Десь у космосі є небесне тіло, яке летить куди собі захоче. Тіло, яке звело разом всіх героїв цієї оповіді. Мабуть, тут і варто було б починати історію про Колоніста… Але дозвольте невеличкий вступ. Якщо уявити якесь далеке (або не дуже) майбутнє, то люди навряд чи залишаться жити на Землі. Швидше за все, вони полетять досліджувати космос. Та штука в тому, що люди можуть виявитися далеко не єдиною расою у Всесвіті. Інші раси називатимуть людей завойовниками з синьої зорі, конкістадорами на залізних кораблях і вважатимуть негідниками. То чи зможуть люди знайти своє місце в безмежному Всесвіті?
Українські видавці коміксів не часто балують нас історіями в жанрі наукової фантастики. Звісно, вже можна придбати «Сагу» (вийшла нещодавно у видавництві «Рідна мова») Браяна К. Вона і Фіони Стейплз чи «Чорний Молот» (ліцензія від видавництва «Vovkulaka») Джеффа Леміра та Діна Ормстрона із марсіанином Варбулцем чи Полковником Диваком у космічному костюмі, де є елементи цього жанру. Можна ще згадати український комікс «Козаки на орбіті» Андрія Данковича, але я особисто не знайомий з цією мальсторією, тому спокійно переходжу до огляду коміксу «Колоніст: Бути людиною» Ярка Філевича.
Думаю, що «UAComix» можна віддати нагороду, як найбільш креативному видавництву поміж усіх інших, що видають комікси в Україні. Спочатку ти просто прогулюєшся вулицями Львова й помічаєш банери із промоцією мальсторії «Колоніст». А пізніше узагалі дізнаєшся, що всі хто передзамовили це видання, отримали в подарунок пробірку з українським чорноземом та рослиною, бо ж колоніст цим займається, створює нове життя на мертвих планетах. Таке враження, що працівники видавництва хочуть ще й запустити свої корінці прямо в душі українського читача.
Це видання отримало палітурку, зменшений формат і незвично короткі розділи, що трохи дивує. Також український читач має можливість ознайомитися із початковими нарисами героїв та світу, передмовами редакторки Руслани Коропецької та самого сценариста Ярка Філевича.
Ярко Філевич розпочав свою історію із того, що на якусь невідому планету прилітає космічний корабель із якого вилазять два інопланетяни та намагаються активувати пристрій невідомої дії. Але їх зустрічає якась істота в рясі з каптуром із музичним інструментом та хоче, щоб новоприбулі заграли якусь «пісню життя». Мабуть, їм не дуже пощастить, бо музика має виходити із серця чи хоча б із якогось інструменту й точно не можна грати її пістолетами… Далі ми переносимося планету Каталан, де місцева раса намагається придумати шлях порятунку від небесного тіла, яке летить траєкторією, що спричинить зіткнення і знищення їхньої неньки. Тому було вирішено звернутися до колоніста Тауса, людини, яка вже давно займається колонізуванням планет за дзвінкі монети, який теоретично має вміння, щоби врятувати їхню расу від загибелі.
Люди вже давно полетіли досліджувати космос, усвідомили, що вони не єдині розумні створіння у всесвіті та удостоїлися називатися завойовниками із синьої зорі, конкістадорами на залізних кораблях. А іншими словами, просто негідниками, які хочуть заробити трохи грошей та панувати в космосі. Чи може тільки знайти своє місце в безмежному космосі? Люди почали займатися колонізуванням планет, але трішки з іншої сторони. Саме головний герой мальсторії, Таос, приймає замовлення від інших рас, як змінити їхні планети чи зародити життя на якомусь новому небесному тілі для заселення. Бажання замовників можуть бути різними: ліси, ріки, пустелі, моря, гори, тварини, комахи чи птахи. Але не все може відтворитися до останніх деталей договору, бо сила природи часто буває сильнішою за розум живих істот.
Й ось тут не можу провести паралель із книгою «Путівник по Галактиці для космотуристів» Дуґласа Адамса, яка постійно була в голові під час читання «Колоніста» Ярка Філевича, де так само створювалися та знищувалися планети за бажанням деяких рас. Зі слів сценариста він обожнює «Зоряні війни» , тому черпав натхнення, мабуть, звідти. Але цікаво чи читав Ярко історію багатостраждального Артура Дента, який не бажаючи встрягав у різні авантюри.
Якщо вже говорити про цикл романів Дуґласа Адамса, де англійський гумор є невід’ємною частиною книги, то історію про Тауса також не можна уявити без жартів. Вони проскакують постійно, а апогеєм є пісня, яку грає та співає головний герой під кінець мальсторії. В огляді не буду наводити її текст, але ви можете знайти його або навіть послухати, бо вона отримала озвучення дивовижним голосом Олекси Мельника. Ось так із жартами і піснею Таус намагається врятувати планету та дізнатися секрети творення космосу.
Наостанок ще трішки про малюнок у коміксі, де художником є автор Ярко Філевич. Ідея використати тільки два кольори в мальсторії є досить цікавою. Вибір випав на жовтий та чорний, які у суміші створює сірий колір. Для мене цей ефект не є чимось незвичним, бо дотичний до усього цього навколо колірного, але для інших це буде цікавий досвід.
Відверто, то це не той комікс, який зумів мене вразити художньою частиною, особливо штрихуванням, яке трохи рябить і напружує очі під час читання. Та той, який сподобався саме історією. Але будівлі чи космічні кораблі таки вразили своєю деталізацією. Також незвичний підхід використав Ярко із вирізанням різних елементів із паперу, оцифровуванням цих форм та використання малюнків для композиції на панелях, коли розповідаються події давнього минулого. Вийшло досить цікаво, адже в нас збереглися наскельні малюнки із минулого, а тут у розрізі космічної історії маємо папір, як елемент розповіді про минуле.
«Колоніст: Бути людиною» — досить незвичайна історія в жанрі наукової фантастики, яка насамперед розповідає про людяність про яку не потрібно забувати, у який куточок космосу людина б не полетіла. Тому перед тим, як самому досліджувати Всесвіт, краще поглянути чи варте воно того на прикладі конкістадора Тауса.
«Колоніст. Бути людиною» авторства Ярка Філевича — чудовий приклад, як з оригінальної ідеї, можна створити самодостатній, нестандартний і сміливий сценарій. Історія про космічного харцизяку на ім’я Таус виявилася значно глибшою, ніж мені здавалося на перший погляд. Загалом я більш ніж задоволений сюжетом, нічого подібного українською в нас ще не видавалося. Повноцінна, закінчена історія, такі собі міжпланетні пригоди із влучним гумором і багатошаровими смислами, починаючи з екологічної проблематики й закінчуючи міжвидовими соціальними та політичними відносинами, де значну увагу приділено світосприйняттю.
Чого мені не вистачило. Насамперед я не впевнений чи зможу пробачити автору, видавцю, редактору, їхнім татам і мамам, отой жовтий колір та штрихування. Як на мене, це просто злочин, щоб це зрозуміти, достатньо просто подивитися на галерею замальовок по Колоністу в кінці видання. Чудово видно, що автору подобається працювати в чорно-білій гамі, йому це добре вдається, персонажі промальовані самобутніми та надзвичайно характерними. Я насправді не зрозумів навіщо було використано прийом з кольоризацією, як на мене це зробило сторітелінг пласкішим і завадило динаміці та зануренню в історію.
Також є питання до тексту, деякі діалоги виглядають натягнуто та неприродньо, десь вони взагалі не несуть змістового навантаження. Відчуття, що над текстом та розкадровкою працювали в поспіху і не до кінця розуміючи, що хочуть від сторітелінгу.
Що тут шикарне, то це гумор та постіронія, такий собі десерт для поціновувачів "Путівник по Галактиці для космотуристів". Незважаючи на цю кострубатість, я хочу добавки, навіть не так. Я вимагаю продовження!
Цікаві персонажі, продуманий світ, та пригоди сповнені авантюрою і, звичайно, неповторний стиль малюнку! Просто крутяк, з нетерпінням буду очікувати продовження!
Непоганий комікс, сподобався оригінальний сюжет та малюнки, кольори та друк дуже приємні. Тільки схоже розрахований суто на чоловічу аудиторію)) єдиний жіночий персонаж - сумна обдурена і покинута головним героєм принцеса?)) гм))) але гумор кумедний
A good comic, I liked the original plot and drawings, the colors and printing are very pleasant. Only it seems to be designed purely for a male audience)) the only female character is a sad princess who was deceived and abandoned by the main character?)) hmm))) but the humor is funny
Минулого року мені пощастило познайомитись з Ярком. Ще через деякий час я, випадково на вулиці, побачив рекламу його майбутнього коміксу. Мені стало дуже цікаво і я очікував коли ж він нарешті вийде. І ось нарешті я його придбав і одразу ж прочитав.
Я мав певні очікування, і вони абсолютно виправдались. На відміну від багатьох інших українських коміксів дуже сподобалось що тут одразу 8 розділів, і це повноцінна цікава історія, з розвитком дії, кульмінацією і розв‘язкою. Передостанній розділ просто шикарний і вартий того щоб бути звідти народилось кілька мемів. Чого лише варті слова з пісні головного героя: «А я ж лишень людина залишена богами, що має трохи мізків і компас між ногами».
Отож ваажаю що це чудовий приклад української космоопери, який вартий того щоб мати продовження!
Доволі цікава графічна новела з мінімалістичним малюнком і цікавим головним персонажем. Сюжет доволі простенький, але фінальна пісня Колоніста кумедна. :)
Дуже хочеться вжити слово «олдскульний», але одразу зазначу, що у цього слова тут позитивна конотація.
Комікс дуже олдскульний. Сюжетом й мальовкою мені він чомусь дуже нагадував ті оригінальні серії Star Trek: усі істоти максимально антропоморфні; фон – це саме що фон, а не повноцінний світ.
І це в купі з доволі цікавою задумкою доволі непогано грає разом. Фінал (а саме пісня) мені здався трошки крінжем, бо воно, все ж, випадає трохи із загальної картини.