Комунікація від нуля. Есеї для Мані

by Марія Титаренко, Ольга Чигирик (illustrator)

Ця книжка — про комунікацію, але цілком із незвичного ракурсу. Порівнюючи спілкування дорослих і дітей (на прикладі своєї доні), авторка робить несподівані відкриття. Зокрема про те, що ми, дорослі, втрачаємо наше дитяче вміння комунікувати по-справжньому: на рівні слів, мовчання, співопису, обіймів, цілунків, запахів тощо. А ще втрачаємо свіжий погляд на себе, на світ і на речі у ньому.


Це книжка про відновлення комунікації від нуля, підкріплена цікавими історіями і прикладами відомих спікерів, авторськими знахідками й помилками, а також жартами, грою слів і уяви. Для усіх, хто бажає переосмислити свою комунікацію і повернути втрачене.

Genres: Nonfiction, Communication

232 pages, Kindle Edition

Published December 22, 2019

Reviews

[Enotka · Rating 5 out of 5]

"Комунікація від нуля. Есеї для Мані" - найкраще, що мені доводилося читати останнім часом.

Одразу хочеться стати розумнішою, щоби ловити всі алюзії, спостережливішою, щоби і собі зауважувати мовотвори і відкриття, відкритішою світу і комунікаціям, щоб бачити неймовірне у простому. Окрема насолода читати про студентів - одразу намагаюся вгадати, про кого мова) Ну і магістерський проект про листи - знайти обовязково!

Це книга про комунікацію як вона є. Щойно закінчила і вже дуже хочеться її перечитати)

[Iryna Savruk · Rating 2 out of 5]

Не зайшла мені ця книга... проте рада, що тепер знаю звіди пішло "фокус-покус" :)

[Linika · Rating 1 out of 5]

"Наповнити текст простором іноді буває складніше, аніж наповнити його текстом" © Авторці це вдалося, на жаль.

[Olena Bidovanets · Rating 5 out of 5]

Розкішна, місцями щемлива, місцями потішна книжка, яка однозначно для перечитування.

[Анна Bilenka · Rating 5 out of 5]

10/10⭐️
Тепла, наповнена світлом та корисною інформацією книга.

У мене було відчуття, що мене обіймають і ведуть глибокий та щирий діалог увесь час, і я не хотіла, щоб він закінчувався.

Кількість інформації, яка збагатила знання в комунікаціях, креативному письмі та помічанні чудес очима дитини, на одну сторінку настільки гармонійно насиченп, що ця книга щиро заслуговує на позицію «топ прочитаних за цей рік».

[Denis · Rating 1 out of 5]

Мучив, мучив цю книгу. Кожна, подекуди, оригінальна думка розмазана на кілька сторінок пустопорожніх епітетів. "Наповнити простором" а не сенсами книгу авторці вдалося. Дуже засмучувало постійне цитування російських письменників і діячів культури. Але на середині книги авторка взагалі цитує Марину Ахмедову і її книгу "Мужички". Почитав що ця Ахмедова писала про війну на Донбасі в 2014 році, і інтерв'ю за її участі для "Радіо Свобода" - і дочитувати не буду, якщо авторка дозволяє собі цитування пропагандистів "гражданской вайни".

[Marta Tatusko · Rating 5 out of 5]

Думаю цей абзац з книжки, характеризує комунікацію найкраще, тому не буду додавати від себе нічого. Просто беріть книжку і насолоджуйтесь.
«Бо серце все чує. Серця не обдуриш. Серця не присилуєш. Серцем болиш. Береш до серця. Від серця до Бога - навпростець дорога. Від серця до неба дороги не треба. Комунікація від нуля - це комунікація серцем. Коли не потрібно ані посередників, ані перекладачів, ані інтерпретаторів.»

[Марія Горбач · Rating 5 out of 5]

Чудесна збірка есеїв про найпростішу і найважливішу людську комунікацію — ту, що йде від серця. Про алюзії, метафори, напівтони. Про вміння помічати і фантазувати. І ще й з приємним післясмаком дитинства)

[Yuliya Skorubska · Rating 5 out of 5]

Легко і цікаво читається. В кожному есеї відчувається величезна любов до донечки і до комунікації.
Про різного роду комунікації. Від першого і до останнього подиху, чи може навіть більше.. Про комунікацію на рівні серця.

[Hanna Arhirova · Rating 4 out of 5]

Якщо ви забули, як це отримувати насолоду від тексту, то ця книжка для вас! Збірка щемких, теплих, приємних, жвавих і щільних есеїв про комунікацію. Один есей – це кілька сторінок лінгвістичної пригоди. Вони такі легенькі, що їх можна читати ввечері перед сном після важкого дня. Потім засинати у якомусь приємному мареві думок, що огортає тебе ніжно, тому хочеться затриматися у цьому стані надовше.

Як на мене, наскрізною темою цих есеїв є навіть не комунікація, а радість бути живим: бачити, чути, помічати, нюхати, говорити, дослухатися, слухати і зрештою жити. Подібні почуття у мене були після пар з авторкою цієї книжки. За два роки навчання в УКУ я мала багато важливих курсів, але той – один із найцінніших. Це був факультатив на першому курсі, здається. Ми трошки загиналися під кількістю завдань, вимог і власних бажань.

Але попри це щось мене постійно тягнуло на ті пари, які завершувалися щовівторка (а може, середи) близько шостої. Коли я читала ці есеї, то знову переживала це «щось».

У передмові Марія Титаренко пише, що ця книжка – це спроба віднайти втрачену комунікацію, зокрема через нові темпоритми життя. На її думку, ми втрачаємо комунікативну ниточку зі світом, бо забуваємо про дитину в середині себе. Природно, що натхненницею для авторки стала її донька, яка допомогла «відмотати плівки назад».

Це не посібник, не довідник і не нон-фікшин. Це глибина, але чуттєва. Це не вказівка, а нагадування. Життя от воно вже відбувається, прямо зараз, у цю мить. Найщасливіші спогади трапляються у цю секунду, а не минулого року чи наступного літа.

[Kateryna Shunevych · Rating 5 out of 5]

Мабуть, одне з кращого, чим можна було завершити рік. Легко, натхненно і просто про найбільш важливі речі в житті - можливість бути одне для одного кимось.
Про спілкування живе як вимір людського існування і якості життя.
Про «серцебУття», адже «..бачиш і чуєш серцем», і тільки «...найтонша та найправдивіша комунікація у світі: від серця- до серця».
Про швидкоплинність часу, заповнення життєвого ефіру технологіями і невміння інколи просто зупинитися.

Про материнство і про те, як не «спускати з небес на землю» маленького янгола поруч. Про вміння приймати і щиро віддавати.

[Ulyana · Rating 3 out of 5]

Відчуваю цю роботу, як милий набір есеїв. Інтенції авторки і роздуми саме милі для мене. пару есеїв прочитала із задоволенням. Проте читати їх одне за одним виявилось недоречним - глибоких думок, або контраверсій вони не містять, відтак не захоплюють, я згодна з авторкою в її ррздумах. основну думку кожного можна висловити одним коротким реченням. Прочитавши більше трьох-чотирьох поспіль, мала відчуття витраченого часу, і тексту заради тексту.
Я подужала приблизно 3/4 книги. Можливо в якийсь момент була би більше до душі, але наразі не сталось

[Alina · Rating 5 out of 5]

Насправді, це одне з найкращого, що я читала останнім часом. Така світла і наповнена щирістю книга. Книга, яка допомагає поглянути на світ інакше і замислитися, як все сприймають діти й як би то було, якби ми не так критично все оцінювали.

Сприймати світ через звуки і дотики, нетрадиційними способами і прислухатися до себе - ось чого вчить ця книга, яку таки варто прочитати.

Це комунікація не ВІД, а ДО нуля - для мене точно!

[Nastya Matsuga · Rating 5 out of 5]

Мій телеграм канал – «Шо б його такого почитати?»

Що зробити, щоб думки Марії оселилися в моїй голові?

Одразу скажу – книгу дуже рекомендую. Також рекомендую розтягнути її – наприклад, читати по одному есею щодня, щоб якнайдовше смакувати і мати час погратися в голові з кожною думкою.

Авторка порівнює спілкування дорослих і дітей на рівні слів, мовчання, співопису, обіймів, цілунків, запахів і сприйняття світу. І що ви думали? Мені здається, діти набагато краще нас відчувають все це і є невичерпними генераторами нових сенсів і креативного сприйняття.

Які ідеї я для себе почерпнула:

🔅 веб-павутина – з одного боку на павутину чіпляються терабайти інформації і памʼяті, з іншого – це метафора забуття і чогось занедбаного 🕸

🔅 час можна сприймати по-різному – в східноазійській традиції новонародженій дитині одразу нараховують рік життя. Бо як це так – невже в тілі матері дитя ще не жило?

🔅 ми звикли сприймати запахи і аромати за пірамідами або конкретними назвами. Це мускус, а це – навоз. А якщо спробувати намалювати аромат асоціаціями, образами, які виникають в нашій голові?

🔅 дитячі асоціації часто направлені в майбутнє (пахне ніби баранчик, якого хочеться повести вигулювати на повідку), тоді як асоціації дорослих повертають їх в минуле 🐏

🔅 мультиперспективізм – вміння побачити і зобразити явище чи подію з різних ракурсів і подій. Скажімо, пройтися по Києву і оцінити його з точки зору жителів міста, тих, хто приїхав вперше, дітей, безпритульних, «очима» незрячих, водіїв і пішоходів, птахів.

🔅 Адама і Єву завжди зображають дорослими, проте в Святому Письмі про це нічого не вказано. Тож уявімо їх дітьми?


Коротше, продовжувати можу дуже довго – «Комунікація від нуля» як підкидує ідеї, так і надихає створювати нові самостійно. При цьому самі есеї написані коротко, влучно, гармонійно. Не скажу, що мене зачепили всі, але більшість – точно.

Якщо ви працюєте в креативній сфері, займаєтесь творчістю або просто цікавитися тим, як розширити свій світогляд – хапайте і читайте! 💛

[NATALIA Bookstorm · Rating 5 out of 5]

Смішна і легка книга, чи то збірка есеїв. Тут і про мамське життя, і про ж/дурналістику, і творчопис, і навіть про уяву і майбутнє. А ще про основу нашого життя - комунікацію.

Для мене книжка не була читанням, а радше проживанням кожного есею. Майже кожен другий хотілось обдумувати, обговорити з чоловіком, подругою та сусідкою. Як мало насправді ми знаємо про те як доносити інформацію. і якими "комунікаційними велетами", гігантами, ми часто себе уявляємо. але як показує практика і досвід Марії Титаренко, не все так просто і те, що ми говоримо, зовсім не означає того, що розуміє наш співрозмовник. І навпаки: наше мовчання може бути проінтерпретовано як у позитивний, так і негативний спосіб. Оскільки кожна людина має свій досвід крізь який сприймає чи не сприймає повідомлення.
Словом, дуже рекомендую фахівцям і не фахівцям, а молодим мамам взагалі must read, бо тут безмірна кількість задоволення і любові

[Nataliya Shtefan · Rating 1 out of 5]

Прочитала кілька глав з величезним зусиллям. Враження таке, що це просто беззмістовний набір слів. Важко зрозуміти про що йде мова... Також бачила кілька негативних відгуків, де пишуть, що авторка цитує російських пропагандистів. Добре, що не дійшла до цих моментів. І не буду дочитувати. Не розумію за що цю книгу хвалять.

[Yarynka Shepelska · Rating 5 out of 5]

Один з небагатьох випадків, коли отримуєш від книги саме те, чого очікуєш (спираючись на анотацію)
Ненав’язливі спостереження і роздуми автора легко сприймаються читачем. Прекрасно допомагає глянути на сприйняття світу і інформації трішки з іншого ракурсу.

[fqoraw · Rating 1 out of 5]

одна з малесенького списку книг, що я вирішила не закінчувати. не моє

[Yuliia Pare · Rating 4 out of 5]

Книга, цікаво розкриває з різних сторін що таке комунікація, і особливо підкреслює ті комунікаційні моменти, на які ми або незвертаємо увагу, або з часом виростаємо з них і вже їх не використовуємо.

[Alina Kashitsyna · Rating 5 out of 5]

Геніально. Книга дуже загострює притуплені часом і віком рецептори, змушує мислити і аналізувати. Я насолоджувалась кожною сторінкою, кожним словом, відчувала його на дотик, смак і навіть нюх...)) Книга надзвичайно відгукнулась (особливо в сьогоднішніх карантинних умовах повної трансформації або навіть відсутності комунікації). Точно знаю, що перечитуватиму, і не раз.

[Наталя Іліщук · Rating 5 out of 5]

[Комунікацією знову ставатимуть дотики, обійми, цілунки й мовчання. Коли промовлятимуть навіть ненароджені. І щойно народжені. І сліпо-глухо-німі]

https://www.instagram.com/p/B_G82qnlj...