Скарби зазвичай шукають. Інколи за них ладні заплатити власним життям, частіше — життям когось іншого. А от Андрієві Ярчуку, козаку-характернику, його життя колись подарували, тож тепер він змушений віддячувати благодійникові. І для цього треба скарб заховати, але не просто заховати, а заклясти так, як уміє тільки Андрій. Але ж — ви пам’ятаєте? — скарби зазвичай шукають. Цей шукають теж. І ціну за нього ладні заплатити чималу. Щонайменше — Андрієвим життям... Нова редакція повісті-фантазії відомого українського письменника Володимира Аренєва не залишить байдужими ні школярів, ні школярок, ані їхніх батьків.
Я люблю фентезі. Те, що називають казочками для читачів, які буцім не доросли до наукової фантастики, насправді приносить не менше приводів для роздумів. Подорож у казкове минуле може бути такою ж плідною, як і мандрівка у фантастичне майбутнє. Й круто, що поличка з українським фентезі поповнюється. Нещодавно до вже улюблених "Лазаруса" Світлани Тараторіної та дилогії "Аркан вовків" і "Тенета війни" Павла Дерев’янка додалися книги Володимира Аренєва.
"Бісова душа, або Заклятий скарб" — подорож головного героя й читача Вирієм. Так-так, у цьому світі існують Яв, Нав і Вирій, перевертні, біси, берегині, Баба Яга й іще багато різної нечисті. Наприклад, трава з очима, дрова, які нявчать, коли згорають, чоботи-самохідці (обидва ліві), черв’яки, які плазують по небу, кам’яні ропухи, Срібна Лисиця, а ще — ціле місто Вовкоград, де живуть дводушці, точніше, доживають. І Джерела — портали у Вирій та назад, і татари зі своїми чаклунами, і любов та дружба, так само як і заздрість та ненависть...
Головний герой — козак-характерник, потрапив у халепу. Рятуючи молодого побратима зі шляху на той світ, лишився винним одному таємничому чоловікові послугу. І мусив виконати його бажання. Як і годиться в казках, дорогою він зустрічає різних людей (і не лише людей), які разом із ним долають шлях. І, як і годиться в казках, він втрачає друзів, а разом із ними — й частку себе. Ледь не щоразу йому доводиться робити вибір між своїми інтересами й турботою про ближніх. Як виявилося, в цьому й полягала його головна місія: залишитися самим собою.
Ми читали цю книгу разом із сином. Ось зараз він захоплено нагадує мені про всі ті чудасії, які зустрілися нам на її сторінках. Однак під час читання йому було лячно (та й мені часом також). Тож зрештою деякі моменти я згладжувала, аби дитина засинала спокійно))) Надалі вибиратиму книги для сина трошки прискіпливіше. А ще буду вдячна, якщо порадите, що такого, пов’язаного з міфологією, можна йому дати почитати.
андрій ярчук, характерник на майже пенсії, вирушає на місію — і має надію, що отак відчайдушно квестуватися йому доводиться востаннє.
власне, він і на ці квести не планував іти. на нього вже чекала зручнесенька келія в поблизькому монастирі — але ні, знайомець із попереднього життя нагадав про несплачений борг. то тепер героєві доводиться мандрувати потойбіччям (хоча, в принципі, на цей світ теж час від часу можна вилазити), щоб у фіналі шляху прикопати скарб, на який усі полюють, так, як це вміє зробити тільки він (не дуже вловила, у чому це особливе вміння ховати скарби полягає — але, мабуть, воно таки моцне, раз андрія через нього відкликають із пенсії).
ставки тут, вочевидь, високі, та ніколи не стає остаточно зрозуміло, які саме, — хіба що крім особистих героєвих. може, якби зрештою виявилося, що зустріч і примирення зі своїм минулим це й була головна місія all along, воно все краще зібралось би докупи.
This is a historic romantic story with fantasy elements, which is closer to writings of 19th century romantics than to modern mainstream fantasy. While it targeted to juvenile / YA market, I guess readers of all ages may enjoy it. The Title can be translated as A Damned Soul or An Enchanted Chest
The story starts with village’s men gathering together to hunt down a werewolf, which was spotted nearby. Upon wounding it with a silver bullet, they try to pursue him but only mean a strange man with a treasury chest behind his back. Than we shift to the final feast of kozak-kharacternyk Andrij Yarchuk (kharacternyk is a kind of healer / oracle / wizard among Ukrainian kozaks), who plans to leave his trade and go to a monastery. Readers find out that he returned from death at least one man and is quite famous. He just starts a monk’s living as the stranger with the chest comes to him and after reminding that Andrij owes him, orders to bury the chest in a specific place. Also, the chest’s exterior should be open to the world, so he ties it with a system of ropes to his back. The stranger also warns that Andrij will be pursued by unnamed enemies.
Andrij starts his quest, quite soon acquiring two comrades, a werewolf, whose human part has died and only wolf part remains and a small urchin. They travel in both this and other world, as the author intricately interweaves Ukrainian folklore, language games and more modern approaches to fantasy. The end result is quite solid.
One possibly negative thing is that Tartar raiders are shown one-dimensionally villains, which is in line with classic romantic writing, where they usually were the Other, but maybe need more depth nowadays.
Кому підліткову пригодницьку книжку про козаків з елементами фентезі? Та ще й таку, щоб була заснована на рідній міфології? Отримайте-розпишіться: повістина «Бісова душа, або Заклятий скарб» саме для вас!
У центрі цієї історії козак-характерник Андрій Ярчук, який уже всерйоз зібрався піти на заслужений відпочинок і тихо доживати віку у затишному монастирі, коли загадковий незнайомець доручає йому незвичайне завдання: відвезти, заклясти й закопати таємничу скриньку, яку, звичайно, в жодному разі не можна відкривати. Як ви вже, напевно, здогадалися, виконати завдання буде аж ніяк не просто, й Андрієві Ярчуку доведеться добряче помандрувати, при чому не тільки нашим світом. До того ж його супутником стає не хто-небудь, а справжнісінький перевертень, а сам квест зведе його з численними персонажами з української міфології, і далеко не всі вони виявляються дружелюбними.
Як завжди у «А-ба-ба-га-ла-ма-га», це привабливе, ошатне видання, прикрашене внутрішніми ілюстраціями з виразними багряними акцентами, дбайливо обраними шрифтами, витончено вималюваними початковими літерами кожного розділу.
Отримав насолоду читаючи цей твір. Та це все тому, що не очікував. А дарма, книга варта уваги поціновувачів історичних чи фентезійних історій. Тепер це мій еталон українського фентезі (де поєднується історія України чи її фольклор), з яким буду порівнювати всі решта книг доти, доки не з'явиться щось, що посуне "Бісову душу" з першого місця)
Твір густий на події, яскравий на персонажі, пригоди варті кінематографічної долі, а відомі нам легенди, які автор вплів у свій сюжет, оживають по-новому. Щось подібне очікував від "Аркана вовків", проте "Бісова душа" на голову краща) Ці дві книги, ці два автори, відродили в моїй душі віру в наше (культурно-історично-україноцентричне) фентезі.
Щодо недоліків, якщо їх так можна назвати, то мав два моменти "десь я вже це читав в цього автора": 1) те, що десь існує війна за річкою... і за тією річкою є село, а в тому селі хатина, куди потрапляють військові (воїни) і там їм трапляється чи то стара, чи то смерть і виникає якась домовленість між ними. Хто читав "Дитя песиголовців" - зрозуміє про що я. 2) те, що є герой, який повертається з війни... бійні.. і вже не такий як був до того. Хто читав "Дитя песиголовців" - теж збагне про що я. Та попри це, "Бісова душа" написана раніше за "Дитя песиголовців", а тому претензії чисто інформативні і несуть елемент цікавинки :)
This entire review has been hidden because of spoilers.
Книга легко і просто читається. Проковтнула її залпом, і не жалкую. Чудова міфологія, добрий стиль написання. Неочікувано порадував абзацик вкінці про вавилонську вежу, і що потрібно любити один одного і цінувати різниці між нами. Сьогодні це як ніколи актуально. Сподобались вовкулаки і перевертні, чоботи, весь міфологізм. Достатньо багато кров'яки і кріповості, яку так легко описано, що і не відчуваєш весь жах ситуації (як з Якою 😣😣😣). П.с. Анджей, явна алюзія на Сапковського і Відьмака дуже потішили.
Автор: Володимир Аренєв • Заклятий скарб • Видавництво А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА • Ілюстрації: Олександр Продан • Формат: 142х215 мм • Кількість сторінок: 208 #читаюзКниголенд Скарби зазвичай шукають. Інколи за них ладні заплатити власним життям, частіше — життям когось іншого. А от Андрієві Ярчуку, козаку-характернику, його життя колись подарували, тож тепер він змушений віддячувати благодійникові. І для цього треба скарб заховати, але не просто заховати, а заклясти так, як уміє тільки Андрій. Але ж — ви пам’ятаєте? — скарби зазвичай шукають. Цей шукають теж. І ціну за нього ладні заплатити чималу. Щонайменше — Андрієвим життям... Нова редакція повісті-фантазії відомого українського письменника Володимира Аренєва не залишить байдужими ні школярів, ні школярок, ані їхніх батьків. 1. Спочатку камінаут - скажу чесно, багато надій я не покладала рівно до тієї хвилини, коли я прочитала перші сторінки (і дуже жалкую, що не читала раніше, але, з іншого боку – в мене видання з автографами і автора, і ілюстратора) і це зірвало всі плани – почитати та швидко заснути – я прочитала все за ніч і почала другу книжку)) 2. Окремий великий плюс - оформлення професійне та чудове, ілюстрації – просто бомба, дуже гарний варіант подарунку будь-кому, хто небайдужий до нашої історії. Я свою не дам нікому)). 3. дуже гарна мова, напружені діалоги, ти захоплюєшся пригодами так, що забуваєш, скільки тобі років 4. і це дуже недитяча книга – ніякого навіть натяку на примітив чи картонний кітч у сенсі – діти, що вони розуміють, їм треба розжувати, вона непередбачувана, там є все, що хвилює нас завжди. Як зробити вибір і як жити з ним. 5. Тому рекомендую, маю надію на продовження чи візуалізацію у ТБ, кіно чи мальописах. 6. Дуже рада, що спілкуюсь з автором Volodymyr Arenev у фб – такий рівень інтерактивности неможливо було уявити у дитинстві. 7. Дякую окремо Видавництво «Абабагаламага», що зробило таку дистанційну автографсесію – несподівано підписи були дуже в тему особисто мені
Козацька тема — така штука, на якій спекулювали всі, кому не ліньки. І зазвичай це «бідна ненька Україна», «герої йдуть і перемагають» і тому подібне. А от козацьке фентезі — штука малодосліджена, і то даремно.
Козак-характерник Андрій залишає кар’єру покидає Січ і йде в монастир замолювати гріхи. І тут до нього приходить таємничий знайомий і вимагає сплати давнього боргу: обіцянки. Всього-то і треба, що віднести коштовну скриньку куди подалі і закопати. Проте якби було все так просто…
Відьми будуть на героя полювати, а чоботи-самоходи — допомагати утекти. Стрибки між Яв’ю і Нав’ю зіб’ють з пантелику кого завгодно, а якщо за тобою ще й ходить назирці вовк-перевертень… Крім того, в програмі: витягування душі з того світу, зомбі, татари (чим не нечиста сила?), і русалки-утоплениці. Все досить… автентично і від того значно цікавіше вже звичного класичного фентезі.
З мінусів можна відзначити тільки певну оповідальність історії: пригоди ніби є, герої постійно від когось тікають і кудись поспішають, але це все ніби переповідають, а не спостерігаєш власними очима. А ще, звісно, надмірна суворість, героїчність і «чоловічість» — достоту як Пєхов у першій книзі :)
Тож українське козацьке фентезі, на нашій міфології — чудова штука, дайте ще!
З місяці два тому на очі потрапила стаття про козаків-характерників. Прочитав, подумав і зрозумів - що десь на теренах сучасної укр. літ. повинні бути видання про них самих. Почав шукати та питати і порадили мол - "Є така одна, "Заклятий скарб" чи щось таке". Через трошки знайшов оце третє видання, замовив, отримав... і відклав на полицю, так як були інші книжки в процесі.
В будь-якому випадку - давненько не траплялось так, що зранку почав, а над вечір вже закінчив (хоч часто доводилось заглядати до словника - шо ж бо воно таке написано се!). Пост фактум залишився хороший міфічний післясмак і хочеться ЩЕ. Чудовий приклад альтернативного фентезі, на основі старовинних вірувань пропущених через призму християнства.
Може хтось порадить ще яке хороше українське фентезі такого плану - козаки-характерники, нечисть, міфи, вірування?
Скарби зазвичай шукають, але цей необхідно заховати і заклясти, як уміє лише герой повісті Андрій Ярчук.
З цим напучування з анотації ми поринаємо у пригодницьку повість, дія якої розгортається в Україні часів татарських набігів. Проте це - повість-фантазія, тому не варто очікувати від неї “правильних” історичних подій або інших прив'язок до нашого світу.
Тут є козак-характерник, уміння якого було у лікуванні та замовляннях; є обітниця; є скринька - скарб, який хочуть загарбати майже. Є Яв, Нав і Вирій; берегиня і Хазяйка; двоєдушці і чоботи-самоходи, обидва на ліву ногу.
Одна з перших сцен, коли старий козак Андрій Ярчук іде до монастиря у супроводі підводи з харчами і музИк, який танцює, кинувши в пилюку жупан, мені відгукнулася сценою з “Пропалої грамоти”, де так само грали музИки, і танцював козак, і заспівав про “а як стрілив, царя вцілив…”. Коли козак співає, його душа плаче. Чи плакала душа Андрія Ярчука? Може й не плакала, але й не була вона в спокої. І не віднайшла спокою за міцними стінами монастиря. У найпершу ж ніч йому нагадали про стару обітницю, і віддали ту саму коштовну скриньку, що зображена на обкладинці з наказом: віднести у певне місце, закопати і заклясти, як він уміє. Берегти, бо багато хто спробує цю скриньку в Андрія забрати. І не зазирати всередину. Пильнувати, бо йтимуть слідом, і хто буде твій ворог - невідомо.
І Андрій вирушає в дорогу. Одразу після переходу з Яви він бачить хлопчика Миколку, який проскочив разом із ним. І як бути далі? Повернутися, аби переправити хлопчика у Яв, додому? Залишити тут, бо наказ був іти вперед і не повертатися? Взяти з собою, попри пересторогу?
Плетиво історії помалу захоплює нас у тенета, і не відпускає до останньої сторінки. У повісті переплелися вірування та уявлення українців про потойбічне і химерне, звичайні для того часу татарські набіги і суто побутові замальовки. Спасіння, провина, ненависть, зрада і відчайдушна звитяга, - все замішано у чудовий міцний текст. Окреме захоплення - ілюстрації Олександра Продана.
А “Післямова для уважного читача” нагадала мені одного сея, який в кінці багатьох своїх книг писав (тільки ж красивими словами, а не як я зараз) щось на кшталт: “Дякую містеру Сміту і містеру Смайту, які розповіли мені про ось ці цікаві штуки. Все, що є гарного у тексті - то їхня заслуга, а якщо ви десь помітили лажу, то це вже моя лажа”.
P.S. Мені боляче дивитися на обкладинку цієї книги, боляче, бо сам відчуваєш, як гострі кути скриньки спиваються в спину. Хто хоч раз носив щось кутасте в наплічнику або навіть у лантуху, добре знає цей біль.
Гарне козацьке фентезі. Раніше вважала цю книжку дитячою – врешті, з бібліотечки сина я її й позичила. Однак після прочитання думаю, що вона багатьом підійде. Мені он сподобалася, як сюжетом, так і оформленням. ✅️По-перше, які ілюстрації! Художник – Олександр Продан (в цьому ж стилі він малював і “Пана малодоброго”). ✅️По-друге, вайб “Літопису сірого ордену”! А ще цю книжку можна порівняти з “Пітьмою” Іларіона Павлюка: ось вам і спокутування гріхів, і проживання помилок, і очищення душі. Ну, і легенький вайб “Чорної ради” сюди докиньмо, оце показне топтання дорогого одягу, оцю козацьку молодцюватість у той час, коли за спиною страшне коїться. І легкий вайб “Найкращого коня у світі” Вікторії Штепури… Ой, зупиніть мене, хто-небуть! ❣️Моє: – Чим заробляли на хліб більшість вовкулаків у цьому світі. – Місце зі скарбом можна знайти на карті (дякую, гуглмепс). – Герой – не ідеальний. І сам це усвідомлює. Але принаймні прагне бути хорошою людиною. – цитата на фото 4. Люблю такі гумористичні алюзії на інші українські твори у наших книжках. 🤔Не моє: – Один із малюнків не повністю відповідає тексту (хто читатиме, придивіться до берегині, все зрозумієте). – Загадка у фіналі. Воно наче й не загадка, але… читачко, додумуй сама. А я люблю, щоб до останньої сторінки кожен факт опинявся на своїй поличці. 👍Рекомендую шанувальникам темних казок.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Цікаве козацьке фентезі з елементами, еее... це ще називають слов'янським? Не дуже розбираюся, бо козаків-характерників і про їх пригоди я почитати люблю, а як починаються всі оці яви, нави і мари, то вони мені всі в голові плутаються. Тобто загалом я не поціновувачка жанру, де з нашого лісу чи потойбіччя забагато всього виходить в праслов'янському вигляді. Мені б хоч міське фентезі часів Данила Галицького, там елементи з лісу я сприйму. Але власне про що: козак-характерник зібрався в монастир, але на нього навішують ще одну останню місію, видають сундучок за скарбом, і хай їде. І він їде крізь наш світ і потойбічний, де все перевернуте, звірі як люди, а зжерти можуть, і оком не кліпнеш, а тут ще й малий на голову впав. На місце призначення вони прибудуть і сундучок закопають, але пригод теж вистачить. Фантастично гарне видання, чудові ілюстрації. Щодо самої історії... я радше ціную, як це зроблено, але якось не прихилилася.
Взагалі книжку взяв у бібліотеці син, але я теж прочитала із задоволенням. Це така справжня українська готика, де більшість подій відбувається у Наві, але й у Яві вистачає небезпек. Підліткам будуть цікаві пригоди, стильні ілюстрації і навіть такий собі оммаж Відьмакові. А дорослим може сподобатися вайб страшної казки, а ще - багатошаровість історії, тому що вона не тільки про подорож потойбіччям, про дводушців та бездушівців, а й про те, що робить нас людьми
красива історія про козака-характерника. Давно хотіла про них дізнатися більше, от власне випала така нагода) Тут і пригоди, в моторошні істоти і звичаї козацькі...і ще дещо.., автор зачіпає якісь внутрішні струни...і тому всі емоції дуже живі і справжні..
Мої перші читацьки пригоди козаків. Захопливі, постійно в дії та напрузі. І той колорит, що цікавий зусіма фольк монстрами. Чудові пригоди ще й з неочікуваним поворотом)