What do you think?
Rate this book
Я, Ніна
Ця історія змінить ваше життя, як змінила моє. Вона - інструмент для пошуку себе та власних цінностей. "Я, Ніна" - перша українська книга про публічну людину, яка пережила рак. Оповідь сповнена переживань, болю, кохання та сили. Вона про кожного з нас. Бо собою ми стаємо тільки тоді, коли втрачаємо. Як зберегти себе й чому варто жити - моя сповідь. Надихніться... І любіть, що б не сталося.
208 pages, Hardcover
Published December 1, 2019
3 people are currently reading
143 people want to read
About the author
Яніна Соколова
2 books9 followersАктриса, журналіст і телеведуча програм «Рандеву» і «Кіно» на 5 каналі, також ведуча проекту «Вечер с Яниной Соколовой» на YouTube.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 31 reviews
January 19, 2020
Читаючи книгу пригадувала як важливо бачити в особі лікаря друга і відчувати довіру.
Як чудово мати довкола рідних і друзів, що підтримують.
Книга збивала з пантелику, так як написана публічною особою, і весь час думаєш, що так було в її житті :)
Книга потрібна!
Її потрібно було написати!
Дякую.
Дуже сподобалось післяслово.
«Ми не знаємо, що буде з нами за годину, за рік, п’ять або двадцять п’ять років. Усі під небом. Так, і воно часто дає сигнали, але щастя залежить тільки від нас самих, ні від кого більше. Живіть на повну. Ризикуйте, закохуйтеся, подорожуйте, цінуйте й перестаньте зважати на те, що думають про вас ті, хто не заслуговує й на мить ваших думок. Позбудьтеся токсичних людей навколо. Відпустіть тих, хто зневірює. Оточіть себе тими, хто любить і дбає... Не відкладайте на завтра можливість бути щасливими. Приймайте себе такими, якими ви є. Любіть... Рак - дурак. Але він навчив мене любити і боротися.»
Не бійтеся!
І пам’ятайте про обійми.
Вони дуже важливі. :)
Як чудово мати довкола рідних і друзів, що підтримують.
Книга збивала з пантелику, так як написана публічною особою, і весь час думаєш, що так було в її житті :)
Книга потрібна!
Її потрібно було написати!
Дякую.
Дуже сподобалось післяслово.
«Ми не знаємо, що буде з нами за годину, за рік, п’ять або двадцять п’ять років. Усі під небом. Так, і воно часто дає сигнали, але щастя залежить тільки від нас самих, ні від кого більше. Живіть на повну. Ризикуйте, закохуйтеся, подорожуйте, цінуйте й перестаньте зважати на те, що думають про вас ті, хто не заслуговує й на мить ваших думок. Позбудьтеся токсичних людей навколо. Відпустіть тих, хто зневірює. Оточіть себе тими, хто любить і дбає... Не відкладайте на завтра можливість бути щасливими. Приймайте себе такими, якими ви є. Любіть... Рак - дурак. Але він навчив мене любити і боротися.»
Не бійтеся!
І пам’ятайте про обійми.
Вони дуже важливі. :)
February 23, 2020
Трохи не те, що я очікувала. Але це дуже щира історія боротьби з хворобою і за щастя. Прочитала за 2 години.
Раджу тим, хто втратив сенси.
І до лікаря треба сходити. Про всяк випадок.
"Ми не знаємо, що буде з нами за годину, за рік, п’ять або двадцять п’ять років. Усі під небом. Так, і воно часто дає сигнали, але щастя залежить тільки від нас самих, ні від кого більше. Живіть на повну. Ризикуйте, закохуйтеся, подорожуйте, цінуйте й перестаньте зважати на те, що думають про вас ті, хто не заслуговує й на мить ваших думок. Позбудьтеся токсичних людей навколо. Відпустіть тих, хто зневірює. Оточіть себе тими, хто любить і дбає... Не відкладайте на завтра можливість бути щасливими. Приймайте себе такими, якими ви є. Любіть... Рак - дурак. Але він навчив мене любити і боротися"
Раджу тим, хто втратив сенси.
І до лікаря треба сходити. Про всяк випадок.
"Ми не знаємо, що буде з нами за годину, за рік, п’ять або двадцять п’ять років. Усі під небом. Так, і воно часто дає сигнали, але щастя залежить тільки від нас самих, ні від кого більше. Живіть на повну. Ризикуйте, закохуйтеся, подорожуйте, цінуйте й перестаньте зважати на те, що думають про вас ті, хто не заслуговує й на мить ваших думок. Позбудьтеся токсичних людей навколо. Відпустіть тих, хто зневірює. Оточіть себе тими, хто любить і дбає... Не відкладайте на завтра можливість бути щасливими. Приймайте себе такими, якими ви є. Любіть... Рак - дурак. Але він навчив мене любити і боротися"
January 29, 2020
Ох. Книжка читається легко, в сенсі: швидко, в сенсі: плавно. Але авжеж, вона важка, бо вся оповідь побудована навколо історії лікування від раку, і хочеться плакати в процесі, і згадуються власні вразливості.
June 1, 2021
З усією повагою до авторки, мені ця сповідь не здалася щирою. Проте прочитати варто, хоча б лише задля нагадування про важливість життя в моменті тут і зараз. 'І любить, щоб не сталося'.
January 19, 2025
5⭐️
Захоплююсь всім що робить Яніна! Багато прочитав неочікуваних фактів з життя, а ще класний виклад історії! Багато знову сильних моментів життя!
Однозначно читати!
Захоплююсь всім що робить Яніна! Багато прочитав неочікуваних фактів з життя, а ще класний виклад історії! Багато знову сильних моментів життя!
Однозначно читати!
September 19, 2023
Найбільше в цій історії відчувалась складність прийняти свою вразливість. Важливе усвідомлення, думаю, саме завдяки йому героїня стає сильнішою.
В цій історії новина про рак є тригером, але не можу сказати що текст зациклений лише на хворобі. Багато саме про переживання і відчуття, які описані майстерно і дуже щирою.
В цій історії новина про рак є тригером, але не можу сказати що текст зациклений лише на хворобі. Багато саме про переживання і відчуття, які описані майстерно і дуже щирою.
December 24, 2020
До мурашок, до ридання...
Плакала, бо згадувала близьку подругу яка згасла мов свічка за два тижні - позбавлена можливості боротись з раком.
Я, Ніна - це про дуже важливе, життєвонеобхідне і болюче
"Приймати допомогу, що йде від любові, - це було одне з найправильніших рішень за час лікування"
"Хірурги часто розповідають, що їм доводиться робити людям боляче, щоб ті жили. Я думаю, що так само часом доводиться говорити одне одному правду, щоб жити далі"
Плакала, бо згадувала близьку подругу яка згасла мов свічка за два тижні - позбавлена можливості боротись з раком.
Я, Ніна - це про дуже важливе, життєвонеобхідне і болюче
"Приймати допомогу, що йде від любові, - це було одне з найправильніших рішень за час лікування"
"Хірурги часто розповідають, що їм доводиться робити людям боляче, щоб ті жили. Я думаю, що так само часом доводиться говорити одне одному правду, щоб жити далі"
November 20, 2021
У нашому суспільстві не прийнято говорити про рак. Це так, ніби від розмов про нього можна заразитися ним. Тому всі розмови стаються дуже тихо і "без лишніх вух".
Нам так не вистачає цих слів про рак, орфанні захворювання, СНІД, розсіяний склероз. В Україні так мало місць пристосованих для людей з інвалідністю. Все ж простіше закрити очі, сказати "я не бачу - значить цбого і немає".
А діти. Дітям взагалі не можна говорити про слово на букву "р". Ви ж їх налякаєте. Та і про смерть не говоріть, не говоріть ні про що, що може їх поранити. Не говоріть.
Здається у кожного дорослого є історія пов'язана з раком. Рідні, знайомі, близькі, ви самі - хтось вже став жертвою "неправильного поділу клітин". І життя іде далі. Зі своїми поправками, поразками, ударами та підніжками.
Говорити про рак публічно - це виклик. А написати про це книгу, підтримувати онкохворих та привертати до "проблеми мовчання" увагу - це викликати захват і повагу.
Я прочитала за раз всю книгу. Занадто емоційно, щоб відірватись. Занадто чесно, щоб не вірити. Занадто близько, щоб не розуміти.
"Я, Ніна" - це щось дуже близьке і дуже таємниче. Чесно, відверто, до істеричного сміху і сліз. Дещо неймовірне і безумовно варте уваги.
Нам так не вистачає цих слів про рак, орфанні захворювання, СНІД, розсіяний склероз. В Україні так мало місць пристосованих для людей з інвалідністю. Все ж простіше закрити очі, сказати "я не бачу - значить цбого і немає".
А діти. Дітям взагалі не можна говорити про слово на букву "р". Ви ж їх налякаєте. Та і про смерть не говоріть, не говоріть ні про що, що може їх поранити. Не говоріть.
Здається у кожного дорослого є історія пов'язана з раком. Рідні, знайомі, близькі, ви самі - хтось вже став жертвою "неправильного поділу клітин". І життя іде далі. Зі своїми поправками, поразками, ударами та підніжками.
Говорити про рак публічно - це виклик. А написати про це книгу, підтримувати онкохворих та привертати до "проблеми мовчання" увагу - це викликати захват і повагу.
Я прочитала за раз всю книгу. Занадто емоційно, щоб відірватись. Занадто чесно, щоб не вірити. Занадто близько, щоб не розуміти.
"Я, Ніна" - це щось дуже близьке і дуже таємниче. Чесно, відверто, до істеричного сміху і сліз. Дещо неймовірне і безумовно варте уваги.
July 28, 2023
Це книга про хворобу, про жінку, про сім’ю, про ідентичність, про зміни, про прийняття себе слабкими. Ця книга дуже відверта і це її сила. Та все ж є дещо, що мене занепокоїло та відштовхнуло. Це слова співавторки Яніни Соколової в кінці: «Не шукайте співпадінь із моїм життям. Їх там обмаль,…»
А я власне думала, що це її історія. Оця сила відвертості розсіялась в ту мить, коли я не зрозуміла про кого ця книга. Я не хочу знецінювати житя та боротьбу будь-якої жінки з раком та її мотивацію жити, та все ж почуваю себе дещо обманутою у своїх очікуваннях. Адже це історія про Яніну? Чи ні?
Але це були мої очікування. Я хотіла залізти в життя відомої людини щоб зрозуміти своє ставлення до неї. Чи не логічно, що вона хоче залишити хоч щось лише собі. Читачам вона дала стільки, скільки вважала за потрібне. Думаю, що це свідоме рішення. Рішення, гідне поваги.
Отож, я рекомендую цю історію до прочитання. Можливо, вона не змінить вашого життя. Ми не повинні покладати так багато на книги, адже життя саме в наших руках.
А я власне думала, що це її історія. Оця сила відвертості розсіялась в ту мить, коли я не зрозуміла про кого ця книга. Я не хочу знецінювати житя та боротьбу будь-якої жінки з раком та її мотивацію жити, та все ж почуваю себе дещо обманутою у своїх очікуваннях. Адже це історія про Яніну? Чи ні?
Але це були мої очікування. Я хотіла залізти в життя відомої людини щоб зрозуміти своє ставлення до неї. Чи не логічно, що вона хоче залишити хоч щось лише собі. Читачам вона дала стільки, скільки вважала за потрібне. Думаю, що це свідоме рішення. Рішення, гідне поваги.
Отож, я рекомендую цю історію до прочитання. Можливо, вона не змінить вашого життя. Ми не повинні покладати так багато на книги, адже життя саме в наших руках.
October 28, 2024
Ця книга не про рак, а про нещасливий шлюб. Дуже багато образ на чоловіка, думок, що вирують навколо одних і тих самих проблем, але так і не формуються в конкретні питання. Дуже шкода, що у героїні не знайшлось жодної душі (чоловіка, мами, подруги), перед якою можна було б відкритися і поділитися болем. Цікаво, що ця роль впала на недокоханця-друга, який з обʼєктивних причин з нею впоратись не міг – це такий самосаботаж?
Як на мене, дуже багато пафосу, героїня весь час намагається «тримати обличчя», в тому числі перед читачем, ще й ці безкінечні згадки, про те, яка вона суперуспішна і популярна.
Окремо хочу виділити посередній стиль викладу; від журналістки я очікувала чогось цікавішого. На таку маленьку книгу повторів було нестерпно багато.
Як на мене, дуже багато пафосу, героїня весь час намагається «тримати обличчя», в тому числі перед читачем, ще й ці безкінечні згадки, про те, яка вона суперуспішна і популярна.
Окремо хочу виділити посередній стиль викладу; від журналістки я очікувала чогось цікавішого. На таку маленьку книгу повторів було нестерпно багато.
March 23, 2024
Буквально на кожній сторінці постійні нагадування, яка Яніна суперпопулярна, суперзайнята, супервпізнавана суперзірка. На одному розвороті двічі згадувалось, що її голос "знають сотні тисяч людей у всій країні"
��овага за пережите, але це не книжка, а ода любування до самої себе
��овага за пережите, але це не книжка, а ода любування до самої себе
May 13, 2025
Просто подяка авторці, що в такій життєствердній манері написала цю книгу, показуючи яку треба мати силу, щоб подолати рак, і ще більшу силу, щоб дозволити собі бути вразливою, щоб попросити про допомогу найближчих
January 30, 2022
Читається за один вечір - затягує і легко йде. Життєва
July 25, 2022
Дуже важливі теми підіймаються в книжці: вчасно встановлені діагнози, про боротьбу із собою в найжахливіший період в житті, підтримка родини та друзів, вміння приймати допомогу, яка надається з любов'ю і важливість проговорювати проблеми, не чекаючи доки хтось здогадається, що малось на увазі.
November 30, 2023
Після такої рекламної кампаннії очікував більшого. Як життєствердна історія - цікава, як художній твір - слабенька.
January 1, 2025
Ніколи б не хотіла мати приводу прочитати цю книгу, але мій онколог порадив. Для онкопацієнтів це дійсно допомога для розуміння важкого шляху попереду і як його здолати. 🤞 З вірою у найкраще і свою силу здолати цей страшний діагноз задля життя далі, і бажано щасливого.
January 19, 2020
Дуже хороша книжка, яка піднімає важливу тему. В головної героїні Ніни Сокіл (ака Яніни Соколової) діагностують рак і ми спостерігаємо як він впливає на різні частини її життя: стосунки з чоловіком та дітьми, відношення до неї інших людей, та перш за все на моральний стан самої Ніни. Окрім хвороби, передове місце в творі має любовний трикутник - хоч це доволі стандартно, плюс тут одна ланка платонічна, ми можем побачити хороші та погані способи надавати комусь турботу та підтримку, та подивитись на дії двох дуже різних за характерами людей. Дивлячись на поведінку та вчинки Ніни, Андрія і Макса можна почерпнути для себе певні уроки для таких складних ситуацій.
Це автобіографічна новела, тобто хоч велика частина матеріалу цього твору взята з досвіду самої Яніни, це не автобіографія. Проте моментами копіювання назв і подій з реального життя настільки точне (наприклад назви телепередач або згадка про співачку-політика яка пішла посеред інтерв'ю - так, ми здогадались про кого мова, але навіщо це було включати?), що задається питання чи варто було це маскування робити? Можливо було б органічніше використовувати справжнє ім'я, а то хоч декілька букв і прибрали, особисто в мене був доволі чіткий образ Яніни (тієї що справжня :) ) як головної героїні.
Книжка читається на одному диханні, як для української літератури це дуже хороший твір - рекомендую!
Це автобіографічна новела, тобто хоч велика частина матеріалу цього твору взята з досвіду самої Яніни, це не автобіографія. Проте моментами копіювання назв і подій з реального життя настільки точне (наприклад назви телепередач або згадка про співачку-політика яка пішла посеред інтерв'ю - так, ми здогадались про кого мова, але навіщо це було включати?), що задається питання чи варто було це маскування робити? Можливо було б органічніше використовувати справжнє ім'я, а то хоч декілька букв і прибрали, особисто в мене був доволі чіткий образ Яніни (тієї що справжня :) ) як головної героїні.
Книжка читається на одному диханні, як для української літератури це дуже хороший твір - рекомендую!
April 16, 2022
Сильна, і дуже важлива книжка. Без понтів, чесно - про почуття, з якими тобі доводиться стикнутися, коли тобі ставлять онкодіагноз. Про необхідність психологічної підтримки - надто, за складних стосунків з чоловіком та коли в тебе двоє дітей, а ти - успішна, сильна та незалежна. Про те, що рак - не обирає, багатий ти чи бідний, здоровий чи хворий, жінка чи чоловік.
**
Спершу хотіла завести її в паперовому форматі, та, чомусь, передумала. І от тепер, все ж вирішила прочитати - хоча, цього разу - вже в аудіоформаті. Дуже гарна начитка Ольги Купріян. Зрештою, важлива історія, яка показує - чому немає сенсу боятися (недарма це друга назва) - бо завтра може не настати.
**
Мені сподобалося, хоча, книжка доволі коротенька. Наче щось залишається недосказаним, після всіх цих сторінок, не знаю... Розумію, що "вау" від книжок з такою тематикою - очікувати просто наївно. Але все ж, мені чогось не вистачило, тому лише 4/5 зірочок.
**
Спершу хотіла завести її в паперовому форматі, та, чомусь, передумала. І от тепер, все ж вирішила прочитати - хоча, цього разу - вже в аудіоформаті. Дуже гарна начитка Ольги Купріян. Зрештою, важлива історія, яка показує - чому немає сенсу боятися (недарма це друга назва) - бо завтра може не настати.
**
Мені сподобалося, хоча, книжка доволі коротенька. Наче щось залишається недосказаним, після всіх цих сторінок, не знаю... Розумію, що "вау" від книжок з такою тематикою - очікувати просто наївно. Але все ж, мені чогось не вистачило, тому лише 4/5 зірочок.
September 18, 2022
Щойно прямо в машині дочитала цю книжку. Не могла наважитись взятись за неї цілий рік, бо знала, що буду переносити історію Yanina Sokolova на себе.
А коли почала читати - не змогла зупинитись до самого кінця. Не плакала, хоча пару разів сльози підступали до горла.
Просто ця книжка не про жалість та співчуття. Вона про любов і про перемогу життя. Треба бути дійсно справді настільки сильною, щоб не боятись показати свою слабкість, всю себе зсередини.
Звісно, я знайшла паралелі з собою. Ми ж у всіх книжках шукаємо спільність зі своїм життям, правда? Для чого тоді читати?
Наприклад, одна цитата, яка прям точно про мене: «Хіба я пасую перед труднощами? «Ти виросла в Запоріжжі, дитинко», - проспівала вголос і всміхнулась. Ця фраза завжди мене заземляла. Бувало і складніше».
Ви маєте купити собі та прочитати. Тим більше, що з кожної книжки частина суми іде на підтримку проєкту Я, Ніна.
А коли почала читати - не змогла зупинитись до самого кінця. Не плакала, хоча пару разів сльози підступали до горла.
Просто ця книжка не про жалість та співчуття. Вона про любов і про перемогу життя. Треба бути дійсно справді настільки сильною, щоб не боятись показати свою слабкість, всю себе зсередини.
Звісно, я знайшла паралелі з собою. Ми ж у всіх книжках шукаємо спільність зі своїм життям, правда? Для чого тоді читати?
Наприклад, одна цитата, яка прям точно про мене: «Хіба я пасую перед труднощами? «Ти виросла в Запоріжжі, дитинко», - проспівала вголос і всміхнулась. Ця фраза завжди мене заземляла. Бувало і складніше».
Ви маєте купити собі та прочитати. Тим більше, що з кожної книжки частина суми іде на підтримку проєкту Я, Ніна.
June 25, 2025
Давно хотіла прочитати, але постійно відкладала, бо було страшно подивитися на реальність, через яку доводиться проходити багатьом людям, на жаль...
Книга перевершила очікування, бо всупереч хворобі життя триває, тож книга підсвічує чимало інших важливих тем, які я не сподівалася побачити в цій оповіді. Про самотність і близькість, правду і брехню, про ілюзії, прийняття реальності та її ігнорування, втеча від проблем і їх вирішення... "Я переконала себе, що не брешу, просто є різні рівні правди, які ми можемо витримати". "Хірурги часто розповідають, що їм доводиться робити людям боляче, щоб ті жили. Я думаю, що так само часом доводиться говорити одне одному правду, щоб жити далі".
Що сподобалося:
1. Це буквально дуже хороша книжка на вечір. Вона така для жінок і про жінок - сильних, самодостатніх, успішних, які залишаються в Україні і продовжують якісно робити свою справу, як Ніна та Олександра. "А я пнулася! Переді мною зачиняли всі можливі двері, проте я вперто пнулася і пнулася...". "Вирішую складне найпершим, щоб далі було легше ".
2. Книга-нагадування про цінність життя, здоров'я, родини. Про уважність до свого самопочуття. Про час, який важливо не пропустити. І про вміння відпускати і пробачати собі, якщо трапилося інакше. "Страшенно на себе злюся, що в цей єдиний раз зробила не так, як завжди роблю - не перевірила факти...цей голос неможливо заглушити в собі досі".
3. Важливою темою є також прийняття змін у собі: "Я красива. Просто тепер це - не пріоритет. Я жива". "Самоіронія дає відчуття захищеності: якщо ти жартуєш на цю тему, тебе не зачіпають жарти інших".
4. Є дуже сильні моменти, від яких мурашки шкірою біжать. Наприклад, про почуття і переживання близьких, які іноді самі не менше потерпають від безпорадності перед чужою хворобою. Про те, що коли людина відчуває себе слабкою (навіть якщо не показує це), то їй потрібно більше підтримки і не лише діями, а й буквально словами про любов. Про право бути слабкою і про невизначеність майбутнього. "Щоб, згадуючи про мене, мої діти розуміли: я багато чого встигла. Не варто мене жаліти". "Нема різниці, у що ми віримо, головне - у що вірять ті, хто нас хоронитиме". Пронизливо показано як зростає відчуженість між людьми, які замість щирої розмови обирають життя в образах та ілюзіях. Переживання досвіду боротьби з хворобою змінює обох, але "ніхто не може дати гарантій, чи сподобаються нам обом оновлені версії одне одного".
5. Сама манера оповіді дуже легка і органічна. Діалоги легко переходять у спогади, в спогади - у рефлексії на поточні події. Т��кст перемежований цікавими міркуваннями чи якимись миттєвими спостереженнями, які надзвичайно олюднюють оповідь. "Якщо довго й пильно в когось вдивлятися, то завжди побачиш у людині красу".
6. Книга оповідає історію хвороби публічної людини, тому окрім фізичного болю і невпевненості у майбутньому ("Цікаво, коли час у тебе ще більш обмежений, чи втиснеш у нього всі ті мрії, які роками відкладала?"), героїня також потерпає від необхідності ховати своє справжнє життя, переживання та емоції під маскою, причому навіть перед родиною. Залишатися у формі, тримати себе, щоб ніхто нічого не помітив вартує титанічних зусиль. На жаль, тільки після пережитого болю героїня змогла відпустити контроль, пробачити неідеальність собі та іншим, в також відчути вдячність. "Це не соромно - приймати допомогу й підтримку там, де її пропонують від любові".
Наприкінці книги усі події відбуваються у якомусь спресованому проміжку часу. І з одного боку, такий підхід посилює ефект кульмінації перед логічною розв'язкою, а з іншого - дуже відчувається саме як художній прийом, що контрастує з попереднім більш плавним текстом. Наприклад, прикінцеві діалоги з чоловіком - такі далекі від реальних розмов і звучать як несправджена мрія.
Книга доводить, що допоки триває життя - маємо за нього боротися, навіть якщо "часом доводиться терпіти біль, щоб вижити".
"Ніколи не здавайся. Адже тепер ти знаєш правило: поки ти жива, можливо все. Життя значно цікавіше за кіно".
"Страх нікуди не дівся, залишився поруч як інстинкт самозбереження. Як постійне нагадування жити так, щоб у будь-яку мить бути готовою відпускати... Проте я могла проживати кожен день свого життя так, щоб усе було недаремно".
Книга перевершила очікування, бо всупереч хворобі життя триває, тож книга підсвічує чимало інших важливих тем, які я не сподівалася побачити в цій оповіді. Про самотність і близькість, правду і брехню, про ілюзії, прийняття реальності та її ігнорування, втеча від проблем і їх вирішення... "Я переконала себе, що не брешу, просто є різні рівні правди, які ми можемо витримати". "Хірурги часто розповідають, що їм доводиться робити людям боляче, щоб ті жили. Я думаю, що так само часом доводиться говорити одне одному правду, щоб жити далі".
Що сподобалося:
1. Це буквально дуже хороша книжка на вечір. Вона така для жінок і про жінок - сильних, самодостатніх, успішних, які залишаються в Україні і продовжують якісно робити свою справу, як Ніна та Олександра. "А я пнулася! Переді мною зачиняли всі можливі двері, проте я вперто пнулася і пнулася...". "Вирішую складне найпершим, щоб далі було легше ".
2. Книга-нагадування про цінність життя, здоров'я, родини. Про уважність до свого самопочуття. Про час, який важливо не пропустити. І про вміння відпускати і пробачати собі, якщо трапилося інакше. "Страшенно на себе злюся, що в цей єдиний раз зробила не так, як завжди роблю - не перевірила факти...цей голос неможливо заглушити в собі досі".
3. Важливою темою є також прийняття змін у собі: "Я красива. Просто тепер це - не пріоритет. Я жива". "Самоіронія дає відчуття захищеності: якщо ти жартуєш на цю тему, тебе не зачіпають жарти інших".
4. Є дуже сильні моменти, від яких мурашки шкірою біжать. Наприклад, про почуття і переживання близьких, які іноді самі не менше потерпають від безпорадності перед чужою хворобою. Про те, що коли людина відчуває себе слабкою (навіть якщо не показує це), то їй потрібно більше підтримки і не лише діями, а й буквально словами про любов. Про право бути слабкою і про невизначеність майбутнього. "Щоб, згадуючи про мене, мої діти розуміли: я багато чого встигла. Не варто мене жаліти". "Нема різниці, у що ми віримо, головне - у що вірять ті, хто нас хоронитиме". Пронизливо показано як зростає відчуженість між людьми, які замість щирої розмови обирають життя в образах та ілюзіях. Переживання досвіду боротьби з хворобою змінює обох, але "ніхто не може дати гарантій, чи сподобаються нам обом оновлені версії одне одного".
5. Сама манера оповіді дуже легка і органічна. Діалоги легко переходять у спогади, в спогади - у рефлексії на поточні події. Т��кст перемежований цікавими міркуваннями чи якимись миттєвими спостереженнями, які надзвичайно олюднюють оповідь. "Якщо довго й пильно в когось вдивлятися, то завжди побачиш у людині красу".
6. Книга оповідає історію хвороби публічної людини, тому окрім фізичного болю і невпевненості у майбутньому ("Цікаво, коли час у тебе ще більш обмежений, чи втиснеш у нього всі ті мрії, які роками відкладала?"), героїня також потерпає від необхідності ховати своє справжнє життя, переживання та емоції під маскою, причому навіть перед родиною. Залишатися у формі, тримати себе, щоб ніхто нічого не помітив вартує титанічних зусиль. На жаль, тільки після пережитого болю героїня змогла відпустити контроль, пробачити неідеальність собі та іншим, в також відчути вдячність. "Це не соромно - приймати допомогу й підтримку там, де її пропонують від любові".
Наприкінці книги усі події відбуваються у якомусь спресованому проміжку часу. І з одного боку, такий підхід посилює ефект кульмінації перед логічною розв'язкою, а з іншого - дуже відчувається саме як художній прийом, що контрастує з попереднім більш плавним текстом. Наприклад, прикінцеві діалоги з чоловіком - такі далекі від реальних розмов і звучать як несправджена мрія.
Книга доводить, що допоки триває життя - маємо за нього боротися, навіть якщо "часом доводиться терпіти біль, щоб вижити".
"Ніколи не здавайся. Адже тепер ти знаєш правило: поки ти жива, можливо все. Життя значно цікавіше за кіно".
"Страх нікуди не дівся, залишився поруч як інстинкт самозбереження. Як постійне нагадування жити так, щоб у будь-яку мить бути готовою відпускати... Проте я могла проживати кожен день свого життя так, щоб усе було недаремно".
April 4, 2025
Це книга, яку складно оцінювати звичайною шкалою. Адже це — не просто історія, це досвід боротьби, життя, страху, надії, любові й втоми. Саме тому я поставила 5 із 5 — не за літературну форму, а за відвертість і силу, яка з неї лунає.
Читалася легко, а подекуди — навіть як роман, бо значна увага приділена стосункам героїні з чоловіком, її переосмисленню кохання, змін у собі. І, мабуть, саме через це я очікувала трішки іншого — більше філософських роздумів, більше глибоких думок про життя, хворобу, смерть, більше тих фраз, які хочеться виписати і повертатись до них.
Коли я дізналася, що книга не зовсім автобіографічна, стало трохи прикро — бо сприймала її як повну сповідь. Але все одно — вона заснована на реальних почуттях і досвіді, і це головне.
Мені хочеться, щоб кожна жінка, яка проходить через подібне, відчувала себе не самотньою. І ця книга, без сумніву, допомагає це зробити.
Читалася легко, а подекуди — навіть як роман, бо значна увага приділена стосункам героїні з чоловіком, її переосмисленню кохання, змін у собі. І, мабуть, саме через це я очікувала трішки іншого — більше філософських роздумів, більше глибоких думок про життя, хворобу, смерть, більше тих фраз, які хочеться виписати і повертатись до них.
Коли я дізналася, що книга не зовсім автобіографічна, стало трохи прикро — бо сприймала її як повну сповідь. Але все одно — вона заснована на реальних почуттях і досвіді, і це головне.
Мені хочеться, щоб кожна жінка, яка проходить через подібне, відчувала себе не самотньою. І ця книга, без сумніву, допомагає це зробити.
August 28, 2022
Прочитала за один день. По-перше, вона дуже коротка :) По-друге, доволі легко написана. По-третє, було не страшно - відомо ж, як закінчиться. Сподобалися описи "м*яса", через яке проходять пацієнти з раком, те, що вони переживають, і підказки про те, як їх підтримати.
Забрала одну зірку, бо, попри непересічну (на українському ринку) задумку, книга зроблена дещо попсово і приділяє забагато уваги романтичній лінії. Але навіть так мені прийшлося до смаку.
Забрала одну зірку, бо, попри непересічну (на українському ринку) задумку, книга зроблена дещо попсово і приділяє забагато уваги романтичній лінії. Але навіть так мені прийшлося до смаку.
February 25, 2021
Художня цінність книжки-«такоє» Проте: перше-це екзестинційна річ, що кидає в роздуми, про цінність існування та призначення; друге-це допомога крутому проекту, який витягує людей з лап смерті. А допомога крутому проекту-крута справа!!! Яніна дуже молодець! Читати та допомагати це обов‘язок Громадянина!
August 4, 2022
Вразлива і чуйна книга про жінку, яка більше всього на світі боялася бути слабкою. Історія боротьби, поразок - і фінальної перемоги. Не знаю, скільки в цій книзі фактологічно особистого, але відчувала дуже глибоко та ніжно все описуване, коли читала.
February 20, 2024
книга безперечно варта уваги, особливо що вона не про якусь абстрактну жінку, а про цілком конкретну, знайому нам, комусь за інтерв'ю, комусь інакше.
про себе можу сказати, що тепер ніколи не буду дивитися на Яніну Соколову так як раніше
про себе можу сказати, що тепер ніколи не буду дивитися на Яніну Соколову так як раніше
January 16, 2021
Дуже сильна книга, прочитала її за пару годин.
April 4, 2021
Very sincere and moving story. Thanks for sharing.
June 29, 2022
Шкода, що кардинальні зміни в житті стаються через втрати когось/чогось, а не коли ти цього просто захочеш і щось для цього робиш.
Напевно така природа людини.
Напевно така природа людини.
November 14, 2022
Щира розповідь про важку хворобу…
November 5, 2023
Історія сильної жінки, який кожен з нас уявляв з однієї сторони екрану, а вона опинилась в зовсім іншому екрані та іншій сцені... Важливо коли в такій ситуації є людина, яка підтримає, підкаже, обійме, полікує душу... В той же час важливо не перейти межу, таку крихку...
Коли на кону твоє життя, твоя сім'я і твоє майбутнє.
Яке майбутнє буде у тебе після того як, здається, що в один момент можеш все втратити. Що хотілось би змінити тобі?
Не бійся говорити, не бійся бути слабкою... Навіть сильні люди потребують любові і підтримки.
Не потрібно додумувати, що б сказав кожен із нас у певній ситуація. Треба говорити і вміти слухати. Не хотіти доказати своє чи вколоти і ранити чим глибше, а розуміти і шукати потрібні, в даний момент, слова.
Що дивно, все що відбувається в цій книзі ти сприймаєш як факт життя відомої особи, успішної і популярної. Життя обернулося в один момент в іншу сторону ... Співчуття ( хоч автор не дуже б раділа), злість ( хвороба не вибирає і ''косить'' кожного), захоплення ( яку треба мати силу, щоб через це пройти і не зламатись) - це ті емоції ,які відчуваєш прочитавши книгу. Здоров'я і перемоги на всіх фронтах.
Не ідеалізуй і не створюй шаблонів (популярний не означає багатий, щасливий, і що ти все робиш правильно та ідеально),
Роби правильні висновки ( знайди свої цінності, переваги і напрям в якому рухаєшся),
Знайди правильних людей (це вже доля, щастя і дар Божий - цінуй і будь вдячний за цих людей)... Бо якби не лікар, якби не друг (якби не сім'я - хотілось би написати)… якби не хвороба ...
Від автора
"Ми не знаємо, що буде з нами за годину, за рік, п’ять або двадцять п’ять років. Усі під небом. Так, і воно часто дає сигнали, але щастя залежить тільки від нас самих, ні від кого більше. Живіть на повну. Ризикуйте, закохуйтеся, подорожуйте, цінуйте й перестаньте зважати на те, що думають про вас ті, хто не заслуговує й на мить ваших думок. Позбудьтеся токсичних людей навколо. Відпустіть тих, хто зневірює. Оточіть себе тими, хто любить і дбає.... Не відкладайте на завтра можливість бути щасливими. Приймайте себе такими, якими ви є. Любіть... Рак — дурак. Але він навчив мене любити і боротися."
Коли на кону твоє життя, твоя сім'я і твоє майбутнє.
Яке майбутнє буде у тебе після того як, здається, що в один момент можеш все втратити. Що хотілось би змінити тобі?
Не бійся говорити, не бійся бути слабкою... Навіть сильні люди потребують любові і підтримки.
Не потрібно додумувати, що б сказав кожен із нас у певній ситуація. Треба говорити і вміти слухати. Не хотіти доказати своє чи вколоти і ранити чим глибше, а розуміти і шукати потрібні, в даний момент, слова.
Що дивно, все що відбувається в цій книзі ти сприймаєш як факт життя відомої особи, успішної і популярної. Життя обернулося в один момент в іншу сторону ... Співчуття ( хоч автор не дуже б раділа), злість ( хвороба не вибирає і ''косить'' кожного), захоплення ( яку треба мати силу, щоб через це пройти і не зламатись) - це ті емоції ,які відчуваєш прочитавши книгу. Здоров'я і перемоги на всіх фронтах.
Не ідеалізуй і не створюй шаблонів (популярний не означає багатий, щасливий, і що ти все робиш правильно та ідеально),
Роби правильні висновки ( знайди свої цінності, переваги і напрям в якому рухаєшся),
Знайди правильних людей (це вже доля, щастя і дар Божий - цінуй і будь вдячний за цих людей)... Бо якби не лікар, якби не друг (якби не сім'я - хотілось би написати)… якби не хвороба ...
Від автора
"Ми не знаємо, що буде з нами за годину, за рік, п’ять або двадцять п’ять років. Усі під небом. Так, і воно часто дає сигнали, але щастя залежить тільки від нас самих, ні від кого більше. Живіть на повну. Ризикуйте, закохуйтеся, подорожуйте, цінуйте й перестаньте зважати на те, що думають про вас ті, хто не заслуговує й на мить ваших думок. Позбудьтеся токсичних людей навколо. Відпустіть тих, хто зневірює. Оточіть себе тими, хто любить і дбає.... Не відкладайте на завтра можливість бути щасливими. Приймайте себе такими, якими ви є. Любіть... Рак — дурак. Але він навчив мене любити і боротися."
Displaying 1 - 30 of 31 reviews