What do you think?
Rate this book
Химерниця
Микола — очільник провінційного містечка, місцевий «князьок», улюбленець долі. Та що він робить тут, у хаті старої відьми Шептулихи? Вона — його остання надія на порятунок доньки. Двоє найближчих друзів Миколи вже втратили найдорожчих. Тепер його черга. Але замість старої його зустрічає дивне дівча — химерниця, «що думки читає». Звідки вона взялася?
Доля не знає випадковостей. Колись Микола та його друзі вчинили страшну наругу. Вони забрали те, що їм не належало. І час поновлювати рівновагу. Час віддавати. Тільки щира жертва врятує доньку. Чим заплатить батько за власні гріхи? І ким насправді є та, яку потайки називають химерницею?..
Доля не знає випадковостей. Колись Микола та його друзі вчинили страшну наругу. Вони забрали те, що їм не належало. І час поновлювати рівновагу. Час віддавати. Тільки щира жертва врятує доньку. Чим заплатить батько за власні гріхи? І ким насправді є та, яку потайки називають химерницею?..
348 pages, Hardcover
Published January 1, 2020
34 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 9 of 9 reviews
January 2, 2021
Химерниця, я так розумію, - сама нова книжка авторки. Для мене вона трошки інакше читалась.
Певно ця книжка темніша. А може просто трохи забагато подій переплелось на цих сторінках. А тут можна прочитати і про любов, і про мрії, і про зраду, і про дитинство і про старість, і як життя буває складається у людей, так що жити страшно може бути..
Але відрізнялась також мова цієї книжки. Перша книжка, яку я читала Олени Печорної була мальовнича і художня. А тут більше рваних фраз і думок. Можливо більше простору для уяви, але якось інакше сприйнялось.
Одна думка залишились після прочитання цієї книжки, - що діти несуть спокуту за гріхи своїх батьків. І сидиш і мимоволі хочеться задуматись. Бо чи знаємо ми усі свої гріхи, чи наших батьків?..
Певно ця книжка темніша. А може просто трохи забагато подій переплелось на цих сторінках. А тут можна прочитати і про любов, і про мрії, і про зраду, і про дитинство і про старість, і як життя буває складається у людей, так що жити страшно може бути..
Але відрізнялась також мова цієї книжки. Перша книжка, яку я читала Олени Печорної була мальовнича і художня. А тут більше рваних фраз і думок. Можливо більше простору для уяви, але якось інакше сприйнялось.
Одна думка залишились після прочитання цієї книжки, - що діти несуть спокуту за гріхи своїх батьків. І сидиш і мимоволі хочеться задуматись. Бо чи знаємо ми усі свої гріхи, чи наших батьків?..
January 2, 2023
Дуже цікаво починається книга. Трохи містики, таємничості...
Проте ближче до кінця все швидко, сумбурно, часом починаєш путатися. Наче і хепі енд, проте якогось облегшеня не почуваєш.
І все ж я скоріше б рекомендувала книгу, чим ні.
Проте ближче до кінця все швидко, сумбурно, часом починаєш путатися. Наче і хепі енд, проте якогось облегшеня не почуваєш.
І все ж я скоріше б рекомендувала книгу, чим ні.
May 14, 2020
Перша частина книги цікава, поринаєш з головою. Дві інші історії (частини) наче існують окремо від першої. Таке враження, що авторка три книги об'єднала в одну
March 7, 2021
Непогана заміна серіалам
December 8, 2023
Темна, містична історія, яка варта уваги.
May 16, 2023
Хотіла поставити 3, але тоді стало шкода авторку, вона ж старалася.
2 частина книги зіпсувала все
2 частина книги зіпсувала все
May 1, 2020
Спочатку здавалося, що не роман читаю, а дивлюся щось середнє між "Стосується кожного" та "Слідство ведуть екстрасенси" - життя в селі, поламані долі, нещасні жінки, турботливі бабці-сусідки, дивні сни, дівчина-екстрасенс... Але потім втягнулася, звикла до стилю і зрозуміла міфологію світу, створеного письменницею.
Книга водночас і фантастична, і життєва до сліз. Вона стала для мене своєрідною терапією - якщо вже героїня, на долю якої випало стільки нещасть, зуміла віднайти в собі добро, то і я можу.
Книга водночас і фантастична, і життєва до сліз. Вона стала для мене своєрідною терапією - якщо вже героїня, на долю якої випало стільки нещасть, зуміла віднайти в собі добро, то і я можу.
February 5, 2024
Люди скрізь живуть, а щасливо - там, де по совісті
🔷Про сюжет
Розплата за гріхи минулого рано чи пізно наздожене всіх☝🏻
Це на собі відчув мер міста Городового Микола Петрович Перебийніс🤵♂️
Що накоїв колись Микола?🧐
Його двоє найближчих друзів вже втратили найдорожчих, у нього ж залишилася лише донька Руслана👱♀️. Але ніхто не може її вилікувати, бо хвороба така. Відплатою зветься. Гужий гріх наздогнав Русю😔
Остання надія на порятунок доньки - відьма Шептулиха🧙♀️. Але на порозі дому старої мера зустріло дивне дівча🧝♀️
Ким насправді є ця дівчина-химерниця Інга?🧐
🔷Про враження
Що тут скажеш? 🫣
Друга прочитана мною книга авторки і знову прямо в серденько💔
Емоційне, захопливе читання від першої й до останньої сторінки📖
Це одна з тих книг, коли, замість букв, перед очима постають цілі картини🖼: неймовірної краси описи природи🌱, лаконічні, але дуже влучні епітети, порівняння й метафори📝😍
Не роман - а справжній фільм🎬🥰
Наприклад🥰
✔️ височезні сосни колихали на кронах небо, що дитину в люльці
✔️ здичавіла тиша пише літописи від обрію до обрію
✔️ ніч прямісінько між сосен замішувала чорнила й лила густо
✔️ красуня, очиська - що ніч
✔️ пахло свіжоскошеною травою, ще й так густо, ніби їй у долонях літо принесли
І так на кожній сторінці😍
📚 🍫КНИЖКОВА СМАКОТА, або УЛЮБЛЕНІ ЦИТАТИ 📚📝
📝 Слова часом важчі за каміння
📝 Ліс - дім для душі
📝 Вік тіла ще не вік душі
📝 Чужі сльози марно не минають
📝 Якби, якби, якби… Надто багато у житті людей нездійснених «якби»
📝 Людину за минулим життям і шукають. Бо нема людей без минулого
📝 Буває таке, що спогади гірше випивки з ніг збивають. Як удар під дих
📝 Серце дорогу скрізь знайде
📝 У дитинстві все було просто. Ти - це ти. Із сонцем всередині. І неважливо, що сонце апріорі не здатне вміститися в звичайній дитині. Головне, що ти його відчуваєш
📝 Жалій не жалій, а з долею однаково не домовишся
📝 У прагненні стати дорослим ти настирливо його підганяєш, щоб потім, бодай подумки, знову і знову повертатися назад
📝 Ніч минула. Найдовші ночі минають
📝 Деякі питання ми формулюємо, швидше, аби заспокоїти себе, аніж почути правду
📝 Горе втрати - це горе у будь-якому віці
📝 Часом дорослі запитують, не потребуючи відповіді
📝 Життя складається з миттєвостей. Одні ми помічаємо, прагнучи затримати якнайдовше, зберегти, на інші не зважаємо, щось просто пролітає повз. Здається, їх ще буде й буде, все ще попереду - за мить, а потім ще за мить, ще, ще і ще… Неосяжна безкінечність. Але є такі… Після… тільки прірва…
P.S. На одній із сторінок книги натрапила на цитату про читання📖 І я так хочу тепер завжди😏: «Читати-читати, доки запах книг не в’їсться у пори на пучках пальців»📚😍
🔷Про сюжет
Розплата за гріхи минулого рано чи пізно наздожене всіх☝🏻
Це на собі відчув мер міста Городового Микола Петрович Перебийніс🤵♂️
Що накоїв колись Микола?🧐
Його двоє найближчих друзів вже втратили найдорожчих, у нього ж залишилася лише донька Руслана👱♀️. Але ніхто не може її вилікувати, бо хвороба така. Відплатою зветься. Гужий гріх наздогнав Русю😔
Остання надія на порятунок доньки - відьма Шептулиха🧙♀️. Але на порозі дому старої мера зустріло дивне дівча🧝♀️
Ким насправді є ця дівчина-химерниця Інга?🧐
🔷Про враження
Що тут скажеш? 🫣
Друга прочитана мною книга авторки і знову прямо в серденько💔
Емоційне, захопливе читання від першої й до останньої сторінки📖
Це одна з тих книг, коли, замість букв, перед очима постають цілі картини🖼: неймовірної краси описи природи🌱, лаконічні, але дуже влучні епітети, порівняння й метафори📝😍
Не роман - а справжній фільм🎬🥰
Наприклад🥰
✔️ височезні сосни колихали на кронах небо, що дитину в люльці
✔️ здичавіла тиша пише літописи від обрію до обрію
✔️ ніч прямісінько між сосен замішувала чорнила й лила густо
✔️ красуня, очиська - що ніч
✔️ пахло свіжоскошеною травою, ще й так густо, ніби їй у долонях літо принесли
І так на кожній сторінці😍
📚 🍫КНИЖКОВА СМАКОТА, або УЛЮБЛЕНІ ЦИТАТИ 📚📝
📝 Слова часом важчі за каміння
📝 Ліс - дім для душі
📝 Вік тіла ще не вік душі
📝 Чужі сльози марно не минають
📝 Якби, якби, якби… Надто багато у житті людей нездійснених «якби»
📝 Людину за минулим життям і шукають. Бо нема людей без минулого
📝 Буває таке, що спогади гірше випивки з ніг збивають. Як удар під дих
📝 Серце дорогу скрізь знайде
📝 У дитинстві все було просто. Ти - це ти. Із сонцем всередині. І неважливо, що сонце апріорі не здатне вміститися в звичайній дитині. Головне, що ти його відчуваєш
📝 Жалій не жалій, а з долею однаково не домовишся
📝 У прагненні стати дорослим ти настирливо його підганяєш, щоб потім, бодай подумки, знову і знову повертатися назад
📝 Ніч минула. Найдовші ночі минають
📝 Деякі питання ми формулюємо, швидше, аби заспокоїти себе, аніж почути правду
📝 Горе втрати - це горе у будь-якому віці
📝 Часом дорослі запитують, не потребуючи відповіді
📝 Життя складається з миттєвостей. Одні ми помічаємо, прагнучи затримати якнайдовше, зберегти, на інші не зважаємо, щось просто пролітає повз. Здається, їх ще буде й буде, все ще попереду - за мить, а потім ще за мить, ще, ще і ще… Неосяжна безкінечність. Але є такі… Після… тільки прірва…
P.S. На одній із сторінок книги натрапила на цитату про читання📖 І я так хочу тепер завжди😏: «Читати-читати, доки запах книг не в’їсться у пори на пучках пальців»📚😍
Displaying 1 - 9 of 9 reviews