What do you think?
Rate this book
Найважливіше – наприкінці
«Найважливіше — наприкінці» — новий довгоочікуваний роман Галини Вдовиченко, української письменниці та журналістки.
Чоловік і жінка у стані війни, перемир’я і розчарування, надії та віри. Тридцять п’ять років разом, дорослі діти, складний період життя. Той час, коли нарешті варто зрозуміти, що ж насправді єднало й роз’єднувало цих двох.
Це книжка про вміння прощати і співпереживати, не розмінюватися на дрібниці і бути уважними одне до одного і до себе, цінуючи кожну мить цього несамовито швидкоплинного життя.
Чоловік і жінка у стані війни, перемир’я і розчарування, надії та віри. Тридцять п’ять років разом, дорослі діти, складний період життя. Той час, коли нарешті варто зрозуміти, що ж насправді єднало й роз’єднувало цих двох.
Це книжка про вміння прощати і співпереживати, не розмінюватися на дрібниці і бути уважними одне до одного і до себе, цінуючи кожну мить цього несамовито швидкоплинного життя.
- GenresUkrainian Literature
336 pages, Kindle Edition
First published September 1, 2019
2 people are currently reading
106 people want to read
About the author
Галина Вдовиченко
48 books22 followersГали́на Костянти́нівна Вдовиче́нко (*народилась21 червня 1959, Кольський півострів) — українська журналістка та письменниця у 1959 році на Кольському півострові за Полярним колом. У дитинстві разом з родиною часто переїжджала з місця на місце. Навчалась у школах Івано-Франківська, Надвірної, Рави-Руської, Москви, постійно бували у бабусі з дідом у селі Отинія Коломийського району Івано-Франківської області, на батьківщині батька. Закінчила філологічний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка.
Живе у Львові.Працює заступником головного редактора щоденної газети «Високий Замок». Має доньку та сина.
Галина Вдовиченко дебютувала у 2008 році - з романом «Пів’яблука», який вийшов у видавництві «Нора-Друк» (Київ) і став лідером продажів на стенді видавництва під час роботи Львівського Форуму видавців-2008. Перший тираж книжки розійшовся протягом місяця.
Відзнаки:
- Спеціальна відзнака конкурсу «Коронація слова-2008» «Вибір видавців» (перша в історії конкурсу) - за роман «Пів’яблука».
- Диплом «Дебют 2008 року» у номінації «Кращий автор» від книготоргової мережі ЕМПІК
- 2-е місце у конкурсі «Найкраща українська книга-2009» за версією читачів та журі тижневика «Кореспондент» (роман «Пів’яблука»).
- Роман «Замок Гербуртів» (Тамдевін») отримав 1-шу премію у номінації «романи» на Всеукраїнському конкурсі романів, п’єс та кіносценаріїв «Коронація слова»-2009.
- Спеціальна відзнака «Гранд-Коронація слова» (роман «Хто такий Ігор?»).
- Перше місце у номінації «Оригінально оформлене та проілюстроване видання» на Міжнародному дитячому фестивалі у Львові (травень 2011), відзнака «Книжкового Левеня» (казкова повість «Мишкові миші»).
- 2-е місце у номінації «Світ дитинства» та 3-є місце у номінації «Мистецтво друку» у національному конкурсі «Краща книга України» (2011), засновник - Держкомтелерадіо України (казкова повість «Мишкові миші»).
- Короткий список Літературної премії Бі-бі-сі-2011. Роман «Бора» - у п’ятірці фіналістів.
- 1-а премія у номінації «прозові твори для дітей» у Всеукраїнському конкурсі романів, п’єс та кіносценаріїв «Коронація слова»-2012 – за казкову повість «Ліга непарних шкарпеток».
Живе у Львові.Працює заступником головного редактора щоденної газети «Високий Замок». Має доньку та сина.
Галина Вдовиченко дебютувала у 2008 році - з романом «Пів’яблука», який вийшов у видавництві «Нора-Друк» (Київ) і став лідером продажів на стенді видавництва під час роботи Львівського Форуму видавців-2008. Перший тираж книжки розійшовся протягом місяця.
Відзнаки:
- Спеціальна відзнака конкурсу «Коронація слова-2008» «Вибір видавців» (перша в історії конкурсу) - за роман «Пів’яблука».
- Диплом «Дебют 2008 року» у номінації «Кращий автор» від книготоргової мережі ЕМПІК
- 2-е місце у конкурсі «Найкраща українська книга-2009» за версією читачів та журі тижневика «Кореспондент» (роман «Пів’яблука»).
- Роман «Замок Гербуртів» (Тамдевін») отримав 1-шу премію у номінації «романи» на Всеукраїнському конкурсі романів, п’єс та кіносценаріїв «Коронація слова»-2009.
- Спеціальна відзнака «Гранд-Коронація слова» (роман «Хто такий Ігор?»).
- Перше місце у номінації «Оригінально оформлене та проілюстроване видання» на Міжнародному дитячому фестивалі у Львові (травень 2011), відзнака «Книжкового Левеня» (казкова повість «Мишкові миші»).
- 2-е місце у номінації «Світ дитинства» та 3-є місце у номінації «Мистецтво друку» у національному конкурсі «Краща книга України» (2011), засновник - Держкомтелерадіо України (казкова повість «Мишкові миші»).
- Короткий список Літературної премії Бі-бі-сі-2011. Роман «Бора» - у п’ятірці фіналістів.
- 1-а премія у номінації «прозові твори для дітей» у Всеукраїнському конкурсі романів, п’єс та кіносценаріїв «Коронація слова»-2012 – за казкову повість «Ліга непарних шкарпеток».
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 11 of 11 reviews
August 22, 2023
"Тримайтеся, кажуть знайомі і друзі. Триматися - означає щоразу відшукувати, на що спертися".
"Протяг минулого вривається у сьогодення, розчахує зачинені двері, впускає денне світло в неосвітлені закапелки пам'яті".
"До розуміння того, що любов буває різна, треба було дожити. Дожити до усвідомлення, що це почуття - не даність, а процес, що його кожен наповнює певним змістом. Що немає нічого незмінного, і не варто судити про стан речей за однією показовою хвилиною, за випадковим проявом. Бо все набагато складніше".
Сумна, меланхолійна і щемка історія... У пані Галини чудовий стиль, книга написала дуже майстерно. Може банальне порівняння, але в часі читання складається враження, що спілкуєшся з близькою подругою на кухні за келихом вина.
Рекомендую.
"Протяг минулого вривається у сьогодення, розчахує зачинені двері, впускає денне світло в неосвітлені закапелки пам'яті".
"До розуміння того, що любов буває різна, треба було дожити. Дожити до усвідомлення, що це почуття - не даність, а процес, що його кожен наповнює певним змістом. Що немає нічого незмінного, і не варто судити про стан речей за однією показовою хвилиною, за випадковим проявом. Бо все набагато складніше".
Сумна, меланхолійна і щемка історія... У пані Галини чудовий стиль, книга написала дуже майстерно. Може банальне порівняння, але в часі читання складається враження, що спілкуєшся з близькою подругою на кухні за келихом вина.
Рекомендую.
July 31, 2020
Книга "Найважливіше наприкінці" Галини Вдовиченко пронизує наскрізь. В неї неможливо не зануритись і не пропустити історію крізь себе. Герої книги в моїй уяві оживали. Я бачила кожен момент життя і проживала разом з героями. Я плакала і сміялась. Ділилась думками після прочитаного з чоловіком і подругою. Думала і робила висновки, розуміючи, що в кожного своє життя, і ніхто не знає, що його чекає в певний момент.
Я вдячна Богу, що маю прекрасного чоловіка і у наших стосунках немає такого, що ми живемо як чужі люди. Саме це мене найбільш лякало у відносинах Галини і Віктора. Вони жили поруч, маючи власне життя, яке було приховане від іншого.
На перших сторінках книги була чудова фраза "Ми інколи осуджуємо людей, не знаючи, не розуміючи чому вони роблять так, а не інакше". Це правда. Особливо зараз це дуже відчутно. Люди надзвичайно легко дають поради, повчають і знецінють переживання іншого. Вони навіть не усвідомлюють, що саме такими вчинками роблять іншим боляче.
Книга поділена на частини. Здавалось би прочитавши першу, не має сили читати другу. А в другій частині ми бачимо настільки багато було в житті героїв теплих і щасливих моментів.
Читати третю частину було важко. Напевне тому, що мені важко уявити себе пенсіонеркою, людиною яка прожила значну частину свого життя. І саме цю частину потрібно жити на самотньо, аналізуючи, пригадуючи і вчитись жити знову.
Раджу читати.
Я вдячна Богу, що маю прекрасного чоловіка і у наших стосунках немає такого, що ми живемо як чужі люди. Саме це мене найбільш лякало у відносинах Галини і Віктора. Вони жили поруч, маючи власне життя, яке було приховане від іншого.
На перших сторінках книги була чудова фраза "Ми інколи осуджуємо людей, не знаючи, не розуміючи чому вони роблять так, а не інакше". Це правда. Особливо зараз це дуже відчутно. Люди надзвичайно легко дають поради, повчають і знецінють переживання іншого. Вони навіть не усвідомлюють, що саме такими вчинками роблять іншим боляче.
Книга поділена на частини. Здавалось би прочитавши першу, не має сили читати другу. А в другій частині ми бачимо настільки багато було в житті героїв теплих і щасливих моментів.
Читати третю частину було важко. Напевне тому, що мені важко уявити себе пенсіонеркою, людиною яка прожила значну частину свого життя. І саме цю частину потрібно жити на самотньо, аналізуючи, пригадуючи і вчитись жити знову.
Раджу читати.
July 24, 2020
Як сказала моя подруга про цю книгу - рідко зустрінеш твори, де головна героїня жінка у віці 50 років. Книга залишила по собі тепле відчуття дому і розуміння що є найважливішим.
April 20, 2024
Книга одночасно є й сумною, й теплою, й щирою, й меланхолійною. Авторка майстерно прописує внутрішні відчуття героїні. Не знаю, чи книга є автобіографічною, бо імʼя письменниці та головної персонажки збігається. Та й сама історія схожа на саморефлексію.
Разом з героїнею ми проживаємо складні емоції. Співпереживаємо їй та розуміємо, що щось подібне може відбутися й з нами. Бо вся ця історія взагалі не вигадка, це частина чийогось життя.
Також разом з героїнею ми рефлексуємо й стосовно себе та стосунків з рідними, близькими та коханими. Кожна людина ніби має свій окремий досвід, але часто ми бачимо щось подібне в інших, тому нам цікаво, як вони це пережили. Бо краще звісно навчатися на чужих помилках.
Ця книга довго чекала свого часу на полиці, але взяла я її прочитати в правильний час. По відчуттю було ніби старша подруга ділиться своєю мудрістю.
Разом з героїнею ми проживаємо складні емоції. Співпереживаємо їй та розуміємо, що щось подібне може відбутися й з нами. Бо вся ця історія взагалі не вигадка, це частина чийогось життя.
Також разом з героїнею ми рефлексуємо й стосовно себе та стосунків з рідними, близькими та коханими. Кожна людина ніби має свій окремий досвід, але часто ми бачимо щось подібне в інших, тому нам цікаво, як вони це пережили. Бо краще звісно навчатися на чужих помилках.
Ця книга довго чекала свого часу на полиці, але взяла я її прочитати в правильний час. По відчуттю було ніби старша подруга ділиться своєю мудрістю.
November 18, 2024
За традицією, придбала книжку не читавши опису, бо просто побачила її у феміністичній добірці від @bestseller.media І що я можу сказати тепер? Ця книжка увійде у перелік найулюбленіших.
Почати варто з того, що на моєму не дуже великому читацькому досвіді, цей роман є першим, де головна героїня - жінка 55-60 років. Спочатку подумала, що мені нічого не сподобається, бо я не зможу навіть трохи асоціювати себе з персонажкою, але як же я помилялася.
Відповідаючи одразу, ні, асоціювала із нею врешті не себе, а своїх бабусь і знайомих (але і то лише частково, бо надто відрізняється загальний стиль життя і бекграунд персонажки від того, що я звикла бачити).
Це історія про непрості стосунки життя чоловіка і жінки, що особливо яскраво розгортається в останні роки. Між ними за життя було все, і любов, і пристрасть, і розлучення, періоди зльотів і падінь. Та довго вони одне без одного не могли.
Можливо вам доводилися бачити картинки, де кожен кадр із фільму трансформують у кольорову смужку і складають їх разом. Якщо зробити щось подібне із трьома розділами цього роману, то вийде приблизно таке:
Перший розділ: затишні домашні кольори, персикові, гірчичні, зелені, нічні теплі сірий та коричневий. Вони час від часу розмежовуються сіруватими й холодними кольорами лікарняних стін та палат. Однак ближче до кінця стає все темніше, темніше і темніше.
Другий розділ несподівано вражає теплими кольорами. Це розділ-спогад із Криму. Тут ви й самі все чудово можете уявити, пісочні кольори, теплі й сонячні, трохи вигоріла зелень, блакить неба й моря, теплі глибокі кольори ночей.
Третій розділ - своєрідна протилежність другому. Все починається від темряви й холоду, через які поступово пробиваються світлі й теплі кольори. В цьому розділі багато емоцій, рефлексій і знову спогади, спогади, спогади.
Ця книжка здалася мені на диво затишною і рідною, навіть попри трагічність деяких сцен та емоційність. Багато хто впізнає себе чи своїх рідних та близьких. Це роман із тих, які дійсно варто прочитати. Дуже життєві й впізнавані образи та події.
9/10
(Інст з відгуками: @_daria_barnes. Тг: Помішана на сучукрліті🌖)
Почати варто з того, що на моєму не дуже великому читацькому досвіді, цей роман є першим, де головна героїня - жінка 55-60 років. Спочатку подумала, що мені нічого не сподобається, бо я не зможу навіть трохи асоціювати себе з персонажкою, але як же я помилялася.
Відповідаючи одразу, ні, асоціювала із нею врешті не себе, а своїх бабусь і знайомих (але і то лише частково, бо надто відрізняється загальний стиль життя і бекграунд персонажки від того, що я звикла бачити).
Це історія про непрості стосунки життя чоловіка і жінки, що особливо яскраво розгортається в останні роки. Між ними за життя було все, і любов, і пристрасть, і розлучення, періоди зльотів і падінь. Та довго вони одне без одного не могли.
Можливо вам доводилися бачити картинки, де кожен кадр із фільму трансформують у кольорову смужку і складають їх разом. Якщо зробити щось подібне із трьома розділами цього роману, то вийде приблизно таке:
Перший розділ: затишні домашні кольори, персикові, гірчичні, зелені, нічні теплі сірий та коричневий. Вони час від часу розмежовуються сіруватими й холодними кольорами лікарняних стін та палат. Однак ближче до кінця стає все темніше, темніше і темніше.
Другий розділ несподівано вражає теплими кольорами. Це розділ-спогад із Криму. Тут ви й самі все чудово можете уявити, пісочні кольори, теплі й сонячні, трохи вигоріла зелень, блакить неба й моря, теплі глибокі кольори ночей.
Третій розділ - своєрідна протилежність другому. Все починається від темряви й холоду, через які поступово пробиваються світлі й теплі кольори. В цьому розділі багато емоцій, рефлексій і знову спогади, спогади, спогади.
Ця книжка здалася мені на диво затишною і рідною, навіть попри трагічність деяких сцен та емоційність. Багато хто впізнає себе чи своїх рідних та близьких. Це роман із тих, які дійсно варто прочитати. Дуже життєві й впізнавані образи та події.
9/10
(Інст з відгуками: @_daria_barnes. Тг: Помішана на сучукрліті🌖)
May 1, 2020
От є талант у наших авторів нагнати на читача сум.
А може це і не спеціально в них так виходить, просто життя навколо нас таке. Не може воно складатися з суцільно щастя і радісних моментів, бо інакше, ти, мабуть, того щастя і не оціниш.
⠀
Ця книжка - про випробування, які доля підкидає людям. Про те, як в один момент все може круто розвернутися, стиснути твій світ до крихітних розмірів. Настільки крихітних, що ти відкинеш все, що раніше вважав необхідним, звертатимеш увагу на такі речі, які раніше пролітали мимо тебе.
В один момент в тебе залишиться тільки надія, настільки примарна, що і хапатися не варто, але ти хапатимешся, триматимешся з усіх сил, бо нічого іншого в тебе вже не залишилося... Хтось може нести свою ношу, віддати себе, поринути в той мікросвіт і не зважати на те, що там за вікном вирує життя, сходить і заходить сонце, змінюються пори року, а хтось відмовиться, вибере себе.
Різні люди, різні ситуації.
І щасливий той, хто ніколи з таким не зустрічається
⠀
Книжка про те, що ми починаємо сильно цінувати щось тоді, коли втрачаємо його.
Про те, як важливо все сказати і зробити прямо вже, не відкладаючи на потім. Ніхто не знає свого майбутнього, а потім може бути дуже гірко, якщо залишиться щось недосказане.
Ми часто можемо прокручувати в голові різні сценарії, аналізувати вчинки, слова і щасливий той, хто має можливість щось виправити...
⠀
Сумно і страшно. Особливо через те, що немає тут нічого придуманого і нереального.
Це просто історія з чиєгось життя...
А може це і не спеціально в них так виходить, просто життя навколо нас таке. Не може воно складатися з суцільно щастя і радісних моментів, бо інакше, ти, мабуть, того щастя і не оціниш.
⠀
Ця книжка - про випробування, які доля підкидає людям. Про те, як в один момент все може круто розвернутися, стиснути твій світ до крихітних розмірів. Настільки крихітних, що ти відкинеш все, що раніше вважав необхідним, звертатимеш увагу на такі речі, які раніше пролітали мимо тебе.
В один момент в тебе залишиться тільки надія, настільки примарна, що і хапатися не варто, але ти хапатимешся, триматимешся з усіх сил, бо нічого іншого в тебе вже не залишилося... Хтось може нести свою ношу, віддати себе, поринути в той мікросвіт і не зважати на те, що там за вікном вирує життя, сходить і заходить сонце, змінюються пори року, а хтось відмовиться, вибере себе.
Різні люди, різні ситуації.
І щасливий той, хто ніколи з таким не зустрічається
⠀
Книжка про те, що ми починаємо сильно цінувати щось тоді, коли втрачаємо його.
Про те, як важливо все сказати і зробити прямо вже, не відкладаючи на потім. Ніхто не знає свого майбутнього, а потім може бути дуже гірко, якщо залишиться щось недосказане.
Ми часто можемо прокручувати в голові різні сценарії, аналізувати вчинки, слова і щасливий той, хто має можливість щось виправити...
⠀
Сумно і страшно. Особливо через те, що немає тут нічого придуманого і нереального.
Це просто історія з чиєгось життя...
October 9, 2024
Дуже гарна історія. Здалось, що це більше мемуари, чи щоденник автора - багато особистого.
Хочется прочитати цю історію, після 10-15-20 років шлюбу. Впевнена, що винесу набагато більше з неї.
Ще окремий плюсик, за те що головній героїні 50 років. Не багато читала книг, де головна героїня була 50-річна, чи старша.
Хочется прочитати цю історію, після 10-15-20 років шлюбу. Впевнена, що винесу набагато більше з неї.
Ще окремий плюсик, за те що головній героїні 50 років. Не багато читала книг, де головна героїня була 50-річна, чи старша.
November 11, 2024
я прочитала цю книгу улітку 2022. ця історія щемить мені на серці кожного разу, як я її згадую. те, що пробило найсильніше -
October 6, 2024
Книга яку легко читати, з дуже важливим посилом і думками. Сподобалась, багато заставила задуматись. Схожа на мемуари, відчувається, що авторка писала - те що відчувала. Дуже класний приклад укр суч літ. Ставлю 5 балів, і буду читати інші книги авторки!
October 13, 2023
Хороша книга про життя
Displaying 1 - 11 of 11 reviews