What do you think?
Rate this book
Hitler and Stalin: The Tyrants and the Second World War
This compelling book on Hitler and Stalin - the culmination of thirty years' work - examines the two tyrants during the Second World War, when Germany and the Soviet Union fought the biggest and bloodiest war in history. Yet despite the fact they were bitter opponents, Laurence Rees shows that Hitler and Stalin were, to a large extent, different sides of the same coin.
Hitler's charismatic leadership may contrast with Stalin's regimented rule by fear; and his intransigence later in the war may contrast with Stalin's change in behaviour in response to events. But at a macro level, both were prepared to create undreamt of suffering, destroy individual liberty and twist facts in order to build the Utopia they wanted, and while Hitler's creation of the Holocaust remains a singular crime, Rees shows why we must not forget that Stalin committed a series of atrocities at the same time.
Using previously unpublished, startling eyewitness testimony from soldiers of the Red Army and Wehrmacht, civilians who suffered during the conflict, and those who knew both men personally, bestselling historian Laurence Rees - probably the only person alive who has met Germans who worked for Hitler and Russians who worked for Stalin - challenges long-held popular misconceptions about two of the most important figures in history. This is a masterwork from one of our finest historians.
Hitler's charismatic leadership may contrast with Stalin's regimented rule by fear; and his intransigence later in the war may contrast with Stalin's change in behaviour in response to events. But at a macro level, both were prepared to create undreamt of suffering, destroy individual liberty and twist facts in order to build the Utopia they wanted, and while Hitler's creation of the Holocaust remains a singular crime, Rees shows why we must not forget that Stalin committed a series of atrocities at the same time.
Using previously unpublished, startling eyewitness testimony from soldiers of the Red Army and Wehrmacht, civilians who suffered during the conflict, and those who knew both men personally, bestselling historian Laurence Rees - probably the only person alive who has met Germans who worked for Hitler and Russians who worked for Stalin - challenges long-held popular misconceptions about two of the most important figures in history. This is a masterwork from one of our finest historians.
656 pages, Hardcover
First published February 2, 2021
358 people are currently reading
3307 people want to read
About the author
Laurence Rees
31 books405 followersIn addition to writing, Rees has also produced films about World War II for the BBC.
In New York in January 2009, Laurence was presented with the ‘Lifetime Achievement Award’ by ‘History Makers’, the worldwide congress of History and Current Affairs programme makers
In 2011 he was awarded an Honorary Doctorate (DUniv) by The Open University(UK).
In New York in January 2009, Laurence was presented with the ‘Lifetime Achievement Award’ by ‘History Makers’, the worldwide congress of History and Current Affairs programme makers
In 2011 he was awarded an Honorary Doctorate (DUniv) by The Open University(UK).
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 193 reviews
April 12, 2021
Без перебільшення, це одна з найкращих книжок, які я прочитала за довгий час. Автор вміло порівнює Гітлера й Сталіна, розповідає про особисте життя, характери, погляди, цитує очевидців різних подій, описує перебіг Другої світової війни.
Насправді, я думаю, що мене вразила ця праця саме тим, що я виросла на сході України, і, на жаль, зі школи знала, що таке культ особистості. На уроках історії про Другу світову війну розповідали тільки в межах боротьби між Німеччиною та СРСР, де Гітлер - ворог, а Сталін - цар і бог. Звісно, з віком я розуміла, що це не так, але як ж давно хотілося знайти працю, яка зможе без особистих мотивів й зацікавлень, дійсно об'єктивно оцінити й порівняти діяльність обох лідерів.
Щиро дякую автору й видавництву "Лабораторія", раджу прочитати всім!
Насправді, я думаю, що мене вразила ця праця саме тим, що я виросла на сході України, і, на жаль, зі школи знала, що таке культ особистості. На уроках історії про Другу світову війну розповідали тільки в межах боротьби між Німеччиною та СРСР, де Гітлер - ворог, а Сталін - цар і бог. Звісно, з віком я розуміла, що це не так, але як ж давно хотілося знайти працю, яка зможе без особистих мотивів й зацікавлень, дійсно об'єктивно оцінити й порівняти діяльність обох лідерів.
Щиро дякую автору й видавництву "Лабораторія", раджу прочитати всім!
July 21, 2021
Це справді велика праця, яка складається з колосальної кількості інформації та деталей про те, що мені особисто не розповідали в школі. Навіть вже коли України здобула незалежність, історію розповідали з огляду на радянську політику: цинічну, брехливу та шовіністську.
Але все ж не до самої історії, а до конкретно цього видання - це прекрасно структурована розповідь про події з чого все почалося і до врешті падіння одного тирана, але, на жаль, не останнього 😑
Кожен розділ детально пропрацьований, додані спогади та враження людей, які були учасниками подій + автор намагається бути максимально об'єктивним і якщо хтось з союзників коїв щось зовсім не моральне - це не приховувалося (привіт історія здорової людини)
Єдине, що мені трішки не сподобалося - був момент, коли було враження, що все ж автор вдався до оцінки зла і виділив, на його думку, більше зло 😒як на мене, безпідставно
Але щира рекомендація читати!
Але все ж не до самої історії, а до конкретно цього видання - це прекрасно структурована розповідь про події з чого все почалося і до врешті падіння одного тирана, але, на жаль, не останнього 😑
Кожен розділ детально пропрацьований, додані спогади та враження людей, які були учасниками подій + автор намагається бути максимально об'єктивним і якщо хтось з союзників коїв щось зовсім не моральне - це не приховувалося (привіт історія здорової людини)
Єдине, що мені трішки не сподобалося - був момент, коли було враження, що все ж автор вдався до оцінки зла і виділив, на його думку, більше зло 😒як на мене, безпідставно
Але щира рекомендація читати!
December 28, 2023
Якби в шкільній програмі складали історичний матеріал в тій легкій формі, в якій викладає Ріс, це було б в рази цікавіше для школярів.
Це саме та книга, яка без душного академізму розповідає фактажем про важливе. Щиро раджу!
Це саме та книга, яка без душного академізму розповідає фактажем про важливе. Щиро раджу!
October 20, 2020
I have always enjoyed Laurence Rees work and this is an excellent read, as well as an important look at Hitler and Stalin as leaders. This is not a biography, as such, limiting its comparison to the years over WWII, from 1939 – 1945, when the two men were first thrown into an uneasy alliance and then enemies during the war.
Rees is clear that it is WWI which changed the fortunes of both men and does give some background, for those less familiar with the biographies of both Stalin and Hitler. Initially, they appear like circling dogs – wary, and yet aware, of each other. Both initially dismissive, but also acknowledging that they would have to deal with the other. Yet, it is also clear, that Hitler would have preferred to have had a pact with the British, who he admired, but who rejected his advances. In other words, says Rees, he was forced to arrange a pact with a country he wanted to invade and fight a country he wanted as a friend. In other words, the pact, uneasy as it was, was never likely to last and, of course, it didn’t.
As always, the author uses – but never over-uses – witness testimony. This book is full of snippets of those who dealt with, met, or were caught up in events over the war years. Also, the book is full of ways in which the two men differed and, also, of their style of leadership. Hitler, surprisingly perhaps, worked far more within the political system he inherited than did Stalin. Also, he did not necessarily deal with (i.e. trundle off to Siberia, or simply kill) anyone who opposed him. As Rees points out, this meant that he had more conspiracies to deal with, as well as attempts on his life, than did Stalin. A man suspicious of all, who appeared silently, accepted no opposition, watched and listened, more than he talked. Whereas Hitler liked an audience and the sound of his own voice.
This is a fascinating account of two historical heavyweights; seriously written, but full of interesting anecdotes, it is absolutely gripping. Sure to be in the Christmas stockings of many history lovers, it is a brilliant read, stunningly researched and absolutely gripping. I received a copy of this book from the publisher, via NetGalley, for review.
Rees is clear that it is WWI which changed the fortunes of both men and does give some background, for those less familiar with the biographies of both Stalin and Hitler. Initially, they appear like circling dogs – wary, and yet aware, of each other. Both initially dismissive, but also acknowledging that they would have to deal with the other. Yet, it is also clear, that Hitler would have preferred to have had a pact with the British, who he admired, but who rejected his advances. In other words, says Rees, he was forced to arrange a pact with a country he wanted to invade and fight a country he wanted as a friend. In other words, the pact, uneasy as it was, was never likely to last and, of course, it didn’t.
As always, the author uses – but never over-uses – witness testimony. This book is full of snippets of those who dealt with, met, or were caught up in events over the war years. Also, the book is full of ways in which the two men differed and, also, of their style of leadership. Hitler, surprisingly perhaps, worked far more within the political system he inherited than did Stalin. Also, he did not necessarily deal with (i.e. trundle off to Siberia, or simply kill) anyone who opposed him. As Rees points out, this meant that he had more conspiracies to deal with, as well as attempts on his life, than did Stalin. A man suspicious of all, who appeared silently, accepted no opposition, watched and listened, more than he talked. Whereas Hitler liked an audience and the sound of his own voice.
This is a fascinating account of two historical heavyweights; seriously written, but full of interesting anecdotes, it is absolutely gripping. Sure to be in the Christmas stockings of many history lovers, it is a brilliant read, stunningly researched and absolutely gripping. I received a copy of this book from the publisher, via NetGalley, for review.
November 3, 2020
Laurence Rees hits a high note with this offering: a well-researched and rigorously analysed piece of scholarship that is also engaging and accessible.
But what gives the book real punch is the wealth of original source material. Not only does the author incorporate essential witness testimony from those at the top, he brings the everyday, the every person, into the high politics of leader vs leader, country vs country. When centring men such as these, it's important to remember those who suffered from their choices. Rees never forgets the atrocities, the victims, the real people. His work is all the more valuable for it.
Alan Bullock's Hitler and Stalin: Parallel Lives was my go-to for uni reading, so it was great to pick up Rees' excellent update. There's no doubt that this book is going to be essential reading for the next generation of students as well as anyone interested in understanding why the differences between these two infamous leaders are as significant as the similarities.
ARC via Netgalley
But what gives the book real punch is the wealth of original source material. Not only does the author incorporate essential witness testimony from those at the top, he brings the everyday, the every person, into the high politics of leader vs leader, country vs country. When centring men such as these, it's important to remember those who suffered from their choices. Rees never forgets the atrocities, the victims, the real people. His work is all the more valuable for it.
Alan Bullock's Hitler and Stalin: Parallel Lives was my go-to for uni reading, so it was great to pick up Rees' excellent update. There's no doubt that this book is going to be essential reading for the next generation of students as well as anyone interested in understanding why the differences between these two infamous leaders are as significant as the similarities.
ARC via Netgalley
July 22, 2022
Читала її з великими перервами, але насправді текст не складний, читається легко і навіть захопливо (ага, самій дивно).
Звісно, багато такого, від чого волосся стає дибки, будьте готові. Хоча, знаючи нашого нинішнього ворога, нічого нового ви там не побачите - звірства, мародерства, зґвалтування, табори для безневинних, тупість і обмеженість тиранів. І у німців, і у росіян.
Дивно мені тільки те, що Гітлер - вже фігура, яку всі на світі прирівнюють до втілення чистого зла, а Сталін (який був анітрохи не кращим) досі лишається героєм для деяких, а для більшості - просто лідер срср, який переміг нацистів (теж мільйон питань до цього титулу).
Коротше, книга - маст рід. Обов’язково радитиму всім-всім-всім.
Звісно, багато такого, від чого волосся стає дибки, будьте готові. Хоча, знаючи нашого нинішнього ворога, нічого нового ви там не побачите - звірства, мародерства, зґвалтування, табори для безневинних, тупість і обмеженість тиранів. І у німців, і у росіян.
Дивно мені тільки те, що Гітлер - вже фігура, яку всі на світі прирівнюють до втілення чистого зла, а Сталін (який був анітрохи не кращим) досі лишається героєм для деяких, а для більшості - просто лідер срср, який переміг нацистів (теж мільйон питань до цього титулу).
Коротше, книга - маст рід. Обов’язково радитиму всім-всім-всім.
March 24, 2021
Ще більше зрозуміло, що Путін користцється тактиками Сталіна щодо всіх інших світових лідерів. В Росії цю книгу точно не видадуть найближчим часом.
September 27, 2021
https://sarahsdeepdives.blogspot.com/...
I’ve read this book twice now. I’ve avoided reviewing it because I just don’t know what to say about it. Not that it’s bad, because it’s not. It just gives me so much to chew on, it’s hard to parse it all out for a review.
Through years of research, I’ve decided you can’t really understand World War II without understanding both Hitler and Stalin. The men hated each other and everything they stood for, but there were also some striking similarities between them. Comparisons are not frequently done. There was a book released a while ago (Hitler and Stalin: Parallel Lives) that compared the two throughout their lifetimes, but since then, it’s been pretty quiet on that front.
When I saw Laurence Rees released this book, I jumped on it. Rather than taking a lifelong look at both men, Rees gives some details about their upbringings, but he focuses more on the war years, from 1939 on, though there are some events previous that do hold weight, like Hitler’s time as a soldier in World War I. Through careful study and chronology, Rees shows how the two dictators are similar, but mostly how they differ in so many respects.
It’s hard to study these men, but they have long interested me because they have shown just what extremes humanity is capable of, if given the right circumstances. I watched a Great Courses lecture series last year about the idea of Utopia, and the distances people will go to try to attain their ultimate society. Hitler and Stalin, when seen under a certain lens, were both men who were striving after their ultimate utopia. They operated in different ways, and their ultimate visions were vastly different, but they both marched to the drumbeat of vision.
It’s not a question as to whether these men were evil or not, what Rees does here is show how they operated. How their similarities and differences both impacted their governmental systems in dramatically different ways. Stalin was adept at using people to get his aim, of editing history and glossing over uncomfortable details. Stalin watched, while Hitler was the charismatic, center of the stage man who commanded attention and could bring halls packed with people to their knees. Stalin never forgot anything and carried a grudge, while Hitler only saw what he wanted to see.
The two men played off of each other in some ways. Hitler was terrified of communism, and Stalin was terrified of the nationalist cause. Stalin wanted a stateless society, and Hitler wanted an empire. Both men ruthlessly ruled in order to see the fruition of their goals, and their ruling styles were vastly different and worth a study all on its own. They tolerated each other at first, but when World War II hit, and Hitler blasted right past the Molotov-Ribbentrop Pact and invaded Stalin’s lands, everything changed.
Stalin knew how to work with the allied governments to get the support he needed. He knew what to say and how to say it. He knew what to do, and he knew that everything depended on securing help for the Soviet front of the war. Hitler, on the other hand, often delegated tasks to others. Stalin was paranoid, and considering many of his purges, he likely had reason to be. He didn’t dictate to others, rather he held the reigns of the government and took action on his own, in a much more hands-on way than Hitler ever did.
As Rees says in this book, “Ultimately, both Hitler and Stalin made the same mistake. Both fooled themselves into believing that they could think into existence what they wanted to happen.” Both men held unfathomable power in their hands and were surrounded by sycophants and yes-men. Both could easily delude themselves into believing they were succeeding, winning, doing the right thing for the right reason. No one really had the courage to gainsay either man. Those who did not perform up to caliber ended up being (literally) erased from history in Stalin’s regime and as late as 1944, “… Hitler openly fantasized that Jews were responsible for anything and everything that he opposed and feared. Unlike Stalin, who saw different potential enemies wherever he looked, Hitler saw the same enemy the world over.”
In the end, these two tyrants tore the world apart. Millions died under their regimes and their legacies and the suffering they imbued is still felt to this day. Their modes of leadership were vastly different, as were their ultimate end goals. Despite their differences, they both viewed themselves as infallible, and their nations’ most prized asset. This book is important, not just to show what people are capable of, but as a lesson to all of us about the relationship between people and power.
We must learn from the past.
Stunningly researched, fantastically written, this book will be a classic for any World War II history buff.
I’ve read this book twice now. I’ve avoided reviewing it because I just don’t know what to say about it. Not that it’s bad, because it’s not. It just gives me so much to chew on, it’s hard to parse it all out for a review.
Through years of research, I’ve decided you can’t really understand World War II without understanding both Hitler and Stalin. The men hated each other and everything they stood for, but there were also some striking similarities between them. Comparisons are not frequently done. There was a book released a while ago (Hitler and Stalin: Parallel Lives) that compared the two throughout their lifetimes, but since then, it’s been pretty quiet on that front.
When I saw Laurence Rees released this book, I jumped on it. Rather than taking a lifelong look at both men, Rees gives some details about their upbringings, but he focuses more on the war years, from 1939 on, though there are some events previous that do hold weight, like Hitler’s time as a soldier in World War I. Through careful study and chronology, Rees shows how the two dictators are similar, but mostly how they differ in so many respects.
It’s hard to study these men, but they have long interested me because they have shown just what extremes humanity is capable of, if given the right circumstances. I watched a Great Courses lecture series last year about the idea of Utopia, and the distances people will go to try to attain their ultimate society. Hitler and Stalin, when seen under a certain lens, were both men who were striving after their ultimate utopia. They operated in different ways, and their ultimate visions were vastly different, but they both marched to the drumbeat of vision.
It’s not a question as to whether these men were evil or not, what Rees does here is show how they operated. How their similarities and differences both impacted their governmental systems in dramatically different ways. Stalin was adept at using people to get his aim, of editing history and glossing over uncomfortable details. Stalin watched, while Hitler was the charismatic, center of the stage man who commanded attention and could bring halls packed with people to their knees. Stalin never forgot anything and carried a grudge, while Hitler only saw what he wanted to see.
The two men played off of each other in some ways. Hitler was terrified of communism, and Stalin was terrified of the nationalist cause. Stalin wanted a stateless society, and Hitler wanted an empire. Both men ruthlessly ruled in order to see the fruition of their goals, and their ruling styles were vastly different and worth a study all on its own. They tolerated each other at first, but when World War II hit, and Hitler blasted right past the Molotov-Ribbentrop Pact and invaded Stalin’s lands, everything changed.
Stalin knew how to work with the allied governments to get the support he needed. He knew what to say and how to say it. He knew what to do, and he knew that everything depended on securing help for the Soviet front of the war. Hitler, on the other hand, often delegated tasks to others. Stalin was paranoid, and considering many of his purges, he likely had reason to be. He didn’t dictate to others, rather he held the reigns of the government and took action on his own, in a much more hands-on way than Hitler ever did.
As Rees says in this book, “Ultimately, both Hitler and Stalin made the same mistake. Both fooled themselves into believing that they could think into existence what they wanted to happen.” Both men held unfathomable power in their hands and were surrounded by sycophants and yes-men. Both could easily delude themselves into believing they were succeeding, winning, doing the right thing for the right reason. No one really had the courage to gainsay either man. Those who did not perform up to caliber ended up being (literally) erased from history in Stalin’s regime and as late as 1944, “… Hitler openly fantasized that Jews were responsible for anything and everything that he opposed and feared. Unlike Stalin, who saw different potential enemies wherever he looked, Hitler saw the same enemy the world over.”
In the end, these two tyrants tore the world apart. Millions died under their regimes and their legacies and the suffering they imbued is still felt to this day. Their modes of leadership were vastly different, as were their ultimate end goals. Despite their differences, they both viewed themselves as infallible, and their nations’ most prized asset. This book is important, not just to show what people are capable of, but as a lesson to all of us about the relationship between people and power.
We must learn from the past.
Stunningly researched, fantastically written, this book will be a classic for any World War II history buff.
January 9, 2023
In this book, Laurence Rees explores the differences and similarities between Hitler and Stalin, tyrants who were at the ends of the political spectrum but nonetheless had much in common. Both were dictators who have the blood of millions of people on their hands.
There were differences: were Stalin ruled with an iron fist for those near him, 'lliquidating' anyone who stood in his way or became a threat, Hitler often had to convince others around him of his plans and even during war, had to contend with the different opinions from the genrals around him. But where Stalin lacked an ideology (apart from socialism), Hitler was convinced of the Darwinian struggle between the races.
Coupled with some personal anecdotes, this book offers an interesting view of the two personalities.
There were differences: were Stalin ruled with an iron fist for those near him, 'lliquidating' anyone who stood in his way or became a threat, Hitler often had to convince others around him of his plans and even during war, had to contend with the different opinions from the genrals around him. But where Stalin lacked an ideology (apart from socialism), Hitler was convinced of the Darwinian struggle between the races.
Coupled with some personal anecdotes, this book offers an interesting view of the two personalities.
September 15, 2025
Valamikor a XX. század első felében egy pokolbéli kennel ajtaját elfelejtették beriglizni, és két démon szökött ki onnét a felszínre. Az egyik a Schicklgruber család csemetéjében találta meg a gazdatestjét, a másik meg egy grúz papnövendékben. Nesze neked, emberiség! Most aztán foghatod a fejed!
Rees kötete nem klasszikus háborús szakmunka, inkább egyfajta párhuzamos életrajz, amiben a XX. század két brutális tömeggyilkosának, Hitlernek és Sztálinnak a pályaképét veti össze, az 1939 és 1945 között zajló eseményekre (lásd még: II. világháború) fókuszálva. Ugye ekkorra már mind a ketten elérték, hogy egy komplett ország erőforrásai csak őket szolgálták, és mivel mindketten nyíltan hirdették, hogy a másik az univerzum legnagyobb gonosztevője (holott ezt a címet inkább holtversenyben birtokolták), ezért borítékolható volt, előbb-utóbb egymásnak feszülnek. Ez az egymásnak feszülés pedig alkalmat ad Reesnek arra, hogy összevesse a két galád személyiségét, saját államapparátusukhoz való viszonyukat, módszereiket, illetve a különböző helyzetekre adott reakcióikat. Magyarán: a különbségeket és a hasonlóságokat.
Ami a különbségeket illeti.
Először is: a saját hangjukhoz való viszony. Köztudott dolog, hogy Hitler imádta a saját hangját. Órákig tudott monologizálni a legalkalmatlanabb helyzetekben is, és szent meggyőződése volt, hogy szavai varázserővel bírnak: nemcsak megbűvölik a hallgatóságot, de amint kimondja azokat, mágikus módon valósággá válnak. Ebben megerősítette a világháború első pár éve, hisz akkor elég volt kimondania: "Legyőzzük Franciaországot!", és lám, hiába tamáskodott a vezérkar, legyőzték Franciaországot. Aztán kimondta: "A zsidók elpusztulnak!" És láss csodát, a földből kinőtt pár halálgyár, a zsidók pedig máris marhavagonokban találták magukat. Csak hát ahogy telt az idő, a varázserő mintha megkopott volna. Eljött '45 tavasza, és hiába kiáltotta Hitler: "A tankhadosztályaim felszabadítják Berlint!" - már nem teremtek elő a semmiből tankhadosztályok.
Sztálin viszont nem volt nagy szónok. Ő leginkább hallgatni szeretett. Részben ettől tűnt pragmatikus tárgyalópartnernek - holott hallgatása csak a paranoia logikus következménye volt. Sztálin nem azért hallgatott másokat, mert legkevésbé is érdekelte volna a véleményük, hanem mert aki hallgat, az csukott könyv, aki viszont beszél, az előbb-utóbb elárulja magát.
A második különbség: az ellenségekhez való viszony. Hitler minden ellenség mögött a zsidókat látta meg. Sztálin pedig mindenben ellenséget látott. Ez pedig messzeható következményekkel járt. A hitleri megközelítésből ugyanis az következett, hogy a Harmadik Birodalomban az ellenség jól körülhatárolható volt: a zsidók. Az a német, aki nem volt zsidó, és elfogadta Hitlert mint vezért, alapvetően biztos lehetett benne, a nácik nem fogják bántani. (Bár a fronton azért elpusztulhatott, ami azt illeti) Azok a tábornokok, akik ellent mondtak a Führernek, nem kerültek gulágra - legfeljebb elküldték őket nyugdíjba. A külvilág már nem volt ilyen szerencsés. Az ugyanis könnyen magára húzhatta a "zsidó" címkét - ehhez elég volt, ha nem fogadta el a német felsőbbrendűség gondolatát. Így lettek zsidók előbb a szovjetek, majd zsidóbérencek a britek és az amerikaiak. Ez van a náci rendszer zsigerien offenzív fellépése mögött: minden ellenállást zsidóként kategorizál, és ezzel egyszeriben célpontot is csinál belőle.
A sztálini paranoia más tészta - az nem a külvilágot, a "nem-oroszt" célozza, hanem épp ellenkezőleg. Ami a külpolitikát illeti, a szovjetek leginkább hiénaként viselkedtek: a legyengült, halálukon lévő államokat bekebelezték, de ahhoz túl óvatosak voltak, hogy olyan kalandokat kezdeményezzenek, amelyek Hitler számára napi rutint jelentettek. Elsősorban azért, mert Sztálin energiáit jobbára lekötötte, hogy saját elvtársai között keressen ellenségeket. Amíg a Harmadik Birodalomban a náci párttagság valamiféle biztonságot jelentett, addig a Szovjetunióban alkalmasint oda vezetett, hogy Sztálin észrevett, és ha már észrevett, hát gyanakodni kezdett rád. Amíg Hitler azzal teremtett nemzetközösséget, hogy minden bűnt a zsidókra vetített ki, addig Sztálin államát a félelem tartotta össze - minden szovjet egyenlő volt abban, hogy bármikor megölhette őket a vezér szeszélye.
A harmadik... de hagyjuk a különbségeket. Nyilván van még belőlük sok - ideológiaiak, személyiségből vagy módszerből fakadóak. De mindegyiket felülírja egy lényegi azonosság - hogy mindketten patologikusan képtelenek voltak az empátiára. Felfoghatatlan volt számukra, hogy az embereknek respektálható céljai vagy vágyai lehetnek, mindenkit csak eszköznek tekintettek saját céljaik és vágyaik elérésére. Sztálinnak eszébe sem jutott, hogy a kalmükök, a tatárok vagy az ukránok egyének - kollektív entitásként látta őket, amelyet meg kell szüntetni egy képzelt szovjet egység elérése érdekében. Hitler pedig a végén eljutott addig, hogy ha a német nép nem elég erős megvalósítani az ő hagymázas álmait, akkor érdemtelen az életre, és pusztuljon vele együtt. Pszichopaták voltak, na. Egy tökéletes világban kaptak volna egy kényelmes szobácskát valami kies idegszanatóriumban, Adolf idegrohamait festészetterápiával kezelték volna, Sztálin pedig gyanakodva figyelte volna a hangyabolyt az intézet kertjében, de este bevesz egy pirulát, és megnyugszik. Ehelyett mindketten kaptak egy-egy bazi nagy országot, hadd játszanak vele. Sose adjatok pszichopatáknak az országokat. Ti szívjátok meg.
Rees kötete nem klasszikus háborús szakmunka, inkább egyfajta párhuzamos életrajz, amiben a XX. század két brutális tömeggyilkosának, Hitlernek és Sztálinnak a pályaképét veti össze, az 1939 és 1945 között zajló eseményekre (lásd még: II. világháború) fókuszálva. Ugye ekkorra már mind a ketten elérték, hogy egy komplett ország erőforrásai csak őket szolgálták, és mivel mindketten nyíltan hirdették, hogy a másik az univerzum legnagyobb gonosztevője (holott ezt a címet inkább holtversenyben birtokolták), ezért borítékolható volt, előbb-utóbb egymásnak feszülnek. Ez az egymásnak feszülés pedig alkalmat ad Reesnek arra, hogy összevesse a két galád személyiségét, saját államapparátusukhoz való viszonyukat, módszereiket, illetve a különböző helyzetekre adott reakcióikat. Magyarán: a különbségeket és a hasonlóságokat.
Ami a különbségeket illeti.
Először is: a saját hangjukhoz való viszony. Köztudott dolog, hogy Hitler imádta a saját hangját. Órákig tudott monologizálni a legalkalmatlanabb helyzetekben is, és szent meggyőződése volt, hogy szavai varázserővel bírnak: nemcsak megbűvölik a hallgatóságot, de amint kimondja azokat, mágikus módon valósággá válnak. Ebben megerősítette a világháború első pár éve, hisz akkor elég volt kimondania: "Legyőzzük Franciaországot!", és lám, hiába tamáskodott a vezérkar, legyőzték Franciaországot. Aztán kimondta: "A zsidók elpusztulnak!" És láss csodát, a földből kinőtt pár halálgyár, a zsidók pedig máris marhavagonokban találták magukat. Csak hát ahogy telt az idő, a varázserő mintha megkopott volna. Eljött '45 tavasza, és hiába kiáltotta Hitler: "A tankhadosztályaim felszabadítják Berlint!" - már nem teremtek elő a semmiből tankhadosztályok.
Sztálin viszont nem volt nagy szónok. Ő leginkább hallgatni szeretett. Részben ettől tűnt pragmatikus tárgyalópartnernek - holott hallgatása csak a paranoia logikus következménye volt. Sztálin nem azért hallgatott másokat, mert legkevésbé is érdekelte volna a véleményük, hanem mert aki hallgat, az csukott könyv, aki viszont beszél, az előbb-utóbb elárulja magát.
A második különbség: az ellenségekhez való viszony. Hitler minden ellenség mögött a zsidókat látta meg. Sztálin pedig mindenben ellenséget látott. Ez pedig messzeható következményekkel járt. A hitleri megközelítésből ugyanis az következett, hogy a Harmadik Birodalomban az ellenség jól körülhatárolható volt: a zsidók. Az a német, aki nem volt zsidó, és elfogadta Hitlert mint vezért, alapvetően biztos lehetett benne, a nácik nem fogják bántani. (Bár a fronton azért elpusztulhatott, ami azt illeti) Azok a tábornokok, akik ellent mondtak a Führernek, nem kerültek gulágra - legfeljebb elküldték őket nyugdíjba. A külvilág már nem volt ilyen szerencsés. Az ugyanis könnyen magára húzhatta a "zsidó" címkét - ehhez elég volt, ha nem fogadta el a német felsőbbrendűség gondolatát. Így lettek zsidók előbb a szovjetek, majd zsidóbérencek a britek és az amerikaiak. Ez van a náci rendszer zsigerien offenzív fellépése mögött: minden ellenállást zsidóként kategorizál, és ezzel egyszeriben célpontot is csinál belőle.
A sztálini paranoia más tészta - az nem a külvilágot, a "nem-oroszt" célozza, hanem épp ellenkezőleg. Ami a külpolitikát illeti, a szovjetek leginkább hiénaként viselkedtek: a legyengült, halálukon lévő államokat bekebelezték, de ahhoz túl óvatosak voltak, hogy olyan kalandokat kezdeményezzenek, amelyek Hitler számára napi rutint jelentettek. Elsősorban azért, mert Sztálin energiáit jobbára lekötötte, hogy saját elvtársai között keressen ellenségeket. Amíg a Harmadik Birodalomban a náci párttagság valamiféle biztonságot jelentett, addig a Szovjetunióban alkalmasint oda vezetett, hogy Sztálin észrevett, és ha már észrevett, hát gyanakodni kezdett rád. Amíg Hitler azzal teremtett nemzetközösséget, hogy minden bűnt a zsidókra vetített ki, addig Sztálin államát a félelem tartotta össze - minden szovjet egyenlő volt abban, hogy bármikor megölhette őket a vezér szeszélye.
A harmadik... de hagyjuk a különbségeket. Nyilván van még belőlük sok - ideológiaiak, személyiségből vagy módszerből fakadóak. De mindegyiket felülírja egy lényegi azonosság - hogy mindketten patologikusan képtelenek voltak az empátiára. Felfoghatatlan volt számukra, hogy az embereknek respektálható céljai vagy vágyai lehetnek, mindenkit csak eszköznek tekintettek saját céljaik és vágyaik elérésére. Sztálinnak eszébe sem jutott, hogy a kalmükök, a tatárok vagy az ukránok egyének - kollektív entitásként látta őket, amelyet meg kell szüntetni egy képzelt szovjet egység elérése érdekében. Hitler pedig a végén eljutott addig, hogy ha a német nép nem elég erős megvalósítani az ő hagymázas álmait, akkor érdemtelen az életre, és pusztuljon vele együtt. Pszichopaták voltak, na. Egy tökéletes világban kaptak volna egy kényelmes szobácskát valami kies idegszanatóriumban, Adolf idegrohamait festészetterápiával kezelték volna, Sztálin pedig gyanakodva figyelte volna a hangyabolyt az intézet kertjében, de este bevesz egy pirulát, és megnyugszik. Ehelyett mindketten kaptak egy-egy bazi nagy országot, hadd játszanak vele. Sose adjatok pszichopatáknak az országokat. Ti szívjátok meg.
January 23, 2023
Най-добрата книга на Рийс в превод, която съм чел до този момент. Преводът е на ниво, а и този път не е спестен научният апарат (книгата съдържа 1000+ бележки под линия).
Книгата не е паралелна биография и това е подчертано още в увода. С други думи, тук няма да прочетете какво се е случвало с двамата протагонисти ден след ден от раждането до смъртта им. Замисълът на Рийс е друг, а именно - да представи връзката между двата режима, начело с Хитлер и Сталин, непосредствено преди и по време на войната помежду им. На много места в книгата Хитлер и Сталин не са централни фигури, но Рийс подчертава, че сянката им тегне над всичко случило се в периода 1939 - 1941 г. Историята на Втората световна война не се свежда до две личности, но режимите, върху които стоят, са така конструирани, че тяхната воля пряко или непряко оказва значителен ефект върху хода на събитията. По-ценно от огромното количество фактология, за мен лично, бяха анализите на Рийс, които не пощадиха с критичността си нито един от участниците във войната. Обожествявани от отделни автори, тук Хитлер, Сталин, Чърчил и Рузвелт са показани в човешкия им образ - с всичките им недостатъци, страхове, грешки и странности. Разбира се, най-ценното в трудовете на Рийс са многобройните интервюта и сведения, които сам успява да събере, работейки по известните си документални филми. Те снабдяват книгите му с една по-земна перспектива, която липсва в стандартните учебници, фиксирани върху висшата политика. Силно препоръчвам, ако не Ви се чете цялата книга, то поне да отгърнете на Послеслова (аз лично го прочетох няколко пъти), където Рийс дава мнението си за съвременните спорове относно сравнимостта между нацизма и съветския комунизъм. Кой е по-лош? Кой е избил повече хора? Има ли значение мотивът за избиването на определено количество хора? Или пък изобщо задаването на подобен род въпроси е изначално неправилно?
Книгата не е паралелна биография и това е подчертано още в увода. С други думи, тук няма да прочетете какво се е случвало с двамата протагонисти ден след ден от раждането до смъртта им. Замисълът на Рийс е друг, а именно - да представи връзката между двата режима, начело с Хитлер и Сталин, непосредствено преди и по време на войната помежду им. На много места в книгата Хитлер и Сталин не са централни фигури, но Рийс подчертава, че сянката им тегне над всичко случило се в периода 1939 - 1941 г. Историята на Втората световна война не се свежда до две личности, но режимите, върху които стоят, са така конструирани, че тяхната воля пряко или непряко оказва значителен ефект върху хода на събитията. По-ценно от огромното количество фактология, за мен лично, бяха анализите на Рийс, които не пощадиха с критичността си нито един от участниците във войната. Обожествявани от отделни автори, тук Хитлер, Сталин, Чърчил и Рузвелт са показани в човешкия им образ - с всичките им недостатъци, страхове, грешки и странности. Разбира се, най-ценното в трудовете на Рийс са многобройните интервюта и сведения, които сам успява да събере, работейки по известните си документални филми. Те снабдяват книгите му с една по-земна перспектива, която липсва в стандартните учебници, фиксирани върху висшата политика. Силно препоръчвам, ако не Ви се чете цялата книга, то поне да отгърнете на Послеслова (аз лично го прочетох няколко пъти), където Рийс дава мнението си за съвременните спорове относно сравнимостта между нацизма и съветския комунизъм. Кой е по-лош? Кой е избил повече хора? Има ли значение мотивът за избиването на определено количество хора? Или пък изобщо задаването на подобен род въпроси е изначално неправилно?
July 1, 2022
Сукупність сучасних вкидів та тенденції перекручувати історію, на свою користь, викликала необхідність розібратися у темі Другої світової.
Ця книжка впоралася з цим завданням на сто відсотків.
Main point цієї праці — порівняння Сталіна та Гітлера, двох диктаторських режимів. Але разом з порівнянням автор розбирає дії другорядних персонажів цієї історії, конференції, угоди, пакти. Найважливіше те (і що мене найбільше зачепило), що автор аналізує два режими з точки зору звичайних цивільних людей, які жили у часи двох диктаторів.
Книга Лоуренса Ріса може навернути вас на флешбеки, оскільки іронія циклічності історії тут спостерігається постійно.
Є одне єдине але (воно маленьке): автор під кінець наводить цифри, правдивість яких важко довести на практиці. Тому кінцеве порівняння можна поставити під сумнів.
Загалом, це дуже вагома та інформативна праця, яку хочеться читати й читати.
Ця книжка впоралася з цим завданням на сто відсотків.
Main point цієї праці — порівняння Сталіна та Гітлера, двох диктаторських режимів. Але разом з порівнянням автор розбирає дії другорядних персонажів цієї історії, конференції, угоди, пакти. Найважливіше те (і що мене найбільше зачепило), що автор аналізує два режими з точки зору звичайних цивільних людей, які жили у часи двох диктаторів.
Книга Лоуренса Ріса може навернути вас на флешбеки, оскільки іронія циклічності історії тут спостерігається постійно.
Є одне єдине але (воно маленьке): автор під кінець наводить цифри, правдивість яких важко довести на практиці. Тому кінцеве порівняння можна поставити під сумнів.
Загалом, це дуже вагома та інформативна праця, яку хочеться читати й читати.
March 13, 2021
Я в захваті від цієї книжки. Історична книжка яку я випадково купив через гарну обкладинку і верстку і від якої неможливо відірватись вже з першої сторніки.
Хоча всі події давно відомі і я про них чув вже багато розів, читати про них тут було дуже цікаво. Цікаво було в першу чергу через те що автор послідовно описує події з двох точок зору Гітлеру і Сталіна з наявною на той час кількістю інформації, цей підхід багато пояснює як думали ці люди і чому були прийняті ті чи інші рішення
Хоча всі події давно відомі і я про них чув вже багато розів, читати про них тут було дуже цікаво. Цікаво було в першу чергу через те що автор послідовно описує події з двох точок зору Гітлеру і Сталіна з наявною на той час кількістю інформації, цей підхід багато пояснює як думали ці люди і чому були прийняті ті чи інші рішення
July 26, 2021
Історія дуже цікава наука, і Гітлер і Сталін відіграли в ній велику роль. Один з моїх кумирів у світовій історії - Вінстон Черчиль. Хоча книга зовсім не про нього, любов до історії у мене почалась з книги «Фактор Черчилля» Б. Джонсона.
Постать Гітлера не є для мене авторитетною. Зазначаючи його злочини, цікаво дізнатись мотиви і підґрунтя його вчинків. Одружився він лише наприкінці життя. А саме життя закінчив самогубством. У Гітлера був живий характер, він був запальним оратором. Найбільше він боявся замаху на себе. Він ставив дуже амбіційні цілі перед підлеглими, але не мав конкретних кроків для їх досягнення.
Сталін це така закрита особистість, яка ще й була оповита ореолом таємничості. Його й досі шанують у Росії. Його злочини були спрямовані проти радянського народу. За кількістю спричинених ним смертей його можна порівняти з Гітлером.
Важко сказати, хто мені не подобається більше - Гітлер чи Сталін. Напевно більше Сталін, треба ж стільки шкоди рідному народу заподіяти. Тим більше моїм рідним він теж заподіяв - мої прадідусь і прабабуся були розкулачені.
Постать Гітлера не є для мене авторитетною. Зазначаючи його злочини, цікаво дізнатись мотиви і підґрунтя його вчинків. Одружився він лише наприкінці життя. А саме життя закінчив самогубством. У Гітлера був живий характер, він був запальним оратором. Найбільше він боявся замаху на себе. Він ставив дуже амбіційні цілі перед підлеглими, але не мав конкретних кроків для їх досягнення.
Сталін це така закрита особистість, яка ще й була оповита ореолом таємничості. Його й досі шанують у Росії. Його злочини були спрямовані проти радянського народу. За кількістю спричинених ним смертей його можна порівняти з Гітлером.
Важко сказати, хто мені не подобається більше - Гітлер чи Сталін. Напевно більше Сталін, треба ж стільки шкоди рідному народу заподіяти. Тим більше моїм рідним він теж заподіяв - мої прадідусь і прабабуся були розкулачені.
September 7, 2021
An 18 and a half hour unabridged audiobook.
This is a very nicely put together comparison of Hitler and Stalin. How were their diplomatic and leadership styles similar, and how they differed.How they treated generals they were happy or upset with, etc.
The way Stalin played the other Western Allies to get whatever he wanted and to avoid discussions about things he didn't want to hear is masterfully explained as.
I enjoyed this book very much.
This is a very nicely put together comparison of Hitler and Stalin. How were their diplomatic and leadership styles similar, and how they differed.How they treated generals they were happy or upset with, etc.
The way Stalin played the other Western Allies to get whatever he wanted and to avoid discussions about things he didn't want to hear is masterfully explained as.
I enjoyed this book very much.
December 11, 2021
Починав читати з упевненістю, що мене зараз тупо закидають купою фактів сухою академічною мовою, але цього не сталося. Так, тут викладені загальновідомі факти про війну і двох тиранів та відірватися від книги майже неможливо. Тебе занурюють у ті події і складається враження ніби ти знаходишся в їх епіцентрі та приймаєш участь у політичних рішеннях того часу. Це мені коштувало декількох нічних кошмарів протягом тижня та воно того варте. На жаль, додаткового жаху додає те, що зараз подібний сценарій може повторитися і уроки минулого для багатьох європейських країн вже давно забуті.
January 11, 2021
You can tell that Rees is a master of writing historical works about Hitler and Stalin. The detail is fantastic and thought provoking. Although the political narrative of World War Two is included, this is done in a way which blends in comparison about Hitler and Stalin. This makes it different to an overview of World War Two. That being said, I did occasionally feel that less context was required and more analysis between the two protagonists. I guess this will depend on your prior knowledge of the subject. However, it is the discussion about which individual was worse in terms of being responsible for the mass murder of millions of people which Rees outlines the best. The book has certainly added something to my perspective of the topic.
TLDR: Although it is a political narrative of WW2, the comparison between Hitler and Stalin is refreshing.
TLDR: Although it is a political narrative of WW2, the comparison between Hitler and Stalin is refreshing.
January 27, 2022
Це дуже мілітарне читання, але саме ця книга дала мені повну картину усього, що я хотіла дізнатися про війну і цих двох жалюгідних людей, які забрали життя мільйонів.
June 3, 2022
Дуже актуальною виявилася ця книга.
Жахливо, що читаючи працю про історичні події ледь не сторічної давнини, явно бачиш в ній події сьогоднішні. Як виявилося, не всіх історія здатна чомусь навчити...
Жахливо, що читаючи працю про історичні події ледь не сторічної давнини, явно бачиш в ній події сьогоднішні. Як виявилося, не всіх історія здатна чомусь навчити...
October 31, 2025
Фундаментален труд, разкриващ ни отблизо и в детайли случилото се през Втората световна война.
Изключително много ми допадна сравнителният метод, който е използван при изграждането на образите на "двамата тирани". Хитлер и Сталин са с коренно различни характери и по този начин успях наистина да разбера разликите в начина им на мислене.
Фокусът само върху тези две държави и техните лидери (с малки изключения) сякаш намалява мащабите на всичко случващо се тогава, но пък дава една реална представа на зверствата по това време в Германия и Русия.
Изключително много ми допадна сравнителният метод, който е използван при изграждането на образите на "двамата тирани". Хитлер и Сталин са с коренно различни характери и по този начин успях наистина да разбера разликите в начина им на мислене.
Фокусът само върху тези две държави и техните лидери (с малки изключения) сякаш намалява мащабите на всичко случващо се тогава, но пък дава една реална представа на зверствата по това време в Германия и Русия.
August 18, 2020
Not since Bullock's groundbreaking dual Hitler and Stalin biography has there been such a thorough comparative dissection of two of the deadliest despots of the 20th century. While Bullock took a biographical and lifelong approach, Rees focuses on the years of WWII. He studies the letters, documents and reports of both dictators' friends and colleagues who observed as each of these men reacted and responded to the events of war, Solidly researched and very well written, this book is a new classic.
#netgalley
#netgalley
November 1, 2020
Award-winning historian Laurence Rees plumbs the depths of Hitler and Stalin's vicious regimes, and shows the extent to which they brutalized the world around them. Two 20th century tyrants stand apart from all the rest in terms of their ruthlessness and the degree to which they changed the world around them. Briefly allies during World War II, Adolph Hitler and Josef Stalin then tried to exterminate each other in sweeping campaigns unlike anything the modern world had ever seen, affecting soldiers and civilians alike. Millions of miles of Eastern Europe were ruined in their fight to the death, millions of lives sacrificed.
Laurence Rees has met more people who had direct experience of working for Hitler and Stalin than any other historian. Using their evidence he has pieced together a compelling comparative portrait of evil, in which idealism is polluted by bloody pragmatism, and human suffering is used casually as a political tool. It's a jaw-dropping description of two regimes stripped of moral anchors and doomed to destroy each other, and those caught up in the vicious magnetism of their leadership. This is a fascinating, accessible deep-dive into Hitler and Stalin’s crimes against humanity and it's clear Rees has extensively researched this area. I learned many new things as it's such an informative book and Rees writes with passion and nuance. Many thanks to Viking for an ARC.
Laurence Rees has met more people who had direct experience of working for Hitler and Stalin than any other historian. Using their evidence he has pieced together a compelling comparative portrait of evil, in which idealism is polluted by bloody pragmatism, and human suffering is used casually as a political tool. It's a jaw-dropping description of two regimes stripped of moral anchors and doomed to destroy each other, and those caught up in the vicious magnetism of their leadership. This is a fascinating, accessible deep-dive into Hitler and Stalin’s crimes against humanity and it's clear Rees has extensively researched this area. I learned many new things as it's such an informative book and Rees writes with passion and nuance. Many thanks to Viking for an ARC.
June 21, 2022
Якщо вас мучить питання "як так сталось, що у нас війна?", прочитайте цю книгу, і все одразу стане на свої місця. Тирани не безсмертні і з часом таки й помирають, але їхні методи й цілі залишаються надовго...
August 23, 2022
«Урешті-решт об‘єднувала Гітлера й Сталіна готовність убивати мільйони людей на шляху до своїх мрій»
⠀
Ця книжка - це документальна, дуже ґрунтовна робота автора. Для її написання він протягом 30 років розпитував різних людей про спогади щодо подій під час Другої світової війни.
⠀
Лоренс Ріс аналізує, чому за двома найбільш відомими тиранами 20 століття йшли мільйони людей, чому й досі, зокрема в росії, до Сталіна таке неоднозначне ставлення, чому через мрії двох людей загинуло стільки людей та які взагалі злочини на рахунку цих тиранів.
⠀
І Гітлер, і Сталін причетні до смертей мільйонів людей, які загинули й під час Другої світової війни, й уже після її звершення. Автор у книзі аналізує ці дві постаті в часи з 1939 року й до смертей тиранів. Його книга базується на документах та свідченнях солдатів Червоної армії, вермахту, цивільного населення, людей, що перебували в найближчому оточенні Сталіна та Гітлера. Загалом у книзі використано понад 1200 джерел. Я навіть не уявляю, яку титанічну роботу провів автор, щоб створити цю книжку.
⠀
Я ввжаю, що її повинен прочитати кожен. Вона дуже доступно розповідає про всі події Другої світової війни, про страждання людей, про вбивства, про Голодомор, Голокост, про депортації, про ґвалтування, пограбування, бомбардування й усі наслідки, які спричинили апетити Гітлера та Сталіна.
⠀
Через те, що тут багато спогадів людей, цитат і не так багато дат і імен інформація сприймається легко. Немає відчуття, що читаєш підручник з історї. Не треба боятися, що тут будуть сухі факти, тут купа історій, які ранять, які доводять до сліз, жахають. Ця книжка відкрила мені очі на багато подій та на різних людей, на те, що відбувалось тоді.
⠀
Страшно, бо дуже багато з того всього я могла перекласти на нашу реальність. Я бачила в Гітлера путіна, я бачила в Сталіна путіна. Я бачила в німецьких солдатах росіян, я бачила в радянських соладатах росіян. Це лякає.
⠀
Не знаю, як усе може повторюватися, коли ми вже маємо такий страшний досвід
⠀
Ця книжка - це документальна, дуже ґрунтовна робота автора. Для її написання він протягом 30 років розпитував різних людей про спогади щодо подій під час Другої світової війни.
⠀
Лоренс Ріс аналізує, чому за двома найбільш відомими тиранами 20 століття йшли мільйони людей, чому й досі, зокрема в росії, до Сталіна таке неоднозначне ставлення, чому через мрії двох людей загинуло стільки людей та які взагалі злочини на рахунку цих тиранів.
⠀
І Гітлер, і Сталін причетні до смертей мільйонів людей, які загинули й під час Другої світової війни, й уже після її звершення. Автор у книзі аналізує ці дві постаті в часи з 1939 року й до смертей тиранів. Його книга базується на документах та свідченнях солдатів Червоної армії, вермахту, цивільного населення, людей, що перебували в найближчому оточенні Сталіна та Гітлера. Загалом у книзі використано понад 1200 джерел. Я навіть не уявляю, яку титанічну роботу провів автор, щоб створити цю книжку.
⠀
Я ввжаю, що її повинен прочитати кожен. Вона дуже доступно розповідає про всі події Другої світової війни, про страждання людей, про вбивства, про Голодомор, Голокост, про депортації, про ґвалтування, пограбування, бомбардування й усі наслідки, які спричинили апетити Гітлера та Сталіна.
⠀
Через те, що тут багато спогадів людей, цитат і не так багато дат і імен інформація сприймається легко. Немає відчуття, що читаєш підручник з історї. Не треба боятися, що тут будуть сухі факти, тут купа історій, які ранять, які доводять до сліз, жахають. Ця книжка відкрила мені очі на багато подій та на різних людей, на те, що відбувалось тоді.
⠀
Страшно, бо дуже багато з того всього я могла перекласти на нашу реальність. Я бачила в Гітлера путіна, я бачила в Сталіна путіна. Я бачила в німецьких солдатах росіян, я бачила в радянських соладатах росіян. Це лякає.
⠀
Не знаю, як усе може повторюватися, коли ми вже маємо такий страшний досвід
September 12, 2024
Given the exhaustive volume of World War II publications available for history buffs to peruse, it does beg the question of whether it’s worth reading yet another depiction of the war’s two main protagonists in Laurence Rees’s Hitler and Stalin: The Tyrants and The Second World War.
My unequivocal opinion? Yes! The story itself is nothing new for those familiar with the Ribbentrop Pact and its cruel implications and inevitable (yet unexpectedly early) betrayal by Hitler, thus leading to a war which only initially only seemed to involve Hitler vs. Europe, transforming into a war involving Hitler vs. Europe vs. the former USSR. However, it does give readers an excellent study in similarities between Hitler and Stalin, especially at the macro-level.
While Hitler undoubtedly carries history’s title as the most tyrannical and cruel dictator, especially of the 20th century, it is not enough to say this without comparing Stalin’s own atrocities (over a much lengthier period in power) as well as illustrating just how similar the two dictators used propaganda, famines, mass killing - and other methods strikingly similar to one another to enforce their brutal policies, as Rees explains in such detail.
Rees talks to all different types of personalities: former politicians, diplomats, soldiers, ex-Nazis, ex-Communists, and ordinary German and Russian citizens to get their opinions on the two men, and what was myth, what was reality, and if they ever wavered in their support at the time of war, or if that only came with the benefit of decades of hindsight (some don’t regret fighting for Germany and the former USSR even up to the time of these interviews, which I’m guessing were from the early 2000s to mid 2010s? Not sure if the dates are specified in the text or only in the notes).
Hitler held utopian dreams of a “pure” Aryan, Germanic state which would come to incorporate the largest and strongest empire in Europe, made up of this population (while “undesirables” would be relocated elsewhere). He loathed communism and was seen more on the far-right spectrum of politics, as a nationalist fascist. Stalin - for the most part - paid much less attention to race and more to the nationalization of state institutions.
Hitler won over supporters and his inner circle by lengthy orations and charisma; Stalin ruled by his blunt and sharp observational skills, but mainly through fear and intimidation of those closest to him. Neither man truly had “friends”, but more people seemed to be impacted by Hitler’s grand visions and delusions while those around Stalin were certainly more frightened he’d suspect them of being disloyal and have them shot.
As the book states in the chapter covering Mass Killing:
”There is also an apparent paradox in the tyrants’ involvement in the killings. While Stalin did not talk much about his intentions towards the groups he wanted to target, and Hitler talked a great deal, the Soviet leader is the one who left a paper trail of guilt behind him. It’s easy to prove that he was a war criminal. We know he met with Beria and authorized the punishment deportation of a variety of different ethnic groups. Yet it is much harder – though still possible – to prove Hitler’s responsibility for the Holocaust.
However, if you understand the different natures of the regimes and the contrasting personalities of the two leaders, this apparent paradox disappears. Hitler did not need to create a paper trail of written orders for the Holocaust, precisely because he spoke so much about his desire to see the Jews exterminated. It made complete sense to those beneath him that by killing the Jews they were fulfilling their Führer’s vision. They didn’t need to see a series of legal documents signed by their head of state authorizing the murders. But because Stalin did not speak so extensively in public about his plans and ‘visions’, those who supported him could never be certain that they were following his precise wishes without seeing his commands in writing.”
The investigation into their parallel lives covering the period of 1939-1945 only demonstrates that despite the two dictators having near polar opposite personalities, holding distinctly opposite ideologies, and desiring different end goals - when the arbitrary loss of human life proves to be too great, it’s a mistake to believe they’re anything other than two sides of the same coin.
It also provides rather unique insights into Roosevelt and Churchill - the communications (and deceptions) between them - along with their personal insights into Stalin. Both men badly misread Stalin, with Roosevelt constantly asserting to Churchill that Stalin “liked him better.” Roosevelt:
”prided himself on his ability to ‘handle’ people, and in order to ‘handle’ Stalin he needed to know what sort of man he was.”
But Stalin wasn’t one for bonding with anyone: no matter how much a particular person felt they had ‘clicked’ with the former leader, the same could not be said of any bond felt by Stalin. He was more of a machine than a man, getting straight to the point and ignoring pleasantries, as well as surely dismissing emotional pleas from either Roosevelt or Churchill as needlessly superfluous.
Only one member of the British delegation seemed to correctly assess Stalin’s personality and leadership style in those times: Sir Alan Brooke, Chief of the Imperial General Staff, who was:
”immediately impressed by his astuteness, and his crafty cleverness. He is a realist, with little flattery about him, and not looking for much flattery either.” He also spotted the vast character differences between Stalin and Churchill, stating, “the two leaders, Churchill and Stalin, are poles apart as human beings… Stalin is a realist if ever there was one, facts only count with him… but he is ready to face facts even when unpleasant. Winston, on the other hand, never seems anxious to face an unpleasantness until forced to do so. He appealed to sentiments in Stalin which do not I think exist there.”
Indeed as you’ve come to this conclusion undoubtedly on your own by now, it’s impossible to disagree with Rees when he states that Brooke most ‘astutely summed up Stalin’ with ”that last sentence being one of the most perceptive remarks ever written about the relationship between Stalin and the other western leaders. Both Churchill and Roosevelt would indeed persist in the years to come in trying to appeal to sentiments which simply did not exist in Stalin.”
I personally recommend it as a fascinating read and study of two of history’s most notorious men. To reiterate, much of the material will likely be known to those with a moderate degree of knowledge about WWII. It’s up to you to decide if you’d like to read (what I believe) to be a brilliant study in comparisons and contrasts, or whether you feel you have enough of your own understanding to justify reading an additional analysis. 4 1/2 stars, rounded up.
My unequivocal opinion? Yes! The story itself is nothing new for those familiar with the Ribbentrop Pact and its cruel implications and inevitable (yet unexpectedly early) betrayal by Hitler, thus leading to a war which only initially only seemed to involve Hitler vs. Europe, transforming into a war involving Hitler vs. Europe vs. the former USSR. However, it does give readers an excellent study in similarities between Hitler and Stalin, especially at the macro-level.
While Hitler undoubtedly carries history’s title as the most tyrannical and cruel dictator, especially of the 20th century, it is not enough to say this without comparing Stalin’s own atrocities (over a much lengthier period in power) as well as illustrating just how similar the two dictators used propaganda, famines, mass killing - and other methods strikingly similar to one another to enforce their brutal policies, as Rees explains in such detail.
Rees talks to all different types of personalities: former politicians, diplomats, soldiers, ex-Nazis, ex-Communists, and ordinary German and Russian citizens to get their opinions on the two men, and what was myth, what was reality, and if they ever wavered in their support at the time of war, or if that only came with the benefit of decades of hindsight (some don’t regret fighting for Germany and the former USSR even up to the time of these interviews, which I’m guessing were from the early 2000s to mid 2010s? Not sure if the dates are specified in the text or only in the notes).
Hitler held utopian dreams of a “pure” Aryan, Germanic state which would come to incorporate the largest and strongest empire in Europe, made up of this population (while “undesirables” would be relocated elsewhere). He loathed communism and was seen more on the far-right spectrum of politics, as a nationalist fascist. Stalin - for the most part - paid much less attention to race and more to the nationalization of state institutions.
Hitler won over supporters and his inner circle by lengthy orations and charisma; Stalin ruled by his blunt and sharp observational skills, but mainly through fear and intimidation of those closest to him. Neither man truly had “friends”, but more people seemed to be impacted by Hitler’s grand visions and delusions while those around Stalin were certainly more frightened he’d suspect them of being disloyal and have them shot.
As the book states in the chapter covering Mass Killing:
”There is also an apparent paradox in the tyrants’ involvement in the killings. While Stalin did not talk much about his intentions towards the groups he wanted to target, and Hitler talked a great deal, the Soviet leader is the one who left a paper trail of guilt behind him. It’s easy to prove that he was a war criminal. We know he met with Beria and authorized the punishment deportation of a variety of different ethnic groups. Yet it is much harder – though still possible – to prove Hitler’s responsibility for the Holocaust.
However, if you understand the different natures of the regimes and the contrasting personalities of the two leaders, this apparent paradox disappears. Hitler did not need to create a paper trail of written orders for the Holocaust, precisely because he spoke so much about his desire to see the Jews exterminated. It made complete sense to those beneath him that by killing the Jews they were fulfilling their Führer’s vision. They didn’t need to see a series of legal documents signed by their head of state authorizing the murders. But because Stalin did not speak so extensively in public about his plans and ‘visions’, those who supported him could never be certain that they were following his precise wishes without seeing his commands in writing.”
The investigation into their parallel lives covering the period of 1939-1945 only demonstrates that despite the two dictators having near polar opposite personalities, holding distinctly opposite ideologies, and desiring different end goals - when the arbitrary loss of human life proves to be too great, it’s a mistake to believe they’re anything other than two sides of the same coin.
It also provides rather unique insights into Roosevelt and Churchill - the communications (and deceptions) between them - along with their personal insights into Stalin. Both men badly misread Stalin, with Roosevelt constantly asserting to Churchill that Stalin “liked him better.” Roosevelt:
”prided himself on his ability to ‘handle’ people, and in order to ‘handle’ Stalin he needed to know what sort of man he was.”
But Stalin wasn’t one for bonding with anyone: no matter how much a particular person felt they had ‘clicked’ with the former leader, the same could not be said of any bond felt by Stalin. He was more of a machine than a man, getting straight to the point and ignoring pleasantries, as well as surely dismissing emotional pleas from either Roosevelt or Churchill as needlessly superfluous.
Only one member of the British delegation seemed to correctly assess Stalin’s personality and leadership style in those times: Sir Alan Brooke, Chief of the Imperial General Staff, who was:
”immediately impressed by his astuteness, and his crafty cleverness. He is a realist, with little flattery about him, and not looking for much flattery either.” He also spotted the vast character differences between Stalin and Churchill, stating, “the two leaders, Churchill and Stalin, are poles apart as human beings… Stalin is a realist if ever there was one, facts only count with him… but he is ready to face facts even when unpleasant. Winston, on the other hand, never seems anxious to face an unpleasantness until forced to do so. He appealed to sentiments in Stalin which do not I think exist there.”
Indeed as you’ve come to this conclusion undoubtedly on your own by now, it’s impossible to disagree with Rees when he states that Brooke most ‘astutely summed up Stalin’ with ”that last sentence being one of the most perceptive remarks ever written about the relationship between Stalin and the other western leaders. Both Churchill and Roosevelt would indeed persist in the years to come in trying to appeal to sentiments which simply did not exist in Stalin.”
I personally recommend it as a fascinating read and study of two of history’s most notorious men. To reiterate, much of the material will likely be known to those with a moderate degree of knowledge about WWII. It’s up to you to decide if you’d like to read (what I believe) to be a brilliant study in comparisons and contrasts, or whether you feel you have enough of your own understanding to justify reading an additional analysis. 4 1/2 stars, rounded up.
July 2, 2024
«Зброя Сталіна ефективніша за «принципи» Черчиля» – так можна підсумувати зміст книжки. Якими б демократичними і чудовими не були цінності вільного західного світу вони програють тоталітаризму, якого озброїли власноруч.
Починав читати ще рік або два тому і закинув, бо було складно уявити і прийняти реальність, в якій колись напишуть книгу з подібними мапами, стілками та підконтрольними територіями про війну, яка триває зараз. Тоді було складно абстрагуватись від сьогодення і поринути в ключові протистояння другої світової війни. Зараз, коли менш гостро сприймається дійсність, в якій загроза нікуди не зникла, зʼявився ресурс на більш-менш усвідомлене читання історичного нон-фікшину такого формату.
«…або, як варіант, вів далі Сталін, це відбувається через відмову від ідеї «колективної безпеки» на користь «нейтралітету» — політики, яка лише допомагає «агресорам творити свою чорну справу»». От чесно, частково зрозумів чому у світі захоплюються Сталіним. Його маніпуляції, протискання власних інтересів та поведінка з західними лідерами можуть легко захопити тих, у кого нема вакцини від комунізму у вигляді історичного досвіду окупації радянськими військами. Як би ми не оцінювали його особистість зараз, ці слова є актуальними досі.
«Нацисти були змушені змінити політику перед лицем публічних протестів». Здивувало те, що в Німеччині, де Гітлер контролював суд, військо та закон, протести проти заборони релігії мали вагу, виникає питання, чи могли існувати табори смерті, якби німці масово протестували проти вбиств.
«Журналісти Wall Street Journal пішли ще далі й приблизно в той самий час написали: «Американський народ розуміє, що головна відмінність між паном Гітлером і паном Сталіним у розмірі їхніх вусів»». Виникає питання, куди зникло це усвідомлення, яким чином стало можливим те, що комунізм російського зразка став одним із бажаних устроїв успішної держави.
«Якщо «лінія Керзона» стане новим кордоном, тоді після перемоги у війні цим солдатам не буде куди повертатися, оскільки їхні домівки будуть уже не в Польщі. Тож вийде, що вони билися (й гинули) за примарне майбутне. Навіть перемога не поверне їм батьківщини» Книжка дозволила також переоцінити історичний досвід поляків, які боролись і зазнали поразки.
Складно прийняти ідею того, що подібна доля може чекати на Україну, різниця в тому, що наші кордони нема куди сунути на захід.
Починав читати ще рік або два тому і закинув, бо було складно уявити і прийняти реальність, в якій колись напишуть книгу з подібними мапами, стілками та підконтрольними територіями про війну, яка триває зараз. Тоді було складно абстрагуватись від сьогодення і поринути в ключові протистояння другої світової війни. Зараз, коли менш гостро сприймається дійсність, в якій загроза нікуди не зникла, зʼявився ресурс на більш-менш усвідомлене читання історичного нон-фікшину такого формату.
«…або, як варіант, вів далі Сталін, це відбувається через відмову від ідеї «колективної безпеки» на користь «нейтралітету» — політики, яка лише допомагає «агресорам творити свою чорну справу»». От чесно, частково зрозумів чому у світі захоплюються Сталіним. Його маніпуляції, протискання власних інтересів та поведінка з західними лідерами можуть легко захопити тих, у кого нема вакцини від комунізму у вигляді історичного досвіду окупації радянськими військами. Як би ми не оцінювали його особистість зараз, ці слова є актуальними досі.
«Нацисти були змушені змінити політику перед лицем публічних протестів». Здивувало те, що в Німеччині, де Гітлер контролював суд, військо та закон, протести проти заборони релігії мали вагу, виникає питання, чи могли існувати табори смерті, якби німці масово протестували проти вбиств.
«Журналісти Wall Street Journal пішли ще далі й приблизно в той самий час написали: «Американський народ розуміє, що головна відмінність між паном Гітлером і паном Сталіним у розмірі їхніх вусів»». Виникає питання, куди зникло це усвідомлення, яким чином стало можливим те, що комунізм російського зразка став одним із бажаних устроїв успішної держави.
«Якщо «лінія Керзона» стане новим кордоном, тоді після перемоги у війні цим солдатам не буде куди повертатися, оскільки їхні домівки будуть уже не в Польщі. Тож вийде, що вони билися (й гинули) за примарне майбутне. Навіть перемога не поверне їм батьківщини» Книжка дозволила також переоцінити історичний досвід поляків, які боролись і зазнали поразки.
Складно прийняти ідею того, що подібна доля може чекати на Україну, різниця в тому, що наші кордони нема куди сунути на захід.
December 11, 2023
Завдяки радянським фільмам про війну у мене в дитинстві сформувалось враження, що напад нацистської Німеччини був раптовим жахом для всіх європейців, в єдиному пориві світ повстав проти «фашистской сіли тьомної» і переміг, визволивши вдячні країни Європи.
Коли ж я почала читати дослідження, мемуари та розслідування, присвячені цій темі, наївна картина зламалась. І я навіть не про те, що радянський союз почав другу світову разом з гітлерівською Німеччиною. А про те, наскільки хиткою і непевною була співпраця союзників, як вони важко домовлялись і постійно підозрювали один одного у можливій зраді, як довго розхитувалась Америка, наскільки вірогідною була мирна угода між Британією і Німеччиною. Скільки грандіозних програшів і падінь було в перші роки війни для союзників (я вже якось згадувала, що Британії напередодні Бліца шановна американська преса давала три дні до падіння, як і Києву два роки тому. І що в Америці проходили протести проти допомоги, типу «війна з Гітлером це не наша війна»).
Сталін взагалі виглядає таким бездарним у військовій справі, звичайним дурнем, що не зважаючи на заперечення командирів сотні тисяч своїх солдат знищив власною недоумкуватістю, що дивно, як вдалось це криваве опудало закутати у побєдобєсну велич.
Але і поведінка європейців теж відрізняється від героїчної кіношної. Ось, наприклад, у звіті союзників вже після висадки в Нормандії йдеться про те, що місцеві з недовірою поставились до Шарля де Голля. Люди намагались вижити у запеклих боях між своїми і німцями і не надто прагнули карати режим Віші. «А селяни, навіть після визволення, радше готові продавати своє масло німцям, які відступають, ніж нашим солдатам, до яких вони ставляться з недовірою.»
Мені здається дуже важливо це знати, бо до українців чомусь постійно підходять з якимись ідеалізованими мірками, так наче наш народ має бути кращим за інші, щоб отримати те, що інші європейські народи і так мають - право існувати у свої незалежній країні.
Ну і заодно ще раз пораджу прочитати книгу Лоренса Ріса «Гітлер і Сталін. Тирани і Друга світова війна». Вона є і на абуку в гарній начитці Михайла Войчука.
Коли ж я почала читати дослідження, мемуари та розслідування, присвячені цій темі, наївна картина зламалась. І я навіть не про те, що радянський союз почав другу світову разом з гітлерівською Німеччиною. А про те, наскільки хиткою і непевною була співпраця союзників, як вони важко домовлялись і постійно підозрювали один одного у можливій зраді, як довго розхитувалась Америка, наскільки вірогідною була мирна угода між Британією і Німеччиною. Скільки грандіозних програшів і падінь було в перші роки війни для союзників (я вже якось згадувала, що Британії напередодні Бліца шановна американська преса давала три дні до падіння, як і Києву два роки тому. І що в Америці проходили протести проти допомоги, типу «війна з Гітлером це не наша війна»).
Сталін взагалі виглядає таким бездарним у військовій справі, звичайним дурнем, що не зважаючи на заперечення командирів сотні тисяч своїх солдат знищив власною недоумкуватістю, що дивно, як вдалось це криваве опудало закутати у побєдобєсну велич.
Але і поведінка європейців теж відрізняється від героїчної кіношної. Ось, наприклад, у звіті союзників вже після висадки в Нормандії йдеться про те, що місцеві з недовірою поставились до Шарля де Голля. Люди намагались вижити у запеклих боях між своїми і німцями і не надто прагнули карати режим Віші. «А селяни, навіть після визволення, радше готові продавати своє масло німцям, які відступають, ніж нашим солдатам, до яких вони ставляться з недовірою.»
Мені здається дуже важливо це знати, бо до українців чомусь постійно підходять з якимись ідеалізованими мірками, так наче наш народ має бути кращим за інші, щоб отримати те, що інші європейські народи і так мають - право існувати у свої незалежній країні.
Ну і заодно ще раз пораджу прочитати книгу Лоренса Ріса «Гітлер і Сталін. Тирани і Друга світова війна». Вона є і на абуку в гарній начитці Михайла Войчука.
July 4, 2022
Чергові докази того, наскільки мерзотними були ці дві персони, показуючи все через призму Другої світової війни.
Цікаве джерело. І хоча в ньому викладено всі основні досить відомі події війни, але деталі і коментарі очевидців зробили текст свіжим, а факти оновленими.
Ну і варто почитати, бо від деяких цитат з’являються мурахи, адже ми переживаємо зараз точнісінько такі ж моменти в історії.
Цікаве джерело. І хоча в ньому викладено всі основні досить відомі події війни, але деталі і коментарі очевидців зробили текст свіжим, а факти оновленими.
Ну і варто почитати, бо від деяких цитат з’являються мурахи, адже ми переживаємо зараз точнісінько такі ж моменти в історії.
May 28, 2022
Надзвичайно цікава й послідовна розповідь історика Лоренса Ріса, який понад 30 років збирав матеріали до цього дослідження. Книга містить порівняльну характеристику біографій обох тиранів в часових межах Другої світової війни. Рекомендую до прочитання, хоча часом буде важко, особливо вражають свідчення людей, які пережили голод і зазнали тортур у концтаборах. Тому будьте морально готові до багатьох сторінок надзвичайно страшних свідчень очевидців подій чи тих, хто пережив жахіття війни й тоталітарних режимів на власному досвіді.
January 15, 2024
This is one of the best books I have ever read about this tragic period. Laurence Rees is able to combine analysis with emotion, and epic scope with human stories. The voices of Red Army soldiers, SS killers, Jewish victims, and survivors of Stalin's massive gulag all come to life in this book. There's so much detail but the human stories never overwhelm the forward flow of the narrative. A book like Russia At War by Alexander Werth could give more detail, but it's harder to follow the big picture. Also, while Hitler's crimes are well known, there are many dark chapters in the story of the Red Army that earlier historians either failed to discover or ignored on purpose. I would recommend this book to all serious scholars of the Holocaust, World War II, or the History of the Soviet Union.
Displaying 1 - 30 of 193 reviews