У пошуках варварів. Подорож до країв, де починаються й не закінчуються Балкани

by Andriy Lyubka, Андрій Любка

Нова книжка Андрія Любки – це розповідь про землі й народи між Одесою та Трієстом, про краї, де починаються й не закінчуються Балкани. Це приватний щоденник численних подорожей до популярних місць, столиць, але також до загублених у часі й просторі провінцій та невизнаних республік. Чому серби не люблять хорватів, а словенці не вважають себе балканцями, як Дунай не лише ділить, а й сполучає Європу, де й коли македонські даїшники видурюють хабарі, в яку дівчину з Бухареста автор міг би закохатися, скільки можна випити ракії в Сараєві й узо в грецькій таверні – про це та інше Любка розповідає інколи з гумором, а інколи й по-науковому ретельно, долає кордони і ставить під сумнів стереотипи, знайомиться й свариться, шукає нічліг і вдає із себе словака – одне слово, робить усе, що й треба робити, шукаючи варварів.

Genres: Ukrainian Literature, Nonfiction, Travel, History, Ukraine

384 pages, Hardcover

First published January 1, 2019

About the author

Ukrainian poet, essayist, and translator. He grew up in Vynohradiv, in South-Western Ukraine, and then enrolled at the Uzhhorod National University, where he studied Ukrainian Philology. His second master's degree in Balkan Studies was received from Warsaw University in 2014. Lyubka currently lives in Uzhhorod.

Lyubka is the author of four collections of poetry, one book of short stories, Saudade, and six novels. His novel Carbide depicts the daily life of smugglers in Zakarpattia Oblast. He also translates prose and poetry from Polish, Serbian, Bosnian, Croatian, and English. Additionally, he is a columnist for Ukrainian and European journals, Newspapers and media outlets, Nowa Europa Wschodnia / New Eastern Europe, Radio Free Europe/Radio Liberty, Den'', zbruc.eu, and kontrakty.ua,

Reviews

[Олена Павлова · Rating 5 out of 5]

Чудовий та легкий тревелог про Балкани, що разом із тим осмислює вічні та обнесені колючим дротом теми — кордонів. Хто такі варвари і чому вони для кожного свої, де насправді починається схід, а де захід — і чому цим сходом називають південь.

Обожнюю географію, тому мені зайшла ця книжка, на межі геополітики і геопоетики. І хай скільки разів автор повторює, що не дуже любить людей, вона створює відчуття дружньої розмови за пляшкою чудового вина, за якою ділиться історіями з подорожей — такими, які розказують саме друзям.

Книжка відкриває балканський світ з його звичками, традиціями, головними історіями та причинами — те, що мені давно хотілося систематизувати в голові і про що цінно було додізнатися подробиці, зібрано разом.

Сподобалася ця філософія подорожі та приватні практики і звички, думка про плавний перехід між усіма межами — мовами, архітектурою, народами; це як фарби змішувати; і що подорож літаком забирає задоволення від спостереження цього переходу, перетікання кольорів та мов

[Oleh Bilinkevych · Rating 5 out of 5]

Тревелог Любки є досить близьким за атмосферою та мальовничістю до подорожніх записок Яблонської. Після розповідей обидвох, хочеться чимдуж зібрати наплічника і вирушити в далеку подорож.
Окрім згаданого Трієсту, в мене досі не було можливості познайомитись з Балканами, та читаючи книгу, ти наче відкриваєш портал до цих країв. Відчуваєш запахи та смаки, проїжджаєш разом з Андрієм в задушливій автівці Балканськими горами та долинами, спостерігаєш за людьми, які говорять незрозумілою та дещо смішною мовою, захоплюєшся багатою історією, та проймаєшся болем поколінь.
Обов’язково перечитаю, коли буде можливість вирушити в подорож цим барвистим краєм.

[Абрахам Хосебр · Rating 5 out of 5]

Бачванські руснаки - найстаріша українська діаспора у світі, карі очі бога, Тиса, папучі, мачки і мацури, дивовижна історія острова Адакале, Дирвенґрад і здегенерований Кустуріца, абеткова війна між албанцями і македонцями, арумунська містерія, Ніколае Ґріґореску і його портрет Марії Наку, Овідій в ролі Нєізвєсного Солдата, варвари , котрі вважають варварами всіх чужинців, сума культур, що дає безкультур'я, збирання оливок і вічні пошуки варварами інших варварів.
Ця книжка надзвичайно багата, широка і розмаїта. Моя перша книга Любки і тепер точно не остання.

"Так і не знаю - спав я тоді,чи мене лише снилося, що я сплю."

[Lily · Rating 5 out of 5]

Прекрасна книга, хочеш, щоб вона не закінчувалася, а тривала й тривала. Вкотре переконуюся, що мандрівні нотатки - дуже крутий жанр. Особисті враження автор пересипає історією балканських країн, звичаями, традиціями, цікавими фактами, аналізом подій і паралелями з українською історією. Виходить пізнавально, захопливо, глибоко. І головною ідєю - про те, що кожен народ створює собі варвара, який чигає за дверима, книжка прошита і справді тримається купи завдяки їй, ця ідея не штучно туди допасована.

[Helena · Rating 5 out of 5]

Не знаю, чи є різниця якщо читаєш цю книгу бувавши у регіоні (Балкани) чи ні. Мене супроводжувало відчуття, що я веду бесіду з другом, з яким у мене співпадають смаки (у мене теж Боснія улюблена країна на Балканах, і Белград я обожнюю) і погляди на те, що відбувається на Балканах (і також на те, де починаються і закінчуються Балкани), але цей друг обізнаніший за мене в питаннях історії, і взагалі він вже балканіст, а я ще ні.
Сумно, що книга дійшла кінця. Буду знайомитися з іншими творами Любки.

[Olha Tiumentseva · Rating 5 out of 5]

Найкраще враження про книжку — це коли хочеться переказати й процитувати її всю. Це саме той випадок.

Очікувала прочитати про Балкани, а отримала набагато більше: роздуми про “варварів” як про свого/чужого, про мультикультурність Закарпаття, про географічні та ментальні кордони, які існують лише в головах людей, про подорожі як шлях до себе.

А ще — пригоди, кухні, традиції, архітектуру, природу й культуру в найрізноманітніших проявах.

Окрема сила книги — боротьба зі стереотипами.

Я ж залишився самотньо стояти біля карти. Розглядав її, думаючи про те, як вона визначає нашу долю. Ти можеш нести на собі тавро тільки за те, що ти з тієї чи іншої частини світу. Байдуже насправді, де ця частина світу розташована і як виглядає. Всім керують стереотипи.

І водночас тут дуже багато гумору.

Вона спитала, звідки я, почула про Україну і ще з більшою недовірою почала розглядати мене й машину. Воно й не дивно: стоїть авто зі словацькими номерами, з нього виходить українець і говорить сербською мовою. Від такого — та ще й на липневій спеці — очманіти можна.

Також є твердження, які спонукають подумати та зробити власний аналіз.

Не стверджую, що існує якийсь магічний зв'язок між абеткою й технічним прогресом, але констатую факт: жодна з "кириличних" країн досі не стала багатою.

Ще дуже багато дежавю, наче читаєш про Україну, але це про інші країни. З одного боку, розумієш, що війни були і врешті закінчувалися. З іншого боку, там де є люди, будуть конфлікти та війни.

Серби, як, до речі, і всі інші народи нашої частини світу, люблять повторювати, що їхня країна — міст між Сходом і Заходом.

Ці чинники спричинили й запізніле національне відродження, адже словенці переважно були селянами без прав і маєтку, в їхніх містах говорилося італійською й німецькою, в школах місцевої мови не вчили, а якщо хтось хотів вибитися в люди, то мусив прибрати нову ідентичність — і ставати, наприклад, тим-таки німцем. Знайомо, правда? Здається, досить замінити кілька слів — і вже читаємо українську історію.

Яких тільки конфліктів немає на Землі, ось є й абеткові:

Все ще живі рани нещодавньої війни, тому час від часу спалахують абеткові конфлікти, зокрема в сильно зруйнованому сербами хорватському місті Вуковар. Тут проти використання кирилиці відбуваються мітинґи, а кириличні написи на дорожніх вказівниках негайно замальовують. Інша ситуація в Боснії Герцеґовині а Чорногорії, де абетки співіснують мирно.

І дуже цікавий літературний момент:

Є навіть письменник, який написав блискучий роман одночасно двома абетками: Владимир Баяц. У його книжці "Хамам Балканія" історичні та сучасні розділи чергуються, і написані вони, відповідно, кирилицею й латинкою.

А ще мені сподобалося, як автор готується до подорожей.

Більш-менш викристалізувавши свої географічні бажання, переходжу до наступного етапу — підбираю книжки про ці регіони, читаю письменників, що народилися й жили в цих місцях, шукаю фільми з тамтешніми краєвидами. Це і є моє основне приготування, головний багаж, який я можу пакувати кілька місяців.

Загалом я отримала величезне читацьке й культурне задоволення. Якщо вам хочеться книгу про подорожі — це гарний варіант.

Запрошую до telegram-каналу "Під сонцем - теплий книжковий канал"

[Тимощук В'ячеслав · Rating 5 out of 5]

Neko eko ima penziju,
a neko eko, bogami, i platu
Šta to, zato, ima Mujo naš,
Mujo i dalje ima svoju Fatu

Письменник мусить рости. Він не може залишатися на одному і тому ж рівні, писати про одні ті ж речі, якщо і надалі хоче залишатися цікавим читачам. Як герой книги розвивається і міняється з плинністю сюжету, так і автор має мінятися в різних своїх книгах. В цьому сенсі ідеальним прикладом може слугувати Андрій Любка. Колись було соромно сказати, що ти читав щось з текстів Любки, бо тебе одразу ж записували в когорту 16-річних дівчаток, які люблять любов і соплі. Але наскільки ж зараз цікаво було читати "В пошуках варварів"! Це вже зовсім інший автор, не той що був раніше. Більше ніж впевнений, що його колишня аудиторія не сприйме цю книгу, проте саме вона показує рівень письменника.
Андрій Любка любить Балкани. Це видно з тексту, з того як він про цей регіон пише. Якщо є фільми категорії "road movies", то "В пошуках варварів" належить до "road books". Це книга-подорож, книга-кордон, книга-перетинач-кордонів, книга-путівник. Автор розказує про свої подорожі Балканами, але це не описи переїздів з однієї локації на іншу. В книзі багато кордонів, багато людей з якими стикається мандрівник, але книга не про них. В тексті, в рядках літер і між ними багато роздумів, пошуків отих міфічних варварів, про яких в кожній країні кажуть, що вони десь там, за кордоном, але точно не у нас, але книга не про роздуми. Ця книга і є дорога. Її не треба читати щоб прочитати, а лише заради самого процесу читання. Вона написана аби дарувати естетику мандрів тим, хто сидить вдома.
В частині країн, про які пише Любка я бував, тож коли він розказує про нічні вогні на пагорбах Сараєва, я розумію про що Андрій каже. Я бачив це ж саме, у мене теж це зображення назавжди закарбувалося в пам'яті. Вирізане в свідомості, наче в камені, його не забути і не стерти легким рухом. Я також сидів на фортечному мурі в Белґраді, знаю його прекрасну потворність, бачив Мостар, ходив по ринку Маркале, блукав по Земуну, дивився як сідає сонце за гори, звісивши ноги з Биjела табиjа. На всі ці місця, на Боснію і Сербію, я дивився з Любкою одними очима. Але навіть інші балканські країни, в які я ще не мав змоги потрапити поставали в моїй уяві. Можете вважати що я перебільшую, але читаючи книгу, я на власні очі бачив десятки пам'ятників на центральній площі Скоп'є, бетонні албанські бункери, був на острові Крк, підіймався на Снежнік. Хоча в реальності цього ніколи не було, я ще ніколи не був в цих країнах. Минулі і майбутні подорожі сплелися в одну, довгу, безкінечну мандрівку. Все що я бачив стало тим, що я маю побачити і навпаки, усе чого ще не бачили мої очі уже знав мозок, це вже стало частиною мене. Я сам став Андрієм Любкою, я теж їхав у тому автомобілі, пронизуючи собою кордони. Наче голка, що проникає між шматками тканини, ми з Андрієм пробиралися крізь волокна прикордонних переходів і зшивали своїми враженнями ці країни разом.
Любка каже, що любить подорожувати сам. Але це неправда, бо він завжди подорожує з великим почтом з своїх читачів. Він проїхав Балкани, аби знайти варварів, якими всі народи вважають своїх сусідів, заперечуючи власну варварськість. Не знайшовши їх в жодній з відвіданих країн, можна зробити висновок, що відчуття варвара ми завжди возимо з собою, що воно живе в нас. Але я думаю це теж помилка. Автор не міг знайти варварів, вирушивши в мандрівку, бо варвар це той, хто залишається вдома. Хто відкидає красу інших країн, хто не хоче знати що там за кордоном, хто ховається в своєму болоті і обмастившись ним, каже що йому так найкраще. Варваром неможливо бути в дорозі. Бо подорож це і є цивілізація, це єдина цінність яку ми справді маємо.

Neko eko ima parlament,
a neko cara i carevu krunu
šta to, zato, ima Mujo naš,
Mujo i dalje ima dobru ćunu

[Yuliia Kholina · Rating 5 out of 5]

Якби хтось сказав мені шкільного віку, що наступить такий час, коли я з шаленою цікавістю буду перегортати сторінки книжки, що поєднує в собі історію і географію, при цьому не випускати з рук телефона, для того щоби збуджено гуглити черговий історичний факт, я би роздратовано покрутила пальцем біля скроні і на тому все. І от вона я, намагаюся переконати себе читати повільніше, задля розтягування задоволення. Справа не в тому, що я так сильно змінилася, а в тому що ця книжка написана легко і неймовірно захоплююче. А почуття гумору? А вся ця любов до подорожей, якою просякнута кожна сторінка? А неймовірна українська, хоч бери і на руках записуй деякі слова, такі вони красиві?

Бувало, що за один день я об'їжджав чотири країни, а це вісім штампів, тобто ціла сторінка паспорта! Але я ті штампи колекціоную й пишаюся ними, як вояк своїми орденами. Це мої найкращі сувеніри. Шкода, що їх не б'ють просто на шкір"(с)

[Iryna Sheiko · Rating 5 out of 5]

Книга-подорож від Андрія Любки. Під час читання руйнуються стереотипи, якісь упередження навпаки підтверджуються. Дуже цікаво читати, особливо про країни, в яких вже сама побувала. Улюблене місто на Балканах в нас відрізняється з автором, але і я ще не всюди була.

[Andrii Mykhailov · Rating 4 out of 5]

Цікава подорож Балканами - дізнався багато нового :) І, як за задумом автора, прокинулось бажання подорожі

[Julia Hovzan · Rating 4 out of 5]

Захотілось в подорож...

[Darya · Rating 4 out of 5]

Я бачу тут серед відгуків дуже полярні: або захоплені, або досить критичні. Таке враження, що вони залежать від очікувань, з якими читачі до цієї книжки підходили, тому хочу тут поговорити про те, які варто мати, щоб ця книжка найбільше порадувала.
Отже, насамперед - це не репортажна проза, а есеїстика / травелога / мемуар. Не нон-фікшн про історію/культуру Балкан, а ненав'язлива геопоетика, медитація на тему подорожування. І якщо очікувати того першого, то, звісно, буде недотягувати, але навіщо очікувати того, чим книжка не обіцяє бути?

Це такого роду письмо про подорожі, де головним об'єктом спостереження є сам наратор, який певним чином реагує і змінюється, залежно від місцин, які відвідує. А вже принагідно про ті місцини, які проїздить, людей, яким там зустрічає, їхню історію. Це міг би бути набір дописів у блозі або ж в інстаграмі (тоді дописи супроводжували б фоточки, а так все доводилося уявляти :) ). Кажу, що це читається як набір дописів не тому, що вони аж такі розпорошені, а, навпаки, тому що деякі риторичні фігури аж надто часто повторюються, як на текст, що читаєш наскрізно. А якби дещо забуватися про нього від дня до дня виходу чергового поста, то саме правильна частота повторів була б.

Одна з таких наскрізних ниток - це образ "варвара", винесений у назву. Варвар як інший, як той, хто говорить незрозумілою балачкою, а відтак не є частиною пізнаваного цивілізованого світу. Усі давні й недавні історії взаємного іншування, через які проливалося багато крові на Балканах (як і в інших частинах світу), прочитуються через цю риторичну фігуру "пошуку варварів". Та, зрештою, і "сам як варвар" - коли походиш з якоїсь частини світу, яку інші звикли вважати диким нецивілізованим Сходом (про уявність осі Захід-Схід теж є немало), але і "сам як варвар", коли це ти - чужинець, який зі своїми якимись уявленнями про належне приходиш до чужих облаштованих порядків.

Так автор розповідає про свої подорожі територією, яку умовно відділяє з півночі прямою лінією, проведеною між Одесою і Трієстом. Тому тут знайдемо враження про Угорщину, Сербію, Косово, Албанію, Північну Македонію, Грецію, Болгарію, Румунію, Молдову, Придністров'я, українську Бесарабію, Словенію, Трієст, Хорватію, Чорногорію, Боснію і Герцеґовину, Стамбул. Уф, сподіваюсь, нічого не забула. І це мені досить легко було стежити на уявній карті за його пересуваннями, оскільки я, по-перше, просто добре собі уявляю географію Європи і, по-друге, деякі місця з цих знаю з власних відвідин, деякі дороги сама проїхала водійкою чи пасажиром. Зрештою, до книжки додається карта, на якій можна було б стежити за пересуваннями, але це просто скріншот з ґуґл-карт, тобто досить лінивий підхід до задачі супроводити наратив мапою, яка може бути справді помічною. Вона навіть не покриває весь регіон, про який ідеться, деякі місця мають інші назви, ніж у тексті, а взагалі які точки показувати на карті, а які приховати, вирішує внутрішній алгоритм ґуґл-карт відповідно до обраного масштабу, а не потреба показати згадані в тексті місцини. (Це закид до відповідальних за видання, а не до автора, звісно.) Словом, ще один аспект, який робить книжку радше екскурсом у внутрішні стани ліричного героя, ніж пізнавальним матеріалом про географічний простір. Що, повторюся, не мусить означати її недолік, але що варто мати на увазі, обираючи собі читання.

Із цими застереженнями дуже рекомендую, мені зайшло.

[Arkadii Tkachuk · Rating 4 out of 5]

Книга, поява якої викликала стільки надій та очікувань особисто в мене, у підсумку виправдала хіба дещицю з них. Балкани - це клондайк для репортажиста, для літератури нон-фікш. Як це (книгу про подорожі Балканами) можна було зробити аж настільки прісно й нецікаво? Та ще й по третьому колу (після "Саудаде" й "Твій погляд..."). З іншого боку, не хочу бути голослівним критиканом (голослівних похвал в адресу автора не бракує точно) й писати тут свої зауваження. Адже книга вартує хорошої аналітичної рецензії, раз вже автор висловлює амбіції ввійти в український літературний канон. А я не відчуваю в собі сил написати таку рецензію. Проте буду різким. Тож якщо Андрій Любка не хоче залишитися всього лиш тревел-блогером для аудиторії юнок з браком уяви, то йому слід переглянути свій підхід до літератури. Бо наразі це щораз впізнаваніший суповий набір з вина, моря, сентиментального наратора-красунчика й поверхових розмислів для спокушання недалеких студенток, для котрих ці книги - перш за все декорації фото в інстаграм з нудотно-солодкими підписами.
І я все ще вірю, що Андрій Любка це переросте. У нього є потенціал. От тільки кредит довіри тане.

[Okrylena · Rating 5 out of 5]

Однозначно п'ятірка за неймовірну атмосферу оповіді. Складається враження, що не книжку читаєш, а сидиш ввечері на кухні у колі друзів та слухаєш розповіді про "подорож до країв, де починаються й не закінчуються Балкани".
Описи подоланих кілометрів та побаченого чергуються з абзацами історичних довідок, проте переходи між ними непомітні, природні, наче інакше й бути не могло.
Як кожна ріка знаходить своє море, так і ця книга знайшла свого читача.

[Olia Mamchur · Rating 5 out of 5]

Один із кращих українських тревелогів. З повагою до всіх народів, країн. Легкий і повітряний текст!

[Sasha Ivanov · Rating 5 out of 5]

Балканське роад-муві в літературі. Автор подорожує від краю до краю півострова, розповідаючи про особливості народностей, які живуть на «пороховій бочці» Європи, оточеноі «варварами». Деталі промальовуються з вікна автівки та через взаємодію із місцевим населенням. Книжка містить багато історичних фактів, подій, нетуристичних локацій (особисто моя Гугл мапа наповнилась десятком позначок «хочу побувати», зокрема в Сербії), але через це не стає документальним репортажем. Діалоги, суперечки за ракією, замальовки і спогади роблять цю роботу цікавою для прочитання, особливо якщо навідуєшся за відповідною атмосферою дл Мусафіра (мережа кримськотатарських кафе у Києві) 😌

Мені бракувало саме таких історій зараз. Балкани стали ще ріднішими і зрозумілішими

[Nayda Sofia · Rating 4 out of 5]

Дуже теплий подорож-блог, наповнений враженнями так і історією, ну і просто гарними картинками, що випливають в уяві, коли читаєш. Хотіла б я так любити Балкани.

[Lisa Tarabarova · Rating 3 out of 5]

Емоційно — 5/5, фактично — 3/5, адже трохи бракувало експертності.

Любка філолог за освітою і покликанням тому можна пробачити його погляди на історичні події. Наприклад, він згадує, що серби почали геноцид, але висновок з цього всього — мовляв, у всіх просто вселилося якесь зло? Надто спрощений погляд на події, який краще б було взагалі не висловлювати.

Проте знову ж таки якщо Любка філолог, то чому лінгвістичні обґрунтування такі спрощені? Наприклад слово "базар" стало "пазаром" згідно до книги через те, що арабська мова не має звуку "б", що є не правдою. Можна було б витратити ще декілька абзаців для опису того, що ця звукозміна відбулась від переходу слова з перської до османської турецької, що використовувала арабські літери. Але це ніяк не можна застосувати для сучасної арабської в якій навпаки "п" звучить як "б".

В підсумку, книга надихнула мене робити свої власні замітки під час подорожей і згодом доповнювати їх перевіреними історичними фактами.

Так, є моменти пафосу, стереотипи і певні недоліки. Але чи завадили вони насолодитися уявною подорожжю? Ні. Адже Любка з естетичної точки зору пише дуже якісно.

Тут було б ідеально пити зранку каву. Але оскільки я прокидаюся ближче до обіду і не маю залежності від кави, то тераса пустує. Можна було б на ній всістися й читати книжку, але читати я люблю лежачи.

П.С.
Хотілося б більше, ніж 10 сторінок про Словенію!

[Nadiya Shevchuk · Rating 5 out of 5]

Мабуть те що я тепер шалено хочу поїздити по Балканах, щоб самій пізнати цей край, відчути цей дух і побачити ці ландшафти, буде найкращим компліментом автору. А список місць до відвідин чималий тепер :)
Окремо сподобалося, що культурні моменти, міжособиці пояснюються на фоні історичного тла. Тепер зрозуміла наскільки ми мало обізнані про таких доволі близьких сусідів.

[Svitlana Koval · Rating 5 out of 5]

Мабуть вперше додам відгук до чудової книги.

Ти наче подорожуєш разом з автором-гідом чи гідом-автором в авто, бачиш країни, міста і людей іншими очима... не як типовий турист, а як дослідник. Неймовірне відчуття♡ захотілось вимкнути вдома світло, спуститись до авто і поїхати зазначеним маршрутом

[Yaroslava Tymoshchuk · Rating 5 out of 5]

Здається, такою й має бути ідеальна книжка про Балкани. Ніби сама з'їздила в подорож

[Mariana · Rating 4 out of 5]

Основна думка цієї книги - всі ми когось вважаємо варваром і майже напевно ми є варваром для когось.

Цікавий тревелог, дуже суб'єктивний, разом з тим повчальний, бо автор вивчав Балкани в університеті і шукав підтвердження чи спростування своїм знанням у мандрівках. Багато комічних ситуацій, піших прогулянок, фортець і гір. Дивує негативне ставлення до туристичних місць - особливо коли автор подорожує в липні місяці, в пік сезону красивими місцями і здається не усвідомлює, що й сам є одним із тих, хто створює натовп. За це знімаю одну зірочку від враження. Чи то було обурення заради обурення? :)

Я читала з відкритою поруч Гугл-мапою, і робила для себе примітки з цікавими місцями.

Отже, найбільше уваги приділено Сербії - хто там не був, то можна записати для себе маршрут: Новий Сад, столиця Воєводини - полюбити негарне місто Белград - Новий Пазар як цілковита протилежність "європейському" Новому Саду - Ніш, де народився Костянтин Великий.

Практично усім нам по дорозі в Сербію треба проїхати через Угорщину - там автор рекомендує побачити Сентендре і насолодитися регіоном Токай.

З Сербії веде нас у Косово - до хаотичної Пріштини, середньовічного монастиря Грачаниця (фото внутрішніх оздоблень це вже вау), і до симпатичного і колоритного Прізрена.

Албанію чомусь обділено описами, я так і не зрозуміла чи дійшов автор до фортеці у Шкодері чи відразу чкурнув до Тірани.

Македонія, а зокрема Охрид описані так, що я вже резервую туди квиток і планую знайти кілька місцевих ресторанів!

Греція - неоднозначна країна лінюхів, які не мають стосунку до колишніх античних мислителів.

Записую для себе про наймальовничішу у світі дорогу над Дунаєм, сербсько-румунський кордон, автор їхав у напрямку Дробета-Турну-Северин.

Особисто я дуже чекала розділів про Словенію, і вони того варті: неспішна Любляна, карстові печери та італійський Трієст.

Далі Хорватія: оливкові гаї Істрії, виноградники Пазина, портова Пула, Євфразієва базиліка в Поречі, пляжі Далмації, Дубровник і врешті Чорногорія.

Улюблена країна автора Боснія і Герцеговина, якісь місця я вже бачила і читати про них - це будити гарні спогади. Собі на мапі позначила міст Мехмеда-Паші Соколовича у Вишеграді, побудований Сінаном у 16 ст. Ну і Сараєво - "місто, створене для любові й облоги" - найбільш влучна цитата і найкоротший розділ книжки, який закликає читача дослідити Сараєво самостійно.

Мій відгук такий довгий - бо по суті це мій план майбутніх мандрів, про які я не напишу тревелог, а просто їх проживу.

[Anastasia_S · Rating 5 out of 5]

Ще три роки тому я б легко зібралася в подорож. Міцно спала б у тимчасових домівках. Віддавалася б інтуїції в нових місцях.
А сьогодні мої найкомфортніші подорожі – сторінки художніх репортажів. Єдине місце, де хочу засинати – вдома.
______________

Правдиве відображення фронтиру і його твістів. Це смачно. От повірте.

"За однією партою" з цією книгою – "Танечні ведмеді" Вітольда Шабловського. А "в одному класі" – література пограниччя (і все, що знайдете про Рим, ну бо як).

Накрили спогади з 2013. Тоді я не знала, чому в останній день у Мюнстері ми з Меліхою плакали в вечірньому автобусі. Ніхто не знав. А тепер, в українському 2024, я згадую пообіддя біля парапету озера і її сповідь про рідну Банья-Луку, життя в переїздах і безперестанних життєвих рішеннях. Тепер це буде парапет озера в приблизно 2035 році, над яким акуратно загортати свої зранені спогади буде вже не боснійка, а українка.

Іду шукати цю фотографію.

_____________

А якщо вам сподобалася історія про те, як красиві македонські банкноти залишилися в Андрія Любки попри пряму загрозу розпрощатися з ними, то ось книга з "паралельного класу": візьміть "Congo-Донбас" Василя Муліка (є офіційна аудіо в YouTube, але читати її зі сторінок та-а-а-к смачно).


****

"... гриби, мабуть, не хочуть рости там, де їх ніколи не збирають.
Кожен і кожне, навіть гриб, хочуть у цьому житті відчувати свою потрібність."

[Anatolii Didyk · Rating 5 out of 5]

Щоб зрозуміти себе, можливо, що варто глянути на інших.

Читаючи цю книгу, я здається, що глибше занурився у корені власної ідентичності та історії.
Неймовірна легкість тексту дарує насолоду від читання, а в точкові вкраплення риторичних філософських питань стає каркасом для власних роздумів.

[Irena · Rating 5 out of 5]

Чудове та легке поєднання історії, географії, особливостей різних країн та національностей, та подорожей моїми улюбленими Балканами.

[Taras 3000 · Rating 4 out of 5]

Чудовий гід балканами. Перечитаю перед наступною подорожжю туди. Дещо оверромантизовано, але текст теплий та легкий до прочитання. Ще один бал в залік Любці

[Анна Ковальова · Rating 5 out of 5]

Дуже цікава і приємно написана книжка. Якщо любите нонфіки про подорожі, сміливо беріть. Якщо хочете пізнати Балкани, то тим паче!

[Oksana Gryshchenko · Rating 1 out of 5]

Давно я не читала книг, що виправдовують звірства сербів на Балканах. Більше того порівнюючи з війною в Україні, хотілося б запитати автора чи він так само вважає, що й в нас «усі винні»? Я вже мовчу про досить стереотипний провінційний погляд на українців та Україну, що дуже схоже на комплекс меншовартості у автора, яким просякнута вся книга. Така гарна обкладинка книги і таке розчарування в наповненні(((.
А ще постійне водіння авто напідпитку та взагалі якась нездорова пропаганда алкоголю? Цікаво як редактори та видавець таке пропустили??? Це ж не художня книга

[Mariana Semenyshyn · Rating 3 out of 5]

Пан Любка зачарував. Перш за все тим, що в багатьох речах я з ним згодна. Ба більше - деколи опис враження від міст, людей разюче співпадав з моїми власними думками.
Мені завжди чомусь здавалося, що попри легку манеру розповіді, автору є набагато більше, що розповісти нам, проте формат зобов‘язував. І він виправдав себе.

[Mykola · Rating 5 out of 5]

"Подорожувати варто бодай для того, щоб зрозуміти, як тебе дурять". Андрій Любка.

Надзвичайно пізнавальна книжка про Балкани, і не тільки. Мені було дуже цікаво.

Слухав як аудіокнигу у чудовому виконанні автора, і це зробило загальне враження ще кращим. Рекомендую.