Історії героїв Марічки Паплаускайте можна читати із захопленням, недовірою чи острахом, але ними не можна не дивуватися. Ці люди не є святими, ба більше — вони помилялися і помиляються, іноді фатально.
Пастор, який врятував тисячі залежних від вулиці й наркотиків дітей у Маріуполі. Науковець, якого викрали та ув’язнили бойовики «ДНР». Власниця успішного бізнесу, яка не змогла врятувати від смерті власну доньку, що мала рідкісне захворювання. Новонавернений християнин, засуджений довіку за вбивства та зґвалтування. Столяр, який таємно від комуністичної влади провадив Богослужіння у квартирах вірян.
Кожен із героїв книжки сконцентрував у собі неймовірну енергію та готовність усупереч обставинам бути чи залишитися людиною: щирою, складною, відкритою, вразливою, доброю, суперечливою, талановитою.
Марічка Паплаускайте — українська репортерка; співзасновниця та головна редакторка онлайнового журналу Reporters; викладачка Школи журналістики Українського католицького університету. Народилася в Миколаєві. Має історичну та журналістську освіту. Працює у жанрі художнього репортажу. Двічі лауреатка відкритого конкурсу для журналістів «Text». Фіналістка Конкурсу професійної журналістики «Честь професії – 2019» у номінації «Найкращий репортаж».
Марічка Паплаускайте — українська журналістка, редакторка, письменниця й медіаменеджерка. Співзасновниця групи видань The Ukrainians Media та шеф-редакторка друкованого журналу Reporters. Марічка має 16 років досвіду у журналістиці та є амбасадоркою жанру літературного репортажу в Україні.
Фіналістка професійного конкурсу «Честь професії» (2019, 2020) та Премії імені Георгія Ґонґадзе (2021). Укладачка та співавторка книжки «77 днів лютого» (2022).
11 репортажів-історій дивовижних і не тільки, реальних людей, деяких із них ви знає, деяких ні. Але кожен із них відкриє вам свою особисту історію. Цю книгу читала главу за главою, роблячи паузи для роздумів між ними
Збірка репортажів Марічки Паплаускайте читається, як правдивий роман (або як "література факту"). Роман про біль і світло, про відчай і віру, про любов, яка є Богом, і Бога, який є любов. Це книжка, яка наповнює. . Серед героїв книжки - священики, пастори і черниці, убивці і люди, які пережили полон, матері невиліковно хворих дітей і навіть один із рокстарів сучукрліту - Іздрик. Трохи святі. Трохи мученики. Трохи грішники. У них усіх стосунки із Богом особливі. Часто - складні. Але всі вони зрештою прийшли до якоїсь віри. Я думаю, тому що без неї життя (особливо якщо воно геть не безхмарне) було би зовсім нестерпним. . Для журналістів ця книжка - прекрасний приклад чудової роботи. Але вона буде цікавою не тільки для них (нас :)). Вона здатна підібрати ключ до сердець дуже багатьох різних читачів, бо любов, надія і віра - то щось таке дуже універсальне й потрібне усім. .
Книга справді дуже добре написана, репортажі справжні, чіпляють за душу, канонічно прекрасні. Але історії не всі зачепили, і не всі здались доречними в книзі про пошуки Бога. Можливо, то моя скептичність до релігійної віри, але все ж. Хотілося б почитати якінебудь інші репортажі авторки.
це дуже незвичний для мене формат читання, адже книжка написана у формі художнього репортажу, що нечасто трапляється мені до рук. отже, це збірка історій, часто розказаних майже від першої особи, про… людей. про різних людей, про шматочки їхніх життів, уламки історій, де явно або й незримо, але незмінно присутній Бог. і хоча у книжки один автор, але її герої говорять кожен своїм власним голосом, розповідаючи кожен про своє. про навернення, про втрати, про війну, про моторошне минуле... і складається враження особистого знайомства з героєм, інтимної розмови віч на віч. це дуже цінно. надзвичайна книжка
розвідка про віднайдення віри в різних обставинах. попри моторошність історій деяких герої_нь (смерть близьких, наркотичні залежності, вбивства), авторці вдається зберегти світлий тон оповіді. але важко позбутися враження, що тобі нав‘язують ідею, мовляв, релігія — вихід із будь-якої ситуації.
З першого погляду здається, що книгу легко бцде читати. Так і є. Але не легко все прийняти, зрозуміти. Книгу читала у важкий момент в житті і вона справді була своєрідною підтримкою.
якщо ви втомилися від сірості й відчуваєте, що бракне сили дочекатися тепла і сонця, прочитайте цю книжку, після неї точно стане світліше й тепліше. щоправда, не гарантую, що при цьому не будете плакати. я в деяких моментах безсоромно ридала. але це були сльози очищення, як весняні дощі, що змивають із землі всяку каку. після них так легко дихається! і вдячно! "Бог дивовижних людей та інших грішників" - книжка про любов, не тільки до Бога, а і до людей, до життя, при чому любов не на словах чи на рівні почуттів, а в діях - які вже тут і зараз змінюють світ на краще. це 11 історій різних, дуже різних людей, але полотно їхнє зіткане так майстерно, що в книжку просто пірнаєш і не можеш зупинитися. Марічка Паплаускайте направду дивовижна оповідачка, не знаю, як їй вдалося настільки і розчинитися в кожній історії, і залишитися в ній. *** "Коли любиш, маєш стільки добра в серці. І від того світ навколо здається прекраснішим" *** про одне тільки шкода - наклад тільки 1000 примірників, хочеться ж, щоб її прочитали всі
Непрості історії, але про них треба знати. Коли зустрічаєш на сторінках знайомі прізвища, то ще більше мотивації про них читати, бо розумієш, що це все правда. Іноді дуже важка, але така, яка є. Як на мене, остання історія не дуже вписується в загальний ланцюжок і книга була б ціліснішою, якби історій було 10, але автор напевно мала своє бачення.
Книга варта прочитання. І не через її велику художню чи публіцистичну цінність, а через людей, про яких пише авторка. Кожна історія - скупчення подій, думок та емоцій, які змушують трошки краще зрозуміти і прийняти в усій його красі та потворності такий "хитровиєбаний організм" (цитата пана Іздрика))) як людина.