Авдієві ніколи не забути своєї коханої Соломійки. Колись він не встиг урятувати її. Тепер чоловік живе як відлюдник, неподалік тієї самої криниці, що забрала Соломійчине життя… Та цього разу він рятує незнайомку, приречену на смерть у ній. Врятована - донька художника, який загадково загинув у своїй майстерні. Дівчина випадково відшукала батькові картини в будинку Немолюків, один з яких відняв у Авдія найдорожче. Час повертати борги минулого, час віддавати вкрадене, час розставляти все на свої місця… Ніщо не минає безслідно, все має своє продовження - такий лейтмотив роману, сучасної варіації біблійної притчі про Авеля та Каїна.
Мені, на диво, сподобалося. Не знаю до чого назва книги, бо ніде не було ані квітів, ані снігу. А взагалі сюжет розказується від лиця кількох осіб і складається в одну цілісну історію
Роман української письменниці, поетеси Надії Гуменюк. Я познайомилася з творчістю письменниці зовсім нещодавно і її стиль письма мені сподобався. Першу книгу авторки, яку я прочитала була «Вересові меди» і вона мені дуже сподобалася. Тому від роману «Квіти на снігу» я очікувала гарних вражень. Роман непоганий, але все ж таки поступається книзі «Вересові меди». Він написаний гарною літературною мовою,і сюжет не нудний та непересічний. Але з часом важко згадати про що ж та книга і хто у ній головний герой. Це та книга, яку можна прочитати за декілька вечорів щоб відволіктися від своїх проблем та повністю поринути в художню уяву письменниці, яка так майстерно її змалювала. Але це не той роман, що хочеться перечитувати. Роман поділений на 5 повістей, в яких розповідь ведеться від різних оповідачів. Всі вони показують ті чи інші події з власної точки зору. Кожна повість неначе і окрема, проте складається у одну загальну історію роману. Історія розпочинається розповіддю про двох друзів, які дружили з дитинства, допоки їхню дружбу не розбила молода дівчина. Проте це тільки початок. Далі події розгортаються вже у наш час, але зв'язок із минулим неможливо розірвати і за всі свої гріхи доведеться заплатити.