What do you think?
Rate this book
Будинок із сірників, узятих із різних коробок
Уособленням «бездомності» у новому романі Євгенії Сенік є персонажі, життєві історії та портрети яких базуються на реальних подіях, проте розглядаються крізь призму художнього твору. Кожен із героїв з різних причин втратив або добровільно покинув колишнє місце у суспільстві та опинився у швейцарській спільноті для безпритульних. Візуальну частину проекту втілив художник-ілюстратор Сергій Костишин. Він проілюстрував роман малюнками у стилі коміксів, створивши у такий спосіб додатковий інтерактивний рівень видання.
352 pages, Paperback
Published January 1, 2019
2 people are currently reading
22 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 12 of 12 reviews
June 16, 2020
Неймовірні враження від цієї книги, яку наполегливо рекомендую прочитати всім своїм друзям. Вона захопила мене ще з перших сторінок, і, хоча мені дуже кортіло дізнатися як складуться долі її героїв, я не спішила її дочитувати, смакуючи сторінку за сторінкою. Хочеться цитувати і ділитися глибокими думками авторки про:
"любов як ліки від самотності",
"дім як ілюзію сталості",
про те, як можна «мати все, але при цьому бути самотнім»,
про те, що «ми, всі люди, нічого так не потребуємо, як любові»,
і «щоб побачити світло в комусь, треба мати його в собі»…
"Пізнати себе настільки глибинно неможливо ніяк інакше, як тільки через іншого".
"Заробляючи на життя, ми його втрачаємо".
"Люди – це і є дім. І він є скрізь, де на нас чекають".
Згадалися слова єгипетського автора Нагіба Махфуза: «Дім є там, де припинилися ваші спроби втечі». Герої роману «втікають від себе, змінюючи спільноти», маючи дах над головою і будучи повністю забезпеченими усім необхідним. Такі різні долі бездомних, людей, яких ми часто не помічаємо, або уникаємо. Бездомних, або просто самотніх, які відчувають себе як вдома тоді, коли їх чують, сприймають такими, якими вони є, дарують тепло і любов.
Це книга, яка приносить світло, заставляє задуматися над тим як багато ми маємо, і як часто не цінуємо, приймаючи все це як належне, книга, яка вчить «просто любити людей».
P.S. Окреме позитивне враження від художнього оформлення, яке дуже гармоніює з романом. Ілюстратор Сергій Костишин занурився в сюжет книги, дуже тонко відчув і розставив акценти в образах та портретах. Така креативна і стильна візуалізація безперечно додає естетичної цінності книзі.
"любов як ліки від самотності",
"дім як ілюзію сталості",
про те, як можна «мати все, але при цьому бути самотнім»,
про те, що «ми, всі люди, нічого так не потребуємо, як любові»,
і «щоб побачити світло в комусь, треба мати його в собі»…
"Пізнати себе настільки глибинно неможливо ніяк інакше, як тільки через іншого".
"Заробляючи на життя, ми його втрачаємо".
"Люди – це і є дім. І він є скрізь, де на нас чекають".
Згадалися слова єгипетського автора Нагіба Махфуза: «Дім є там, де припинилися ваші спроби втечі». Герої роману «втікають від себе, змінюючи спільноти», маючи дах над головою і будучи повністю забезпеченими усім необхідним. Такі різні долі бездомних, людей, яких ми часто не помічаємо, або уникаємо. Бездомних, або просто самотніх, які відчувають себе як вдома тоді, коли їх чують, сприймають такими, якими вони є, дарують тепло і любов.
Це книга, яка приносить світло, заставляє задуматися над тим як багато ми маємо, і як часто не цінуємо, приймаючи все це як належне, книга, яка вчить «просто любити людей».
P.S. Окреме позитивне враження від художнього оформлення, яке дуже гармоніює з романом. Ілюстратор Сергій Костишин занурився в сюжет книги, дуже тонко відчув і розставив акценти в образах та портретах. Така креативна і стильна візуалізація безперечно додає естетичної цінності книзі.
Read
June 22, 2020Книжка перш за все про соціальні механізми. Але читання наснажує виходити зі схематичних пояснень соціології, психології, культурології, _її, _ ії, _ії... Від того губишся, бо ж утрачається те, за що ховаєшся, пояснюєш складну дійсність, стаєш над ситуацією як спостерігач й інтерпретатор. Агов! Ми всі є тут, є співучасниками/творцями "кругообігу людей і речей у природі". Ми чіпляємося поглядами, рухами, емоціями, випадковостями і планами. Збиваємося тисячоліттями у різних комбінаціях в спільноти /групи/коробки, тікаємо з них, тягнемося туди. Наш світ суцільно є результатом взаємодії. Світ усередині тебе, як не крути, мінливо ловить хвилю іншого. Ця книга для мене про пошук межі як способу бути, та про світ "епохи гуманізму", що рано чи пізно поставить перед тобою не теоретичні, й не схематичні питання.
January 26, 2020
Перед прочитаням цієї книги я слабо уявляв, про що там ітиметься, як і про авторський стиль письменниці. І тепер у підсумку я можу з усією щиросердністю стверджувати, що книга виявилася для мене чудовим сюрпризом, однозначно вартою до прочитання.
Важко сказати, що саме мене в ній зачепило, та і навряд чи то було щось одне. Насамперед авторські розмисли про "потік речей" і те, як ми в ньому потопаємо, ввійшли в резонанс із моїми власними переживаннями. Справжність усього написаного підсилювалася тим, що підгрунтям історії була жива реальність, досвід самої авторки, а це, повірте, дуже впливає на сприйняття, занурення в текст і емпатію. Напевно, саме тому, читаючи, я неодноразово відчував крайнє розчулення, щоб не сказати більше. І хай нікого не збиває деяка наївність оповіді: відвертість і щирість у любові до людей і не може виглядати інакше.
Поза емоціями ця книга для мене стала розповіддю про новий світ, про який я раніше не здогадувався; про існування спільнот для бездомних я досі не чув, як і загалом слабо уявляв побут звичайних швейцарців. Також сама побудова та стиль тексту є досить нетиповими для нашої літератури, а тому - як на мене - тим більш цінним він є, нагадує європейську прозу. І якби я читав книгу, скажімо, у польському перекладі без жодних вихідних даних видання, то хіба тільки з прямих покликань на Україну здогадався б, що цей текст належить українській літературі.
Одним словом, це хороша книга. І я щиро радію її появі на світ.
Важко сказати, що саме мене в ній зачепило, та і навряд чи то було щось одне. Насамперед авторські розмисли про "потік речей" і те, як ми в ньому потопаємо, ввійшли в резонанс із моїми власними переживаннями. Справжність усього написаного підсилювалася тим, що підгрунтям історії була жива реальність, досвід самої авторки, а це, повірте, дуже впливає на сприйняття, занурення в текст і емпатію. Напевно, саме тому, читаючи, я неодноразово відчував крайнє розчулення, щоб не сказати більше. І хай нікого не збиває деяка наївність оповіді: відвертість і щирість у любові до людей і не може виглядати інакше.
Поза емоціями ця книга для мене стала розповіддю про новий світ, про який я раніше не здогадувався; про існування спільнот для бездомних я досі не чув, як і загалом слабо уявляв побут звичайних швейцарців. Також сама побудова та стиль тексту є досить нетиповими для нашої літератури, а тому - як на мене - тим більш цінним він є, нагадує європейську прозу. І якби я читав книгу, скажімо, у польському перекладі без жодних вихідних даних видання, то хіба тільки з прямих покликань на Україну здогадався б, що цей текст належить українській літературі.
Одним словом, це хороша книга. І я щиро радію її появі на світ.
June 22, 2020
Якось ввечері я слухала радіохвилю і почула рядки з книжки Євгенії. Тоді я вперше для себе відкрила для себе талановиту українську письменницю Євгенія Сенік.
Це була раптова любов до творчості Євгенії Сенік.
Творчість письменниці пронизана щирими роздумами, історіями, відвертістю та мудрістю. Євгенія у своїх творах приділяє багато уваги соціальним темам та пошукам відповідей на екзистенційні питання.
Мені радісно, що серед українців є такі чудові знавці рідної мови, люблячі серця, які зтирають кордони у глибинній сутності людського існування, вкладають душу, формуть цінності та збагачують культуру України.
❤ Розширення - такий посил маю до інших, розширення свідомості, зони комфорту, бачення життя, світу і т.д... через розуміння та любов до інших...
Книга "Будинок із сірників, узятих із різних коробок" про це все...🏚 В ній описуються життєві історії людей, що залишилися без даху над головою і мешкають у спільнотах для бездомних. Як і персонажі книги, авторка тривалий час провела у швейцарській спільноті для безпритульних та була волонтеркою львівської спільноти "Оселя".
Сама Євгенія родом із Луганської області.
Я залюбки прочитала цю книгу, як і інші творіння письменниці. Тому з легкістю можу радити і вам!
Це була раптова любов до творчості Євгенії Сенік.
Творчість письменниці пронизана щирими роздумами, історіями, відвертістю та мудрістю. Євгенія у своїх творах приділяє багато уваги соціальним темам та пошукам відповідей на екзистенційні питання.
Мені радісно, що серед українців є такі чудові знавці рідної мови, люблячі серця, які зтирають кордони у глибинній сутності людського існування, вкладають душу, формуть цінності та збагачують культуру України.
❤ Розширення - такий посил маю до інших, розширення свідомості, зони комфорту, бачення життя, світу і т.д... через розуміння та любов до інших...
Книга "Будинок із сірників, узятих із різних коробок" про це все...🏚 В ній описуються життєві історії людей, що залишилися без даху над головою і мешкають у спільнотах для бездомних. Як і персонажі книги, авторка тривалий час провела у швейцарській спільноті для безпритульних та була волонтеркою львівської спільноти "Оселя".
Сама Євгенія родом із Луганської області.
Я залюбки прочитала цю книгу, як і інші творіння письменниці. Тому з легкістю можу радити і вам!
March 28, 2023
4.5⭐
Авторка цієї книжки кілька років прожила у Швейцарії, у спільноті для людей, яким нікуди йти і ніде жити. Кожен із тих чоловіків (Євгенія була однією жінкою протягом того періоду, яка жила у спільноті) - це окрема історія життя, окрема драма і, відповідно, окрема глава у цій книжці.
Що привело їх сюди? Когось залежність, іншого неможливість пристосуватися до життя "ззовні", депресії, втрати... Біль об'єднує їх всіх. Авторка багато роздумує про життя, про те, чому людям потрібно так багато речей і чому вони при цьому часто такі самотні. Спільнота займається тим, що забирає нікому не потрібні речі або їм їх самі привозять. Члени спільноти лагодять, оновлюють і продають у магазині. Там можна знайти майже все.
Але кількість ось цих, вже непотрібних господарям речей, вражає. Щодня коробки і коробки цих речей, які жителі спільноти постійно розбирають і розбирають, ледь не потопаючи у цьому безкінечному потоку. Тут є багато про цінності в житті, які я цілком поділяю з авторкою.
Мені книжка дуже сподобалася. Авторка пише якось так гранично чесно, але не тисне емоціями. І в книжці так багато життя з його радостями і болем, теплом і конфліктами, з усім чорним і білим.
Завітайте у будинок із сірників. Він не залишає байдужим.
Авторка цієї книжки кілька років прожила у Швейцарії, у спільноті для людей, яким нікуди йти і ніде жити. Кожен із тих чоловіків (Євгенія була однією жінкою протягом того періоду, яка жила у спільноті) - це окрема історія життя, окрема драма і, відповідно, окрема глава у цій книжці.
Що привело їх сюди? Когось залежність, іншого неможливість пристосуватися до життя "ззовні", депресії, втрати... Біль об'єднує їх всіх. Авторка багато роздумує про життя, про те, чому людям потрібно так багато речей і чому вони при цьому часто такі самотні. Спільнота займається тим, що забирає нікому не потрібні речі або їм їх самі привозять. Члени спільноти лагодять, оновлюють і продають у магазині. Там можна знайти майже все.
Але кількість ось цих, вже непотрібних господарям речей, вражає. Щодня коробки і коробки цих речей, які жителі спільноти постійно розбирають і розбирають, ледь не потопаючи у цьому безкінечному потоку. Тут є багато про цінності в житті, які я цілком поділяю з авторкою.
Мені книжка дуже сподобалася. Авторка пише якось так гранично чесно, але не тисне емоціями. І в книжці так багато життя з його радостями і болем, теплом і конфліктами, з усім чорним і білим.
Завітайте у будинок із сірників. Він не залишає байдужим.
June 29, 2020
Книжка Євгенії сподобалася мені своєю правдивістю та щирістю. Одразу помітно, що авторка проживала всі описані події на власному досвіді і пропускала історії персонажів роману через себе. В якийсь момент мені і самому захотілося приїхати у те містечко у Швейцарії, аби побачити на власні очі ту спільноту й особисто познайомитися з героями роману.
Але не тільки цією справжністю тексту я був приємно здивований під час читання. Дуже мене вразили ілюстрації Сергія Костишина. Адже в Україні комікс ще не набув великої популярності, а тут я побачив його у серйозному жанрі і до того ж адаптованим до ілюстрації.
На мою думку, це вийшов навіть свого роду артбук, де поєднані два незалежні види мистецтва – література і комікс. Дуже цікавий і креативний підхід!
Хочеться бачити більше подібних книжок від українських авторів!
Але не тільки цією справжністю тексту я був приємно здивований під час читання. Дуже мене вразили ілюстрації Сергія Костишина. Адже в Україні комікс ще не набув великої популярності, а тут я побачив його у серйозному жанрі і до того ж адаптованим до ілюстрації.
На мою думку, це вийшов навіть свого роду артбук, де поєднані два незалежні види мистецтва – література і комікс. Дуже цікавий і креативний підхід!
Хочеться бачити більше подібних книжок від українських авторів!
July 26, 2020
Якщо ви цінуєте щирість, справжність і простоту, яка влучає у саме сердце, вам сподобається ця книжка. Про любов, про прагнення до щастя кожної людини, не зважаючи на те, в якій країні вона народилася чи зростала. Про те, де "Дім" - це не лише подвір'я зі спогадів дитинства, а, у першу чергу, там де спокій.
February 20, 2022
Досвід перебування авторки в спільноті для безпритульних, знайомство з різними мешканцями та їхніми долями. Хоч в книзі багато сумних моментів, та післясмак приймний. Врятувати світ може тільки любов і дім в кожному з нас!
July 7, 2020
Чудова книга! Показує речі і людей з незвичного (для мене, принаймні) ракурсу. Українцям, що живуть за кордоном, має бути особливо цікаво почитати. Раджу!
January 28, 2023
Ще не пройшло і місяця нового року, а я вже відкрила для себе дуже талановиту письменницю Євгенію Сенік🥰 І сьогодні розповім вам ще про одну книгу авторки «Будинок із сірників, узятих із різних коробок»
Щоб написати цей роман, Євгенія поїхала до Швейцарії у спільноту для бездомних. Щоб знайти відповідь на питання «Чому люди втрачають свій дім?»
Авторка з’ясувала, що однією із багатьох причин є алкоголь та наркотики. Та є ще і інші випадки, наприклад війна. А ще у Швейцарії на людей дуже тисне гонитва за найкращим. Багато хто просто не витримує цього тиску. І деякі люди просто все залишають і йдуть, щоб якось віднайти себе і почати життя спочатку.
Дуже цікаво те що бездомні у Швейцарії дуже відрізняються від українських бездомних. Бо як виявляється там є служби, які просто не дають людям опинитись на вулиці. Їм надається житло, їжа та кишенькові гроші, але є одна умова - вони повинні працювати у цій спільноті.
То чому ж така цікава назва роману? При чому тут будинок із сірників?
« Якось серед численних дрібничок, які я розставляла зранку на полицях магазину, мені трапився будиночок, складений із сірників. Я взяла його до рук і задумалася про нас усіх, таких різних… Але як би там не було, ми трималися купи, чим утворювали навіть не будинок, а дім. У ньому часто змінювалися складові, деякі сірники випадали, на їхнє місце ставали нові, але суть була незмінною: дім залишався стояти. Наш будинок складався не з однакових сірників: вони всі були різної форми і часто мали сірку різного кольору. Адже кожен був особливим, унікальним і неповторним.»
Тепер можна зрозуміти, що будинок із сірників і є уособленням спільноти та всіх тих людей, які трапилися на шляху авторки.
Насправді, роман підіймає не лише проблему бездомності, а ще і проблему війни, не лише в Україні. А ще велика проблема забруднення екології. Адже наша промисловість наскільки розвинута, що виробляє речі у великих кількостях. А навіщо так багато? Всерівно через деякий час ця річ піде на смітник.
Дуже хочеться відзначити гарне оформлення роману. Всередині книги є ілюстрації у вигляді коміксів. Особисто мені дуже імпонує таке оформлення і допомогає уяві працювати краще.
Щоб написати цей роман, Євгенія поїхала до Швейцарії у спільноту для бездомних. Щоб знайти відповідь на питання «Чому люди втрачають свій дім?»
Авторка з’ясувала, що однією із багатьох причин є алкоголь та наркотики. Та є ще і інші випадки, наприклад війна. А ще у Швейцарії на людей дуже тисне гонитва за найкращим. Багато хто просто не витримує цього тиску. І деякі люди просто все залишають і йдуть, щоб якось віднайти себе і почати життя спочатку.
Дуже цікаво те що бездомні у Швейцарії дуже відрізняються від українських бездомних. Бо як виявляється там є служби, які просто не дають людям опинитись на вулиці. Їм надається житло, їжа та кишенькові гроші, але є одна умова - вони повинні працювати у цій спільноті.
То чому ж така цікава назва роману? При чому тут будинок із сірників?
« Якось серед численних дрібничок, які я розставляла зранку на полицях магазину, мені трапився будиночок, складений із сірників. Я взяла його до рук і задумалася про нас усіх, таких різних… Але як би там не було, ми трималися купи, чим утворювали навіть не будинок, а дім. У ньому часто змінювалися складові, деякі сірники випадали, на їхнє місце ставали нові, але суть була незмінною: дім залишався стояти. Наш будинок складався не з однакових сірників: вони всі були різної форми і часто мали сірку різного кольору. Адже кожен був особливим, унікальним і неповторним.»
Тепер можна зрозуміти, що будинок із сірників і є уособленням спільноти та всіх тих людей, які трапилися на шляху авторки.
Насправді, роман підіймає не лише проблему бездомності, а ще і проблему війни, не лише в Україні. А ще велика проблема забруднення екології. Адже наша промисловість наскільки розвинута, що виробляє речі у великих кількостях. А навіщо так багато? Всерівно через деякий час ця річ піде на смітник.
Дуже хочеться відзначити гарне оформлення роману. Всередині книги є ілюстрації у вигляді коміксів. Особисто мені дуже імпонує таке оформлення і допомогає уяві працювати краще.
August 24, 2020
З великою емпатією та чудовою здібністю до спостереження Євгенія Сенік описує людей у притулку для бездомних у маленькому містечку на краю Швейцарії. Життя відбувається скрізь, і навіть якщо спочатку воно нам здається маргінальним, воно впливає на нас більше, ніж ми думаємо. Євгенія Сенік здатна передати нам це розуміння.
July 27, 2022
Чудова книга про досвід безпритульних людей в заможній країні. Великою перевагою книги є те, що авторка занурилася у середовище, про яке писала і тому її емпатія до персонажів, увесь досвід, що вона описує, дуже щирі.
Displaying 1 - 12 of 12 reviews