіді на це питання і наприкінці справедливість його таки наздожене, але виявиться зовсім не такою, якої він очікував.
Цікава думка і про те, що люди не змінюються. Що горілка - зло і нічого доброго не приносить. Всі персонажі, навіть ті, що з'являються лише на 15 сторінок, дуже об'ємні.
З Чіпчиних часів мало що насправді змінилось - суди і досі продажні. Нажаль, твір не втратив своєї актуальності і досі, хоча хотілося б читати його виключно як шматок минулої історії.
Я почала читати "Хіба ревуть воли, як ясла повні" завдяки тому, що знайшла її в бібліотеці на покетбуку. Мені було дійсно цікаво читати і я не могла зрозуміти, як так сталось, що в школі я пропустила цей твір. Основне питання твору - чи є в світі справедливість? Головний герой постійно шукає відповіді на це питання і наприкінці справедливість його таки наздожене, але виявиться зовсім не такою, якої він очікував.
Цікава думка і про те, що люди не змінюються. Що горілка - зло і нічого доброго не приносить. Всі персонажі, навіть ті, що з'являються лише на 15 сторінок, дуже об'ємні.
З Чіпчиних часів мало що насправді змінилось - суди і досі продажні. Нажаль, твір не втратив своєї актуальності і досі, хоча хотілося б читати його виключно як шматок минулої історії.
August 22, 2025
Той текст, який у школі навернув мене до української класики.
Щиро рекомендую подивитись на роман не з перспективи питання вчительки укрліту "що ж хотів сказати автор?" після уривку в хрестоматії, а в контексті європейської літератури того часу.
Можна буде побачити, як Еміль Золя нервово курить за гаражами.
Щиро рекомендую подивитись на роман не з перспективи питання вчительки укрліту "що ж хотів сказати автор?" після уривку в хрестоматії, а в контексті європейської літератури того часу.
Можна буде побачити, як Еміль Золя нервово курить за гаражами.
June 5, 2025
Це випуск «Говорить Україна» на чотирьохсот сторінках
Не хватало тіко людей з залу, які ойкають по команді
Не хватало тіко людей з залу, які ойкають по команді
May 4, 2019
Читаючи цей роман, знову і знову переконуєшся, безаконня породжує ще більше беззаконня. Неможливо гнобити інших і неочікувати гнівної хвилі, котра можливо не відразу, але все ж прикотиться до тебе і до інших у значно більшому масштабі. Пани уявляючи себе напів богами, панували над людьми, котрих за людей не вважали. Більше того, їх апетити не зменшились навіть після царського скасування панщини, все рівно мозгували, як би то прикувати до кайданів цих «нелюдів».
Чіпка, його складне і можна сказати, провальне життя - це плід саме цього диявольського творива - панщини. Пити до забуття та ночувати в шинку рідко коли починають через прекрасне і безхмарне життя. Чіпку, скільки він себе пам’ятав весь час непокоїла відсутність справедливості, відсутність правди. Він намагався достукатись, добратись до неї, але все ніяк.
Однозначно становище, у якому жили тогочасні українці, і в тому числі головний герой роману, не виправдовує звірство і абсолютний моральний занепад Чіпки. Але правда в тому, що воли не ревуть, як ясла повні. Ніхто не перетворюється у звіра, якщо до нього ставитись по людськи. Панщина і все це свавілля, у якому жили прості люди того часу продукувала нажаль або абсолютну байдужість або абсолютне звірство.
Вважаю назву роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні» прикладом одного із найвдаліших і найкрасномовніших співвідношень назви твору і самого твору.
Чіпка, його складне і можна сказати, провальне життя - це плід саме цього диявольського творива - панщини. Пити до забуття та ночувати в шинку рідко коли починають через прекрасне і безхмарне життя. Чіпку, скільки він себе пам’ятав весь час непокоїла відсутність справедливості, відсутність правди. Він намагався достукатись, добратись до неї, але все ніяк.
Однозначно становище, у якому жили тогочасні українці, і в тому числі головний герой роману, не виправдовує звірство і абсолютний моральний занепад Чіпки. Але правда в тому, що воли не ревуть, як ясла повні. Ніхто не перетворюється у звіра, якщо до нього ставитись по людськи. Панщина і все це свавілля, у якому жили прості люди того часу продукувала нажаль або абсолютну байдужість або абсолютне звірство.
Вважаю назву роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні» прикладом одного із найвдаліших і найкрасномовніших співвідношень назви твору і самого твору.
February 18, 2023
This is a Ukrainian classic 19th-century novel, the English title is Do oxen low when mangers are full? which in turn a quote from the Bible. It is a life story based partially on the real life of a convicted robber, a kind of ‘half Robin Hood’ i.e., who takes from the rich and gives to himself as the poor. During the Soviet times, it was a necessary part of the Ukrainian literature school program for it can be seen as a critique of class inequalities, but in reality, it is much, much more. As a lot of literary classics, it is a book that is much better appreciated by an adult, not a teen (at least the kind of teen I was).
I’ve re-read it now because this year I plan to read more of Ukrainian classics, so I took From Kulish to the present day: 100 iconic novels and novellas in Ukrainian (Ukr) and decided to go through the list as it is composed, i.e. chronologically. This is the #3 in the list.
The book starts with a young fellow Chipka going thru the fields, including his part and he is happy, the sun is shining, all is great. He meets a girl and falls in love with her… next the story moves backward twenty years and tells about a newcomer to a village, who soon marries one of the local woman, but instead of ‘living happy ever after’ he is uncovered as a bigamist, arrested and taken from the village. His second and thus illegal wife here is Motrya and even despite of course there is no her fault, she is ostracized by fellow villagers. As is her son, who will be born soon and who is Chipka, the protagonist of this story.
The rest of the story (and it is quite long, 350+ pages) tells readers about Chipka, as he grows up with his mother and his grandma, often having nothing to eat and who cannot even go to play with other kids – it is quite surprising for many readers, who could have guessed that Ukrainian writers, who often saw in the rural life an ideal contrasting it with urban life, a version of Gemeinschaft und Gesellschaft. In reality, they were often quite critical of illiteracy, blind adherence to the church as they understand it, and a lot of other issues. So, the boy grows pugnacious, constantly feeling that the rest of the world robbed him, so when he is recruited to the army, he quite quickly sucks their rules – 'steal, but don’t let them catch you'. For me, the description of soldiers, who are allowed to rob and steal to just get normal food, was so reminiscent of many present-day situations…
Definitely an interesting if a quite grim novel about how society punishes already psychologically damaged people, who are a burden to themselves and their loved ones. It is a bit meandering, with scores of minor characters, like a lot of 19th-century prose, thus not to everyone’s taste, but I am glad I’ve re-read it.
I’ve re-read it now because this year I plan to read more of Ukrainian classics, so I took From Kulish to the present day: 100 iconic novels and novellas in Ukrainian (Ukr) and decided to go through the list as it is composed, i.e. chronologically. This is the #3 in the list.
The book starts with a young fellow Chipka going thru the fields, including his part and he is happy, the sun is shining, all is great. He meets a girl and falls in love with her… next the story moves backward twenty years and tells about a newcomer to a village, who soon marries one of the local woman, but instead of ‘living happy ever after’ he is uncovered as a bigamist, arrested and taken from the village. His second and thus illegal wife here is Motrya and even despite of course there is no her fault, she is ostracized by fellow villagers. As is her son, who will be born soon and who is Chipka, the protagonist of this story.
The rest of the story (and it is quite long, 350+ pages) tells readers about Chipka, as he grows up with his mother and his grandma, often having nothing to eat and who cannot even go to play with other kids – it is quite surprising for many readers, who could have guessed that Ukrainian writers, who often saw in the rural life an ideal contrasting it with urban life, a version of Gemeinschaft und Gesellschaft. In reality, they were often quite critical of illiteracy, blind adherence to the church as they understand it, and a lot of other issues. So, the boy grows pugnacious, constantly feeling that the rest of the world robbed him, so when he is recruited to the army, he quite quickly sucks their rules – 'steal, but don’t let them catch you'. For me, the description of soldiers, who are allowed to rob and steal to just get normal food, was so reminiscent of many present-day situations…
Definitely an interesting if a quite grim novel about how society punishes already psychologically damaged people, who are a burden to themselves and their loved ones. It is a bit meandering, with scores of minor characters, like a lot of 19th-century prose, thus not to everyone’s taste, but I am glad I’ve re-read it.
July 6, 2024
Перечитувала перед книжковим клубом, щоб зрозуміти, що я пропустила, коли проходила роман по шкільній програмі.
Коротка відповідь – майже все.
Укрліт це не про страждання, це про людину і її душу, глибину, людське та пошук себе.
І коли у 1875 пишуть так, що десь відгукується у сьогоденні, то хіба про це не варто говорити знову і знову?
Коротка відповідь – майже все.
Укрліт це не про страждання, це про людину і її душу, глибину, людське та пошук себе.
І коли у 1875 пишуть так, що десь відгукується у сьогоденні, то хіба про це не варто говорити знову і знову?
October 29, 2023
Ця книжка допомогла мені вкотре нагадати собі, що травмований совком, хоч майже в ньому не жив. В сенсі травмований фейковим комунізмом і несприйняттям яскраво виражених лівих ідей, бо знаю, до чого вони врешті приводять. На що перетворюється врешті цей популізм "забрати в багатих і віддати бідним" на практиці. Це при тому, що попри деяку консервативність, ідеологішно я більш прихильний до частини лівих ідей. І попри наче любов Мирного до Чіпки, наприкінці книжки мав відчуття, що він таки розумів, чим насправді обертається це словесне робінгудство, що демонструє на долі того ж Чіпки
August 10, 2017
Це та книга, яку дочитавши, треба було б почати перечитувати. Настільки вона концентрована, насичена і непроста. Правдива, бо легко вгадуються персонажі в тих людях, яких бачу нині я, та неприглядна, бо всі ті вади, що були притаманні українцям століття тому і зараз нікуди не ділись.
June 10, 2023
Цю книжку я читала двічі і, на відміну від усіх на світі,мені сподобалося. Можливо, це заслуга моєї шкільної вчительки, яка дала поштовх зосередитися не на "о, знов село", а на особистій історії Чіпки, який був діяльним чєлом, але, зіштовхнувшись з несправедливістю, не став з нею боротися, а сам долучився до поганців. Цю історію можна було б перенести в наш час і зняти чергове кіно про бандюків, хехе. А на уроках укр літ можна влаштовувати суд персонажа з прокурорами/адвокатами, як часто роблять для книги "Червоне і чорне" і, звиняйте, "Злочину і кари" (май ес).
May 26, 2023
Мабуть, дійсно в школі її просто зарано вивчають. Я вперше прочитала в 52 рочки, мені норм. Цікаві історії, гарні описи, правда характерів, усе в наявності. І трагічєскій геппі-енд, як годиться.
April 2, 2020
Страшний сон кожного школяра))
Навіть дорослі здригаються, згадуючи цей роман.
⠀
Роман не простий.
Окрім того, що він дуже драматичний і морально важкий, так ще й охоплює великий період часу й описує багато персонажів.
⠀
Ключовий персонаж — Нечипор Вареник (Чіпка).
Це такий чоловік, якому наче і співчуваєш і допомогти хочеш, але водночас зневажаєш його.
⠀
Життя Чіпки не склалось.
Батька не знав, в дитинстві ображали, бідно жив і справедливості не бачив.
⠀
Життя жалюгідне, усі в цьому винні, окрім нього, тому п’є, тиняється з розбишаками, ображає матір і скоює злочини.
⠀
Бувають проблиски і життя налагоджується.
Одружується з гарною жінкою, хату відбудовує, хазяйство хазяйнує. Здається, буде пуття…але ні.
Фінал невтішний.
⠀
І так стає сумно від цього твору.
Бо скільки таких Чіпок, ходить зараз серед нас.
Коли людина здається, зневірюється і в усіх своїх вчинках, винить когось іншого, а не себе.
⠀
Роман вражає, але розумію, чому не горять бажанням, його читати.
Навіть дорослі здригаються, згадуючи цей роман.
⠀
Роман не простий.
Окрім того, що він дуже драматичний і морально важкий, так ще й охоплює великий період часу й описує багато персонажів.
⠀
Ключовий персонаж — Нечипор Вареник (Чіпка).
Це такий чоловік, якому наче і співчуваєш і допомогти хочеш, але водночас зневажаєш його.
⠀
Життя Чіпки не склалось.
Батька не знав, в дитинстві ображали, бідно жив і справедливості не бачив.
⠀
Життя жалюгідне, усі в цьому винні, окрім нього, тому п’є, тиняється з розбишаками, ображає матір і скоює злочини.
⠀
Бувають проблиски і життя налагоджується.
Одружується з гарною жінкою, хату відбудовує, хазяйство хазяйнує. Здається, буде пуття…але ні.
Фінал невтішний.
⠀
І так стає сумно від цього твору.
Бо скільки таких Чіпок, ходить зараз серед нас.
Коли людина здається, зневірюється і в усіх своїх вчинках, винить когось іншого, а не себе.
⠀
Роман вражає, але розумію, чому не горять бажанням, його читати.
July 31, 2022
Надзвичайний твір!
January 11, 2025
рада, що нарешті доросла до такої літератури і отримую задоволення від прочитання
дуже глибокий та змістовний твір, який піднімає важливі питання та змушує задуматись
хоч я знала, яка кінцівка, але до останнього хотіла, щоб все у героїв було добре
і це каже вам любителька поганих кінцівок
дуже полюбились мені герої та й стиль автора зачаровує
нагадало мимоволі «І будуть люди»
дуже гарно написано
далі розбиватиму собі серце «Повією»
дуже глибокий та змістовний твір, який піднімає важливі питання та змушує задуматись
хоч я знала, яка кінцівка, але до останнього хотіла, щоб все у героїв було добре
і це каже вам любителька поганих кінцівок
дуже полюбились мені герої та й стиль автора зачаровує
нагадало мимоволі «І будуть люди»
дуже гарно написано
далі розбиватиму собі серце «Повією»
April 14, 2025
Добре, що прочитала вже в дорослому віці. Книга має набагато глибший зміст, ніж опис важкої долі людей в кріпацтві чи особистих історій героїв.
Багато важливих питань про правду і справедливість, і чи може вона бути однобокою. У головних героїв дійсно складні життєві вибори, складні обставини, але кожен вирішував, як жити своє життя, діяти чесно чи за своїми "мірками справедливості".
Багато важливих питань про правду і справедливість, і чи може вона бути однобокою. У головних героїв дійсно складні життєві вибори, складні обставини, але кожен вирішував, як жити своє життя, діяти чесно чи за своїми "мірками справедливості".
August 13, 2020
Маловідомий факт: в 1903 році, в обхід російської цензури, Панас Мирний перевидає вищезгаданий роман у Женеві, але уже під новою назвою "Пропаща сила", яка - (мені здається, набагато влучнішою, доречнішою та осмисленішою) - повторюється в прижиттєвому виданні Вибраних творів ("Киевская старина", 1905 р.).
ГЕТЬТЕ "волів ревучих", 😤😤
ДАЙОШ "пропащу силу"! 🥰👍
ГЕТЬТЕ "волів ревучих", 😤😤
ДАЙОШ "пропащу силу"! 🥰👍
December 25, 2025
Один з найбільш невчасних, а тому й недооцінених, творів зі шкільної програми. В дорослому віці справляє сильне враження.
Про це йдеться в подкасті ПереФарбований Лис https://youtu.be/NYasJpQT0PU
А ще ми випустили гру за цим романом: https://repaintedfox.com.ua/lostpower
Про це йдеться в подкасті ПереФарбований Лис https://youtu.be/NYasJpQT0PU
А ще ми випустили гру за цим романом: https://repaintedfox.com.ua/lostpower
February 6, 2022
Easy to read and it really touches the heart
January 4, 2024
Мабуть перший випадок, коли мені книга йшла дуже важко, але все одно я поставила п'ять зірок.
Це був єдиний твір зі шкільної програми, який я не схотіла читати і кинула десь на третині. Тоді мені було страшенно нудно. Так от зараз те саме. Якщо б не було аудіо, я б знову кинула.
Твір написано у 1875 році, місце п��дій - Полтавська область.
Стиль авторський потужний, виважений, розмірений, яскравий, але мені чомусь його неймовірно важко сприймати. Чесно, мені ці описи сиділи в печінках. Величезна кількість друго- або навіть третєрядних персонажів, які теж виписані достотно - також в печінках (господи, хто ці всі люди з іменами, прізвищами та по-батькові й навіщо?)
А от емоційні гойдалки, піднесення і падіння головного героя, а також постійне бажання відокремитися від авторської характеристики і поміркувати самій, що ж там з Чіпкою та іншими відбувалося - це цікаво.
Скільки всього тягнеться за нами й понині, як ото: яка родина щаслива, а яка ні; скільки рідних і близьких людей готові сприймати злі вчинки або постійні п'янки, як "нічого страшного" - він людина хороша, п��осто бандит, або просто прийшов п'яний та вдарив жінку; був поганий настрій, вдарив дитину; жінки опинилися на одній території і не здатні дати одна одній спокій. Це просто людська природа, яка насправді ніколи й не змінювалася й не зміниться?
Мені дуже багато чого перегукалося з "Марією" Уласа Самчука, але "Марія" цікавіша разів в п'ять, як на мене.
Це був єдиний твір зі шкільної програми, який я не схотіла читати і кинула десь на третині. Тоді мені було страшенно нудно. Так от зараз те саме. Якщо б не було аудіо, я б знову кинула.
Твір написано у 1875 році, місце п��дій - Полтавська область.
Стиль авторський потужний, виважений, розмірений, яскравий, але мені чомусь його неймовірно важко сприймати. Чесно, мені ці описи сиділи в печінках. Величезна кількість друго- або навіть третєрядних персонажів, які теж виписані достотно - також в печінках (господи, хто ці всі люди з іменами, прізвищами та по-батькові й навіщо?)
А от емоційні гойдалки, піднесення і падіння головного героя, а також постійне бажання відокремитися від авторської характеристики і поміркувати самій, що ж там з Чіпкою та іншими відбувалося - це цікаво.
Скільки всього тягнеться за нами й понині, як ото: яка родина щаслива, а яка ні; скільки рідних і близьких людей готові сприймати злі вчинки або постійні п'янки, як "нічого страшного" - він людина хороша, п��осто бандит, або просто прийшов п'яний та вдарив жінку; був поганий настрій, вдарив дитину; жінки опинилися на одній території і не здатні дати одна одній спокій. Це просто людська природа, яка насправді ніколи й не змінювалася й не зміниться?
Мені дуже багато чого перегукалося з "Марією" Уласа Самчука, але "Марія" цікавіша разів в п'ять, як на мене.
September 4, 2024
Хороша.
Справедливості нема, гроші правлять світом і навіть найкращих людей ламає кончене суспільство.
Справедливості нема, гроші правлять світом і навіть найкращих людей ламає кончене суспільство.
June 14, 2022
Хоч це і книга зі шкільної літератури, вона мені добре запам’яталась. Інколи було дуже нудно читати, особливо розповіді про цілі покоління, бо не розумієш, до чого і про кого це. Проте решта твору була дуже цікавою для мене. Найбільше мені сподобалось спостерігати за розвитком кохання Чіпки та Галі, та шкода, що він не зміг назавжди змінитись заради неї… Часто сиділа в шоці, проклинаючи Чіпку, що він наступає на ті самі граблі. Кінець твору читала зі слізьми…
This entire review has been hidden because of spoilers.
October 15, 2023
Ледве домучала. Ну чому тут так багато сюжетних ліній другорядних персонажів, які майже не грають ролі у сюжеті?
Я чесно намагалася співчувати Чіпці, але у нього дуже дивні таргани в голові.
Можливо, варто буде перечитати пізніше, років так через 5
Я чесно намагалася співчувати Чіпці, але у нього дуже дивні таргани в голові.
Можливо, варто буде перечитати пізніше, років так через 5
July 8, 2024
Прекрасна книга! Таке відчуття, що знаю Мотрю, Чіпку, Галю та проживали ми усі події разом. Чудова начитка, дякую ❤️
August 27, 2025
Роман, який Панас Мирний разом з братом писав, коли йому було 23-26 років! В ньому стільки психологізму, соціальних проблем / дилем, і через реалістичне зображення епохи дуже проникаєшся подіями. Після прочитання можна довго роздумувати над тим, що сформувало головного героя та взагалі, як жили українці до і за часів скасування кріпацтва. Тож якщо ви ще не читали «Воликів», або травмовані школою, то виправте це!
November 25, 2024
I‘m haunted by книжки які я не змогла дочитати
April 25, 2022
Роман про слабку людину. Немає жодного співчуття ні до Чіпки, ні до будь-кого з решти персонажів. Так і хочеться крикнути їм: «Ви ж самі винні!!»
Мотря плачеться, а про виховання сина, коли той був малим, і не думала. Галя теж спочатку кричала, що покине Чіпку, якщо він зійде з праведної дороги, а потім цю обіцянку забула і просто так взяла й занапастила своє життя. Так само і всі решта, могли тільки нити і пити, жалітися і прокрастинувати.
Це книга як раз таки про справедливість, а не її відсутність. Сильні духом, працьовиті, цілеспрямовані (Грицько і Христя) живуть мирно і щасливо. А вимогливі, слабкодухі і, можливо, ліниві, пасуть задніх, звинувачуючи владу. В принципі ця ідея перегукується із сучасністю.
Написано дуже талановито і реалістично. В деякій мірі повчально і варто витраченого часу. Але змушувати школярів читати цей роман - велика помилка, яка може призвести хіба що до появи у них відрази від української літератури.
Мотря плачеться, а про виховання сина, коли той був малим, і не думала. Галя теж спочатку кричала, що покине Чіпку, якщо він зійде з праведної дороги, а потім цю обіцянку забула і просто так взяла й занапастила своє життя. Так само і всі решта, могли тільки нити і пити, жалітися і прокрастинувати.
Це книга як раз таки про справедливість, а не її відсутність. Сильні духом, працьовиті, цілеспрямовані (Грицько і Христя) живуть мирно і щасливо. А вимогливі, слабкодухі і, можливо, ліниві, пасуть задніх, звинувачуючи владу. В принципі ця ідея перегукується із сучасністю.
Написано дуже талановито і реалістично. В деякій мірі повчально і варто витраченого часу. Але змушувати школярів читати цей роман - велика помилка, яка може призвести хіба що до появи у них відрази від української літератури.
October 6, 2022
Перечитував оскільки нічого не памʼятав зі школи. А виявилося, що це мало не українські "Сто років самотності", що безумовно має свої позитивні і негативні сторони. Сам сеттінг і загальний стрижень сюжету, я б відніс до негативних: книга є своєрідною збіркою оповідань, які повʼязані місцем дії (с. Піски), де родинним звʼязками - кілька різних років у кінці проходять кульмінацію разом. З одного боку, з точки зору сюжету це досить складно читати. Але з іншого боку кожна описана сцена, та кожний розділ написаний дійсно дуже талановато. Це та книжка, яку мені постійно хотілося кинути, але яку я кинути читати так і не зміг, саме через те, що кожний розділ був дійсно цікавий.
Read
October 1, 2024Боже памажи
March 31, 2024
Обʼємний та моментами затягнутий соціологічний роман. Мабуть, дійсно в школі його просто зарано вивчають.
У центрі твору - постать слабкої людини. Немає співчуття ні до Чіпки, ні до будь-кого з решти персонажів. Так і хочеться сказати їм: «Ви ж самі винні у своїх бідах!!»
Мотря жаліється на тяжку долю, а про виховання сина, коли той був малим, навіть не думала. Галя теж спочатку кричала, що покине Чіпку, якщо він зійде з праведної дороги, а потім цю обіцянку забула і просто так взяла й занапастила своє життя.
Ця книга про справедливість: сильні духом, працьовиті, цілеспрямовані (Грицько і Христя) живуть мирно і щасливо. А вимогливі, слабкодухі і, можливо, ліниві, пасуть задніх, звинувачуючи владу. В принципі, ця ідея перегукується із сучасністю.
У центрі твору - постать слабкої людини. Немає співчуття ні до Чіпки, ні до будь-кого з решти персонажів. Так і хочеться сказати їм: «Ви ж самі винні у своїх бідах!!»
Мотря жаліється на тяжку долю, а про виховання сина, коли той був малим, навіть не думала. Галя теж спочатку кричала, що покине Чіпку, якщо він зійде з праведної дороги, а потім цю обіцянку забула і просто так взяла й занапастила своє життя.
Ця книга про справедливість: сильні духом, працьовиті, цілеспрямовані (Грицько і Христя) живуть мирно і щасливо. А вимогливі, слабкодухі і, можливо, ліниві, пасуть задніх, звинувачуючи владу. В принципі, ця ідея перегукується із сучасністю.
December 27, 2021
Улюблена книга зі шкільної програми.
Displaying 1 - 30 of 73 reviews