«З чого нам дозволено сміятись?» та інші есе

by Павло Швед

Пропоноване видання містить збірку вибраних есе Павла Шведа, початково опублікованих у часописі «Критика» й онлайн-виданні Provid.org. Хоча вони й написані в різний час та за різних нагод, ці тексти в теоретичному плані об'єднує багаторічне зацікавлення автора лаканівським психоаналізом Люблянської школи та ідеями Славоя Жижека зокрема, а в тематичному — те, що за визначенням відомого українського публіциста Миколи Рябчука можна окреслити як нашу «колоніальну спадщину та постколоніальну спадковість». Попри те, що такі імена, як П'єр Бурдьє, Мішель Фуко, Ален Бадью, Франц Фанон, Маршал Берман, Бенедикт Андерсон чи Младен Долар, як і деякі інші, рідко звучать на сторінках цієї збірки, імпліцитна присутність їхніх ідей, поглядів та способів тлумачення є тут достоту повсюдною, адже поряд із лаканіанством саме вони відіграли вирішальну роль в інтелектуальному становленні автора цих «проб». Тож суспільно-політичні й культурні феномени, розгляду яких присвячені окремі есе, доволі різноманітні й охоплюють такі теми, як українські дебати про «постмодернізм» 1990-х — 2000-х років, нові засоби вираження літератури, зокрема феномен мережевої літератури, питання етики й політкоректності як домінантної у наш час форми етичного, проблема (пост)тоталітаризму й сучасний кінематограф.

Genres: Nonfiction

232 pages, Paperback

Published January 1, 2020

Reviews

[Kateryna · Rating 1 out of 5]

Питання: навіщо друкувати такі гомофобні тексти?

Цитата з книги: "Хорошим прикладом тут є питання різноманітності сексуальних практик. Ми всі добре знаємо, наскільки важливим для сучасної політкоректності є питання ЛГБТ-прав та суміжні з цим проблеми. Однак якщо ми стверджуємо, що дис- кримінація представників ЛГБТ через сексуальну орієнтацію є етично неприйнятною, що ми не можемо переслідувати та карати геїв або лесбійок просто за те, ким вони є, за специфічність їхнього бажання, яке, можливо, і йде врозріз із домінантними практиками більшості, то хіба ми не маємо поширити цей принцип і на інших? Хіба за умови справжньої універсалізації педофіли, ексгібіціоністи чи, скажімо, зоофіли не мають таке ж право заявляти, що вони всього лише дискримінована сексуальна меншина, яку несправедливо переслідує гадано толерантне суспільство? Адже суто з формального погляду «поваги до відмінності», їхня «відмінність» мала б заслуговувати на не меншу повагу, ніж усі інші. Чому ж тоді політкоректність радо приймає першу й так суворо засуджує інші?"

[Віталій (Книжкаріум)]

Збірка радше психоаналітичних есеїв, переважно з позицій Лакана та Жижека, присвячених сучасній українській проблематиці. Як не помиляюсь всі вони, чи принаймні більшість, були надруковані в часописі "Критика" в 2004-2008х і тому перший Майдан і суспільні реакції на нього тут одна з основних тем. Конкретна підтема кожного есею різниться, але всіх їх об'єднує психоаналітичний (Лакан/Жижек знов таки) підхід розбору та поточна (на той час) українська суспільна проблематика. Тут і загальні роздуми, і аналіз певних фільмів, видань чи ситуацій. Окремою темою також іде питання постмодернізму в українській культурі та роздуми щодо порталу samvydav.net, до якого автор в свій час мав певне відношення. Власне, розмова з Олександром Ворошилом про історію створення цього порталу і завершує збірку.

Книга, хоч я її і зміг осилити, вочевидь потребує певного бекграунду, в першу чергу щодо концепцій Жижека і Лакана, до яких тут доволі багато референсів. Мені особисто було доволі цікаво, особливо щодо тем постмодернізму та першого Майдану, але не можу сказати, що всі есеї зайшли добре. Що, певно, нормально.

То ж, наскільки можу судити, збірка орієнтована на людей, знайомих з поняттями "дискурс" та "постмодернізм" і бажано хоч трохи з підходами Лакана та Жижека, а також тих, для кого сучасний український дискурс лишається актуальною темою.

[Sofiia · Rating 5 out of 5]

вдумливі і зразково аналітичні і критичні есеї, в яких баланс між академічним багажем і емоційним відкликом знайдений у самому науковому підході: аналіз поп-культурних явищ. цікаво, що у процесі проведення паралелей між «українською ситуацією» та американськими фільмами, Павло Швед лагідно виписує Україну з контексту обмежено «пострадянського» і прикращає її іншими здобами. не тому, що Україна - це пряма наслідниця європейської культури, а тому, що в них є деякі схожості. У перенасиченому ура-пантріотизмом дискурсі сьогодення, ці есеї, як ковток бібіліографічно промаркованого оповітря.
можливо тому, що книга видана у 2020р, а більшість робіт написані до 2010р - в них прочитується, що автор не доводить, не рекламує україну українцям і іншим з найвигіднішої сторони; а намагається тверезим поглядом роздумувати про феномени, як про такі, які просто є.

мої улюблені есеї:

-З чого нам дозволено сміятись?
практичне застосування жижекіанської теорії визначення приналежності до спільнот, згідно з якою остання виявляється в розумінні правил які ми можемо, або навіть зобовʼязані порушувати
це зумовлює існування особливих визначених контекстів у яких розвиваються спільноти, яке своїм чином робить ці спільноти одиницями, що не піддаються універсалізації
відтак і категоричний імператив Канта не може нам підказати з чого ж сміятись

-«Абстрактнй Цой» і його негаразди
чому мистецтво не аполітичне, особливо в (пост)колоніальних взаєминах. метрополія постійно спокушає колонію просуванням наративу про власну високу культуру. спокушені і поневолені, колонії ніби і хочуть зняти з себе ярмо і здобути свободу, але і залишити блага, які пропонувала імперія. а так не буває
обовʼязкове до прочитання!

-Два тіла: «Неприємності з Гаррі» по-українськи( та по-російськи)
цитата: «Чим, власне, ця комедія Гічкока нагадує сучасні українське та російське суспільства? Звісно, тим, що у центрі цих суспільств, у самому осерді їхнього політичного простору також містяться два непохованих тіла — Владіміра Ульянова-Леніна у випадку росіян та Георгія Гонгадзе у випадку українців, і відмінність між цими двома тілами значною мірою пояснює відмінність між сучасними Україною та Росією.»

-Ленін, Христина, Барселона: що фільм Вуді Аллена може розповісти про собливості )пост)тоталітарної свідомості в україні?
чи існувала вікі і чи існовував ленін? і чому вікі і христину ніколи не бачили в одній кімнаті. на прикладі фільму вуді алена описується український птср після розвалу союзу і його коупінг механізми

-Samvudaw.net: безмежжя та межі постмодернізму