What do you think?
Rate this book
Душа
Що спільного між успішним політиком і дівчиною з психіатричної лікарні? Хто з них сильніший? Хто здатен змінити життя іншого?
Виявляється, мрії про інший спосіб життя приходять до всіх. Навіть до тих, хто обіймає найвищі посади і, здається, керує світом. І щоби визнати ці мрії, їм доводиться шукати відповіді на дуже прості питання.
Коли востаннє ти радів снігу? Якого кольору твоя душа? Хто ти?
А іноді треба й не просто озирнутися назад, а буквально наново пережити найважчі миті свого життя.
І тоді випадково почута мелодія озивається прекрасними картинами іншого, але такого близького світу. Озивається десь усередині. У душі. Твоїй душі…
Якщо вона, звісно, із тобою. Якщо вона не загубилася, полишивши тебе саму серед примар і марень. Тоді музика гукатиме її. Проситиме повернутися. Розказуватиме душі, як важко без неї жити. Душе моя…
Виявляється, мрії про інший спосіб життя приходять до всіх. Навіть до тих, хто обіймає найвищі посади і, здається, керує світом. І щоби визнати ці мрії, їм доводиться шукати відповіді на дуже прості питання.
Коли востаннє ти радів снігу? Якого кольору твоя душа? Хто ти?
А іноді треба й не просто озирнутися назад, а буквально наново пережити найважчі миті свого життя.
І тоді випадково почута мелодія озивається прекрасними картинами іншого, але такого близького світу. Озивається десь усередині. У душі. Твоїй душі…
Якщо вона, звісно, із тобою. Якщо вона не загубилася, полишивши тебе саму серед примар і марень. Тоді музика гукатиме її. Проситиме повернутися. Розказуватиме душі, як важко без неї жити. Душе моя…
264 pages, Paperback
Published January 1, 2017
2 people are currently reading
19 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
February 15, 2023
Що, як не запах свіжої книги й м'яка палітурка з тілесними сторінками може зводити книгомана з розуму? Так, лише це, але й не менш важливу роль відіграє обкладинка, що відразу впадає у вічі, і анотація, яка дає зрозуміти читачу, що попереду на нього чекає справді щось нове.
Також книга Юлії Кубай "Душа" прекрасно підійде для інтровертів, які цінують філософські думки у творах.
Слід відзначити, що дуже милують очі оформлення розділів. Ті тоненькі й в'юнкі гілочки з маленькими листочками немов додають роману певної вишуканості.
Одразу після першого розділу склалося враження, що це якийсь американський детектив із крутим та владним чуваком у головній ролі. Якби не українські імені й реалії життя, їй Богу, я би серйозно так вважала б!
Дещо з мінусів – на перших сторінках трішки муляли око одруківки.
Переплітання історій головних героїв, Марка і Роксани, – чудова ідея, адже читач може пізнати водночас і світ жінки.
Роксану складно зрозуміти, також місцями нудно читати її історію. Бувають моменти, коли її розповіді повна нісенітниця, проте водночас – це приховані філософські роздуми та задум авторки. Здається, що не через саму героїню її складно сприймати, а через подання її розповідей. Вони насичені безліччю художніми засобами та підтекстами.
Не сумніваюся, що письменниці написання сюжетної лінії від імені Роксани вдалося важче й забрало більше зусиль, ніж над долею Марка.
Тема кохання видається якоюсь відстороненою і награною. Ні, письменниця прекрасно описує всі моменти та чудово передає почуття закоханих, а також поринає в деталі (і це не лише про кохання), але чогось все-таки бракує.
З часом роман перетворюється у справжній детектив. І я не можу не похвалити авторку за це, адже розвиток подій справді відбирає мову, а те, як Юлії Кубай вдається зберегти інтригу та тримати читача в напрузі, свідчить лише про те, що детективну лінію вона передала на всі сто.
Інтрига й напруга – немов фішки письменниці. Навряд чи де ви ще зможете знайти таке майстерне поєднання.
Закінчення оригінальне, але бракує вишеньки на торті. Якраз закінчення чомусь асоціюється з українськими детективами двохтисячних.
Пам'ятаю, бібліотекарка в ліцеї відгукнулася про роман "Душа", як про книгу зі змістом. Я згідна, а хіба є книги без змісту?
Також книга Юлії Кубай "Душа" прекрасно підійде для інтровертів, які цінують філософські думки у творах.
Слід відзначити, що дуже милують очі оформлення розділів. Ті тоненькі й в'юнкі гілочки з маленькими листочками немов додають роману певної вишуканості.
Одразу після першого розділу склалося враження, що це якийсь американський детектив із крутим та владним чуваком у головній ролі. Якби не українські імені й реалії життя, їй Богу, я би серйозно так вважала б!
Дещо з мінусів – на перших сторінках трішки муляли око одруківки.
Переплітання історій головних героїв, Марка і Роксани, – чудова ідея, адже читач може пізнати водночас і світ жінки.
Роксану складно зрозуміти, також місцями нудно читати її історію. Бувають моменти, коли її розповіді повна нісенітниця, проте водночас – це приховані філософські роздуми та задум авторки. Здається, що не через саму героїню її складно сприймати, а через подання її розповідей. Вони насичені безліччю художніми засобами та підтекстами.
Не сумніваюся, що письменниці написання сюжетної лінії від імені Роксани вдалося важче й забрало більше зусиль, ніж над долею Марка.
Тема кохання видається якоюсь відстороненою і награною. Ні, письменниця прекрасно описує всі моменти та чудово передає почуття закоханих, а також поринає в деталі (і це не лише про кохання), але чогось все-таки бракує.
З часом роман перетворюється у справжній детектив. І я не можу не похвалити авторку за це, адже розвиток подій справді відбирає мову, а те, як Юлії Кубай вдається зберегти інтригу та тримати читача в напрузі, свідчить лише про те, що детективну лінію вона передала на всі сто.
Інтрига й напруга – немов фішки письменниці. Навряд чи де ви ще зможете знайти таке майстерне поєднання.
Закінчення оригінальне, але бракує вишеньки на торті. Якраз закінчення чомусь асоціюється з українськими детективами двохтисячних.
Пам'ятаю, бібліотекарка в ліцеї відгукнулася про роман "Душа", як про книгу зі змістом. Я згідна, а хіба є книги без змісту?
July 11, 2022
Я закохалася…У приємну на дотик обкладинку, в її оформлення, у цупкий, білий, трохи шершавий папір. Але найбільше у слова, з яких сплетена ця прекрасна історія кохання і історія життя, історія пошуків і переосмислення себе на шляху до цих пошуків. Вибір між необмеженою владою і почуттями, з якими нелегко.
Його звати Марк, йому 40 років, у нього в руках необмежена влада, але амбіції цим не обмежуються, і він прагне більшого. У його обіймах перебувало безліч жінок. У нього красуня наречена. Про нього пише преса. Заради рейтингу він схильний грати в рятівника слабких, відчуваючи відверте презирство до цих жертв долі…
Вона – Роксана, 25-річна дівчина, що по-особливому відчуває світ, бачить те, що приховане від ока звичайної людини. Шукачка своєї душі, талановита особистість, яка транслює внутрішні переживання зовнішньому світу крізь мелодії, породжені дотиком тонких пальців по чорно-білих клавіш. Для пересічної людини – просто псих, хвора, втрачена для світу.
Одного дня її музика потрапляє в найглибші куточки темної душі Марка, і його порочний світ дає тріщину. Того ж дня у спокійний світ Роксани вривається чоловік із червоним димом довкола себе, до якого її притягує. Експеримент заради піару стає зерниною, з якої проростає паросток кохання.
Мені подобається, як розділ за розділом розкривається образ Марка: у нього заплямовані руки, непросте минуле, але він не до кінця втрачений. Доля дарує йому шанс врятувати іншу людину, а заодно й себе…Мені подобається, яким багатогранним постає світ невинної Роксани: якими вона бачить речі, явища природи, людей, себе. Подобається, як неспішно розгорається полум'я кохання, що стає найбільшим викликом для обох персонажів. Від опису моментів ніжності між Марком і Роксаною мене просто унесло. Сцени під деревом, перший поцілунок, а також те, як Роксана вивчала свого коханого – це щось!
Його звати Марк, йому 40 років, у нього в руках необмежена влада, але амбіції цим не обмежуються, і він прагне більшого. У його обіймах перебувало безліч жінок. У нього красуня наречена. Про нього пише преса. Заради рейтингу він схильний грати в рятівника слабких, відчуваючи відверте презирство до цих жертв долі…
Вона – Роксана, 25-річна дівчина, що по-особливому відчуває світ, бачить те, що приховане від ока звичайної людини. Шукачка своєї душі, талановита особистість, яка транслює внутрішні переживання зовнішньому світу крізь мелодії, породжені дотиком тонких пальців по чорно-білих клавіш. Для пересічної людини – просто псих, хвора, втрачена для світу.
Одного дня її музика потрапляє в найглибші куточки темної душі Марка, і його порочний світ дає тріщину. Того ж дня у спокійний світ Роксани вривається чоловік із червоним димом довкола себе, до якого її притягує. Експеримент заради піару стає зерниною, з якої проростає паросток кохання.
Мені подобається, як розділ за розділом розкривається образ Марка: у нього заплямовані руки, непросте минуле, але він не до кінця втрачений. Доля дарує йому шанс врятувати іншу людину, а заодно й себе…Мені подобається, яким багатогранним постає світ невинної Роксани: якими вона бачить речі, явища природи, людей, себе. Подобається, як неспішно розгорається полум'я кохання, що стає найбільшим викликом для обох персонажів. Від опису моментів ніжності між Марком і Роксаною мене просто унесло. Сцени під деревом, перший поцілунок, а також те, як Роксана вивчала свого коханого – це щось!
July 1, 2024
Не таку кінцівку я очікувала 💔
Усі розділи від імені героїні потрапили у сама серце🥺
Відчуваю опісля приємне спустошення
Усі розділи від імені героїні потрапили у сама серце🥺
Відчуваю опісля приємне спустошення
Displaying 1 - 3 of 3 reviews