Мстива отрута. Ріст невдоволення

by Sybe Schaap, Сібе Шаап, Сергій Святенко (Translator)

У політичних потрясіннях сучасності збувається похмуре ніцшеве пророцтво – щораз у відомий спосіб, і щораз на новий лад. Ресентимент знов і знов «стає творчим і починає породжувати цінності». Революційні перетворення мають на меті побудову нової картини світу, або принаймні подолання старої. Однак саме в такі періоди переоцінки цінностей ризик поширення ресентименту виявляється чи не найбільшим. Здатність ресентименту створювати правдоподібні наративи, змушувати маси дослухатись до його носіїв, викликають до життя молоха політичного популізму. Виявляється, що ресентимент може мати цілі, вимагати перетворення реальності на основі власних систем моралі – агресивних, всепроникних, отруйних. Наслідком є поширення безлічі неґативних явищ, що стали предметом аналізу цієї книжки – мстивості, романтичних ілюзій, нацизму, терору. Мстивість проявляється у малому, потайки, у щоденних ситуаціях, коли люди залежать один від одного й змушені взаємодіяти. Вона діє, немов тонка отрута, що підриває стосунки та інфікує їх. Людина переживає внутрішнє пригнічення, однак дія ресентименту поширюється й назовні, спрямовуючись на інших. Будь-де, де взаємодіють люди, може виникнути ця отрута, здатна зруйнувати стосунки. Так відбувається у публічній сфері - там, де вирішуються питання співжиття, де мислення та дії людини формують політику.

224 pages, Hardcover

Published January 1, 2015

Reviews

[Арсен Стрелецький]

З тих книг Сібе Шаапа, які я прочитав, ця видається найслабшою. Спочатку мені дуже імпонував задум. Декілька цитат я зберіг для власної дисертації, адже думки про модерн та романтизм справді справили на мене неабияке враження. Та після першої третини книги мені ставало нудно, і я дивувався, як людина, яка написала колись для мене таку цікаву книгу про Ніцше (Нездатність забувати), може так часто повторювати одні й ті самі фрази в різних розділах. Подекуди мені здавалося, що Шаап, який, як пише на палітурці українського видання, є дослідником тоталітаризму, насправді, окрім “Авторитарної особистості” Адорно нічого про це не читав. (Звісно, це лише уявлення, але воно чомусь в мене склалося.) Адже деякі речення (не хочу цитувати, просто гляньте ст. 133) формують уяву, що Шаап не знайомий навіть з Арендт…
Крім того, в цій праці я не знайшов остаточної відповіді для себе: якщо будь-яке бажання боротися проти сил, які, на думку автора, завжди формуються під впливом набору фактів й часто інтерпретуються на користь власної призми бачення, є найчастіше ресентиментом, адже для нього це є хронічним бажанням помсти, то чи є тоді бодай якась можливість визначити справедливість задля боротьби за неї ж? Бо з тексту так виглядає, начебто будь-які висловлювання за чи проти якоїсь політичної позиції можна так чи інакше (що цей текст дуже яскраво вчить робити недалекого читача, який впав у почуття власної меншовартості) продемонструвати як ресентимент (що можна побачити навіть у сучасних соц. мережах, де постійно маніпулюють такими судженнями, як “ображений висловився” або “ображена висловилася”).І чи повинна людина просто опустити руки, коли її вороги вдерлися в її дім і починають диктувати свої умови, щоб часом її не заярликували хворою на ресентимент через бажання помсти?

[oxalotle [через О]]

мораль книги: треба по-християнськи підставити під удар другу щоку😃
обсіраєм фашистів, нацистів, комуністів і... веганів 😃
це аналіз проявів ресентименту в різних політичних течіях.
автор підбирається до питання, на яке відповідає вже психологія: а що ж робити із ресентиментом? чи можем людина сама його позбавитись? чи треба допомога ззовні? яка це буде допомога? автор багато сторінок ходить навколо і навкруги відповіді: набуття суб’єктності. жертва - це безсилий об’єкт. позбутися ресентименту можна через надання собі ролі суб’єкта: користуватися власною волею, нести відповідальність.
сильно не вистачає розділу про р*сію: там на ресентименті вже багато століть будується ’нац свідомість’ народу.

Вигадки, перебільшення та хвороблива уява є зброєю ресентименту. (с)

Ресентимент - відчуття себе об'єктом, обманутою жертвою, у якої відняли те, що їй по праву повинно було би належати. Він шириться, як отрута, як змія, яка кусає і себе, і всіх інших за хвіст. Характерна риса ресентименту - плюхкотіти в цій отруті, без реальних спроб виборсатись.