Ця книга – про радість творення. Передусім – Себе. Бо всяка творчість – це вибір любові. Утвердження любові. Сотворення любові. Не стільки пошук сенсу, як створення сенсу свого життя. Через це твоя усвідомлена присутність тут і надає цілісності світові. А твій досвід творення стає досвідченням душі. Мудрець сказав: єдиний сенс будь-якого чину – заявити всесвітові, що ти є. Що ти є саме такий. Єдин у своїй осібності, винятковості, неповторності. Це – розсипи животворних зернят, у кожному з яких живе насінина, дерево і плід самопізнання
гарна збірка коротких оповідань та неримованих віршів, дозволю собі так назвати В текстах багато любові до батька і рідного дому, дороги, мандрів, Бога і сьогодення. Описи дуже поетичні та теплі, наприклад чудове оповідання про корицю чи чай з квітів чи спогади про дитячий велосипед. Часто присутня гра слів, як-от «сієста передзимʼя»: прочитаєш і роздумуєш, цим і прекрасна книга
«..ти або людина Вітру, або людина Дому. Куди б ти не прийшов, застанеш лише те, що приніс з собою…. ти шукаєш одне - Дім для своєї душі.»
так, мені не всі твори були зрозумілі, але це нормально, бо тут кожен читач знайде щось важливе і щось незрозуміле