3.5⭐
Дослухала✨
Задумка — супер. Керівник шпигунського притулку("найкращої розвідувальної мережі від Америки до Австралії") після поїздки до Києва привозить нову ученицю — Аню. Зовні непримітна, без очевидних талантів, вона разом із іншими вихованками навчається мов, історії та всього, що має знати агентка початку ХХ століття. Компанію їй складають: Мірту — смаглява грекиня 🌊, Амелі — тендітна японка 🌸 і Глорія — яскрава блондинка з серця Бостону 🇺🇸
Ця строката четвірка проходить навчання, тестові й справжні місії в різних частинах світу 🌍, поступово відкриваючи і світ, і самих себе.
Сподобалось, наскільки легко читається текст — ковтається швидко і без напруги 📖 (можливо, через орієнтацію на підлітків). Часта зміна локацій не дає знудитись: і узбережжя Середземного моря, і Америка, і навіть Київ 🏔️
Приємно, що для молодої аудиторії піднімаються важливі теми: самовизначення, немовчання про насильство, стосунки митця і суспільства. Місцями хотілося б трохи менше прямолінійності, але для свого віку читача подано, здається, оптимально.
Головна героїня Поль — дуже приємна 🤍 Вона помиляється, росте, сумнівається — вийшов дуже живий персонаж. Мені було щиро шкода її в сцені, коли мама віддавала доньку до притулку Артеміди. Так, це був найкращий вибір для її майбутнього, але серцем важко було повірити, що за кілька хвилин мати готова віддати своє серденько іноземцю і можливо, ніколи не побачити знову💔
Чого хотілося б більше — глибини персонажів. З кожною місією ми ніби дізнаємось про дівчат трохи більше, але все одно вони залишились радше намальованими силуетами. Зовнішньо я уявила їх на всі 100 🎨, а от познайомитись по-справжньому так і не вдалось.
Підсумую: для знайомства з авторкою і сучасною пригодницькою прозою для підлітків —книжка закрила всі очікування. Це приємне, динамічне читання з гарною атмосферою і правильними акцентами ✨
Але без тієї іскри, яка змушує одразу бігти за продовженням. Можливо, колись повернусь до серії — але точно не найближчим часом.
💭 "А щодо питання про любов. Кілька років я була по вуха закоханою і дещо винесла з того кохання. Байдуже, якою неземною любов’ю він до тебе палає, але якщо твій любчик не замислюється над тим, що ти їстимеш на сніданок, де ти спатимеш цієї ночі і чи не холодно тобі буде на вулиці без хустки, — то гріш ціна такій любові."
💭"— Уроки самооборони, — раптом випалила Амелі.
— Не розчула? — звела на неї очі директорка.
— Як захистити себе у цьому жорстокому і безжалісному світі, — пояснила Амелі.
— Пробачте, як вас там, міс Амелі, але ми в жіночій християнській школі. Будь-які речі, пов’язані з насильством, неприпустимі.
— Тоді я просто навчатиму їх підставляти другу щоку."