What do you think?
Rate this book
Спомини: кінець 1917 – грудень 1918 року
Український переклад споминів гетьмана України Павла Скоропадського, які висвітлюють події періоду 1917–1918 рр., здійснено в рамках видавничого проекту Східноєвропейського дослідного інституту ім. В. К. Липинського (Філадельфія, США). Вперше переклад споминів П. Скоропадського виконано з оригінального авторського тексту та без редакційних правок, зроблених у попередніх виданнях. Значна частина текстів перекладена відомою українською громадською діячкою Надією Світличною, решта – Тетяною Осташко та Юрієм Терещенком, які є упорядниками цього видання, авторами вступних статей та коментарів. Читач також має змогу ознайомитися з досі невідомими авторськими додатками до споминів та раніше не публікованими частинами мемуарів гетьмана «Моє дитинство на Україні» у перекладі упорядників. У фотододатку вперше публікуються матеріали та фотографії з Архіву Східноєвропейського дослідного інституту ім. В. К. Липинського у Філадельфії (США), колекцій Українського музею та бібліотеки у Стемфорді (шт. Коннектикут, США), Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Чернігівського історичного музею ім. В. В. Тарновського й Національного заповідника «Глухів». Видання містить колоризовані фотографії-реконструкції гетьмана України Павла Скоропадського. Книга розрахована на істориків і політологів, усіх, хто цікавиться історією України.
756 pages, Hardcover
First published January 1, 1995
25 people are currently reading
142 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 21 of 21 reviews
December 31, 2017
Книга складається з двох частин: приблизно 70% це власне спогади Скоропадського, написані майже одразу після його повалення, у 1919 році та 30% статті істориків щодо аналізу цих спогадів та часу, який вони описують. Самі спогади подаються в оригіналі, тобто російською.
Гетьман Павло Скоропадський є досить суперечливою постаттю періоду українських визвольних змагань. Опоненти дорікають йому у руйнації Центральної ради та спиранні на «не ті» сили (при чому це можуть бути як чорносотенці та і українські націоналісти, в залежності від позиції самого критика). Тому досить цікаво, що він сам каже на свій захист.
Як і більшість подібних мемуарів, відчувається підхід «я увесь в білому, а навколо усі нехороші люди». Більш того, як показано у статтях про ці Спогади, іноді там не вся правда… це в принципі нормальна ситуація для мемуарів, тож не варто дивуватись. Враховуючи суб’єктивність написаного в цілому дуже цікаво як і що робилося у цей період так само як і оцінки Скоропадським своїх сучасників, стану України, її майбутнього. Багато речей перегукуються із сьогоденням.
Раджу усім, хто цікавиться історією України.
Гетьман Павло Скоропадський є досить суперечливою постаттю періоду українських визвольних змагань. Опоненти дорікають йому у руйнації Центральної ради та спиранні на «не ті» сили (при чому це можуть бути як чорносотенці та і українські націоналісти, в залежності від позиції самого критика). Тому досить цікаво, що він сам каже на свій захист.
Як і більшість подібних мемуарів, відчувається підхід «я увесь в білому, а навколо усі нехороші люди». Більш того, як показано у статтях про ці Спогади, іноді там не вся правда… це в принципі нормальна ситуація для мемуарів, тож не варто дивуватись. Враховуючи суб’єктивність написаного в цілому дуже цікаво як і що робилося у цей період так само як і оцінки Скоропадським своїх сучасників, стану України, її майбутнього. Багато речей перегукуються із сьогоденням.
Раджу усім, хто цікавиться історією України.
May 16, 2020
Вкотре пересвідчився, що коли людину топлять з усіх боків, то її погляди й діяльність заслуговують на особливу прискіпливість — вивчити першоджерела й скласти власну думку.
Гетьман Скоропадський і Держава, творена ним і його урядом, як на мене були найжиттєспроможнішими політичними проектами для України тих часів. Я цілком згоден з Липинським, що повставши, Директорія сама ж погубила власну омріяну Державу.
Завдяки Спогадам я тільки впевнився, що Гетьман брав правильний курс державотворення. Його принциповий антибільшовизм (відтак посильна підтримка антибільшовицького фронту); ставка на дрібну буржуазію (середнього землевласника) та кваліфіковані кадри; проект ліберальної аграрної реформи та активного розвитку промисловості; плани чимшвидше перебирати технологічний і промисловий досвід Заходу; розуміння України в світовому контексті; продуктивна культурницька праця як якісний спосіб створити "нового українця", користуючися найкращим зі спадку колишньої імперії — все це цілком виглядає адекватним не лише в ті часи, а, з деякими поправками, і сьогодні.
Скоропадський неодноразово зазначає, що українці хотіли всього й зразу — відтак позбавлялися всього. Натомість Гетьман старався провадитися центристську політику, врівноважуючи як правих так і лівих, а також два великі етноси України: титульний і росіян. Що показує Гетьмана як політика, а не пройду, котрий рвався до влади задовольнити своє честолюбство (не вказуватимемо пальцями).
Видозва з федеративним курсом у Спогадах описана як безсумнівний наслідок обставин, що напосіли Гетьмана, Гетьман визнає її як прорахунок.
Загалом, Скоропадський у Спогадах (тобто початок 1919, коли з Гетьманом ще не відбулася активна українізізація в колі наших монархістів на еміграції) видався мені набагато свідомішим українцем, ніж я очікував, з адекватним та виваженим поглядом на українізацію, а також на стан справ у соціумі, де російська меншина відіграє не останню ролю.
Лише незрозумілі деякі випади проти підавстрійських українців, а також непевний погляд на автокефалію церкви. Я сам не галичанин і не віруюча людина, мене емоційно не зачепило, але на сучасне око виглядає дещо дико. Що, звісно, не забороняє припустити, що Гетьман би переріс ці залишки імперської сентиментальності, якби все склалося добре для нації. Однак то вже якбитологія.
Прочитавши Спогади і дещо з додатків, я не маю жодних сумнівів, що Гетьман Скоропадський був сміливою, чесною, рішучою людиною, яка прагла втілити мрію предків — створити власну міцну державу, де всі класи плідно співіснують і розвиваються заради добробуту себе та нащадків. Справжній аристократ, освічена людина, але й солдат, вояка, який не гребував простим слівцем — і цілком заслуговує на нашу шану як найуспішніший (за фактом) державний муж тих часів.
Зменшую оцінку виданню на зірку за подекуди недоладні росіянізми в перекладі (загалом українська мова перекладу доволі "підросійщена"), а також не вельми доречний огляд Гирича (де той "не претендує" на академічність абощо), що він має явні особисті упередження проти Скоропадського (як сказав би сам Скоропадський — "вузько шовіністичні") й безпруфно його хаїть, вириваючи фрази зі Спогадів з контексту (не без того, щоб викладати цікаві ідеї та відомості; але думка автора статті така вузько-приземлена, просвітянсько-нацдемівська, навіть провансальська, — що гидко).
Гетьман Скоропадський і Держава, творена ним і його урядом, як на мене були найжиттєспроможнішими політичними проектами для України тих часів. Я цілком згоден з Липинським, що повставши, Директорія сама ж погубила власну омріяну Державу.
Завдяки Спогадам я тільки впевнився, що Гетьман брав правильний курс державотворення. Його принциповий антибільшовизм (відтак посильна підтримка антибільшовицького фронту); ставка на дрібну буржуазію (середнього землевласника) та кваліфіковані кадри; проект ліберальної аграрної реформи та активного розвитку промисловості; плани чимшвидше перебирати технологічний і промисловий досвід Заходу; розуміння України в світовому контексті; продуктивна культурницька праця як якісний спосіб створити "нового українця", користуючися найкращим зі спадку колишньої імперії — все це цілком виглядає адекватним не лише в ті часи, а, з деякими поправками, і сьогодні.
Скоропадський неодноразово зазначає, що українці хотіли всього й зразу — відтак позбавлялися всього. Натомість Гетьман старався провадитися центристську політику, врівноважуючи як правих так і лівих, а також два великі етноси України: титульний і росіян. Що показує Гетьмана як політика, а не пройду, котрий рвався до влади задовольнити своє честолюбство (не вказуватимемо пальцями).
Видозва з федеративним курсом у Спогадах описана як безсумнівний наслідок обставин, що напосіли Гетьмана, Гетьман визнає її як прорахунок.
Загалом, Скоропадський у Спогадах (тобто початок 1919, коли з Гетьманом ще не відбулася активна українізізація в колі наших монархістів на еміграції) видався мені набагато свідомішим українцем, ніж я очікував, з адекватним та виваженим поглядом на українізацію, а також на стан справ у соціумі, де російська меншина відіграє не останню ролю.
Лише незрозумілі деякі випади проти підавстрійських українців, а також непевний погляд на автокефалію церкви. Я сам не галичанин і не віруюча людина, мене емоційно не зачепило, але на сучасне око виглядає дещо дико. Що, звісно, не забороняє припустити, що Гетьман би переріс ці залишки імперської сентиментальності, якби все склалося добре для нації. Однак то вже якбитологія.
Прочитавши Спогади і дещо з додатків, я не маю жодних сумнівів, що Гетьман Скоропадський був сміливою, чесною, рішучою людиною, яка прагла втілити мрію предків — створити власну міцну державу, де всі класи плідно співіснують і розвиваються заради добробуту себе та нащадків. Справжній аристократ, освічена людина, але й солдат, вояка, який не гребував простим слівцем — і цілком заслуговує на нашу шану як найуспішніший (за фактом) державний муж тих часів.
Зменшую оцінку виданню на зірку за подекуди недоладні росіянізми в перекладі (загалом українська мова перекладу доволі "підросійщена"), а також не вельми доречний огляд Гирича (де той "не претендує" на академічність абощо), що він має явні особисті упередження проти Скоропадського (як сказав би сам Скоропадський — "вузько шовіністичні") й безпруфно його хаїть, вириваючи фрази зі Спогадів з контексту (не без того, щоб викладати цікаві ідеї та відомості; але думка автора статті така вузько-приземлена, просвітянсько-нацдемівська, навіть провансальська, — що гидко).
February 6, 2017
Несмотря на относительно короткий срок правления Павла Скоропадского, этот период можно разобрать на сотни научных трудов. Личность Скоропадского совершенно недооценена в Украине сегодня по политическим причинам, что было бы вполне справедливо, не будь они надуманными и навеянными устоявшимися мифами по поводу политической позиции Ясновельможного пана гетьмана.
Всем украинцам, желающим построения и развития собственного успешного государства, не стоит однобоко подходить к деятельности гетьмана. Скоропадский позднее и сам признал многие свои ошибки, можно сказать, радикально изменив свои взгляды. Вся жизнь Скоропадского – это эволюция от "великоросса"-аристократа до убежденного украинского державника и патриота. К сожалению, последняя стадия его политического взросления наступила слишком поздно.
Правление гетьмана – однозначно не история сплошных провалов, но череда впечатляющих в тех условиях успехов, которые все были перечеркнуты несколькими фатальными ошибками. Культурный дуализм и попытки переубедить "великороссов" сгубили все начинания Скоропадского. Ведь он точно имел шансы стать украинским "отцом нации", в честь которого были бы названы площади, аэропорты и, может быть, даже города, а не лишь второстепенная улочка в центре Киева.
С другой стороны, не стоит недооценивать влияние тех условий, в которых пришлось править Скоропадскому – ожесточенная оппозиция украинских левых сил, Первая Мировая война и холодность Антанты, большевистская угроза с севера, и, самое главное, – полное отсутствие одновременно качественных и лояльных кадров, не подверженных коррупции. Местами невероятно поражаешься, насколько Украина столетней давности похожа на Украину сегодняшнюю.
Надеюсь, что нынешний народ и руководство Украины, которым выпал еще один уникальный шанс построить свою страну, поймут, что привело Украинскую Державу сто лет назад к международному признанию, культурному и экономическому возрождению, но также и усвоят уроки, которые получил гетьман, оказавшись преданным теми, для кого он тяжко трудился, обустраивая государство.
P.S. Отдельно хочется поблагодарить издательство "Наш формат" за отличное издание (омрачившееся лишь несколькими опечатками).
Всем украинцам, желающим построения и развития собственного успешного государства, не стоит однобоко подходить к деятельности гетьмана. Скоропадский позднее и сам признал многие свои ошибки, можно сказать, радикально изменив свои взгляды. Вся жизнь Скоропадского – это эволюция от "великоросса"-аристократа до убежденного украинского державника и патриота. К сожалению, последняя стадия его политического взросления наступила слишком поздно.
Правление гетьмана – однозначно не история сплошных провалов, но череда впечатляющих в тех условиях успехов, которые все были перечеркнуты несколькими фатальными ошибками. Культурный дуализм и попытки переубедить "великороссов" сгубили все начинания Скоропадского. Ведь он точно имел шансы стать украинским "отцом нации", в честь которого были бы названы площади, аэропорты и, может быть, даже города, а не лишь второстепенная улочка в центре Киева.
С другой стороны, не стоит недооценивать влияние тех условий, в которых пришлось править Скоропадскому – ожесточенная оппозиция украинских левых сил, Первая Мировая война и холодность Антанты, большевистская угроза с севера, и, самое главное, – полное отсутствие одновременно качественных и лояльных кадров, не подверженных коррупции. Местами невероятно поражаешься, насколько Украина столетней давности похожа на Украину сегодняшнюю.
Надеюсь, что нынешний народ и руководство Украины, которым выпал еще один уникальный шанс построить свою страну, поймут, что привело Украинскую Державу сто лет назад к международному признанию, культурному и экономическому возрождению, но также и усвоят уроки, которые получил гетьман, оказавшись преданным теми, для кого он тяжко трудился, обустраивая государство.
P.S. Отдельно хочется поблагодарить издательство "Наш формат" за отличное издание (омрачившееся лишь несколькими опечатками).
December 24, 2017
Книжка складається з двох майже рівних по розміру частин:
* власне спогадів написаних Павлом Скоропадським незадовго після усунення його від влади в Україні. На той момент, гетьман не володів (чи погано володів?) українською, тому мова спогадів - російська.
* післямови та пояснення від сучасних науковців. Написано українською.
Розглядати книгу окремо без пояснень було б не зовсім вірно, оскільки, я сумніваюсь, що багато кому досконало відомі головні діючі особи даних спогадів, їхній світогляд, оточення, політичні чи соціальні вподобання тощо.
Власне спогади виглядають досить сумбурно, без будь-яких логічних розділень на частини, постійно перекидуються на різні періоди та людей. Мені даний формат нагадав лонгрід з соцмереж: відредагований, але повний неточностей у термінології чи авторської лексики, вкрай суб'єктивний, хоча в той же час живий, справжній, особистий.
Цікавості додає "свіжість" написаного - гетьман починає писати "Спогади" лише через 2 місяці після усунення від влади, тобто всі емоції ще не охололи, світоглядні позиції не змінились, обрАзи ще не минули.
Павло Скоропадський багато уваги приділяє опису хаосу, у який була занурена країна, безкінечно критикує як ліві так і праві течії.
На відміну від більшості тогочасних діячів, намагався притримуватись центриських поглядів і будувати державу не по національній, а, скоріше, територіальній ознаці. Мав яскраво виражену упередженість щодо "галицийских украинцев" та щиро симпатизував російській культурі, вважаючи її невіддільною від української, оскільки українці доклали руку до її розвитку. В той же час, наголошував, що Україна вже однозначно буде, "українське питання" не можна ігнорувати, а пригнічення її Росією має скінчитись.
Книга повна невеликих зрізів тогочасного суспільства, наприклад:
Судячи з усього, деякі проблемні теми українського суспільства, які гарячо обговорюються, чи почали вирішуватись лише нещодавно, були актуальні ще на початку минулого століття:
* двомовність/одномовність,
* місце російської культури в політичному і суспільному житті,
* способи українізації,
* європейський чи азійський напрямок,
* територіальний статус Криму...
і багато іншого.
Друга частина (післямови та пояснення) додають ясності написаному і заповнюють більшість білих плям першої частини, надають короткі біографії та характеристики згаданих осіб, геополітичну ситуацію тощо. В загальному, врівноважують очевидно суб'єктивну першу частину і приводять до ладу думки.
Варто читати, якщо вам цікаво:
* порівняти Україну та українців зараз і сторіччя тому;
* познайомитись з альтернативою Петлюрі/Грушевському/Винниченку;
* зрозуміти чому ж не вдалось втримати незалежність ще у 1917-1921 роках.
* власне спогадів написаних Павлом Скоропадським незадовго після усунення його від влади в Україні. На той момент, гетьман не володів (чи погано володів?) українською, тому мова спогадів - російська.
* післямови та пояснення від сучасних науковців. Написано українською.
Розглядати книгу окремо без пояснень було б не зовсім вірно, оскільки, я сумніваюсь, що багато кому досконало відомі головні діючі особи даних спогадів, їхній світогляд, оточення, політичні чи соціальні вподобання тощо.
Власне спогади виглядають досить сумбурно, без будь-яких логічних розділень на частини, постійно перекидуються на різні періоди та людей. Мені даний формат нагадав лонгрід з соцмереж: відредагований, але повний неточностей у термінології чи авторської лексики, вкрай суб'єктивний, хоча в той же час живий, справжній, особистий.
Цікавості додає "свіжість" написаного - гетьман починає писати "Спогади" лише через 2 місяці після усунення від влади, тобто всі емоції ще не охололи, світоглядні позиції не змінились, обрАзи ще не минули.
Павло Скоропадський багато уваги приділяє опису хаосу, у який була занурена країна, безкінечно критикує як ліві так і праві течії.
На відміну від більшості тогочасних діячів, намагався притримуватись центриських поглядів і будувати державу не по національній, а, скоріше, територіальній ознаці. Мав яскраво виражену упередженість щодо "галицийских украинцев" та щиро симпатизував російській культурі, вважаючи її невіддільною від української, оскільки українці доклали руку до її розвитку. В той же час, наголошував, що Україна вже однозначно буде, "українське питання" не можна ігнорувати, а пригнічення її Росією має скінчитись.
Книга повна невеликих зрізів тогочасного суспільства, наприклад:
Забавно и в то же время грустно было слышать его спокойный и деловитый рассказ, как он грабил соседнего помещика. Никакого сомнения в правоте своего дела, причем оказалось, что ему достались лишь низ от какого-то большого стола и несколько листов железа. Я его спросил, почему он так мало взял.
- Да, - говорит он, - все больше палили и ломали, потом уже спохватились брать, да поздно было.
- А вы что же, больно сердиты были на помещика, что сильно жал вас?
- Нет, барин был добрый, мы с ним по-хорошему жили, да так уж вышло…
Судячи з усього, деякі проблемні теми українського суспільства, які гарячо обговорюються, чи почали вирішуватись лише нещодавно, були актуальні ще на початку минулого століття:
* двомовність/одномовність,
* місце російської культури в політичному і суспільному житті,
* способи українізації,
* європейський чи азійський напрямок,
* територіальний статус Криму...
і багато іншого.
Друга частина (післямови та пояснення) додають ясності написаному і заповнюють більшість білих плям першої частини, надають короткі біографії та характеристики згаданих осіб, геополітичну ситуацію тощо. В загальному, врівноважують очевидно суб'єктивну першу частину і приводять до ладу думки.
Варто читати, якщо вам цікаво:
* порівняти Україну та українців зараз і сторіччя тому;
* познайомитись з альтернативою Петлюрі/Грушевському/Винниченку;
* зрозуміти чому ж не вдалось втримати незалежність ще у 1917-1921 роках.
October 6, 2023
Слухав книгу на АБУК. Було цікаво, але важко. Зрозумів, що маю недостатньо історичних знань, щоб якісно сприйняти всю інформацію.
Таке враження, що він хотів побудувати українську державу, люблячи все російське, але недолюблюче та зневажаючи українське.
Особливо дуже веселило обсирання галичан та їхньої ненависті до всього російського.
Але все ж таки тут треба знати добре історію, а так, як мої знання є дуже поверхневими, то і такі ж самі враження від книги.
Таке враження, що він хотів побудувати українську державу, люблячи все російське, але недолюблюче та зневажаючи українське.
Особливо дуже веселило обсирання галичан та їхньої ненависті до всього російського.
Але все ж таки тут треба знати добре історію, а так, як мої знання є дуже поверхневими, то і такі ж самі враження від книги.
August 14, 2018
Скоропадський цікавий, багато в чому приємно здивував - очікував, що буде до певної мірі стереотипний, дещо шаблонний і грубуватий, бо все-таки військовий генерал, але вийшло інакше. Насправді, як на мене, мав досить непоганий стиль викладення і був досить тонкою і інтелігентною людиною. По самій розповіді були певні затягнуті речі, особливо опис його міністрів, але не критично.
По суті подій - був трохи здивований усвідомленням того, що весь гетьманат Скоропадського відбувався під час німецької окупації і фактично під її протекторатом. Сам він намагається пом'якшити цю лінію у своїх розповідях, але факти говорять самі за себе. Знов таки, завжди цікаво читати історичні розповіді про місця, де сам бував.
Не вся книжка власне спогади Скоропадського, біля 150 сторінок - певна післямова ряду дослідників. Від цієї частини, відверто кажучи, нічого особливого не чекав, передбачаючи, що там буде переважно особиста інтерпретація самого тексту. Здається так і вийшло.
По суті подій - був трохи здивований усвідомленням того, що весь гетьманат Скоропадського відбувався під час німецької окупації і фактично під її протекторатом. Сам він намагається пом'якшити цю лінію у своїх розповідях, але факти говорять самі за себе. Знов таки, завжди цікаво читати історичні розповіді про місця, де сам бував.
Не вся книжка власне спогади Скоропадського, біля 150 сторінок - певна післямова ряду дослідників. Від цієї частини, відверто кажучи, нічого особливого не чекав, передбачаючи, що там буде переважно особиста інтерпретація самого тексту. Здається так і вийшло.
May 11, 2018
Спогади були написані через місяць після повалення Гетьманської влади. В книзі вони подані без вилучень, згідно з рукописом, оригінал якого зберігається в США. Це дає відповіді на безліч загадок історії України 1917-1918 рр., - адже раніше Спогади публікували з вилученням деяких абзаців. Вилучення одних абзаців дозволяло фальшувати, що Гетьман продався німцям, інших - що росії чи Антанті…
Подивитись на події свіжим поглядом Гетьмана було надзвичайно цікаво, пізнавально і в деяких моментах дуже неочікувано!!!
P.S. Варіант книги в українському перекладі є під номером ISBN 9786177279531, 2017 рік, 456 сторінок.
Подивитись на події свіжим поглядом Гетьмана було надзвичайно цікаво, пізнавально і в деяких моментах дуже неочікувано!!!
P.S. Варіант книги в українському перекладі є під номером ISBN 9786177279531, 2017 рік, 456 сторінок.
January 8, 2017
Для мене ця книга була цікавою з двох питань і нарешті їх відкрила. Найперше, що я хотів зрозуміти, це з якими проблемами доводилося мати справу керівнику держави. А друге, це ким насправді був Ясновельможний пан Гетьман.
Тож, проблеми, з якими зіштовхнувся Скоропадський у побудові держави, виявилися дуже схожими на ті, що й зараз має наша країна. Це і відсутність підходящих кадрів, неузгодженість роботи поміж міністерствами через особисту неприязнь. Ну і звісно ж - людська психологія. І за ці майже 100 років нікуди вона не поділася, а залишилася на місці. Одним з яскравих прикладів проблем психології українців, Скоропадський наводить любов наших співгромадян до різних зовнішніх сил, коли свого брата-українця можуть продати задля того, щоб перемогла Антанта чи Німеччина. Та й зараз ця зацикленність одних на ЄС, а інших на Росії, призводить лишень до негативних наслідків.
А коли ж народ, який доводилося вести до побудови Української Держави був такий недалекий, то ким же був сам пан Гетьман? Був він типовим малоросом, тих котрі себе зараз називають "русскаязичнимі патріотамі", і ця його обмеженість, орієнтованість на усталену ситуацію, не давала йому змоги бачити ширші можливості. Саме через це орієнтувався він на великоросійські кола, а українець до його уряду міг потрапити тільки за умови сповідування малоросійства. В своїх спогадах тим українцям, які відкидали орієнтацію на Росію, пан Гетьман давав характеристику "щирих", а в тексті написаному російською мовою це не може трактуватися інакше ніж принизливе та зверхнє ставлення людини, що виросла на російській культурі і з котрою пов'язувала все майбутнє Української Держави.
Врешті решт коливаючись і балансуючи поміж великоросами і українцями Павло Скоропадський хитнувся в бік росіян передусім через свою віру, що твердто спертися на українців неможливо. Це була його фатальна помилка, саме українці і позбавили його влади, а російське офіцерство вбачаючи в ньому зрадника "вєлікой і нєделімой" так і не змогло стати його надійним захисником.
PS: за що ж я все ж таки зняв одну зірку цій книзі? За мовну шизофренію: спогади російською, коментарі і додаткові статі українською. Наш Формат, та перекладіть ви її вже нарешті повністю! Хоча з іншого боку, багато слів, як ото "щирі" втратять своє негативне звучання.
Тож, проблеми, з якими зіштовхнувся Скоропадський у побудові держави, виявилися дуже схожими на ті, що й зараз має наша країна. Це і відсутність підходящих кадрів, неузгодженість роботи поміж міністерствами через особисту неприязнь. Ну і звісно ж - людська психологія. І за ці майже 100 років нікуди вона не поділася, а залишилася на місці. Одним з яскравих прикладів проблем психології українців, Скоропадський наводить любов наших співгромадян до різних зовнішніх сил, коли свого брата-українця можуть продати задля того, щоб перемогла Антанта чи Німеччина. Та й зараз ця зацикленність одних на ЄС, а інших на Росії, призводить лишень до негативних наслідків.
А коли ж народ, який доводилося вести до побудови Української Держави був такий недалекий, то ким же був сам пан Гетьман? Був він типовим малоросом, тих котрі себе зараз називають "русскаязичнимі патріотамі", і ця його обмеженість, орієнтованість на усталену ситуацію, не давала йому змоги бачити ширші можливості. Саме через це орієнтувався він на великоросійські кола, а українець до його уряду міг потрапити тільки за умови сповідування малоросійства. В своїх спогадах тим українцям, які відкидали орієнтацію на Росію, пан Гетьман давав характеристику "щирих", а в тексті написаному російською мовою це не може трактуватися інакше ніж принизливе та зверхнє ставлення людини, що виросла на російській культурі і з котрою пов'язувала все майбутнє Української Держави.
Врешті решт коливаючись і балансуючи поміж великоросами і українцями Павло Скоропадський хитнувся в бік росіян передусім через свою віру, що твердто спертися на українців неможливо. Це була його фатальна помилка, саме українці і позбавили його влади, а російське офіцерство вбачаючи в ньому зрадника "вєлікой і нєделімой" так і не змогло стати його надійним захисником.
PS: за що ж я все ж таки зняв одну зірку цій книзі? За мовну шизофренію: спогади російською, коментарі і додаткові статі українською. Наш Формат, та перекладіть ви її вже нарешті повністю! Хоча з іншого боку, багато слів, як ото "щирі" втратять своє негативне звучання.
March 31, 2021
Мемуари - найкращий спосіб ознайомитись з подіями минулого з об'єктивного боку. Так кількість інтерпретацій подій зводиться до мінімуму. Зрозуміло, що у всіх нас (в тому числі і у автора) є свої уявлення та бачення, але так все ж ближче до істини.
Для мене, щоб відтворити події в державотворенні того часу, важливо ознайомитись з мемуарами Петлюри, Грушевського, Скоропадського та Махна (його чомусь часто забувають). Книжка своє завдання виконала успішно. Історія Скоропадського потребує розуміння людей та контексту тогочасних подій - якщо не помиляюсь, навіть УНР перший час була прихильником автономії з російськими есерами та почала йти до незалежності тільки при більшовистському державному перевороті. Але чомусь саме Гетьман отримав колосальну частину критики від майбутніх поколінь українців (навчальна програма УРСР тут також "допомогла", адже Скоропадський представляв "антибільшовистський фронт", тож мусив бути дискредитований). Вважаю такий стан речей несправедливим, тому раджу читати ці спогади враховуючи політичний контекст того часу.
Для мене, щоб відтворити події в державотворенні того часу, важливо ознайомитись з мемуарами Петлюри, Грушевського, Скоропадського та Махна (його чомусь часто забувають). Книжка своє завдання виконала успішно. Історія Скоропадського потребує розуміння людей та контексту тогочасних подій - якщо не помиляюсь, навіть УНР перший час була прихильником автономії з російськими есерами та почала йти до незалежності тільки при більшовистському державному перевороті. Але чомусь саме Гетьман отримав колосальну частину критики від майбутніх поколінь українців (навчальна програма УРСР тут також "допомогла", адже Скоропадський представляв "антибільшовистський фронт", тож мусив бути дискредитований). Вважаю такий стан речей несправедливим, тому раджу читати ці спогади враховуючи політичний контекст того часу.
November 23, 2021
Дає можливість зазирнути в іст��рію нашого державотворення від першої особи
October 1, 2023
Слухала на Абук друге видання з додатками, в яких є аналітика. 5 за актуальність проблематики особливо під час повномасштабного вторгнення.
February 12, 2024
Як і будь-яка автобіографія, ця книга є репрезентацією життєвого досвіду і світосприйняття одної людини а значить є необхідно суб'єктивною. Деякі речі в світогляді гетьмана здаються дивними за сучасними мірками, деякі люди видаються йому гіршими чи кращими ніж те розуміння до якого ми прийшли відносно них з плином історії. В будь-якому разі, ця книга є дечим чим має бути будь-яка хороша біографія - вона є автентичною і внутрішньо непротиречивою. Сам Павло Скоропадський постає в ній складною але вартою поваги людиною, яка розуміє свою роль в історії і хоче якнайкращого для своєї держави. Важливим інсайдом з цієї книги для мене стало розуміння того, що насправді роль людини, лідера, постаті в історії перебільшена, адже людські можливості обмежені і доводиться опиратись на широку когорту соратників в різних сферах, від якості і чесності яких залежить значно більше ніж від самого лідера. Скорпадському, нажаль, не настільки пощастило і він програв цю битву.
April 21, 2019
Самый интересный период в истории. Становление Украины как государства пало на хаотичные времена. Самая большая концентрация леваков, большевизм как вирус распространяется по населению и именно Украина под предводительством Скоропадского могла стать центром оплота против большевизма, но единения не было, белые слишком опрометчиво отнеслись к украинству и не желая идти на уступки, потеряли все.
Скоропадский неоднозначная личность в нашей истории, он практически стал украинским Пиночетом. Он был умеренных взглядов, случайно стал Гетьманом всея Украины и за восемь месяцев создал действующее государство.
Мемуары интересны не только для украинской истории, но и для любителей гражданской войны, а личность Скоропадского в Украине лучше бы бралась за образец умеренного политика, компромиссных решений между западом и востоком, но его оценивают как фигуру, которой управляли немцы.
Скоропадский неоднозначная личность в нашей истории, он практически стал украинским Пиночетом. Он был умеренных взглядов, случайно стал Гетьманом всея Украины и за восемь месяцев создал действующее государство.
Мемуары интересны не только для украинской истории, но и для любителей гражданской войны, а личность Скоропадского в Украине лучше бы бралась за образец умеренного политика, компромиссных решений между западом и востоком, но его оценивают как фигуру, которой управляли немцы.
January 9, 2020
Чудова книга для тих, хто хоче глибоко зануритись в українську історію, яка не те що не втратила свою актуальність, а мабуть особливо гостро перегукується з согоденням. Перша частина книги - власне автобіографія Скоропадського за період 1917-1918. Вона дозволить вам краще зануритись в атмосферу тих часі, бачучи її через призму конкретної людини. Друга частина - всебічний аналіз життя і дій Скоропадського різними істориками. Який дасть вам відповіді на деякі прогалини і нестикування автобіографії, а також поставить нові питання, відповіді на які для кожного мабуть будуть свої.
June 20, 2022
Не шедевр. Но весьма интересный памятник эпохи.
Много "я".
Много суеты.
Противоречивая попытка оправдать свои провалы и закрытые на готовящийся переворот глаза.
Несколько неожиданный финал о невозможности жизни Украины без России.
Ещё более неожиданная история с борьбой за включение Крыма в состав Украины.
В общем, в текущей ситуации стоит прочитать и провести параллели если не с деятельностью Януковича, то хотя бы Азарова и Кучмы.
Рекомендую.
Много "я".
Много суеты.
Противоречивая попытка оправдать свои провалы и закрытые на готовящийся переворот глаза.
Несколько неожиданный финал о невозможности жизни Украины без России.
Ещё более неожиданная история с борьбой за включение Крыма в состав Украины.
В общем, в текущей ситуации стоит прочитать и провести параллели если не с деятельностью Януковича, то хотя бы Азарова и Кучмы.
Рекомендую.
October 16, 2022
Надкороткий огляд найбільшої книги, що я коли-небудь читав
Спомини Скоропадського або історія про два стільці
P.S. Книга має дві великі наукові статті на початку книги (більше 100 сторінок), що як на мене є зайвим, я ж бо купував книгу суто заради оригінального тексту. Велика кількість приміток радує.
Спомини Скоропадського або історія про два стільці
P.S. Книга має дві великі наукові статті на початку книги (більше 100 сторінок), що як на мене є зайвим, я ж бо купував книгу суто заради оригінального тексту. Велика кількість приміток радує.
March 18, 2021
100 років пройшло, а риторика і проблеми в державі Україна ті ж самі. Цікаві спогади.
January 28, 2023
П'ять зірок - саме виданню спогадів Скоропадського у "Нашому Форматі", за три вкрай корисні післямови.
October 12, 2023
Дізнаєтесь нове про політику початку 20 століття, про діячів тої епохи.
Краще зрозумієте українців, їх вади та переваги.
Краще зрозумієте українців, їх вади та переваги.
January 13, 2025
Легенда і чудова книга, раджу як тим хто цікавиться історією так і любителям художньої літератури. Напевно немає сфери яку не охопив Скоропадський у своїх спогадах
January 15, 2026
Дуже складно оцінювати мемуари історичної постаті тим же мірилом, що і художню або науково-популярну. Як для українського поціновувача історії — точно 10/10.
Як для всіх інших — десь 1/10.
Як для всіх інших — десь 1/10.
Displaying 1 - 21 of 21 reviews