What do you think?
Rate this book
Емансипантка. Оповідання та повісті
Зміст:
Віра Агеєва. Емансимантка - 5
Козачка - 27
Ледащиця - 47
Максим Гримач - 67
Не до пари - 75
Інститутка - 83
Три долі - 137
Дяк - 233
Тюлевая баба* - 285
Маруся** - 321
Катерина Бабкіна. Як було як є - 425
* Тюлевая баба - це єдиний російськомовинй твір у збірці
** Маруся публікується в україномовному перекладі, без зазначення автора перекладу Василя Доманицького
Віра Агеєва. Емансимантка - 5
Козачка - 27
Ледащиця - 47
Максим Гримач - 67
Не до пари - 75
Інститутка - 83
Три долі - 137
Дяк - 233
Тюлевая баба* - 285
Маруся** - 321
Катерина Бабкіна. Як було як є - 425
* Тюлевая баба - це єдиний російськомовинй твір у збірці
** Маруся публікується в україномовному перекладі, без зазначення автора перекладу Василя Доманицького
432 pages, Hardcover
First published January 1, 2019
15 people are currently reading
180 people want to read
About the author
Marko Vovchok
79 books12 followersMarko Vovchok was a pseudonym of a famous Russian and Ukrainian writer. Vovchok contributed to Russian literature by publishing works in the Russian language and to Ukrainian literature by publishing works in Ukrainian langauge.
While there is a broad consensus about the authorship of the Russian language works published under pseudonym Marko Vovchok (it was Mariya Lobach-Chuzhenko, also known as Mariya Markovytch during her first marriage and by her maiden name Mariya Vilinskaya, 1833 – 1907), to this day there is no consensus among literary historians as to the authorship of the Ukrainian language works published under this pseudonym: today most modern scholars believe that Vilinskaya's first husband, a Ukrainian folklorist and writer Opanas Markovytch (1822 - 1867), was likely either the sole author of Ukrainian language works of Marko Vovchok or at the very least the co-author of those works).
Ukrainian-language and Russian-language author page: Марко Вовчок
French-language author page: Marko Vovtchok
While there is a broad consensus about the authorship of the Russian language works published under pseudonym Marko Vovchok (it was Mariya Lobach-Chuzhenko, also known as Mariya Markovytch during her first marriage and by her maiden name Mariya Vilinskaya, 1833 – 1907), to this day there is no consensus among literary historians as to the authorship of the Ukrainian language works published under this pseudonym: today most modern scholars believe that Vilinskaya's first husband, a Ukrainian folklorist and writer Opanas Markovytch (1822 - 1867), was likely either the sole author of Ukrainian language works of Marko Vovchok or at the very least the co-author of those works).
Ukrainian-language and Russian-language author page: Марко Вовчок
French-language author page: Marko Vovtchok
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 11 of 11 reviews
September 20, 2020
А Марко Вовчок вміла писати ангст! Я проковтнула буквально за день.
- "Козачка", "Ледащиця", "Максим Гримач" — оповідання для входження в гнітючу атмосферу. Спойлер: всі померли.
- "Інститутка" і "Три долі" — про токсичні стосунки. Здається, найпотужніші й найрепрезентативніші твори Марка Вовчка.
- "Не до пари" і "Дяк" — ніхто не вмер, а страждали тільки морально. Лаконічно про те, що шлюб навіть з нормальною людиною не буде щасливим, якщо у вас різні цінності в житті. Або ви взагалі не воліли б одружуватися.
- "Маруся" — майже шпигунська повість в історичному сетингу про маленьку дівчинку, яка допомогла козаку таємно прошмигнути повз ворогів і стала його вірним другом у подорожі-місії. Повість, яку несправедливо досі не екранізували. А ще її адаптували у Франції, і там вона стала мегапопулярною.
---
Повний відгук тут.
- "Козачка", "Ледащиця", "Максим Гримач" — оповідання для входження в гнітючу атмосферу. Спойлер: всі померли.
- "Інститутка" і "Три долі" — про токсичні стосунки. Здається, найпотужніші й найрепрезентативніші твори Марка Вовчка.
- "Не до пари" і "Дяк" — ніхто не вмер, а страждали тільки морально. Лаконічно про те, що шлюб навіть з нормальною людиною не буде щасливим, якщо у вас різні цінності в житті. Або ви взагалі не воліли б одружуватися.
- "Маруся" — майже шпигунська повість в історичному сетингу про маленьку дівчинку, яка допомогла козаку таємно прошмигнути повз ворогів і стала його вірним другом у подорожі-місії. Повість, яку несправедливо досі не екранізували. А ще її адаптували у Франції, і там вона стала мегапопулярною.
---
Повний відгук тут.
March 9, 2020
Марію Вілінську читати важко, і я не буду це приховувати.
Марко Вовчок – це український фемінізм у літературі на найперших стадіях. Героїні творів ще не такі рішучі, часто вагаються, та все ж роблять так, як вони вважають за потрібне, чого б це не стосувалось – шлюбу чи надважливої зустрічі з гетьманом. Вони торують власний шлях, і це неймовірно надихає.
Реалії авторки в стократ відрізняються від нашого сьогодення, через що, власне, мало хто любить чи принаймні може перечитувати роботи тієї доби. Тому що тоді було важко. Тому що кріпацтво у нашій уяві це щось далеке та незрозуміле. Дев’ятикласники тільки посміються з надміру трагізму, бо у них не вкладається в голові, що колись людина була річчю.
Попри таке трагічне тло, твори Вілінської динамічні та досі актуальні, а все завдяки тонкому психологічному аналізу характерів. Персонажі здаються знайомими, а їхня мова така насичена та мелодійна, що з часом від книги просто неможливо відірватись. Чого тільки вартує одна цитата: «Не всі, голубе мій, у морі топляться – більше в калюжах»!
Після такого вдалого досвіду шалено хочеться перечитувати Кобилянську, Українку, Стефаника, Підмогильного, Хвильового, Кобринську і багатьох інших. Раніше не помічала, яка ж у нас насправді крута класика :)
9 дівчат, які перевозять січовика в сіні на зустріч з гетьманом, з 10.
P.S. Передмову раджу не пропускати. Коли дізнаєшся історію самої Марії Вілінської, то розумієш її твори значно краще. Та й просто дізнаєшся чимало цікавого. Хто взагалі знав, що Марко Вовчок добре зналась з Жулем Верном і зависала з Тургенєвим?
Марко Вовчок – це український фемінізм у літературі на найперших стадіях. Героїні творів ще не такі рішучі, часто вагаються, та все ж роблять так, як вони вважають за потрібне, чого б це не стосувалось – шлюбу чи надважливої зустрічі з гетьманом. Вони торують власний шлях, і це неймовірно надихає.
Реалії авторки в стократ відрізняються від нашого сьогодення, через що, власне, мало хто любить чи принаймні може перечитувати роботи тієї доби. Тому що тоді було важко. Тому що кріпацтво у нашій уяві це щось далеке та незрозуміле. Дев’ятикласники тільки посміються з надміру трагізму, бо у них не вкладається в голові, що колись людина була річчю.
Попри таке трагічне тло, твори Вілінської динамічні та досі актуальні, а все завдяки тонкому психологічному аналізу характерів. Персонажі здаються знайомими, а їхня мова така насичена та мелодійна, що з часом від книги просто неможливо відірватись. Чого тільки вартує одна цитата: «Не всі, голубе мій, у морі топляться – більше в калюжах»!
Після такого вдалого досвіду шалено хочеться перечитувати Кобилянську, Українку, Стефаника, Підмогильного, Хвильового, Кобринську і багатьох інших. Раніше не помічала, яка ж у нас насправді крута класика :)
9 дівчат, які перевозять січовика в сіні на зустріч з гетьманом, з 10.
P.S. Передмову раджу не пропускати. Коли дізнаєшся історію самої Марії Вілінської, то розумієш її твори значно краще. Та й просто дізнаєшся чимало цікавого. Хто взагалі знав, що Марко Вовчок добре зналась з Жулем Верном і зависала з Тургенєвим?
October 27, 2020
Почну з речення яке розпочинає вступ: «Класиків варто перечитувати хоча би для того, щоб злоба дня не закривала перспективу й не позбавляла рятівного вміння розрізняти велике й дрібне, важливе й зникоме»
Взагалі вступ до книги відкрив мені не менше ніж всі оповідання. Не знаю як і чому постать Марко Вовчок пройшла повз мене в школі, мабуть для того, щоб зараз вразити мене до самої глибини. Я з таким захопленням читала про її погляди на жінок і жіночу долю, про її знайомство і стосунки з Кулішем, Шевченком, Тургєнєвим, Жуль Верном та іншими класиками, але чомусь саме Марії Маркович (справжнє ім‘я) не випало хоча б такої ж слави як вищепереліченим чоловікам. Вона працювала не лише над власними творами, а й перекладами і її вклад в літературу видається мені недооціненим.
Всі повісті пронизані тонкою ниткою дівочих і жіночих доль, їхнім місцем в сім‘ях, часто їхньою відвагою і характером, і це в часи панів і кріпацтва. А мова творів, така гарна, така співоча, що її дуже любо читати.
«Сім‘ю свою треба хазяйці так тримати, як мак у жмені: а то розсиплеться усе, порохом піде за вітром.»
«Не всі, голубе мій, у морі топляться - більше в калюжах.»
Взагалі вступ до книги відкрив мені не менше ніж всі оповідання. Не знаю як і чому постать Марко Вовчок пройшла повз мене в школі, мабуть для того, щоб зараз вразити мене до самої глибини. Я з таким захопленням читала про її погляди на жінок і жіночу долю, про її знайомство і стосунки з Кулішем, Шевченком, Тургєнєвим, Жуль Верном та іншими класиками, але чомусь саме Марії Маркович (справжнє ім‘я) не випало хоча б такої ж слави як вищепереліченим чоловікам. Вона працювала не лише над власними творами, а й перекладами і її вклад в літературу видається мені недооціненим.
Всі повісті пронизані тонкою ниткою дівочих і жіночих доль, їхнім місцем в сім‘ях, часто їхньою відвагою і характером, і це в часи панів і кріпацтва. А мова творів, така гарна, така співоча, що її дуже любо читати.
«Сім‘ю свою треба хазяйці так тримати, як мак у жмені: а то розсиплеться усе, порохом піде за вітром.»
«Не всі, голубе мій, у морі топляться - більше в калюжах.»
April 23, 2020
Обрала не того, кого радили, втратила все, чоловік спився, синів забрали, катували, вмерла під парканом.
Чекала кращої долі, не дочекалась, спилась у 16 років, нагуляна дитина вмерла, сама теж вмерла.
Чекала на кохання, його човен буря потопила, сама теж втопилася.
Пройшла любов після одруження, бо вона виявилася практичною, а він десь у поетичних хмарах, йому про пташок та хмарки цікавіше, аніж господарством дбати.
Жили-були три дівки, закохалися у одного чоловіка, а він любив четверту, а та його не любила, а тільки за багатих виходила, і вони потім вмирали. Ті дівки за ним впадали, перша зовсім кукушєнькой поїхала, з горя пішла у монастир, все своє добро проїбала монастирю. Друга таки за нього заміж вийшла, але він спився, поки за тою четвертою волочивсь по шинкам, той сама теж вмерла.
Ось такою життєрадісною та оптимістичною прозою, наприклад, в наших підлітках намагаються виховати... А, до речі, що саме? Питання без відповіді.
Як ви розумієте, із суто любовною прозою в мене не склалося. Тому довелося вишукувати любовний трикутник у інших, несподіваних місцях Ну і заразом відновити пробіли у українській класиці. Ось, наприклад, свіженька збірка творів нашої з усіх боків надзвичайної письменниці Марко Вовчок від Видавництво "Комора", куди окрім шкільної програми із її "Інституткою", входить ще ряд оповідань та повістей. Як ви вже зрозуміли, сповнених оптимізму, віри у майбутнє, перемог добра та інших підтримуючих речей 🤪
Молодшому як раз у наступному навчальному році проходити "Інститутку", тому книга відразу зробила мені к-к-комбо: пункт весняного бінго - раз, відновлення прогалин - два, допомога сину - три.
До речі, у черговий раз упевнилася у тому, що шкільну програму з літератури треба не просто перетрушувати, а спалити кхєрам та зробити нову, залишивши відсотків 15% з того, що там напхано сьогодні
Чекала кращої долі, не дочекалась, спилась у 16 років, нагуляна дитина вмерла, сама теж вмерла.
Чекала на кохання, його човен буря потопила, сама теж втопилася.
Пройшла любов після одруження, бо вона виявилася практичною, а він десь у поетичних хмарах, йому про пташок та хмарки цікавіше, аніж господарством дбати.
Жили-були три дівки, закохалися у одного чоловіка, а він любив четверту, а та його не любила, а тільки за багатих виходила, і вони потім вмирали. Ті дівки за ним впадали, перша зовсім кукушєнькой поїхала, з горя пішла у монастир, все своє добро проїбала монастирю. Друга таки за нього заміж вийшла, але він спився, поки за тою четвертою волочивсь по шинкам, той сама теж вмерла.
Ось такою життєрадісною та оптимістичною прозою, наприклад, в наших підлітках намагаються виховати... А, до речі, що саме? Питання без відповіді.
Як ви розумієте, із суто любовною прозою в мене не склалося. Тому довелося вишукувати любовний трикутник у інших, несподіваних місцях Ну і заразом відновити пробіли у українській класиці. Ось, наприклад, свіженька збірка творів нашої з усіх боків надзвичайної письменниці Марко Вовчок від Видавництво "Комора", куди окрім шкільної програми із її "Інституткою", входить ще ряд оповідань та повістей. Як ви вже зрозуміли, сповнених оптимізму, віри у майбутнє, перемог добра та інших підтримуючих речей 🤪
Молодшому як раз у наступному навчальному році проходити "Інститутку", тому книга відразу зробила мені к-к-комбо: пункт весняного бінго - раз, відновлення прогалин - два, допомога сину - три.
До речі, у черговий раз упевнилася у тому, що шкільну програму з літератури треба не просто перетрушувати, а спалити кхєрам та зробити нову, залишивши відсотків 15% з того, що там напхано сьогодні
January 1, 2025
В своїх дослідженнях канонічної української феміністичної літератури я рухаюся у зворотному напрямку – від Франка прийшла до Марка Вовчка. І вийшло так, що після франкового раннього модернізму я опинилася посеред художнього реалізму Марка Вовчка з його проблемами селянства, соціальної нерівності та прав жінок у патріархальному суспільстві. В історичному та культурному контекстах це справді важливі та новаторські тексти, оскільки персонажки Марка Вовчка прагнуть здобути свободу (відносну) в умовах жорстоких соціальних обмежень. Це настільки феміністисна оптика, наскільки це можливо на той час. Але емансипація жінки очима Марії Вілінської просто наскрізь просякнута моральними і фізичними стражданнями, позаяк жінка виступає жертвою соціального порядку і постійно змушена боротися за виживання та протистояти несправедливості, яка просто стрімким потоком змиває її долю.
Мова Марка Вовчка проста і плавна, сюжет – часто редукований (покохалися-заручилися-поклонилися-знайшовся син). Лише одна повість – «Три долі» – здивувала складністю, варіативністю і обґрунтованою динамікою та глибиною психологічних портретів (що, власне, й характерне для феміністичного письма).
Мова Марка Вовчка проста і плавна, сюжет – часто редукований (покохалися-заручилися-поклонилися-знайшовся син). Лише одна повість – «Три долі» – здивувала складністю, варіативністю і обґрунтованою динамікою та глибиною психологічних портретів (що, власне, й характерне для феміністичного письма).
April 2, 2020
Мені особисто, біографія Марії Вілінської (вона ж Марко Вовчок, вона ж Марія Маркович), була набагато цікавіша, ніж її твори.😁
Була бунтаркою, мала увагу чоловіків, але не поспішала вийти заміж за того, кого їй нав’язували, вивчила українську мову в дорослому віці, почати писа��и і здобула популярність, не тільки в Україні, Росії, а й в Європі.
Навколо неї, бушували такі пристрасті, що можна було б серіал знімати.
Тут і страждаючий Пантелеймон Куліш, і захопливий Тургенєв.
Не обділив її увагою, сам Тарас Григорович...той самий, що Шевченко))
Жуль Верн, надав їй офіційні права, на переклад своїх творів.
Жіночка не промах))
⠀
«Емансипантка» - це збірка найпопулярніших творів Марії.(Відомо, що вона не дуже то й полюбляла свій псевдонім).
В школі, наскільки пам’ятаю, ми проходили «Інститутку».
Твір цікавий, але, думаю, що «Три долі», старшокласникам сподобався б більше.
Якби зараз зняли фільм за цим твором – вийшла б цікава драма.
⠀
Дві зведені сестри – Хима і Катря, товаришують з сусідською дівчиною Марусею.
Разом проводять весь свій вільний час.
А яка на той час, найкраща розвага?
Сходити на вечорниці або на весілля, натанцюватися та на хлопців подивитися, щоб було потім що обговорити. Дівчата знайомляться з Яковом Чайченком.
Молодий, вродливий, чорнявий. Вже всі дівки в селі, гудуть про нього, і кожна ж хоче станцювати з ним. Наші сестри й подружка, закохуються в Якова.
⠀А от що буде далі, читайте в повісті «Три долі», щоб потім не звинуватили в спойлерстві, бо там накал пристрасті, ще той ))
Кожна з дівчат, по-своєму переживає свою закоханість.
Марія Вілінська, чудово розкриває характер і почуття кожної дівчини, та ще й на фоні того часу.
На що дівчата готові піти, заради кохання? Чим готові пожертвувати?
І як складуться долі кожної…?
Була бунтаркою, мала увагу чоловіків, але не поспішала вийти заміж за того, кого їй нав’язували, вивчила українську мову в дорослому віці, почати писа��и і здобула популярність, не тільки в Україні, Росії, а й в Європі.
Навколо неї, бушували такі пристрасті, що можна було б серіал знімати.
Тут і страждаючий Пантелеймон Куліш, і захопливий Тургенєв.
Не обділив її увагою, сам Тарас Григорович...той самий, що Шевченко))
Жуль Верн, надав їй офіційні права, на переклад своїх творів.
Жіночка не промах))
⠀
«Емансипантка» - це збірка найпопулярніших творів Марії.(Відомо, що вона не дуже то й полюбляла свій псевдонім).
В школі, наскільки пам’ятаю, ми проходили «Інститутку».
Твір цікавий, але, думаю, що «Три долі», старшокласникам сподобався б більше.
Якби зараз зняли фільм за цим твором – вийшла б цікава драма.
⠀
Дві зведені сестри – Хима і Катря, товаришують з сусідською дівчиною Марусею.
Разом проводять весь свій вільний час.
А яка на той час, найкраща розвага?
Сходити на вечорниці або на весілля, натанцюватися та на хлопців подивитися, щоб було потім що обговорити. Дівчата знайомляться з Яковом Чайченком.
Молодий, вродливий, чорнявий. Вже всі дівки в селі, гудуть про нього, і кожна ж хоче станцювати з ним. Наші сестри й подружка, закохуються в Якова.
⠀А от що буде далі, читайте в повісті «Три долі», щоб потім не звинуватили в спойлерстві, бо там накал пристрасті, ще той ))
Кожна з дівчат, по-своєму переживає свою закоханість.
Марія Вілінська, чудово розкриває характер і почуття кожної дівчини, та ще й на фоні того часу.
На що дівчата готові піти, заради кохання? Чим готові пожертвувати?
І як складуться долі кожної…?
August 30, 2025
Це був жахливий вибір для відпустки. Ця книга – те, як просте східняцьке бидло (я) уявляє шкільну літературу. Всі вмерли, а хто не вмер просто так, той вмер на панщині, бо пани знущались, діти жебракували, а потім вмерли, а батьки спились, і всі сироти і всіх в москалі забрали, а якщо не в москалі, то повстанцями стали і теж вмерли. Зате феміністична проза.
Окремо крінжанула з того, що одне оповідання надрукували без перекладу, і ніде цього зазначено не було. Я не хочу купляти будь-що, де є російська мова, навіть якщо це українські класики. "Марусю" ж чомусь у перекладі пустили, думаю, "Тюлєвая баба" (як же гидотно звучить) теж би не втратила. "Маруся", до речі, було єдиним цікавим оповіданням.
Окремо крінжанула з того, що одне оповідання надрукували без перекладу, і ніде цього зазначено не було. Я не хочу купляти будь-що, де є російська мова, навіть якщо це українські класики. "Марусю" ж чомусь у перекладі пустили, думаю, "Тюлєвая баба" (як же гидотно звучить) теж би не втратила. "Маруся", до речі, було єдиним цікавим оповіданням.
November 22, 2020
Здавалося б, що сучасного може бути в оповіданнях і повістях про часи та взаємини, які давно минули? Хіба в 21 ст. ми стикаємося з проблемами, піднятими у творах Марка Вовчка? Ні, але ці сторінки нашої історії не забрати, на них не покивати, ніби то все не правда. Вони й досі живуть в багатьох сім‘ях в якості домашнього насилля.
Блискучі короткі тексти про болючі історії, у правдивості яких годі й сумніватися, про тяжкі долі персонажів, за якими приховані реальні історії тисяч і тисяч наших предків, болючі історії жінок, на чиї страждання не зважали, розказані напрочуд багатою мовою, пересипаною як перлами прислів‘ями-приказками.
Класиків слід перечитувати кожному поколінню.
Блискучі короткі тексти про болючі історії, у правдивості яких годі й сумніватися, про тяжкі долі персонажів, за якими приховані реальні історії тисяч і тисяч наших предків, болючі історії жінок, на чиї страждання не зважали, розказані напрочуд багатою мовою, пересипаною як перлами прислів‘ями-приказками.
Класиків слід перечитувати кожному поколінню.
December 8, 2024
Чого злякалась? Чого плачеш? Гірше не буде!.. От чи буде краще, – не знаю...
4.5/5
це, по суті, моє перше повноцінне занурення в світ Марка Вовчка після прочитання «Трьох доль» пару років тому. і тепер можу впевнено сказати: обожнюю стиль і бачення авторки, хоча чесно – на ці тексти треба особливий настрій і налаштованість.
в збірці досить різнопланові історії, але всі вони обʼєднані змалюванням жінок та їхньої долі. це зрідка веселі сюжети (часи такі були, шо поробиш), та все ж дуже поетичні і чуттєві. а ще тут цінна передмова від Віри Агеєвої, яка дозволить зрозуміти більше бекграунду авторки і глибше провідчувати мотиви її творів.
4.5/5
це, по суті, моє перше повноцінне занурення в світ Марка Вовчка після прочитання «Трьох доль» пару років тому. і тепер можу впевнено сказати: обожнюю стиль і бачення авторки, хоча чесно – на ці тексти треба особливий настрій і налаштованість.
в збірці досить різнопланові історії, але всі вони обʼєднані змалюванням жінок та їхньої долі. це зрідка веселі сюжети (часи такі були, шо поробиш), та все ж дуже поетичні і чуттєві. а ще тут цінна передмова від Віри Агеєвої, яка дозволить зрозуміти більше бекграунду авторки і глибше провідчувати мотиви її творів.
September 23, 2023
Я навіть не перевідкрила для себе, а дійсно вперше відкрила твори Марії Вілінської. Те кльове відчуття, коли читаєш класику не тому, що треба, а тому що цікаво і хочеться ще і ще. Майстриня людських портретів.
January 6, 2023
найбільше наштовхнула на роздуми повість "Інститутка". зараз законодавством заборонено жорстоке поводження з тваринами, а в часи кріпацтва не засуджувалось/вважалось нормою катування, знущання над людьми
Displaying 1 - 11 of 11 reviews