What do you think?
Rate this book
Приют грез / Станция на горизонте / Земля обетованная
Романы знаменитого немецкого писателя Эриха Марии Ремарка "На Западном фронте без перемен", "Три товарища", "Время жить и время умирать" давно знают и любят миллионы российских читателей. Но его произведения, вошедшие в эту книгу, были впервые переведены на русский совсем недавно. Это два его ранних романа - сентиментальный и мелодраматичный "Приют грез" (1920) и динамичное повествование об автогонщиках "Станция на горизонте" (1927), а также последнее, незаконченное произведение "Земля обетованная", работу над которым оборвала смерть Ремарка в 1970 году. Здесь писатель обращается к близкой ему антивоенной теме, рассказывая о трагических судьбах немецкой эмиграции в Америке.
Содержание
Приют грез
(переводчик: Елена Михелевич)
Роман
c. 5-144
Станция на горизонте
(переводчик: Серафима Шлапоберская)
Роман
c. 145-314
Земля обетованная
(переводчик: Михаил Рудницкий)
Роман
c. 315-702
Содержание
Приют грез
(переводчик: Елена Михелевич)
Роман
c. 5-144
Станция на горизонте
(переводчик: Серафима Шлапоберская)
Роман
c. 145-314
Земля обетованная
(переводчик: Михаил Рудницкий)
Роман
c. 315-702
702 pages, Hardcover
Published January 1, 2006
4 people are currently reading
32 people want to read
About the author
Erich Maria Remarque
210 books6,030 followersErich Maria Remarque was a German novelist best known for All Quiet on the Western Front (1929), a landmark anti-war novel based on his experiences in World War I. The book became an international bestseller, defining a new genre of veterans’ literature and inspiring multiple film adaptations. Its strong anti-war themes led to condemnation by the Nazi regime, which banned and burned his works.
Born Erich Paul Remark in 1898, he adopted the surname Remarque to honor his French ancestry. He served on the Western Front during World War I, where he was wounded, and later pursued various jobs, including teaching, editing, and technical writing. After the massive success of All Quiet on the Western Front, he wrote several other novels addressing war and exile, such as The Road Back, Three Comrades, and Arch of Triumph. His outspoken opposition to the Nazi regime forced him into exile in Switzerland and later the United States, where he became a naturalized citizen in 1947.
Remarque’s personal life included high-profile relationships with actresses Marlene Dietrich and Paulette Goddard, the latter of whom he married in 1958. In 1943, his youngest sister, Elfriede, was executed by the Nazis for anti-regime remarks, an event that deeply affected him. He spent his later years in Switzerland, where he continued writing. His final completed novel, The Night in Lisbon (1962), was another bestseller.
He died in 1970 at the age of 72, leaving behind a literary legacy that continues to shape discussions on war and its consequences.
AKA:
Эрих Мария Ремарк (Russian)
Born Erich Paul Remark in 1898, he adopted the surname Remarque to honor his French ancestry. He served on the Western Front during World War I, where he was wounded, and later pursued various jobs, including teaching, editing, and technical writing. After the massive success of All Quiet on the Western Front, he wrote several other novels addressing war and exile, such as The Road Back, Three Comrades, and Arch of Triumph. His outspoken opposition to the Nazi regime forced him into exile in Switzerland and later the United States, where he became a naturalized citizen in 1947.
Remarque’s personal life included high-profile relationships with actresses Marlene Dietrich and Paulette Goddard, the latter of whom he married in 1958. In 1943, his youngest sister, Elfriede, was executed by the Nazis for anti-regime remarks, an event that deeply affected him. He spent his later years in Switzerland, where he continued writing. His final completed novel, The Night in Lisbon (1962), was another bestseller.
He died in 1970 at the age of 72, leaving behind a literary legacy that continues to shape discussions on war and its consequences.
AKA:
Эрих Мария Ремарк (Russian)
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
June 20, 2023
Насамперед я пишаюся нашою молоддю. І вдячна таким батькам, які спонукають дітей читати таку літературу. Цю книгу мені порекомендувала чарівна 16-тирічна дівчина, с запалом розказуючи, як вона її вразила. І це, дуже круто. Бо в її роки я досі по 10 колу перечитувала «Гаррі Поттера» і сахалася класичної літератури. Такі поради - це про добрий смак та незвичний світогляд, тому з такою молодіжжю здається, що у світу ще є шанс.Дякую
Обʼєктивно, книга не погана. Багато філософських роздумів. Розкриття поняття любові, дружби та вірності. Гарні описи та таємнича атмосфера. Такі твори, дійсно, хочеться цитувати. Але це зовсім не той Ремарк, якого ми знаємо. Надто сентиментальний, надто ліричний, надто молодий. Я в чомусь розумію, чому йому було соромно за цей твір. Але добре, що автор не кинув писати та подарував нам потім стільки всього.
Щодо моєї особистої думки, то твір зовсім не потрапив у настрій. Мені було не цікаво. Фріц здавався старим сектантом (хоча йому тільки 38), який, щоб якось підтвердити свою важливість збирав довкола себе молодь, читав моралі, нив, а потім пригощав солоденьким та впадав у депресію. Любов Ернста та Елізабет, взагалі жесть. Чувак кидався із крайності в крайність. Закохав, поїхав, гуляв, а потім у найтемніший час згадав та повернувся. І все по типу норм. Альо! І взагалі, я розумію, що 1920 рік, але у цьому творі, як на мене, Ремарк як ніколи принижує важливість жінки та це мене просто бомбило. Вона повинна: чекати, жертвувати, боготворити. Що повинен робити чоловік - шукати себе та страждати. Короче, мені не зайшло. Хоча раціональні думки є. Молодь повинна читати такі твори, хоча б, тому що, що тут розкривається духовна суть кохання. І це добре. Читати чи ні, вирішуйте самі. Твір дуже маленький, на один день.
Обʼєктивно, книга не погана. Багато філософських роздумів. Розкриття поняття любові, дружби та вірності. Гарні описи та таємнича атмосфера. Такі твори, дійсно, хочеться цитувати. Але це зовсім не той Ремарк, якого ми знаємо. Надто сентиментальний, надто ліричний, надто молодий. Я в чомусь розумію, чому йому було соромно за цей твір. Але добре, що автор не кинув писати та подарував нам потім стільки всього.
Щодо моєї особистої думки, то твір зовсім не потрапив у настрій. Мені було не цікаво. Фріц здавався старим сектантом (хоча йому тільки 38), який, щоб якось підтвердити свою важливість збирав довкола себе молодь, читав моралі, нив, а потім пригощав солоденьким та впадав у депресію. Любов Ернста та Елізабет, взагалі жесть. Чувак кидався із крайності в крайність. Закохав, поїхав, гуляв, а потім у найтемніший час згадав та повернувся. І все по типу норм. Альо! І взагалі, я розумію, що 1920 рік, але у цьому творі, як на мене, Ремарк як ніколи принижує важливість жінки та це мене просто бомбило. Вона повинна: чекати, жертвувати, боготворити. Що повинен робити чоловік - шукати себе та страждати. Короче, мені не зайшло. Хоча раціональні думки є. Молодь повинна читати такі твори, хоча б, тому що, що тут розкривається духовна суть кохання. І це добре. Читати чи ні, вирішуйте самі. Твір дуже маленький, на один день.
Displaying 1 of 1 review