What do you think?
Rate this book
Букова земля
Класичний роман провідної української письменниці Марії Матіос «БУКОВА ЗЕМЛЯ» — це захоплива і зухвала сага завдовжки у 225 років, пропущена через історії п’яти родин різного суспільного рівня і статусу, а також історичних персонажів, так чи інакше пов’язаних з Буковиною. Землероби, скотарі, воїни, посли і міністри постають повноправними творцями не лише приватної, а й загальноєвропейської історії. Недаремно авторка означила жанр свого твору як роман- панорама. Географія його подій простягається від крихітного буковинського хутора Сірук — до Відня, Берліна, Бухареста, Москви і Берна. А обрамленням роману виступає особливий сюжет зі Станиці Луганської літа 2014 року.
І як завжди у книжках Марії Матіос, окремим персонажем є мова з її неповторною лексичною розкішшю і гуцульським чаром.
І як завжди у книжках Марії Матіос, окремим персонажем є мова з її неповторною лексичною розкішшю і гуцульським чаром.
928 pages, Hardcover
First published September 20, 2019
61 people are currently reading
708 people want to read
About the author
Maria Matios
28 books89 followersMaria Matios is a contemporary Ukrainian writer. Winner of the “Book of the Year 2004” and of the Taras Shevchenko National Award in 2005 (for her novel Sweet Darusia). Maria Matios bases her books on the unique experiences of her family, whose roots go back as far as 1790. She was born in the village of Roztoky in the Bukovyna region. Presently she resides in Kyiv.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 31 reviews
November 21, 2020
П'ять зірок за те що цей роман на пару тижнів повністю занурив мене в життя декількох родин Буковини впродовж 250 років. Історічні події впродовж цих років порушували та рішуче змінювали перебіг їхнього життя та доль, радянщина трагично розтрощила традиції та винищила родини. Але кожне життя людини не проходить безслідно та впливає на долю і життя інших людей
November 18, 2019
Maria Matios - Букова земля, Видавництво «Абабагаламага»
9 років праці
928 сторінок
550 персонажів
225 років – тривалість охоплюваних подій
1,6 кг
Якщо коротко, то Букова Земля – це історія людських поневірянь, пошуку кращої долі. Це історія радості та смутку, народження та смерті, миру та війни. Це історія життя. Це історія маленького краю великої України.
Якби не ім’я на обкладинці книги, то я б подумав, що цю книгу писали двоє авторів – чоловік та жінка, де жінка написала про усе світле та прекрасне, а чоловік – про жорстоке та страшне. Напевно, в Марії Матіос живуть герої її книги – Білий та Чорний Ангели.
За словами авторки у книзі понад 550 героїв, але є там ще один персонаж – таємний. З ним зустрічаєшся у першому, а прощаєшся в останньому реченні роману. Цей персонаж, що дозволяє милуватися красою Bukovina та пережити нелегкі долі інших персонажів книги, заставляє плакати та сміятися – філігранна та колоритна українська мова Марії Матіос.
Роман складається із двох частин – двох книг, кожна із яких поділена на розділи, що розповідають історію того чи іншого персонажу, що жив на території Буковини. Хронологічно ці частини поділено до та після Другої світової війни, хоча за настроєм і, якщо можна так сказати, колірною гамою, я б поділив книгу на до та після приходу червоної армії. Чесно, є нестримне бажання описати про паралелі, що вибудовуються у нинішньому суспільно-політичному житті країни із подіями сторічної давнини, але стримаю себе і просто наведу слова авторки з одного із її інтерв’ю, що спонукають до думок: “І я б хотіла дати майбутньому читачеві кілька порад: прочитати і задуматися. Я нікого ніколи нічому не вчу у своїх книжках. Не виношу вироки, на це є суд історії. На всі події та всі дії людей. Я просто раджу задуматися над тим, що ми, живі люди, робимо, як ми діємо. Бо мертві сорому не мають. Але вони мають можливість мстити живим. Іноді мертві роблять велику роботу за живих. Моя книжка і про це також...”
Словом, читайте!
9 років праці
928 сторінок
550 персонажів
225 років – тривалість охоплюваних подій
1,6 кг
Якщо коротко, то Букова Земля – це історія людських поневірянь, пошуку кращої долі. Це історія радості та смутку, народження та смерті, миру та війни. Це історія життя. Це історія маленького краю великої України.
Якби не ім’я на обкладинці книги, то я б подумав, що цю книгу писали двоє авторів – чоловік та жінка, де жінка написала про усе світле та прекрасне, а чоловік – про жорстоке та страшне. Напевно, в Марії Матіос живуть герої її книги – Білий та Чорний Ангели.
За словами авторки у книзі понад 550 героїв, але є там ще один персонаж – таємний. З ним зустрічаєшся у першому, а прощаєшся в останньому реченні роману. Цей персонаж, що дозволяє милуватися красою Bukovina та пережити нелегкі долі інших персонажів книги, заставляє плакати та сміятися – філігранна та колоритна українська мова Марії Матіос.
Роман складається із двох частин – двох книг, кожна із яких поділена на розділи, що розповідають історію того чи іншого персонажу, що жив на території Буковини. Хронологічно ці частини поділено до та після Другої світової війни, хоча за настроєм і, якщо можна так сказати, колірною гамою, я б поділив книгу на до та після приходу червоної армії. Чесно, є нестримне бажання описати про паралелі, що вибудовуються у нинішньому суспільно-політичному житті країни із подіями сторічної давнини, але стримаю себе і просто наведу слова авторки з одного із її інтерв’ю, що спонукають до думок: “І я б хотіла дати майбутньому читачеві кілька порад: прочитати і задуматися. Я нікого ніколи нічому не вчу у своїх книжках. Не виношу вироки, на це є суд історії. На всі події та всі дії людей. Я просто раджу задуматися над тим, що ми, живі люди, робимо, як ми діємо. Бо мертві сорому не мають. Але вони мають можливість мстити живим. Іноді мертві роблять велику роботу за живих. Моя книжка і про це також...”
Словом, читайте!
July 20, 2022
Букова земля -це неперевершений зразок укранської літератури. Понад 900 сторінок повного занурення у життя Буковинського краю протягом 225 років. Читати Букову землю під час війни болісно, але водночас і варто, оскільки сюжет значною мірою перегукується із сьогоденням. Роман варто прочитати кожному українцеві/ українці, адже наша історія навчає майбутному. Можливо, не всіх навчила, але хочеться вірити, що усвідомлення прийде і до них.
June 29, 2022
Якщо коротко, роман "Букова земля" - це 💔. Так цікаво, проникливо, до глибини душі може торкатися лише Марія Матіос. Це роман-подорож крізь роки, крізь важку історію мільйонів людей, крізь біль, сльози, відчай. Це 925 сторінок неперевершеної української мови, які прочитуються на одному подиху.
Колись я його перечитаю. Обов'язково.
.
"... ми всіх нагодуємо хлібами зі своїх чорноземів, тому ми всім вам вигідні"
.
"України жалістю не здобудеш... Тільки любов'ю до неї, лютою ненавистю до ворога і справедливою карою".
Колись я його перечитаю. Обов'язково.
.
"... ми всіх нагодуємо хлібами зі своїх чорноземів, тому ми всім вам вигідні"
.
"України жалістю не здобудеш... Тільки любов'ю до неї, лютою ненавистю до ворога і справедливою карою".
February 9, 2022
Роман, від якого в захваті і колеги по перу. Зокрема, письменник Макс Кідрук назвав роман найкращим, що він читав за останні роки
May 7, 2020
Земля буків стара й мудра, гостинна та справедлива, витривала і страждальна. І безліч людей жили на ній чи то віднайшовши власний рай, чи то потрапивши в пекло ще на цьому світі. Здається, у цьому краї немає напівтонів і компромісів — усе, що посилав Буковині Бог, було приголомшливо сліпучим: творення роду, кохання, праця, природа, війни, свята, веселощі, страждання. Та й самі люди поєднані якимись невидимими нитками, настільки тримає їх ця потужна земля — прийнявши колись уже не відпустить довіку. І крізь покоління, крізь буремні події двох із половиною століть вона знову пов’яже кількох загублених у часі та просторі людей. Бо так судилося. Чи був то такий божий задум?
Марія Матіос долями своїх героїв проведе нас славним Буковинським краєм, Австрією, Німеччиною та Швейцарією минулих століть. І зупинимося ми в сучасній Україні, у знов складні для неї воєнні часи. Авторка розкаже, як починалися потужні буковинські династії, як квітли та занепадали на тлі кардинальних культурних, соціальних та політичних подій. І як невловимо все наше життя простують за нами янголи. Задля чого?
Нелінійна структура роману спершу може викликати острах і несприйняття. Оповідь кидає читача від століття до століття, від героя до героя, від події до події, від країни до країни. Наче без системи та сенсу. Проте саме завдяки цьому ефекту розірваності вимальовується цілісне полотно життя людей, а через них і строката історія Буковини.
Нетривіальності роману додає засіб діалогу Бога з Ангелами (Білим і Чорним). Їхні розмови відбуваються паралельно земному життю, десь поза простором і часом. Саме там і твориться те, що має відбутися на землі з тими людьми, на яких зажадав звернути увагу Бог. І з тією землею, чимось так сильно вабливою для нього ж.
Проводити паралелі в долях чотирьох родин, головних персонажів роману, читачеві допоможуть небожителі, але не чекайте від них пояснення сенсів усього, що відбувається на сторінках епосу. Ви маєте багато чого зрозуміти самотужки, інакше роман був би побудований зовсім по-іншому, а життя героїв чітко розписане від народження до смерті. Але здебільшого в книзі відсутні висновки та логічні завершення описів певних подій чи то пак життєвих шляхів. Ви ж не забули, що веде нас сторінками сам Бог? Чи можна сказати, що авторка насмілилася мовити від його імені? Авжеж. Але створити настільки розлогий і потужний епос могла лише людина, яка давно домовилася з Богом щодо власного життя. А ще неперевершено мальовничо зобразити Буковину, культуру народу, його побут та передати сотні емоцій могла тільки людина, яка несказанно і глибоко закохана в цю землю. У край, де народилася і всотала з материнським молоком унікальність свого народу. І розділила разом із ним усе, що послав Бог.
Читайте цю книжку лише тоді, коли відчуєте наснагу. Бо без тяжіння й готовності до занурення в раніше невідоме вам «Букову землю» не осягнути.
http://books-herbarium.blogspot.com/2...
Марія Матіос долями своїх героїв проведе нас славним Буковинським краєм, Австрією, Німеччиною та Швейцарією минулих століть. І зупинимося ми в сучасній Україні, у знов складні для неї воєнні часи. Авторка розкаже, як починалися потужні буковинські династії, як квітли та занепадали на тлі кардинальних культурних, соціальних та політичних подій. І як невловимо все наше життя простують за нами янголи. Задля чого?
Нелінійна структура роману спершу може викликати острах і несприйняття. Оповідь кидає читача від століття до століття, від героя до героя, від події до події, від країни до країни. Наче без системи та сенсу. Проте саме завдяки цьому ефекту розірваності вимальовується цілісне полотно життя людей, а через них і строката історія Буковини.
Нетривіальності роману додає засіб діалогу Бога з Ангелами (Білим і Чорним). Їхні розмови відбуваються паралельно земному життю, десь поза простором і часом. Саме там і твориться те, що має відбутися на землі з тими людьми, на яких зажадав звернути увагу Бог. І з тією землею, чимось так сильно вабливою для нього ж.
Проводити паралелі в долях чотирьох родин, головних персонажів роману, читачеві допоможуть небожителі, але не чекайте від них пояснення сенсів усього, що відбувається на сторінках епосу. Ви маєте багато чого зрозуміти самотужки, інакше роман був би побудований зовсім по-іншому, а життя героїв чітко розписане від народження до смерті. Але здебільшого в книзі відсутні висновки та логічні завершення описів певних подій чи то пак життєвих шляхів. Ви ж не забули, що веде нас сторінками сам Бог? Чи можна сказати, що авторка насмілилася мовити від його імені? Авжеж. Але створити настільки розлогий і потужний епос могла лише людина, яка давно домовилася з Богом щодо власного життя. А ще неперевершено мальовничо зобразити Буковину, культуру народу, його побут та передати сотні емоцій могла тільки людина, яка несказанно і глибоко закохана в цю землю. У край, де народилася і всотала з материнським молоком унікальність свого народу. І розділила разом із ним усе, що послав Бог.
Читайте цю книжку лише тоді, коли відчуєте наснагу. Бо без тяжіння й готовності до занурення в раніше невідоме вам «Букову землю» не осягнути.
http://books-herbarium.blogspot.com/2...
May 3, 2023
"Букова земля" Марія Матіос
Нарешті я прочитав цю цеглину. І ось що хочу сказати. Не розумію її популярності, в книзі 926 сторінок, з урахуванням розміру книги, звичайна книга становитиме десь 1300-1400 сторінок.
Сама ідея книги та сюжет просто неймовірний. Показати життя мешканців Буковини, її нащадків довжиною в 226 років це дійсно велика праця, але навіщо описувати, як лист впав на дах будинку на 2-3 сторінки, дерево описувати і т.п. Це прям дуже заважає, якщо прибрати це все, то книга вийде приблизно на 500 сторінок.
Твір побудований на багатьох історичних фактах, архів Буковини та Чернівців. Сказати, що цілком історичний роман не можу, він більше схожий на психологічний роман з історичним підтекстом.
В книзі показано різні періоди життя мешканців Буковини, від Австро-Угоршини до совка. І в кожному із періодів відображається відношення місцевої, так би мовити, влади до українців. Особливо чітко авторка показує нам відношення, спочатку руснявої імперії, а потім совка. І саме цікаве, що практично за 100 років відношення до нас не змінилось, все теж саме.
Це хороший посібник для тих, хто все ще думає, що русня нам "братський народ" , авторка руйнує це поняття архівними даними нквс, мгб і т.п.
Книга переповненна безліччю історичних фактів, особливо це видно в першій частині. В другій трішки більше самого роману.
Книга показує нам дух українців, бажання отримати незалежність напротязі багатьох років. Показує нам те, як важко будується одними, та як швидко руйнується іншими.
Книга велика, я її дійсно домучував в кінці, але сам сюжет захоплює. Окремі моменти читалися на одному подиху.
Ставлю 7/10 тільки тому, що багато зайвих описів.
Нарешті я прочитав цю цеглину. І ось що хочу сказати. Не розумію її популярності, в книзі 926 сторінок, з урахуванням розміру книги, звичайна книга становитиме десь 1300-1400 сторінок.
Сама ідея книги та сюжет просто неймовірний. Показати життя мешканців Буковини, її нащадків довжиною в 226 років це дійсно велика праця, але навіщо описувати, як лист впав на дах будинку на 2-3 сторінки, дерево описувати і т.п. Це прям дуже заважає, якщо прибрати це все, то книга вийде приблизно на 500 сторінок.
Твір побудований на багатьох історичних фактах, архів Буковини та Чернівців. Сказати, що цілком історичний роман не можу, він більше схожий на психологічний роман з історичним підтекстом.
В книзі показано різні періоди життя мешканців Буковини, від Австро-Угоршини до совка. І в кожному із періодів відображається відношення місцевої, так би мовити, влади до українців. Особливо чітко авторка показує нам відношення, спочатку руснявої імперії, а потім совка. І саме цікаве, що практично за 100 років відношення до нас не змінилось, все теж саме.
Це хороший посібник для тих, хто все ще думає, що русня нам "братський народ" , авторка руйнує це поняття архівними даними нквс, мгб і т.п.
Книга переповненна безліччю історичних фактів, особливо це видно в першій частині. В другій трішки більше самого роману.
Книга показує нам дух українців, бажання отримати незалежність напротязі багатьох років. Показує нам те, як важко будується одними, та як швидко руйнується іншими.
Книга велика, я її дійсно домучував в кінці, але сам сюжет захоплює. Окремі моменти читалися на одному подиху.
Ставлю 7/10 тільки тому, що багато зайвих описів.
March 5, 2024
Мабуть найбільша книга, яку доводилось читати. Проте такий об'єм цілком зрозумілий, тому що він покриває 225 років історії частини України, розказаної через долі кількох родин, які жили на Буковині в той чи інший час.
Оскільки у книзі використано чимало історичних осіб та документів, вона може слугувати певною альтернативою книжкам з історії, переповідаючи події минулих років зрозумілою для кожного мовою.
Оскільки у книзі використано чимало історичних осіб та документів, вона може слугувати певною альтернативою книжкам з історії, переповідаючи події минулих років зрозумілою для кожного мовою.
July 1, 2023
На більше ніж місяць я повністю занурилась в історію та атмосферу Буковини.
У книзі 550 персонажів, та 928 сторінок. Історія мальовничої землі та сотень людей. Книгу можна умовно розділити на «до» та «після» приходу туди радянської влади. До та після другої світової. Частина розквіту, та занепаду, кульмінація якого відбувається в Луганську 2014.
Окремо відзначу колоритну на різнобарвну українську - мій словарний запас виріс помітно в процесі читання!
Я б радила прочитати кожному. І воліла б читати «Букову землю» на уроках літератури в школі (а не всі ці «вайни і міри»).
Мертві мовчать. Але історія може багато розповісти за них. І навчити.
Це більше ніж просто роман. Це неперевершена робота авторки і вона про всіх нас. Про українців. Про нашу історію та в багато чому про сьогодення.
Дуже рада, що потрапила в Чернівці вперше саме під час читання цієї книги 🫶
А ще рада, що випадково натрапила на неї у книгарні Києва ♥️
У книзі 550 персонажів, та 928 сторінок. Історія мальовничої землі та сотень людей. Книгу можна умовно розділити на «до» та «після» приходу туди радянської влади. До та після другої світової. Частина розквіту, та занепаду, кульмінація якого відбувається в Луганську 2014.
Окремо відзначу колоритну на різнобарвну українську - мій словарний запас виріс помітно в процесі читання!
Я б радила прочитати кожному. І воліла б читати «Букову землю» на уроках літератури в школі (а не всі ці «вайни і міри»).
Мертві мовчать. Але історія може багато розповісти за них. І навчити.
Це більше ніж просто роман. Це неперевершена робота авторки і вона про всіх нас. Про українців. Про нашу історію та в багато чому про сьогодення.
Дуже рада, що потрапила в Чернівці вперше саме під час читання цієї книги 🫶
А ще рада, що випадково натрапила на неї у книгарні Києва ♥️
November 13, 2021
Надзвичайно цікава книга! Ця книга з таких, які не хочеться закінчити читати. Події описані в ній є трагічним для нашого народу, але ми не маємо права про них забути! Мусимо обговорювати ці теми знову і знову, вчитись на помилках минулого і цінувати наше сьогодення. Ми маємо пам'ятати кожного, хто віддав своє життя за Україну!
January 15, 2021
Варто прочитати всім, хто хоче краще зрозуміти історію та передумови формування України, як держави. Чудовий, хитросплетений сюжет і мова написання. 900 сторінок, які важко зупинитися читати та багато чого до обдумування по прочитанню.
February 10, 2026
Смерть — це, до певної міри зокрема, абортоване земне зло.І за цими словами в дуже елегантно поетичній, фантасмагоричній зав'язці розтлумачується про перепустку у ще одне життя. Після чого починається роман про сотні життів — перлина української літератури.
Дуже яскравий, колоритний і мальовничий стиль, неперевершене володіння мовою. Весь роман вибудовано, наче величезну симфонію, в котрій кожен Зиґзаґ Долі знаходиться на місці, де він не міг би не знаходитись, і не виникає навіть мізерної зачіпки, щоб ідентифікувати, які епізоди стосуються життя реальних осіб, а які вигаданих подій або придуманих персонажів.
Кількість історичних матеріалів, що використані для створення художнього твору, вражає і є свідченням колосальної роботи. Одне слово, монументальна праця.
December 30, 2023
Через свої очікування одразу ж поринути в цей твір емоційно (як це із ставалось із іншими текстами Матіос) перші розділи читались дуже складно. Безліч імен, дат, подій, місцевостей - все це дало тільки розуміння наскільки мало знаю про те, як жили буковинці за Австрійських часів, протягом Першої світової, у міжвоєнні роки і не надто викликало бажання продовжити читати роман, але пошукати більше інформації про рід Васильків та їхній вплив на розвиток краю, зокрема про фінансову та дипломатичну підтримку УНР Николаєм Васильком, а також про виникнення німецьких колоній та заснування ними Катарінендорфа, Александердорфа (сьогодні с. Черешенька) чи про героїзм Гуцульського добровольчого легіону при захисті своїм земель, а згодом партизанського руху. Незважаючи на те, цей роман і не є історичним, його художня основа має саме історичне підґрунтя, яке пропрацьоване в архівах.
Та найбільше вразив розділ про Гафію Берегівчук, який розпочинається із захопливого опису героїні, її святошного вбрання (кептар, хустка, вишита сорочка, шовкова спідниця, пів кіля коралів та жменя червоних силянок), призначеного тільки для одного - щоденного кількахвилинного файкування (куріння) на призьбі під хатою серед гір, без зайвих думок та тривог. А завершується розділ слізьми через появу енкаведистів та переживаннями про наближення чергової війни.
«Гафія гріє на облізлій вепровій шкірі босі підошви — а сльози самі йдуть з очей неспинно. Не годна руки відмити від крові. Рукавиці брала до роботи — а їй і з-під рукавиць кров сочиться. І нема кому про те сказати. І нема що казати, і голова пухне, бо тільки зафоркає кіт на стежці — а здається, що енкаведіст-опецьок іде по її душу, і знову треба буде руками перебирати криваву землю, а в неї на стільки кривавої землі нема уж ні сліз, ні квітів…
— Лишай, Гафіє, куріпку. Война ся зачала…»
Та найбільше вразив розділ про Гафію Берегівчук, який розпочинається із захопливого опису героїні, її святошного вбрання (кептар, хустка, вишита сорочка, шовкова спідниця, пів кіля коралів та жменя червоних силянок), призначеного тільки для одного - щоденного кількахвилинного файкування (куріння) на призьбі під хатою серед гір, без зайвих думок та тривог. А завершується розділ слізьми через появу енкаведистів та переживаннями про наближення чергової війни.
«Гафія гріє на облізлій вепровій шкірі босі підошви — а сльози самі йдуть з очей неспинно. Не годна руки відмити від крові. Рукавиці брала до роботи — а їй і з-під рукавиць кров сочиться. І нема кому про те сказати. І нема що казати, і голова пухне, бо тільки зафоркає кіт на стежці — а здається, що енкаведіст-опецьок іде по її душу, і знову треба буде руками перебирати криваву землю, а в неї на стільки кривавої землі нема уж ні сліз, ні квітів…
— Лишай, Гафіє, куріпку. Война ся зачала…»
October 26, 2025
Сильний роман за яким відчувається неймовірний обсяг роботи авторки. Перша частина викликала величезний захват, на другій мав стійке відчуття, що хотілось би більше динаміки, стримкішого розвитку. Окремо подякую видавництву за якість друкованого товстунця, було приємно перегортати кожну сторінку.
December 13, 2024
Суміш емоцій під час і після прочитання. Це шедевр. Це майже 1000 сторінок неперевершеної української мови, які не було дуже легко читати. Цей роман вимагає терпіння, адже його не прочитати за декілька вечорів.
«Хоча Бог, напевно, дуже хитрий, окрім всього іншого. Він не дає нікому більше, ніж можеш витримати!»
«Коли у Всесвіті зустрічаються два діючі вулкани різної природної статі, немає жодної надії на те, що один із них швидко загасне на догоду іншому.»
«Мало хто хоче змінювати звички навіть в особливий період, а надто якщо війна від нього далеко і тільки на сторінках ранкових газет. Тому у Відні навіть тепер смачно пахне кава в каварнях; незмінні яблучні штруделі - не надто переобтяжені смальцем і яблуками, а все такі ж свіжі і смачні, як у довоєнний час; смак сиру у сирниках дещо перебитий сві ском борошна, та все одно ванільний запах десерту у столичному ресторані непомітно відволікає від думки, що десь далеко звідси цієї миті гримлять канони і чийсь син падає на полі бою, залишаючи по собі слід і запах соленої крові, що десь ламають з відчаю руки тисячі мамів, які не плоть жодних відомостей про своїх дітей. Так, розумом усі все розуміють, але серце не надто відчуває чужий біль.»
«Росія ж, виявляється, всіляко переслідувала інакодумство. Але найдивнішим стало розуміння, що Росія завжди визво-ляла інші народи і «братів во Христі» на «ісконно расійскіх теріторіях», нахабно загарбуючи їхні землі. Яке ж тоді це визволення, питає себе Соломон?! Це анексія!»
«То навіщо такій і справді неохопній, але не впорядкованій і не гармонізованій Росії запускати хижі загарбницькі пазурі в чужі землі і в душу різних народів, коли вона ще сама не дала раду своїм власним
землям?!»
«… неозора і єдина Росія - то насправді велика і неакуратна циган-ська ковдра, зшита не надто міцними нитками не зі своїх первісних земель, а із земель, загарбаних захланними росіянами у чужих народів.»
«Проте на Буковині це не має жодного значення - тут така мішанка народів і крові, що з цього краю можна зробити взірець, як такій кількості люду на малому клаптеві землі уживатися без війни і тотальної ненависті!»
«Хоча Бог, напевно, дуже хитрий, окрім всього іншого. Він не дає нікому більше, ніж можеш витримати!»
«Коли у Всесвіті зустрічаються два діючі вулкани різної природної статі, немає жодної надії на те, що один із них швидко загасне на догоду іншому.»
«Мало хто хоче змінювати звички навіть в особливий період, а надто якщо війна від нього далеко і тільки на сторінках ранкових газет. Тому у Відні навіть тепер смачно пахне кава в каварнях; незмінні яблучні штруделі - не надто переобтяжені смальцем і яблуками, а все такі ж свіжі і смачні, як у довоєнний час; смак сиру у сирниках дещо перебитий сві ском борошна, та все одно ванільний запах десерту у столичному ресторані непомітно відволікає від думки, що десь далеко звідси цієї миті гримлять канони і чийсь син падає на полі бою, залишаючи по собі слід і запах соленої крові, що десь ламають з відчаю руки тисячі мамів, які не плоть жодних відомостей про своїх дітей. Так, розумом усі все розуміють, але серце не надто відчуває чужий біль.»
«Росія ж, виявляється, всіляко переслідувала інакодумство. Але найдивнішим стало розуміння, що Росія завжди визво-ляла інші народи і «братів во Христі» на «ісконно расійскіх теріторіях», нахабно загарбуючи їхні землі. Яке ж тоді це визволення, питає себе Соломон?! Це анексія!»
«То навіщо такій і справді неохопній, але не впорядкованій і не гармонізованій Росії запускати хижі загарбницькі пазурі в чужі землі і в душу різних народів, коли вона ще сама не дала раду своїм власним
землям?!»
«… неозора і єдина Росія - то насправді велика і неакуратна циган-ська ковдра, зшита не надто міцними нитками не зі своїх первісних земель, а із земель, загарбаних захланними росіянами у чужих народів.»
«Проте на Буковині це не має жодного значення - тут така мішанка народів і крові, що з цього краю можна зробити взірець, як такій кількості люду на малому клаптеві землі уживатися без війни і тотальної ненависті!»
January 4, 2026
Читала цю книгу майже пів року, роблячи паузи на переосмислення. Навіть важко одразу охарактеризувати цей роман. З одного боку, він складний і об’ємний, а з іншого — дивовижно зрозумілий і близький. Бо багато чого, на жаль, повторюється.
Мені подобаються довгі твори, які дозволяють дивитися на історичні події не абстрактно, а через призму життя конкретних людей і родин. «Букова земля» саме така.
Більшість подій розгортається на Буковині, хоча починається роман у Баварії в 1789 році, а завершується у Станиці Луганській у 2014-му. Здавалося б, як можна пов’язати між собою такі віддалені — і географічно, і ментально — місця? Через покоління, сім’ї та людські долі.
У цьому калейдоскопі подій і життів зустрічаються близькі й далекі. Переселенці з маленького баварського села Катарінендорф оселяються на землях баронів фон Васильків Серетських і перетворюють їх на квітучу оазу. Простий селянин Дарій Берегівчук разом із сином Юром іде на Першу світову війну та відчайдушно боронить гору Кирилибаба від наступу військ російської імперії. Єдиний син Федори й Петра Вівчарів приєднується до УПА. Старший лейтенант Піддубний, який у дитинстві пережив Голодомор на Полтавщині, воює проти упівців на Західній Україні. Петро Шарабуряк отримує поранення на Донбасі вже в наш час.
Життя ніколи не було простим, особливо для людей, які опинилися на зламі епох та імперій. Не всі жили по совісті, але всі намагалися вижити — кожен по-своєму.
Мені подобаються довгі твори, які дозволяють дивитися на історичні події не абстрактно, а через призму життя конкретних людей і родин. «Букова земля» саме така.
Більшість подій розгортається на Буковині, хоча починається роман у Баварії в 1789 році, а завершується у Станиці Луганській у 2014-му. Здавалося б, як можна пов’язати між собою такі віддалені — і географічно, і ментально — місця? Через покоління, сім’ї та людські долі.
У цьому калейдоскопі подій і життів зустрічаються близькі й далекі. Переселенці з маленького баварського села Катарінендорф оселяються на землях баронів фон Васильків Серетських і перетворюють їх на квітучу оазу. Простий селянин Дарій Берегівчук разом із сином Юром іде на Першу світову війну та відчайдушно боронить гору Кирилибаба від наступу військ російської імперії. Єдиний син Федори й Петра Вівчарів приєднується до УПА. Старший лейтенант Піддубний, який у дитинстві пережив Голодомор на Полтавщині, воює проти упівців на Західній Україні. Петро Шарабуряк отримує поранення на Донбасі вже в наш час.
Життя ніколи не було простим, особливо для людей, які опинилися на зламі епох та імперій. Не всі жили по совісті, але всі намагалися вижити — кожен по-своєму.
August 10, 2020
Чудовий роман, який має прочитати кожен українець!
February 18, 2024
Не скажу, що книга читалася легко і не давала від себе відірватись. Особливо на початку було досить важко, і мусив себе змушувати до подальшого читання, адже одразу на читача звалюється велика кількість персонажів, і подій, що було трохи важко за всім встежити і підтримувати належну концентрацію уваги. До того ж, є розділи, які, на мою думку, були зайвими, і книга абсолютно нічого б не втратила при їх відсутності. Наприклад, розділ про двох ангелів - білого і чорного. Я його не зрозумів, і як на мене, він лише затягнув процес читання, не надавши історії якихось надважливих деталей. Але це моя особиста думка. Можливо, хтось знайшов в цій частині якісь свої сенси, які надали історії нових відтінків. Але це не про мене.
Втім, ставлячи оцінку цій книзі, я вирішив винести за дужки легкість прочитання, адже не вона має вирішальне значення. Авторка презентує цю книгу як роман - панораму. І після прочитання, я з твердістю можу сказати, що ця класифікація є якнайбільш доречною, і з цією задачею Марія Матіос впоралася бездоганно. Справді, у мене виникла асоціація з розгляданням панорамної світлини, починаючи з однієї сторони, і повільно переходячи до протилежної. Однак особливість цієї світлини, що рухаючись уздовж панорами, локація залишається одна і та сама, змінюється лише час. Я вдячний пані Матіос, що вона провела мене цією панорамою хронологічно послідовно, без якихось шалених стрибків з одного періоду в інший, потім назад, знову вперед і так далі. Події в книзі здебільшого відбуваються одна за одною, починаючи з давніших і завершуючи найновішими. Якби ця структура була порушена, я, майже з упевненістю, загубився би дуже швидко і не зміг би завершити цього роману.
Мені було цікаво ознайомитись з історією Буковини, дізнатись про деяких реальних історичних постатей, деякі з яких внесли чималий вклад для становлення української держави, втім, про яких я раніше ніколи не чув. Але є теж і вигадані персонажі, різного соціального статусу , і дуже цікаво було спостерігати як той чи інший відтинок часу лишає свій відбиток на цілому соціальному зрізі.
Найбільш цікавою лінією в цій книзі для мене, все ж, є історія родин Федори з Петром і Юра з Йоганю Берегівчуків. А найбільш чутливою і щемливою частиною книги, для мене особисто, стали листи, які Петрусько читав своїй матері Федорі від їх колишніх сусідів, яких совєти вислали до Хабаровського краю. Як потужно пані Матіос передала всю тугу за рідною домівкою і за рідною землею тих, кого насильницько вивезли за тисячі кілометрів від рідного краю за якісь надумані совєтскім режимом злочини.
Чи варто читати? - так.
Чи буде легко? - ні. Але ваші зусилля будуть того варті.
Втім, ставлячи оцінку цій книзі, я вирішив винести за дужки легкість прочитання, адже не вона має вирішальне значення. Авторка презентує цю книгу як роман - панораму. І після прочитання, я з твердістю можу сказати, що ця класифікація є якнайбільш доречною, і з цією задачею Марія Матіос впоралася бездоганно. Справді, у мене виникла асоціація з розгляданням панорамної світлини, починаючи з однієї сторони, і повільно переходячи до протилежної. Однак особливість цієї світлини, що рухаючись уздовж панорами, локація залишається одна і та сама, змінюється лише час. Я вдячний пані Матіос, що вона провела мене цією панорамою хронологічно послідовно, без якихось шалених стрибків з одного періоду в інший, потім назад, знову вперед і так далі. Події в книзі здебільшого відбуваються одна за одною, починаючи з давніших і завершуючи найновішими. Якби ця структура була порушена, я, майже з упевненістю, загубився би дуже швидко і не зміг би завершити цього роману.
Мені було цікаво ознайомитись з історією Буковини, дізнатись про деяких реальних історичних постатей, деякі з яких внесли чималий вклад для становлення української держави, втім, про яких я раніше ніколи не чув. Але є теж і вигадані персонажі, різного соціального статусу , і дуже цікаво було спостерігати як той чи інший відтинок часу лишає свій відбиток на цілому соціальному зрізі.
Найбільш цікавою лінією в цій книзі для мене, все ж, є історія родин Федори з Петром і Юра з Йоганю Берегівчуків. А найбільш чутливою і щемливою частиною книги, для мене особисто, стали листи, які Петрусько читав своїй матері Федорі від їх колишніх сусідів, яких совєти вислали до Хабаровського краю. Як потужно пані Матіос передала всю тугу за рідною домівкою і за рідною землею тих, кого насильницько вивезли за тисячі кілометрів від рідного краю за якісь надумані совєтскім режимом злочини.
Чи варто читати? - так.
Чи буде легко? - ні. Але ваші зусилля будуть того варті.
February 3, 2024
Хоч книга і похмура, але ця грунтовна праця заслуговує найвищої похвали! Видно, що Марія Матіос любить свою малу Батьківщину.
Після прочитання перших сторінок, я зрозуміла наскільки мало знала про Буковину і її неймовірно цікаву історію. Як така велика кількість різних народностей МИРНО уживалась разом, товаришували, гандлювали і жили у відносному спокої за часів Австро-Угорщини.
Оскільки всі імперії рано чи пізно зникають і на їхню зміну приходить нова влада, то людям доводиться адаптуватись. Наприклад діти одного з героїв Юра Берегівчука мали імена тих держав, які панували на час їхнього народження.
Вперше у своєму житті я довідалась про життя магнатів сім'ї Василько. Для мене це було справжнім відкриттям наскільки великим був контраст між курними хатами гуцулів і електрифікованим маєтком Александра чи Георга. Історія Николи Василька заслуговує окремої похвали - дуже важливо у нас час знати своїх незаслужено забутих героїв.
Далі було дуже важко читати - історія буковинських повстанців УОН викликає тільки сльози і відчай. Хоча цю частину історії як ніколи потрібно знати і пам'ятати. Також важливим були оповіді від сторони радянських офіцерів-українців, їхній досвід Голодомору і життя серед тих, хто їх ненавидить.
Так, це читати складно, але ми повинні знати свою історію. І знати хто наш справжній ворог.
п.с. цікаво було читати що Петрусько-німець ніколи не хворів до своїх 20ти років. Ось що роблять чисте гірське повітря, праця і свіжа їжа.
Після прочитання перших сторінок, я зрозуміла наскільки мало знала про Буковину і її неймовірно цікаву історію. Як така велика кількість різних народностей МИРНО уживалась разом, товаришували, гандлювали і жили у відносному спокої за часів Австро-Угорщини.
Оскільки всі імперії рано чи пізно зникають і на їхню зміну приходить нова влада, то людям доводиться адаптуватись. Наприклад діти одного з героїв Юра Берегівчука мали імена тих держав, які панували на час їхнього народження.
Вперше у своєму житті я довідалась про життя магнатів сім'ї Василько. Для мене це було справжнім відкриттям наскільки великим був контраст між курними хатами гуцулів і електрифікованим маєтком Александра чи Георга. Історія Николи Василька заслуговує окремої похвали - дуже важливо у нас час знати своїх незаслужено забутих героїв.
Далі було дуже важко читати - історія буковинських повстанців УОН викликає тільки сльози і відчай. Хоча цю частину історії як ніколи потрібно знати і пам'ятати. Також важливим були оповіді від сторони радянських офіцерів-українців, їхній досвід Голодомору і життя серед тих, хто їх ненавидить.
Так, це читати складно, але ми повинні знати свою історію. І знати хто наш справжній ворог.
п.с. цікаво було читати що Петрусько-німець ніколи не хворів до своїх 20ти років. Ось що роблять чисте гірське повітря, праця і свіжа їжа.
February 2, 2025
Неймовірно красива сага. Мені здається, щоб описати свої враження, мені потрібно довго довго писати. Настільки глибокий роман, я бажаю кожному українцеві прочитати цю книгу. Я відкрила авторку Марію
Матіос для себе буквально нещодавно, і це просто шедевральна неймовірно талановита людина. Як приємно читати цю прекрасну українську мову. Я тепер дуже хочу до Чернівців, ніколи там не була. Яка трагедія цілих поколінь Буковини. Мені здається я саме з цієї книги більше зрозуміла всю історію криївок, ОУН, УПА. Також яким було життя під владою Австрії, Румунії. Я дуже раджу цей роман всім.
Матіос для себе буквально нещодавно, і це просто шедевральна неймовірно талановита людина. Як приємно читати цю прекрасну українську мову. Я тепер дуже хочу до Чернівців, ніколи там не була. Яка трагедія цілих поколінь Буковини. Мені здається я саме з цієї книги більше зрозуміла всю історію криївок, ОУН, УПА. Також яким було життя під владою Австрії, Румунії. Я дуже раджу цей роман всім.
September 30, 2024
Таємниці Книги життя і смерті
Марія Матіос «Букова земля» – К: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2020 вид. 5-те –928 с.
Таємниці Книги життя і смерті відкриває своєму читачеві письменниця Марія Матіос у новому романі «Букова Земля». Насамперед варто наголосити, що ця книга може стати, у певному сенсі, викликом для читача, оскільки, щоб прочитати усі 928 сторінок цього фоліанту, потрібно не лише мати достатньо часу, але й наснагу осмислити чи, радше, відчути написане. буде непросто, однак цікаво ризикнути...
«Роман – панорама завдовжки у 225 років» таке визначення дає книзі авторка, таким чином, налаштовуючи читача на довгу мандрівку від маленького буковинського хутора Сірук до європейських столиць – Відня, Берліна, Бухареста, Москви та Берна, а завершується роман сучасними подіями війни на Донбасі, біля Станиці Луганської 2014 року.
Читач має бути готовим до того, що у книзі майже немає діалогів, а лише описи, розмірковування, спогади, почасти, філософські роздуми.
Надзвичайно оригінальною є книга перша роману «Небесна канцелярія», в якій головним персонажем є Господь та Його «слуги» - білий та чорний янголи, що отримують від Творця особливе завдання відшукати історію декількох поколінь родин «Берегівчуків з села Черемошне, Вівчарів, де були два Петри.
- Звичайно, не забудьте й про родину Васильків, а з ними й Вагнерів. Може, де вигулькне хтось на прізвище Піддубний, але вони з якогось іншого округу – не з Букової Землі.... – закінчує Бог...»[1]
У першій книзі мою увагу привернули своєрідні глибокі філософські висловлювання про сенс життя, призначення людини на Землі або необмежені можливості мозку людини, адже саме інтелект є тим найціннішим Даром Творця, який кожен з нас має збагачувати, наповнювати новими знаннями та вміннями впродовж усього свого земного шляху.
Далі наведу лише деякі вислови, що найбільше запали в душу, вразили, зворушили:
«Життя – це винятково рух до смерті через особисте вдосконалення»[2]
«...Майже кожна людина – уже мільйонер, адже володіє унікальним і найдосконалішим багатством – мозком, який неможливо експропріювати нічим, окрім хвороби і самої смерті»[3]
«Букову Землю» неможливо читати швидко, для розваги, адже перед нами родинна сага, історичне дослідження, де кожний персонаж виконує в ході певних історичних подій свою чітко відведену роль, впливає, в міру своїх сил та можливостей, на хід історії, вписує своє життя в історію рідного краю – Буковини, який перебуває спочатку під владою Австро – Угорської імперії, пізніше – радянською окупацією.
Авторка дуже детально описує події Першої світової війни. Читач має можливість поринути в перепетії історії створення на Буковині першого добровольчого батальйону «Гуцульський легіон».
Як зазначає Марія Матіос в одному інтерв`ю «... не просто досліджую, а називаю поіменно, з підтвердженням історичних архівних документів тих, хто стояв за Голокостом на Буковині».
Ще однією темою, яку письменниця розкриває на сторінках свого роману є тема «депортації німців з Буковини у 1940 році». Окрім цього, надзвичайно чуттєво та болісно письменниця описує всі труднощі приходу німців на землі Буковини у 1700 рр.
Впізнаваною особливістю цього роману, так само, як інших книг авторки, є вкраплення в текст гуцульського діалекту. Як ось: « Нврешті із вершини густо зарослої буками гори Кінашка Йордакієвим очам відкриваються зелено – сині габи карпатських гір. (габи - хвилі)»[4]
З певністю можна говорити про те, шо сприйняття та розуміння всіх сюжетних, мовних та інших особливостей цієї книги варте окремого дослідження, а сприйняття прочитаного може змінюватися від одного прочитання тексту до іншого, в міру розуміння та глибини аналізу читачем особливостей історичної епохи, в якій живуть та діють персонажі, їх характерів, мотивів їх вчинків та ін.
Письменниця точно та безкомпромісно правдиво застерігає, кажучи про причини занепаду, який стає причиною конфліктів та хаосу в сучасному суспільстві.
«..Колективний екстаз суспільства лише вказує на крайні лінощі кожного індивідуума думати. І ця нехіть до думання, до аналізу стає причиною загибелі спочатку держав, а потім і цивілізацій [5]»
«Букова Земля», то справжня скарбниця історичних відомостей та фактів, які шановній авторці допоміг зібрати та впорядкувати історик, почесний консул Австрії в Чернівцях Сергій Осачук.
І насамкінець, розумію, може видатися, що цитат в цьому огляді надто багато, але не можу вчинити інакше, адже слова, як ніколи, актуальні для сьогодення України та світу.
«... Хоч би як контраверсійно це не звучало, але виродження людини починається із заперечення і виродження суспільної моралі»[6]
P.S. Впродовж червня -вересня 2024 прочитав книгу "Букова земля" вдруге, тому текст надзвичайно глибокий, сповнений жертовності, його персонажі готові віддати життя за волю України, успішне майбутнє рідної країни, її народу. Книга дуже актуальна зараз тому що російський окупант агресор так само, як і сотні років тому прагне знищити українців, як націю, спалює зараз авіабомбами цілі міста в Україні, знущається над військовополоненими українцями, а українські воїни віддають життя саме в цю мить виборюючи право та шанс на успішне європейське майбутнє для нас із Вами...
________________________________________
[1] Марія Матіос «Букова земля» – К: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА – с.42
[2] Там само – с. 29
[3] Там само – с. 30
[4] Там само – с. 62
[5] Там само –с.35
[6] Там само с. 35
Марія Матіос «Букова земля» – К: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2020 вид. 5-те –928 с.
Таємниці Книги життя і смерті відкриває своєму читачеві письменниця Марія Матіос у новому романі «Букова Земля». Насамперед варто наголосити, що ця книга може стати, у певному сенсі, викликом для читача, оскільки, щоб прочитати усі 928 сторінок цього фоліанту, потрібно не лише мати достатньо часу, але й наснагу осмислити чи, радше, відчути написане. буде непросто, однак цікаво ризикнути...
«Роман – панорама завдовжки у 225 років» таке визначення дає книзі авторка, таким чином, налаштовуючи читача на довгу мандрівку від маленького буковинського хутора Сірук до європейських столиць – Відня, Берліна, Бухареста, Москви та Берна, а завершується роман сучасними подіями війни на Донбасі, біля Станиці Луганської 2014 року.
Читач має бути готовим до того, що у книзі майже немає діалогів, а лише описи, розмірковування, спогади, почасти, філософські роздуми.
Надзвичайно оригінальною є книга перша роману «Небесна канцелярія», в якій головним персонажем є Господь та Його «слуги» - білий та чорний янголи, що отримують від Творця особливе завдання відшукати історію декількох поколінь родин «Берегівчуків з села Черемошне, Вівчарів, де були два Петри.
- Звичайно, не забудьте й про родину Васильків, а з ними й Вагнерів. Може, де вигулькне хтось на прізвище Піддубний, але вони з якогось іншого округу – не з Букової Землі.... – закінчує Бог...»[1]
У першій книзі мою увагу привернули своєрідні глибокі філософські висловлювання про сенс життя, призначення людини на Землі або необмежені можливості мозку людини, адже саме інтелект є тим найціннішим Даром Творця, який кожен з нас має збагачувати, наповнювати новими знаннями та вміннями впродовж усього свого земного шляху.
Далі наведу лише деякі вислови, що найбільше запали в душу, вразили, зворушили:
«Життя – це винятково рух до смерті через особисте вдосконалення»[2]
«...Майже кожна людина – уже мільйонер, адже володіє унікальним і найдосконалішим багатством – мозком, який неможливо експропріювати нічим, окрім хвороби і самої смерті»[3]
«Букову Землю» неможливо читати швидко, для розваги, адже перед нами родинна сага, історичне дослідження, де кожний персонаж виконує в ході певних історичних подій свою чітко відведену роль, впливає, в міру своїх сил та можливостей, на хід історії, вписує своє життя в історію рідного краю – Буковини, який перебуває спочатку під владою Австро – Угорської імперії, пізніше – радянською окупацією.
Авторка дуже детально описує події Першої світової війни. Читач має можливість поринути в перепетії історії створення на Буковині першого добровольчого батальйону «Гуцульський легіон».
Як зазначає Марія Матіос в одному інтерв`ю «... не просто досліджую, а називаю поіменно, з підтвердженням історичних архівних документів тих, хто стояв за Голокостом на Буковині».
Ще однією темою, яку письменниця розкриває на сторінках свого роману є тема «депортації німців з Буковини у 1940 році». Окрім цього, надзвичайно чуттєво та болісно письменниця описує всі труднощі приходу німців на землі Буковини у 1700 рр.
Впізнаваною особливістю цього роману, так само, як інших книг авторки, є вкраплення в текст гуцульського діалекту. Як ось: « Нврешті із вершини густо зарослої буками гори Кінашка Йордакієвим очам відкриваються зелено – сині габи карпатських гір. (габи - хвилі)»[4]
З певністю можна говорити про те, шо сприйняття та розуміння всіх сюжетних, мовних та інших особливостей цієї книги варте окремого дослідження, а сприйняття прочитаного може змінюватися від одного прочитання тексту до іншого, в міру розуміння та глибини аналізу читачем особливостей історичної епохи, в якій живуть та діють персонажі, їх характерів, мотивів їх вчинків та ін.
Письменниця точно та безкомпромісно правдиво застерігає, кажучи про причини занепаду, який стає причиною конфліктів та хаосу в сучасному суспільстві.
«..Колективний екстаз суспільства лише вказує на крайні лінощі кожного індивідуума думати. І ця нехіть до думання, до аналізу стає причиною загибелі спочатку держав, а потім і цивілізацій [5]»
«Букова Земля», то справжня скарбниця історичних відомостей та фактів, які шановній авторці допоміг зібрати та впорядкувати історик, почесний консул Австрії в Чернівцях Сергій Осачук.
І насамкінець, розумію, може видатися, що цитат в цьому огляді надто багато, але не можу вчинити інакше, адже слова, як ніколи, актуальні для сьогодення України та світу.
«... Хоч би як контраверсійно це не звучало, але виродження людини починається із заперечення і виродження суспільної моралі»[6]
P.S. Впродовж червня -вересня 2024 прочитав книгу "Букова земля" вдруге, тому текст надзвичайно глибокий, сповнений жертовності, його персонажі готові віддати життя за волю України, успішне майбутнє рідної країни, її народу. Книга дуже актуальна зараз тому що російський окупант агресор так само, як і сотні років тому прагне знищити українців, як націю, спалює зараз авіабомбами цілі міста в Україні, знущається над військовополоненими українцями, а українські воїни віддають життя саме в цю мить виборюючи право та шанс на успішне європейське майбутнє для нас із Вами...
________________________________________
[1] Марія Матіос «Букова земля» – К: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА – с.42
[2] Там само – с. 29
[3] Там само – с. 30
[4] Там само – с. 62
[5] Там само –с.35
[6] Там само с. 35
April 20, 2023
Поки що це найкраща книга сучасного українського автора, яку я читав. У цій історії прекрасно все, окрім хіба що прологу - його можна сміливо пропускати.
Якщо хочеться справжньої солов'їної мови, цікавих історій, історичного контексту, і всього іншого що притаманне хорошій книжці - сміливо беріть до рук, не пошкодуєте.
Якщо хочеться справжньої солов'їної мови, цікавих історій, історичного контексту, і всього іншого що притаманне хорошій книжці - сміливо беріть до рук, не пошкодуєте.
December 30, 2025
на сьогодні думаю найбільш сторінковий роман, який прочитала. Матіос неймовірна, як завжди. думаю про те, скільки ж потрібно було вкласти роботи, щоб так цікаво описати цю історію. і звісно треба бути готовим до того, що швидко ця книга не читається
March 28, 2024
Дуже крутяцька книга
July 28, 2024
Чудовий твір. Занурює в побут кількох поколінь буковинських сімей на фоні руйнування геополітичної стабільності Європи. А клята русня завжди вчиняє однаково.
November 23, 2025
Я ніби вмерла і заново ожила прочитавши цю книгу. Ніхто не пише краще за Марію Матіос. Відчуваю кожне її слово кожною клітиною свого тіла.
December 31, 2023
"Хто відповість за безчинства? А хто запитає?"
Почну з того, що я радила б читати у Матіос в першу чергу "Солодку Дарусю" як один з феноменальних творів української літератури, що майстерно розкриває тему індивідуальної травми, яка відгукується через роки.
Що до "Букової землі", то її оминати теж не варто, бо це один з наймасштабніших творів сучасної укрліт. Великий український роман. У "МУРі" Андрія Любки головний герой каже, що Великий український роман має бути таким, щоб його було важко прочитати, але усі б намагалися це зробити. Згадувала цей критерій ВУРу коли читала "Букову землю".
Читається дійсно непросто. Не лише через важку та об'ємну структуру тексту, а ще й через масштаби описани�� подій.
Як не дивно, для такої цеглини основних персонажів не надто багато. Деякі з них вигадані, але Матіос використала біографії багатьох реальних людей, бо те, що описане в книжці - це реальність, хоч і з великою часткою вигадки . Це історія Буковини та її жителів, панорама якої простягається від Берліна до Луганщини.
"Букова земля" - це сага, що охоплює декілька родин різного рівня статків. Хоча для кінця історії (умовного кінця, коли сторінки закінчились, а події ще досі відбуваються) мають найбільше значення лише дві з них.
Панорама подій у 225 років охоплює події до та після Другої світової, основне місце дії - хутір Сірук на Буковині, де зосереджено багато етнічних спільнот. Більша частина сюжету присвячена тому як усі ці спільноти однаково страждали від вигнання з рідних домівок, втрати рідних, коханих, втрати всього матеріального. Один з яскравих моментів описує, як корінні жителі села не хочуть кидати свою домівку через горіхову альтанку, яку зробив один з прадідів. Але більшість з них все одно має йти шукати прихистку на чужині, втрачаючи історичну пам'ять попередніх поколінь.
Чи раджу я обов'язково прочитати "Букову землю"? Ні. Але це був цікавий досвід. Багато речей відгукуються. Багато чого взято з реальної історії, але відчувається ніби моторошне передбачення нашого "зараз".
Почну з того, що я радила б читати у Матіос в першу чергу "Солодку Дарусю" як один з феноменальних творів української літератури, що майстерно розкриває тему індивідуальної травми, яка відгукується через роки.
Що до "Букової землі", то її оминати теж не варто, бо це один з наймасштабніших творів сучасної укрліт. Великий український роман. У "МУРі" Андрія Любки головний герой каже, що Великий український роман має бути таким, щоб його було важко прочитати, але усі б намагалися це зробити. Згадувала цей критерій ВУРу коли читала "Букову землю".
Читається дійсно непросто. Не лише через важку та об'ємну структуру тексту, а ще й через масштаби описани�� подій.
Як не дивно, для такої цеглини основних персонажів не надто багато. Деякі з них вигадані, але Матіос використала біографії багатьох реальних людей, бо те, що описане в книжці - це реальність, хоч і з великою часткою вигадки . Це історія Буковини та її жителів, панорама якої простягається від Берліна до Луганщини.
"Букова земля" - це сага, що охоплює декілька родин різного рівня статків. Хоча для кінця історії (умовного кінця, коли сторінки закінчились, а події ще досі відбуваються) мають найбільше значення лише дві з них.
Панорама подій у 225 років охоплює події до та після Другої світової, основне місце дії - хутір Сірук на Буковині, де зосереджено багато етнічних спільнот. Більша частина сюжету присвячена тому як усі ці спільноти однаково страждали від вигнання з рідних домівок, втрати рідних, коханих, втрати всього матеріального. Один з яскравих моментів описує, як корінні жителі села не хочуть кидати свою домівку через горіхову альтанку, яку зробив один з прадідів. Але більшість з них все одно має йти шукати прихистку на чужині, втрачаючи історичну пам'ять попередніх поколінь.
Чи раджу я обов'язково прочитати "Букову землю"? Ні. Але це був цікавий досвід. Багато речей відгукуються. Багато чого взято з реальної історії, але відчувається ніби моторошне передбачення нашого "зараз".
August 3, 2024
Зізнаюсь чесно, я дуже боялась підходити до цієї книги. Ну ж бо «роман-панорама завдовжки у 225 років» про у��раїнські землі точно не буде легким та надихаючим. Так і вийшло, книга дуже складна у всіх сенсах, але однозначно варта прочитання
Роман розповідає нам історію Буковини через призму родин різного походження та соціального статусу. Хоча георгафія роману значно ширша (Берлін, Відень, Бухарест, Москва)
За підрахунком самої авторки у творі є 550 персонажів. І це напевно найскладніше – пригадувати хто кому є родич і чи згадувався цей персонаж чи персонажа раніше 😱
Давайте трішки про структуру роману. Кожен розділ названо на честь персонажа, який тут є головним та вказане місце і рік ключових подій. Розділ може включати проміжок від кількох років до кількох місяців і зазвичай головні герої сусідніх розділів різні. Про те як склалась подальша доля героя попереднього розділу ми дізнаємось із розділу наступного, де його лінія вже другорядна. І так із розділу в розділ 🤯
А починається все із прологу, перша частина якого фактично є продовженням подій у передостанньому розділі. Таке одразу вибиває з колії, бо там одразу згадується близько 10 персонажів, про яких ми дізнаємось аж в останній частині книги
Друга частина прологу – це роздуми авторки на тему всемогутності Бога та людської жорстокості. Подано все як діалог Бога з двома янголами – білим і чорним. Думки цікаві, є над чим порозмислити
Перша третина роману – це як хащі. Я буквально пробиралась через весь цей дрібний шрифт, навалу персонажів, місць та подій. Та зловивши ритм роману, я втягнулась і буквально не могла відірватись від написаного 🙇♀️
Хоч це художня література у книзі дуже багато історичних фактів та архівних матеріалів. Вони однозначно додають тексту глибини та емоційності
Ну і кілька слів про фінал. Він тут неймовірно сильний та яскравий. Хоча історія тут вигадана, та їх насправді тисячі і від цього стає нестримно боляче. Але все, без спойлерів. Або запитайте мене, якщо не хочете читати, я розкажу😉
Повний відгук з цитатами у мене на каналі "Чиатння-зітхання" https://t.me/reading_breathing
Роман розповідає нам історію Буковини через призму родин різного походження та соціального статусу. Хоча георгафія роману значно ширша (Берлін, Відень, Бухарест, Москва)
За підрахунком самої авторки у творі є 550 персонажів. І це напевно найскладніше – пригадувати хто кому є родич і чи згадувався цей персонаж чи персонажа раніше 😱
Давайте трішки про структуру роману. Кожен розділ названо на честь персонажа, який тут є головним та вказане місце і рік ключових подій. Розділ може включати проміжок від кількох років до кількох місяців і зазвичай головні герої сусідніх розділів різні. Про те як склалась подальша доля героя попереднього розділу ми дізнаємось із розділу наступного, де його лінія вже другорядна. І так із розділу в розділ 🤯
А починається все із прологу, перша частина якого фактично є продовженням подій у передостанньому розділі. Таке одразу вибиває з колії, бо там одразу згадується близько 10 персонажів, про яких ми дізнаємось аж в останній частині книги
Друга частина прологу – це роздуми авторки на тему всемогутності Бога та людської жорстокості. Подано все як діалог Бога з двома янголами – білим і чорним. Думки цікаві, є над чим порозмислити
Перша третина роману – це як хащі. Я буквально пробиралась через весь цей дрібний шрифт, навалу персонажів, місць та подій. Та зловивши ритм роману, я втягнулась і буквально не могла відірватись від написаного 🙇♀️
Хоч це художня література у книзі дуже багато історичних фактів та архівних матеріалів. Вони однозначно додають тексту глибини та емоційності
Ну і кілька слів про фінал. Він тут неймовірно сильний та яскравий. Хоча історія тут вигадана, та їх насправді тисячі і від цього стає нестримно боляче. Але все, без спойлерів. Або запитайте мене, якщо не хочете читати, я розкажу😉
Повний відгук з цитатами у мене на каналі "Чиатння-зітхання" https://t.me/reading_breathing
Displaying 1 - 30 of 31 reviews