Семилетней Хедвиг кажется, что она — единственный ребёнок во всём мире. Ведь они с родителями живут в такой глуши, где даже поговорить не с кем. И каждый день похож на предыдущий — это невыносимо скучно! Но очень скоро всё изменится, потому что Хедвиг наконец то пойдёт в школу!
Остроумная и немного хулиганская серия книг известнейшей шведской писательницы Фриды Нильсон о любопытной, непоседливой, изобретательной девочке Хедвиг начинается с историй о первоклассниках и их переживаниях.
Повесть шведской писательницы Фриды Нильсон в переводе Марии Людковской чем-то напоминает знаменитое «Вафельное сердце» Марии Парр — по тону, настроению, чудесной прямоте авторского высказывания, мгновенному узнаванию персонажей, чувств и ситуаций и огромному таланту текста. В центре — семилетняя (а потом восьмилетняя) Хедвиг — девочка, которая живет в глуши и ходит в первый класс. И с ней все время что-то происходит. Афиша
Frida Nilsson (born 1979) is a Swedish children’s writer whose first book was published in 2004. She has won numerous international shortlistings and prizes, including the August Prize, the German Youth Literature Prize, Expressens Heffaklump and the Astrid Lindgren Prize. She was chosen as one of the best emerging writers in Europe under 39. Nilsson’s writing is characterised by playfulness and sincerity. She has been compared to Roald Dahl and Barbro Lindgren.
Моя друга книга в рамках Women in Translation Month, цього разу зі Швеції.
Героїня цієї книжки — семирічна дівчинка, яка мешкає зі своїми батьками та їхніми тваринками на віддаленому хуторі. Гедвіґ самотньо, бо поруч не живе жодна інша дитина її віку і їй ні з ким бавитися, тому вона з нетерпінням очікує початку навчання у школі, коли шкільний автобус щодня відвозитиме її до інших дітлахів.
У цій книжечці немає наскрізного сюжету, натомість вона складається з таких собі замальовок із життя маленької Гедвіґ. Гедвіґ — дуже реалістична дитина, не завжди слухняна, не завжди чемна, не завжди розумна. Вона — дівчинка запальної вдачі і частенько зопалу виробляє щось таке, що може бути справді небезпечним для довколишніх, а потім завжди шкодує про скоєне і намагається виправити власну шкоду. Як той сірник — швидко спалахує і швидко гасне. Авторка підмітила багато дрібничок, які будуть зрозумілими молодшим школярам — наприклад, як іграшка, якої прагнеш понад усе і, здавалося б, жити без неї не можеш, уже за кілька тижнів забута і покинута, і хочеться чогось іншого. Або те, як невмілий догляд за домашніми улюбленцями може їх вбити (Гедвіґ хотіла нагодувати пуголовків вершками...). Або ще була історія із вчителькою-практиканткою, з якою у Гедвіґ спершу не склалося, бо вона висміяла її при першому знайомстві, а тоді через маленький спільний секретик вони швидко подружилися.
Я, читаючи, частенько співчувала батькам цієї вредної кози, бо не раз поміж рядками можна прочитати, як вони думають собі: "Що ми зробили не так?.."
Планувала поставити 3, бо дитячі книжки я не дуже люблю скажімо, але вони іноді цікаві. Знизила бал через епізод, коли Гедвіґ пішла з солодощами на свято до сусідів, на кшталт колядування наче? щось на Великодня, коли їй ніхто не відкрив, то вона пішла додому і «Розгортає усі листівки й починає малювати пісюни — курчатам, півням, курочкам і зайчатам. Декому домальовує цицьки, довгі, обвислі цицьки. «РАДІСНОГО ВЕЛИКОДНЯ! — пише вона. — РАДІСНОГО ВЕЛИКОДНЯ!!!» Зі знаками оклику...», розумію, до їй 7 років наче, але цей момент для мене був гидкуватий дещо. +"жарти" з милом, та над кухаркою теж якось до кінця не продумані.
Swedish author Frida Nilsson won the Astrid Lindgren Prize in 2014, which is quite fitting. Nilsson’s children’s book Hattie reminds me of Lindren’s The Children of Noisy Village and its sequels rather than the Pippi Longstocking books.
Set in Nilsson’s own birthplace of rural Hadermo, Sweden, the book chronicles Hattie’s first year at school. Like Lindgren’s Mischievous Meg, impulsive Hattie gets up to all sorts of mischief at home and at school. The book provides some gentle lessons on how shy people can appear haughty and how one should think before one acts — although Hattie never does seem to get the knack of the latter! It’s a fun series of adventures for both children and adults.
In the interest of full disclosure, I received this book from NetGalley, Myrick Marketing & Media, LLC, and Gecko Press.
Super sweet read for lower primary. Hattie is a gorgeous character ... curious, cheeky and just a little bit naughty. Two minor references to be aware of ... reference to a neighbour being a drug addict and reference to Hattie’s mother sunbaking topless; no details, just a quick mention. Fans of the Clementine and My Happy Life books will enjoy this lovely story.
Dzieci pokochały Hedwigę tak bardzo, że już ją dwa razy na głos przeczytałam. Na razie mi się podoba, ale jeśli zmuszą mnie do tego po raz kolejny, odejmę jedną gwiazdkę.
De Nederlandse versie ('Hedwig!' met tekeningen van Martijn van der Linden) las ik voor aan onze 7-jarige zoon. Ik hoopte een lekker voorleesboek te treffen met een lekker stout meisje, waar we samen van konden genieten. Helaas werden de verwachtingen niet waargemaakt.
Goede voorleesboeken zijn zowel aantrekkelijk voor degene die wordt voorgelezen als ook grappig of diepgaand voor de voorlezer. In dit boek werden thema's aangekaart, die wat mij betreft net de plank missloegen (leerkracht die de klas niet aan kan, mensen die een drugsprobleem hebben). Ook kon ik de houding van Hedwigs vader ten opzichte van de kerk niet waarderen: bijna respectloos. Kattekwaad is leuk, maar deze kattekwaad was een tikkeltje té (piemels en borsten (tieten was er vertaling) tekenen op Paasgroeten vonden zoonlief en ik niet grappig). Leerzaam en beeldvormend was de Zweedse setting wel. Maar deze humor begrepen wij niet. Zoonlief reageerde wat angstig op het kattekwaad, want hij vreesde voor de reacties van volwassenen. Wat dat betreft wel weer een leerzaam boek.
Met het Gorilla-boek van deze schrijfster had ik trouwens ook niks. Ik geloof dat ik het uitproberen van het werk van Frida Nilsson hierbij ga laten.
Ik heb in 2020 zo genoten van Mijn moeder is een gorilla (en wat dan nog) van Frida Nilsson, dat ik natuurlijk ook meteen het onlangs in het Nederlands verschenen Hedwig! wilde lezen. En ook dit kinderboek verveelde niet, want het is een heerlijk verhaal over een meisje van zeven jaar, dat eindelijk naar school mag.
Hedwig woont met haar ouders in een piepklein dorpje op het Zweedse platteland en verveelt zich daar enorm. Op school kan ze eindelijk leeftijdsgenootjes ontmoeten en samen met ze spelen. Hedwig blijkt een spontane deugniet te zijn en haalt de gekste dingen uit. Ze doet wel een beetje denken aan Astrid Lindgrens Pippi Langkous, maar haar streken zijn wel iets minder origineel en gek. Gelukkig heeft Martijn van der Linden het omslag voor de Nederlandse editie mogen maken, want die is veel leuker dan die van de Zweedse! Geschikt voor kinderen vanaf 8 jaar die houden van grapjes en avontuur en wel meer zouden willen weten over Zweden en hoe het leven op het platteland daar is.
Купувала для молодшого брата і залишила собі. ⠀ «Гедвіґ» стала для мене особистою, особливою книгою, якою мені не хочеться ділитись, як би це дивовижно не звучало, знаючи, що мова йде про дитячу книгу. Я дорожу нею так, як дорожу кожним своїм дитячим спогадом. ⠀ Гедвіґ – 7 років. Скоро вона вирветься зі свого хутору на краю світу і почне ходити у школу. Мені скоро 21. За декілька місяців я закінчую університет. І в Гедвіґ я побачила себе 14 років тому. Мені подобається її дитяча безпосередність і чесність, за яку докірливо цикають дорослі, звиклі до тактовного мовчання. ⠀ Я люблю цю книгу за те, що вона нагадала мені дитячу святкову буденність. Кожен день тягучий, мов мамині домашні цукерки, та все ж дитяча рутина прекрасна, адже в ній постійно присутній елемент неочікуваності. Гедвіґ тягає за собою улюблену іграшку, виливає їй душу і лягає з нею спати. Часто щось «чудить», а тоді тікає, аби не отримати на горіхи за свою допитливість. Або плаче через свої витівки. Вона викликає привида. Вона доливає рідкого мила у сік, щоб помститись нахабному однокласникові. Вона мріє про один конкретний подарунок на Різдво і дуже боїться, що отримає щось інше. Як і всі діти. Як я і ви колись. ⠀ Тому всі витівки Гедвіґ я співвідношу зі своїми. Всі її пригоди – це пригоди мене семирічної. Це наївність та світло. Це мій страх незвіданого, мій страх йти в школу. Моя нетерплячість і мої дитячі образи. ⠀ Я захоплююсь цим дівчиськом, а від її авантюр регочу вголос, не зважаючи на спрямовані на мене здивовані погляди. А після прочитання стає так радісно на душі. Бо в Гедвіґ все життя попереду. І в тебе все попереду. І є в тому невимовне щастя, яке хочеться приховати від усіх і водночас поділитись ним з усім світом. ⠀ 10 безцінних дитячих спогадів з 10.
This chapter book is cute, and a lot of fun. Hattie is a little girl who lives past the center of nowhere in Sweden; she's six years old, and is about to go to school for the first time. Oh my goodness, the adventures she has! She makes a friend, she gets in trouble (a lot!), she gets lost, she acts badly (and feels bad about it), she acts like a six year old, basically- some things are universal. Even though some things in her life might be done differently, kids in the U.S. will be able to relate to the situations Hattie finds herself in; the huge emotions, the impulsiveness, and the suckage of dealing with the consequences of one's actions. The illustrations throughout are adorable, and capture the personalities of the characters perfectly. I look forward to seeing more of Hattie, I hope more of the series will be translated!
I didn't enjoy this book for my child at all. The characters are very gender-stereotypical: mothers are gossipy, home-based, emotional and enjoy shopping. Fathers hold professional jobs. Little girls are defined by their looks and they want to do typically female and low-paid jobs when they grow up. The character is supposed to be "naughty" but the things they get up to are horrible- such as trying to electrocute their school cook. It doesn't feel suitable for young children.
Насправді, це доволі проста, і вкрай коротенька книга, яка, по суті, є просто набором жттєвих історій дитини, яка зростає в самотньому хуторі в сільській місцевості. Доволі прикольно побачити сільський побут Швеції нульових (особливо, якщо доповнити їм враження від міського побуту в Швеції дев'яностих, який доволі ретельно зобразив свого часу Стіґ Ларссон у своїй трилогії "Чоловіки, які ненавидять жінок"), але для дорослого, власне на цьому цікавість книжки вичрпується. Сюжетно вона доволі, гм... ніяка. Тобто складена з окремих, де факто, самостійних життєвих історій, кожна з яких трохи цікава, трохи дотепна, але в жодному разі не захоплива і не яскрава. Наскрізного сюжету книга не має, характери героїв доволі натуральні, але спрощені та не дуже глибокі. Це - книжка одного вечора, приємна, але без шансів, що до неї буде цікаво повернутися. На контрасті згадується славнозвісний "Еміль з Льонеберґи" - теж сільська дитяча побутова історія - але ж яка різниця між цими книгами! Астрід Лідгрен недарма є класиком дитячої книги - ті самі декорації та схожі персонажі, під її пером набувають в рази більшу глибину, сюжет затягує, розвиток та кульмінація відчуваються так, що зводить зуби навіть у дорослого, гумор щирий та захопливий. Мабуть, саме "Еміль" створив для мене завищені очікування від Гедвіґ. На жаль, вони не справдилися.
Ця книга така на диво дитяча та світла! Ми проживаємо практично цілий рік з малою Гедвіґ та її родиною. Героїня цієї книги нагадала мені свою літературну землячку – Пеппі Довгапанчоху. Вона живуть на хуторі у Швеції. А навколо - тільки один сусід та ще містечко, де є мешканці тільки влітку. Тож не дивно, що Гедвіґ так любить школу! Ще б пак! Там такий гарний учитель, а ще там можна пустувати (звичайно, НЕ можна, та коли Гедвіґ це зупиняло?) Мені було цікаво дізнатися про те, що напередодні Великодня, у четвер, у Швеції дівчатка перевдягаються у відьмочок, надягаючи старий чи завеликий і ходять до сусідів по солодощі, котрі збирають у мідний чайник – такий собі аналог Гелловіну. Піде збирати ласощі і Гедвіґ. А скільки назбирає – дізнаєтеся, коли дочитаєте. Я би хотіла разом з родиною Гедвіґ пограти у настільну гру за книгою Астрід Ліндгрен «Роня, дочка розбійника». І не звертала б уваги на те, що мала пустунка час від часу потроху шахрує – бо так хочеться першою провести свою фішку через великий ліс. Приємним бонусом стало невеличке інтерв’ю з авторкою. Мені особливо сподобалася відповідь на питання «Чому ти пишеш книжки?»: «Щоб замислитися про щось нове й довідатися, чи щасливо закінчиться ця історія». Книжка зовсім невелика за обсягом – усього 208 сторінок. Та це 208 сторінок спокою і затишку, яких зараз нам так невистачає…
Dit is een best wel leuk boekje voor kinderen in groep 3 of 4. Maar door de verschillen tussen Zweden en Nederland wel meer om voor te lezen dan om zelf te lezen. Aan de ene kant vond ik het een gezellig verhaal. Je wandelt mee met Hedwig door haar eerste schooljaar. Via verhalen over de feestdagen, maar ook de natuur en school leer je haar en haar leven kennen.
Tegelijkertijd vond ik het een ouderwets verhaal. De gebeurtenissen hadden zich net zo goed in de jaren '60 kunnen afspelen. Niets van de moderne tijd lijkt in dit boek te zijn doorgedrongen. Dat kun je tijdloos of universeel noemen, maar ik vond het ook een beetje jammer.
Hedwig denkt niet altijd goed na voor ze iets doet. Dat maakt dit boek op bepaalde punten grappig voor jonge kinderen.
Martijn vd Linden maakte omslag en illustraties. Doordat de illustraties zwart-wit waren kreeg ik de indruk dat er weinig geld was en er een bezuinigingsmaatregel was doorgevoerd. Ze deden voor mij niet veel extra.
Een mustread voor een 7 á 8 jarige! Of eigenlijk zo’n boek om lekker uit voorgelezen te worden.
Een heerlijk “normaal” verhaal. Over vriendschap en school, lachen en verdriet, dealen met frustraties en spanning en vooral met lekkere “onschuldige” kattekwaad met bijbehorende schrik en spijt nadien.
Ik vond het ook mooi hoe je als volwassene bepaalde onderwerpen eruit haalt, waar verder niet op ingegaan wordt. Zoals het vriendinnetje dat thuis niet veel te besteden heeft en liegt over cadeautjes krijgen en de vakantie. Het boek laat dit passeren, want Hedwig heeft dit immers niet door. Maar als voorlezer zou je hier wel hardop over na kunnen denken. Evenals over de plaats en omgeving. Hoe die anders is dan hier.
Bokbeskrivelse Boken å lese høyt på senga for noen som er spent på å begynne på skolen. Hedvig er ei morsom og litt rar syvåring som skal begynne på skolen. Hun har de snodigste tanker og påfunn, det er aldri kjedelig i Hedvig sitt selskap. En bok for de yngre skolebarn som passer best til å bli lest opp av en voksen til et nysgjerrig barn.
Appellfaktor Skolestart, fantasifult, observerende, opplesning, morsom jentekarakter, hverdagslig, Sverige.
Readalikes Rampete Robin av Simon Francesca Vilma av Abby Hanlon Pippi Langstrømpe og Ronja Røverdatter av Astrid Lindgren
De prachtige cover van Martijn van der Linden deed me al meteen naar dit boek grijpen. En het boek stelde zeker niet teleur. Een ideaal (voor)leesboek voor kinderen uit de onderbouw, geschreven in een rijke taal. De kinderen zullen zich zeker herkennen in de belevenissen van Hedwig maar ook smullen van haar kattenkwaad en van de humor in het boek. Ik vond het ook wel fijn om nog eens een boek te lezen waarin humor en kattenkwaad gedoseerd zijn en niet over de top in een poging om toch maar grappig te zijn. De sfeer van Bolderburen is nooit ver weg.
Ця чудова книжка шведської письменниці Фріди Нікольсон дуже нагадала нам з донею стиль Астрід Ліндґрен. Головна героїня книжки на ім’я Гедвіґ має непростий період у житті – вона йде в школу і, звичайно, трохи побоюється, якими ж саме будуть ці шкільні будні. А вони виявляються саме такими, як в реальному житті – зі злетами та падіннями, з новими друзями, з дитячими хитростями і масою пригод. Такі книжки цінні для мене в першу чергу тим, що вони дуже близькі дітям, бо тут немає ідеалізації життя, натомість ситуації показуються правдоподібно, з глибоким розумінням дитячої психології.
Якщо ви не фанат (фанатка) скандинавських детективів чи трилерів,але хочете познайомитись з творчістю цього регіону, можна почати з дитячої літератури.Можливо мені ще зарано тягнути свої "руки" до трилогії "Мілленіум" чи детективів Несбьо знайдеться таких,хто не любить скажімо творів Асстрід Ліндгрен
Загалом дуже приємна й атмосферна дитяча книга, але читала її лише під час повітряних тривог, тому післясмак трохи дивний. Щоправда вона цілком виконала свою місію – відволікти, тому 4 зірки більше ніж достатньо. Та й якщо читати її при спокійних обставинах і трохи в меншому віці, думаю точно має сподобатися.
Het is leuk om iets te leren over de Zweedse gewoontes op school. Het meisje Hedwig is ondernemend en grappig, maar ik kan meer genieten van de humor in bijvoorbeeld 'De koning van de flat' van Marieke Smithuis dat ook vol kattenkwaad staat.
Ik las dit boekje omdat ik Nilssons 'Mijn moeder is een Gorilla' erg leuk vond. 'Hedwig' is minder bijzonder: een gewoon boek over een gewoon meisje van 7 mety gewone ouders, die naar een gewone 1e klas gaat, in Zweden. een volledig schooljaar uit het leven van Hedwig., Aardig, niks meer.
Het boek leest gemakkelijk en het is een echt voorleesboek. Ik vind het alleen jammer dat Hedwig alles krijgt aan cadeaus etc. met Kerst en haar verjaardag. Er zijn toch ook veel kinderen die zich daardoor minder kunnen relateren met de hoofdpersoon denk ik.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Гарна дитяча книжка, в стилі Джуді Муді. Перекалад від ВСЛ як завжди на висоті! Warning для батьків: В книзі присутнє слово пісюн і засмагання топлес)))
Czytałam ta książkę jak byłam młodsza i byłam oczarowana, podejżewan że obecnie nie była bym nią szczególnie zafascynowana. Mam do niej szczególny sentyment.