What do you think?
Rate this book
Тіні забутих предків. Fata Morgana
До видання ввійшли повісті «Тіні забутих предків» і «Fata Morgana» класика української літератури.
192 pages, Paperback
Published January 1, 2017
11 people are currently reading
304 people want to read
About the author
Mykhailo Kotsiubynsky
87 books68 followersMykhailo Mykhailovych Kotsiubynsky (Ukrainian: Михайло Михайлович Коцюбинський), (September 17, 1864 – April 25, 1913) was a Ukrainian author whose writings described typical Ukrainian life at the start of the 20th century. Kotsiubynsky's early stories were described as examples of ethnographic realism; in the years to come, with his style of writing becoming more and more sophisticated, he evolved into one of the most talented Ukrainian impressionist and modernist writers.
During the Soviet period, Kotsiubynsky was honoured as a realist and a revolutionary democrat. A literary-memorial museum was opened in Vinnytsia in 1927 in the house where he was born.
About twenty novels were published during Kotsiubynsky's life. Several of them have been translated to other European languages.
During the Soviet period, Kotsiubynsky was honoured as a realist and a revolutionary democrat. A literary-memorial museum was opened in Vinnytsia in 1927 in the house where he was born.
About twenty novels were published during Kotsiubynsky's life. Several of them have been translated to other European languages.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 31 reviews
Read
September 19, 2022Буду чесним: мені знадобився тлумачний словник, бо деякі англомовні тексти були легшими за цей гуцульський магічний реалізм. Густу атмосферу книги можна різати ножем — переносить миттєво. До речі, Параджанов в екранизації повністю проігнорував міфологічний шар повісті. Даремно, він неймовірний.
November 16, 2022
Під обкладинкою цього видання ви знайдете "Тіні забутих предків" та Fata Morgana.
🍂«Чом ти б’єсси?»
«Тіні забутих предків» надзвичайно мальовничий текст, тільки кількість діалектизмів там така, що я досі дивуюся, як ми читали цей твір у школі. Міфічній атмосфері карпатських полонин належить в тексті більше місця, ніж любовній лінії.
Люблю тексти, наповнені українською міфілогією, тож щезник, мавки, чугайстер перетворюють цю, мабуть, доволі побутову історію в дещо магічно-реалістичне, таємниче, особливе. І єдине, що мене засмучує в геніальній екранізації Параджанова, це винесення за дужки цієї міфологічної складової (слово «щезник» там звучить один раз, по-моєму, і ніяк не розтлумачується навіть).
🍂“Фата-моргана — складне оптичне явище в атмосфері, складене з декількох форм міражів”, - читаю я в Вікіпедії і одразу назва починає промовляти. Повість Михайла Коцюбинського присвячена українському селу та змінам, які відбуваються в ньому під впливом революції 1905-1907.
Можна, звісно, розписувати головних героїв та про що вони мріяли і що отримали наприкінці, та я просто опишу зміст двома цитатами з роману - «холод, голод і безнадія» та «страх родив підлість». Але Коцюбинський пише так гарно, так пишно, що навіть традиційно трагічний для нього сюжет затканий поетичним «земля повечеряла сонцем і обляглася на ніч». Дуже сильно!
🍂«Чом ти б’єсси?»
«Тіні забутих предків» надзвичайно мальовничий текст, тільки кількість діалектизмів там така, що я досі дивуюся, як ми читали цей твір у школі. Міфічній атмосфері карпатських полонин належить в тексті більше місця, ніж любовній лінії.
Люблю тексти, наповнені українською міфілогією, тож щезник, мавки, чугайстер перетворюють цю, мабуть, доволі побутову історію в дещо магічно-реалістичне, таємниче, особливе. І єдине, що мене засмучує в геніальній екранізації Параджанова, це винесення за дужки цієї міфологічної складової (слово «щезник» там звучить один раз, по-моєму, і ніяк не розтлумачується навіть).
🍂“Фата-моргана — складне оптичне явище в атмосфері, складене з декількох форм міражів”, - читаю я в Вікіпедії і одразу назва починає промовляти. Повість Михайла Коцюбинського присвячена українському селу та змінам, які відбуваються в ньому під впливом революції 1905-1907.
Можна, звісно, розписувати головних героїв та про що вони мріяли і що отримали наприкінці, та я просто опишу зміст двома цитатами з роману - «холод, голод і безнадія» та «страх родив підлість». Але Коцюбинський пише так гарно, так пишно, що навіть традиційно трагічний для нього сюжет затканий поетичним «земля повечеряла сонцем і обляглася на ніч». Дуже сильно!
December 25, 2025
Дивовижно, як Коцюбинський, який народився на Вінниччині, а більшість життя прожив на Чернігівщині зміг написати такий автентичний твір про гуцулів.
Про це і багато іншого - говоримо в подкасті ПереФарбований лис https://youtu.be/ZkMMjRnVFzM
Про це і багато іншого - говоримо в подкасті ПереФарбований лис https://youtu.be/ZkMMjRnVFzM
September 7, 2022
Як людині деформованій сучасним контентом важко було змиритися з тим, що у творі доволі мало екшену, а описи та споглядання займають більшу частину. Тому 4 з 5, та не впевнена, що це справедливо.
Світ Карпат описаний глибоко, яскраво та з любов'ю. Зовсім інший той світ. Хочеться сісти до потяга до Карпат просто зараз 💛
Світ Карпат описаний глибоко, яскраво та з любов'ю. Зовсім інший той світ. Хочеться сісти до потяга до Карпат просто зараз 💛
April 29, 2025
Дуже живописний твір. Відчуваєш запахи, прохолоду лісів, краплі дощу на шкірі майже фізично. Містика і казка вплетена в історію людського життя.
June 30, 2025
Виявилось читала це тричі і цього разу ну не пішло 🤪
April 24, 2023
This is a book with two important novels by an early 20th-century Ukrainian author, Mykhailo Kotsiubynsky.
The first one, Shadows of Forgotten Ancestors I reviewed here.
The second Fata Morgana is quite different, for instead of mystic realism and Highlanders, it deals with a social injustice on a basis of a family story of Andrii and Malanka Volyk and their only daughter Hafiika. Andrii worked at a sugar-producing factory, but it burned down. He doesn’t want to return to peasant life dreaming about a new factory and working gigs. Malanka also dreams, but about getting a piece of land to work upon. As these two dreamers face one trouble after another the 1905-1907 revolution starts, one can witness, how unfulfilled hopes turn into mindless violence:
“Hear that? Liberty and freedom, but what kind of freedom?”
“Think I know? Freedom to bump off the lords.”
“I understood that right away. Freedom means the simple folk can get rid of the lords. The rich who ride the backs of the peasant.”
The women:
“When they’ll start dividing up the lord’s estate I’ll just take the brown cow."
“I’d like a couple of geese to breed. He’s got such good geese.”
“There’ll be plenty to take. If we don’t, others will, and he’s our lord after all.”
“Of course we won’t give away what belongs to us.”
Both novels are great!
The first one, Shadows of Forgotten Ancestors I reviewed here.
The second Fata Morgana is quite different, for instead of mystic realism and Highlanders, it deals with a social injustice on a basis of a family story of Andrii and Malanka Volyk and their only daughter Hafiika. Andrii worked at a sugar-producing factory, but it burned down. He doesn’t want to return to peasant life dreaming about a new factory and working gigs. Malanka also dreams, but about getting a piece of land to work upon. As these two dreamers face one trouble after another the 1905-1907 revolution starts, one can witness, how unfulfilled hopes turn into mindless violence:
“Hear that? Liberty and freedom, but what kind of freedom?”
“Think I know? Freedom to bump off the lords.”
“I understood that right away. Freedom means the simple folk can get rid of the lords. The rich who ride the backs of the peasant.”
The women:
“When they’ll start dividing up the lord’s estate I’ll just take the brown cow."
“I’d like a couple of geese to breed. He’s got such good geese.”
“There’ll be plenty to take. If we don’t, others will, and he’s our lord after all.”
“Of course we won’t give away what belongs to us.”
Both novels are great!
November 27, 2024
Коцюбинський - фантастичний візуалізатор)
July 1, 2023
Це було дуже складно читати, щось англійською мені чомусь було легше читати, аніж гуцульські говірки, але ж як достобіса атмосферно! Часто гуглила і дивувалась.
Стрічку Параджанова теж подивилась і, думаю, я би передивилась її ще. Одного разу мало, це точно.
Стрічку Параджанова теж подивилась і, думаю, я би передивилась її ще. Одного разу мало, це точно.
December 13, 2022
Кажуть, що головні герої цієї повісті дуже схожі на Ромео і Джульєтту. І справді —ворогуючі роди Гутенюків та Палійчуків, кохання Марічки й Івана та їх трагічні смерті мають спільні риси з поемою Шекспіра. Але більш за все мене вразило не щире кохання, а світ міфічних уявлень гуцулів. Нявки, перелесники, чугайстри, щезники — кого тільки не зустрінеш серед карпатських смерек! Не менш детально зображені звичаї західних українців. Але, як на мене,
більша їх частина була доволі дивною і незрозумілою.
Цю повість я читала вдруге і цього разу помітила декілька цікавих моментів, які вислизнули з поля зору під час першого прочитання. Але, загалом, ні першого, ні другого разу твір мені не дуже сподобався, забагато у ньому трагізму.
більша їх частина була доволі дивною і незрозумілою.
Цю повість я читала вдруге і цього разу помітила декілька цікавих моментів, які вислизнули з поля зору під час першого прочитання. Але, загалом, ні першого, ні другого разу твір мені не дуже сподобався, забагато у ньому трагізму.
June 20, 2023
я їбу, європейський артхаус тупа
April 25, 2024
Читати складно, і відсотків 30-40 це просто здогадки по контексту що хотів сказати автор.
Здається ніби обовʼязковим є відвідання Карпат до прочитання цієї книги, щоб на повну відчути всі описи природи, традицій, обрання та таємничості.
Одразу з перших сторінок зрозуміло, що хеппі енда не буде. Якщо книга починається зі смерті, то так вона і закінчиться.
Текс балансує між казкою та гуцульськими віруваннями у потайбіччя та чаклунство. Танці з чугайстром та діалог з Марічкою-навкою описані ніби читаєш дитячий текст, але в той же час смерть Івана і зрада його жінки з мольфарем зовсім не по дитячі.
Частина де Іван пішов працювати на полонину здалась трохи затягнутою і беззмістовною.
Як на мене єдине сходство з Ромео та Джульєтою це кохання дітей з ворожих сімей. Дале схожості не виявлено
Стисло для себе: було дві сімʼї, які все життя ворожували. Але діти одного разу зустрілись і одразу покохали один одного. Вже і виросли але все ще були разом. Але юнак пішов заробляти гроші працюючи на полонині. Одного дня почув як його кличе Марічка, наступного дня дізнався що вона померла. Ходив горював та знайшов собі іншу жінку. Кохання не було зато ґадздиня гарна. Але ту жінку увів у Івана мольфар і залишився Іван сам і почав старішати на очах. Будучи як у тумані і без глузду зʼявилась йому Марічка і повела його у ліс за собою(Іван здогадувався що не Марічка то, а нявка, але було йому все одно). Потім щезла і прийшов чугайстер за нею, Іван щоб його відволікти танцював з ним і відволікти вдалось. Тут Марічка знов його покликала але для Івана то вже було фатально, бо впав він зі скелі.
Наступного дня були поминки. Але чомусь на тих поминках сталося мракобесіє
Здається ніби обовʼязковим є відвідання Карпат до прочитання цієї книги, щоб на повну відчути всі описи природи, традицій, обрання та таємничості.
Одразу з перших сторінок зрозуміло, що хеппі енда не буде. Якщо книга починається зі смерті, то так вона і закінчиться.
Текс балансує між казкою та гуцульськими віруваннями у потайбіччя та чаклунство. Танці з чугайстром та діалог з Марічкою-навкою описані ніби читаєш дитячий текст, але в той же час смерть Івана і зрада його жінки з мольфарем зовсім не по дитячі.
Частина де Іван пішов працювати на полонину здалась трохи затягнутою і беззмістовною.
Як на мене єдине сходство з Ромео та Джульєтою це кохання дітей з ворожих сімей. Дале схожості не виявлено
Стисло для себе: було дві сімʼї, які все життя ворожували. Але діти одного разу зустрілись і одразу покохали один одного. Вже і виросли але все ще були разом. Але юнак пішов заробляти гроші працюючи на полонині. Одного дня почув як його кличе Марічка, наступного дня дізнався що вона померла. Ходив горював та знайшов собі іншу жінку. Кохання не було зато ґадздиня гарна. Але ту жінку увів у Івана мольфар і залишився Іван сам і почав старішати на очах. Будучи як у тумані і без глузду зʼявилась йому Марічка і повела його у ліс за собою(Іван здогадувався що не Марічка то, а нявка, але було йому все одно). Потім щезла і прийшов чугайстер за нею, Іван щоб його відволікти танцював з ним і відволікти вдалось. Тут Марічка знов його покликала але для Івана то вже було фатально, бо впав він зі скелі.
Наступного дня були поминки. Але чомусь на тих поминках сталося мракобесіє
This entire review has been hidden because of spoilers.
April 6, 2025
Нотатки з книги:
“Гачі (Штани)”
“гаджути (Смереки, рід наших ялинок)”
“бартку (Вузьконоса бойова сокира з довгим держаком)”
“крашениці (Червоні сукняні штани), писані кептарі (Безрукавний хутряний кожушок), череси (Широкий ремінь) і табівки (Невелика шкіряна сумка через плече)”
“білосніжна ґуґля (Верхній одяг з сукна)”
“Суточка — обгороджена гірська стежка”
“Ярка — молода вівця, яка ще не мала ягнят”
“Марічка теж вже ходила у заплітках (Стрічка або жмут кольорових ниток, які заплітали у волосся), а се значити мало, що вона вже готова й віддатись.”
“Шумить шваром (Осока) полонина холодна, а з диких ломів (Непролазні хащі) , з гайна (лігво ведмедя), встає на задні лаби ведмідь, пробує голос і вже бачить заспаним оком свою поживу.”
“Бʼють плови (Негода, дощі) весняні, ричать громом гірські верхи”
“плай (Гірська стежка)”
“гуслянки (Гуцульський йогурт)”
“Бовгар (Коров’ячий пастух)”
“Часто негура (Туман) заставала вівці у полонині”
“І як ті діти, слухали прості оповідання про те, скільки люди вробили сіна, що буришки (Картопля) нема, кукурудзи ріденькі”
“Несподівано заскочила повінь, люті габи (Габа — хвиля) збили Марічку з ніг, кинули потім на гоц (Гоц — водопад) і понесли поміж скелі в долину.”
“Вона першою мусила скоштувати голубці, сливи, біб та логазу (Ячмінна каша)”
#1 Додаток для Швидкочитання (promo)
“Гачі (Штани)”
“гаджути (Смереки, рід наших ялинок)”
“бартку (Вузьконоса бойова сокира з довгим держаком)”
“крашениці (Червоні сукняні штани), писані кептарі (Безрукавний хутряний кожушок), череси (Широкий ремінь) і табівки (Невелика шкіряна сумка через плече)”
“білосніжна ґуґля (Верхній одяг з сукна)”
“Суточка — обгороджена гірська стежка”
“Ярка — молода вівця, яка ще не мала ягнят”
“Марічка теж вже ходила у заплітках (Стрічка або жмут кольорових ниток, які заплітали у волосся), а се значити мало, що вона вже готова й віддатись.”
“Шумить шваром (Осока) полонина холодна, а з диких ломів (Непролазні хащі) , з гайна (лігво ведмедя), встає на задні лаби ведмідь, пробує голос і вже бачить заспаним оком свою поживу.”
“Бʼють плови (Негода, дощі) весняні, ричать громом гірські верхи”
“плай (Гірська стежка)”
“гуслянки (Гуцульський йогурт)”
“Бовгар (Коров’ячий пастух)”
“Часто негура (Туман) заставала вівці у полонині”
“І як ті діти, слухали прості оповідання про те, скільки люди вробили сіна, що буришки (Картопля) нема, кукурудзи ріденькі”
“Несподівано заскочила повінь, люті габи (Габа — хвиля) збили Марічку з ніг, кинули потім на гоц (Гоц — водопад) і понесли поміж скелі в долину.”
“Вона першою мусила скоштувати голубці, сливи, біб та логазу (Ячмінна каша)”
#1 Додаток для Швидкочитання (promo)
August 24, 2025
От наче знаєш, про що буде, а не відпускає. Ба більше, читаючи анотацію, бачиш перед собою цілком передбачуваний українсько-літературний сюжет тогочасної ери. Очікувано трагічний, проте наповнений іншими високими романтичними почуттями. Я поки не надто досвідчений читач в галузі саме української літератури, проте про трагічне кохання у ній у мене була сформована стала думка: трагедія б’є тоді, коли вона перериває ідилію.
Вже постфактум я розбовтала кілька контекстів, що мене вразили. Задаюсь питанням: як все таки вінничанину вдалось написати такий автентичний твір про гуцулів, який би так грунтовно розкрив тему міфології, язичництва та етносу? Звідси, власне, й назва – ‘Тіні забутих предків’, себто самі гуцули, чиї древні таємничі традиції конфліктували з інтересами тодішніх містян. На Гуцульщині час завмер, залишаючи їх на етапі культурного варварства. Та ближче до твору.
Отож, Коцюбинський розповідає нам історію кохання Івана й Марічки – українських Ромео та Джульєтти, як їх часто порівнюють сучасники через їх ворогуючі сім’ї. Враховуючий певний період, під час якого Коцюбинський перебував на Капрі в Італії, де мав змогу доторкнутися до західноєвропейської культури та де користувався неабиякою популярністю серед місцевих, не виключено, що вже класичний троп ворогуючих родів міг бути запозичений і звідти. Проте замість трагічної смерти одного з героїв наприкінці твору, з послідуючими жалуваннями іншого, смерть нам демонструють на самому початку – випадково гине Марічка, ненароком втопившись у ріці під час Іванового наймитування. Про їхні спільні зустрічі написано не так багато, уривчасто, що склало враження “підглядання”, певного нечіткого спогаду, від якого залишається лише образність. Не встигли ми вчитатись у їх кохання, як ідилію перервано. Тож надалі кохання в творі, вочевидь, буде небагато: йому на зміну прийшла туга.
Протягом решти твору ми спостерігаємо за Іваном та переживанням цієї трагедії, а, точніше, повну неможливість прожити цю втрату. Отримавши звістку, Іван зникає на шість років у лісі, після чого повертається та неохоче одружується. Як не дивно, подружнє життя з Палагною не задавалось – дітей не було, а худобу Іван наче любив більше дружини. Як він сам стверджував, худоба стала його єдиною розрадою. Власна трагедія калічила й близьких, до моменту коли Палагна знаходить собі коханця-мольфара. Проте ми спостерігаємо повну байдужість головного героя, а бійка з Юром, під час якої Іван ледь не загинув (можливо, навіть свідомо боровшись не надто вправно) була простою формальністю – те, що повинен зробити чоловік, коли дізнається про зраду.
Незадовго опісля, Івана спіткає нявка в образі Марічки. Цілком свідомо він рушає за Марічкою, ігноруючи її нелюдську сутність та втішаючи себе навіть такою копією коханої. Він не осмілюються глянути їй на спину, усвідомлюючи, що там побачить нутрощі істоти, а сліпо погоджується на сам лиш образ. Більше це не нявка, а його Марічка, яка так як і колись веде з ним бесіду, доки не зникає – поруч вештався чугайстр. Дуже красномовною та моторошною була сцена їх танцю. Настільки Іван вірив у справжність Марічки, що затримав чугайстра, що розривав нявок на частини, аби та втекла подалі.
Лише переконавшись, що та вже далеко, він рушив на її пошуки. Так він і загинув, крокуючи на голос нявки, – зірвався зі скелі.
Наскільки ж темно це виявилось! Тягуча туманна атмосфера письма та уявлених локацій, яка у мене, до того ж, була смачно так приправлена Параджановщиною, зразу встановили необхідний сеттинг: певно, щось буде. Певно, нехороше. Починаючи з найманщиною Івана та непросякними лісами Буковини, закінчуючи невтішним та порожнім його життям з Палагною та зустріч з нявкою. А його довгий танець з чугайстром так узагалі моя улюблена частина твору.
До чого ж неймовірна етнічна солянка, що поєднує у собі непоєднуване: християнські та язичницькі обряди та вірування. Настільки, що вимушена сказати кілька слів про цей міфологічний елемент. Авжеж, окрім доволі явних язичницьких нявок та чугайстрів, що нагородили твір незабутньою містикою (та які безсовісно були знехтувані Параджановим! Ну як так?), є трішки закадровий елемент, який, можливо не зіграв провідної ролі в сюжеті, та дуже мене зацікавив. А саме легенда, яку Іванові оповідали на полонині про творення гір.
Доволі нетипова для християн легенда, яка розповідає про створення світу та взаємини між Богом та Арідником (дияволом). У ній йдеться про те, що Бог знав про світ усе, проте нічого зробити не міг. Арідник ж володів даром творення, проте всі свої творіння залишав при собі. Саме тому Бог відібрав усі надбання Арідника та задарма віддавав людям. Легенда намагається сказати, що Бог для людей добрий лиш тому, що дарував їм усе. Тут Бог постає у дивному неприйнятному світлі крадіжки, проте водночас підсвічує егоїзм диявола.
Узагалі, твір неодноразово звертається до теми добра та зла чи перемоги життя над смертю. Окрім цієї легенди, наприкінці твору відбуваються прощання з загиблим Іваном. За гуцульськими традиціями, місцеві влаштували на цю подію бурхливе святкування з танцями, демонструючи смерти її поразку перед життям, яке продовжує вирувати. Що легенда, що це святкування здаються неймовірно абсурдними – крадіжка повинна постати перед нами як невимовне зло, а смерть близького – оплакуваною трагедією. Та у гуцулів, як завжди, своя правда.
Отож. Зізнаюсь, що спершу я приступила до твору як до розігріва перед фільмом Параджанова (тут можна уявити, що я потираю лапки як муха), та на виході отримала щось зовсім неочікувано красиве та близьке. Залишила одну зірочку при собі, адже мало! Вкрай хотілось би побачити більш розкритих персонажів та їх динаміку одне з одним, перейнятись ними більше (а так хотілось поплакати на кінці, але…).
Вже постфактум я розбовтала кілька контекстів, що мене вразили. Задаюсь питанням: як все таки вінничанину вдалось написати такий автентичний твір про гуцулів, який би так грунтовно розкрив тему міфології, язичництва та етносу? Звідси, власне, й назва – ‘Тіні забутих предків’, себто самі гуцули, чиї древні таємничі традиції конфліктували з інтересами тодішніх містян. На Гуцульщині час завмер, залишаючи їх на етапі культурного варварства. Та ближче до твору.
Отож, Коцюбинський розповідає нам історію кохання Івана й Марічки – українських Ромео та Джульєтти, як їх часто порівнюють сучасники через їх ворогуючі сім’ї. Враховуючий певний період, під час якого Коцюбинський перебував на Капрі в Італії, де мав змогу доторкнутися до західноєвропейської культури та де користувався неабиякою популярністю серед місцевих, не виключено, що вже класичний троп ворогуючих родів міг бути запозичений і звідти. Проте замість трагічної смерти одного з героїв наприкінці твору, з послідуючими жалуваннями іншого, смерть нам демонструють на самому початку – випадково гине Марічка, ненароком втопившись у ріці під час Іванового наймитування. Про їхні спільні зустрічі написано не так багато, уривчасто, що склало враження “підглядання”, певного нечіткого спогаду, від якого залишається лише образність. Не встигли ми вчитатись у їх кохання, як ідилію перервано. Тож надалі кохання в творі, вочевидь, буде небагато: йому на зміну прийшла туга.
Протягом решти твору ми спостерігаємо за Іваном та переживанням цієї трагедії, а, точніше, повну неможливість прожити цю втрату. Отримавши звістку, Іван зникає на шість років у лісі, після чого повертається та неохоче одружується. Як не дивно, подружнє життя з Палагною не задавалось – дітей не було, а худобу Іван наче любив більше дружини. Як він сам стверджував, худоба стала його єдиною розрадою. Власна трагедія калічила й близьких, до моменту коли Палагна знаходить собі коханця-мольфара. Проте ми спостерігаємо повну байдужість головного героя, а бійка з Юром, під час якої Іван ледь не загинув (можливо, навіть свідомо боровшись не надто вправно) була простою формальністю – те, що повинен зробити чоловік, коли дізнається про зраду.
Незадовго опісля, Івана спіткає нявка в образі Марічки. Цілком свідомо він рушає за Марічкою, ігноруючи її нелюдську сутність та втішаючи себе навіть такою копією коханої. Він не осмілюються глянути їй на спину, усвідомлюючи, що там побачить нутрощі істоти, а сліпо погоджується на сам лиш образ. Більше це не нявка, а його Марічка, яка так як і колись веде з ним бесіду, доки не зникає – поруч вештався чугайстр. Дуже красномовною та моторошною була сцена їх танцю. Настільки Іван вірив у справжність Марічки, що затримав чугайстра, що розривав нявок на частини, аби та втекла подалі.
”Тікай, Марічко… Не бійся, душко… твій ворог танцює…”.
Лише переконавшись, що та вже далеко, він рушив на її пошуки. Так він і загинув, крокуючи на голос нявки, – зірвався зі скелі.
”...гостра смертельна цікавість опекла мозок: об що стукнеться голова? Почув ще тріск кості, гострий до нестерпучості біль, що скорчив тіло, — і все розплилось в червонім вогні, в якому згоріло його життя…” (мурашкіііі)
Наскільки ж темно це виявилось! Тягуча туманна атмосфера письма та уявлених локацій, яка у мене, до того ж, була смачно так приправлена Параджановщиною, зразу встановили необхідний сеттинг: певно, щось буде. Певно, нехороше. Починаючи з найманщиною Івана та непросякними лісами Буковини, закінчуючи невтішним та порожнім його життям з Палагною та зустріч з нявкою. А його довгий танець з чугайстром так узагалі моя улюблена частина твору.
До чого ж неймовірна етнічна солянка, що поєднує у собі непоєднуване: християнські та язичницькі обряди та вірування. Настільки, що вимушена сказати кілька слів про цей міфологічний елемент. Авжеж, окрім доволі явних язичницьких нявок та чугайстрів, що нагородили твір незабутньою містикою (та які безсовісно були знехтувані Параджановим! Ну як так?), є трішки закадровий елемент, який, можливо не зіграв провідної ролі в сюжеті, та дуже мене зацікавив. А саме легенда, яку Іванові оповідали на полонині про творення гір.
Доволі нетипова для християн легенда, яка розповідає про створення світу та взаємини між Богом та Арідником (дияволом). У ній йдеться про те, що Бог знав про світ усе, проте нічого зробити не міг. Арідник ж володів даром творення, проте всі свої творіння залишав при собі. Саме тому Бог відібрав усі надбання Арідника та задарма віддавав людям. Легенда намагається сказати, що Бог для людей добрий лиш тому, що дарував їм усе. Тут Бог постає у дивному неприйнятному світлі крадіжки, проте водночас підсвічує егоїзм диявола.
Узагалі, твір неодноразово звертається до теми добра та зла чи перемоги життя над смертю. Окрім цієї легенди, наприкінці твору відбуваються прощання з загиблим Іваном. За гуцульськими традиціями, місцеві влаштували на цю подію бурхливе святкування з танцями, демонструючи смерти її поразку перед життям, яке продовжує вирувати. Що легенда, що це святкування здаються неймовірно абсурдними – крадіжка повинна постати перед нами як невимовне зло, а смерть близького – оплакуваною трагедією. Та у гуцулів, як завжди, своя правда.
Отож. Зізнаюсь, що спершу я приступила до твору як до розігріва перед фільмом Параджанова (тут можна уявити, що я потираю лапки як муха), та на виході отримала щось зовсім неочікувано красиве та близьке. Залишила одну зірочку при собі, адже мало! Вкрай хотілось би побачити більш розкритих персонажів та їх динаміку одне з одним, перейнятись ними більше (а так хотілось поплакати на кінці, але…).
This entire review has been hidden because of spoilers.
July 10, 2025
Коцюбинський мій улюблений український класичний автор,коли як «Тіні Забутих Предків» мені не сказати що сильно сподобалися. І річ не в сюжеті,він доволі непоганий,дуже сподобалися рішення з вплетенням у сюжет постатей української міфології . Але над цікавим змістом стоїть хитро вигадана форма,через яку пролізаєш як через ті хащі. Не знаю кому сподобається кожний новий абзац дивитися в словник,адже з ймовірністю сто відсотків натрапиш на якусь лінгвістичну чупакабру. Але біда криється в т��му,що деякі діалектичні перли навіть не числяться у жодному словнику. Знайшов англійський переклад,і він читається на відсотків 60 легше за оригінальний текст,це дикість. Вочевидь будь який переклад це адаптація,але в такому разі чому досі не має якоїсь адаптованої версії на сучасний лад СУЧАСНОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ української мови? Або чому досі немає хоча б видання зі словником ,де пояснюється значення тих чи інших слів?
За сюжет 4 🌟
За reading experience 3🌟
За сюжет 4 🌟
За reading experience 3🌟
August 22, 2023
було гарно, було сумно. все, як Коцюбинський любить
December 6, 2023
ви не готові до того факту як я сильно люблю цю книгу
April 8, 2024
Твори Коцюбинського, як ковток свіжого повітря 🤌
April 20, 2024
mine❤️❤️❤️❤️❤️
August 30, 2024
Тіні забутих предків - це прям вау. Знав тільки що є фільм, про який багато позитивних відгуків. Але більше не знав нічого і тому несподівано для себе поринув у міфічний та чарівний світ Карпат.
Read
July 8, 2025perfection
February 5, 2023
Абсолютно медитавні описи природи Карпат. Поетична, не перевантажена мова, хоч і є зрозумілі лише для гугла слова, але все одно легко в читанні, навіть попри трагічні моменти в сюжеті.
Якщо просто відпустити очікування і сприймати цей твій як бачення автора і те, що він хотів ним сказати; дивитись без порівнянь а лиш сприймаючи його таким, яким цей твір є - на мою думку, це, як мінімум, шедевр. Довершений, легкий, магічний, ніжний, ліричний, й на жаль, трагічний. З напрочуд реалістичними описами, ніби ти сам там перебуваєш і на власні очі все бачиш і переживаєш: камені з мохом, шум гірських рік, трембіти, грози, дзвіночки худібки, чуєш розмови людей, співаєш співаночки голосом Марічки...
Словом, розумію, чому Параджанов закохався в цей твір, і значно краще тепер розумію й саму його екранізацію. Ніж це було з часів навчальної програми. Буду перечитувати!
Думаю, ці 50 сторінок варті вашої уваги. Особливо, в дорослому віці, бо інакше сприймається.
Якщо просто відпустити очікування і сприймати цей твій як бачення автора і те, що він хотів ним сказати; дивитись без порівнянь а лиш сприймаючи його таким, яким цей твір є - на мою думку, це, як мінімум, шедевр. Довершений, легкий, магічний, ніжний, ліричний, й на жаль, трагічний. З напрочуд реалістичними описами, ніби ти сам там перебуваєш і на власні очі все бачиш і переживаєш: камені з мохом, шум гірських рік, трембіти, грози, дзвіночки худібки, чуєш розмови людей, співаєш співаночки голосом Марічки...
Словом, розумію, чому Параджанов закохався в цей твір, і значно краще тепер розумію й саму його екранізацію. Ніж це було з часів навчальної програми. Буду перечитувати!
Думаю, ці 50 сторінок варті вашої уваги. Особливо, в дорослому віці, бо інакше сприймається.
July 5, 2022
Буду чесна, згадала про цю книжку після пісні Аліни Паш.
Проте вирішила прочитати, бо також не дуже пам'ятала, про що йшла мова в школі. І ось, знайшла аудіокнижку - і я тут.
Книжку складно читати/слухати через величезну кількість діалектизмів західноукраїнської мови. Але все ж із загального плану можна зрозуміти, про що йдеться.
Коцюбинський, очевидно, був вражений красою Карпат - саме тому тут так багато деталей про гори, гуцулів та магічних створінь.
За основу ж узятий сюжет, схожий на "Ромео та Джульєту" - двоє дітей покохали одне одного, попри те, що їх сім'ї ворогують. А решту розповісти не можу - бо то буде спойлер :)
**
Намагалася полюбити цю книжку, але мені це не вдалося, було нудно. Хоча сюжет гарний.
Проте вирішила прочитати, бо також не дуже пам'ятала, про що йшла мова в школі. І ось, знайшла аудіокнижку - і я тут.
Книжку складно читати/слухати через величезну кількість діалектизмів західноукраїнської мови. Але все ж із загального плану можна зрозуміти, про що йдеться.
Коцюбинський, очевидно, був вражений красою Карпат - саме тому тут так багато деталей про гори, гуцулів та магічних створінь.
За основу ж узятий сюжет, схожий на "Ромео та Джульєту" - двоє дітей покохали одне одного, попри те, що їх сім'ї ворогують. А решту розповісти не можу - бо то буде спойлер :)
**
Намагалася полюбити цю книжку, але мені це не вдалося, було нудно. Хоча сюжет гарний.
January 8, 2023
Прочитавши даний твір вже після школи, дуже хочу щоб після нашої перемоги піднесення і увага до української літератури залишилися і тільки укріплювались. Будучи в школі, я дуже часто ігнорував більшість наших авторів, бо не розумів, на жаль, цілі чому і для чого нам треба це вчити.
І тут дуже не хотілось би попасти в пастку "шароварної українізації", де під соусом того що "це український твір", його обов'язково треба читати.
На щастя творчість Коцюбинського є дуже важливою і дійсно потребує нашої уваги. Однією з причин, я вважаю стилістику письма, говірку, слова та речення якими говорять герої твору. Тому вважаю даний твір обов'язковим до прочитання, бо він на ряду з Енеїдою Котляревського, показує нам багатство нашої рідної мови
І тут дуже не хотілось би попасти в пастку "шароварної українізації", де під соусом того що "це український твір", його обов'язково треба читати.
На щастя творчість Коцюбинського є дуже важливою і дійсно потребує нашої уваги. Однією з причин, я вважаю стилістику письма, говірку, слова та речення якими говорять герої твору. Тому вважаю даний твір обов'язковим до прочитання, бо він на ряду з Енеїдою Котляревського, показує нам багатство нашої рідної мови
August 21, 2022
Сучасні твори англійською читати легче, ніж рідне минулих часів... Це сумно, але в той самий час цікаво. При бажанні можна стільки слів та виразів нових для себе відктрити - і можливо навіть запозичити в повлякденне життя.
Про сам текст... дуже атмосферно. Про розкриття персонажів мови майже жодної, але не й про них, як на мене, мова. Персонажі повісті скоріше стали інстурментом для відображенні культури та вірувань. Тому тут вже дивлячий який аспект оцінувати, задоволення від прочитання може бути зовсім різне.
Про сам текст... дуже атмосферно. Про розкриття персонажів мови майже жодної, але не й про них, як на мене, мова. Персонажі повісті скоріше стали інстурментом для відображенні культури та вірувань. Тому тут вже дивлячий який аспект оцінувати, задоволення від прочитання може бути зовсім різне.
April 17, 2024
The book is a gentle reminder that everything is solvable until we are alive. It helps to look at the routine and treasure it. It helps to understand when we don’t say a word. As usual the author works amazingly with the traumatic experiences and this is why this book (as many others) is healing. The story goes slowly and at some point I thought it would be boring but the changes and details kept me attentive and encouraged. Like it and recommend. I usually don’t reread books but this one is def an exception.
September 9, 2022
Завдяки Віталію Гордієнку цей твір ожив для мене по-новому. Я перечитала книгу і подивилась той фільм, і це чудове занирення в гуцульський міфічний світ. Тепер знаю цілу купу нових слів. А цей момент Івана і Марічки перед його смертю, просто розриває серце. Такий маленький твір, а так пробирає…
«Ізгадай мні, мій миленький,
Два рази на днину,
А я тебе ізгадаю
Сім раз на годину.»
«Ізгадай мні, мій миленький,
Два рази на днину,
А я тебе ізгадаю
Сім раз на годину.»
May 3, 2023
Є певний післясмак після цієї книги, в одночас легка але і наповнена сенсом, спогляданням на довгий період життя героїв.
Можна сказати що це українські Ромео та Джульєта.
Непередбачуваність. Інтрига. Колорит. Історія кохання. Це все про цей твір.
Однозначно краще спочатку прочитати а потім дивитись екранізацію Параджанова.
Можна сказати що це українські Ромео та Джульєта.
Непередбачуваність. Інтрига. Колорит. Історія кохання. Це все про цей твір.
Однозначно краще спочатку прочитати а потім дивитись екранізацію Параджанова.
Read
September 25, 2022тіні забутих предків 5/5
fata morgana shockingly grim; stubs of fingers preserved in oil and buried in the backyard against a psychological group portrait of broiling disenfranchised peasantry
fata morgana shockingly grim; stubs of fingers preserved in oil and buried in the backyard against a psychological group portrait of broiling disenfranchised peasantry
January 9, 2023
Гуцульщина кохана❤️❤️
один з найулюбленіших з української шкільної літератури
один з найулюбленіших з української шкільної літератури
Displaying 1 - 30 of 31 reviews