На що б ви були готові задля магічних здібностей? На які пригоди і випробування? Вам на вибір зірка з неба, таємничі ліси, гігантські змії, чорти, сплави на човнах і… корови. А що робити, коли відьма, баба Надешка, яка роздає завдання, трохи не в собі? Двоє хлопчаків, Святик і Сашко, потрапляють з міста у глухе село, де ув’язуються у справжні відьмацькі пригоди. Чи готові вони встояти перед спокусою всемогутності? Про все це і значно більше — у повістинці Насті Мельниченко «Що знаходять в Хрулях». Книжку виготовлено на якісному книжковому папері, який знижує втому очей від читання.
Читала для дітей 10, 8 і 6 років. Сподобалося всім трьом, чекають продовження. Люблю книжки, читаючи які, потім є ще про що поговорити. А тут і про розлучення, депресію, дитячі будинки, ставлення до інших. Теми, які просто так починати може бути штучно, але читаючи книжку все виходить природно. Подобається, як прописано героїв — вони справжні, такі собі звичайні діти. В книжках українських авторів діти, зазвичай, стають якимось трохи штучними, однобокими, чи що. А тут впізнавали себе:) Чи маму, яка залипла в ноуті, або село, де вайфай в домі тільки біля вікна :)
Не так часто читаєш книжку, де згадується твоє селі і де ти так приблизно вгадуєш себе в одній із випадкових персонажів. Дітям вона не дуже зайшла, бо надто страшна (4 і 7 років), тож я дочитувала вже сама. Не так багато є моторошнуватою і із таким специфічним присмаком дитинства 90х є книжок, тому я думаю, що цікавіше буде мамам, ніж дітям. Хоча - цікаво, як буде у вас.
Дуже класно написана історія. Світла, людяна і зовсім не про те, про що може здаватися на перший погляд. Ну бо хлопці-підлітки, які приїздять жити до села - здавалося, будуть якісь хлопчачі пригоди, що нового можна придумати? Але можна.
🐐10-річні близнюки Святик і Сашко після розлучення батьків, разом з мамою переїзджають із великого міста у Хрулі. Це село настільки мале, що тут нема ані школи, ані магазину і майже немає дітей. Звичайно, хлопці спочатку нудьгують, але згодом їхнім пригодам можна позаздрити!Вони нагадали мені вибухову суміш "Тореадорів" Нестайка та "Ракети на чотирьох лапах" Стронґа.
🐐Окрім гумористичних тем авторка вдало вплела у сюжет і важливі соціальні теми, як от прийомні сім'ї, булінг, психічні розлади, адаптація на новому місці, самотня старість і под. Є тут і народні традиції, місцеві звичаї та культурні особливості. Головні герої живі, активні, вигадливі і допитливі, а дорослі часто не ідеальні!
🐐Я почала читати цю книгу сама, але тепер точно знаю, що перечитаю її знову з дітьми! Повірте, тут є над чим пореготати, що обговорити і навіть розчулитися. А Вам цікаво, що ж знаходять у Хрулях? Якщо не боїтеся прийняти пологи в кози, познайомитися із справжнью відьмою, побачити пальці мерця, перебрести через три криваві річки - то читайте цю книгу самі чи з дітьми-підлітками, буде захопливо! А я поки чекатиму на додрук другої частини, адже там буде все ще цікавіше!
Не знаю, чи доречно, але викликає пряму асоціацію з "Тореадорами з Васюківки". Зрозуміло, що без анахронізмів у вигляді піонерів і комсомольців. Ну і, звісно, зі своєю специфікою: хлопці з міста відкривають для себе захоплююче, сповнене пригод і таємниць життя у селі. Абсолютно живо пригадав і свої походи на риболовлю, прогулянки лісами Київщини і Полтавщини, колоритних місцевих персонажів (які, я переконаний, є у кожному селі - і "стара баба-відьма", і "місцевий агроном чи ветеринар"), болота, випасання худоби, мідний дріт з трансформаторів на закинутих фермах і так далі. Дуже тепло зануритися у все це знову. Але у книзі є і деталі для старших: це складнощі матері хлопчиків і проблеми дівчинки з дитбудлинку і її включення у нормальне життя. І я навіьт не знаю, що в книзі цінніше: це, чи безтурботні і веселі дитячі пригоди.
Для бінго мені треба була книжка про прекрасну Україну. Я не довго вибирала, і зупинилася на книжці про Хрулі. Я читаю авторку на фб і знаю, що вона купила хату в селі Хрулі Полтавської області, вона багато писала про село, людей, і як вона вкладає свій час і гроші у відбудову хати і села. Тож я не дуже здивувалася, побачивши в повістинці вже знайомі мені деталі. Але повість чудова! Про дитинство, коли ти день, а іноді й ніч гасаєш луками і лісами, до посиніння купаєшся в річці, маєш ліпшого друга, який живе по сусідству, цілісіький день набиваєш живіт усім, що вдалося знайти на городі чи в лісі - абрикоси, вишні, сливи, яблука, кавуни. Ну і звісно, про карколомні пригоди, на які тебе підбиває не абихто, а ціла сільська відьма, якій то зміїну корону подай, то гадюче яйце, то убий корову, зроби в ній дірку і перелізь на інший бік. Все це наші герої, звісно зробили, але в свій спосіб, не буквально, і їхні пригоди і кумедні, і цікаві, і захоплюючі.
Одне в книжці погано: дуже швидко закінчилися. Не знаю, як підліткам, а мені книжка зайшла чудово, залишу в колекції для сина.
Чудова книга для молодших підлітків, яку і я сама прочитала щ великим задоволенням. Авторка має дуже природний стиль письма. Читати легко, весело, швидко. Емоції героїв передані жваво і правдиво. Без зайвого моралізаторства. З любов'ю до дітей. Це класна альтернатива "Тореадорам". Життя в селі має свої плюси і мінуси. Для десятирічних дітей, які люблять пригоди, плюсів більше. І щоб стати відьмаками брати Свят і Сашко готові на різні випробування: і болотом ходити, і корову для ритуалу шукати, і зірку з неба діставати,і криваві ріки перетинати... Разом з вірною подругою Ксенею вони готові на все. А ви готові до пригод?
Мені книжка зайшла, як солодкий десерт, читала для відпочинку. Її читала моя маленька дівчинка, яка згадувала наше село, я навіть запахи відчувала. Думаю, без власного досвіду села книжка може менш сподобатися. Слідкувала за пригодами, переживала, плакала, коли варили каву для баби Мані. Не уявляю, як зайде новим 9-річним, а мені дуже.