What do you think?
Rate this book
Казки баби Гавришихи #1
Казки баби Гавришихи
Я пропоную вам мандрівку до прадавнього духу українців.
…і це не «рожева» мандрівочка, це страшно.
Полиште всі свої «поспішайла», візьміть дітей за руки: на вас чекає український зелений туризм з емоційними гірками. Ми разом пірнемо у глибину підсвідомості на рівень зв’язку з нашим корінням, відновимо цей шлях, щоб краще нас живила сила нашого фундаменту й цупкіше ми за землю трималися, та доторкнемося до різнобарв’я емоцій від жаху до щастя.
Я вас доправлю до звичайного українського села Некремінне, що загубилося серед ланів, лісів та прохолодних струмків. Запах свіжоспеченого хліба на світанку, вишні, абрикоси просто з дерев, молода картопелька, риболовля, тарзанка на ставку... Удень — трудова терапія, а коли сонце сідає, всі збираємося до баби Гавришихи, що живе у невеликій охайній хаті з очеретяною стріхою на Козачку, край села. Вона розповідає вигадані-не-вигадані історії, що відбувалися колись у Некремінному. Головні герої її розповідей — односельці та істоти, яких науковці відносять до української міфології і про яких баба оповідає, наче про цілком реальних сусідів. Що б не відбувалося в тих казках, людська гідність, взаємодопомога, доброта завжди перемагають. І хоч ті оповідки навіть слухати страшно, та все одно не можеш відірватися, бо відчуваєш, що тебе прикриває своїми невидимими, зітканими з любові крилами Берегиня — баба Гавришиха.
…і це не «рожева» мандрівочка, це страшно.
Полиште всі свої «поспішайла», візьміть дітей за руки: на вас чекає український зелений туризм з емоційними гірками. Ми разом пірнемо у глибину підсвідомості на рівень зв’язку з нашим корінням, відновимо цей шлях, щоб краще нас живила сила нашого фундаменту й цупкіше ми за землю трималися, та доторкнемося до різнобарв’я емоцій від жаху до щастя.
Я вас доправлю до звичайного українського села Некремінне, що загубилося серед ланів, лісів та прохолодних струмків. Запах свіжоспеченого хліба на світанку, вишні, абрикоси просто з дерев, молода картопелька, риболовля, тарзанка на ставку... Удень — трудова терапія, а коли сонце сідає, всі збираємося до баби Гавришихи, що живе у невеликій охайній хаті з очеретяною стріхою на Козачку, край села. Вона розповідає вигадані-не-вигадані історії, що відбувалися колись у Некремінному. Головні герої її розповідей — односельці та істоти, яких науковці відносять до української міфології і про яких баба оповідає, наче про цілком реальних сусідів. Що б не відбувалося в тих казках, людська гідність, взаємодопомога, доброта завжди перемагають. І хоч ті оповідки навіть слухати страшно, та все одно не можеш відірватися, бо відчуваєш, що тебе прикриває своїми невидимими, зітканими з любові крилами Берегиня — баба Гавришиха.
- GenresUkrainian Literature
356 pages, Hardcover
Published January 1, 2019
6 people are currently reading
49 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 17 of 17 reviews
April 28, 2021
Це було досить мило, а перші два оповідання так і взагалі мені страшенно сподобалися. вони схожі на таке сілське фентезі, яке можна почути від бабусі чи сусідки, і в яке можна потрапити, поговоривши по-душам з мешканцями будь-якого селища - цсі кі голки в притолоці, сіль на порозі та інші знайомі щтуки). Шкода, що решта історій віддаляється від буденного фольклопу в казковий бік.
April 5, 2020
Це як "Вечори на хуторі біля Диканьки", тільки більш дитячі. Наївні, але доволі цікаві казки.
August 31, 2020
Стати опікункою збірки «Казки баби Гавришихи» від Олега Гавріша я дуууже хотіла і.. боялася водночас. Боялася я не "страшності" книги) Просто збірка була анонсована яскравою, самобутньою, колоритною і дитячою, і я хвилювавлася, чи зацікавить вона мене, чи схвалю я її для моїх дітей і чи не виявиться вона надто "жахливою" навіть для мене ;)
Та як ото кажуть, очі бояться, а руки роблять. Як не дивно, а я прочитала книгу на одному диханні. Правда, не вночі)) І вона мене підкорила. Скажу одразу, мені не імпонують чорний гумор, жахи, зокрема, ці поєднання із натуралізмом, зокрема, у дитячій літературі.
Проте я "за" якісні "страшилки". І от саме ці казки я вважаю доречними для читання і біля вогнища у лісі, і біля каміну вдома. Тільки б читачі були відповідного віку і сприйняття ;)
Можливо, моя мова буде про середню і старшу школу, бо доцільність читання молодшим школярам мають усвідомлювати батьки, які знають своїх дітей, і розуміють, як ті зреагують на почуте. Я вважаю, що загалом дошкіллю і молодшій школі ще буде застрашно.
Навіть, якщо на словах вони кажуть, що "нічого не бояться", після читання жахастиків, хоч би і якісних, як ця збірка, можуть почати боятися певних речей, частин доби чи неспокійно спати через погані сни і жахіття. Знаю це, зокрема, з досвіду старших дітей з нашого майданчика, які самі зізнавалися, що відчували, коли дивилися чи слухали щось "страшне", щось не здаватися "малявками", чи коли їх "брали на слабо", чи коли просто батьки не моніторили дозвілля дітей і ті дивилися дорослі жахи.
Дітей, яким дійсно "нічого не страшно", дуже мало. Тому рішення за батьками.
Але ж можна і не поспішати: сучасний дитліт дарує багато цікавих новинок, та і класики вистачає, є що читати для всіх вікових груп! Тому із дорослими жахастиками можна і не поспішати, а насолодитися ними, коли прийде час) Тоді це буде справді дієва і потрібна "жахотерапія".
Я вважаю, що особливо цінними «Казки баби Гавришихи» можуть бути саме для підлітків, які: 1) не люблять читати, 2) прагнуть "гострих вражень". Бо ж захопливі і страшні сюжети і герої казок не залишать байдужим нікого, непомітно затягнуть у світ фантазійного читання, зачарують магією, яскравістю та неповторним колоритом українського старовинного села із усіма його забобонами/молитвами/прикметами/чарами і т.п. та дозволять пережити незабутні нетривіальні бурхливі емоції!
Весь час читання я от була наче у кінотеатрі)), дивилася на літери, гортала сторінки, а в уяві захопливо і невимушено "програвався" сюжет за сюжетом.
Адже завдяки прекрасному ілюструванню збірки у виконанні Валентини Арєп'євої наші уява і фантазія можуть не стримувати свого польоту! Чорно-білі малюнки дуже органічно і доречно підкреслюють знакові сюжетні моменти та формують образи головних героїв і нечисті.
Автор дуже майстерно змалював Бабу Гавришиху - звичайну сільську бабусю, яка бавить своїх онуків. Трішки грубовата, проте вона дуже їх любить і, не дивлячись на постійну наявність роботи у селі, знаходить час для омріяних онуками оповідок. А як цікаво вона їх розповідає! Казки пов'язуються одна із одною, міцно тримають увагу слухачів/читачів, дивують і вражають. І, звісно, трохи лякають) Та не лише мова йде про страх і відчай. У цих казках ми бачимо багато різних емоцій: тут є місце для поваги, взаємодопомоги, щастя, радості, полегшення, доброти, любові.
Нам видаються дещо знайомими казки баби Гавришихи, бо основні мотиви і герої живуть у багатогранному втіленні у народній творчості українського народу, і можуть дещо перегукуватися із героями книги чи із якоюсь частинкою сюжетних ліній збірки. Так я пригадала образ царя Оха, як із народної казки свого дитинства, чи напад відьми-кішки, як у екранізації творів Гоголя.
Для мене ця збірка - уособлення неповторного поєднання коштовного надихаючого українського фольклору, чутливо осмисленого і пережитого автором та майстерно змальованим завдяки любові до рідного краю, та наявності невичерпних запасів яскравої і окриленої фантазії пана Гавріша!
Світ українського фольклору та міфології дивовижний, яскравий, самобутній, він лякає і зачаровує, вчить і застерігає, дарує нам мудрість і силу поколінь, віру і знання. Він тримає нас міцним корінням нашої землі, пов'язує між собою багато поколінь. І далеко не кожному вдається відчути і описати його словами. Автору вдалося!
Тому я щиро дякую за прекрасну книгу всім причетним, і, зокрема, видавництву "Час Майстрів" за цю якісну книгу, за віру у автора, за можливість насолоджуватися справді якісними жахастиками.
Ніколи не думала, що схвально відгукнуся про "страшну" дитячу книгу, але от, сталося)) Я рекомендую цю збірку!
Та як ото кажуть, очі бояться, а руки роблять. Як не дивно, а я прочитала книгу на одному диханні. Правда, не вночі)) І вона мене підкорила. Скажу одразу, мені не імпонують чорний гумор, жахи, зокрема, ці поєднання із натуралізмом, зокрема, у дитячій літературі.
Проте я "за" якісні "страшилки". І от саме ці казки я вважаю доречними для читання і біля вогнища у лісі, і біля каміну вдома. Тільки б читачі були відповідного віку і сприйняття ;)
Можливо, моя мова буде про середню і старшу школу, бо доцільність читання молодшим школярам мають усвідомлювати батьки, які знають своїх дітей, і розуміють, як ті зреагують на почуте. Я вважаю, що загалом дошкіллю і молодшій школі ще буде застрашно.
Навіть, якщо на словах вони кажуть, що "нічого не бояться", після читання жахастиків, хоч би і якісних, як ця збірка, можуть почати боятися певних речей, частин доби чи неспокійно спати через погані сни і жахіття. Знаю це, зокрема, з досвіду старших дітей з нашого майданчика, які самі зізнавалися, що відчували, коли дивилися чи слухали щось "страшне", щось не здаватися "малявками", чи коли їх "брали на слабо", чи коли просто батьки не моніторили дозвілля дітей і ті дивилися дорослі жахи.
Дітей, яким дійсно "нічого не страшно", дуже мало. Тому рішення за батьками.
Але ж можна і не поспішати: сучасний дитліт дарує багато цікавих новинок, та і класики вистачає, є що читати для всіх вікових груп! Тому із дорослими жахастиками можна і не поспішати, а насолодитися ними, коли прийде час) Тоді це буде справді дієва і потрібна "жахотерапія".
Я вважаю, що особливо цінними «Казки баби Гавришихи» можуть бути саме для підлітків, які: 1) не люблять читати, 2) прагнуть "гострих вражень". Бо ж захопливі і страшні сюжети і герої казок не залишать байдужим нікого, непомітно затягнуть у світ фантазійного читання, зачарують магією, яскравістю та неповторним колоритом українського старовинного села із усіма його забобонами/молитвами/прикметами/чарами і т.п. та дозволять пережити незабутні нетривіальні бурхливі емоції!
Весь час читання я от була наче у кінотеатрі)), дивилася на літери, гортала сторінки, а в уяві захопливо і невимушено "програвався" сюжет за сюжетом.
Адже завдяки прекрасному ілюструванню збірки у виконанні Валентини Арєп'євої наші уява і фантазія можуть не стримувати свого польоту! Чорно-білі малюнки дуже органічно і доречно підкреслюють знакові сюжетні моменти та формують образи головних героїв і нечисті.
Автор дуже майстерно змалював Бабу Гавришиху - звичайну сільську бабусю, яка бавить своїх онуків. Трішки грубовата, проте вона дуже їх любить і, не дивлячись на постійну наявність роботи у селі, знаходить час для омріяних онуками оповідок. А як цікаво вона їх розповідає! Казки пов'язуються одна із одною, міцно тримають увагу слухачів/читачів, дивують і вражають. І, звісно, трохи лякають) Та не лише мова йде про страх і відчай. У цих казках ми бачимо багато різних емоцій: тут є місце для поваги, взаємодопомоги, щастя, радості, полегшення, доброти, любові.
Нам видаються дещо знайомими казки баби Гавришихи, бо основні мотиви і герої живуть у багатогранному втіленні у народній творчості українського народу, і можуть дещо перегукуватися із героями книги чи із якоюсь частинкою сюжетних ліній збірки. Так я пригадала образ царя Оха, як із народної казки свого дитинства, чи напад відьми-кішки, як у екранізації творів Гоголя.
Для мене ця збірка - уособлення неповторного поєднання коштовного надихаючого українського фольклору, чутливо осмисленого і пережитого автором та майстерно змальованим завдяки любові до рідного краю, та наявності невичерпних запасів яскравої і окриленої фантазії пана Гавріша!
Світ українського фольклору та міфології дивовижний, яскравий, самобутній, він лякає і зачаровує, вчить і застерігає, дарує нам мудрість і силу поколінь, віру і знання. Він тримає нас міцним корінням нашої землі, пов'язує між собою багато поколінь. І далеко не кожному вдається відчути і описати його словами. Автору вдалося!
Тому я щиро дякую за прекрасну книгу всім причетним, і, зокрема, видавництву "Час Майстрів" за цю якісну книгу, за віру у автора, за можливість насолоджуватися справді якісними жахастиками.
Ніколи не думала, що схвально відгукнуся про "страшну" дитячу книгу, але от, сталося)) Я рекомендую цю збірку!
June 19, 2024
Всього в книзі вісім історій тісно пов’язаних одна з одною. Головною персоною виступає баба Гавричиша (якийсь зв'язок з автором?), яка розповідає онукам перед сном страшні історії-казки з життя села Некремінне. Деякі історії дійсно моторошні і треба подумати перед тим як читати їх дітям, навіть дорослим іноді бува моторошно, але якщо хочеться нагнати страху на дітей (а вони інколи таке люблять то почитати варто).
Всі історії пов’язані між собою не тільки селом де відбуваються події – Некремінне, а і персонажами, в кожній історії зустрічається той чи інший персонаж з минулих історій, тим самим створюючи уяву що все зв’язано і що все це одна велика історія.
По друге в багатьох історіях є відьми і відьмаки, їх доволі багато і вони в чомусь схожі один на одного, часом навіть здається що на селі їх декілька, то якийсь Шепчихи, то Босоркані і т. ін. Іноді у цих відьом просипається совість і вони стають на шлях добра іноді ні.
Всі історії більш менш, не дивлячись на те що страшні закінчуються добре і добро перемагає, часто в цьому допомагає християнське вірування, видно що автор в Бога вірує і персонажі його також.
Слід також відмітити що книжка дуже добре проілюстрована чорно-білими ілюстраціями, настільки символічними і детальними що дух захоплює від образності та влучного попадання соковитого язика автора і дуже точного відображення художника.
«ВІДЬМА». Перша історія яка задає тон іншим і з якої фактично все починається розповідає про сільську відьму і родину яка з нею спілкується. Якось Ганна повертаючись з робити зустрічає дивну кішку яка починає її переслідувати. Через кілька днів подібного сценарію Ганна стикається з монстром, кішка перетворюється на яке страхопудало, але завдяки натільному хрестику ій вдається відбитися. Про це дізнається її чоловік – Петро і починає вистежувати тварюку, і в один з днів відбувається Mortal Kombat між чоловіком та потойбічною істотою, звісна річ наші і свята вода перемагають. Виявляється що перевертнем виявилась місцева знахарка, яка до того часто допомагала людям, і чого її зненацька потягнуло на дива? Історія сама по собі не дуже цікава, і якась не ціла, з сюжетними дірками і нелогічними поворотами.
«ХРЕСТ». Історія тісно пов’язана з попередньої, після того як відьму поховали, на її могилі встановили дерев’яний хрест, а цього не треба було робити на місці не покаянної душі. В хрест влучила блискавка і він частково згорів. Минуло років з тридцять і діти знаходять той хрест в кущах, а з ним і викликають до себе увагу відьми яка починає їх переслідувати і навідуватись до їх дому. На захист онуків стає їх бабуся – Катерина, яка спочатку сама порається, а потім звертається за допомогою тої самої Ганни яка якось вже відправила той світ цю відьму. Доречи після того випадку вона сама стала знахаркою зненацька, але доброю.
Ця історія більш цікава і більш моторошна, в деяких моментах було лячно читати, да і більш логічна. Насичена міфологією та обрядовістю.
«ЧАКЛУН ОХ». Історія в дещо іншому стилі, також про міфічну істоту та чародійство, але в більш позитивному напрямі. Так один хлопць заблукав у знайомому з дитинства лісі, та потрапив до чаклуна Оха, який взяв його в учні. Але чарівник мав наміри зробити з хлопця злого чаклуна, а вийшло навпаки. Історії про Оха зустрічались ще в казках Бажени Немцової, да і сама ідея дещо нагадує історії про бабу Ягу, але з українським колоритом. Історія добра.
«МРЕЦЬ». Доволі цікава та трохи моторошна казка, не так щоб для діточок, а ось для підлітків саме те. Нажаль я цю історію не почув раніше, ато обов’язково включив би до збірки оповідань які можна розказувати біля вогнища.
Сама історія досить сумна – Дівчина на ім’я Катруся залишається повною сиротою, та вона не дуже сумує по цьому, адже може спілкуватись з мерцями і досі бачить свого тата та бабусю, так ніби вони живі. Але в Некремінному з’являється мрець – людина яка була вбита та не похована, а проста захована під гіллям. Ця історії швендяється по селу та кошмарить його мешканців поки не стикається з дівчиною та іншими мерцями які наважуються дати їй відсіч.
Доволі цікава історія, така собі страшилка, як і більшість оповідань в цій книжці.
«ВІДЗЕРКАЛЕННЯ». Доволі цікава історія, як і інше зовсім не схожа на казочку, а скоріше на байку біля вогнища. У зв’язку з чим прийшов дод висновку що автор дещо не так подає свою книжку, треба було дати більш дорослу назву для більш широкої читацької аудиторії.
Історія про дівчину яка забагато дивилась у дзеркало і одного разу дзеркало подивилось на неї, все як у Ніцше. І це віддзеркалення виявилось дуже капосним, воно вибралось зі свого потойбіч і почало висмоктувати життя зі свого оригіналу. І ось на цьому моменті історія перетворюється в казочку з нормальним мажорним кінцем, втрачається сумний і страшний дух.
«ЗОРЯНИК». Цікава історія про то як дружина втратила чоловіка і звернулась по допомогу до відьми, а та її навчили як повернути чоловіка, ось тільки те що повернеться не зовсім її чоловік, зовні – так, а насправді то потойбічна історія – Зоряник, тобто дух, зірка яка впала з неба і яка по своїй природі зла і живляться коханням і добром. На благо у нещасної вдові – Галини був старий друг-сусід, який то все бачив, ритуал і все що було потім. Він звернувся до свого приятеля – Петра (онука того Андрія із казки про Оха) і разом вони допомогли здолати потойбічну історію.
Сподобався епізод коли дід замальовував човна і по ньому поплив по річці часу щоб повернути долю і інший бік.
«РІЗДВЯННА КАЗКА». Ця казка нагадала історії Гоголя, таж атмосфера Різдва, колядування, сільської чарівної ночі та чаклунства.
Два старих друга зустрілись і вирішили пройтись по селу та поколядувати. Але випадково натрапили на дивну хату якої раніше тут не було, виявляється в цій хаті оселились відьми та декілька чарівних потойбічних істоти – Марево, Мара, Воно, Вихор та ін. Всі вони вирішили погубити Некремінне, але в цьому їм завадять два козака на підпитку, хлопець – Іван (той що був колись Іваном Шумейком – Зоряником та Катерина зі казки «Мрець»). Ця команда наділена також чарівними здібностями та знанням дає відсіч потойбічному кодлу.
В казці присутній дух Різдва і це добре, дуже атмосферна казка.
«СКАРБНИК». Остання казка в збірці також дуже добра, цікаво та соковито написана і має свою атмосферу.
Якось один чоловік знайшов скарб, який охороняв дух –Скарбник, він уклав з ним угоду що чоловік буде користуватись скарбом, натомість коли скінчиться його вік – дух забере його душу. І ось прийшов час розплати. На допомогу старому приходить дивний чоловік на ім’я – Стирач. Він зважив добрі і погані вчинки діда і виявилось що добрих більше і він заслуговує на ще один шанс.
В цій казці добре простежується мораль, так що вона підходить переважно всім, не дивлячись на те що трохи моторошна.
Після останньої казки захотілось ще, було сумно закривати книжку. А це рідка ознака доброї книжки, яку треба мати у себе на полиці.
Всі історії пов’язані між собою не тільки селом де відбуваються події – Некремінне, а і персонажами, в кожній історії зустрічається той чи інший персонаж з минулих історій, тим самим створюючи уяву що все зв’язано і що все це одна велика історія.
По друге в багатьох історіях є відьми і відьмаки, їх доволі багато і вони в чомусь схожі один на одного, часом навіть здається що на селі їх декілька, то якийсь Шепчихи, то Босоркані і т. ін. Іноді у цих відьом просипається совість і вони стають на шлях добра іноді ні.
Всі історії більш менш, не дивлячись на те що страшні закінчуються добре і добро перемагає, часто в цьому допомагає християнське вірування, видно що автор в Бога вірує і персонажі його також.
Слід також відмітити що книжка дуже добре проілюстрована чорно-білими ілюстраціями, настільки символічними і детальними що дух захоплює від образності та влучного попадання соковитого язика автора і дуже точного відображення художника.
«ВІДЬМА». Перша історія яка задає тон іншим і з якої фактично все починається розповідає про сільську відьму і родину яка з нею спілкується. Якось Ганна повертаючись з робити зустрічає дивну кішку яка починає її переслідувати. Через кілька днів подібного сценарію Ганна стикається з монстром, кішка перетворюється на яке страхопудало, але завдяки натільному хрестику ій вдається відбитися. Про це дізнається її чоловік – Петро і починає вистежувати тварюку, і в один з днів відбувається Mortal Kombat між чоловіком та потойбічною істотою, звісна річ наші і свята вода перемагають. Виявляється що перевертнем виявилась місцева знахарка, яка до того часто допомагала людям, і чого її зненацька потягнуло на дива? Історія сама по собі не дуже цікава, і якась не ціла, з сюжетними дірками і нелогічними поворотами.
«ХРЕСТ». Історія тісно пов’язана з попередньої, після того як відьму поховали, на її могилі встановили дерев’яний хрест, а цього не треба було робити на місці не покаянної душі. В хрест влучила блискавка і він частково згорів. Минуло років з тридцять і діти знаходять той хрест в кущах, а з ним і викликають до себе увагу відьми яка починає їх переслідувати і навідуватись до їх дому. На захист онуків стає їх бабуся – Катерина, яка спочатку сама порається, а потім звертається за допомогою тої самої Ганни яка якось вже відправила той світ цю відьму. Доречи після того випадку вона сама стала знахаркою зненацька, але доброю.
Ця історія більш цікава і більш моторошна, в деяких моментах було лячно читати, да і більш логічна. Насичена міфологією та обрядовістю.
«ЧАКЛУН ОХ». Історія в дещо іншому стилі, також про міфічну істоту та чародійство, але в більш позитивному напрямі. Так один хлопць заблукав у знайомому з дитинства лісі, та потрапив до чаклуна Оха, який взяв його в учні. Але чарівник мав наміри зробити з хлопця злого чаклуна, а вийшло навпаки. Історії про Оха зустрічались ще в казках Бажени Немцової, да і сама ідея дещо нагадує історії про бабу Ягу, але з українським колоритом. Історія добра.
«МРЕЦЬ». Доволі цікава та трохи моторошна казка, не так щоб для діточок, а ось для підлітків саме те. Нажаль я цю історію не почув раніше, ато обов’язково включив би до збірки оповідань які можна розказувати біля вогнища.
Сама історія досить сумна – Дівчина на ім’я Катруся залишається повною сиротою, та вона не дуже сумує по цьому, адже може спілкуватись з мерцями і досі бачить свого тата та бабусю, так ніби вони живі. Але в Некремінному з’являється мрець – людина яка була вбита та не похована, а проста захована під гіллям. Ця історії швендяється по селу та кошмарить його мешканців поки не стикається з дівчиною та іншими мерцями які наважуються дати їй відсіч.
Доволі цікава історія, така собі страшилка, як і більшість оповідань в цій книжці.
«ВІДЗЕРКАЛЕННЯ». Доволі цікава історія, як і інше зовсім не схожа на казочку, а скоріше на байку біля вогнища. У зв’язку з чим прийшов дод висновку що автор дещо не так подає свою книжку, треба було дати більш дорослу назву для більш широкої читацької аудиторії.
Історія про дівчину яка забагато дивилась у дзеркало і одного разу дзеркало подивилось на неї, все як у Ніцше. І це віддзеркалення виявилось дуже капосним, воно вибралось зі свого потойбіч і почало висмоктувати життя зі свого оригіналу. І ось на цьому моменті історія перетворюється в казочку з нормальним мажорним кінцем, втрачається сумний і страшний дух.
«ЗОРЯНИК». Цікава історія про то як дружина втратила чоловіка і звернулась по допомогу до відьми, а та її навчили як повернути чоловіка, ось тільки те що повернеться не зовсім її чоловік, зовні – так, а насправді то потойбічна історія – Зоряник, тобто дух, зірка яка впала з неба і яка по своїй природі зла і живляться коханням і добром. На благо у нещасної вдові – Галини був старий друг-сусід, який то все бачив, ритуал і все що було потім. Він звернувся до свого приятеля – Петра (онука того Андрія із казки про Оха) і разом вони допомогли здолати потойбічну історію.
Сподобався епізод коли дід замальовував човна і по ньому поплив по річці часу щоб повернути долю і інший бік.
«РІЗДВЯННА КАЗКА». Ця казка нагадала історії Гоголя, таж атмосфера Різдва, колядування, сільської чарівної ночі та чаклунства.
Два старих друга зустрілись і вирішили пройтись по селу та поколядувати. Але випадково натрапили на дивну хату якої раніше тут не було, виявляється в цій хаті оселились відьми та декілька чарівних потойбічних істоти – Марево, Мара, Воно, Вихор та ін. Всі вони вирішили погубити Некремінне, але в цьому їм завадять два козака на підпитку, хлопець – Іван (той що був колись Іваном Шумейком – Зоряником та Катерина зі казки «Мрець»). Ця команда наділена також чарівними здібностями та знанням дає відсіч потойбічному кодлу.
В казці присутній дух Різдва і це добре, дуже атмосферна казка.
«СКАРБНИК». Остання казка в збірці також дуже добра, цікаво та соковито написана і має свою атмосферу.
Якось один чоловік знайшов скарб, який охороняв дух –Скарбник, він уклав з ним угоду що чоловік буде користуватись скарбом, натомість коли скінчиться його вік – дух забере його душу. І ось прийшов час розплати. На допомогу старому приходить дивний чоловік на ім’я – Стирач. Він зважив добрі і погані вчинки діда і виявилось що добрих більше і він заслуговує на ще один шанс.
В цій казці добре простежується мораль, так що вона підходить переважно всім, не дивлячись на те що трохи моторошна.
Після останньої казки захотілось ще, було сумно закривати книжку. А це рідка ознака доброї книжки, яку треба мати у себе на полиці.
July 18, 2020
Чим пахне ваше дитинство? Які пов'язані з ним асоціації зринають у пам'яті? Які миті до сих пір гріють серце у спогадах?
"Давним-давно жила в сім'ї одна маленька дівчинка. І був у неї найкращий друг - Бабуся. Бабуся мала 8 онуків, та цю дівчинку любила найдужче (а може це дівчинка так думала ☺️). Кожної ночі мала вкладалася спати у ліжко разом з Бабусею, хоч як мама і тато не старалися заманити її до себе. Навіть якщо їм це вдавалося, доводилося серед ночі зарюмсану онучку вести до Бабусі в хату, а вона ще й "насварювала" батьків, які нібито ображають дитя.
Влітку, мало не зі сходом сонця, Бабуся вела корову пасти, досить далеко від дому, звісно ж з онучкою - сонною і не вмитою, а трохи сердитий тато шукав їх по всіх пасовиськах і приносив сніданок, бо ж голодна дитина.
Бабуся брала онучку з собою всюди - в гості до таких же стареньких бабусь, щонеділі і свято в церкву, в магазин, в ліс - по хмиз, ягоди, гриби, на город збирати колорадських жуків, сушити сіно і навіть на сільські похорони😱, де примушувала протриматись за бетонно-холодну голу ногу покійника, щоб не боятися мертвяків (не рекомендую в дитинстві, допомагало слабко, більше навпаки😂)
Мабуть, не варто тут писати, що Бабуся була найдобрішою у світі Людиною і мало коли сварила онучку, хоч часто і було за що. Бабуся пахла щойно надоєним теплим молоком і давала злизувати пінку з нього ще в хліві, пахла гарячим хлібом з печі, який можна було вмокати в цукор, багато цукру, Бабуся пахла сушеними сливами/яблуками/грушами, смачними навіть з попелом, а також картоплею, печеною на залізній вогняній грубці, а в піст пахла супом з квасолі і квашеної капусти.
Кожного вечора, вкладаючись спати, Бабуся чухала дівчинці спинку (часто ще й з маслом, бо таке вже дівча худюще, хай хоч так, якщо не хоче їсти) і розповідала казки. Ні, ні, не з книжок про чарівних фей і добрих ельфів, навіть не про принців і принцес! Це були місцеві оповідки про перевертнів, упирів, відьом, босоркань, усякої можливої нечисті, яка, звичайно ж, живе в селі і маскується під людей, але вночі...😱😱Це були до чортиків страшні казки! Чим більше Бабуся розповідала, тим більше хотілося слухати. А ще коли вдавалося випитати про кого це конкретно!... Навіть вдень було страшно🙈"
.
.
.
Читаючи книгу "Казки баби Гавришихи", в голові один за одним зринали приємно-щемливі спогади дитинства. Дуже вже баба Катерина когось мені нагадувала ❤️ Автор так майстерно і по-справжньому змалював сільський побут, щоденну невтомну працю, звичаї. А ті полумиски з паруючим борщем для онуків і тепле молочко з окрайцем запашного хліба!....здається я сюди відчувала їх аромати😌 Так правдиво могла розповісти про все це тільки людина, яка колись відчувала подібне.
Єдиний момент для мене неприйнятний - рекомендований вік аудиторії 6-9 років. Що я можу на це відповісти? Я, доросла тітка, читала цю книгу тільки вдень, бо коли захотіла вночі дочитати декілька сторінок казки про віддзеркалення, то стало так моторошно, що ну його, брррр🙈 Наслухавшись в дитинстві подібних казочок, бувало кошмари мене мучили, хоч тепер я це слабо пригадую. Та й потім в старшому віці лячно було самій вертатись опівночі додому з сільського клубу 😂 Я б особисто радила читати книгу більш старшим дітям, а то й дорослим.
.
.
.
Ішов рік за роком. Дівчинка підростала, Бабуся старіла 😔 Все частіше вона розповідала онучці що вже старенька і немічна і скоро помре, хоч це жодним чином не вкладалося в маленькій голівці! Щоразу онучка поспішала додому до Бабусі - спочатку з садочку, потім зі школи, далі з університету. Понад усе бабця мріяла погуляти на весіллі у своєї улюблениці. На жаль, зовсім трішки не дочекала....пішла за веселкою, назавжди 🌈💔, як дід Пилипась з бабою Валентиною з казок. Але вона залишила найбільше з того, що мала - свою любов, що є безцінною. Онучка дивиться на веселку синіми Бабусиними очима з вдячністю за неймовірно насичене, щасливе і до щему тепле дитинство 💙🙏"
"Давним-давно жила в сім'ї одна маленька дівчинка. І був у неї найкращий друг - Бабуся. Бабуся мала 8 онуків, та цю дівчинку любила найдужче (а може це дівчинка так думала ☺️). Кожної ночі мала вкладалася спати у ліжко разом з Бабусею, хоч як мама і тато не старалися заманити її до себе. Навіть якщо їм це вдавалося, доводилося серед ночі зарюмсану онучку вести до Бабусі в хату, а вона ще й "насварювала" батьків, які нібито ображають дитя.
Влітку, мало не зі сходом сонця, Бабуся вела корову пасти, досить далеко від дому, звісно ж з онучкою - сонною і не вмитою, а трохи сердитий тато шукав їх по всіх пасовиськах і приносив сніданок, бо ж голодна дитина.
Бабуся брала онучку з собою всюди - в гості до таких же стареньких бабусь, щонеділі і свято в церкву, в магазин, в ліс - по хмиз, ягоди, гриби, на город збирати колорадських жуків, сушити сіно і навіть на сільські похорони😱, де примушувала протриматись за бетонно-холодну голу ногу покійника, щоб не боятися мертвяків (не рекомендую в дитинстві, допомагало слабко, більше навпаки😂)
Мабуть, не варто тут писати, що Бабуся була найдобрішою у світі Людиною і мало коли сварила онучку, хоч часто і було за що. Бабуся пахла щойно надоєним теплим молоком і давала злизувати пінку з нього ще в хліві, пахла гарячим хлібом з печі, який можна було вмокати в цукор, багато цукру, Бабуся пахла сушеними сливами/яблуками/грушами, смачними навіть з попелом, а також картоплею, печеною на залізній вогняній грубці, а в піст пахла супом з квасолі і квашеної капусти.
Кожного вечора, вкладаючись спати, Бабуся чухала дівчинці спинку (часто ще й з маслом, бо таке вже дівча худюще, хай хоч так, якщо не хоче їсти) і розповідала казки. Ні, ні, не з книжок про чарівних фей і добрих ельфів, навіть не про принців і принцес! Це були місцеві оповідки про перевертнів, упирів, відьом, босоркань, усякої можливої нечисті, яка, звичайно ж, живе в селі і маскується під людей, але вночі...😱😱Це були до чортиків страшні казки! Чим більше Бабуся розповідала, тим більше хотілося слухати. А ще коли вдавалося випитати про кого це конкретно!... Навіть вдень було страшно🙈"
.
.
.
Читаючи книгу "Казки баби Гавришихи", в голові один за одним зринали приємно-щемливі спогади дитинства. Дуже вже баба Катерина когось мені нагадувала ❤️ Автор так майстерно і по-справжньому змалював сільський побут, щоденну невтомну працю, звичаї. А ті полумиски з паруючим борщем для онуків і тепле молочко з окрайцем запашного хліба!....здається я сюди відчувала їх аромати😌 Так правдиво могла розповісти про все це тільки людина, яка колись відчувала подібне.
Єдиний момент для мене неприйнятний - рекомендований вік аудиторії 6-9 років. Що я можу на це відповісти? Я, доросла тітка, читала цю книгу тільки вдень, бо коли захотіла вночі дочитати декілька сторінок казки про віддзеркалення, то стало так моторошно, що ну його, брррр🙈 Наслухавшись в дитинстві подібних казочок, бувало кошмари мене мучили, хоч тепер я це слабо пригадую. Та й потім в старшому віці лячно було самій вертатись опівночі додому з сільського клубу 😂 Я б особисто радила читати книгу більш старшим дітям, а то й дорослим.
.
.
.
Ішов рік за роком. Дівчинка підростала, Бабуся старіла 😔 Все частіше вона розповідала онучці що вже старенька і немічна і скоро помре, хоч це жодним чином не вкладалося в маленькій голівці! Щоразу онучка поспішала додому до Бабусі - спочатку з садочку, потім зі школи, далі з університету. Понад усе бабця мріяла погуляти на весіллі у своєї улюблениці. На жаль, зовсім трішки не дочекала....пішла за веселкою, назавжди 🌈💔, як дід Пилипась з бабою Валентиною з казок. Але вона залишила найбільше з того, що мала - свою любов, що є безцінною. Онучка дивиться на веселку синіми Бабусиними очима з вдячністю за неймовірно насичене, щасливе і до щему тепле дитинство 💙🙏"
July 20, 2020
Весна. Уся родина зібралась у бабусі в селі, щоб швидко посадити картоплю. Чоловіки з лопатами, жінки з відрами. Стають один за одним і починають копати ямки. Кожен веде свій рядок, та закопує попередній. Жінки та діти кидають картоплини. Робота йде споро, і вже надвечір майже весь город засаджено. А ввечері усі сідають за стіл і починається вечеря. Звісно, не без горілки та сала.
Літо. О сьомій вечора череда йде додому, собаки по усьому селі брешуть на корів, господині порають худобу та збирають на стіл. Шкварчить смажена картопля на салі, виблискує свіжа городина, парує здоровенна чашка свіжого молока для дітей. Вечеряють на сирні на вулиці, коли вже темно. І після їжі можна від��ерти скамельку подалі від дорослих, та дивитися на зіркове небо та глибоко вдихати свіже вечірнє повітря.
А як чудово у дощ полежати у сіннику з книгою та кішкою під боком! Запашне м'якеньке сіно ніжно лоскоче ніс солодким ароматом квітів та трав.
Знайомі спогади?
Тоді не проґавте, та мерщій читайте книгу Олега Гавріша "Казки баби Гавришихи" від видавництва Час Майстрів !
Це унікальна збірка захоплюючих казок українського фольклору, з якими виринають у пам'яті такі рідні дитячі спогади про відвідування бабусі у селі. Але все ж таки чит��ти краще не на ніч. Не знаю кому як, а мені моторошно після хорор-казочок. Добре, що бабуся такого мені ніколи не розповідала, бо я б не заснула потім, а вранці чкурнула б додому за сто кілометрів пішки)))) Шуткую! Але не зовсім... Казки такі реалістичні, що іноді дійсно неяковіїшь від жаху, ніби те все з тобою стається. Але відірватися геть неможливо. Книга захоплює з перших сторінок і тримає увагу до останнього слова.
У мене в класі була дівчина, що кожне літо проводила у бабусі з дідусем на селі. Та потім розповідала нам про потойбічні події, що з нею коїлися. Там були відьми, хрести, кладовище, півні... Ми у захваті слухали і дивувалися цьому. Книга "Казки баби Гавришихи" ніби перенесла мене в часі: я знову опинилася на бабусиному подвір'ї та послухала розповіді Катрусі одночасно.
Дякую за таку подорож у дитинство! Казки просто неймовірні! А яка мова 😍- хочеться читати знову і знову.Рідні вислови, яких не почуєш у місті.
Мені бракує слів, щоб передати у якому я захваті від цієї книжки. Щиро раджу долучитися до прекрасного усім!
Літо. О сьомій вечора череда йде додому, собаки по усьому селі брешуть на корів, господині порають худобу та збирають на стіл. Шкварчить смажена картопля на салі, виблискує свіжа городина, парує здоровенна чашка свіжого молока для дітей. Вечеряють на сирні на вулиці, коли вже темно. І після їжі можна від��ерти скамельку подалі від дорослих, та дивитися на зіркове небо та глибоко вдихати свіже вечірнє повітря.
А як чудово у дощ полежати у сіннику з книгою та кішкою під боком! Запашне м'якеньке сіно ніжно лоскоче ніс солодким ароматом квітів та трав.
Знайомі спогади?
Тоді не проґавте, та мерщій читайте книгу Олега Гавріша "Казки баби Гавришихи" від видавництва Час Майстрів !
Це унікальна збірка захоплюючих казок українського фольклору, з якими виринають у пам'яті такі рідні дитячі спогади про відвідування бабусі у селі. Але все ж таки чит��ти краще не на ніч. Не знаю кому як, а мені моторошно після хорор-казочок. Добре, що бабуся такого мені ніколи не розповідала, бо я б не заснула потім, а вранці чкурнула б додому за сто кілометрів пішки)))) Шуткую! Але не зовсім... Казки такі реалістичні, що іноді дійсно неяковіїшь від жаху, ніби те все з тобою стається. Але відірватися геть неможливо. Книга захоплює з перших сторінок і тримає увагу до останнього слова.
У мене в класі була дівчина, що кожне літо проводила у бабусі з дідусем на селі. Та потім розповідала нам про потойбічні події, що з нею коїлися. Там були відьми, хрести, кладовище, півні... Ми у захваті слухали і дивувалися цьому. Книга "Казки баби Гавришихи" ніби перенесла мене в часі: я знову опинилася на бабусиному подвір'ї та послухала розповіді Катрусі одночасно.
Дякую за таку подорож у дитинство! Казки просто неймовірні! А яка мова 😍- хочеться читати знову і знову.Рідні вислови, яких не почуєш у місті.
Мені бракує слів, щоб передати у якому я захваті від цієї книжки. Щиро раджу долучитися до прекрасного усім!
November 30, 2024
Почати, мабуть, варто з самого автора - Олега Гавріша. Колоритний чоловік, шанувальник української старовини, історії, фольклору. Живе на хуторі, серед природи. Саме тому його казки просякнуті і лісовим духом, і запахом скошеної трави, і ароматом борщу щойно з печі, та ще й великому глиняному горщику.
Я читала ці казки - і згадувала дитинство своє, бабину хату, грубу з кочергою, кота на лежанці. І моя баба Орина гукала: "А йди, Оксанко, канахвету дам!" А баба Домаха розповідала казки. Не такі, як у пана Олега. Бо я була вразлива надто, могла злякатися чи розчулитися до сліз.
Оце тепер уже виросла й купила собі сурйозні казки, геть не дитячі - баби Гавришихи.
У першій книзі зібрано вісім казок автора.
"Відьма" мені сподобалася найменше, хоч з неї й починається книга. Історія про добру сільську знахарку в яку наче біс вселився, і почала вона дуркувати (лякати до пів смерті сусідів).
Наступна казка "Хрест" - наче продовження попередньої, бо розповідає про те, що на могилі відьми встановили хреста, а цього не можна було робити, це згодом мало страшні наслідки.
"Чаклун Ох" - зовсім інша історія, сповнена доброти й українського колориту.
"Мрець " - казочка, яку я б не радила читати дітям. Та й сама я її ледь прочитала. Історія моторошно-сентиментальна (якщо не сплачешся за долею Катрусі, то всцишся з переляку) - обирати вам.
"Віддзеркалення" дуже нагадує оті історії з дитинства, якими лякали одне одного, коли збиралися вечорами. Але філософія Ніцше мені подобається! "Хто бореться з чудовиськами, тому слід остерігатися, щоб самому при цьому не стати чудовиськом. І якщо ти довго дивишся в безодню, то безодня теж дивиться в тебе".
"Зоряник" дуже відгукнулася! Ми всі когось втрачаємо, і хочемо повернути за будь-яку ціну!
"Різдвяна казка" нагадала твір Гоголя. Це дуже гарна казка, і в ній присутній Дух Різдва.
"Скарбник" - остання і дуже дивна казка. У ній захована глибока мораль.
Хай якими страшними не здаються казки баби Гавришихи, але в них завжди добро перемагає зло, і всякий, хто вірить у Бога, буде захищений від будь-яких злих сил! А це - головне!
Книгу раджу! І сама збираюся читати її продовження.
Я читала ці казки - і згадувала дитинство своє, бабину хату, грубу з кочергою, кота на лежанці. І моя баба Орина гукала: "А йди, Оксанко, канахвету дам!" А баба Домаха розповідала казки. Не такі, як у пана Олега. Бо я була вразлива надто, могла злякатися чи розчулитися до сліз.
Оце тепер уже виросла й купила собі сурйозні казки, геть не дитячі - баби Гавришихи.
У першій книзі зібрано вісім казок автора.
"Відьма" мені сподобалася найменше, хоч з неї й починається книга. Історія про добру сільську знахарку в яку наче біс вселився, і почала вона дуркувати (лякати до пів смерті сусідів).
Наступна казка "Хрест" - наче продовження попередньої, бо розповідає про те, що на могилі відьми встановили хреста, а цього не можна було робити, це згодом мало страшні наслідки.
"Чаклун Ох" - зовсім інша історія, сповнена доброти й українського колориту.
"Мрець " - казочка, яку я б не радила читати дітям. Та й сама я її ледь прочитала. Історія моторошно-сентиментальна (якщо не сплачешся за долею Катрусі, то всцишся з переляку) - обирати вам.
"Віддзеркалення" дуже нагадує оті історії з дитинства, якими лякали одне одного, коли збиралися вечорами. Але філософія Ніцше мені подобається! "Хто бореться з чудовиськами, тому слід остерігатися, щоб самому при цьому не стати чудовиськом. І якщо ти довго дивишся в безодню, то безодня теж дивиться в тебе".
"Зоряник" дуже відгукнулася! Ми всі когось втрачаємо, і хочемо повернути за будь-яку ціну!
"Різдвяна казка" нагадала твір Гоголя. Це дуже гарна казка, і в ній присутній Дух Різдва.
"Скарбник" - остання і дуже дивна казка. У ній захована глибока мораль.
Хай якими страшними не здаються казки баби Гавришихи, але в них завжди добро перемагає зло, і всякий, хто вірить у Бога, буде захищений від будь-яких злих сил! А це - головне!
Книгу раджу! І сама збираюся читати її продовження.
July 14, 2020
Якщо ви хочете почитати про чарівних принців та принцес - то вам не сюди. Ця книга не розповість вам про добрих лісовиків та прекрасних русалок. Це книга казок, які у які вірили наші предки. Це казки з мого дитинства.
Баба Гавришиха уособлює в собі більшість наших пра- та прапрабабусь, які розповідали моторошні оповідки про домовиків, лісовиків та інших міфічних істот, пустотливим дітям, щоб застерігти їх. Погодьтеся, в основному, такі казки розповідалися в сільських місцевостях, де люди шанували природу та вірили в темні та світлі сили. І саме такими казками можна було прищепити дітям покору, повагу до спочилих родичів та природної величі.
Кожне українське село - це маленькій світ зі своїми звичаями та легендами, зі своїми героями, та зі своїми демонами. Ось і в цій книзі казок, сільська баба Гавришиха розкриває своїм онукам, котрі приїхали погостити з міста, таємниці села Некремінне. В її оповідях з'являються і сільська відьма, яка не полишає мешканців села навіть після своєї смерті, і страшний лісовий цар Ох, яки зводить людей, котрі заблукали в його володіннях, і невідомі мерці, які тероризують люд, лиха дзеркалиця, що висмоктує душу, підступні зорянк та босорканя, та інші чарівні істоти. Кожна оповідка морозить душу, навіває страх та тривогу. Але як і ведеться в казках, кожного разу добро перемагає злі сили.
Казки баби Гавришихи не для слабкодухих і вразливих, тому не думаю, що їх варто читати маленьким діткам, які люблять рожевих єдинорогів та зефірні хмаринки. Це, скоріше, казки для людей, які можуть їх сприйняти правильно, пропустити через себе віру та мудрість наших предків.
Ця книга чудова, вона повернула мене у моє дитинство, нагадала ті лякливі історії, які мені колись теж розпоаідали.
Баба Гавришиха уособлює в собі більшість наших пра- та прапрабабусь, які розповідали моторошні оповідки про домовиків, лісовиків та інших міфічних істот, пустотливим дітям, щоб застерігти їх. Погодьтеся, в основному, такі казки розповідалися в сільських місцевостях, де люди шанували природу та вірили в темні та світлі сили. І саме такими казками можна було прищепити дітям покору, повагу до спочилих родичів та природної величі.
Кожне українське село - це маленькій світ зі своїми звичаями та легендами, зі своїми героями, та зі своїми демонами. Ось і в цій книзі казок, сільська баба Гавришиха розкриває своїм онукам, котрі приїхали погостити з міста, таємниці села Некремінне. В її оповідях з'являються і сільська відьма, яка не полишає мешканців села навіть після своєї смерті, і страшний лісовий цар Ох, яки зводить людей, котрі заблукали в його володіннях, і невідомі мерці, які тероризують люд, лиха дзеркалиця, що висмоктує душу, підступні зорянк та босорканя, та інші чарівні істоти. Кожна оповідка морозить душу, навіває страх та тривогу. Але як і ведеться в казках, кожного разу добро перемагає злі сили.
Казки баби Гавришихи не для слабкодухих і вразливих, тому не думаю, що їх варто читати маленьким діткам, які люблять рожевих єдинорогів та зефірні хмаринки. Це, скоріше, казки для людей, які можуть їх сприйняти правильно, пропустити через себе віру та мудрість наших предків.
Ця книга чудова, вона повернула мене у моє дитинство, нагадала ті лякливі історії, які мені колись теж розпоаідали.
September 2, 2022
«Звістки були зовсім невтішні.
Тато розповів, як намагалися вони з бабусею мерця здолати. Та той виявився набагато сильніший і досвідченіший, ніж вони думали. І звичайно, морок нічний йому допомагав і підтримував його в усьому.
Не розрахували вони сил своїх. Затягло бабусю у вир туману потойбічного, який на межі світів з'являється та розчиняє в собі душі, що відважилися тую межу перетнути. Іван намагався її врятувати, та де там, сам ледь не згинув, в останню мить видряпався з того виру...»
Олег Гавріш «Казки баби Гавришихи»
Купив цю книгу минулого року на етнофестивалі «Гелон-фест» на Полтавщині у автора. Книга читається на одному диханні. Прочитав її менш ніж за добу. Рідко таке трапляється. 350 сторінок, але великим шрифтом та з ілюстраціями на пів сторінки. Вона являє собою збірку з восьми казок, які розповідає баба Гавришиха своїм онукам. Ну і разом з дітлахами читаємо і ми.
Мені всі казки дуже сподобались. Події відбуваються у селі Некремінне. Кожна казка розповідає про якусь містичну подію у селі. То відьма завелася і шабаші влаштовують, то мрець з потойбічного світу приходить суєту навести, то Зоряники мріють знищити всю любов у світі. Вражають фантазія автора та його знання української міфології. Дуже детальні описи вигнання цих злих істот та різні обряди. Сподобались персонажи, я справді співпереживав їм. Дуже класна сцена з поверненням у часі. Досить нестандартним способом це відбувається, тобто не машиною часу, як ми звикли з фантастичних фільмів.
Тобто мені все сподобалося. Цікаві історії, які легко і швидко читаються. Мінусів я не знайшов.
Тато розповів, як намагалися вони з бабусею мерця здолати. Та той виявився набагато сильніший і досвідченіший, ніж вони думали. І звичайно, морок нічний йому допомагав і підтримував його в усьому.
Не розрахували вони сил своїх. Затягло бабусю у вир туману потойбічного, який на межі світів з'являється та розчиняє в собі душі, що відважилися тую межу перетнути. Іван намагався її врятувати, та де там, сам ледь не згинув, в останню мить видряпався з того виру...»
Олег Гавріш «Казки баби Гавришихи»
Купив цю книгу минулого року на етнофестивалі «Гелон-фест» на Полтавщині у автора. Книга читається на одному диханні. Прочитав її менш ніж за добу. Рідко таке трапляється. 350 сторінок, але великим шрифтом та з ілюстраціями на пів сторінки. Вона являє собою збірку з восьми казок, які розповідає баба Гавришиха своїм онукам. Ну і разом з дітлахами читаємо і ми.
Мені всі казки дуже сподобались. Події відбуваються у селі Некремінне. Кожна казка розповідає про якусь містичну подію у селі. То відьма завелася і шабаші влаштовують, то мрець з потойбічного світу приходить суєту навести, то Зоряники мріють знищити всю любов у світі. Вражають фантазія автора та його знання української міфології. Дуже детальні описи вигнання цих злих істот та різні обряди. Сподобались персонажи, я справді співпереживав їм. Дуже класна сцена з поверненням у часі. Досить нестандартним способом це відбувається, тобто не машиною часу, як ми звикли з фантастичних фільмів.
Тобто мені все сподобалося. Цікаві історії, які легко і швидко читаються. Мінусів я не знайшов.
July 30, 2020
Лякайтеся із задоволенням!
Оскільки перечитала силу – силенну і казок, і жахів, маю право доволі авторитетно заявити, що «Казки баби Гавришихи» від Олега Гавріша – це щось надзвичайне! Можливо, ці казки трохи «не дитячі», але з тим більшим захопленням і задоволенням їх читатимуть і діти (особливо якщо їм сказати, що таке жахіття їм читати ще зарано!), й дорослі. Нетривіальні сюжети, засновані на українській давній міфології з домішками православ’я і бурхливої фантазії автора, дбайливо зібране у казки – жахастики, що перетікають одна в одну завдяки колоритній вправній оповідачці. Дуже цікавий образ . баби Гавришихи - це така собі українська сільська Шахерезада, тільки бавить вона оповідями не царя Шахріяра, а рідних онуків (теж завдання не з легких). Одна казка закінчується натяком на іншу й не дає змоги відкласти книжку й забути про неї. І онуки «приборкані», й читач зачарований. Дуже яскраво й дотепно зображена «сільська магія», якщо так можна висловитися, – ядуча суміш, в якій знаходять місце і народна мудрість, і прикмети, й забобони, й молитва, що чудово співпрацює з таким проявом язичництва, як, наприклад, вуглинка від купальського вогнища. У боротьбі зі злом усі засоби згодяться! Як і в пробудженні цікавості читачів.
Порадила б книжку всім любителям казок, фентезі, жахів, містики, фольклору, незалежно від віку.
#НаставЧасМайстрів #ОпікунськаРада31
Оскільки перечитала силу – силенну і казок, і жахів, маю право доволі авторитетно заявити, що «Казки баби Гавришихи» від Олега Гавріша – це щось надзвичайне! Можливо, ці казки трохи «не дитячі», але з тим більшим захопленням і задоволенням їх читатимуть і діти (особливо якщо їм сказати, що таке жахіття їм читати ще зарано!), й дорослі. Нетривіальні сюжети, засновані на українській давній міфології з домішками православ’я і бурхливої фантазії автора, дбайливо зібране у казки – жахастики, що перетікають одна в одну завдяки колоритній вправній оповідачці. Дуже цікавий образ . баби Гавришихи - це така собі українська сільська Шахерезада, тільки бавить вона оповідями не царя Шахріяра, а рідних онуків (теж завдання не з легких). Одна казка закінчується натяком на іншу й не дає змоги відкласти книжку й забути про неї. І онуки «приборкані», й читач зачарований. Дуже яскраво й дотепно зображена «сільська магія», якщо так можна висловитися, – ядуча суміш, в якій знаходять місце і народна мудрість, і прикмети, й забобони, й молитва, що чудово співпрацює з таким проявом язичництва, як, наприклад, вуглинка від купальського вогнища. У боротьбі зі злом усі засоби згодяться! Як і в пробудженні цікавості читачів.
Порадила б книжку всім любителям казок, фентезі, жахів, містики, фольклору, незалежно від віку.
#НаставЧасМайстрів #ОпікунськаРада31
July 17, 2020
З самого дитинства мене заворожували казки і історії про незвичайних істот, які можуть перебувати поруч. Нажаль, в підлітковій літературі вони погано представлені. Я вважаю, що "Казки баби Гавришихи" сповна заповнять цю прогалину. Вони написані досить реалістично, захоплюючи і тримаючи читача у напрузі, мають філософський зміст і моральний аспект, в них добро і зло ідуть поруч, деякі вчинки героїв неоднозначні, вони помиляються, закохуються, борються з обставинами. Мені сподобалась українська аутентичність, тут не зустрінеш монстрів, драконів, тут діють українські мавки, русалки, мрець, поруч з ними хатка чаклуна Оха, чарівне Дзеркало. Ми спостерігаємо за змінами у родині баби Гавришихи протягом року, святкуємо свята, навідуємо її на канікулах, відчуваємо любов бабусі до онуків і їх до неї, відчуваємо себе частиної родини. Надзвичайно гарні ілюстрації до книги, добре, що вони чорно-біліі і при бажанні дитина їх може розмалювати. Книга залишає незабутнє враження. Рекомендую прочитати дітям з 12 років і дорослим.
July 21, 2020
Закохалася в цю книгу як тільки її побачила. Радості не було меж, коли вона потрапила до моїх рук. Моє дитинство пройшло в селі і я дуже любила слухати бабусині розповіді, які тоді здавалися такими реальними. Ця книга переносить мене в моє дитинство, де дерева були високі, а все навколо - чарівним і містичним. Казки захоплюють і читаються на одному подиху. Окремо хочу відзначити чудові ілюстрації. Не можу виділити якусь одну казку, всі вони цікаві та оригінальні. Це не просто історії жахів, які ми звикли бачити в американських фільмах, це ( подекуди і до сьогодні) життя українського села: русалки, відьми, чаклуни, зоряники, скарбники і т.д. Цікава подача казок - розповідь ведеться від лиця баби Гавришихи, яка розповідає їх на ніч своїм непосидючим внукам. Рекомендований вік читача 6 - 8 років, проте, на мою думку, книга призначена для старших діток і дорослих яких приваблює містика. Загалом, книга мені дуже сподобалась і планую перечитати її ще раз зі своїми дітьми коли вони підростуть.
June 9, 2025
Книга, що нагадає про дитинство в українському селі та розповість декілька історій про людей, відьом та інших істот українського фольклору.
У книзі гарні глибокі ілюстрації, що можна роздивлятися і знаходити різні сенси.
Про що книга:
Казкові історії про боротьбу добра зі злом, часто переплетені одна з одною персонажами, показані через повір’я та традиції українців.
Що сподобалось:
Згадуєш все те рідне з дитинства в селі. Не так часто можна натрапити на історії з міфічними істотами, створеними саме за українськими повір’ями. Персонажі, що виступають за Добро, нагадують твоїх знайомих, сусідів. Завжди цікава зав’язка сюжету.
Що не сподобалось:
Не завжди зрозуміла мотивація Зла. Персонажі розкриваються поверхнево, сюжет може несподівано і швидко закінчитися.
Кому рекомендую:
Дорослим та підліткам, що цікавляться й люблять українську культуру, звичаї та міфологію. Автор вказує, що книга рекомендована дітям, але я би до цього твердження ставився обережно — подекуди реально моторошно.
У книзі гарні глибокі ілюстрації, що можна роздивлятися і знаходити різні сенси.
Про що книга:
Казкові історії про боротьбу добра зі злом, часто переплетені одна з одною персонажами, показані через повір’я та традиції українців.
Що сподобалось:
Згадуєш все те рідне з дитинства в селі. Не так часто можна натрапити на історії з міфічними істотами, створеними саме за українськими повір’ями. Персонажі, що виступають за Добро, нагадують твоїх знайомих, сусідів. Завжди цікава зав’язка сюжету.
Що не сподобалось:
Не завжди зрозуміла мотивація Зла. Персонажі розкриваються поверхнево, сюжет може несподівано і швидко закінчитися.
Кому рекомендую:
Дорослим та підліткам, що цікавляться й люблять українську культуру, звичаї та міфологію. Автор вказує, що книга рекомендована дітям, але я би до цього твердження ставився обережно — подекуди реально моторошно.
July 16, 2020
Дуже не звичайна збірка казок, що допомагає понуритись у українські міфи та легенди. Книжка написана дуже легкою мовою. Читається легко та цікаво. Але, на мій погляд підійде для дітей віком від 10 років. Або, тих, хто не дуже піддається враженням, та полюбляє страшні історії. Дуже добре читати в колі сім'ї, бо казки цікаві для дорослих також. Одразу виникає бажання зібратися родиною перед вогнищем і читати ці казки ввечері.
В книжці йдеться розповідається про бабусю, до якої приїхали малі онуки, і вона їм розповідає свої незвичайні казки, та розповіді про відьом, та іншу нечисту силу.таким чином знайомлячи онуків з іншими персонажами української культури
В книжці йдеться розповідається про бабусю, до якої приїхали малі онуки, і вона їм розповідає свої незвичайні казки, та розповіді про відьом, та іншу нечисту силу.таким чином знайомлячи онуків з іншими персонажами української культури
November 2, 2023
Почала своє знайомство з казками саме з другої частини. Книга захоплює атмосферою та нашим фольклором. Кожна казка - окрема історія, їх можна читати у будь-якому порядку.
Ця книга стане гарним вибором для читання до дня усіх святих.
Ця книга стане гарним вибором для читання до дня усіх святих.
January 22, 2021
Можу рекомендувати.
Сдалось під кінець, що казки повторюються. Тому поставив би 4.
Але ілюстрації це просто щось! Дуже антуражно і гарно. За це ще + зірочка
Сдалось під кінець, що казки повторюються. Тому поставив би 4.
Але ілюстрації це просто щось! Дуже антуражно і гарно. За це ще + зірочка
September 28, 2020
Книгу " Казки баби Гавришихи " я б назвала по своєму - оповідки баби Гавришихи : ) . Кожна із 8 казок - розповідей пронизана глибинним українським корінням , історією та духом українського стародавнього села . Читаючи казки - оповідки поринаєш в прадавнє українське село зі своїми забобонами , прикметами , містикою та іншими " цікавинками " . Я вважаю що книга більше для тих діток , які не бояться страшних містичних історій , злих міфічних персонажів . Читати можна всією сім'єю і поринати в цей магічний загадковий містичний світ стародавнього українського села . Сучасним діткам було б цікаво та корисно прочитати такі казки - оповідки про їхніх пращурів - у що вони вірили, чого боялися, чого дотримувалися . Казки написані в такому стилі , що поринаєшся з головою в текст . Написані оповідки я б сказала " глибинно " і повністю , детально , так , що ти поринаєш у цей загадковий міфічний світ . Ілюстрації в книзі Казки баби Гавришихи дуже - дуже цікаві і гарні , чорнобілі , але дуже заворожує їх незвичайність ! ! ! Рекомендую для читання !
Displaying 1 - 17 of 17 reviews