В Землю #1

В землю #1

by Ігор Штанько, Ілля Чеботар (Illustrator)

Усі ми сотворені із праху та у нього повернемось, по тому як завершиться наш вік людський. Та чи одвічна та правда, що глаголять нам книги вічного життя чи це лиш слова кого із кобзарів великої дороги?

Бурі мечів, клекотіння помсти та почвари на кожному кроці не за втіленням, а духом. Жахіття лісу, морок життя та магія, що чинить дивні діяння — все це і є «В Землю».

Genres: Comics

26 pages, Paperback

Published November 1, 2018

Reviews

[Roman Zarichnyi · Rating 3 out of 5]

Перший випуск українського мальопису «В землю» #1 Ігора Штанько і Іллі Чеботара, мабуть, пролежав у мене найдовше нечитаним.

Історія оповідає про сліпого кобзаря, який жив помстою більше семи років. І ось нарешті він знайшов московитів і продажних козаків, які уже не втечуть від його гніву. Під час застілля він грав на бандурі, але танок, який випустить кров із цих негідників, вже не стримати. Кобзар знайшов те що шукав, полегшення від помсти. Та ті, які залишилися живими не відпустять його, бо тепер в очах вони бачать тільки смерть старого козака.

Ось довго думав, що все ж таки написати у враженнях після прочитання. І певної чіткої відповіді я не маю. Наче, й цікаво, що ж буде далі після першого випуску. А з іншого, узагалі не зачепило. Щось таке дивне, містичне, прямолінійне у результаті. Малюнок Іллі Чеботара теж не вельми вразив, хоча, він має щось таке цікаве у собі. Глянемо, як розвинеться історія у другому випуску.

[Абрахам Хосебр · Rating 3 out of 5]

Повільно але впевнено в Україні розвивається видавництво коміксів. Почали перекладати класику, культові твори і супергероїку, колись, видані комікси можна було порахувати на пальцях однієї руки, а тепер є біль-менш вибір між Марвел і Дісі, поміж похмурими філософськими творами і походеньками диваків у трико.Царина жахів у коміксах це облюбована і багата ніша. Піку цей жанр набрав у вісімдесятих-дев’яностих, саме тоді в США видавались різноманітні антології і окремі серії. Наприклад “Болотна Твар” , чи “Константин”.Не оминув цей процес і Україну, адже саме в дев’яностих вийшли друком такі майстерні речі, як “Страшна помста” і “Вій”. А. Перетятько – талановитий художник , досягнув тут небувалих вершин, деякі панелі є цілковитими витворами мистецтва, наприклад суд Божий, чаклунські ритуали і попелястий небіжчик, що встає з могили. З вражаючою деталізацією виконані всякі нечестиві потвори і виродки.


Обидва комікси були білінґвальними, тобто українсько і англійською.Отже, жахи в українських коміксах були і про це не варто забувати.Наступний виток розвитку, цей жанр отримав вже під час другого українського комікс-буму. З’явилися робота Андрія Данковича “Мор”, а також “В землю” Ігоря Штанька та Іллі Чеботаря.Саме про комікс “В землю” ми й поговоримо сьогодні.Проект зацікавив мене ще з моменту релізу. Приваблювала прекрасна обкладинка – стилізація під ікону з таємничий головним героєм – бородатим дядьком з сокирою в руці.


Пізніше з’явились панелі з бойовими сценами і сюрреалістичними почварами.- Все, потрібно купляти, подумав я, але за щасливим збігом обставин виграв його в конкурсі від видавництва Ua.comix.“Куди б я не йшов – вони поруч. Примари слідкують за мною із темряви…”Закинута лісова стежина – болото і зелена твань, самотній мандрівець повільно торує шлях, за його плечима клунок з бандурою, волосся і борода ховають його обличчя. Хто він, що за страшна провина жене його вперед?Відповідь на це питання, читач першого випуску аж ніяк не отримає, мало того, з’явиться ще більше питань і це добре.Головний герой це відступник і грішник, він козак, що відмовився від жорстокості, але обставини змушують його порушити свої принципи.Стиль оповіді мені надзвичайно сподобався – читача відразу кидають з головою у вир подій, без пояснень без дитячих конкретизацій і поділу на “ось вам добрий хлопець, а ось вам злий хлопець”.Композиційно, починаючи від розв’язки і до бойових сцен “В землю” дуже нагадує “Берсерка” – манґу Кентаро Міури в стилі темного фентезі.


Крові і розчленувань тут вдосталь, навіть забагато, але є ще дещо особливе – сюрреалістична складова з трансформаціями і галюцинаторними (може й ні) видіннями головного героя.Написано це все діло пишною мовою, допіру так писав Гоголь, або той же По. Графічна складова вище всіх похвал – чудові бойові сцени, гра зі світлом і напевно найшикарніша обкладинка для українського комікса останніх років.Не обійшлося і без мінусів – він тут один, але дуже значний. Це типографія.Надруковано препаскудно, пожаліли чорної фарби, а в даному виданні чорний колір це ж головне. Не до кінця розумію чому так сталось, адже інший комікс від цього ж видавництва – “Сага про сонценосців” надрукований значно краще. Місцями, деякі сторінки доводиться дуже уважно розглядати, що би хоч щось побачити. На наступний раз пораджу глянцевий папір і побільше чорного.Підсумовуючи, скажу, що я приємно вражений коміксом і з нетерпінням очікую продовження, котре, я певен, друкуватиметься в кращій типографії.

[Mykhailo Gasyuk · Rating 2 out of 5]

Збільшуй тут якість друку, не збільшуй - малюнок все одно залишиться поганим. Самій історії не вистачає контексту. Кобзар із ПТСР нарешті мститься і такає до лісу помирати, а там його чекає порятунок і натяк на те, що тепер будуть мститися йому. Із плюсів тут діалоги, з мінусів - все інше. І я вимушений продовжити свою акцію з розповсюдження крапок і ком. Їх іноді дуже не вистачає як у фразах персонажів, так і в анотаціях.

[Bogun Greyhate · Rating 3 out of 5]

Перше, що кидається в око, це якість друку... (В мене перший тираж). Так уже не одноразово говорилось, навіть автором, що друк неякісний, але і я скажу пару слів. Як би це боляче не було, але друк поганий. Новенький примірник, який я отримав, вже мав вигляд ніби декілька місяців активно ходив по руках і читався, через що фарба затерлася. І такий вигляд був не тільки у обкладинки, а й в середині. Хоча не тільки якість друку мені тут не припало до душі, а й сам стиль розфарбовування.

Кольори через друк дуже тьмяні та не виразні, і судячи з профарбовки панелей, так не повинно бути. Це все дефекти в роботі друкарні, бо судячи зі всього, барви повинні бути ядучо яскраві. Що ще сказати? Шрифт, яким писався текст, мені не зайшов. Можливо, не завадило б зробити окремий стиль для думок і окремий для реплік. Але прийшлося до смаку, що в кінці були анонси майбутніх проектів видавництва, особливо «Безіменних», так як новин про них малувато. Добре, що не забувають. Ах ще... Дуже не вистачало звуків. Чому у нас так не люблять звуки?

Малюнок мені не зайшов в підсумку. Були кадри і речі, які сподобались. Тим більше, сценарист Ігор Штанько говорив, що йому малюнок дуже подобається, і він сам не хоче, щоб до його історії відносилися надто серйозно, і малюнок цьому сприяє. Але я кажу з точки зору читача, і все ж моя душа бажала чогось більш серйозного. Стиль малюнку дуже схожий на газетні комедійні стріпи в одну-дві панелі. А також інколи не вистачає динаміки. До того ж не розумію, чому в коміксі така кількість ядучих кольорів при фарбуванні. Через них виникли не дуже приємні асоціації з українським мультфільмом Бабай (2014). З плюсів малюнку можу виділити той факт, що психоделічний тріп, який нас застає в середині історії, передано дуже добре. Я прям проникся. Чимось нагадало моменти з гри Far Cry Primal, коли проходимо місії в шкурах різних тварин. А також похмуру атмосферу першої половини історії, коли окрім червоного кольору не було інших ядучих кольорів, які б збивали з заданого настрою.

А от історія - це те, що мене більше всього підкупило. І якщо я відкриваючи комікс з нетерпінням ждав обіцяних міфічних істот, містики та зомбаків, то коли їх отримав, то навіть розчарувався. Нуарна атмосфера історії і муки героя надавали відчуття психологічного трилеру, коли незрозуміло, чи це все вигадки хворого мозку, чи справді привиди. Тим більше зустріч зі старими знайомими та історія про безчинства на Чорній Раді - це все підтримувало загадковість та недосказаність. І мені відверто хотілося, щоб автор продовжував гнути цю загадковість, дозволяючи сумнівам й надалі супроводжувати читача. Згадайте тих же «Вікінгів», які так популярні. Ми з першого сезону маємо натяки на невелику містику чи відьмацтво, Але ось четвертий сезон, а точної відповіді так і нема, що тільки йде в плюс серіалу, як на мене. Але разом з тим, історія помсти «В Землю» все ж продовжує мене цікавити, то ж я чекаю на продовження з нетерпінням. А ще на перевидання цього випуску, але в нормальній якості. Воно того варте.

p.s. Розташування панелей та фони між ними - то дуже круто, видно як автори намагались використати наданий простір по повній. Шкода, що друкарня на то вирішила забити.