Усі ми сотворені із праху та у нього повернемось, по тому як завершиться наш вік людський. Та чи одвічна та правда, що глаголять нам книги вічного життя чи це лиш слова кого із кобзарів великої дороги?
Бурі мечів, клекотіння помсти та почвари на кожному кроці не за втіленням, а духом. Жахіття лісу, морок життя та магія, що чинить дивні діяння — все це і є «В Землю».
Уявіть людину, яку щоночі бачите в кошмарах, останній шанс помститись, і Бога що роками ігнорує ваші молитви. Колись на світі жив кобзар, якому довелось зробити вибір. Це не історія його життя. Це — його легенда.
Другий випуск мальопису «В землю» #2 Ігора Штанько і Іллі Чеботара вже друкувався на іншому папері, що позитивно вплинуло на сприйняття від малюнку.
Щодо сюжету, то з першого випуску ми знаємо, що кобзарю вдалося притамувати голод помсти. Але після отриманої смертельної травми він потрапляє до рук відьми, яка рятує його за допомогою містичних ритуалів, чи пак проклинає. Але в будь-якому випадку він прокидається і тепер смертельний танок є його метою у житті.
А ось другий випуск зосереджений на екшн сценах, трішки філософських думок і досить пустопорожних діалогів інших героїв. Випуск для мене виглядає дуже розбалансований, а та крихта цікавості, яка жевріла гасне. Далі третій випуск.
Малюнок все ще погано сприймається, сюжет не сприймається взагалі. Дуже довго кобзара збираються ловити, сидячи у корчмі. Сам кобзар переживає флешбеки. Читач переживає за… ні за кого тут не переживає!
Доки я особисто добрався до другої частини цього коміксу, про нього в інтернеті уже було сказано не мало. Наприклад, хтось скаржився що було мало дій, хтось так і не звик до малюнку і т.д. То ж до прочитання я приступив дуже насторожено.
Але на ділі я читав з задоволенням. Чому? - Все просто. Справа в тому, що це типічний прохідний розділ довгої історії. Після інтенсивного і трохи збиваючого з пантелику початку завжди наступає період, коли події трохи сповільнюються. Всі готуються до наступного дійства. І це була саме така глава.
В цілому, більше додати нема чого. Історія іде своїм руслом, все логічно і послідовно розвивається. З нетерпінням чекаю кульмінації і того, як все буде до неї іти.
Малюнок все такий же. Тут точно нема, чого додати. Єдиний мінус - помітив, що на одній сторінці панелі розташовані нелогічно. До речі, і в Сазі така ж проблема була... Чому така проблема вилазить? Якщо не читали першу частину, то маєте знати, що малюнок спечифічний, не кожному зайде. Але те що в нього є душа і свій шарм - це однозначно.
Якість видання однозначно виросла в порівнянні з першим випуском, що неймовірно радує. Якби така якість була і в першому номері, було б набагато краще... То ж, я чекатиму перевидання в гарді, щоб придбати всю історію під однією обкладинкою.
Чесно кажучи, додати більше нічого. Сюжет розповідає про мету як антагоністів, так і протагоніста. Розділ більше розкриває їх як особистостей, щоб читачу було легше їм співпереживати в подальшому. Тому - читайте цю історію, не жалійтесь на відсутність дій, і чекайте на продовження. В перервах між екшеном потрібні моменти, де герої відпочивають або готуються до дій. Потрібно розуміти, що коли читати історію цілою, то такі розділи не викликатимуть проблем, а робитимуть історію живішою.