1888 рік. Лондон. Місто трусило немов у лихоманці. Таємничий незнайомець, прозваний у народі Джеком Різником, одну за одною вбиває жінок легкої поведінки, щоразу дивним чином вислизаючи з рук поліції. Кілька років по тому. Проскурів. Молодий лікар-хірург Яків Ровнєр отримує від поліції запрошення на експертизу трупа дівчини-повії. Побачене вражає його. Така жорстокість притаманна самому дияволові. Поліція швидко оголошує справу розкритою. Проте відбувається ще одне вбивство... Яків розуміє: слідчі лише марнують час, і береться за власне розслідування. Куди воно заведе молодого хірурга? І що означає незрозумілий напис, знайдений на стіні поблизу тіла другої жертви? Чи мають стосунок до вбивств проскурівські масони і які таємниці приховує місцева знать? З певних причин Яків має підстави вважати, що у подільській провінції орудує той самий Джек Різник...
Отже, як і обіцяла, відгук на "Пастку для різника" Юрія Даценка, максимально неупереджений і жодної тобі згадки про червоний шкіряний диван.
🔻За сюжетом - це класична історія пошука вбивці повій (ага, того самого), але не у далекому Вайтчепелі, а у Проскурові (якщо ви народилися до 50-х років 20 століття, то, можливо, навіть певний час продовжували так називати Хмельницький).
🔻За Джеком-різником гоняється молодий хірург Яків Ровнєр, який ось-ось став виконувачем обов'язків головного лікаря міста і головним (бо єдиним) поліцейським експертом від медицини. Ну ж бо традиційно звичайній поліції нічо не треба, а тим більше якісь повії.
🔻Сюжет традиційний, колізії передбачувані, набір героїв також без несподіванок. З позитивного - критичних провалів у сюжеті особливо не помічено (окрім одного), але не заходьте у кущі без фраку, ризикуєте дисонувати із захованими там роялями 🤡 Так, він там не один. І всі такі потужні, яскраві, красиві, прям як зі сцени якої-небудь Гранд Опера (чи де там вони найпафосніші?).
🔻Також з позитивного - атмосфера майже 150-річної давнини передана майстерно, містечко буквально оприявнюється живим й самобутнім, але повторений двічі один й той самий прийом в описі майже однакових подій (будівництва чогось досі небаченого у Проскурові) виглядав дуже дешево. Не треба так.
🔻Так само дешево і несвоєчасно виглядала раптова закоханість героя у одну з жертв, його так само раптова пристрасть до розслідувань і агресія до поліцмейстера. Зрозуміло, що це рушій сюжету: закохався - шукає вбивцю, конфліктує з поліцією - тому самотужки, але виглядало то всьо награно і наче у любительській трупі провінційного театру.
🔻Загалом, як на 320 сторінок усього тексту, то автор трішки зловживає терпінням читача, нарешті вписавши тільки на 51 сторінці зав'язку, себто перше вбивство (а саме задля цього нас тут зібрали - розказати про злочин та його розв'язання). До вбивства він вправляється у графоманії та прішвінізмах, яких - буду чесна, як і обіцяла, у другий половині книги практично немає. Скидаться на те, що автор нарешті розписався і, можливо, варто було б після завершення книги ретельно знову відредагувати першу її половину.
Ну, наприклад, шість сторінок тексту головний герой прокидається, вмивається і йде на роботу. Нагадаю, це детектив і в ньому лише 320 сторінок на все 🤡.
Або ось такими реченнями рясніє перша половина:
🔴"Десь далеко за видноколом причаїлася незрозуміла загроза, що жалючими батогами періжила змилених коней його втечі".
🔴"Ті думки породжували відчуття, ніби хтось сторонній нашіптує йому на вухо, вимощує лунку порожнечу черепа кавалками тривожної втоми, наказує та змушує, страхає і жене у безвість чужих вокзалів, готелів, перегонів і станцій".
🔴"Об шибку ледь чутно шкреблися сніжинки"
🔴"Коли в серце заповзали крижані мацаки переляку"
🔴"З-під кущистих брів ножем блиснув погляд"
🔴"Шмагаючи безжальним батогом страху"
Ну і моє улюблене: 🔴"Приніс Дарцю, точніше, її понівечену оболонку, в якій ледве жевріло життя!" - аби вирозуміли, мова йде про єдиний розріз на щоці 🤡
Справедливості раді - це не перша половина книги, та і моя претензія тут не до стилю, а до надмірної драматизації й перебільшені.
В цілому, книга отримала від мене законні 3 ⭐️, читалося практично без закочувань очей і фейспалмів (окрім місць із роялями) і навіть не відбило бажання виклик продовжувати, адже в мене ще 2 романи Даценка стоять на полиці.
👉Я казала, що не буде згадки про шкіряний диван? Я збрехала. На описі найдорожчого борделю міста із традиційно червоним інтер'єром - милий, приємний, затишний та комфортний - кричала чаєчкою 🤡🤡🤡.
За старий Проскурів(нині Хмельницький), його дух, старі назви вулиць та історію – великий плюс. За спіритизм, старих дідів з даром передбачень, гіпноз у детективі – великий мінус.
Так-так, у тому Проскурові, що зараз Хмельницький. Знаю, що у багатьох Хмель асоціюється саме з базаром, і це зрозуміло. Але слід зауважити, що Плоскирів-Проскурів-Хмельницький (саме такі три назви міста) має цікаву і неординарну історію. Це моє рідне місто, саме тому мене й привабила книжка Юрія Даценка «Пастка для різника». Хоча багатьох заінтригує саме згадка про Джека Різника з анотації і обкладинки. Але, мабуть, у тому й була авторська задумка. Реміснича (тепер Вайсера), Олександрівська (тепер Проскурівська), Мільйонна (тепер Героїв Майдану), Комерційна (тепер Грушевського), Дворянська (тепер Володимирська), Купецька (тепер Подільська), Аптекарська (тепер Проскурівського Підпілля) – це центральні вулиці Проскурова-Хмельницького, на яких і відбуваються події у книжці. І я побувала на кожній з них. Повз той банк на Проскурівського підпілля, на місці якого стояла будівля Давида Ніренберга, в якій збиралися проскурівські масони, я проходила багато разів, коли ходила у юнацьку бібліотеку. У приміщенні, де раніше діяла аптека Людвіга Деревоєда, бувала у той час, коли домашній інтернет ще був рідкістю, і всі ходили в інтернет-центри. Завішану рекламою стіну СІЗО (раніше - тюремний замок) знає кожен у місті, і мені завжди ставало страшно, коли я проїжджала повз на тролейбусі. Власне, список можна продовжувати. За книжкою можна навіть екскурсію проводити, як це зараз модно. Книжка Юрія Даценка не лише занурила мене у ті миті, коли я ще жила у Хмелі і блукала ним, а й дала можливість насолодитися детективом і шаленою інтригою. Джек Різник у Проскурові? Та невже? Але ж анотація просто кричить про цей факт! А якщо до цього додати ще спіритизм, масонів, гіпноз, множинну особистість, місцевих повій і євреїв, то виходить просто вибухова суміш, за якою й не помічаєш, як швидко перегортаєш сторінки. Іноді просто захоплювало дух, як при прочитанні детективів Агати Крісті. Дуже радію, що історію рідного міста так чудово вплів у детективний сюжет автор книжки, хмельничанин. І розумію, що продовження точно має бути, і що сюжетів на вулицях Хмельницького просто греблю гати. Але мало хто про це пише. А це пречудовий спосіб популяризувати рідне місто чи село. Бо мало хто знає, наприклад, що у Хмельницькому є єдиний в Україні пам’ятник Мюнхгаузену, або ж музей-студія фотомистецтва. А у «Пастці для різника» якраз і згадується фотографія, яка стає великим захопленням Архипа Большакова, приятеля Якова Ровнєра.
Що таке “Пастка різника”? Це дебютний роман Юрія Даценка, якого світу представив Макс Кідрук. Я давно знала, що зі смаком на читання у Макса все чудово, тому без вагань взяла “Пастку”. І вона порадувала щонайменше із 4 причин:
- Це до біса атмосферний психологічний трилер-детектив із сильною фабулою. Роман оповідає про з’яву серійного маніяка-убивці у Проскурові часів Російської імперії. Так, будуть убивства. Так, буде ретро-сеттинг. А ще головний герой - лікар-єврей, дуже незбитий і цікавий образ.
- Роман грається почуттями читача так майстерно, як секретарки держустанов за 5хв до обіду, - під час прочитання у мене ні разу не виникало почуття, яке домінувало при читанні сучукрліту до 2012 року: “могло би бути краще, але все ж українське, тому не будемо бачити цього мінуса”. Роман написано на рівні, мене зачепило за живе моцно.
- Діалоги написані свіжо і справді розмовно. Герої розмовляють, як живі люди, з майстерною поправкою на епоху і певні суто розмовні моменти - Це Хороший (саме так, з великої літери), навіть ХОРОШИЙ дебют. Макс Кідрук відкрив нам класного нового жанрового письменника, і я читатиму наступні романи Юрія.
З вище написаного зрозуміло, що роман мені сподобався, але були і кілька моментів, які не зайшли або не зайшли так само сильно, як і інші:
- Описи. Описи у книзі для мене трошки пахли Квіткою-Основ’яненком з усім цим “стеблиночки прагли життєдайного сонця і вгинались під запашним вітерцем”. Можливо, стиль автора. Знову ж таки, моя думка суб’єктивна.
- Забракло напруги у стосунках головного героя з любовним інтересом, усе ж професія обраниці повинна була викликати хоч якусь дискусію.
- Походження антагоніста. У довідці до роману було вказане походження, що ставало останні�� пазлом в розумінні історії головного поганця, але у тексті, здається, її не було.
Кажуть, що все приходить у свій час. Так і з книгою Yuriy Datsenko. 2019 це взагалі рік коли я почала цінувати своє. Рідне. Локальне. І "Пастка для різника" нереально підсилила любов до власного міста і краю. Шикарні короткі але дуже влучні описи: закутки нашого міста, знайомі прізвища, історичні місцини і будівлі, персонажі які оживають. Написано дуже живою мовою і гріє душу мова персонажів - така знайома з дитинства говірка. Сюжет - класичний правильний детектив. Достатньо кривавий, достатньо інтригуючий. Загалом Ярів Ровнєр і атмосфера нагадали Фандоріна. Так само напружено і з зануренням в епоху. Враження, що десь в сарайці Юрка ховає машину часу. І щоб точно то все описати - час від часу мотається в ХІХ століття попити кави на вокзальному майдані чи поцупити "свіжу" газету.
Хочу ще! Хочу знати як далі склалась доля Ровнєра і чи не поведе вона його шляхами нашої губернії.
P.S. Ну а ще, я просто не могла пройти повз щю книгу. Бо її написала людина, яка в далекому 2010му. В палаці Потольких, що у Львові. Накривала мене своєю шикарною реконструкторською шубою. Бо спального мішка тоді у мене і в думці не було. І так тепленько мені там спалося, і нирки залишились здорові. Дякую ;)
Книга для всієї родини) спершу її прочитали мої батьки (а їм вже далеко за 70 і з вони з того читаючого покоління, в котрого повні шафи прочитаної-перечитаної класики), з їх слів: "Читається легко, не треба сто разів перечитувати абзац, щоб допетрати, що там "закрутив" автор, як часто буває в сучасних книжках! За сюжетом також легко слідкувати. В нашому віці це важливо, бо мізки вже не ті, швидко втрачається нитка сюжету, забуваються імена героїв, якщо їх забагато."... Потім перечитало молодше покоління нашої родини. Сподобалась усім) читається легко і швидко, захоплює і зацікавлює історією свого міста... Багато місць не впізнала(( хотілось би впізнати в старих будинках, що збереглися до сьогодні, описані у книзі будівлі, щоб "ходити" вуличками свого стародавнього міста разом з героями, але, нажаль, не скрізь це вдалось( але дофантазувала))
Помітно, що це перший роман автора, оскільки після прочитання згадався жарт "Стоянівки" - "Ваш борщ по составу напоминает мне Верховную Раду - слишком много всего, но не понятно зачем". У детективі на 300 сторінок масони, спіритизм, дисоціативний розлад особистості, та й Джек-Різник, як головний антагоніст. Автор явно хотів зачепити побільше тем, але серед їх різноманіття, на мою думку, майже не висвітлив доволі цікавий мотив залізниці, і того, що вона може привезти, про який говорив на презентації. Позитивні моменти: 1. Стиль - він на висоті, особливо опис локацій. 2. Хороший сюжет. 3. Головний герой, за яким цікаво спостерігати. 3. А що ще треба для детективу? Загалом, хороша книга для свого жанру.
Читаючи роман я собі думав - хіба це перша книжка автора? На мою суб’єктивну думку - це однозначно крута історія. Крута тим, що автору вдалось створити певний флер який супроводжував під час прочитання. На останніх сторінках подумав, що пан Юрій вбиває персонажів не гірше за Джорджа Мартіна. І як сказав Юрій Даценко на презентації що в його планах і далі писати про пригоди лікаря Якова Ровнєра, тому з нетерпінням чекатиму на продовження.
На вихід цієї книги я чекала з нетерпінням - ну не може Кідрук погане нарадити) і не помилилась! Захопливо, хвилююче, цікаво, моментами пізнавально😉 Так що тепер маю іншу муку - чекаю продовження історії! Успіхів автору!
Прочитавши стільки захоплених слів на адресу цієї книжки, я знала, що куплю в наступній закупці книжок в КСД. Це дебютна книжка автора. Написана легко, читається швидко.
Ми в місті Проскурів, нинішньому Хмельницькому. Містечко хоч і провінційне, а все ж стоїть на залізниці, має зо два десятки готелів, цілий будинок розпусти з гарненькими панянками, велику аптеку, лікарню, поліційний відділок. Якову Ровнєру, молодому і перспективному лікарю головний лікар пропонує взяти на себе його обов'язки, а сам відбуває у справах. Не встигають за ним зачинитися двері, як у місті трапляється НП - убивство повії, здійснене з особливою жорстокістю. Головний поліціянт спускає все на гальмах, бо біля тіла є підозрюваний - недоумкуватий посильний з лікарні, який до того ж, впадає в ступор і не може нічого пояснити, чому б на нього не повісити всіх собак. Але потім стається ще одне убивство, і ще один замах. Інтрига закручується, і автор спершу впевнено веде читача на хибну стежку і ти десь від середини книги тішиш себе ілюзією: ага, а я вже знаю, хто вбивця, от автор, нащо так просто все зробив. А потім - бац - і виявляється, що це хибна стежка.
Написано простуватою, як на мене мовою, але мабуть, з цієї книжки вийшов би гарний фільм - тут є харизматичні герої і гарні панночки, старе місто, що ховається в туманних сутінках і освітлені свічками тьмяні кімнати і неспотворені цивілізацією сільські пейзажі.
Я дуже тішуся, що у нас нарешті почала з'являтися література для пересічного читача. Не щось заумне, не щось піднесено-трагічно-патріотичне про наше нещасне минуле і розстріляних геніїв (не те щоб такої літератури не треба, але її реально перебір), а така книжка, з якою можна згаяти вечір, гарно розважившись. З радістю почитаю наступну книжку автора.
Дуже цікава книжка. Прочитала із задоволенням. Звязок з Кідруком простежується через звернення до медично-наукових пояснень, тому він, напевне, і рекомендував цю книгу. Проте поставила чотири зірочки. Герої видаються трохи пласкими, їхній внутрішній світ змальовано якось бідненько. Бажаю автору успіхів у цьому жанрі. Шліфуйте свою майстерність! Дуже здивували чудернацькі імена практично у всіх персонажів.
За моїми відчуттями тут 3,5 ⭐, але округлила до 4. Ох. Треба давати шанс тим книгам і авторам, від яких вас хоча б не нудить...
Історичні детективи я люблю. І детальні описи міст, споруд, характерів людей, їхніх емоцій - усе це мені теж подобається у книгах. Однак даний роман я чомусь читала довго і важко, ледь не цілий місяць, беручи його до рук між читанням інших книг.
Даценко Юрій "Пастка для різника", 320 с. в-во КСД
Насправді це досить хороша книга. І сюжет закручено гарно, і гг - колоритний персонаж, за яким цікаво спостерігати. І стиль автора дуже і дуже непоганий (особливо якщо взяти до уваги, що дана книга - дебютний роман Даценка). Мені вистачило і емоцій, і таємниць, і детальних описів... Але загальне враження не ВАУ! Чи то моя мігрень винна, чи то автор дуже довго тягнув кота за хвіст (труп з'явивс�� аж на 51 ст книги!), чи просто не на часі (таке теж буває). Цикл продовжу читати (бо сучукрліт треба підтримувати!), тільки не в найближчі місяці. Бо щось мені той пан Ровнєр так нагадує одного медика (педантичного, нудотного, нестерпного), до якого довелося звертатися цього літа аж двічі, і лише від згадки про ту людину мені хочеться повіситися (що й зробив один із героїв), а не читати детективи.
А дана книга - перша з циклу про лікаря Якова Ровнєра, хірурга міської проскурівської лікарні, якому подобається розслідувати хитромудрі вбивства і відновлювати справедливість у цьому світі. А її нема, Яшо! (це мені сказала моя психотерапевтка). Тому Ровнєр витрачає купу емоційних та фізичних сил на своє розслідування, а мав би трішки берегти свою зозульку, не так близько до серця брати те, що відбувається. Убивства повій - тема не нова. Навіть те, що зробив із тілом убивця, я вже бачила у інших книгах. Та лікаря Ровнєра усе так шокує, що він повсякчас і сам ризикує отримати нервовий зрив, і мене доводив до того, що я через кожні пару розділів кидала книгу, беручись до іншої. Особисто мені не сподобалися уривки польською мовою, згадки про масонів, спіритичні сеанси. А загалом норм.
Хірург-детектив ⠀ Юрій Даценко ➖ "Пастка для різника" ⠀ 2️⃣Роки пройшло від виходу роману і тепер я вирішила, що пора його прочитати. ⠀ Сама по собі задумав роману цікавий про Джека-різника. Але❗ тема дуже популярна у світі кіномистецтва та літератури. ⠀ Події розгортаються наприкінці ХІХ століття невеличке містечко Проскурів, яке знаходиться в Російській імперії. ⠀ Головний герой роману лікар-хірург Яків Ровнєр починає тимчасово обіймати посаду голови лікарні та відпрацьовувати судмедекспертом в місцевій поліції. І від співпраці лікаря і поліції починають розгортатися всі події. ⠀ Одного вечора знаходять труп повії й біля неї хлопця, якого моментально відправляють у в'язницю за вбивство. От тільки лікар не вірить, що вбивця він. От з цього моменту мені стало цікаво читати. ⠀ В мене було кілька моментів, які мене не відлякували, але не зайшли. ⠀ 1️⃣ момент, який мене відлякав у романі це самий початок. Я привикла, що детективи та трилери розпочинаються з вбивства по суті, але не з роздумів, думок. ⠀ 2️⃣ момент це уривок де розмова ведеться польською мовою. Я знаю мову, але не всі вміють читати на польській та й взагалі не знають. Було б добре, якби хоча б якийсь переклад був. ⠀ 3️⃣ масони для чого вони в романі не можу зрозуміти. Як еліта, яка може дістати все може бути, але більшої ролі не тягне. ⠀ Рекомендую ⭐⭐⭐ тема Джека-різника у світі дуже заїжджена, окрім того, це іноземний персонаж хочеться чогось нашого. І від фіналу очікувала більшого. ⠀ #iruska_книги #читаюкниги #книжковийсвіт #книжковийхробак #читайукраїнське #читайукраїнською #пишиукраїнською #блогукраїнською #bookblog #instabook #bookstagram #букстаграм #книжковийманьяк #книголюб #помішананакнижках #читаюксд #відгуки_ксд #ksd #юрійдеценко #пасткадлярізника #заразячитаю #nowimreading
Яків Ровнєр працює собі лікарем у Проскурові (тепер Хмельницький), аж тут починаються вбивства повій, і він не може залишитись осторонь - бо поліції аби тільки все тихенько списати. Тому Яків бере в напарники свого друга, поліцейського писаря, озброюється нановішими досягненнями науки і техніки (як-то фотографія) і намагається сам розплутати справу, а ще й швидко і особистий інтерес з'являється. За атмосферність старого Проскурова великий плюс, всі провулки та місцеві достойники згадані, і сюжет бадьорий, але з середини починається містика, без якої наче й справа не вирішиться, і за це мінус, бо я прийшла детектив почитати, а не готику. Так, навіть назва попереджує, що це про Джека Різника, але знайти його можна різними способами, а не прозрінням одного діда, який собі вигулькнув посеред сторінки і все. Другу книжку почитаю з надією, що атмосфера збережеться, а сюжет буде чисто детективний.
Певно що повз мене ця історія, спочатку вона мене заінтригувала і мені хотілось розгадати таємницю,але далі щось пішло не так з певного моменту і я її просто вже домучила, щоб просто зробити висновок для себе , не можу сказати що знайомство було вдалим, мені було нудно і важко її читати , а історія маніяка , корені звісно якої шукати довелось в дитинстві не здивувала,хоч і вразила і певні висновки для себе все ж були зроблені,бо це моторошно коли такі наслідки " виховання" ... Бісила тупа поліція, її байдужість аби на кого повісити ,не шибко розбираючись в ділі, ну вбили , тіло є,підозрюваний он сам " намалювався" ,але ж реальні речдоки поза увагою і лише лікареві на ім'я Яків довелося докласти зусиль щоб розплутати цю таємницю різника, він то єдиний плюс в цій історії ну і його товариш фотограф , на тому все...
"Пастка для різника" -це цікавий детектив, безперечно, вартий уваги. Хороший сюжет, живі персонажі і атмосфера провінційного Проскурова - саме це змушує тебе перегортати сторінку за сторінкою, поки не дочитаєш до кінця. Фінал мене трохи розчарував: якось все дуже швидко і, як на мене, трохи не логічно. Але це досить суб'єктивна думка. А ще в анотації є нічогенький такий спойлер: згадка про Джека-різника. І весь текст сприймається через призму цієї інформації: ти вже знаєш, хто вбивця і чекаєш, коли ж він з'явиться. Мабуть, саме це найбільше зіпсувало мені враження від роману.
Як для першої книжки від автора дуже сильно) Я не фанатка детективів насправді, проте цей мені дуже сподобався. А книжку взагалі купила випадково, не читаючи анотації, бо потрапила на кінець автограф-сесії від Даценка😂
SPOILER
Ну є декілька моментів, які викликали певні питання: 1) Спіритизм і дід-віщун😂 Розумію, все в житті можливо, ну але елемент фентезі 2) Що там таки трапилось з Йоською і як його історія закінчилась 3) Ну і звісно, трохи фарту протягом всієї історії))
Але загальне враження від книги це не зіпсувало❤️
This entire review has been hidden because of spoilers.
Отримала величезне задоволення від книжки! Атмосферу містечка Проскурів десь кінця 19 століття передано бездоганно! Дуже симпатичні герої. Молодий лікар - хірург,що пропагує доказову медицину в тогочасному суспільстві,одразу закохує в себе! Це дебютний роман автора. І,особисто я, дуже сподіваюся,що незабаром вийде наступний роман автора!
4.5/5 цікава історія де відомий маніяк з'являється в українському місті. спрочатку йшло не дуже легко але чим далі тим цікавіше стає. купив книжку не знаючи нічого ні про неї ні про автора, лише анотацію але не розчарувався
Надзвичайна книга! Чому я раніше це не прочитала? Чому я раніше незнала, що наші автори такі талановиті й майстерні? Я в такому захваті від книги (щойно її закінчила читати), що не можу зібрати всі слова разом. Потрібен час, щоб все це переварити. Неодмінно прочитаю й інші!!😇
Чудова атмосфера старого міста Проскурів та детективний сюжет, де місто тероризує Джек Різник, а на порятунок постраждалим приходить лікар ... Вже зацікавились? Прошу до читання.
Читається швидко, абсолютно не нудно, автор використовують цікаві фрази, слова , жаргони. Але збитий до неможливості сюжет все зіпсував :( спробую ще іншу книгу автора.