Мої запасні життя

by Ірина Славінська, Іван Шкоропад (illustrator)

«Мої запасні життя» — дебют Ірини Славінської в есеїстиці. Ця книжка — клаптикова ковдра, зібрана зі спогадів, рефлексій та міркувань. Журналістка, перекладачка та продюсерка «Радіо Культура», членкиня Українського ПЕН Ірина Славінська розмірковує про особисту історію, історію родини і роду, збирає докупи пазли спогадів з дитинства, навчання, подорожей, робочі ситуації з перекладацької і журналістської справ — аж до подій недавнього часу. Це визначення важливих у житті моментів — певних якорів і культурних кодів, якими залогінюємо себе у сучасну реальність. Маркування втрачених ланок пам’яті, які потребують усвідомлення, але не завжди підлягають віднов&

Genres: Nonfiction, Ukrainian Literature, Ukraine, Essays

152 pages, Kindle Edition

Published November 8, 2019

Reviews

[Olha · Rating 4 out of 5]

Прекрасна назва книжки. Ірину Славінську я читаю (в фейсбуці) вже дуже давно, ще з перших курсів університету, себто років вісім-дев’ять як. Мені близькі її феміністичні погляди, тому деякі есе для мене було особливо важливо прочитати. Взагалі авторка дуже розумна і начитана, тому ці есе вийшли не просто балаканиною, а дійсно збіркою цікавого досвіду з роздумами і осмисленням. І відчуттям, що авторка на голову вища, а це завжди прекрасно, бо є ще над чим подумати і що важливого почитати. Лише під кінець есе про Францію і французьку конкретно мені були нецікавими.

[Oleksandr Fediienko · Rating 4 out of 5]

Я виграв цю книгу в розіграші від ВСЛ, в якому брало участь кількасот людей. Чому я взявся за цю авантюру (я ніколи нічого не вигравав) і обрав саме цю книгу з 50 запропонованих? Ірина Славінська викладала у мене зарубіжну літературу і я вже 10 років слідкую за її успіхами. Це той випадок, коли байдуже, чи це сучукрліт, чи щось інше, – байдуже, бо цікавить сама авторка.
Оскільки в цій книжці про викладання немає майже ні слова, я розповім свій анекдот. Я ніколи особливо не вчив те, що не люблю – на перших курсах у мене було багато трійок за різні правознавства та історії України і п’ятірки за те, ради чого я пішов в лінгвістичний, – англійську мову та дотичні предмети. Отже, про античну і середньовічну літературу я чув тільки краєм вуха. Перший семестр. Залік. Всі вже склали, я відповідаю останній, один на один зі Славінською, ми обидва погоджуємося на прохідний мінімум у 60 балів і вона каже: «Якщо будете і далі так вчитися, наступного семестру Ви залік не здасте». Проходить півроку, вже інша викладачка приймає залік, я знову останній, знову 60 балів і та ж сама репліка про «наступного разу не здасте». Не здав, бо не здавав. Наблизились до літератури 20-ого століття і я почав читати. І читаю досі.
Есей – це «понятие растяжимое», тому слід уточнити, що тут не спогади/мемуари, а радше роздуми, які неминуче пробуджують ті ж таки спогади: від дитячих років до років у журналістиці. Особливо мені запам’яталось ось що. 19-ого вересня я був на читанні Платонового діалогу «Кратил» – про те, як і хто називає речі. І одразу ж на думку спали схожі думки з «Моїх запасних життів». В есеях Славінської взагалі дуже багато про мову – мабуть, лише про спогади там більше. І чому дивуватися у збірці від випускниці інязу, яка все життя так чи так працює зі словом?..
Того ж таки 19-ого (але до «Кратила») отримав підпис від авторки, 20-ого дочитав і віддав охочій знайомій, а 21-ого пішов на презентацію, яка вийшла хорошим доповненням до книги. Навряд чи взяв би іншу таку книжку, але за есеями Славінської стояв біля книгарні, чекаючи, поки вона відчиниться, щоб забрати свій приз, а тепер пишу про це, ніби це – частина моєї власної невиданої збірки есеїв.

[Yuliya Yurchuk · Rating 4 out of 5]

Хороша есеїстика. Читаєш - наче говориш про життя зі своїми друзями. А ще тут багато про Францію. Прекрасно провела час, поки читала.

[Yulia Kryval · Rating 4 out of 5]

Якшо ви коли-небудь замислювались, про шо ж думають люди і як, то ця книжка для вас. Тут багато рефлексування над всім моїм улюбленим: мова, її (не)перекладність, історії з дитинства (які були чи таки домалювала уява?), національна ідентичність - минула, теперішня і майбутня. Дякую Ірині чи то за діалог, чи ніби записаний монолог з моїх думок.

Ше одна книжка, яка в час війни сприймається особливо чуттєво і підсилено.

[Andrii Piasetskyi · Rating 4 out of 5]

Маю особисте упередження через знайомство з авторкою і повагу до її роботи. Про ці історії хочеться дискутувати як із Іриною, так і зі самим собою. Радий, що є така книжка.

[Анна Зубович · Rating 4 out of 5]

Розглянуто багато актуальних проблем/тем, перегукуються зі мною. Дещо було нецікавим, дещо було нудним, дещо як виклик на дискусію. Але 60% точно - 👍🏼
Просто все ж таки есеї - не мій формат.

[Victoria Narizhna · Rating 5 out of 5]

Я в принципі не пам'ятаю, коли мене так затягувала есеїстика. Втім, тут є місце для суперечки про жанр, адже, на мою думку, пропри формальну публіцистичність, читається цей текст радше як художній "потік свідомості". Заворожує смілива, нічим не скута черга асоціацій, широкі, але водночас граційні рухи авторської думки. Мобільність мислення, яка ніяк не шкодить глибині.

Це дуже щирий і вдумливий монолог. В ньому багато про внутрішній світ авторки, про її переконання і тривоги, про дитячі травми та дорослі їх розв'язання. Це глибокий і об'ємний роздум про пам'ять, самість, право на своє життя і про те, чим стають для нас історії інших. Він буде особливо цікавий тим, хто вже знайомий із іншими сторонами Ірини Славінської - радіоведучої, блогерки, літературної оглядачки, перекладачки, координаторки кампанії "Повага" тощо.

[Olha Chulovska · Rating 3 out of 5]

«Мої запасні життя» Ірина Славінська

Збірка есеїв, в якій авторка згадує про все потрошку. Трошки про фемінізм, трошки про музику, трошки про 90-ті і 00-ві, трошки про Францію, трошки про Україну, трошки про історію, трошки про політику, трошки про журналістику, трошки про радіо і багато про пам'ять та самоідентифікацію.

Якісь авторські рефлексії читати було цікаво, якісь – нудно, якісь викликали посмішку, інші – сум. Книга не має загального настрою, але має очевидний характер.

Показовим є те, що книгу на 150 сторінок, яку можна було б проковтнути за вечір, я читала два тижні. В дечому так сталося в силу зовнішніх обставин, але, чесно кажуть, мене зовсім не тягнуло до цієї книги. Я люблю сучасну українську есеїстику, але ця збірка, як на мене, – на трієчку 🤷

[nata · Rating 2 out of 5]

Ця книга - з тих, які робляться недбалим копіюванням постів у соцмережах, дописів у блогах і записів у щоденнику під одну палітурку. Читається легко, дається взнаки майстерність авторки у роботі з текстами. Але синергії між есеями тут немає, та й вказівки наприкінці деяких текстів на перше джерело їхньої публікації виглядають глузуванням.

[Olga Shkolna · Rating 4 out of 5]

Мені подобається такий стиль оповіді. Наче сидиш за келихом вина з людиною, якій є що тобі розказати і чим здивувати

[Eugenia · Rating 4 out of 5]

Виграла цю кригу за донат на ЗСУ. Вирішила взяти в поїзд почитати. І залишилася у захваті від абсолютно усіх есеїв! Дуже приємно здивована, бо не очікувала, що буде так цікаво.

[AnnaZ. · Rating 5 out of 5]

Чудова збірочка есе, роздумів та спостережень. Радо читала по декілька сторінок у день аби розтягнути задоволення. Як дитина 1990х & 2000х я постійно знаходила себе та помічала свій досвід у історіях пані Ірини.

«Чимало людей в Україні говорять про «дайвьорсіті», а не різноманіття чи права людини. Про «ком‘юнітіз», а не спільноти чи громади. Про «нетворкінг», а не горизонтальну співпрацю. Про «челендж», а не виклик. Про «полісі», а не політику. Добре колись було би поміркувати, які саме слова не звучать українською. І чому?
Брак слів говорить про брак практик. Те, чого не робимо, не знаємо, як називати.»

Про інтернет

« поволі з‘являлися чати, в яких усі зависали під вигаданими іменами, шукаючи спілкування та можливості побути кимось іншим - під маскою анонімності поміряти чиєсь життя. До речі, саме псевдоніми юзерів показали, яким обмеженим між бути їхній типовий список літератури, що породив сотні чи тисячі користувачів із ніком «кот Бегемот»


Про жінок

«Цей етап розвитку пройшло чимало молодих жінок, які навчилися жартувати про дурну
«прекрасну стать» та забувати, що кожен такий жарт вони
жартують і про самих себе. В цей час жінкам звично говорити, що комфортніше спілкуватися з хлопцями і що чоловіча компанія - краща за жіночу, бо жіночої дружби не існує, і що жахливо працювати в «бабських колективах». Багатьом жінкам щастить на одному з етапів усвідомити шизофренічність такої ситуації. Перший час це може викликати фрустрацію. Згодом ти вивчиш термін «інтерналізована мізогінія» та зрозумієш, що «Лоліта» - це не історія про прекрасне кохання та невинність, а щось про зґвалтування неповнолітньої дитини дорослим. Лоліта за сюжетом померла, щойно подорослішавши. Тому що є середовища, де жінка як дорослий субʼект неможлива.»

[Ira Stupka · Rating 5 out of 5]

Чудові есеї. Деякі повністю лягають на власний досвід і рефлексії, деякі наштовхнули на роздуми. Після декількох оповідей захотілося погортати сімейні альбоми, а після інших - фем.теорію і історію українського націоналізму. Поповнила список книжок на прочитати - Білим по білому, Павличко, Коханець леді Чатерлей. Отримала неймовірне задоволення.

Важко сприйнялися лише декілька оповідей з відсилками до французької культури, на яких підвисала.

[Анна Невірковець · Rating 4 out of 5]

Хороша есеїстика з нотками ностальгії. Авторка розказує якісь власні досвіди, які чомусь читачеві (мені) також близькі. Хай це переживання смерті близьких старих людей, чи враження від історичних подій. Моментами хочеться почати вести діалог з Іриною Славінською, мовляв "я відчуваю щось схоже" або просто розказати свою історію про шкільну форму.
Книжка варта вашої уваги, думаю.

[Yaryna Voloshyn · Rating 5 out of 5]

Чудові та легко написані есеї. Багато думок відгукувалось, бо справді проаналізувати певні закладені родичами установки варто аналізувати глибоко, з розумінням, але і «читати» їх вплив на наше теперішнє.

[Stacato · Rating 2 out of 5]

Надзвичайно, що цими днями проходить за цілісіньку книжку.

[Roksolana Kulchynska · Rating 2 out of 5]

Виглядає як хаотичні щоденникові записи. З усього мені сподобались лише спогади про Сновськ.

[Dasha Telushko · Rating 3 out of 5]

Маленькі уривки життя, що нагадають уривки розмов. Невимушено, зі своєю позицію. Зараз, під час час російсько-української війни знову читаються актуально.

[Yana Filatova · Rating 4 out of 5]

важливі теми піднімаються в цій книзі, кожна розповідь цікава по своєму. єдине що не сподобалось, це використання іноземних слів (французької) і без перекладу, тому 4⭐️

[Анастасія · Rating 5 out of 5]

Це дуже класні есеї. Отримала нереальне задоволення!
Амур-тужур, відсилки до французької культури - окремий кайф 🥐