Перша сторінка зими

by Ія Ківа

«Перша сторінка зими» — поетична збірка Ії Ківи, до якої увійшли вірші 2015—2019 рр. Це тексти про мову і неможливість говорити, про пошук ідентичності й історичну пам’ять, про осмислення великої історії і вписаних в неї приватних історій, про війну й травматичний досвід, про вкорінення та мапування. А загалом — про людину в буремні часи й пошук слів для розуміння того, що відбувається, відбувалося і ще відбудеться.

Genres: Poetry, Womens

72 pages, Paperback

First published January 1, 2019

About the author

Ія Ківа – поетка, перекладачка, журналістка. Членкиня Українського ПЕН.

Народилася 1984 року в Донецьку, через російсько-українську війну у 2014 році переїхала до Києва. Авторка поетичних збірок «Подальше от рая» (2018; білінгвальна) і «Перша сторінка зими» (2019), а також книжки інтерв’ю з білоруськими авторами «Ми прокинемось іншими: розмови з сучасними білоруськими письменниками про минуле, теперішнє і майбутнє Білорусі» (2021). Вірші перекладалися 33 мовами.

У 2022 році вийшли її збірки поезій «Свидетел на безименност» в перекладі болгарською, перекладач – Денис Олегов, та «Czarne róże czasu/Чорні ружі часу» в перекладі польською (білінгва), перекладачка – Анета Камінська.

Переможниця II поетичного турніру ім. Нестора Літописця (2019), лауретка премії «ЛітАкцент» (2019; спецвідзнака), перекладацької премії «Метафора» (2020), міжнародного фестивалю поезії «Емігрантська ліра» (2016), поетичного конкурсу «Гайвороння» (2019) та ін.

Перекладає польську та білоруську поезію та есеїстику. Як перекладачка і редакторка дитячих книжок з англійської співпрацює з проєктом «Піжамна бібліотечка» (PJ) в Україні.

Стипендіатка програми Міністра культури Польщі Gaude Polonia (2021), учасниця міжнародних перекладацьких семінарів Cities of translators digital Німецького перекладацького фонду TOLEDO (2020) та Tłumacze bez granic (Польща, 2021).

Живе у Львові.

Reviews

[Ярослава]

Українська поезія останніх кількох років послідовно досліджує функціонування мови й художнього висловлювання під час війни. Автори обирають різні стратегії, від переосмислення класичних (зокрема біблійних) сюжетів у новому антуражі до фрагментації мови для відображення фрагментації територій і фрагментації досвіду під тиском травм. Збірка Ії Ківи «Перша сторінка зими», що об’єднує вірші 2015-19 рр., належить до цієї магістральної течії — і цей досвід у ній досліджено значною мірою через омоніми (або нашарування нових значень, доки цей надмір значень не унеможливлює побутування слів).

Далі на ЛітАкценті: http://litakcent.com/2020/01/18/litak...

[Roksolana Sviato]

Зима тут – не пора лапатого снігу чи святкового затишку, а радше час особливої вразливості, коли навіть «дерева віддають листя на камуфляж // і стоять голомозі й беззахисні як онкохворі». Зима приходить не тихо, а «гатить у твої вікна // поки шахту пам’яті заповнюють // отруйні води місцевих ґрунтів». І, звісно, це час змін, але не вимріяних, а радше вимушених, які врешті вкинуть тебе в чужий простір, де доведеться починати все з початку. В час, коли старе добігає кінця, іноді доводиться люто бити «в барабани біди» й майже кричати, хоча голос, звиклий до тихого промовляння, часом і збиватиметься на фальцет. Та, попри оголену публіцистичність окремих віршів, загалом ця поезія є доволі камерною, і напруга тут твориться не голосом чи інтонаціями, а на рівні окремих образів і метафор.

«Перша сторінки зими» – це і перша україномовна збірка Ії Ківи, яка перебралася з Донецька до Києва з початком війни і десь відтоді почала послідовно писати й українською. Не перекладаючи себе з рідної російської, а радше намацуючи нові для себе – хоч і не зовсім чужі – мову й культуру. Десь це відбувається свідомими зусиллями, коли, тримаючи «у роті голку мовчання», буквально зшиваєш «слова білими нитками» і намагаєшся «церувати придатні до вжитку речі». Але десь – дуже природно, ба навіть невимушено-пронизливо. Так, що відчуваєш: усі ці спроби не є марними.

Звідси: http://litakcent.com/2020/01/18/litak...

[Alina Prysiazhniuk · Rating 4 out of 5]

Більшість з цих віршів досі резонують. Тут і тужлива ніжність, і яскраві однак гіркі спогади про дім, і промовляння до свого походження.

[Maria Puchkova · Rating 4 out of 5]

Цікаво читати деякі з цих текстів саме зараз.