What do you think?
Rate this book
Чому в українському мистецтві є великі художниці
Книга Дослідницької платформи PinchukArtCentre «Чому в українському мистецтві є великі художниці» є однією з перших спроб розповісти історію українського мистецтва через гендерну оптику, починаючи від кінця ХІХ до мистецьких дослідів початку XXI століття. Ця історія складена з прихованих сторінок біографій діячок українського мистецтва, де поряд із визначними постатями можна побачити й імена тих, хто був забутий або маловідомий широкому загалу.
- GenresArt
224 pages, Hardcover
Published January 1, 2019
5 people are currently reading
47 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 4 of 4 reviews
January 25, 2020
"Чому в українському мистецтві є великі художниці" - це колективна монографія сучасних дослідниць про українських мисткинь.
Ця книга - зразок потужного наукового дослідження. Найбільше мені сподобалися статті Катерини Яковленко (програмна стаття для книги), Тетяни Кочубінської (про Юлію Укадер) і дуже поетичний текст Влади Ралко. Цікаві думки щодо становлення парадигми соцреалізму у статтях Катерини Бадянової і Лізавети Герман, дуже зворушливий і приємний текст Тетяни Жмурко про сестер Синякових. Серед текстів про сучасних мисткинь виділю статтю Галини Глеби про Оксану Чепелик і її "Хроніки від Фортінбраса".
"Чому в українському мистецтві є великі художниці" - дуже приємна книга. У ній красиво все: від палітурки з тисненням (на жаль, маркої, зате приємної на дотик) до ілюстрацій. Окремі надруковано на двох сторінках. Часто друк ілюстрації на весь розворот - найслабший бік ілюстрованого видання), але ця книга - шита, а не клеєна, тож добре роздивитися такі ілюстрації - не проблема.
У мене, втім, є зауваження до коректури книги і статті про картину Тетяни Яблонської "Хліб". Перша заувага: писавши "Хліб" наприкінці 1940-х, мисткиня аж ніяк не могла їздити у Хмельницьку область. У Кам'янець-Подільську - легко. Але в Хмельницьку - тільки після 4 лютого 1954 року. Друга моя заувага до статті пов'язана з репродукцією картини "Хліб", яка, на мою думку, мала б займати весь розворот.
Щодо верстки: найменш вдалими видаються сторінки з архівними світлинами, де 3 фотографії щільно прилягають і нагромаджуються одна на одну (с. 172, 176-181). Протягом перегляду цих сторінок у мене виникла стійка асоціація з громадським транспортом у годину-пік. Особливо ця тиснява впадає у вічі, коли перегортаєш сторінку і бачиш світлини із сучасними мисткинями, де так багато простору (с. 196-211).
Можливо, через брак простору, а може, з інших причин, але на сторінках 177 і 181 читач_ка має бути уважн_ою: підписи фотографій не те, чим видаються на перший погляд.
В умовах книжкового ринку ця книга - якісний поліграфічний продукт для тих, хто вже прочитав "Це зробила вона" й/або "Це теж зробила вона", але ще не готовий читати "Другу стать" і цікавиться мистецтвом.
Ця книга - зразок потужного наукового дослідження. Найбільше мені сподобалися статті Катерини Яковленко (програмна стаття для книги), Тетяни Кочубінської (про Юлію Укадер) і дуже поетичний текст Влади Ралко. Цікаві думки щодо становлення парадигми соцреалізму у статтях Катерини Бадянової і Лізавети Герман, дуже зворушливий і приємний текст Тетяни Жмурко про сестер Синякових. Серед текстів про сучасних мисткинь виділю статтю Галини Глеби про Оксану Чепелик і її "Хроніки від Фортінбраса".
"Чому в українському мистецтві є великі художниці" - дуже приємна книга. У ній красиво все: від палітурки з тисненням (на жаль, маркої, зате приємної на дотик) до ілюстрацій. Окремі надруковано на двох сторінках. Часто друк ілюстрації на весь розворот - найслабший бік ілюстрованого видання), але ця книга - шита, а не клеєна, тож добре роздивитися такі ілюстрації - не проблема.
У мене, втім, є зауваження до коректури книги і статті про картину Тетяни Яблонської "Хліб". Перша заувага: писавши "Хліб" наприкінці 1940-х, мисткиня аж ніяк не могла їздити у Хмельницьку область. У Кам'янець-Подільську - легко. Але в Хмельницьку - тільки після 4 лютого 1954 року. Друга моя заувага до статті пов'язана з репродукцією картини "Хліб", яка, на мою думку, мала б займати весь розворот.
Щодо верстки: найменш вдалими видаються сторінки з архівними світлинами, де 3 фотографії щільно прилягають і нагромаджуються одна на одну (с. 172, 176-181). Протягом перегляду цих сторінок у мене виникла стійка асоціація з громадським транспортом у годину-пік. Особливо ця тиснява впадає у вічі, коли перегортаєш сторінку і бачиш світлини із сучасними мисткинями, де так багато простору (с. 196-211).
Можливо, через брак простору, а може, з інших причин, але на сторінках 177 і 181 читач_ка має бути уважн_ою: підписи фотографій не те, чим видаються на перший погляд.
В умовах книжкового ринку ця книга - якісний поліграфічний продукт для тих, хто вже прочитав "Це зробила вона" й/або "Це теж зробила вона", але ще не готовий читати "Другу стать" і цікавиться мистецтвом.
December 12, 2020
Цікава книжка, її приємно читати, чіпати, розглядати.
Хіба що виникло відчуття, що книжку треба було зробити швидко, і тому в неї взяли все наявне, що стосувалося теми, і нема цілісності. То мова про окремих обраних художниць, то про окремі кілька творів, то про закриття мистецького центру. Словом, мені бракувало систематичності замість хаотичного вихоплення окремих елементів.
Попри те, книжка сподобалась.
Хіба що виникло відчуття, що книжку треба було зробити швидко, і тому в неї взяли все наявне, що стосувалося теми, і нема цілісності. То мова про окремих обраних художниць, то про окремі кілька творів, то про закриття мистецького центру. Словом, мені бракувало систематичності замість хаотичного вихоплення окремих елементів.
Попри те, книжка сподобалась.
March 30, 2024
Відразу хочу зазначити чудову обкладинку: обрамлена рамка, але відсутній твір. Наче і були жінки-художниці, але не опроявлені, можливо десь блукають далеко за рамкою.
Збірка статей про декількох мисткинь, чиє мистецтво перегукується з критикою суспільства (чи то радянського, чи то незалежного) та має у підґрунті феміністичні ідеї: місце жінки, її оголеність, чуттєвість, архетипність, дихотомія влади й підпорядкуванню чоловіку, суспільству, культурі. Кожна мисткиня унікальна у своїх проявах, для мене особисто відкриттям була Влада Ралко (не її саме творчість, а напрочуд гарний літературний текст), Юлія Укадер (живе скульптурне оголене жіноче тіло), Ірина Пап (перша фотографиня, яка у срср мала змогу на рівні з чоловіками їздити за кордон та знимкувати).
Збірка концептуально розхристана: хотілось більше аналітики творів, а не перераховування назв робіт. А також - ще більше додати жіночих імен, не лише акцентуватись на завсідницях ПінчукАртЦентру.
Збірка статей про декількох мисткинь, чиє мистецтво перегукується з критикою суспільства (чи то радянського, чи то незалежного) та має у підґрунті феміністичні ідеї: місце жінки, її оголеність, чуттєвість, архетипність, дихотомія влади й підпорядкуванню чоловіку, суспільству, культурі. Кожна мисткиня унікальна у своїх проявах, для мене особисто відкриттям була Влада Ралко (не її саме творчість, а напрочуд гарний літературний текст), Юлія Укадер (живе скульптурне оголене жіноче тіло), Ірина Пап (перша фотографиня, яка у срср мала змогу на рівні з чоловіками їздити за кордон та знимкувати).
Збірка концептуально розхристана: хотілось більше аналітики творів, а не перераховування назв робіт. А також - ще більше додати жіночих імен, не лише акцентуватись на завсідницях ПінчукАртЦентру.
May 19, 2025
Збірка нерівномірна. За Рибачук і Укадер дякую
Displaying 1 - 4 of 4 reviews