33.
"Філософська неясність — болюча. Вона відчувається як ганебна. Людина почуває: вона не розуміється на тому, на чому повинна була б розумітися. А втім, це водночас не так. Ми можемо чудово жити як без цих розрізнень, так і не знатися на них."
Друга в моєму житті праця Вітґенштайна нарешті прочитана. Після цієї роботи мені не страшні жодні літературні крокодили. Вітґенштайн, звісно, пояснює свою позицію, але робить це з якоюсь нотою "От є це, але от отАК!!!!!!! А якщо от тАК!!!!! If white here why white no here??!?!!?", "change my mind". Його зауваги — короткі та чіткі — мають вигляд проб розведеної фарби, залишені в стороні, в очікуванні на створення палітри, яка б стала місцем для цих мазків. Я давно нічого не писала в книгах, і рада, що я повернулася в сім'ю. Такою смішною (і насправді влучною, не лише в гумористичному плані) я себе давно не відчувала.
Людвіґ говорить про людей, які бачать, та (колірно)сліпих, кричачи про неспроможність (колірно)сліпих вийти за межі власного досвіду та розмірковуючи про те, чи можуть (колірно)сліпі грати в ті ж мовні ігри, що і люди, які бачать. Також Вітґенштайн підіймає тему концептуалізації кольорів, їхню протяжність та (поза)часовість, кажучи, наприклад, якщо ми визначаємо колір прозорого зеленого скла через приставлення паперу з іншого боку, то в іншому випадку колір зеленого прозорого скла, який ми безпосередньо бачитимемо, коли дивитимемося крізь нього на предмети, буде сумою усіх кольорових плям, які є на склі. В інших місцях Вітґенштайн стверджує, що суть кольору — в середньому арифметичному всіх кольорів, що знаходяться на поверхні тіла. Із зеленим кольором Вітґенштайн взагалі носиться як Г'юм зі своїм відтінком синього. Це далеко не всі темі, підняті в заувагах, і я б зламала собі голову, намагаючись вижати суть кожної в цей відгук, тож закінчу на не менш важливому факті про те, що видавництво "синтеза" неабияк годує: книгу легко гортати (корінець — витвір гімнастичного мистецтва), колір форзацу — бім бом (вибух на фіолетовій фабриці), перекладачка Анна-Марія Котлярова — генійка. Не уявляю, скільки треба мати сил, таланту та знань, аби зробити таку якісну роботу.
324.
"Чи, може, краще сказати: «Враження — не феномен; в те, що Л.В. має враження, —феномен»?"
*Припис: не знаю, самозакохано, самокритично це чи просто геніально*