Характерник

by Vasyl Shkliar, Василь Шкляр

У другій половині ХVІІ століття в Запорозькій Січі сталася неймовірна подія, яку зафіксовано в архівах тодішньої Московії і яку не оминув увагою жоден доскіпливий хроніст козаччини. Та особливого чару ця пригода набуває під пером письменника, що на основі документальних джерел творить яскраву історичну реальність з життя «лицарів списа і шаблі». Кошовий Сірко, кинувши виклик самому цареві, розпочинає велику, вкрай небезпечну гру з Москвою. І треба зробити неможливе, аби в цьому поєдинку зберегти козацьку честь і гідність матері Січі. Хто просуне голову в пащу скаженого звіра?

Genres: Fiction, Ukraine, Ukrainian Literature

304 pages, Paperback

First published January 1, 2019

About the author

Vasyl Shkliar (born 10 June 1951, Hanzhalivka, Lysianka Raion, Cherkasy Oblast) is a Ukrainian writer and political activist. He is one of the most well known and widely read, contemporary Ukrainian authors. Some literary observers have even named him the “Father of the Ukrainian Bestseller”. The Committee of the Shevchenko National Prize declared him a Shevchenko Prize Laureate in 2011. Among his most well-known works are novels “Raven” (alternate English title "Raven's Way", 2009 , English translation - 2013, 2015), Marusia (2014), and "Black sun" (2015).

Please note that this English-language profile is intended for all own literary works of Vasyl Shkliar.

For works of Shkliar originally published in Ukrainian, please add both this English profile (as a first author) as well as his Ukrainian-language profile (as a second author): Василь Шкляр

For works of other authors translated into Ukrainian from a different language by Shkliar, please add both this English profile (as a second author) as well as his Ukrainian-language profile: Василь Шкляр (as a third author)

Reviews

[Iryna Paprotska · Rating 4 out of 5]

Я колись читала кілька творів Шкляра, але на жаль тоді пам.ятаю мені було складно читати його твори і вони не вкладались мені у голові. Так трапилось, що цей роман на Форумі Видавців презентували як містичного та чарівного "Характерника". Так і потрапила вона мені до рук.

Шкляр зміг вкласти в книжку все, історичну основу (оскільки дісно було знайдено в архівах тодішньої Московії, що Сірко з царем мали невзгоди у другій половині ХVІІ століття), політичні ігри, трошки магії, трошки звитяги, трошки кохання і трошки містики.

Книжка, по пам.яті попередніх творів, дісно зовсім не схожа на те, що писав автор раніше. Це гарний роман, якщо цікаво читати про добу козацтва, Запорізьку Січ і героїчні пригоди. Може бути цікаво кохному.

[Danger Mouse · Rating 5 out of 5]

Цю книгу мені підсунула почитати сестра 😂 очікування я не ставила, щоб потім не розчаровуватись, так як мені дуже важко знайти насправді гарну книгу сучасного українського автора.
Я була приємно вражена таким якісним написанням, сюжетом, головними героями. Це справді добре написаний сучасний український роман про козацтво і події минулих часів.

Беззаперечно буду читати наступні твори Шкляра, бо це якісно і водночас захоплююче 🔥🔥🔥

[Daria Fujino · Rating 5 out of 5]

Я не очікувала нічого від цієї книги коли брала її до рук проте виявилось, що даремно я так довго оминала цього автора. Історично правдиві події він описує з таким гумором і енергією, ніби це справжній пригодницький роман. Прекрасна і багата мова робить цей текст ще цікавішим та смачнішим. Так саме смачнішим, я в голос повторювала деякі жарти та вислови, бо мені хотілось почути як вони звучатимуть.
Також дуже сподобалась історія про Лжесимеона, не чула її раніше.
В такому форматі, я залюбки вивчатиму історію, тому планую і далі знайомитись з книгами автора.

[Антонія · Rating 3 out of 5]

Три рази намагалася дочитати, але не вдалося.
Класна книжка, чудова мова, гумор добірний, але настільки не лягає на теперішній мій досвід і потребу у чтиві, що я вирішила себе не мучити і знайти інші книги під мої настрій, потребу та біль.

[Олег Проданчук · Rating 4 out of 5]

Не перша книга даного автора на моїй полиці. Книга цікава. Сюжет основано на реальних історичних подіях, що, звісно, тільки додає зацікавленості. Його основою є поява на Січі сина московського царя, справжнього чи самозванця - дізнаєтесь як прочитаєте. Важливим елементом на який робиться акцент є відмінність двох, переплетених історичними подіями, народів. Зокрема, нерозуміння московитами української мови, що аж ніяк не вписуєть в нав'язувані нам сусідами стандарти про "один народ". З цікавого боку розкрито тему козаків-характерників. Суму нагнав розкол козацтва, чвари верхівки які тільки грали на руку ворогам і нічим добрим не закінчились. З того що здалося зайвим - любовна лінія. Не покидало відчуття що її дописували вже після завершення основного сюжету. Загалом книга залишила позитивні враження. 

[Dr.Husaim · Rating 3 out of 5]

Літня спека і зайнятість вибили мене з чіткого режиму, та дякуючи прохолодним вечорам, на 11-й день я, таки завершив читання крайнього роману Василя Шкляра "Характерник"
.
"Життя - це млинове колесо. Як ти литимеш на нього воду, так воно і крутитиметься"
.
І дійсно, той вир подій, що описаний в книзі захоплює і несе тебе через вільні степи Війська Запорізького, через пороги Дніпра на саму матінку Січ, де кожен вільний прийти і залишитися, але нікого не віддають на поталу ворогу. Де німими свідками, бузько з бузьчихою, бачили тих довгобородих зайд, що приходили з погрозами та вимогами, і чули козацької пісні що пронизує до мурах, бо
.
"Пісня - це голос крові. Вона очищає душу, як шабля повітря"

[Mykola Bondarenko · Rating 3 out of 5]

Моя перша книга Шкляра.
На моє враження від книжки сильно вплинули мої очікування - я думав, що це серйозний історичний роман (по типу «Чорної ради»), але виявилося, що це така собі «казочка для дорослих» (що загалом може й непогано, але знову ж таки - я чекав чогось серйознішого, з глибшими персонажами, меншою кількістю характерництва-магії/жінки-козачки-з-оселедцем). З того, що мені сподобалось - опис епохи (і сама подія в центрі роману дійсно відбулася і досить цікава).
В цілому - можна разок прочитати за декілька вечорів перед сном, але не треба чекати чогось дуже глибокого.

[Olena · Rating 5 out of 5]

Всупереч моїм очікуванням книга дуже сподобалась. Не думала, що про історію можна так гарно писати. Такий твір краще доносить як воно усе було в часи козаччини, допомагає кращому розумінню - усі ці хитросплетіння відносин між Січчю, гетьманами, царем, інтриги. Стиль викладу дозволяє увібрати весь колорит козацької говірки, неначе побувати там, на Січі і відчути смак козацького життя. Не обійшлося й без гумору. Хитромудрі повороти в сюжеті, особливо наприкінці роману не залишають без подиву.
Проте, особливого акценту на характерництві як такому в книзі не було. Хоча саме воно зіграло ключову роль у розв'язці твору, та й сам Іван Сірко вважається характерником. Тут майже немає того містицизму і магії, які виникають в уяві від назви роману. Тому назва є мабуть більше для принади. Але це досить вдала принада - я не пошкодувала, що взялася за цю книгу, отримала неабияке задоволення і освіжила свої знання з історії.

[Olha Feidak · Rating 4 out of 5]

За що я люблю Шкляра так це за заплутані історії(на історичних фактах) та обов'язково зі щасливим кінцем і долькою загадки в кінці. Ця історія про козаків, характерників, про 4рьох гетьманів Україні які не мали одної цілі і співпрацювали з 'сусідами'. Про донських козаків. Тут багато цікавих слів і назв. Часом забагато героїв. Але головні то головні.

[Ольга Саліпа · Rating 4 out of 5]

Шкляр - є Шкляр. Класна книжка для тих, хто любить багато історії України у художньому тексті. Мені не вистачило глибшого розкриття образу Кирика і Христусі, психологізму.

[Oleh Hrushovenko · Rating 3 out of 5]

Як на диво дуже мало самого Характерника. В основному політичні інтриги.
Непогана книга, але події ну дуже швидко відбуваються. Я б залюбки прочитав вдвічі більший роман на цю тему.

[Ihor Zinchuk · Rating 5 out of 5]

«Характерник» - це новий історичний роман Василя Шкляра. Події роману відбуваються на Запорозькій Січі, в другій половині XVIII ст. Хто ж такі характерники?, у чому їхня таємниця?, чи дійсно ці козаки були безсмертними і ладні на все, заради волі та соборності рідної України?.
«Характерниками називали козака - віщуна, чаклуна, що вмів ворожити, лікувати поранених козаків» . П��о характерників часто йдеться в легендах та переказах нашого народу.
Роман читається легко і захоплююче. Письменник, як завжди, спонукає читача до роздумів, актуалізує важливість єдності народу ��аради спільної перемоги та успішного майбутнього. Читаючи текст, відразу можна помітити виразні паралелі із сучасністю. Наприклад, Василь Миколайович, пишучи про минулі події, прагне нагадати нам – сучасним українцям про те, що відсутність єдності та спільної державотворчої позиції між представниками політичної еліти – одна із найбільших трагедій та проблем, яка, на жаль, є актальною і сьогодні. «Тепер маємо аж чотири гетьмани – Самойловича на лівому березі, Дорошенка, Суховія та Ханенка на правому. І ні від кого пуття немає. Зубами за гетьманство тримаються, за маєтності, за млини та угіддя свої печуться. ». Письменник підкреслює думку про те, що представники правлячої еліти України ставлять особисті інтереси, збагачення вище, ніж державні інтереси, які матимуть вплив на майбутнє, а не лише на сьогодення.
Ще однією темою, над якою письменник спонукає читача замислитися, є те, що у сучасному світі люди прагнуть мінливих задоволень, фінансового добробуту, але при цьому, не дбають про духовне зростання, духовні цінності: повагу, взаєморозуміння, любов, гідність. «...Бо люди, казав незрячий Ілля, бачать зовсім не те, що треба, крутять головами, як дятли, хочуть усе схопити, нічого не прогавити, а подивитися на себе самих не встигають за все життя.» На мою думку, письменник не випадково вклав ці слова в уста незрячого персонажа, адже так часто стикаємося в реальному житті із ситуацією, коли люди, які не мають жодних фізичних обмежень не цінують своїх можливостей, як найвищого дарунку Творця, витрачаючи своє життя на розпусту, наркотики, аморальну поведінку.
Василь Шкляр ненав`язливо наголошує, що кожна людина у житті має свободу вибору і саме ця свобода є найважливішою, тому що «Життя –– це млинове колесо. Як ти литимеш на нього воду, так воно й крутитиметься...»
Далі скажу кілька слів про персонажів роману, які мене найбільше вразили та запам`яталися:
Христуся – любляча дівчина, котра чекає на свого коханого, козака –характерника на ім`я Кирик. Підступні татари забирають красуню силою із рідного села в неволю, а Кирик мужньо визволяє її, ризикуючи власним життям заради порятунку коханої. «Не можна втрачати віру, сказала Христуся, бо віра дає силу тому, кого виглядаємо. »
Кошовий отаман Сірко – легендарний отаман козаків - характерник, який відважно воює проти татарської орди, визволяє бранців - побратимів із татарської неволі, але змушений погодитися на невигідну для Січі угоду московського царя Олексія Михайловича, який зрадою заахопив рідних отамана.
Кирик, Гиря, Костогриз – троє козаків – характерників, побратимів, учнів старого сивочолого учителя Кміти. Ось як автор описує їх здібності. «... Ніхто не здогадувався, чому під Очаковом, коли проти них стала десятитисячна орда, татарські гармати не вистрілили, а розірвались на відламки, понищивши гармашів та ближчих вершників разом із кіньми. Чому, коли запорожці проходили через Перекопські ворота до Криму, то сторожа на валах чи то засинала, чи то принишкла, наче її там ніколи не було...»
«Характерник» - книга для тих, хто прагне краще та глибше зрозуміти значення запорозького козацтва для становлення української незалежності, боротьби за визволення України від татарської орди та московських загарбників; дізнатися більше про устрій та звичаї Запорозької Січі.
Звичайно ж, письменник підкреслює волелюбність нашого народу, бунтівний дух українців, їх небажання коритися жодним загарбникам, незалежно від того, звідки загроза – із Заходу чи зі Сходу. І звісно, це – роман про свободу, за яку українці готові битися до загину... Ця боротьба триває й сьогодні, а загарбник – той самий, хоч минають століття... Саме життя - це одвічна боротьба добра і зла, Світла і темряви, то ж, доки б`ється серце, залишається шанс на безсмертя у пам`яті наступних поколінь Героїв чи зрадників.

[Gala · Rating 4 out of 5]

чудова книга, що поступово захоплює. книга не зовсім про козака характерника, скільки про ще одну історію чи то справжнього сина царя, чи то лже сина (не хочу спойлерити). в чому для мене був особливий плюс цієї книги, що спонукала вчергове підняти деякі сторінки історії і спробувати зрозуміти коли і як так сталося, що Україну почали вважати малоросією (питання нагальне як ніколи, зважаючи на війну)

[Olena Ursu · Rating 4 out of 5]

Цікава історія про козаків, їхнє життя та побут на Січі, а також стосунки та гру з Москвою. Трохи містики, трохи кохання, дуже багато цікавих мовних зворотів, опису історичних подій та постатей, традицій та звичаїв українського народу. До читання рекомендую, особливо зараз, коли розумієш, що нічого особливо нового в стосунках України та Московії немає. Дуже цікаво було також постійно бачити різні українські легенди та міфи, майстерно вписані в історію загалом.

[Юлія Крюкова · Rating 4 out of 5]

Дещо нахаращено описами. Зайвими чи ні сумнівне питання. Але їх справді забагато. Загалом цікаво, заплутано. Та не зовсім зрозуміло якого саме характерника мав на увазі автор, називаючи книгу так. Адже немає чіткої лінії головного героя.

[Yeva Smelianska · Rating 3 out of 5]

Мені сподобалась загальна атмосфера та розв’язка, але місцями видавалось дуже затягнуто, а ще стільки персонажів, що я половини й не запам’ятала. Це моя перша книга Василя Шкляра - спробую почитати ще інші.

[Олена · Rating 3 out of 5]

Непогана історія на один раз. Але не зрівняється з книгами (трилогією) Павла Деревʼянка

[Nadiia Hladysh · Rating 4 out of 5]

несподівана кінцівка!

[Vasyl X · Rating 3 out of 5]

Колоритні описи січового побуту - легкий гумор. Але сюжет не був мені цікавим.

[Inna · Rating 4 out of 5]

Люблю Шкляра більше ніж не люблю містику.
Містики більше не хочу, а Шкляра однозначно буду 🥰

[Oleksander Lysenko · Rating 3 out of 5]

Таке шось. Стиль Шкляра часто називають націонал-реалізмом. От ця книжка — суцільний концентрований націонал-реалізм зі всіма можливими й неможливими українськими фейками/міфами.

[Liudmyla Dumanska · Rating 5 out of 5]

Гарно пише Василь Шкляр. Легко читається не зважаючи на багато суто козицьких словечок і імен.

[Калинюк Саша · Rating 5 out of 5]

Overall: 4/5 Stars
Characters: 3/5
Speed reading : 4/5
Writing: 5/5
Plot and Themes: 4/5
Awesomeness Factor: 3/5

[Oryslava Bryska · Rating 5 out of 5]

Історично, як завжди у Шклара, пізнавальна і переконлива, бо апелює до фактології. Мова - на висоті (стилізації і розмаїїття), сюжет - класика, але ж з козацьким шармом! А герої - гордість бере, бо вписана українська система ціностей, і не ідеалізована, а характерно наша. А з яким смаком описаний агресор, одна насолода! Дуже рекомендую!

[Vitalii Nevinchanyi · Rating 5 out of 5]

У 1673 році в період Руїни, коли за гетьманство боролись Іван Самойлович та Петро Дорошенко, а Україна страждала і втрачала надію на незалежність в результаті залучення ними турецьких та російських ворогів на свою ст��рону аби забезпечити внутрішню перемогу в боротьбі за булаву і владу, на Січ разом з донськими козаками прибився хлопчина, який назвався сином тодішнього московського царя. За його словами, він - Симеон Олексійович, син Олексія Михайловича Романова став жертвою змов та хитрощів при дворі в результаті чого ледь на загинув. Але завдяки допомозі царського кухаря отруїли та поховали іншого дуже схожого на нього хлопчика, а царевич порятувався. Хоч і змушений був скитатися світом з двома жебраками, яким було доручено ним опікуватись. Після того як до царя дійшла вістка про його «сина», що прийшов на Січ і сподівається отримати належне йому по праву, Олексій Михайлович відіслав на Січ до кошового отамана Сірка своїх послів з вимогою видати шарлатана та донців.

Як поведе себе у цій ситуації Іван Сірко, у якого назбиралось багато приводів для претензій і образ на царя, Самойловича та Дорошенка? Тим паче, що кошовий вважає, що він би був куди кращим гетьманом, аніж останні двоє. Чи виявиться справжнім царевич чи насправді це ошуканець?

«Характерник» залишив позитивне враження, особливо сподобалася мова. От вміє Шкляр писати цікаво і такою мовою, що читаючи «око радіє». Втім, це однозначно не найкраща з прочитаних мною книг Шкляра (тут «Чорний ворон» і досі залишається поза конкуренцією), як і, однозначно, не найгірша (збірка «Чорне сонце» - єдина з прочитаних книг Шкляра, яка викликала супереливі враження, а не позитивні).

Чи варто читати? Звісно ж, так. Адже це - книга Василя Шкляра, одного з кращих письменників України (принаймні, на мою думку), майстра історичного роману. Чи всім сподобається? Може, й не всім, але більшості, напевне, що так.
Історію України потрібно знати, а творчість цього автора допомагає її знати і любити.

[Vasyl · Rating 5 out of 5]

Ще одна хороша книжка від Василя Шкляра.
На цей раз події розгортаються в Запорізькій Січі, за часів Івана Сірка. Сама книжка описує коротенький проміжок часу, коли на Січі з’явився чоловік, що видавав себе за сина царя Олексія, якого бояри підступом відправили у вигнання, а зараз він би хотів відновити справедливість.
⠀
Паралельно ви дізнаєтеся, що вже в ті часи московити зневажали все українське, особливо мову. Нав’язували свою, власні порядки.
Вже тоді Україною керували люди, для яких жага власної наживи, стояла набагато вище інтересів держави. Вже тоді процвітали корупційні та договірні схеми. Минули цілі століття, а ситуація в нас досі залишає бажати кращого.
⠀
І були на Запоріжжі козаки-характерники. Таємничий, вишколений козацький десант. Люди, що володіли своїм тілом та розумом, знаннями природніх законів настільки сильно, що їх вважали чаклунами. Приємно знати, що в нас живуть такі хороші гени.
Чи не їхні нащадки захищали донецький аеропорт?

[Kateryna Slipeniuk · Rating 5 out of 5]

Цікава, атмосферна, інформативна книга про запоріжську січ. На сечі з'явився нібито царевич, якого вважали загиблим. Але він переконує кошового Сірка, що він справжній син царя Олексія Михайловича і схиляє підтримати його. Московські посли вимагають від Сірка видати лжесина, щоб стратити за внесення смутку, як стратили Стеньку Разіна. Проте січ вирішує по- своєму. Особливий колоріт історії надав характерник - Кирик, козак з надможливостями. Він творить справжні чудеса, які сіють надію і віру в найкраще. А бузько, в якого гніздо на стовпі спостерігає ща всіма подіями згори.

[Myroslav Ivasckevych · Rating 5 out of 5]

Як завжди - на висоті.