я настільки далека від стоїцизму, що прочитала книгу за два дні замість 52 тижнів)))
справедливості заради, там нема що читати особливо, це суто практичний посібник з вправами і короткими поясненнями та цитатами філософів до них. загалом було цікаво, але враження в мене досить полярні. втім, це моє перше зіткнення зі стоїцизмом, тому певне буде справедливо сказати, що враження щодо філософії загалом, а не книги як такої.
деякі ідеї і інструменти мені сподобалися: наприклад, спонукання аналізувати дії, протистояти тригерам, прагнення до помірності та мінімалізму, поділ проблеми на дрібні складники. це те, що мені відгукується і може бути використаним у різних ситуаціях.
але стоїцизм фактично виносить емоції за рамки і надміру раціоналізує, тим самим, знецінюючи все емоційне. тут особливо багато про гнів: мовляв, гніваєшся - то піди поприбирай, подихай квадратом або ще на щось відволічися. але це неправильно, бо не опрацьовані та не прожиті емоції нікуди не зникають, а продовжують отруювати життя і згодом перетворюються у травми.
людина з певним психологічним бекграундом і розумінням себе може критично оцінити подані інструменти і обрати те, що їй підходить. але це дано далеко не всім, в нас суспільство має величезні проблеми у всьому, що стосується власних та чужих емоцій і взаємодії з ними. тому сказати, що прям рекомендую усім читати і всьому слідувати точно не можу.
наостанок, трохи сумно хіхікала на розділах про прийняття смертності і усвідомлення кінечності усього живого. українці вже давно поголовно стоїки 🫠