What do you think?
Rate this book
Українська поетична антологія
Триста поезій
До книги Ліни Костенко — улюбленої української поетеси кінця другого–початку третього тисячоліття — увійшли найвідоміші її вірші з різних періодів творчості — від ранньої поезії до сьогодні, а також уривки з романів та поем. Це найповніше вибране поетеси за часів Незалежності.
432 pages, Hardcover
First published January 1, 2012
101 people are currently reading
451 people want to read
About the author
Lina Kostenko
32 books108 followersУкр: Ліна Костенко
Kostenko was born in a family of teachers. In 1936, she moved from Rzhyshchiv to Kiev, where she finished her secondary education.
Lina graduated with distinction from the Maxim Gorky Literature Institute in Moscow in 1956. Following her graduation she published three collections of poetry in 1957, 1958, and 1961. These books became immensely popular among her Ukrainian readers, however they also forced her into publication silence as she was unwilling to submit to Soviet authorities.
It wasn't until 1977 (16 years later) that her next major collection was published. She followed this with several more collections and a children's book called The Lilac King. In 1979 she followed with one of her greatest works the historical novel in verse, Marusia Churai, about at 17th century Ukrainian folksinger. Her most recent collection is Berestechko, a book length historical poem.
Kostenko was born in a family of teachers. In 1936, she moved from Rzhyshchiv to Kiev, where she finished her secondary education.
Lina graduated with distinction from the Maxim Gorky Literature Institute in Moscow in 1956. Following her graduation she published three collections of poetry in 1957, 1958, and 1961. These books became immensely popular among her Ukrainian readers, however they also forced her into publication silence as she was unwilling to submit to Soviet authorities.
It wasn't until 1977 (16 years later) that her next major collection was published. She followed this with several more collections and a children's book called The Lilac King. In 1979 she followed with one of her greatest works the historical novel in verse, Marusia Churai, about at 17th century Ukrainian folksinger. Her most recent collection is Berestechko, a book length historical poem.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 37 reviews
July 17, 2025
Lina Kostenko is called the queen of the Ukrainian poetry of the 20th century. A former Soviet dissident, she has also been called 'the alternative to any untruth'.
Reading this beautiful little lilac book containing three hundred poems has been an unforgettable experience. Her poetry can be described as lyrical, intellectual, philosophical and fiercely independent. Moral clarity is also a distinctive feature of Kostenko's work.
The beautiful and melancholic love poems (woman's perspective) are an important part of the collection as love or its absence often defines our existence. There no trace of banality or cloying sweetness.
The deeply emotional poems, devoted to Ukraine, its history, its nature and its people really really resonated with me. The Ukrainian language shines in all its beauty and richness in Lina Kostenko's verses.
Нічого такого не сталось
Нічого такого не сталось.
Бо хто ти для мене? Сторонній.
Життя соталось, соталось
гіркими нитками іронії.
Життя соталось, соталось.
Лишився клубочок болю.
Нічого такого не сталось.
Ти просто схожий на Долю.
-------------------------------
Nothing in Particular Happened
Nothing in particular happened.
What are you to me? Someone else’s.
Life unraveled where it was unhemmed
to irony’s bitter farewell threads.
Life unraveled where it was unhemmed.
A yarn ball of pain’s all that is left.
Nothing in particular happened.
You just look a little like Kismet.
(Translated by Ellen Poplavska)
------------------------------------------------------------
Десь там планети в просторі безмеж
Десь там планети в просторі безмеж
Яка сумна у безвісті ночівля!
А може ми ім світимося теж?
А може ми їм зіронька вечірня?
-------------------------------------------------------------------
Out There Are Planets Far Beyond Our View
Out there are planets far beyond our view
Oh, how that far-flung bedroom must be dreary!
And yet perhaps we shine upon them too?
Perhaps we are the star when they are weary?
(Translated by Ellen Poplavska)
It is probably the best poetry book I have read this year.
Unfortunatelly, could not find more poems by Lina Kostenko I loved translated into English professionally.
Reading this beautiful little lilac book containing three hundred poems has been an unforgettable experience. Her poetry can be described as lyrical, intellectual, philosophical and fiercely independent. Moral clarity is also a distinctive feature of Kostenko's work.
The beautiful and melancholic love poems (woman's perspective) are an important part of the collection as love or its absence often defines our existence. There no trace of banality or cloying sweetness.
The deeply emotional poems, devoted to Ukraine, its history, its nature and its people really really resonated with me. The Ukrainian language shines in all its beauty and richness in Lina Kostenko's verses.
Нічого такого не сталось
Нічого такого не сталось.
Бо хто ти для мене? Сторонній.
Життя соталось, соталось
гіркими нитками іронії.
Життя соталось, соталось.
Лишився клубочок болю.
Нічого такого не сталось.
Ти просто схожий на Долю.
-------------------------------
Nothing in Particular Happened
Nothing in particular happened.
What are you to me? Someone else’s.
Life unraveled where it was unhemmed
to irony’s bitter farewell threads.
Life unraveled where it was unhemmed.
A yarn ball of pain’s all that is left.
Nothing in particular happened.
You just look a little like Kismet.
(Translated by Ellen Poplavska)
------------------------------------------------------------
Десь там планети в просторі безмеж
Десь там планети в просторі безмеж
Яка сумна у безвісті ночівля!
А може ми ім світимося теж?
А може ми їм зіронька вечірня?
-------------------------------------------------------------------
Out There Are Planets Far Beyond Our View
Out there are planets far beyond our view
Oh, how that far-flung bedroom must be dreary!
And yet perhaps we shine upon them too?
Perhaps we are the star when they are weary?
(Translated by Ellen Poplavska)
It is probably the best poetry book I have read this year.
Unfortunatelly, could not find more poems by Lina Kostenko I loved translated into English professionally.
November 5, 2025
Що тут сказати, Ліна Костенко це справжній скарб української літератури та поезії.
Найбільше сподобалися вірші зі «Старого годинникаря»: багато історичних тем, цікавих сюжетів, відсилок та паралелей.
Але загалом уся збірка неймовірна, дуже щаслива мати її в такому красивому оформленні на поличках 🪻
Найбільше сподобалися вірші зі «Старого годинникаря»: багато історичних тем, цікавих сюжетів, відсилок та паралелей.
Але загалом уся збірка неймовірна, дуже щаслива мати її в такому красивому оформленні на поличках 🪻
December 14, 2024
Це було неймовірно! Я взагалі не дуже люблю поезію, але пані Ліна майже єдина письменниця вірші якої знаходять відгук у моєму серці.
Але навіть тут я вражена, таке різноманіття, така неймовірно ерудована людина, такий широкий загал тем на які вона пише! Тут і про любов і ненависть і батьківщину і смуток і радість, і багато про історичні постаті про різні віки і різні культури. Да, я часто навіть плакала )
Обов'язково перечитуватиму, бо назбирала у цій збірці із десяток віршів які дуже мені прийшли до душі. А мова яка ❤️❤️❤️
Але навіть тут я вражена, таке різноманіття, така неймовірно ерудована людина, такий широкий загал тем на які вона пише! Тут і про любов і ненависть і батьківщину і смуток і радість, і багато про історичні постаті про різні віки і різні культури. Да, я часто навіть плакала )
Обов'язково перечитуватиму, бо назбирала у цій збірці із десяток віршів які дуже мені прийшли до душі. А мова яка ❤️❤️❤️
January 28, 2025
НОСТАЛЬГІЧНА НЕДОСКОНАЛІСТЬ ФОРМИ
Феномену Ліни Костенко (критиці, активізму, новинам і всьому решті), я приділяла ганебно мало уваги, сприймаючи лише її ліричну героїню через ряд популярних текстів і своє задвадцятиліття. Це було так: в якийсь час вона просто трапилась і заціпила мені в серце, я стала писати посвяти і трохи перейняла з її стилю (і це, мождиво, завжди так буде).
АЛЕ
Більш пильне, хоча й раптове, прочитання антології у підтридцять стало знайомством, щоб попрощатись, врешті впевнившись: теми потужні, та стиль авторки надто архаїчний, щоб читати критику, діставатися підсмислів і контекстів, а надто — винуватити себе за те, що мало заглиблюєшся.
Можливо, це розчарування causa sui, бо досить обманювати себе, що Костенко — це сучасність, і ігнорувати поет/ок без наліпки "класика".
Основне негативне враження — від форми: багато віршів наче прохідні, абсолютна більшість містять доста зайвого. Хоча це, власне, доводить лише те, що будь-чиї повні збірки поезій рідко є придатними для читання: не лишають місця на відбраковку. Іноді не могла читати, бо ржала (як буває, коли хорош/а автор/ка раптом фейлить, а ти не в курсі, що з цим робити).
Ні, все на місці: і завершені сюжети, і розв'язка з почуттям, і сильна щирість, непусте, але вона наче спішила інколи. Або ніколи не редагувала тексти {ні, я не буду гуглити це; ви самі мені скажете}. Охота зрізати, очистити, видобути скульптуру з брили.
"ЖІНОЧА ПОЕЗІЯ"
Паралельно читаю Ахматову. Про що пишуть жінки-класикині: любов, природа, політес, минуле, старість, Бог, страждання, пошук себе. Як не писати про те саме? От питання. Може, що ніяк, бо це є зміст буття, але чоловіки про все це пишуть краще {нерелевантно, знаю; я читала півтор/и поет/ки}. Краще не стільки в технічному смислі (у ньому, звісно, теж; мали час тренуватись, — Привіт, Вірджиніє!), скільки... вольготніше у бутті. Що ж, мали час. Наздоженемо, але отут у Костенко (як і в Ахматової) одразу відчувається підозрілий присмак "жіночої" поезії. Відкриваєш і зразу ясно (неясно що). Притому важко вловити, бо я сама схильна до письма штибу "мадонні дує" (слабкоримованої драми й лубочного побивання попід тин усім і зараз). Зарубіжна жіноча поезія, що я стрічала (та навіть Цвєтаєва місцями, що дивно) жіноча зовсім по-іншому: екзистенційно глибше закорінена, більш універсальна.
ПРИТУЛЮВАННЯ ДО ПЛЕЧА
Прикро, набувши фемоптику, зустрічати спротивом гендерні ролі і стереотипи, від яких ще кількаріч тому була в солодкій омані. Міфологія слабкости vs заступництва і спадок решти культурних брехень про тендітних жінок виглядає дещо дивно у такої особистости, як Ліна. Хоча, цілком можливо, це через контраст від розташування текстів різного часу на сусідніх сторінках. Всі були молоді і куди без ЖГС. В сенсі любовної лірики Костенко — це щоб помріяти про любов і гордість [так, ніби вони мають взаємно виключатись]. Іноді подібний настрій є. Але принципів таких уже немає. Попри це, засудити чи критикувати за будь-що авторку не можу, та і не хочу: час був інший, писати фем-вірші в нас ще не могли, було подвигом писати будь-які, і вона зробила дуже багато самим фактом успішної поетки.
ДУМИ ПРО ДУМИ
Політичний розділ не осилила, хоча є чудові, завжди на часі: "І жах, і кров, і смерть, і відчай...". Тисяча поклонів за сміливість говорити на гостросоціадьні теми в умовах небезпеки говорити {місце для всього, чого я не знаю про Ліну Костенко}. Але часу було обмаль, і балади я прогортала, а це критерій. Відгонить сивою давниною. Чому грецькі міфи навіть без осучаснення спиймаються краще, ніж українська історія?
МЕТАФОРИ — ЦЕ ЛЮБОВ
Злиття з природою дуже сільське, в сімейному значенні інтимне, прийняте за нормальне і природнє: для чого вчити іншу мову, коли дерева скажуть все? Є чому повчитись спостереженню за світом і пейзажем.
ОТЖЕ
У плані поетичного мистецтва Костенко для мене позаду [стоїть на мармуровому п'єдесталі і дивиться з докором]. Лишиться опорним орієнтиром про принциповість і характер, але тільки одним з, пора шукати щось далі. Корифеї закладають фундамент, далі приходять наступні будувати стіни. Насправді, стіни давно збудовано, вже штукатурять, багато пора надолужити. Незворотньо доведеться читати молоду сучукрпоетрі.
Улюблені вірші лишились улюбленими, решту надіюсь забути. Це повнокровне прощання. Дякую.
P. S.:
Хай повні зібрання горять у пеклі. Чернетки мають втрачатись. Як у Шекспіра :) {окей гугл, нагадай запрограмувати еверноут на якусь розумну форму самознищення} (вибачте, без ч о р н о г о не змогла. Місцями ще ржу).
Літо 2019
Феномену Ліни Костенко (критиці, активізму, новинам і всьому решті), я приділяла ганебно мало уваги, сприймаючи лише її ліричну героїню через ряд популярних текстів і своє задвадцятиліття. Це було так: в якийсь час вона просто трапилась і заціпила мені в серце, я стала писати посвяти і трохи перейняла з її стилю (і це, мождиво, завжди так буде).
АЛЕ
Більш пильне, хоча й раптове, прочитання антології у підтридцять стало знайомством, щоб попрощатись, врешті впевнившись: теми потужні, та стиль авторки надто архаїчний, щоб читати критику, діставатися підсмислів і контекстів, а надто — винуватити себе за те, що мало заглиблюєшся.
Можливо, це розчарування causa sui, бо досить обманювати себе, що Костенко — це сучасність, і ігнорувати поет/ок без наліпки "класика".
Основне негативне враження — від форми: багато віршів наче прохідні, абсолютна більшість містять доста зайвого. Хоча це, власне, доводить лише те, що будь-чиї повні збірки поезій рідко є придатними для читання: не лишають місця на відбраковку. Іноді не могла читати, бо ржала (як буває, коли хорош/а автор/ка раптом фейлить, а ти не в курсі, що з цим робити).
Ні, все на місці: і завершені сюжети, і розв'язка з почуттям, і сильна щирість, непусте, але вона наче спішила інколи. Або ніколи не редагувала тексти {ні, я не буду гуглити це; ви самі мені скажете}. Охота зрізати, очистити, видобути скульптуру з брили.
"ЖІНОЧА ПОЕЗІЯ"
Паралельно читаю Ахматову. Про що пишуть жінки-класикині: любов, природа, політес, минуле, старість, Бог, страждання, пошук себе. Як не писати про те саме? От питання. Може, що ніяк, бо це є зміст буття, але чоловіки про все це пишуть краще {нерелевантно, знаю; я читала півтор/и поет/ки}. Краще не стільки в технічному смислі (у ньому, звісно, теж; мали час тренуватись, — Привіт, Вірджиніє!), скільки... вольготніше у бутті. Що ж, мали час. Наздоженемо, але отут у Костенко (як і в Ахматової) одразу відчувається підозрілий присмак "жіночої" поезії. Відкриваєш і зразу ясно (неясно що). Притому важко вловити, бо я сама схильна до письма штибу "мадонні дує" (слабкоримованої драми й лубочного побивання попід тин усім і зараз). Зарубіжна жіноча поезія, що я стрічала (та навіть Цвєтаєва місцями, що дивно) жіноча зовсім по-іншому: екзистенційно глибше закорінена, більш універсальна.
ПРИТУЛЮВАННЯ ДО ПЛЕЧА
Прикро, набувши фемоптику, зустрічати спротивом гендерні ролі і стереотипи, від яких ще кількаріч тому була в солодкій омані. Міфологія слабкости vs заступництва і спадок решти культурних брехень про тендітних жінок виглядає дещо дивно у такої особистости, як Ліна. Хоча, цілком можливо, це через контраст від розташування текстів різного часу на сусідніх сторінках. Всі були молоді і куди без ЖГС. В сенсі любовної лірики Костенко — це щоб помріяти про любов і гордість [так, ніби вони мають взаємно виключатись]. Іноді подібний настрій є. Але принципів таких уже немає. Попри це, засудити чи критикувати за будь-що авторку не можу, та і не хочу: час був інший, писати фем-вірші в нас ще не могли, було подвигом писати будь-які, і вона зробила дуже багато самим фактом успішної поетки.
ДУМИ ПРО ДУМИ
Політичний розділ не осилила, хоча є чудові, завжди на часі: "І жах, і кров, і смерть, і відчай...". Тисяча поклонів за сміливість говорити на гостросоціадьні теми в умовах небезпеки говорити {місце для всього, чого я не знаю про Ліну Костенко}. Але часу було обмаль, і балади я прогортала, а це критерій. Відгонить сивою давниною. Чому грецькі міфи навіть без осучаснення спиймаються краще, ніж українська історія?
МЕТАФОРИ — ЦЕ ЛЮБОВ
Злиття з природою дуже сільське, в сімейному значенні інтимне, прийняте за нормальне і природнє: для чого вчити іншу мову, коли дерева скажуть все? Є чому повчитись спостереженню за світом і пейзажем.
ОТЖЕ
У плані поетичного мистецтва Костенко для мене позаду [стоїть на мармуровому п'єдесталі і дивиться з докором]. Лишиться опорним орієнтиром про принциповість і характер, але тільки одним з, пора шукати щось далі. Корифеї закладають фундамент, далі приходять наступні будувати стіни. Насправді, стіни давно збудовано, вже штукатурять, багато пора надолужити. Незворотньо доведеться читати молоду сучукрпоетрі.
Улюблені вірші лишились улюбленими, решту надіюсь забути. Це повнокровне прощання. Дякую.
P. S.:
Хай повні зібрання горять у пеклі. Чернетки мають втрачатись. Як у Шекспіра :) {окей гугл, нагадай запрограмувати еверноут на якусь розумну форму самознищення} (вибачте, без ч о р н о г о не змогла. Місцями ще ржу).
Літо 2019
January 31, 2017
Зворушливі, чуттєві, прості й складні; про кохання, життя, Україну, сум, осінь, людей... такі різні й такі чудові вірші.
Я не знаю, як Ліні Костенко вдається так писати, щоб кожне слово ставало чимось більшим і знаходило свій відгук десь всередині. Звертаючись до своєї музи, вона пише "Поети ж є і кращі, й щасливіші. Спасибі, що ти вибрала мене". А я вдячна пані Ліні за те, що вона обрала цей шлях, за всі роки її творчості, за вірші, за мову, за те, що завжди тримає лінію оборони.
Я не знаю, як Ліні Костенко вдається так писати, щоб кожне слово ставало чимось більшим і знаходило свій відгук десь всередині. Звертаючись до своєї музи, вона пише "Поети ж є і кращі, й щасливіші. Спасибі, що ти вибрала мене". А я вдячна пані Ліні за те, що вона обрала цей шлях, за всі роки її творчості, за вірші, за мову, за те, що завжди тримає лінію оборони.
February 16, 2022
На жаль, ця збірка зайшла мені менше, ніж я сподівалась. Деякі вірші, які ввійшли до неї, досить посередні, хоча й були такі, які прям дуже зачепили. І так, дуже важко читати на��іть по декілька віршів за день, оскільки вони просто зливаються в одну купу і вже неможливо запам'ятати що ти тільки що читав.
Read
September 24, 2024цікаво спостерігати як з віком змінювались вірші авторки. стасіневич в подкасті з чирковим підняв цікаво тему маніфестаційного стилю письменниці і я частково з ним погоджуюсь. але те, що вона в цей стиль загорнула і які вклала смисли робить вірші уникальними.
кожен знайде собі цитату на надгробок на свій смак.
особливо добре відчувається настрій в чорнобильській серії, яку, очевидно, було створено під враженнями після поїздок в зону відчудження
кожен знайде собі цитату на надгробок на свій смак.
особливо добре відчувається настрій в чорнобильській серії, яку, очевидно, було створено під враженнями після поїздок в зону відчудження
June 13, 2018
«Хочеться чуда і трішки вина»
Прекрасна збірка - від тендітноі та пристрастноі любовноі лірики до роздумів про шлях людства з давніх часів до нашіх днів та язичницького з‘єднання з природою. Видання само по собі перфектне, не хочеться випускати з рук.
Прекрасна збірка - від тендітноі та пристрастноі любовноі лірики до роздумів про шлях людства з давніх часів до нашіх днів та язичницького з‘єднання з природою. Видання само по собі перфектне, не хочеться випускати з рук.
January 16, 2025
Що ж, нарешті я дочитала цю збірку. Якщо описувати коротко, то це ідеальний баланс філософії, лірики та історії. Вірші тут - із різних етапів життя Ліни Костенко, тому можна відчути, як змінювалась не лише вона, а й Україна.
Ліна почала писати ще коли їй було всього 17. Тоді вона була молодою студенткою, яка шукала себе в літературі. Її ранні твори - про любов та романтику. Далі в 60-х, коли вона вже стала частиною «шістдесятників», у її творчості з’являється громадянська позиція та боротьба за свободу слова. Чіпляє.
А от у 80-х, коли вона повернулася після 15-річного мовчання її вірші стали більш філософськими.Така собі подорож у часі через її життя.
Поставила таку оцінку, бо деякі вірші були трохи не моїми. Але загалом мені багато, що сподобалось. Особливо хочу відмітити вірші про пори року, слова які змушують буквально бачити ці зміни природи та вірш «страшні слова, коли вони мовчать..», «послухаю цей дощ. Підковся і шумить.», та «на старих фотографіях всі молоді».
Дякую, Ліно.
Ліна почала писати ще коли їй було всього 17. Тоді вона була молодою студенткою, яка шукала себе в літературі. Її ранні твори - про любов та романтику. Далі в 60-х, коли вона вже стала частиною «шістдесятників», у її творчості з’являється громадянська позиція та боротьба за свободу слова. Чіпляє.
А от у 80-х, коли вона повернулася після 15-річного мовчання її вірші стали більш філософськими.Така собі подорож у часі через її життя.
Поставила таку оцінку, бо деякі вірші були трохи не моїми. Але загалом мені багато, що сподобалось. Особливо хочу відмітити вірші про пори року, слова які змушують буквально бачити ці зміни природи та вірш «страшні слова, коли вони мовчать..», «послухаю цей дощ. Підковся і шумить.», та «на старих фотографіях всі молоді».
Дякую, Ліно.
June 9, 2024
"Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі"- Ліна Констенко, королева української поезії
March 14, 2024
Неймовірні вірші, так чуттєво і гарно 💓
June 15, 2019
Коли хочеться почитати гарної поезії ввечері, коли хочеться відчути красу слова, перейнятися якимись емоціями, раджу вам взяти до рук цю прекрасну книгу.
По-перше, надзвичайно приємне оформлення: тканинна обкладинка, закладка, позолота на літерах, маленький зручний формат. Книга вабить своєю ніжністю.
По-друге, надзвичайно тонкі поезії! Ліна Костенко вражає майстерністю свого слова! Кожна поезія тут - це маленьке прожите життя, часточка душі.
Читати Ліну Костенко завжди легко і приємно, вона вміє писати так, щоб затронути найтошні струни душі. Вона завжди була моєю улюбленою поетесою, і отримати в подарунок таку книжку було для мене справжнім щастям!
По-перше, надзвичайно приємне оформлення: тканинна обкладинка, закладка, позолота на літерах, маленький зручний формат. Книга вабить своєю ніжністю.
По-друге, надзвичайно тонкі поезії! Ліна Костенко вражає майстерністю свого слова! Кожна поезія тут - це маленьке прожите життя, часточка душі.
Читати Ліну Костенко завжди легко і приємно, вона вміє писати так, щоб затронути найтошні струни душі. Вона завжди була моєю улюбленою поетесою, і отримати в подарунок таку книжку було для мене справжнім щастям!
January 19, 2020
Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.
May 24, 2023
Насправді, назва нас обманює. Бо в цій книжці не 300 поезій, а більше :)
Книжка зайняла в мене багато часу, тому що не було фізичного примірника, лише електронний формат, а читати поезію в такому вигляді важче. Принаймні для мене.
Але що хочу сказати - Ліна Василівна тут у всій красі - і воєнні поезії, і любовна лірика, і про природу, і так далі. Багато посилань на інші знання, тому ерудити тут також зможуть знайти твори на свій смак (зокрема, деякі поезії вимагають знання контексту або хоча б знання з міфології). Та й не лише ерудити - тут для кожного є щось своє, особливе.
Не скажу, що це має бути "настільна книжечка поезії", але час від часу повертатись, відкривати, щось підчитувати - точно варто.
Книжка зайняла в мене багато часу, тому що не було фізичного примірника, лише електронний формат, а читати поезію в такому вигляді важче. Принаймні для мене.
Але що хочу сказати - Ліна Василівна тут у всій красі - і воєнні поезії, і любовна лірика, і про природу, і так далі. Багато посилань на інші знання, тому ерудити тут також зможуть знайти твори на свій смак (зокрема, деякі поезії вимагають знання контексту або хоча б знання з міфології). Та й не лише ерудити - тут для кожного є щось своє, особливе.
Не скажу, що це має бути "настільна книжечка поезії", але час від часу повертатись, відкривати, щось підчитувати - точно варто.
August 30, 2025
Нарешті дочитала збірку Ліни Костенко. Її вірші - це ідеальний баланс філософії, лірики та історії, а також своєрідна подорож через різні етапи життя поетеси та України.
Збірка читається повільно, бо хочеться смакувати кожним рядком, бо більше кількох віршів на день зливаються і втрачаються.
Згадала багато улюблених або давно знайомих поезій, відкрила кілька нових: «послухаю цей дощ…», «на старих фотографіях всі молоді».
Поставила 4, бо не всі твори відгукнулися. Не вистачило мого улюбленого «світ надзвичайно широкий».
Але не зважаючи на оцінку, Ліна Костенко - справжня майстерка слова, яку читати варто, хоч і порційно.
Збірка читається повільно, бо хочеться смакувати кожним рядком, бо більше кількох віршів на день зливаються і втрачаються.
Згадала багато улюблених або давно знайомих поезій, відкрила кілька нових: «послухаю цей дощ…», «на старих фотографіях всі молоді».
Поставила 4, бо не всі твори відгукнулися. Не вистачило мого улюбленого «світ надзвичайно широкий».
Але не зважаючи на оцінку, Ліна Костенко - справжня майстерка слова, яку читати варто, хоч і порційно.
March 4, 2025
Поезія пані Ліни є особливою своїм символізмом. Це завжди такі дитячо-радісне відчуття - побачити посилання та зрозуміти його. А доросло-радісне відчуття - ще й відчути, наскільки доречним воно є відносно піднятих Ліною Костенко тем - від кохання до неволі. Творчість, яку можна без сумнівів назвати вічною - тоді, зараз, у майбутньому.
April 17, 2025
У Ліни кожен знайде своє. І в кожен період життя це буде різне.
"З душі у душу — найкоротша відстань.
Чому ж так часто транспорту нема?"
"–Час пролітає з реактивним свистом.
Жонглює будень святістю і свинством."
"З душі у душу — найкоротша відстань.
Чому ж так часто транспорту нема?"
"–Час пролітає з реактивним свистом.
Жонглює будень святістю і свинством."
December 16, 2017
Ванлав.
December 4, 2021
"Хочеться чуда і трішки вина" (с)
February 29, 2024
Мені дуже сподобалось
This entire review has been hidden because of spoilers.
Read
April 13, 2024« Нехай підождуть невідкладні справи.
Я надивлюсь на сонце і на трави.
Наговорюся з добрими людьми.
Не час минає, а минаєм ми.»
Я надивлюсь на сонце і на трави.
Наговорюся з добрими людьми.
Не час минає, а минаєм ми.»
May 15, 2024
це, може, навіть і не вірші,
а квіти, кинуті тобі
а квіти, кинуті тобі
June 24, 2024
Чи варто писати оду якщо це просто неймовірно красиво
July 24, 2024
Обожнюю.
February 13, 2025
Просто неймовірно!
February 26, 2023
Як швидко розвіявся флер моїх п'ятнадцяти років. Це дивно. Людина, що могла писати про політику в критичному сенсі на той чай - і не могла писати про жінок, які не "притуляються до плеча" і "ну а я що, я слаба жінка" перед любов'ю? Як так сталося, що ті три-чотири вірша зі школи так і залишились кращим, що є у пані Костенко для мене. Я несу їх в собі багато років, проте іншого її вантажу не потребую.
December 26, 2024
Поезія, це така річ, яка не всім подобається, або відгукується лише в певний момент життя. Вона буває різною - прямолінійною чи з купою підтекстів.
Поезія Ліни Костенко для мене як вино - багато не випʼєш, моментами достатньо кількох ковтків, щоб насолодитись, а інколи це вино незрозуміле, терпке чи кисле. Деякі вірші занадто пафосні, занадто перенасичені словами, в яких потрібно було копатися щоб вловити сенс. Поезія пані Ліни занадто складна та багатошарова, а авторки занадто архаїчний, щоб зараз осягнути всю суть кожного прочитаного вірша. А можливо глибокий сенс і не варто було шукати всюди, бо поетеса писала про свої думки та відчуття в моменті.
Емоційно, для мене ця збірка була такою контрастною, що я не встигала зрозуміти чи подобається мені чи ні. Якась поезія викликала багато емоцій та роздумів, що прочитавши кілька рядків я закривала збірку і просто обмірковувала щойно прочитане в своїх думках. А щось навпаки, скидалось радше на беземоційну чернетку, яку ніхто не редагував, і яка була написана просто заради факту написання. Можливо, просто не всі вірші варто включати до збірок, бо серед них губляться справжні перлини. Та з іншого боку, на кожен твір завжди знайдеться свій поціновувач.
Додала в каруселі улюблені вірші авторки (про гномика я просто не могла не згадати). Окрема насолода тримати це видання в руках, А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА просто чарівники 🥰 Збиратиму всю серію на полицях, та продовжуватиму знайомство з витворами інших українських поетів та поетес ❤️
Поезія Ліни Костенко для мене як вино - багато не випʼєш, моментами достатньо кількох ковтків, щоб насолодитись, а інколи це вино незрозуміле, терпке чи кисле. Деякі вірші занадто пафосні, занадто перенасичені словами, в яких потрібно було копатися щоб вловити сенс. Поезія пані Ліни занадто складна та багатошарова, а авторки занадто архаїчний, щоб зараз осягнути всю суть кожного прочитаного вірша. А можливо глибокий сенс і не варто було шукати всюди, бо поетеса писала про свої думки та відчуття в моменті.
Емоційно, для мене ця збірка була такою контрастною, що я не встигала зрозуміти чи подобається мені чи ні. Якась поезія викликала багато емоцій та роздумів, що прочитавши кілька рядків я закривала збірку і просто обмірковувала щойно прочитане в своїх думках. А щось навпаки, скидалось радше на беземоційну чернетку, яку ніхто не редагував, і яка була написана просто заради факту написання. Можливо, просто не всі вірші варто включати до збірок, бо серед них губляться справжні перлини. Та з іншого боку, на кожен твір завжди знайдеться свій поціновувач.
Додала в каруселі улюблені вірші авторки (про гномика я просто не могла не згадати). Окрема насолода тримати це видання в руках, А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА просто чарівники 🥰 Збиратиму всю серію на полицях, та продовжуватиму знайомство з витворами інших українських поетів та поетес ❤️
Displaying 1 - 30 of 37 reviews