What do you think?
Rate this book
Арканум
Про «Арканум» розповідає автор: «В дрімучу епоху Брежнєва я пішов у внутрішню еміграцію. Я писав свої твори, зашифровуючи їх за переклади з арканумської. Я вигадав країну Арканум, вигадав авторів, які там начебто жили й творили.
А поволі Арканум став пробиватися у мої сни. Я жив в Арканумі, сни про Арканум затоплювали мене. Я чекав ночі, щоб жити. Удень життя не було. Удень був страх.
Люди з Аркануму чекали на мене. Якщо я затримувався, посилали гінців на конях і стукали мені у вікно. Стукали перснями на пальцях, руків’ями мечів, стукали гілками і вітром, стукали пташками і хрущами, кликали всіма мовами і голосами.
Я підводився і йшов до вікна. Воно розчахувалося, і Арканум мене втягував у себе, засмоктував і впорядковував моє життя.
Арканумська мова пробивалася крізь мою, наче стебла трав крізь пісок, проламувала пам’ять, зливалася з моєю. Я переставав розрізняти, де моя мова, а де арканумська.
В Арканумі я чувся безпечно».
А поволі Арканум став пробиватися у мої сни. Я жив в Арканумі, сни про Арканум затоплювали мене. Я чекав ночі, щоб жити. Удень життя не було. Удень був страх.
Люди з Аркануму чекали на мене. Якщо я затримувався, посилали гінців на конях і стукали мені у вікно. Стукали перснями на пальцях, руків’ями мечів, стукали гілками і вітром, стукали пташками і хрущами, кликали всіма мовами і голосами.
Я підводився і йшов до вікна. Воно розчахувалося, і Арканум мене втягував у себе, засмоктував і впорядковував моє життя.
Арканумська мова пробивалася крізь мою, наче стебла трав крізь пісок, проламувала пам’ять, зливалася з моєю. Я переставав розрізняти, де моя мова, а де арканумська.
В Арканумі я чувся безпечно».
304 pages, Hardcover
Published September 1, 2019
34 people want to read
About the author
Yuri Vynnychuk
76 books127 followersYuri Vynnychuk (sometimes spelled as Yuriy Vynnychuk, Yuryy Vynnychuk, Iurii Vynnychuk, Yurii Vynnychuk, Jurij Wynnytschuk, Jurij Wynnyczuk, Jurij Vіnіčuk, Youri Vinitchouk) is a contemporary Ukrainian writer.
Ukrainian language profile: Юрій Винничук
Ukrainian language profile: Юрій Винничук
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
February 17, 2025
Юрій Винничук
"Арканум"
"Вилущується давня таємниця і самоспалюється і розвіюється мовчки"
Винничук дуже любить Борхеса. Багато згадок про нього можна знайти наприклад в "Танґо Смерті".
І як кожен відданий читач, він вирішує і самому погратися в Борхеса.
Результатом стала книжка "Арканум" - колекція коротких оповідок, псевдоісторія міста Арканум і його головного поета Люцилія.
Класифікація розділів теж борхесівська. Є тут наприклад розділ із вигаданими істотами: "Арканумський бестіярій" де згадані такі тваринки як трабакан, плюнц, шурх, попельник і трафердоклі. Є тут "Арканумські житія святих" і "Притчі".
Окремим розділом є життя Люцилія в описах Альцестія. Наступна половина книжки - твори самого Люцилія, любовні листи до коханої Ілаялі, вірші, сни, перелік книгозбірні, елегії та велика кількість стилізацій під біблійні тексти, деякі дуже навіть вдалі.
Враження від книжки позитивні. Кращого Винничук ніколи не писав і не напише більше, шкода звісно, що більшість його шанувальників цю книгу ніколи не оцінять, надто ж бо вона вибиваєттся від решти його доробку та й оцінити це письмо по заслугах, зможе тільки такий же борхесоман.
На завершення, кілька улюблених цитат та уривків.
ВМИРАННЯ
Коли я помру, поглинаючи сни, і видива, розтинаючи на тоненькі смужки, втікаючи в пекельність і відчай, не муситиму вже терпіти розпуку й печаль, срібні годинники потонуть у мороці, жовті скелі на обрії замайорять.
Під ногами вмиратиме літо, всі слова спопеліють лише для мене.
Але ріки не висохнуть з горя, затемнення сонця не буде і не замовкнуть птахи.
Коли я помру, курви всього світу не підуть із розпачу в монастир.
Погода нічим не зрадить себе: буде сонячно або дощово все, як звикле.
На обличчях людей не з'явиться надміру смутку.
В той мент, коли я конатиму, коханці продовжать палкі обійми, і мій стогін останній зіллється зі стогоном тисяч оргазмів.
Все залишиться без змін.
Достоту, як у день моїх уродин.
В РУЇНАХ
Ти заблукав у руїнах.
Ноги свої заплутав у густому сплетінні трав, у дикому танці ожин.
Серед сірого цього каміння, яке мало колись розкішний вигляд, мало славу і велич.
Можеш припасти вустами до будь-якої тріщини і враз почуєш шепіт довірливий з самого дна кам'яної брили.
Не відцвітає туга солодка за минулим. Час від часу вигулькують якісь забуті слівця, уривки пісень.
Не раз пробували їх гуртом пригадати, але не змогли.
А то дивна барва раптом змигне перед очима і болісно пригадає щось заборонене.
І тоді очі заплющуєш, аби не вирізнятися у юрбі.
Три кароокі кралі карти розклали на твою долю.
От вони й кажуть:
снів язички лілові
щоночі в рожевій пустелі тіла
починають свою солодку, теплу свою мандрівку
а один з них - ми знаєм - буде останнім
який ти побачиш за день до своєї смерти
у тім сні є вечірній рояль
є мелодія з квітів акації
і озерце вікна вихлюпує в сад тайну її
обличчя
Ти зриваєш з голови капелюх, шпурляєш його в дзеркало.
В це джерело ненависних спогадів. Капелюх падає на стіл, карти, мов зграйка стрижів, розлітаються, а три кароокі кралі повертають обличчя свої бліді і дивляться - дивляться- дивляться:
- На що схоже життя в колоді карт?
Юрій Винничук "Арканум"
Словеса:
Пучеявіти, тіло пранцюватого, постійний зарібок, кашана пухка маса, цитринові тіла топельців, полапка, криваве мливо, шпигунське молоко.
"Арканум"
"Вилущується давня таємниця і самоспалюється і розвіюється мовчки"
Винничук дуже любить Борхеса. Багато згадок про нього можна знайти наприклад в "Танґо Смерті".
І як кожен відданий читач, він вирішує і самому погратися в Борхеса.
Результатом стала книжка "Арканум" - колекція коротких оповідок, псевдоісторія міста Арканум і його головного поета Люцилія.
Класифікація розділів теж борхесівська. Є тут наприклад розділ із вигаданими істотами: "Арканумський бестіярій" де згадані такі тваринки як трабакан, плюнц, шурх, попельник і трафердоклі. Є тут "Арканумські житія святих" і "Притчі".
Окремим розділом є життя Люцилія в описах Альцестія. Наступна половина книжки - твори самого Люцилія, любовні листи до коханої Ілаялі, вірші, сни, перелік книгозбірні, елегії та велика кількість стилізацій під біблійні тексти, деякі дуже навіть вдалі.
Враження від книжки позитивні. Кращого Винничук ніколи не писав і не напише більше, шкода звісно, що більшість його шанувальників цю книгу ніколи не оцінять, надто ж бо вона вибиваєттся від решти його доробку та й оцінити це письмо по заслугах, зможе тільки такий же борхесоман.
На завершення, кілька улюблених цитат та уривків.
ВМИРАННЯ
Коли я помру, поглинаючи сни, і видива, розтинаючи на тоненькі смужки, втікаючи в пекельність і відчай, не муситиму вже терпіти розпуку й печаль, срібні годинники потонуть у мороці, жовті скелі на обрії замайорять.
Під ногами вмиратиме літо, всі слова спопеліють лише для мене.
Але ріки не висохнуть з горя, затемнення сонця не буде і не замовкнуть птахи.
Коли я помру, курви всього світу не підуть із розпачу в монастир.
Погода нічим не зрадить себе: буде сонячно або дощово все, як звикле.
На обличчях людей не з'явиться надміру смутку.
В той мент, коли я конатиму, коханці продовжать палкі обійми, і мій стогін останній зіллється зі стогоном тисяч оргазмів.
Все залишиться без змін.
Достоту, як у день моїх уродин.
В РУЇНАХ
Ти заблукав у руїнах.
Ноги свої заплутав у густому сплетінні трав, у дикому танці ожин.
Серед сірого цього каміння, яке мало колись розкішний вигляд, мало славу і велич.
Можеш припасти вустами до будь-якої тріщини і враз почуєш шепіт довірливий з самого дна кам'яної брили.
Не відцвітає туга солодка за минулим. Час від часу вигулькують якісь забуті слівця, уривки пісень.
Не раз пробували їх гуртом пригадати, але не змогли.
А то дивна барва раптом змигне перед очима і болісно пригадає щось заборонене.
І тоді очі заплющуєш, аби не вирізнятися у юрбі.
Три кароокі кралі карти розклали на твою долю.
От вони й кажуть:
снів язички лілові
щоночі в рожевій пустелі тіла
починають свою солодку, теплу свою мандрівку
а один з них - ми знаєм - буде останнім
який ти побачиш за день до своєї смерти
у тім сні є вечірній рояль
є мелодія з квітів акації
і озерце вікна вихлюпує в сад тайну її
обличчя
Ти зриваєш з голови капелюх, шпурляєш його в дзеркало.
В це джерело ненависних спогадів. Капелюх падає на стіл, карти, мов зграйка стрижів, розлітаються, а три кароокі кралі повертають обличчя свої бліді і дивляться - дивляться- дивляться:
- На що схоже життя в колоді карт?
Юрій Винничук "Арканум"
Словеса:
Пучеявіти, тіло пранцюватого, постійний зарібок, кашана пухка маса, цитринові тіла топельців, полапка, криваве мливо, шпигунське молоко.
Displaying 1 of 1 review